Рішення

від 24.10.2019 по справі 823/635/17

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2019 року справа № 823/635/17

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд одноособово у складі головуючого судді Бабич А.М., розглянувши у порядку загального позовного провадження у письмовому провадженні в залі суду адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування рішень,

УСТАНОВИВ :

15.04.2019 з Верховного Суду у Черкаський окружний адміністративний суд після скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій на новий розгляд надійшла справа за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі - позивач) до Головного управління ДФС в Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул.Хрещатик, буд.235; код ЄДРПОУ 39392109) (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування:

1) податкових повідомлень-рішень від 10.04.2017 (далі - ППР):

№0000291301 про збільшення грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб (далі - ПДФО) у сумі 1676804,54грн. (основний платіж - 1341443,63 грн., штрафна (фінансова) санкція - 335360,91грн.);

№0000301301 про збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) у сумі 332542,50 грн. (основний платіж - 266034,50грн., штрафна (фінансова) санкція - 66508,50грн.);

№0000261301 про збільшення грошового зобов`язання з військового податку на загальну суму 52817,75грн. (основний платіж - 42254,20грн., штрафна (фінансова) санкція - 10563,55грн.);-

2) вимоги від 10.04.2017 Ф-0000271301 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску (далі - ЄВ) в сумі 237775,08грн.;

3) рішення від 10.04.2017 № 0000281301 про застосування штрафних санкцій в сумі 47679,58грн. за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого ЄВ.

В обґрунтування позову зазначено, що спірні рішення прийняті за відсутності податкових порушень. Зокрема, позивач стверджує, що правочини з його контрагентами (ФОП ОСОБА_6., ТОВ "Суерте", ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 , ПП "Укргосптовари", ТОВ ВТФ "Авіас", ПАТ "Укрнафта", ТОВ "Рітейл Оіл", ТОВ "Октан Трейд", ТОВ "Некс 2010") відбувалися реально, про що свідчать наявні документи бухгалтерського та податкового обліку.

18.04.2019 суд ухвалою прийняв справу до свого провадження, призначив підготовче засідання та встановив сторонам строк для надання відзиву, відповіді на нього та доказів.

02.05.2019 відповідач надав суду відзив, в якому просив у задоволенні позову відмовити повністю. Стверджує, що позивач допустив податкові порушення: формував валові витрати та податковий кредит щодо господарських операцій, які реально не відбувалися у відповідних періодах включення. Як наслідок, занижені податки та збори, для донарахування яких прийняті спірні рішення. На підтвердження посилався на те, що позивач не надав для перевірки: книгу обліку доходів та витрат, первинних документів, що підтверджують витрати, пов`язані з отриманням доходів від реалізації заготовок до піддонів, трудових договорів щодо використання найманої праці; актів списання паливно-мастильних матеріалів, за рахунок придбання яких суми коштів включені до податкового кредиту, та належним чином оформлених товарно-транспортних документів (далі - ТТН) на перевезення сировини, а також не надано підтверджуючих документів про наявність у позивача у власності або оренді транспортних засобів, для яких закуплені паливно-мастильні матеріали.

Під час підготовчого провадження суд задовольнив клопотання сторін про: зупинення провадження у справі, долучення доказів. Оскільки відсутня необхідність у виклику та допиті свідків, призначення експертизи, зважаючи, що в судові засідання для розгляду справи по суті відповідач не забезпечив прибуття його представників, суд вирішив продовжити судовий розгляд справи у письмовому провадженні.

Дослідивши письмові докази, надавши їм оцінку, врахувавши висновки Верховного Суду у постанові від 19.02.2019 у цій справі з приводу підстав передачі справи на новий судовий розгляд в суд першої інстанції, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на таке.

Відповідно до даних ЄДРПОУ позивач зареєстрований фізичною особою-підприємцем з 16.03.2009, основний вид діяльності у спірних правовідносинах - оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням, перебував на загальній системі оподаткування.

Згідно з даними акту від 17.03.2017 №101/23-00-13-0117/ НОМЕР_1 (далі - Акт) посадові особи відповідача в періоді з 17.02.2017 до 10.03.2017 на підставі наказу ДПІ у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області від 13.01.2017 №23 провели документальну планову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування з 01.01.2014 до 31.12.2016, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 до 31.12.2016.

В Акті зафіксовані порушення позивачем вимог:

1) п.п.177.2, 177.4 ст.177 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижена сума податкових зобов`язань з ПДФО в розмірі 1341443грн. 63коп.: у 2014 році - 791727 грн. 78 коп., у 2015 році - 480115 грн. 85 коп., у 2016 році - 69600 грн.;

2) п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.5 ст. 198 ПК України, в результаті чого завищено від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 21 Декларації) в розмірі ПДВ 4516 грн. та заниження ПДВ, що підлягало сплаті до бюджету, на загальну суму 266034 грн.:

