Рішення

від 04.10.2019 по справі 910/10240/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.10.2019Справа № 910/10240/19

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Ікар-Люкс" до 1. Публічного акціонерного товариства "Банк "Національні Інвестиції" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Банк "Національні Інвестиції" Луньо Іллі Вікторовича 2. Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор-Комфорт" 2. Публічного акціонерного товариства "Закритий не диверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Глобал" провизнання зобов'язань та іпотеки припиненими, визнання незаконним рішення Суддя Бойко Р.В.

Секретар судового засідання Кучерява О.М.

Представники сторін:

від позивача:Крупельницький В.Л. від відповідача 1:Кривенко С.А. від відповідача 2:Кібець Р.Р. від третіх осіб:не з'явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ікар-Люкс" (надалі - "ТОВ "Ікар-Люкс") звернулося до господарського суду міста Києва із позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Банк "Національні Інвестиції" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Банк "Національні інвестиції" Луньо Іллі Вікторовича (надалі - "Банк") та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (надалі - "Фонд"), в якій просить:

- визнати припиненим зобов'язання ТОВ "Ікар-Люкс" за кредитним договором №144-14 від 23.06.2014, укладеним між Банком та ТОВ "Ікар-Люкс";

- визнати такою, що припинилася іпотеку за договором іпотеки від 24.06.2015, укладеним між Банком та ТОВ "Ікар-Люкс", посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко О.В. за реєстровим №4896;

- визнати незаконним рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб "Про затвердження умов продажу" за №157 від 12.07.2019 в частині відчуження прав вимоги за кредитним договором №144-14 від 23.06.2014, укладеним між Банком та ТОВ "Ікар-Люкс", та договором іпотеки від 24.06.2015, укладеним між Банком та ТОВ "Ікар-Люкс", посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко О.В. за реєстровим №4896.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що ним було належним чином виконано взяті на себе зобов'язання за кредитним договором №144-14 від 23.06.2014 шляхом сплати відповідної заборгованості на користь особи, якою було набуто права вимоги за таким договором у зв'язку з їх відчуженням Банком - Публічному акціонерному товариству "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Глобал", однак, Банк та Фонд, не зважаючи на відчуження прав за кредитним договором та фактичне виконання позивачем взятих за ним на себе зобов'язань, безпідставно продовжують вчиняти заходи з розпорядження відповідними правами за вказаним кредитним договором шляхом виставлення їх на продаж на підставі рішення "Про затвердження умов продажу" за №157 від 12.07.2019, у зв'язку з чим існують правові підстави для визнання відповідних відносин припиненим та визнання незаконним наведеного рішення у відповідній частині.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.08.2019 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №910/10240/19, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фактор-Комфорт" (надалі - "ТОВ "Фактор-Комфорт") та Публічне акціонерне товариство "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Глобал" (надалі - ПАТ "Глобал"), призначено проведення підготовчого засідання на 05.09.2019.

27.08.2019 через відділ діловодства суду представником відповідача 2 було подано відзив на позов, у відповідності до якого проти позову заперечував та вказував на те, що: Банком та Фондом було дотримано порядку формування та погодження пропозицій з продажу активів (майна) банків, що ліквідуються, передбачених Положенням щодо організації продажу активів (майна) банків, що ліквідуються, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду від 24.03.2016 №388, а тому оскаржуване рішення прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, встановлений законом; станом на 01.07.2019 на балансі Банку обліковувалась заборгованість ТОВ "Ікар-Люкс" за кредитним договором №144-14 від 23.06.2014, а тому Фондом правомірно було виставлено такий актив на продаж; уповноваженою особою Фонду було встановлено, що укладені між Банком та ТОВ "Фактор Комфорт" протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації в Банку правочини (щодо відступлення прав вимоги) містять ознаки нікчемності, передбачені ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", оскільки, зокрема, Банком не було отримано реальних грошових надходжень на оплату відступлених майнових вимог з рахунків фактора в інших банках; спірні правочини відступлення прав вимоги між Банком та ТОВ "Фактор Комфорт" є нікчемними відповідно до закону, а не наказу Банку, підписаного уповноваженою особою Фонду, тому за встановлених обставин нікчемності права вимоги за кредитним договором №144-14 від 23.06.2014 із забезпеченням залишилися за Банком; оскаржуване рішення Фонду є виконаним та таким, що вичерпало свою дію 05.08.2019, у зв'язку із проведенням відповідних торгів, які було визнано такими, що не відбулися, а тому його скасування не породжує будь-яких правових наслідків для позивача.

