Рішення

від 21.10.2019 по справі 910/10075/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.10.2019Справа №910/10075/19 Суддя Господарського суду міста Києва Морозов С.М. розглянувши без повідомлення учасників справи у спрощеному позовному провадженні справу

За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (04053, м. Київ, вул. Січових стрільців, 40)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Селтік" (02090, м. Київ, вул. Алма-Атинська, буд. 8)

про стягнення 20 536,00 грн, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (позивач) звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Селтік" (відповідач) суми страхового відшкодування в розмірі 20 536,00 грн, посилаючись на те, що особа, винна в ДТП, яким спричинено майнову шкоду автомобілю застрахованому позивачем, є працівником відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.08.2019 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк та спосіб для усунення її недоліків.

12.08.2019 до суду надійшло клопотання позивача про усунення недоліків позовної заяви та витребування від відповідача інформації та доказів по справі, а саме:

- чи перебував ОСОБА_1 у трудових відносинах з ТОВ "Селтік" станом на 02.11.2016 року?

- яку посаду займав ОСОБА_1 станом на 02.11.2016 року?

- за яким робочим графіком працював ОСОБА_1 станом на 02.11.2016 року?

- Документ згідно з яким ОСОБА_1 було прийнято на роботу до ТОВ "Селтік";

- документи, що підтверджують правові підстави згідно яких ТОВ "Селтік" використовує автомобіль MAN 26-314, державний номерний знак НОМЕР_1 ;

- подорожній лист за 02.11.2016 року на автомобіль MAN 26-314, державний номерний знак НОМЕР_1 .

Згідно з п. 1 ч. 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Частиною 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.08.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами, витребувано у відповідача документи: чи перебував ОСОБА_1 у трудових відносинах з ТОВ "Селтік" станом на 02.11.2016 року; документи, що підтверджують правові підстави згідно яких ТОВ "Селтік" використовує автомобіль MAN 26-314, державний номерний знак НОМЕР_1 ; подорожній лист за 02.11.2016 року на автомобіль MAN 26-314, державний номерний знак НОМЕР_1 та запропоновано сторонам у визначені судом строки подати відповідні заяви по суті.

11.09.2019 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує проти задоволення позову повністю, оскільки цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 , який був і є наданий час працівником відповідача, на момент настання ДТП була забезпечена в Товаристві з додатковою відповідальністю Страхова компанія Альфа-Гарант за договором (полісом) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортів №АК/1616669 (копію якого долучено до відзиву). Також, відповідач зазначає про те, що позивач не скористався правом, та не звернувся в порядку, строки і спосіб, встановлений чинним законодавством, для можливої виплати страхового відшкодування до Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія Альфа-Гарант а тому вважає, що відсутні правові підстави для виплати ним страхового відшкодування позивачу.

Також, 11.09.2019 до суду від відповідача надійшли пояснення на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.08.2019, в яких останній підтверджує те, що ОСОБА_1 станом на 02.11.2016 та по теперішній час перебував та перебуває у трудових відносинах з ТОВ Селтік на посаді водія автотранспортних засобів (на підтвердження чого надано копію наказу від 31.10.2014 №125а про прийняття працівника та копію довідки вих. №09/09-19-1 від 09.09.2019). Окрім того, відповідачем на підтвердження правових підстав щодо користування автомобілем MAN 26-314, державний номерний знак НОМЕР_1 , долучено копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 .

04.10.2019 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив (надіслано до суду засобами поштового зв`язку 02.10.2019).

Проте, судом було встановлено, що за даними офіційного вебсайту Публічного акціонерного товариства "Укрпошта" (http://ukrposhta.ua/ua/vidslidkuvati-forma-poshuku), що поштове відправлення разом з відзивом на позовну заяву з пошуковим ідентифікатором 0910709765848 вручено позивачеві 11.09.2019 , а тому позивач подав відповідь на відзив з пропуском встановленого судом в ухвалі про відкриття провадження від 20.08.2019 строку на подання відповіді на відзив (10 днів з дня отримання візиву на позовну заяву.)