квітень 2014 року - 6391 грн., травень 2014 року - 3163 грн., червень 2014 року - 3749 грн., липень 2014 року - 24007 грн., серпень 2014 року - 30073 грн., вересень 2014 року - 11501 грн., жовтень 2014 року - 1534 грн., листопад 2014 року - 2875 грн., травень 2015 року - 47126 грн., серпень 2015 року - 14316 грн., вересень 2015 року - 95491 грн., листопад 2015 року - 10902 грн., лютий 2016 року - 480 грн., травень 2016 року - 8362 грн., червень 2016 року - 1162 грн., вересень 2016 року - 1902 грн.;

3) п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України від 08.07.2010 №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - ЗУ №2464-VI), в результаті чого занижене ЄВ на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на загальну суму 237775 грн. 08 коп.: у 2014 році - 79259, 02 грн., у 2015 році - 80502,58 грн., у 2016 році - 78013,48 грн.;

4) підп.163.1.1 п.163.1 ст.163, абз.4 п.164.1 ст.164 та п.16 1 підрозд.10 розд.ХХ Перехідних положень ПК України, в результаті занижене податкове зобов`язання з військового збору на загальну суму 42254 грн. 20 коп.: 2015 рік - 36451 грн. 20 коп., 2016 рік - 5800 грн.

З огляду на зазначене відповідач 10.04.2019 прийняв спірні рішення, не погоджуючись із якими позивач звернувся в суд з цим позовом.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 09.08.2017 (суддя Гарань С.М.), залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2017 (судді: Василенко Я.М., Кузьменко В.В., Шурко О.І.), позов задоволено повністю. Постановою від 19.02.2019 Верховний Суд скасував ці рішення з направленням справи на новий судовий розгляд посилаючись на те, що не погоджується з їх висновками про наявність в матеріалах справи первинних документів, як підстав бухгалтерського обліку господарських операцій, оскільки суди не дослідили наявні світлокопії на предмет їх відповідності ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та вони не є належно засвідченими копіями в розумінні вимог КАС України. Також Верховний Суд зазначив, що суди не дослідили склад податкових правопорушень та правопорушень соціального страхування, в розрізі яких прийняті спірні рішення, не врахували особливості правового регулювання єдиного внеску, не встановили сутність та правове навантаження "боргу" та "недоїмки" в контексті державного соціального страхування, порядку їх встановлення.

У зв`язку зі вказаними висновками податкової перевірки здійснювалося досудове розслідування у кримінальному провадженні №32017250000000019, внесеного за фактом ухилення позивачем від сплати податків, яке на час повернення Верховним Судом справи на новий розгляд суду першої інстанції справи закрите. Обвинувальний вирок зі вказаних підстав відсутній.

Для вирішення спору, зважаючи на зазначені висновки Верховного Суду, суд врахував положення ПК України та ЗУ №2464-VI в редакціях, що діяли в періоди, яких стосуються спірні донарахування.

Спірне ППР №0000291301, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з ПДФО в сумі 1676804,54 грн. (основний платіж - 1341443,63грн., штрафна (фінансова) санкція - 335360,91грн.), є правомірним, а позовна вимога визнати його протиправним і скасувати не підлягає задоволенню з таких підстав.

Основа сума спірних зобов`язань стосується документально не підтверджених витрат щодо реальності господарських операцій і фактів використання товарів у господарській діяльності позивача в періоді, в якому їх включено у податкову звітність. Штраф становить 25% від такої суми коштів.

Відповідно до Акту перевіркою правильності визначення вартості документально підтверджених витрат, пов`язаних із здійсненням діяльності, відображених в додатку 5 до розділу ІІІ додатку Ф4, додатку Ф2 до податкових декларацій, поданих за 2014 - 2016 роки, відповідач виявив розбіжності з даними про суми витрат, визначеними під час перевірки: за 2014 рік в сумі 4672057,54 грн., за 2015 рік в сумі 2430280,28 грн., за 2016 рік в суму 386666,67 грн., що призвело до завищення витрат всього на суму 7489004,49 грн.

Такі розбіжності пов`язані з тим, що під час перевірки позивач не надав відповідачу належним чином оформлені документи, що підтверджують витрати, пов`язані з отриманням доходів від реалізації заготовок до піддонів в сумі 5422648,49 грн., реалізованих: ФОП ОСОБА_6. (код НОМЕР_2 ) в 2014році на суму 147512,50 грн., в 2015році на суму 274780,28 грн., ТОВ "Суерте" (код 31782290) в 2014році на суму 2218750,00 грн., в 2015році на суму 2155500,00 грн., в 2016році на суму 386666,67 грн., ФОП ОСОБА_2 (код НОМЕР_3 ) в 2014році на суму 41887,37 грн, ФОП ОСОБА_3 (код НОМЕР_4 ) в 2014році на суму 197551,67 грн.:

договір на переробку (договір підряду) давальницької сировини;

актів приймання-передачі сировини у переробку;

звітів переробника про використання сировини що містить дані про кількість отриманої на переробку сировини, кількість і асортимент отриманої внаслідок переробки продукції, кількість невикористаної сировини, кількість відходів, у т. ч. поворотних;

актів приймання-передачі виконаних робіт (містить вартісну оцінку витрат на виробництво за кожним видом отриманої продукції);

актів приймання-передачі готової продукції з переробки.