04.09.2019 через відділ діловодства суду представником позивача подано відповідь на відзив, за змістом якого вказував на те, що: шляхом укладення і виконання договору про відступлення права вимоги №144-14 від 04.09.2015, акту прийому-передачі документації від 04.09.2015 та договору про відступлення прав за договором іпотеки від 07.09.2015 Банк позбувся права вимоги за кредитним договором №144-14 від 23.06.2014 із забезпеченням, як контрольованого ресурсу, а відтак, відбулось припинення такого активу в обліку установи Банка, що свідчить про незаконність оскаржуваного рішення Фонду; наведені договори відступлення не містять ознак нікчемності чи недійсності, що було встановлено судовими рішеннями в справі №826/24648/15.

05.09.2019 через відділ діловодства суду представником відповідача 1 подано відзив, згідно якого проти позову заперечував, в його задоволенні просив відмовити та вказував на те, що твердження ТОВ "Ікар-Люкс" про дійсність договорів відступлення права вимоги є таким, що не відповідає дійсності, оскільки договір про відступлення права вимоги №144-14 від 04.09.2015 та договір про відступлення прав за договором іпотеки від 07.09.2015 є нікчемними відповідно до закону (ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України та ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"), а не наказу Банку, підписаного уповноваженою особою Фонду, скасування якого в судовому порядку не призводить до визнання правочинів (договорів) дійсними; виконання ТОВ "Ікар-Люкс" своїх зобов'язань за кредитним договором №144-14 від 23.06.2014 на користь ПАТ "Глобал" не може свідчити про припинення спірних зобов'язань, оскільки нікчемність відповідних договорів відступлення не може породжувати законність такого виконання на користь наведеної особи; в силу нікчемності договорів відступлення права вимоги за кредитним договором №144-14 від 23.06.2014 належать саме Банку, а тому їх реалізація Фондом в рамках процедури ліквідації Банку є правомірною. Також, у поданому відзиві на позов представник відповідача 2 просив поновити строк на його подачу з підстав неотримання ухвали суду про відкриття провадження у даній справі.

Протокольною ухвалою господарського суду міста Києва від 05.09.2019 відзив відповідача 1 на позов прийнято до розгляду, оскільки в силу факту неотримання останнім ухвали суду про відкриття провадження у даній справі відповідний строк не може вважатися пропущеним.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.09.2019 відкладено підготовче засідання у справі на 24.09.2019.