За таких обставин, з огляду на пропуск позивачем встановленого судом строку на подання відповіді на відзив, за відсутності у матеріалах справи мотивованого клопотання про поновлення такого строку, відповідь на відзив позивача залишається судом без розгляду та як наслідок подані відповідачем заперечення на відповідь на відзив судом також не розглядаються.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Статтею 249 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Оскільки 20.10.2019 є вихідним днем, суд здійснює розгляд справи, відповідно до статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у перший робочий день - 21.10.2019 року.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

29.01.2016 між позивачем (страховик) та ОСОБА_2 (страхувальник) було укладено Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів АМ НОМЕР_3 (надалі - Договір страхування) зі строком дії, зокрема, з 00 год. 00 хв. 23.05.2016 по 24 год. 00 хв. 22.05.2017, відповідно до якого позивач прийняв на себе обов`язок по страхуванню автомобіля ЗАЗ, державний номерний знак НОМЕР_4 .

02.11.2016 в м. Бровари сталася дорожньо-транспортна пригода, за участю застрахованого автомобіля ЗАЗ, державний номерний знак НОМЕР_4 та автомобіля MAN, державний номерний знак НОМЕР_1 , під управлінням водія - ОСОБА_1 .

Постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 22.11.2016 у справі №361/6520/16-п, ОСОБА_1 , який керував автомобілем MAN, державний номерний знак НОМЕР_1 , було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340,00 грн.

03.11.2016 внаслідок пошкодження у ДТП застрахованого транспортного засобу ЗАЗ, державний номерний знак НОМЕР_4 , страхувальник звернувся до позивача з заявою про настання страховогого випадку.

Згідно калькуляції складеної Автосервісною філією БРОВАРИ-АВТО № НОМЕР_5 від 07.11.2016 вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля ЗАЗ, державний номерний знак НОМЕР_4 , складає 28 277, 28 грн.

Відповідно до акту виконаних робіт ФОП ОСОБА_3 №51 від 20.12.2016 вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля становить 23 036,00 коп.

13.12.2016 позивачем було складено страховий акт №UA2016110200017/L01/01 згідно якого сума страхового відшкодування страхувальнику складає 18 484,40 грн. При цьому, позивач відповідно до умов договору страхування зарахував частину страхового відшкодування в розмірі 1 584, 36 грн в рахунок погашення недотриманої страхової премії шляхом проведення акту взаємозаліку, а тому до виплати страхувальнику підлягає сума 16 900,04 грн (18 484,40 - 1 584, 36).

Згідно з платіжним дорученням №48845 від 14.12.2016 позивачем було сплачено на рахунок страхувальника грошові кошти в розмірі 16 900,04 грн.

27.02.2017 позивачем було складено страховий акт №UA2016110200017/L01/02 згідно якого страхувальнику нараховане страхове відшкодування в розмірі 2 051,60 грн.

Згідно з платіжним дорученням №1756 від 28.02.2017 позивачем було сплачено на рахунок страхувальника грошові кошти в розмірі 2 051,60 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що виплативши страхове відшкодування страхувальнику за договором страхування внаслідок настання 03.11.2016 страхової події - ДТП, позивач отримав право вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Селтік" в розмірі 20 536,00 грн. Оскільки, ДТП сталося під час виконання ОСОБА_4 своїх трудових обов`язків та перебування у трудових відносинах з відповідачем.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Як вже було зазначено, факт наявності вини водія транспортного засобу MAN, державний номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_1 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулась 02.11.2016, підтверджується постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 22.11.2016 у справі №361/6520/16-п.

