Постанова

від 05.02.2020 по справі 910/10075/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" лютого 2020 р. Справа№ 910/10075/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Ткаченка Б.О.

Суліма В.В.

секретар судового засідання: Вайнер Є.І.

за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 05.02.2020

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна"

на рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2019

у справі № 910/10075/19 (суддя - Морозов С.М.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Селтік"

про стягнення 20 536,00 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2019 року Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Селтік" (далі - відповідач) про стягнення 20 536,00 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач послався на те, що виплативши страхове відшкодування страхувальнику за договором страхування, позивач отримав право вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Селтік" у розмірі 20 536,00 грн., оскільки особа, винна у ДТП, яким спричинено майнову шкоду автомобілю застрахованому позивачем, є працівником відповідача.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.10.2019 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд вказав, що обов`язок у межах суми страхового відшкодування щодо здійснення відшкодування вже виплаченого позивачем потерпілій особі страхового відшкодування покладається на страховика відповідача - Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант". Крім того, суд зазначив, що Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ПЗУ Україна" не надано доказів звернення до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" із заявою про сплату страхового відшкодування чи його відмови від виплати страхового відшкодування.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ПЗУ Україна" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2019 у справі № 910/10075/19 та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Апелянт пославшись на Постанову Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №755/18006/15-ц зазначає, що покладання обов`язку з відшкодування шкоди на особу, винну в завданні шкоди можливе у випадку, коли страховик відмовив у здійснення страхової виплати (зокрема з підстав неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного рюку, якщо шкода заподіяна майну потерпілого). Оскільки рішенням Господарського суду міста Києва від 22.12.2018 у справі №910/2385/18 відмовлено ПАТ СК ПЗУ Україна у стягненні суми страхового відшкодування на підставі п. 37.1.4 ст. 37 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів через пропуск річного строку на звернення із заявою про виплату страхового відшкодування, тому завдана шкода повинна бути відшкодована відповідачем, як особою відповідальною за завдання збитків.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

У свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги, відповідач у своєму відзиві, наданому до суду 24.12.2019, зазначає, що рішення суду прийнято при повному з`ясуванні обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, без їх порушення, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає і рішення слід залишити без змін. Крім того, відповідач вказує, що позивачем не надано доказів звернення до страховика із заявою про страхове відшкодування у строки та спосіб передбачений чинним законодавством. Отже, оскільки позивач не виконав вимоги закону щодо вчасного звернення до страховика із заявою про страхове відшкодування, тому підстави для покладання на відповідача обов`язку із виплати позивачу страхового відшкодування відсутні.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.11.2019 справу №910/10075/19 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Сулім В.В., Ткаченко Б.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.11.2019 у справі №910/10075/19 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2019 у справі № 910/10075/19 залишено без руху.

02.12.2019 представником Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" подано заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додані оригінали фіскальних чеків та описів вкладення у цінні листи, що підтверджують відправку апеляційної скарги з додатками учасникам справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2019 поновлено Приватному акціонерному товариству "Страхова компанія "ПЗУ Україна" пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2019 у справі № 910/10075/19, відкрито апеляційне провадження та призначено до розгляду апеляційну скаргу на 22.01.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2020 оголошно перерву у розгляді справи до 03.02.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.02.2020 оголошно перерву у розгляді справи до 05.02.2020.

Позиції учасників справи

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позову.

Представник відповідача у судовому засіданні апеляційної інстанції заперечував проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

29.01.2016 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (страховик) та ОСОБА_1 (страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів АМ№107791 (далі - договір страхування) зі строком дії з 00 год. 00 хв. 23.05.2016 по 24 год. 00 хв. 22.05.2017, відповідно до якого позивач прийняв на себе обов`язок по страхуванню автомобіля ЗАЗ, державний номерний знак НОМЕР_1 .

02.11.2016 у м. Бровари сталася дорожньо-транспортна пригода, за участю застрахованого автомобіля ЗАЗ, д.н.з. НОМЕР_1 , та автомобіля MAN, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 .

Постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 22.11.2016 у справі №361/6520/16-п визнано ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340,00 грн.

03.11.2016 внаслідок пошкодження у ДТП застрахованого транспортного засобу ЗАЗ, д.н.з. НОМЕР_1 , страхувальник звернувся до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" з заявою про настання страховогого випадку.

Відповідно до калькуляції складеної Автосервісною філією "БРОВАРИ-АВТО" №КА-003664 від 07.11.2016 вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля ЗАЗ, д.н.з. НОМЕР_1 , складає 28 277,28 грн.

