Постанова

від 21.10.2019 по справі 913/224/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" жовтня 2019 р. Справа № 913/224/19

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В.І. , суддя Слободін М.М.

при секретарі Пархоменко О.В.

за участю представників сторін:

позивача - прокурор Перегонцева Н.С., посвідчення №044395 від 04.10.2016 року;

1-го відповідача - не з`явився;

2-го відповідача - не з`явився;

3-го відповідача - не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу першого заступника прокурора Луганської області (вх. № 2421 Л/1-18)

на рішення господарського суду Луганської області від 08.07.2019 року у справі №913/224/19 ухвалене в приміщенні господарського суду Луганської області (суддя Б.В. Яресько ) повний текст якого складено 12.07.2019 року

за позовом керівника Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області, м. Сєвєродонецьк

до 1. Рубіжанської міської ради Луганської області, м. Рубіжне

2. Управління освіти Рубіжанської міської ради Луганської області, м. Рубіжне

3. Товариства з обмеженою відповідальністю «ПКФ ПРАЙД» , м. Рубіжне

про визнання незаконним рішення, визнання недійсним договору, зобов`язання повернути земельну ділянку

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Луганської області від 08.07.2019 року у справі №913/224/19 в задоволенні позову відмовлено повністю; судові витрати по справі покладено на позивача.

Перший заступник прокурора Луганської області з рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Луганської області від 08.07.2019 року у справі №913/224/19 та ухвалити нове рішення, яким визнати незаконним рішення Рубіжанської міської ради Луганської області від 17.07.2018 року №57/7 «Про надання згоди управлінню освіти Рубіжанської міської ради на укладення договору про встановлення особистого строкового земельного сервітуту з ТОВ «ПКФ ПРАЙД» ; визнати недійсним договір особистого строкового сервітуту, укладений 01.10.2018 року між Управлінням освіти Рубіжанської міської ради Луганської області і ТОВ «ПКФ ПРАЙД» , зареєстрований за №1657267544125 від 01.10.2018 року; зобов`язати ТОВ «ПКФ ПРАЙД» повернути Управлінню освіти Рубіжанської міської ради Луганської області земельну ділянку загальною площею 0,0200 га, вартістю 58 484,51 грн., розташовану за адресою: вул. Миру АДРЕСА_1 20, м. АДРЕСА_2 , Луганська область; стягнути з відповідачів судовий збір: у розмірі 5763,00 грн., сплачений за подання позовної заяви та у розмірі 8644,50 грн., сплачений за подання апеляційної скарги.

Апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує про наступне.

Предмет спірного договору та інші його умови не відповідають законодавчому визначенню поняття земельного сервітуту; відсутня основна та єдина підстава для встановлення сервітуту - потреби особи не можуть бути задоволені іншим способом (ч.1 ст.401 ЦК України); судом першої інстанції не надано належної правової оцінки тому факту, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ПКФ ПРАЙД» на момент укладення договору про встановлення особистого строкового сервітуту не був ані власником, ані землекористувачем сусідніх земельних ділянок, чи об`єктів нерухомості, прохід до яких, неможливий без використання суміжних (сусідніх) земельних ділянок, а тому не є суб`єктом, який має право вимагати встановлення сервітуту.

Посилається на аналогічну правову позицію, викладену у постановах Вищого господарського суду України у справах: №920/1802/14, №920/251/15, №920/625/16, №905/3546/16, №924/496/16 та Верховного Суду у справі №905/3280/16 та п.2.32., п. 2.34 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року №6 Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин .

Спірний договір є удаваним, оскільки вчинений з метою приховання іншого правочину; до спірних правовідносин підлягає застосуванню законодавство про оренду землі, а оспорювані рішення та договір підлягають оцінці на предмет відповідності таким нормам; враховуючи відсутність факту проведення земельних торгів з метою передачі в користування спірної земельної ділянки, будь-які суб`єкти через необізнаність були позбавлені можливості претендувати на набуття прав щодо користування земельною ділянкою.