Відсутність зазначених документів, на думку відповідача, унеможливлює визначення витрат, понесених позивачем для виготовлення заготовок для піддонів з матеріалів, наданих платником. Крім того не надано калькуляцію розрахунків, що можуть підтвердити кількість та вартість використаних матеріалів для виробництва заготовок для піддонів. Також у позивача відсутні трудові ресурси, необхідні для здійснення господарської операції з виробництва вищезазначеної продукції.

Використання в господарської діяльності в 2014 році придбаних у цьому ж періоді ТМЦ документально не підтверджено, а надані документи підтверджують реалізацію товару в 2015-2016 роках, з огляду на що відповідач дійшов висновку про завищення позивачем суми валових витрат на 2066356,00 грн.

Як наслідок, перевіркою правильності визначення суми чистого оподатковуваного доходу, відображеної в податкових деклараціях за 2014-2016 роки, відповідач виявив заниження об`єкту оподаткування - чистого оподатковуваного доходу на суму 7489004,49грн.: за 2014 рік на суму 4672057,54грн., 2015 рік на суму 2430280,28грн., 2016 рік на суму 386666,67грн.

Тому перевіркою правильності проведення остаточного розрахунку ПДФО за 2014-2016 роки, що підлягає сплаті до бюджету, встановлено, що сума ПДФО від здійснення підприємницької діяльності підприємця занижена на 1341443,63 грн.: за 2014року на суму 791727,78 грн., за 2015року на суму 480115,85 грн., за 2016року на суму 69600,00 грн.

Перевіряючи обґрунтованість і доведеність вказаних висновків Акту, суд врахував таке.

Об`єктом оподаткування ПДФО резидента відповідно до підп.163.1.1 п.163.1 ст.163 ПК України є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Відповідно до абз.4 п.164.1 ст.164 ПК України базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.

Згідно з п.177.2 ст.177 ПК України об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Загальні ставки ПДФО згідно з положеннями п.167.1 ст.167 ПК України (у редакціях з наступними змінами) становили:

у 2014році 15%;

у 2015 році - якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, до суми такого перевищення застосовується ставка 20 відсотків. Платники податку, які подають податкові декларації за податковий (звітний) рік згідно із статтями 177 і 178 цього розділу, застосовують ставку 20 відсотків до частини середньомісячного річного оподатковуваного доходу, що перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати. Розмір середньомісячного річного оподатковуваного доходу розраховується як сума загальних місячних оподатковуваних доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, поділена на кількість календарних місяців, протягом яких платником податку було одержано такі доходи у податковому (звітному) році, за який здійснюється декларування;

у 2016році - 18%.

Під час розрахунку основної суми зобов`язань з ПДФО відповідач дотримався вказаних ставок за відповідні періоди.

Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, визначає ст.177 ПК України.

Перелік витрат, що безпосередньо пов`язані з отриманням доходів, визначає п.177.4 ст.177 ПК України, редакція якого протягом періоду господарської діяльності позивача, що підлягав перевірці, змінювалася.

У редакції до 01.01.2015 п.177.4. ст.177 ПК України визначав, що до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

У разі якщо фізична особа - підприємець отримує інші доходи, ніж від провадження підприємницької діяльності, у межах обраних ним видів такої діяльності, такі доходи згідно з п.177.6. ПК України оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Кодексом для платників податку - фізичних осіб.

Законом України від 28.12.2014 №71-VIII пункт 177.4. ст.177 ПК України викладено в новій редакції, що набула чинності з 01.01.2015.

Зокрема, до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать:

витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин , тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат ;

витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);

обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством;

суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом;

інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Відповідно до даних звітності з ПДФО позивач декларував витрати, безпосередньо пов`язані з одержанням доходу: за 2014рік - 7204342,45грн., за 2015рік - 5808202,03грн., за 2016рік - 8882743,49грн.

Спірними відповідач визнав витрати щодо придбання дров технологічних, стільниць, ДСП, заготовок для піддонів, палива, плінтусів, підгузників, омивача для скла, серветок гігієнічних, шпалер, піни будівельної, світильників, ламп, вимикача, електродів.

Згідно з підп.14.1.228 п.14.1 ст.14 ПК України собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу - витрати, що прямо пов`язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів , виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.

Відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-ХІ (надалі - Закон України № 996-ХІ).

Зі змісту статті 1 Закону України № 996-ХІ випливає, що первинний документ - це будь-який документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Законодавством не визначений вичерпний перелік документів, які можуть вважатися первинними, відтак таким, що підтверджують проведення господарської операції і на підставі яких формується звітність. Відсутність деяких реквізитів в одному з первинних документів не робить автоматично господарську операцію такою, що не відбулася.

Частинами 1, 2 статті 9 Закону України № 996-ХІ встановлені вимоги до первинного документу та визначена сфера застосування первинного документу.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції. а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Обов`язковими реквізитами первинних документів відповідно до п.2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, є: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Згідно з пунктами 2.15-2.16 Положення забороняється приймати до виконання первинні бухгалтерські документи на операції, що суперечать законодавчим актам.