Згідно з актом виконаних робіт ФОП Сосновський О.О. №51 від 20.12.2016 вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля становить 23 036,00 грн.

13.12.2016 Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ПЗУ Україна" складено страховий акт №UA2016110200017/L01/01 відповідно до якого сума страхового відшкодування страхувальнику складає 18 484,40 грн. При цьому, позивач відповідно до умов договору страхування зарахував частину страхового відшкодування в розмірі 1 584, 36 грн. у рахунок погашення недотриманої страхової премії шляхом проведення акту взаємозаліку, а тому до виплати страхувальнику підлягає сума 16 900,04 грн. (18 484,40 - 1 584, 36).

Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ПЗУ Україна" сплачено на рахунок страхувальника грошові кошти в розмірі 16 900,04 грн., що підтверджується платіжним дорученням №48845 від 14.12.2016.

27.02.2017 позивачем складено страховий акт №UA2016110200017/L01/02 відповідно до якого страхувальнику нараховане страхове відшкодування у розмірі 2 051,60 грн.

Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ПЗУ Україна" сплачено на рахунок страхувальника грошові кошти в розмірі 2 051,60 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1756 від 28.02.2017.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилався на те, що виплативши страхове відшкодування страхувальнику за договором страхування, позивач отримав право вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Селтік" у розмірі 20 536,00 грн., оскільки особа, винна у ДТП, яким спричинено майнову шкоду автомобілю застрахованому позивачем, є працівником відповідача.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.10.2019 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд вказав, що обов`язок у межах суми страхового відшкодування щодо здійснення відшкодування вже виплаченого позивачем потерпілій особі страхового відшкодування покладається на страховика відповідача - Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант". Крім того, суд зазначив, що Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ПЗУ Україна" не надано доказів звернення до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" із заявою про сплату страхового відшкодування чи його відмови від виплати страхового відшкодування.

Проте, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову, виходячи з наступного.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Частиною 1 статті 1191 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Як зазначено вище, факт наявності вини водія транспортного засобу MAN, д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_2 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулась 02.11.2016, підтверджується постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 22.11.2016 у справі №361/6520/16-п.

Згідно з частиною 1 статті 25 Закону України "Про страхування" здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Статтею 979 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором страхування страховик зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Як вбачається з матеріалів справи, у відповідності до умов договору страхування, внаслідок настання 02.11.2016 страхового випадку позивач сплатив страхувальнику страхові відшкодування у розмірі 20 536,00 грн. - 1 584,36 грн (вирахувана з страхувальника позивача недоотримана страхова премія) = 18 951,64 грн.

Статтями 512, 514 Цивільного кодексу України визначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов`язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди.

На підставі статей 512, 514 Цивільного кодексу України, страховик стає замість потерпілої особи кредитором у зобов`язанні щодо відшкодування заподіяної шкоди у межах виплаченої суми.

Згідно із положеннями статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Отже, виплативши страхове відшкодування відповідно до умов договору добровільного страхування наземного транспорту, позивач в силу приписів статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" набув права вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду у межах фактичних витрат.

У відповідності до статті 3 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (ст. 5 ЗУ "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Таким чином, уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди, у зв`язку із чим, страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 Цивільного кодексу України та 27 Закону України "Про страхування", шляхом звернення з позовом до страховика, в якого заподіювач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №755/18006/15-ц.

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила, що покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

Станом на дату ДТП, цивільно-правова відповідальність відповідача - роботодавця водія ОСОБА_2 , з вини якого трапилось ДТП, була застрахована в Товаристві з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" на підставі полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортів №АК/1616669, зі строком дії з 00 год. 00 хв. 02.11.2016 до 01.11.2016 включно. Вказаним полісом встановлено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, що складає 100 000,00 грн. та франшизу у розмірі 1 000,00 грн.

Оскільки, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 , який вчинив дорожньо-транспортну пригоду та на момент вказаної ДТП був працівником відповідача, була застрахована у Товаристві з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" на підставі полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортів №АК/1616669, то особою відповідальною за завдані в даному випадку збитки, відповідно положень Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у межах, передбачених вказаним Законом та договором обов`язкового страхування цивільної відповідальності, є Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант".

З урахуванням наведеного, на Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" як страховика відповідача покладено обов`язок у межах суми страхового відшкодування здійснити відшкодування вже виплаченого позивачем потерпілій особі страхового відшкодування.