10.09.2019 через відділ діловодства суду представником позивача подано відповідь на відзив відповідача 1, згідно якого вказував на те, що судовими рішеннями у справі №826/24648/15 було встановлено наступні обставини: договори з відступлення права вимоги були укладені за взаємною згодою сторін та за відсутності законодавчих заборон на укладення таких угод (правочинів, у відповідності до принципу свободи договору; право вимоги за кредитним договором було набуто ТОВ "Фактор-Комфорт" за номінальною вартістю боргу, який мав боржник за кредитним договором; ТОВ "Фактор-Комфорт" була здійснена повна оплата відступленого права вимоги, а саме: на виконання відповідних договорів відступлення на рахунок Банку були зараховані грошові кошти в повному обсязі; визнано необґрунтованими доводи уповноваженої особи Фонду про те, що в період відступлення прав вимоги в банку відбулось зниження показників ліквідності нижче нормативно встановленого рівня, а тому є причинно-наслідковий зв'язок між укладенням договорів відступлення прав вимоги та неплатоспроможності банку; укладення Банком з ТОВ "Фактор-Комфорт" договорів відступлення прав вимог та фактичне погашення заборгованості за виданим кредитом не вплинуло та не могло вплинути на показники ліквідності Банку, оскільки зменшення миттєвої ліквідності (Н4) може відбутися у разі, якщо банк здійснив виконання зобов'язань перед клієнтами, внаслідок чого відбулося зниження залишків коштів в касі та на коррахунках, однак така операція банку не пов'язана з відступленням прав вимоги за кредитами; внаслідок укладення договорів з відступлення права вимоги відбулось одночасне погашення заборгованості перед банком за виданими кредитами, в тому числі простроченої, а також зменшення зобов'язань банку за залишками на рахунках клієнтів; ТОВ "Фактор-Комфорт" сплатив на користь банку зі свого рахунку вартість відступлених прав вимог, що призвело до збільшення розміру регулятивного капіталу; внаслідок укладення договорів з відступлення права вимоги банк не приймав на себе жодних зобов'язань, а отже такі договори не могли призвести до неплатоспроможності банку або неможливості виконання його грошових зобов'язань перед кредиторами.

Протокольною ухвалою господарського суду міста Києва від 24.09.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 04.10.2019.

В судове засідання 04.10.2019 з'явилися представники позивача та відповідачів, надали пояснення по суті спору, за змістом яких вбачається, що позивач позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити повністю, а відповідачі проти позовних вимог заперечують та в їх задоволенні просять відмовити.

Треті особи, повідомлені про дату, час і місце розгляду справи належним чином, своїх повноважних представників в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомили, будь-яких заяв, клопотань, пояснень до суду не подали, а тому на підставі приписів ст. 202 Господарського процесуального кодексу України суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за їх відсутності.

В судовому засіданні 04.10.2019 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях здійснювалася фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

23.06.2014 між Банком та ТОВ "Ікар-Люкс" (позичальник) було укладено кредитний договір №144-14 (надалі - "Кредитний договір"), відповідно до умов якого Банк надав позичальнику відновлювальну кредитну лінію у гривні, а позичальник зобов'язався повернути кредит у строки встановлені в п. 2.2 цього договору, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші зобов'язання за цим договором.

З метою забезпечення виконання умов Кредитного договору 24.06.2015 між Банком (іпотекодержатель) та ТОВ "Ікар-Люкс" (іпотекодавець) було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплуном Ю.В. за реєстровим №4896, (надалі - "Договір іпотеки"), у відповідності до умов якого іпотекодавець з метою забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором передав в іпотеку іпотекодержателю адміністративну будівлю з вбудованими торгівельними приміщеннями (літ. 1В), загальною площею 4 083,40 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 2-а.

04.09.2015 між Банком (первісний кредитор) та ТОВ "Фактор-Комфорт" (новий кредитор) було укладено договір №144-14 відступлення права вимоги (надалі - "Договір відступлення 1"), відповідно до умов якого первісний кредитор відступив в повному обсязі, а новий кредитор набув право вимоги до ТОВ "Ікар-Люкс" (боржник) щодо виконання останнім зобов'язань за Кредитним договором по сплаті суми грошових коштів, включаючи основну суму кредиту - 1 650 000,00 грн., проценти за користування кредитом у розмірі, встановленому Кредитним договором, станом на 04.09.2015 в сумі 2 860,27 грн., будь-які інші суми, що належать до сплати за Кредитним договором, які нараховані або можуть бути нараховані боржнику за Кредитним договором, а також суми штрафних санкцій (неустойки), процентів, відшкодування збитків.

На виконання умов Договору відступлення 1 первісним кредитором було передано, а новим кредитором прийнято документи на підтвердження відступленого права вимоги, про що між сторонами було складено акт приймання-передачі документації від 04.09.2015, а ТОВ "Фактор-Комфорт" сплачено на користь Банку кошти у розмірі 1 652 860,27 грн. в якості оплати відступленого згідно Договору відступлення 1 права, що підтверджується платіжним дорученням №34 від 04.09.2015.