Рубіжанська міська рада, приймаючи спірне рішення та Управління освіти Рубіжанської міської ради, укладаючи договір про встановлення особистого строкового сервітуту допустили порушення вимог земельного законодавства, що призвело до виникнення земельних відносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «ПКФ ПРАЙД» , у зв`язку з чим, рішення Рубіжанської міської ради №57/7 від 17.07.2018 року суперечить вимогам ст.401 ЦК України, ст.98 ЗК України та є незаконним, а договір, укладений на виконання незаконного рішення ради, з підстав передбачених ст.ст. 203,215 ЦК України, є недійсним; враховуючи, що Управління освіти Рубіжанської міської ради і Товариство з обмеженою відповідальністю «ПКФ ПРАЙД» фактично отримало у користування земельну ділянку поза процедурою торгів, на підставі вимог ст.216 ЦК України, зазначена земельна ділянка підлягає звільненню та поверненню Управлінню освіти Рубіжанської міської ради.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.08.2019 року, суддею - доповідачем у даній справі визначено суддю Терещенко О.І. та сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В.І., суддя Слободін М.М.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.08.2019 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою першого заступника прокурора Луганської області на рішення господарського суду Луганської області від 08.07.2019 року у справі; учасникам справи встановлено строк до 09.09.2019 року на протязі якого вони мають право подати відзиви на апеляційну скаргу; призначено справу до розгляду на 11.09.2019 р. о 10:00 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, пр. Незалежності, 13, 1-й поверх, зал судового засідання №115.

23.08.2019 року на адресу суду від 1-го відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№7987), в якому останній просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення господарського суду Луганської області від 08.07.2019 року у справі залишити без змін, який долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 11.09.2019 року представник позивача просив скасувати рішення господарського суду Луганської області від 08.07.2019 року у справі та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю, представник 1-го відповідача просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення господарського суду Луганської області від 08.07.2019 року у справі залишити без змін.

Представники 2-го та 3-го відповідачів в судове засідання 11.09.2019 року не з`явилися, хоча належним чином повідомлялися про дату, час та місце його проведення, про що свідчить штамп на зворотному боці ухвали, якою було призначено розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні про відправлення її копій сторонам і є доказом належного повідомлення учасників спору про дату, час та місце судового засідання відповідно до пунктів 3.5.2., 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України.

На підтвердження направлення копії ухвали суду від 09.08.2019 року учасникам у справі додано витяги з сайту УДППЗ "Укрпошта": № 6102229228721, № 6102229228713, з яких вбачається, що 2-й відповідач отримав копію ухвали 16.08.2019 року (а.с.186, том 1) 3-й відповідач отримав копію ухвали 20.08.2019 року (а.с.187, том 1).

Крім того, вказану ухвалу суду від 09.08.2019 року було у встановленому порядку внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень та інформація у справі, що розглядається була розміщена за веб-адресою https://court.gov.ua/fair/ та https://eag.court.gov.ua/sud4875/

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 11.09.2019 року, з метою надання рівних можливостей для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених статтею 42 ГПК України та у зв`язку з неявкою у судове засідання представників 2-го та 3-го відповідачів, оголошено перерву у розгляді справи до 25.09.2019 року о 10:30 год.

В судовому засіданні 25.09.2019 року враховуючи, що апеляційна скарга мотивована непогодженням прокурора з позицією суду першої інстанції щодо того, що позов заявлено не тільки до органу місцевого самоврядування, який розпорядився спірною земельною ділянкою, а й до підприємства, яке одержало право такою ділянкою користуватися та, що задоволення позовних вимог у будь-якому випадку не відповідатиме наведеному принципу пропорційності , оскільки покладатиме надмірний індивідуальний тягар на 3 -го відповідача, який за сприяння органів влади добросовісно набув право сервітуту спірної земельної ділянки, а у випадку задоволення позову буде свого права позбавлений, крім того, без жодної компенсації, колегія суддів дійшла до висновку про необхідність зупинення апеляційного провадження у справі та ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 25.09.2019 року було зупинено апеляційне провадження у справі до складення Великою Палатою Верховного Суду повного тексту постанови від 26.06.2019 року у справі № 587/430/16-ц.

30.09.2019 року на офіційному веб-сайті Єдиного державного реєстру судових рішень було оприлюднено повний текст постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 року у справі №587/430/16-ц.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08.10.2019 року поновлено провадження по розгляду апеляційної скарги першого заступника прокурора Луганської області на рішення господарського суду Луганської області від 08.07.2019 року у справі; розгляд скарги призначено на 21.10.2019 року о 12:30 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: місто Харків, пр. Незалежності, 13, 1-й поверх., зал судового засідання № 115; викликано у судове засідання представників учасників справи.

У судовому засіданні 21.10.2019 року представник позивача просив скасувати рішення господарського суду Луганської області від 08.07.2019 року у справі та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Представники 1-го, 2-го та 3-го відповідачів в судове засідання 21.10.2019 року не з`явилися, хоча належним чином повідомлялися про дату, час та місце його проведення, про що свідчить штамп на зворотному боці ухвали, якою було призначено розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні про відправлення її копій сторонам і є доказом належного повідомлення учасників спору про дату, час та місце судового засідання відповідно до пунктів 3.5.2., 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України.