Суду надані засвідчені копії видаткових накладних (далі - ВН), квитанцій до прибуткових касових ордерів, податкових накладних щодо закупівлі позивачем у ФОП ОСОБА_4 , у ФОП ОСОБА_5 , ФОП ОСОБА_2 , ПП "Укргосптовари" та ТОВ "Мареллі" дров технологічних, стільниць, ДСП, заготовок для піддонів.

Дослідивши ВН, засвідчені копії яких долучені до матеріалів справи, суд встановив, що складені в правовідносинах з ФОП ОСОБА_4 , (том 5 а.с.55-58, 65-67, 146-151), ФОП ОСОБА_2 ( том 7 а.с.19, 23, 25, 27, 30), ПП "Укргосптовари" (том 7 а.с.97-104, 108, 110-114, 116-118, 121-123, 125-135, 139, 141, 144-199, том 8 а.с.1-17, 21, 23, 27, 29, 31, 33, 35, 37, 39, 41, 43, 45, 47, 49, 51, 53, 55, 57, 59, 100-128, 132-183) не містять розшифрування підпису осіб, які прийняли товар та посилання на реквізити довіреності, виданої особі, що уповноважена його приймати. Отже, вони не відповідають зазначеним у ст.9 Закону України №996-ХІ вимогам для первинно-бухгалтерських документів.

Посилання позивача на подальшу переробку вказаного товару та виготовлення з нього піддонів не підтверджуються сукупністю належних, допустимих і достовірних доказів.

Згідно з даними звітів форми 1-ДФ позивач протягом 2014 років перебував у правовідносинах згідно з договорами цивільно-правового характеру з 3 особами у І та ІІ кварталах, з 5 особами - у ІІ кварталі та з 4 особами у IV кварталі.

Належні докази щодо наявності залишків товарно-матеріальних цінностей на початок та кінець періоду, що підлягав перевірці, відсутні.

Суд врахував, що в Україні для виготовлення певного виду піддонів діють державні та міжнародні стандарти (ДСТУ: 2052-92, 9557-855, ISO 8611-1:2015, ISO 8611-2:2015, ISO 8611-3:2015 , ISO 13194:2015; ГОСТ: 9557-87, 23091-78, 23092-78, 9078-84,9570-84, 18343-80, 21133-87, 22831-77, 26381-84 тощо), які передбачають дотримання визначеного технологічного процесу. Наприклад, вимоги ДСТУ 9557-855 для виробництва дерев`яних піддонів вимагають застосування обладнання, яке за технічними характеристиками має забезпечити дотримання точності розмірів при обробці деревини (спеціальні розпилочні станки).

Суд встановив відсутність належних доказів щодо наявності у позивача протягом 2014-2016років основного обладнання для обробки дров, ДСП для виготовлення заготовок піддонів, працівників або залучених згідно з цивільно-правовими договорами осіб відповідної кваліфікації.

Докази дотримання позивачем технологічних вимог в процесі вироблення продукції, використання установок для оброблення вказаного виду товару для виготовлення піддонів, здійснення ним відповідного контролю за технологічним процесом та транспортування до покупців відсутні. Наявності документів щодо проходження перевірки виробленої позивачем продукції у Держспоживстандарті та надання відповідного сертифікату відповідності на продукцію суду не надано.

Тому обробка придбаного товару для вироблення продукції не доведена.

Згідно з наданими позивачем суду на підтвердження реалізації піддонів контрагентам-покупцям (ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_6., ТОВ "Суерте" та іншим) засвідчених копій податкових накладних (далі - ПН), ТТН, ВН (том 4, 5), така реалізація відбувалася у 2015-2016роках.

Видаткові накладні, складені щодо правовідносин з ТОВ "Суерте" (том 4 а.с.56-77, 99, 103-126, 179, 182, 186, 190, 195, 212, 216, 220, 224, 229, 235, 240, 243), не містять розшифрування підпису особи, яка прийняла товар, а від ФОП ОСОБА_3 (том 7 а.с.85, 88, 90, 92) - також посилання на реквізити довіреності, виданої особі, що уповноважена його приймати. Отже, неможливо ідентифікувати осіб, які брали безпосередню участь в отриманні товару, а ВН - не відповідають встановленим законом вимогам до первинних бухгалтерських документів.

Докази безпосереднього руху придбаного товару в процесі виготовлення з нього продукції до часу її реалізації відсутні.

Тому посилання позивача на переробку товарів, придбаних у 2014 році, для виготовлення піддонів та реалізації їх у 2015 році, у тому числі обгрунтованість формування за їх рахунок витрат у 2014-2016роках не підтверджені сукупністю належних, допустимих і достовірних доказів.

Крім того, спірні валові витрати позивача стосуються придбання в ТОВ ВТФ "АВІАС" (код 32560942), ПАТ "УКРНАФТА" (код 135390), ТОВ "РІТЕЙЛ ОІЛ" (код 37106114), ТОВ "ОКТАН ТРЕЙД" (код 37106146), ТОВ "НЕКС 2010" (код 37307714) (том 6) дизельного палива та бензину.