В той же час, як вбачається із матеріалів справи, позивач звертався з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" про відшкодування завданої майнової шкоди, у зв`язку з тим, що позивачем було виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля ZAZ (ЗАЗ), д.н.з. НОМЕР_1 , у зв`язку з настанням ДТП, яка була скоєна водієм автомобіля MAN 26-314, д.н.з. НОМЕР_2 , а відповідальність якого застрахована у Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АК/1616669. Вищевказане підтверджується рішенням Господарського суду міста Києва від 22.12.2018 у справі №910/2385/18.

Так, рішенням Господарського суду міста Києва від 22.12.2018 у справі №910/2385/18 відмовлено Приватному акціонерному товариству "Страхова компанія "ПЗУ Україна" у задоволенні позову, оскільки матеріали справи (№910/2385/18) не містять доказів звернення позивачем чи первісним кредитором - ОСОБА_1 (страхувальник позивача) до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" із заявою в порядку, визначеному ст. 35 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Таким чином, позивач реалізував своє право на звернення до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" шляхом пред`явлення позову.

Відтак, на переконання колегії суддів, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з договором або Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, у випадках передбачених даним Законом.

Як зазначалось вище, страхова компанія зверталась із позовною заявою про відшкодування шкоди до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант", де був застрахований автомобіль відповідача. Однак, судом у задоволенні позову щодо виплати страхового відшкодування було відмовлено по причині передчасного звернення із позовом до суду.

Таким чином, з вищенаведеного вбачається, що позивач реалізував своє право на звернення із заявою до страховика шляхом пред`явлення позову та враховуючи відмову суду у задоволенні позову, позивач вправі звернутись із вимогою до особи, винуватою у ДТП.

Вказна позиція узгоджується із Постановою Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №755/18006/15 (п.56).

Тому, посилання суду першої інстанції на відсутність доказів щодо звернення до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" із заявою про сплату страхового відшкодування чи його відмови від виплати страхового відшкодування є помилковим.

Відповідно до частини 1 статті 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових ( службових) обов`язків.

Отже, на підставі статті 1172 Цивільного кодексу України особою, відповідальною за завдану шкоду під час ДТП може бути у тому числі і відповідач, як роботодавець винної у ДТП особи, у разі якщо вказана шкода завдана працівником під час виконання ним своїх трудових обов`язків.

Як достовірно встановлено судом апеляційної інстанції, дана пригода сталася під час виконання ОСОБА_2 своїх трудових обов`язків та перебування у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "Селтік", а тому виплачене страхове відшкодування своєму страхувальнику підлягає стягненню з відповідача. За змістом статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за збитки.

Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про задоволення позовних вимог, оскільки Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ПЗУ Україна" реалізувало своє право на звернення із заявою до страховика шляхом пред`явлення позову та враховуючи відмову суду у його задоволенні, на переконання колегії суддів, позивач правомірно звернувся з вимогою до особи, винуватою у ДТП. Отже, рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2019 у справі № 910/10075/19 підлягає скасуванню із прийняттям нового рішення про задоволення позову.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

У відповідності до статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи користуються рівними процесуальними правами. Учасники справи мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи.

Згідно з статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу ( стаття 74 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 277 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Оскільки, судом першої інстанції прийняте рішення за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи і неправильним застосуванням норм процесуального та матеріального права, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2019 у справі № 910/10075/19 підлягає скасуванню з прийняттям у справі нового рішення суду про задоволення позовних вимог.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 240, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2019 у справі № 910/10075/19 задовольнити.

Рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2019 у справі № 910/10075/19 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Селтік" (02090, м. Київ, вул. Алма-Атинська, буд. 8, код ЄДРПОУ 23245193) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 40, код ЄДРПОУ 20782312) страхове відшкодування у розмірі 20 536 грн. (двадцять тисяч п`ятсот тридцять шість), 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одну) грн. судового збору за подання позовної заяви та 2 881 (дві тисячі вісімсот вісімдесят одну) грн. 50 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

Видати наказ.

Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва відповідно до вимог процесуального законодавства.

Матеріали справи №910/10075/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених ст. 287 ГПК України та у строки, встановлені ст. 288 ГПК України.

Повний текст постанови підписано 20.02.2020 у зв`язку з перебуванням судді Ткаченко Б.О. на лікарняному.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді Б.О. Ткаченко

В.В. Сулім