07.09.2015 між Банком (первісний іпотекодержатель) та ТОВ "Фактор-Комфорт" (новий іпотекодержатель) було укладено договір про відступлення прав за Договором іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко О.В. за реєстровим №1255, (надалі - "Договір відступлення 2"), у відповідності до якого первісний іпотекодержатель відступив, а новий іпотеко держатель набув прав за Договором іпотеки.

В подальшому, набуті ТОВ "Фактор-Комфорт" права вимоги за Кредитним договором та Договором іпотеки було відступлено останнім на користь ПАТ "Глобал" згідно додатку №1 до договору №15-09-3 відступлення права вимоги від 04.09.2015 та договору про відступлення прав за Договором іпотеки від 22.09.2015, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойком О.В. за реєстровим №1342.

04.09.2015 між ПАТ "Глобал" (новий кредитор) та ТОВ "Ікар-Люкс" (позичальник) було укладено договір реструктуризації боргу №1-04092015 за Кредитним договором, у відповідності до якого погоджено, що сума заборгованості за кредитною лінією у розмірі 1 650 000,00 грн. має бути погашена у строк до 24.12.2015, а проценти сплачуються в кінці строку дії Кредитного договору.

На виконання Кредитного договору та на підставі зазначеного договору реструктуризації боргу №1-04092015 позивачем у період з 06.10.2015 по 29.04.2016 було перераховано на користь ПАТ "Глобал" кошти у розмірі 1 652 860,27 грн. в якості погашення заборгованості за Кредитним договором, що підтверджується платіжними дорученнями №106 від 06.10.2015, №117 від 12.10.2015, №228 від 13.11.2015, №36 від 14.01.2016, №70 від 21.01.2016, №140 від 05.02.2016, №240 від 29.02.2016, №175 від 12.02.2016, №299 від 14.03.2016, №363 від 29.03.2016, №373 від 31.03.2016, №406 від 06.04.2016, №420 від 11.04.2016, №457 від 19.04.2016, №503 від 29.04.2016 та №504 від 29.04.2016.

Листом-повідомленням №858 від 12.05.2016 ПАТ "Глобал" було підтверджено, що станом на 29.04.2016 заборгованість за договором реструктуризації боргу №1-04092015 за Кредитним договором погашена повністю.

Також, судом встановлено, що 17.09.2015 виконавчою дирекцією Фонду на підставі постанови Правління Національного банку України "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Банк "Національні інвестиції" до категорії неплатоспроможних" від 17.09.2015 №613 прийнято рішення "Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ "Банк "Національні інвестиції" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку" №172, на підставі якого, з 18.09.2015 розпочато процедуру виведення Банку з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації строком на три місяці з 18.09.2015 по 17.12.2015 включно та призначено уповноважену особу Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у Банку та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора Банку начальнику відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Волощуку Ігорю Григоровичу строком на три місяці з 18.09.2015 по 17.12.2015 включно.

25.09.2015 відбулось засідання комісії з перевірки правочинів (інших договорів) за кредитними операціями, призначеної наказом №32 від 22.09.2015, за результати якої виявлено договори відступлення прав вимог, що є нікчемними згідно із ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", укладені Банком з ТОВ "Фактор-Комфорт", у зв'язку з чим уповноваженою особою Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в Банку Волощуком І.Г. було прийнято наказ №38 "Щодо заходів, пов'язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів)", підпунктом 1.1 пункту 1 якого визнано нікчемними правочини (договори) відступлення прав вимог за кредитними договорами та договорами забезпечення, укладені між Банком та ТОВ "Фактор-Комфорт", згідно переліку, в т.ч.: №144-14 (Договір відступлення 1).