Щодо такого придбання суду надано належним чином засвідчені копії фіскальних чеків ПАТ "УКРНАФТА", ТОВ "РІТЕЙЛ ОЙЛ", ТОВ "ОКТАН ТРЕЙД" і ВН від ТОВ ВТФ "АВІАС": 01.10.2014 №0035/000058 на суму 4720,00грн., від 23.01.2014 №0035/000234 на суму 5640,00грн., від 06.03.2014 №0035/0000754 на суму 6981,50грн., від 09.12.2014 №0035/0001871 на суму 8000,00грн., від 10.11.2014 №0035/0001554 на суму 10085,00грн.

Для податкової перевірки не надано належним чином оформлених ТТН щодо транспортування паливо-мастильних матеріалів, документів, що підтверджують наявність у позивача транспортних засобів для висновків про використання палива у господарській діяльності позивача. Таких доказів не надано і суду.

Єдиний порядок організації та виконання робіт, пов`язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти і нафтопродуктів врегульовано Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженою спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року №281/171/578/155 (далі - Інструкція №281/171/578/155).

Приймання нафти і нафтопродуктів за кількістю згідно з підп.5.1.1 п.5.1 розділу 5 Інструкції №281/171/578/155 здійснюється відповідно до вимог цієї Інструкції та договорів постачання, купівлі-продажу тощо.

Згідно з вимогами п.6.1 розділу 6 Інструкції №281/171/578/155 на всіх підприємствах ведеться облік нафти і нафтопродуктів із записом у журналі реєстрації проведення вимірювань нафтопродуктів (нафти) за формою №7-НП (додаток 6) для кожного резервуара з відображенням усіх технологічних операцій, що здійснюються кожною зміною. Для підприємств, укомплектованих для зберігання світлих нафтопродуктів винятково резервуарами місткістю до 100 м3, ведення обліку для кожного резервуара не є обов`язковим. Відображення технологічних операцій ведеться за марками нафтопродукту. Сторінки журналу нумеруються, шнуруються і скріплюються печаткою та підписом керівника підприємства (організації). Дизельне паливо різних видів (залежно від масової частки сірки) повинно зберігатися в окремих резервуарах. Нафта та нафтопродукти мають зберігатись відповідно до вимог ДСТУ 4454.

Під час приймання, зберігання та відпуску нафти і нафтопродуктів керівник підприємства та головний бухгалтер на підставі п.14.1 Інструкції №281/171/578/155 здійснюють контроль за дотриманням матеріально відповідальними особами вимог цієї Інструкції та забезпечують: своєчасне оформлення документів руху нафти та нафтопродуктів; збереження їх кількості і якості; відображення їх руху за бухгалтерським обліком; своєчасне вжиття заходів щодо попередження псування, втрат, нестач та розкрадання нафти та нафтопродуктів, а також створення необхідних умов для їх зберігання.

Облік нафти і нафтопродуктів у фізичних величинах (за об`ємом, масою) ведеться безпосередньо матеріально відповідальними особами, а бухгалтерська служба підприємства згідно з вимогами п.14.3 розділу 14 Інструкції №281/171/578/155 здійснює їх кількісно-грошовий облік.

Матеріально відповідальні особи підприємств (за винятком НПЗ) ведуть кількісний облік нафти та нафтопродуктів у товарній книзі кількісного руху нафтопродуктів (нафти) за формою №31-НП (додаток №34 до Інструкції), у якій зазначаються надходження і відпуск нафтопродуктів за день, а також їх залишки на кінець дня. Записи в товарній книзі кількісного руху нафти і нафтопродуктів здійснюють за марками і видами матеріально відповідальні особи: під час приймання - на підставі приймального акта або ТТН; під час відпуску - на підставі реєстрів відпуску за добу. Залишок нафти та нафтопродуктів обчислюється після кожного запису в товарній книзі (п.14.4 вищевказаного розділу Інструкції №281/171/578/155).

Згідно з положеннями пункту 7.5 Інструкції №281/171/578/155 відпуск нафти і нафтопродуктів до мір повної місткості та нафтопродуктів, розфасованих до тари, оформлюється товарно-транспортними накладними у чотирьох примірниках, з яких: перший - залишається у товарного оператора вантажовідправника і є первинним документом складського обліку з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства; другий - використовується водієм як перепустка під час виїзду з підприємства, а після виїзду - залишається в охорони підприємства з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства; третій та четвертий - засвідчені підписом представника вантажоодержувача та відміткою про час виїзду з підприємства - передаються перевізнику. При цьому третій примірник є супровідним документом вантажу і після його здавання передається вантажоодержувачу. Четвертий примірник передається експедитору (водію) і є підставою для обліку транспортної роботи. Бланки ТТН на підприємстві є документами суворої звітності.

Всі вищевказані документи щодо обліку на складі до часу використання та руху палива у позивача відсутні. З огляду на кількість придбаного у вищевказаних юридичних осіб палива протягом 2014-2016 років, зазначеного у доданих до матеріалів справи податкових накладних (том 6), наявність доказів переміщення, обліку, використання нафтопродуктів є обов`язковим.