На підтвердження направлення копії ухвали суду від 08.10.2019 року учасникам у справі додано витяги з сайту УДППЗ "Укрпошта": № 6102229901027, № 6102229901000, № 6102229901019, з яких вбачається, що відправлення для 1-го, 2-го та 3-го відповідачів вручені за довіреністю 15.10.2019 року (а.с.233,236-237, том 1).

Крім того, вказану ухвалу суду від 08.10.2019 року було у встановленому порядку внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень та інформація у справі, що розглядається була розміщена за веб-адресою https://court.gov.ua/fair/ та https://eag.court.gov.ua/sud4875/

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року № 270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Колегія суддів враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, зокрема, було надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених статтею 42 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та 1-го відповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції неоспорених обставин справи, колегія суддів встановила наступне.

21.06.2018 року ТОВ ПКФ ПРАЙД для розміщення тимчасової споруди котельні та складу палива звернулося до землекористувача Управління освіти Рубіжанської міської ради з клопотанням про укладення договору особистого строкового сервітуту на частину земельної ділянки, що знаходиться в постійному користуванні Управління освіти Рубіжанської міської ради відповідно до державного акту на право постійного користування земельною ділянкою від 10.09.2010 року, серія ЯЯ № 171834.

17.07.2018 року Рубіжанською міською радою було прийнято рішення № 57/7 Про надання згоди Управлінню освіти Рубіжанської міської ради на укладення договору про встановлення особистого строкового земельного сервітуту з ТОВ ПКФ ПРАЙД .

Згідно зазначеного рішення Рубіжанська міська рада надала згоду Управлінню освіти Рубіжанської міської ради на укладення договору про встановлення особистого строкового земельного сервітуту з ТОВ ПКФ ПРАЙД на частину земельної ділянки, що належить Управлінню освіти Рубіжанської міської ради на праві постійного користування, орієнтовною площею 0,0200 га (кадастровий номер 4412500000:03:008:01117), розташовану за адресою АДРЕСА_2 , для розміщення та експлуатації стаціонарної тимчасової споруди - модульної котельні на твердому паливі та складу палива, терміном на 5 років, з можливим подальшим продовженням.

01.10.2018 року між Управлінням освіти Рубіжанської міської ради Луганської області та ТОВ ПКФ ПРАЙД був укладений договір про встановлення особистого строкового сервітуту (земельний сервітут), відповідно до якого був встановлений особистий строковий сервітут (земельний сервітут) площею 0,0200 га для розміщення тимчасових споруд (малих архітектурних форм) згідно ст. 99 Земельного кодексу України строком на 5 років.

Плата за договором від 01.10.2018 року була встановлена у розмірі 1% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням встановленого коефіцієнту, що є земельним податком.

Право земельного сервітуту ТОВ ПКФ ПРАЙД було зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 01.10.2018 року, номер запису про інше речове право - 28186893.

09.10.2018 року Головне управління Держгеокадастру у Луганській області звернулося до голови Рубіжанської міської ради з клопотанням з питань дотримання вимог земельного законодавства № 254-ДК/0011/КВ/06/01/-18, в якому зазначило про порушення Рубіжанською міською радою діючого законодавства при ухваленні рішення № 57/7 Про надання згоди Управлінню освіти Рубіжанської міської ради на укладення договору про встановлення особистого строкового земельного сервітуту з ТОВ ПКФ ПРАЙД , зазначивши, що оскільки згідно паспорту модульної котельні, вона встановлюється на стрічково-переривчастий фундамент з фундаментних блоків або монолітного бетону, тобто, не може бути віднесена до малих архітектурних форм, розміщення яких передбачено ст. 99 ЗК України.

Рубіжанська міська рада листом від 14.11.2018 року № 013-010/4137 зазначила, що клопотання є необґрунтованим, оскільки на спірній земельний ділянці встановлений інший земельний сервітут ст. 99 ЗК України, (код 07.10 - згідно з Переліком обмежень щодо використання земельних ділянок), та запропонувала Головному управлінню Держгеокадастру у Луганській області надати копії паспортів на модульні котельні, на які міститься посилання у клопотанні.