Листом №3776/03 від 08.10.2015 уповноважена особа Фонду на ліквідацію Банку Волощук І.Г. звернувся до ТОВ "Ікар-Люкс" з повідомленням про нікчемність правочину, у відповідності до якого вказував, що укладення Договорів відступлення 1 та 2 було здійснено з порушенням чинного законодавства України, вимог Національного банку України та внутрішніх процедур Банку, у зв'язку з чим повідомляв, що останні є нікчемними на підставі ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та вимагав здійснювати погашення заборгованості за Кредитним договором на користь Банку.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 02.12.2015 №214 "Про початок процедури ліквідації АТ "Банк "Національні інвестиції" та делегування повноважень ліквідатора банк" на підставі постанови Правління Національного банку України від 01.12.2015 №853 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк "Національні інвестиції" вирішено розпочати процедуру ліквідації Банку з відшкодуванням з боку Фонду коштів за вкладами фізичних осіб, призначити уповноваженою особою Фонду та делегувати всі повноваження ліквідатора Банку начальнику відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Волощуку Ігорю Григоровичу строком на два роки з 03.12.2015 по 02.12.2017 включно.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.02.2016 у справі №826/24648/15 за позовом ТОВ "Фактор-Комфорт" до уповноваженої особи Фонду на ліквідацію Банку про визнання протиправними та скасування рішення, наказів в частинах, визнання протиправними дій позовні, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2016 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08.02.2017, позовні вимоги ТОВ "Фактор-Комфорт" було задоволено частково та зокрема: визнано протиправним та скасовано п.п. 1.1 п. 1 наказу уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в Банку Волощука І.Г. від 25.09.2015 №38 "Щодо заходів, пов'язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів)" та п. 2 зазначеного наказу в частині, що стосується правочинів (договорів), укладених між ТОВ "Фактор-Комфорт" та Банком, за переліком, в т.ч. №144-14 та похідних договорів про відступлення прав за Договорами іпотеки та договорів про відступлення прав за Договорами застави (Договори відступлення 1 та 2); визнано протиправними дії уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в Банку Волощука І.Г. щодо направлення повідомлення №3820/03 від 08.10.2015 про нікчемність правочинів (договорів), укладених між ТОВ "Фактор-Комфорт" та Банком, за переліком, в т.ч. №144-14 та похідних договорів про відступлення прав за Договорами іпотеки та договорів про відступлення прав за Договорами застави.

Рішеннями виконавчої дирекції Фонду від 09.11.2017 №4967 та від 29.11.2018 №3203 продовжено строки здійснення процедури ліквідації Банку до 02.12.2019 включно.

12.07.2019 Фонд ухвалив рішення №157 "Про затвердження умов продажу активів АТ "Банк "Національні інвестиції" (надалі - "Рішення"), відповідно до якого вирішив визначити активи Банку, що підлягають продажу на відкритих торгах (аукціонах) шляхом проведення відкритих торгів (аукціонів) із використанням електронної торгової системи для проведення електронного аукціону, який складається з автоматичного покрокового зниження початкової (стартової) ціни лоту, етапів подання закритих цінових пропозицій та цінової пропозиції, а саме: права вимоги за Кредитним договором.

На підставі вказаного Рішення на веб-сайті "PROZORRO:ПРОДАЖІ" було опубліковано оголошення з продажу на "голландському" аукціоні права вимоги за Кредитним договором та його забезпеченням згідно Договору іпотеки.

Спір у справі стосується законності відступлення Банком прав вимог за Кредитним договором та Договором іпотеки і правових наслідків цього.

Зокрема, позивачем вказується на те, що ним було правомірно виконано взяті на себе зобов'язання за Кредитним договором шляхом сплати в якості погашення кредитної заборгованості коштів на користь ПАТ "Глобал" як набувача відповідних прав вимоги, а тому відповідні правовідносин є такими, що припинилися, однак відповідачами неправомірно не визнаються такі обставини та здійснюються подальші дії щодо розпорядження правами за Кредитним договором.

В той же час, заперечуючи проти позовних вимог відповідачами зазначається про те, що Договори відступлення 1 та 2 є нікчемними в силу приписів ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а тому ними правомірно здійснюють дії з розпорядження активами Банку в процедурі їх ліквідації шляхом виставлення на продаж відповідних прав вимоги за Кредитним договором та Договором іпотеки.