Оскільки не доведено перевезення, облік та використання придбаного палива, не підтверджено використання придбаного палива у власній господарській діяльності суду.

На підтвердження списання вищевказаних паливно-мастильних матеріалів позивач надав акт від 31.12.2014 №1, копія якого міститься в матеріалах справи. Дані звітів 1-ДФ за 2014рік свідчать, що наявні у позивача трудові ресурси не дозволяють використати весь обсяг придбаного палива в один день, як зазначено у вказаному вище акті списання.

Крім того, відсутність доказів щодо перебування на обліку протягом 2014-2016роках основних засобів, що використовують відповідний вид палива, підтверджує обґрунтованість доводів відповідача щодо відсутності правових підстав для включення відповідних сум коштів до валових витрат відповідного періоду та недоведеність платником безпосереднього віднесення придбаного виду товару до конкретного об`єкта витрат.

Посилання позивача на використання вказаного палива у власній господарській діяльності не підтверджуються сукупністю належних і допустимих доказів (дизпаливо - для перевезення вантажними автомобілями заготовок для піддонів з матеріалів, придбаних у ФОП ОСОБА_6. , ТОВ "Суерте", ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 , а бензин - для виготовлення (бензопилами) заготовок для піддонів з матеріалів, придбаних у вказаних платників), оскільки на надано також доказів руху вказаних товарів на складі позивача із застосуванням відповідного обладнання в проміжку з часу їх придбання до використання між безпосередніми виконавцями робіт і послуг.

З приводу включення позивачем до складу витрат коштів, виплачених ТОВ "ЕПІЦЕНТР К" (код ЄДРПОУ 32490244) на закупівлю плінтусів, підгузників, омивача для скла, серветок гігієнічних, шпалер, піни будівельної, світильників, ламп електрозберігаючих, вимикача, електродів та іншого, суд врахував, що жодного доказу використання зазначених товарів у господарській діяльності позивача не надано. Вид товарів з огляду на відсутність доказів їх обліку та руху не дозволяє віднести їх до товарів, які могли бути використані позивачем у власній господарській діяльності, основний вид якої зареєстрований в ЄДРПОУ.

Тому суд дійшов висновку про обгрунтованість висновку відповідача про відсутність права позивача у відповідних періодах включати за рахунок придбання вказаних вище товарів суми коштів у витрати для зменшення чистого оподатковуваного доходу та доведеність фактів завищення позивачем валових витрат, що призвело до заниження ПДФО.

Отже, донарахування відповідачем основної суми зобов`язань з ПДФО відповідає вимогам закону.

Згідно з п.123.1.ст.123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми ПДВ платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов`язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Отже, розмір застосованого штрафу відповідає вимогам закону, а згадане ППР є правомірним.

Позовні вимоги в частині визнання протиправним і скасування спірного ППР №0000301301 про збільшення грошового зобов`язання з ПДВ у сумі 332542,50 грн. (основний платіж - 266034,50грн., штрафна (фінансова) санкція - 66508,50 грн.) не підлягають задоволенню з огляду на таке.

Згідно з п.200.1 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до даних звітності позивача з ПДВ за період з 01.01.2014 до 31.12.2016 позивач задекларував:

податкові зобов`язання з ПДВ в сумі 6117717,00грн.

податковий кредит з ПДВ у сумі 4696438 грн.,

ПДВ, що підлягає сплаті в бюджет, 16158грн.,

залишок від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 21), в сумі 87678 грн. за грудень 2016 року.

В Акті зазначено, що перевіркою повноти нарахування ПДВ встановлено заниження ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету (ряд. 25):

1) за період з 01.01.2014 до 31.12.2015, всього на суму 258406 грн. за: січень 2014року на суму 1869 грн., лютий 2014 року на суму 1167 грн., березень 2014 року на суму 1242 грн., квітень 2014 року на суму 6391 грн., травень 2014 року на суму 3163 грн., червень 2014 року на суму 6749 грн., липень 2014 року на суму 24007 грн., серпень 2014року на суму 30073 грн., за вересень 2014 року на суму 11501 грн., жовтень 2014року на суму 1534 грн., листопад 2014 року на суму 2875 грн., травень 2015року на суму 47126 грн., серпень 2015року на суму 14316 грн., вересень 2015року на суму 95491 грн., листопад 2015року на суму 10902 грн.;

2) за період з 01.01.2016 до 31.12.2016 встановлено заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного періоду (рядок 18) всього на суму 11906 грн.: за лютий 2016р. на суму 480 грн., за травень 2016р. на суму 8362 грн., за червень 2016р. на суму 1162 грн., за вересень 2016 р. на суму 1902 грн.

Крім того, перевіркою повноти нарахування ПДВ за грудень 2015року встановлено завищення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, (рядок 21 Декларації) на суму 4516грн. в результаті податкових порушень, описаних вище.