Згідно із ч. 1 ст. 25 Закону України "Про страхування", здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Статтею 979 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором страхування страховик зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Матеріалами справи підтверджується, що у відповідності до умов договору страхування, внаслідок настання 02.11.2016 страхового випадку (ДТП) позивач сплатив страхувальнику страхові відшкодування в сумі 20 536,00 грн - 1 584,36 грн (вирахувана з страхувальника позивача недоотримана страхова премія) = 18 951,64 грн.

Відповідно до ст. ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тобто, у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов`язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди.

На підставі статей 512, 514 Цивільного кодексу України, страховик стає замість потерпілої особи кредитором у зобов`язанні щодо відшкодування заподіяної шкоди у межах виплаченої суми.

Згідно із положеннями статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Отже, виплативши страхове відшкодування відповідно до умов договору добровільного страхування наземного транспорту, позивач в силу приписів ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" набув права вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду у межах фактичних витрат.

У відповідності до ст. 3 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (ст. 5 ЗУ "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Таким чином, уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди, у зв`язку із чим, страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України "Про страхування", шляхом звернення з позовом до страховика, в якого заподіювач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Зазначена вище правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року по справі №755/18006/15-ц.

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила, що покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

Як вбачається з наданого відповідачем відзиву на позовну заяву та пояснень на вимогу ухвали суду від 20.08.2019 у даній справі, станом на дату ДТП, цивільно-правова відповідальність відповідача - роботодавця водія ОСОБА_1 , з вини якого трапилось ДТП, була застрахована в Товаристві з додатковою відповідальністю Страхова компанія Альфа-Гарант на підставі полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортів №АК/1616669, зі строком дії, зокрема, з 00 год. 00 хв. 02.11.2016 до 01.11.2016 включно. Вказаним полісом встановлено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, що складає 100 000,00 грн. та франшизу у розмірі 1 000,00 грн.

Оскільки, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 , який вчинив дорожньо-транспортну пригоду та на момент вказаної ДТП був працівником відповідача, була застрахована у Товаристві з додатковою відповідальністю Страхова компанія Альфа-Гарант на підставі полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортів №АК/1616669, то особою відповідальною за завдані в даному випадку збитки, відповідно положень Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у межах, передбачених вказаним Законом та договором обов`язкового страхування цивільної відповідальності, є Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія Альфа-Гарант .

З урахуванням наведеного, саме на Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія Альфа-Гарант як страховика відповідач покладено обов`язок у межах суми страхового відшкодування здійснити відшкодування вже виплаченого позивачем потерпілій особі страхового відшкодування.

При цьому, статтею 1194 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Отже, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

В той же час, як вбачається із матеріалів справи, позивач звертався з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія Альфа-Гарант про відшкодування завданої майнової шкоди, у зв`язку з тим, що позивачем було виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля ZAZ (ЗАЗ), державний номер НОМЕР_4 , у зв`язку з настанням ДТП, яка була скоєна водієм автомобіля MAN 26-314, державний номерний знак НОМЕР_1 , а відповідальність якого застрахована у Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія Альфа-Гарант на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АК/1616669. Вищевказане підтверджується наданою копією судового рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2018 у справі №910/2385/18.

Вищезазначеним рішенням, Приватному акціонерному товариству "Страхова компанія "ПЗУ Україна" було відмовлено у задоволенні позову. Оскільки матеріали справи (№910/2385/18) не містять доказів звернення позивачем чи первісним кредитором - ОСОБА_2 (страхувальник позивача), до Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія Альфа-Гарант з заявою в порядку, визначеному ст. 35 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Однак, позивачем не надано доказів звернення до Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія Альфа-Гарант із заявою про сплату страхового відшкодування чи його відмови від виплати страхового відшкодування.

З огляду на встановлені судом обставини, суд вважає позовні вимоги позивача необґрунтованими.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи встановлені судом обставини, оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна".

Судові витрати з урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на позивача.

Керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Судові витрати зі сплати судового збору покласти на Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ПЗУ Україна".

3. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

4. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 та п. 17.5. розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С.М. Морозов