У позові прокурор просить визнати незаконним рішення Рубіжанської міської ради Луганської області від 17.07.2018 року №57/7 «Про надання згоди Управлінню освіти Рубіжанської міської ради на укладення договору про встановлення особистого строкового земельного сервітуту з ТОВ «ПКФ ПРАЙД» ; визнати недійсним договір особистого строкового сервітуту, укладений 01.10.2018 року між Управлінням освіти Рубіжанської міської ради Луганської області і ТОВ «ПКФ ПРАЙД» , зареєстрований за №1657267544125 від 01.10.2018 року; зобов`язати ТОВ «ПКФ ПРАЙД» повернути Управлінню освіти Рубіжанської міської ради Луганської області земельну ділянку загальною площею 0,0200 га, вартістю 58484 грн 51 коп., розташовану за адресою: АДРЕСА_2 .

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на таке: відсутні підстави для встановлення сервітуту; потреби ТОВ «ПКФ ПРАЙД» щодо розміщення тимчасових споруд могли бути задоволені шляхом укладення договору оренди земельної ділянки; предмет та умови спірного договору про встановлення особистого строкового сервітуту від 01.10.2018 року відповідають законодавчому визначенню поняття оренди землі, а не визначенню поняття земельного сервітуту; оформивши договір про встановлення особистого строкового сервітуту (земельний сервітут) від 01.10.2018 року, сторони насправді вчинили правочин оренди земельної ділянки; дії Рубіжанської міської ради повинні розцінюватися як зловживання правом, що суттєво обмежує права інших учасників господарсько-правових відносин на отримання вказаної земельної ділянки в оренду чи власність, на оплатних умовах та на підставі конкурсу; передача спірної земельної ділянки 3-му відповідачу на підставі договору про встановлення особистого строкового сервітуту (земельний сервітут) поза конкурсною процедурою є підставою для визнання цього договору недійсними; отримана у користування земельна ділянка підлягає звільненню та поверненню Рубіжанській міській раді; модульну котельню не може бути віднесено до малих архітектурних форм.

1-й відповідач, Рубіжанська міська рада не визнаючи позов, вказує на те, що встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею .

2-й відповідач, Управління освіти Рубіжанської міської ради також не погоджується з позовними вимогами та посилається на законність прийнятого Рубіжанською міською радою рішення.

Вказане вище й стало підставою для звернення позивача з відповідним позовом до господарського суду Луганської області.

08.07.2019 року господарським судом Луганської області прийнято оскаржуване рішення, з підстав викладених вище.

Переглянувши справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Після ратифікації Верховною радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, остання, відповідно до статті 9 Конституції України набула статусу частини національного законодавства.

З прийняттям у 2006 році Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.

Відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах Ryabykh v.Russia від 24.07.2003 року, Svitlana Naumenko v. Ukraine від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Приписами частини 1 статті 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, господарський суд першої інстанції виходив, зокрема, з того, що позов заявлено не тільки до органу місцевого самоврядування, який розпорядився спірною земельною ділянкою, а й до підприємства, яке одержало право такою ділянкою користуватися та, що задоволення позовних вимог у даній справі у будь-якому випадку не відповідатиме наведеному принципу пропорційності , оскільки покладатиме надмірний індивідуальний тягар на 3 -го відповідача, який за сприяння органів влади добросовісно набув право сервітуту спірної земельної ділянки, а у випадку задоволення позову буде свого права позбавлений, крім того, без жодної компенсації,

Колегія суддів вважає необґрунтованими зазначені висновки місцевого господарського суду з огляду на наступне.

Відповідно до статей 203, 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог щодо відповідності змісту правочину ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Так, Рубіжанською міською радою 17.07.2018 року прийнято рішення № 57/7 Про надання згоди Управлінню освіти Рубіжанської міської ради на укладення договору про встановлення особистого строкового земельного сервітуту з ТОВ ПКФ ПРАЙД .

Відповідно до пункту 1 рішення Рубіжанською міською радою надано згоду Управлінню освіти Рубіжанської міської ради на укладення договору про встановлення особистого строкового земельного сервітуту з ТОВ ПКФ ПРАЙД на частину земельної ділянки, що належить Управлінню освіти Рубіжанської міської ради на праві постійного користування, орієнтовною площею 0,0200 га (кадастровий номер 4412500000:03:008:01117), розташовану за адресою м АДРЕСА_2 , вул. Миру 20, для розміщення та експлуатації стаціонарної тимчасової споруди - модульної котельні на твердому паливі та складу палива, терміном на 5 років, з можливим подальшим продовженням.

Згідно пункту 2,3 рішення ТОВ ПКФ ПРАЙД необхідно замовити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту та здійснити заходи щодо внесення відомостей про межі земельної ділянки до Державного земельного кадастру; після укладення договору про встановлення особистого строкового сервітуту з Управлінням освіти Рубіжанської міської ради, ТОВ ПКФ ПРАЙД повинен здійснити заходи щодо державної реєстрації прав користування земельною ділянкою.