Згідно з даними Акту відповідач виявив заниження податкового зобов`язання з ПДВ на загальну суму 274828 грн.:

1) у 2014році на загальну суму 91904грн.: суму за січень 2014року на суму 1869 грн., за лютий 2014 року на суму 1167 грн., за березень 2014 року на суму 1242 грн., за квітень 2014 року на суму 6391 грн., за травень 2014 року на суму 3163 грн., за червень 2014 року на суму 6749 грн., за липень 2014 року на суму 24007 грн., за серпень 2014року на суму 30073 грн., за вересень 2014 року на суму 11501 грн., за жовтень 2014року на суму 1534 грн., за листопад 2014 року на суму 2875 грн., за грудень 2014року на суму 1333 грн.;

2) у 2015році на загальну суму 182924грн.: за травень 2015року на суму 73122 грн., за серпень 2015року на суму 49367 грн., за вересень 2015року на суму 60435 грн.

Вказані відповідачем порушення стосуються взяття податкового кредиту за рахунок придбання товарів, не використаних у безпосередній господарській діяльності, у вказаних вище господарських операціях позивача з ФОП ОСОБА_4., у ФОП ОСОБА_5 , ФОП ОСОБА_2 , ПП "Укргосптовари", ТОВ "Мареллі", ТОВ ВТФ "АВІАС", ПАТ "УКРНАФТА", ТОВ "РІТЕЙЛ ОІЛ", ТОВ "ОКТАН ТРЕЙД", ТОВ "НЕКС 2010", ТОВ "ЕПІЦЕНТР К".

На підтвердження взяття податкового кредиту за рахунок придбання товарів у вказаних контрагентів позивач надав суду належним чином засвідчені копії ПН, які не містять недоліків щодо їх оформлення.

Оцінюючи обґрунтованість тверджень відповідача про безпідставність взяття податкового кредиту щодо вказаних вище правочинів суд врахував наступні норми.

Згідно з п.198.5 ст.198 ПК України в редакції, що діяла протягом 2014року, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, відповідні податкові накладні за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу);

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Платник податку може включити на підставі бухгалтерської довідки до податкового кредиту виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, суми податку, сплачені (нараховані) у вартості товарів/послуг, необоротних активів, що не були включені до складу податкового кредиту при придбанні або виготовленні таких товарів/послуг, необоротних активів, та/або з яких були визначені податкові зобов`язання відповідно до цього пункту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів. З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання і податковий кредит визначаються на дату початку фактичного використання товарів/послуг , необоротних активів, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

З 01.01.2015 редакція вказаної частини статті змінена і передбачала, що платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися : а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) та місце постачання яких розташоване за межами митної території України; б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних. З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах:

придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання;

придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Відповідно до п.199.1 ст.199 ПК України в редакції, чинній до 27.05.2015 у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до сум податку, які платник має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях.

Відповідно до п.199.1 ст.199 ПК України в редакції, чинній з 27.05.2015, у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати зведену податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму частки сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в неоподатковуваних операціях.

Отже, у спірних правовідносинах позивач мав обов`язок нарахувати податкове зобов`язання щодо товарів, які не використовував у відповідному звітному періоді у власній господарській діяльності.

Підпунктом 14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п.198.1. ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту відповідно до п. 198.2. ст.198 ПК України вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Згідно з п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6.ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму ПДВ на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних / розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні / розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше: ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних / розрахунків коригування до таких податкових накладних; для платників податку, що застосовують касовий метод, - ніж через 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Системно проаналізувавши вказані норми ПК України в сукупності, суд дійшов висновку, що право на податковий кредит виникає на підставі належно оформленої податкової накладною щодо операції, яка відповідає господарській діяльності платника та відбувалася реально.

Зважаючи на недоведеність використання придбаного товару у господарській діяльності позивача у відповідних періодах, доводи відповідача про заниження позивачем ПДВ, яке підлягало сплаті до бюджету є обґрунтованим і донарахування основної суми такого зобов`язання відповідає вимогам закону.

Оскільки неправильне визначення позивачем податкових зобов`язань з ПДВ підтверджене, з огляду на вимогу п.123.1 ст.123 ПК України застосування спірним ППР до нього штрафу 25% від суми заниженого зобов`язання відповідає закону.

Тому вище вищевказане ППР є правомірним і позовна вимога його скасувати задоволенню не підлягає.

Спірне №0000261301 про збільшення грошового зобов`язання з військового податку на загальну суму 52817,75 грн. (основний платіж - 42254,20 грн., штрафна (фінансова) санкція - 10563,55 грн.) є правомірним з таких підстав.

Основна сума вказаного зобов`язання відповідно до даних Акту застосована у зв`язку з заниженням позивачем чистого оподатковуваного доходу на загальну суму 2816946,95 грн, що призвело до заниження військового збору на суму 42254,20грн.: у 2015році - на суму 36454,20грн., за 2016рік на суму 5800,00грн.

Згідно з п.16 1 підрозд.10 розд. ХХ Перехідних положень ПК України, чинного на час стверджуваного відповідачем порушення позивача, тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу.

Платники збору зобов`язані забезпечувати виконання податкових зобов`язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.