01.10.2018 року між Управлінням освіти Рубіжанської міської ради Луганської області та ТОВ ПКФ ПРАЙД був укладений договір про встановлення особистого строкового сервітуту на право розміщення та експлуатації тимчасової споруди-модульної котельні на твердому паливі та складу палива.

Згідно пункту 1.2 Договору, особистий строковий сервітут (земельний сервітут) встановлюється на земельній ділянці площею 2,2997 га, кадастровий номер 4412500000:03:008:0117, розташованій за адресою: Луганська область, м. Рубіжне, вул. Миру, буд.20, на підставі рішенння Рубіжанської міської ради від 17.07.2018 року № 57/7 Про надання згоди Управлінню освіти Рубіжанської міської ради на укладення договору про встановлення особистого строкового земельного сервітуту з ТОВ ПКФ ПРАЙД , на виконання рішення Рубіжанської міської ради від 20.12.2018 року № 39/1 Про затвердження Програми децентралізації теплопостачання в місті Рубіжне на 2018 рік та Інвестиційного контракту (угоди) №01/2018 від 06.06.2018 року, укладеного між Рубіжанською міською радою та ТОВ ПКФ ПРАЙД .

Пунктом 1.3. Договору передбачено, що особистий строковий сервітут (земельний сервітут) встановлюється площею 0,0200 га для розміщення тимчасових споруд (малих архітектурних форм) (згідно з пунктом в) ст. 99 Земельного кодексу України) відповідно до Плану межі земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту для розміщення та експлуатації тимчасової споруди-модульної котельні на твердому паливі та складу палива.

Разом з тим, відповідно до інформації Головного управління Держгеокадастру у Луганській області від 13.12.2018 року та згідно паспорту на модульні котельні, зазначені котельні встановлюються на стрічково-переривчастий фундамент з фундаментальних блоків або монолітного бетону, що унеможливлює віднесення модульних котелень до тимчасових споруд (малих архітектурних форм), розміщення яких можливо відповідно до вимог ст. 99 ЗК України.

Згідно ст.28 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.

Крім того, наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 року №224 затверджено Порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, яким визначається механізм розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності.

Так, зі змісту Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, слідує, що замовник, який має намір встановити тимчасові споруди, звертається до відповідного виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, районної державної адміністрації із відповідною заявою у довільній формі про можливість розміщення тимчасової споруди (пункт 2.2).

Підставою для розміщення тимчасової споруди є паспорт прив`язки тимчасової споруди, який оформлюється органом з питань містобудування та архітектури протягом десяти робочих днів з дня подання зазначеної заяви (пункти 2.1,2.7).

Паспорт прив`язки тимчасової споруди - це комплект документів, у яких визначено місце встановлення тимчасової споруди на топографо-геодезичній основі М 1:500, схему благоустрою території (пункт 1,4), типова форма якого поряд з іншими документами затверджена додатком 1 до Порядку, який містить, зокрема, форму схеми розміщення тимчасової споруди із вказівкою площі земельної ділянки згідно з документами на землекористування.

Разом з тим, укладаючи договір для розміщення та експлуатацію тимчасової споруди, ТОВ ПКФ ПРАЙД не звернулось до органу з питань містобудування та архітектури та відповідно не оформило паспорт прив`язки тимчасової споруди, чим порушив встановлений законодавством порядок розміщення тимчасових споруд.

Отже, господарський суд першої інстанції безпідставно вказав на те, що позивач повинен був надати докази звернення інших осіб щодо виділення їм спірної земельної ділянки, або, на момент прийняття Рубіжанською міською радою спірного рішення, існування ймовірної конкуренції інтересів щодо набуття прав користування земельною ділянкою, які можливо було б вважати підставою для проведення відповідних торгів щодо права користування на спірну земельну ділянку.

Також, згідно статті 401 ЦК України, право користування чужим майном (сервітут), може бути встановлено щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом; сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Окрім того, згідно ч.3 ст.152 ЗК України, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або Законам України, відповідно до ч.10 ст.59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , визнаються незаконними в судовому порядку.

Згідно ст.189 ЗК України, самоврядний контроль за використанням та охороною земель здійснюється сільськими, селищними, міськими, районними та обласними радами.

За матеріалами справи, Головне управляння Держгеокадастру у Луганській області, виконуючи надані законодаством повноваження, перевіривши спірне рішення та встановивши порушення вимог чинного законодавства, 09.10.2018 року надіслано на адресу Рубіжанської міської ради Луганської області клопотання з питань дотримання вимог земельного законодавства за №254-ДК/0011/КВ/06/01-18.

Втім, листом Рубіжанської міської ради Луганської області від 14.11.2018 року клопотання щодо дотримання вимог земельного законодавства та приведення у відповідність до діючого законодавства спірного рішення визнано необгрунтованим.

Разом з тим, Рубіжанська міська рада, як орган місцевого самоврядування територіальної громади, виступає суб`єктом права власності на спірну земельну ділянку відповідно до приписів ст.ст.80,83 ЗК України та зобов`язана здійснювати захист комунальних майнових прав, проте, матеріали справи не містять доказів того, що такий захист та контроль був нею здійснений, а прийняте спірне рішення стверджує той факт, що саме Рубіжанська міська рада і була ініціатором укладення спірного договору, а тому є належним відпровідачем у справі.

Також, вище зазначено, що за спірним договором про встановлення особистого строкового земельного сервітуту від 01.10.2018 року, Управлінням освіти Рубіжанської міської ради Луганської області було надано право ТОВ ПКФ ПРАЙД на користування земельною ділянкою площею 0,0200 га для розміщення тимчасових споруд (малих архітектурних форм) строком на 5 років; плата за договором від 01.10.2018 року була встановлена у розмірі 1% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням встановленого коефіцієнту, що є земельним податком.

Дослідивши предмет спірного договору та інші його умови про встановлення сервітуту, колегія суддів зазначає, що вони не відповідають законодавчому визначенню даного поняття, в зв`язку з чим є правомірними доводи позивача про те, що сторони насправді уклали інший договір, ніж встановлення сервітуту.

Натомість, умови договору, які визначають: право користування земельною ділянкою; мету такого користування - будівництво і обслуговування будівель торгівлі; порядок, строки, розмір та форму оплати за користування, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення, строк користування, умови про розмір земельної ділянки, її місце розташування, відповідають законодавчому визначенню оренди землі, правила якої слід застосовувати при оцінці спірного правочину.

А, отже, місцевий господарський суд, дійшов безпідставного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки на момент прийняття спірного рішення про надання в користування земельної ділянки не проводились земельні торги, що суперечить вимогам ЗК України, відтак, рішення про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж землі для передачі її у користування (оренду) 3-му відповідачу, без проведення земельних торгів є порушенням встановленого законодавством порядку та виходом за межі компетенції Управління освіти Рубіжанської міської ради.

Також, виходячи зі змісту статті 404 ЦК України, право сервітуту не охоплює користування землею для здійснення будівництва та обслуговування нерухомого майна, а тому спірний договір в момент його укладення суперечив вимогам ЗК України про проведення торгів, а його зміст не відповідає правовідносинам сервітуту.

Пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключних повноважень органу місцевого самоврядування віднесено вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин; також розпорядження землями територіальних громад віднесено до повноважень сільських, селищних, міських рад на території сіл, селищ, міст за пунктом "а" частини першої статті 12 ЗК України.

За статтею 116 ЗК України право користування земельною ділянкою набувається за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону; статтею 122 цього Кодексу визначено порядок надання земельних ділянок у користування після виокремлення зазначеної земельної ділянки в натурі та з передачею землекористувачу права користування як складової права власності.

Натомість сервітут за своєю правовою природою обмежує власника речі у вчиненні перешкод для її використання іншою особою, без зміни речових прав власника щодо самої речі.

Так, за змістом статті 98 ЗК України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими та здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

Згідно зі статтею 395 ЦК України сервітут є речовим правом на чуже майно, яке полягає у обмеженому користуванні чужим майном для задоволення потреб, які не можуть бути задоволені іншим шляхом.

Стаття 99 ЗК України визначає види права земельних сервітутів. Власники або землекористувачі земельних ділянок чи інші заінтересовані особи можуть вимагати встановлення таких земельних сервітутів: а) право проходу та проїзду на велосипеді; б) право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху; в) право на розміщення тимчасових споруд (малих архітектурних форм); в1) право на будівництво та розміщення об`єктів нафтогазовидобування; в2) право на розміщення об`єктів трубопровідного транспорту; г) право прокладати на свою земельну ділянку водопровід із чужої природної водойми або через чужу земельну ділянку; г1) право розміщення (переміщення, пересування) об`єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем; ґ) право відводу води зі своєї земельної ділянки на сусідню або через сусідню земельну ділянку; д) право забору води з природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право проходу до природної водойми; е) право поїти свою худобу із природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право прогону худоби до природної водойми; є) право прогону худоби по наявному шляху; ж) право встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель та споруд; з) інші земельні сервітути.