Звільняються від оподаткування збором доходи, що згідно з розділом IV цього Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.18, 165.1.25, 165.1.51, 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.

Врахувавши вказані вище ст.123, підп.163.1.1 п.163.1 ст.163, абз.4 п.164.1 ст.164 ПК України, з огляду на доведеність висновку відповідача про завищення позивачем у 2014-2016роках валових витрат, які включаються для визначення чистого оподатковуваного доходу підприємця, суд дійшов висновку про доведеність його аргументів про заниження позивачем податкового зобов`язання з військового збору на загальну суму 42254,20 грн. за 2015-2016роки внаслідок зазначених вище порушень. Отже, відповідач донарахував вказаний збір відповідно до вимог закону і порушень не допустив. Тому відповідне ППР є правомірним і скасуванню не підлягає.

Спірні вимога Ф-0000271301 про сплату боргу (недоїмки) з ЄВ в сумі 237775,08 грн. та рішення №0000281301 про застосування штрафних санкцій в сумі 47679,58 грн. за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого ЄВ є правомірними з огляду на таке.

Згідно з даними Акту податковою перевіркою встановлено заниження позивачем оподатковуваного доходу на загальну суму 7489004,49 грн.: за 2014 рік - 4672057,54грн., за 2015 рік - 2430280,28 грн., за 2016 рік - 386666,67 грн.

Для розрахунку ЄВ відповідач застосував ставку 34,7% щодо доходів позивача за 2014-2015роки, та 22% - за 2016рік.

Підставою для висновків відповідача про заниження позивачем ЄВ за 2014-2016 на суму 237775,08 грн: за 2014рік на суму 79259,02 грн., за 2015рік на суму 80502,58 грн., за 2016рік на суму 78013,48 грн.,- стало неправильне визначення сум доходу, отриманого від господарської діяльності, що підлягає обкладенню ПДФО.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.10.2010 № 2464-VI (далі - ЗУ №2464-VI) платниками єдиного внеску є роботодавці - фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців).

У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця така фізична особа згідно з ч.4 ст.6 вказаного Закону користується правами, виконує обов`язки та несе відповідальність, що передбачені для платника єдиного внеску, в частині діяльності, яка здійснювалася нею як фізичною особою - підприємцем.

Для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, єдиний внесок нараховується відповідно до п.2 ч.1 ст.7 ЗУ №2464-VI:

у редакції, що діяла у 2014 році до 01.01.2015, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім`ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток). До членів сімей фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, належать дружина (чоловік), батьки, діти та інші утриманці, які досягли 15-річного віку, не перебувають у трудових або цивільно-правових відносинах з такою фізичною особою - підприємцем, але спільно з ним провадять підприємницьку діяльність і отримують від цього частину доходу;

у редакції, що діє з 01.01.2015, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток). У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Частиною 5 ст.8 ЗУ №2464-VI у редакції, чинній до 01.01.2016, для платників, зазначених у пункті 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється єдиний внесок у розмірі 34,7 відсотка винагороди за цивільно-правовими договорами.

Відповідно до ч.5 ст.8 ЗУ №2464-VI у редакції, чинній з 01.01.2016, єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.

При нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи ставка єдиного внеску, встановлена цією частиною, застосовується до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру.

Оскільки посилання відповідача щодо заниження позивачем у відповідних періодах сум коштів чистого оподатковуваного доходу обґрунтовані та підтверджені, доводи щодо заниження сум єдиного внеску - також.

Відповідно до ч.4 ст.25 ЗУ №2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Застосовані відповідачем для розрахунку основної суми такого зобов`язання ставки єдиного податку відповідають вказаним вимогам закону, а отже, спірна вимога про його донарахування є правомірною та скасуванню не підлягає.

Відповідно до п.3 ч.11 ст.25 ЗУ №2464-VI у редакції, що діяла до 01.01.2015, орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску штраф у розмірі 5 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску. З 01.01.2015 у зв`язку зі зміною редакції вказаної норми штраф за такий вид порушення передбачений у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

Отже, застосований розмір штрафу згідно з відповідним спірним рішенням є обґрунтованим і правомірним.

Тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

З огляду на вказане відповідно до вимог ст.139 КАС України понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору за звернення до адміністративного суду не підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст.6, 14, 242-245, 255, 295, 370 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС в Черкаській області (код ЄДРПОУ 39392109) від 10.04.2017: №0000291301 про збільшення грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 1676804,54грн.; №0000301301 про збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 332542,50 грн.; №0000261301 про збільшення грошового зобов`язання з військового податку на загальну суму 52817,75грн.; - а також вимоги від 10.04.2017 Ф-0000271301 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску в сумі 237775,08грн. і рішення від 10.04.2017 №0000281301 про застосування штрафних санкцій в сумі 47679,58грн. за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, - відмовити повністю.

2. Судові витрати розподілу не підлягають.

3. Копію рішення направити учасникам справи.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.

Суддя А.М. Бабич

Рішення ухвалене, складене в повному обсязі та підписане 24.10.2019 .