Відповідно до статті 100 ЗК України, сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.

Матеріалами справи підтверджується той факт, що з боку відповідачів мало місце порушення норм ст. 99 ЗК України, так як земельний сервітут був наданий не для розміщення тимчасових споруд (малих архітектурних форм), а об`єкту нерухомості оскільки згідно паспорту на модульну котельню вона встановлюється на стрічково-переривчастий фундамент з фундаментних блоків або монолітного бетону, тобто не може бути віднесена до малих архітектурних форм.

Статтею 401 ЦК України визначено поняття права користування чужим майном (сервітут), який може бути встановлено щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом; сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду.

Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею.

Разом з тим, колегія судів зазначає, що метою, з якою надавалась земельна ділянка, є здійснення будівництва будівель, реалізація такої мети 3-м відповідачем як користувачем безпосередньо впливає на обсяг речових прав власника земельної ділянки, що суперечить природі правовідносин за договором сервітуту.

Відповідно до статті 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Встановивши у розгляді справи, що певний правочин вчинено з метою приховати інший правочин (удаваний правочин), господарський суд на підставі частини другої статті 235 ЦК України має виходити з того, що сторонами вчинено саме той правочин, який вони мали на увазі, і розглянути справу по суті із застосуванням правил, що регулюють цей останній правочин. Якщо він суперечить закону, господарський суд має прийняти рішення про визнання його недійсним із застосуванням, за необхідності, відповідних правових наслідків.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відтак, при вирішенні позову у даній справі щодо визнання недійсним спірного правочину слід застосувати норми, що регулюють відносини оренди землі.

Порядок надання земельних ділянок державної чи комунальної власності в оренду врегульований статтею 124 ЗК України, відповідно до якої передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Матеріалами справи підтверджується той факт, що технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж землі для передачі її у користування (оренду) затверджено та земельну ділянку передано 3-му відповідачеві з порушенням встановленого законодавством порядку та виходом за межі компетенції Управління освіти Рубіжанської міської ради.

Колегія суддів враховує правову позицію, викладену у постановах Вищого господарського суду України у справах: №920/1802/14, №920/251/15, №920/625/16, №905/3546/16, №924/496/16 та Верховного Суду у справі №905/3280/16.

Згідно з частиною 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Враховуючи повноваження, надані органам місцевого самоврядування у земельних відносинах, при здійсненні цих повноважень органи місцевого самоврядування повинні дотримуватись принципу "належного урядування", який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний та якомога послідовніший спосіб; зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок, сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (пункт 70 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Рисовський проти України").

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини також вказує на необхідність дотримання принципу справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини.

Європейський суд з прав людини в рішенні "Трегубенко проти України" від 02.11.2004 ствердив, що "правильне застосування законодавства незаперечно становить суспільний інтерес" і саме національні органи при визначенні суспільних інтересів мають певну свободу розсуду, оскільки вони першими виявляють проблеми, які можуть виправдовувати позбавлення власності в інтересах суспільства, та знаходять засоби для їх вирішення.

Отже, внаслідок прийняття спірного рішення та укладення договору порушено інтереси держави у сфері земельних відносин, застосовано невірний механізм надання та одержання у користування земельної ділянки, а саме дотриманням законодавчих засад надання земельних ділянок забезпечується рівність прав громадян, юридичних осіб, відповідні надходження до бюджету.

Посилаючись на те, що порушення допущено саме органом місцевого самоврядування, що не є підставою для позбавлення особи права мирно володіти належним їй майном, в даному випадку держава через її органи запровадила сталу процедуру надання земельних ділянок в користування, яка є прозорою і ясною та сприяє юридичній визначеності у земельних правовідносинах. 3-й відповідач не надав доказів та не навів доводів, що він скористався загальновідомою та законодавчо визначеною процедурою для отримання земельної ділянки в користування, звертався до органу місцевого самоврядування за отриманням земельної ділянки саме в оренду, та що саме лише помилка чи невірні дії такого органу спричинили цей спір.

Колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 30.09.2015 року у справі № 911/3396/14, де зазначено на те, що самостійний позов про визнання незаконними та скасування рішень органів місцевого самоврядування про передачу земельних ділянок дійсно не виконує функції захисту прав особи, так як не впливає на права та обов`язки сторін таких правовідносин (у зв`язку з тим, що дія цих ненормативних актів вичерпується фактом їх виконання), що однак не виключає можливості оскарження зазначених актів у комплексному поєднанні із вимогами про визнання недійсними правовстановлюючих документів, виданих на підставі цих оскаржуваних актів .

Відповідно до ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів суд, здійснює правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

При цьому, ч.1 ст. 8 зазначеного вище Закону передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

У статті 236 ГПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.

За приписами статті 1 ГПК України, статей 15 та 16 ЦК України особа звертається до господарського суду за захистом свого порушеного майнового чи особистого немайнового права, охоронюваного законом інтересу.

За змістом статей 2, 29 ГПК України, прокурор, який несе обов`язки і користується правами сторін, повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення представництва, визначити, в чому саме полягає порушення інтересів держави та обґрунтувати необхідність її захисту.

В позовній заяві прокурор мотивував звернення з позовом потребою захистити інтереси держави, яка надала органам місцевого самоврядування право розпорядження землями територіальних громад в порядку та спосіб, передбачені ЗК України.

За наведеного у позові та апеляційній скарзі змісту суспільного інтересу, наведених доводів щодо обставин вчинення порушення відповідачами вимог законодавства та з урахуванням висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Верховного Суду у справі №587/430/16-ц від 26.06.2019 року, колегія суддів зазначає, що прокурор довів наявність підстав для втручання публічного органу у право на мирне володіння особи майном.

Отже, висновок місцевого господарського суду про відмову в задоволенні позовних вимог не відповідає принципам справедливого судового розгляду у контексті частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 року).

Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року)

Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року)

Таким чином, доводи викладені в апеляційній скарзі знайшли своє підтвердження при апеляційному перегляді оскаржуваного рішення, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід задовольнити.

Згідно із п. 2 ч.1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Отже, місцевий господарський суд неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи та за умов недоведеності обставин справи, що місцевий господарський суд визнав встановленими, а тому рішення господарського суду Луганської області від 08.07.2019 року у справі №913/224/19 слід скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю, поклавши судовий збір відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України на відповідачів.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, п.2 ч.1 ст. 275, п.1,4 ч.1 ст.277, 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу першого заступника прокурора Луганської області задовольнити.

Рішення господарського суду Луганської області від 08.07.2019 року у справі №913/224/19 скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Задовольнити позов повністю.

Визнати незаконним рішення Рубіжанської міської ради Луганської області від 17.07.2018 року №57/7 «Про надання згоди управлінню освіти Рубіжанської міської ради на укладення договору про встановлення особистого строкового земельного сервітуту з ТОВ «ПКФ ПРАЙД» .

Визнати недійсним договір особистого строкового сервітуту, укладений 01.10.2018 року між Управлінням освіти Рубіжанської міської ради Луганської області і ТОВ «ПКФ ПРАЙД» , зареєстрований за №1657267544125 від 01.10.2018 року.

Зобов`язати ТОВ «ПКФ ПРАЙД» повернути Управлінню освіти Рубіжанської міської ради Луганської області земельну ділянку загальною площею 0,0200 га, вартістю 58 484,51 грн., розташовану за адресою: АДРЕСА_2 .

Стягнути з Рубіжанської міської ради Луганської області (93011, Луганська обл., м.Рубіжне, пл.Володимирська, 2, код ЄДРПОУ 26023286) на користь прокуратури Луганської області (розрахунковий рахунок №35211068000839, банк ДКСУ м. Київ, МФО 820172, код ЄДРПОУ 02909921, код класифікації видатків бюджету-2800) 1921,00 грн судового збору за подання позову та 2881,50 грн. за подання апеляційної скарги.

Стягнути з Управління освіти Рубіжанської міської ради Луганської області (93000, Луганська обл., м.Рубіжне, пр. Переможців, 28 код ЄДРПОУ 02141957) на користь прокуратури Луганської області (розрахунковий рахунок №35211068000839, банк ДКСУ м. Київ, МФО 820172, код ЄДРПОУ 02909921, код класифікації видатків бюджету-2800) 1921,00 грн судового збору за подання позову та 2881,50 грн. за подання апеляційної скарги.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПКФ ПРАЙД» (93003, Луганська обл., м.Рубіжне, вул.Будьонного,28, код ЄДРПОУ 35968320) на користь прокуратури Луганської області (розрахунковий рахунок №35211068000839, банк ДКСУ м. Київ, МФО 820172, код ЄДРПОУ 02909921, код класифікації видатків бюджету-2800) 1921,00 грн судового збору за подання позову та 2881,50 грн. за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Луганської області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у строк протягом двадцяти днів з дня її проголошення, який обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 23.10.2019 року.

Головуючий суддя О.І. Терещенко

Суддя В.І. Сіверін

Суддя М.М. Слободін