Відтак, з метою повного та всебічного вирішення спору існує в першу чергу необхідність у дослідженні законності вчинення Договорів відступлення 1 та 2 в межах викладених учасниками справи доводів/заперечень.

Суд відзначає, що за системним аналізом ст.ст. 37, 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів, тобто, мають право здійснити перевірку таких правочинів стосовно їх нікчемності, прийняти відповідне рішення про виявлення факту нікчемності правочину і повідомити про це сторін правочину, а також вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності правочинів.

При цьому, при виявленні нікчемних правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними, адже, правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу банку, підписаного уповноваженою особою Фонду, і тому такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону незалежно від того, чи була проведена передбачена частиною другою статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів банку і виданий відповідний наказ, здійснено повідомлення.

Відтак, доведення наявності обставин з якими положення Закону передбачають віднесення відповідного правочину до нікчемних є обов'язком Банку (уповноваженої особи Фонду) при вирішення пов'язаного з цим спору, що і має місце в даному випадку.

У відповідності до ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в редакції чинній, як на момент укладення Договорів відступлення 1 та 2, так і на момент введення тимчасової адміністрації в Банку) правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність"; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

В даному випадку, представники відповідачів як на підставу віднесення Договорів відступлення 1 та 2 до нікчемних в силу наведених норм Закону посилаються на те, що при їх укладенні оплата вартості (компенсації) за таке відступлення відбувалася за рахунок коштів, які обліковувалися на поточному рахунку ТОВ "Фактор-Комфорт", що в свою чергу надходили з поточних рахунків фізичних та юридичних осіб, відкритих в Банку, а тому фактичний розрахунок відбувався на реальними грошима, а шляхом внутрішніх проводок у системі банку, внаслідок чого ліквідний актив (кредитні договори та їх забезпечення) було втрачено. Наведене, на думку відповідачів, призвело до суттєвого погіршення фінансового стану Банку та неможливості належного виконання ним своїх зобов'язань перед вкладниками та іншими кредиторами, що в подальшому призвело до віднесення Банку до категорії проблемного, а в подальшому - неплатоспроможного, а тому такі правочини підпадають під критерії нікчемності, визначені в п.п. 1, 2, 5, 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Разом із цим, суд, виходячи із принципу недопустимості поставлення під сумнів та перегляду судових рішень, які набрали законної сили, та враховуючи, що у межах справи №826/24648/15 вже була надана оцінка відповідності спірним правочинам приписам ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з викладених відповідачами підстав (судами було встановлено, що за таких доводів Фонду та Банку правові підстави для віднесення уповноваженою особою Фонду до нікчемних в т.ч. Договорів відступлення 1 та 2 відсутні), в силу приписів ст.ст. 8, 129 1 Конституції України, ст. 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", ст.ст. 18, 75 Господарського процесуального кодексу України, ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України вважає, що такі обставини мають преюдиційне значення та не підлягають повторному доведенню.

При цьому, суд враховує, що станом на сьогоднішній день Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 16.05.2018 у справі №910/17448/16 та від 11.04.2018 у справі №910/12294/16 сформовано правову позицію про те, що вчинений банком правочин є нікчемним з моменту укладення в силу Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" незалежно від того, чи була проведена передбачена частиною другою статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів банку і виданий відповідний наказ, здійснено повідомлення, а тому оскарження відповідних наказів і повідомлень в окремому провадженні є неефективним способом захисту. Також, вирішення відповідних спорів було віднесено до юрисдикції господарських судів, а ухвалою Верховного Суду від 29.08.2019 відкрито касаційне провадження у справі №826/24648/15 за касаційною скаргою уповноваженої особи Фонду на ліквідацію Банку Луньо І.В. на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.02.2016 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.07.2019, однак, з метою неухильного дотримання такого основного елементу верховенства права як принцип правової певності (на неухильне дотримання чого в контексті забезпечення реалізації встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року гарантій неодноразово звертав увагу Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Совтрансавто-Холдинг" проти України", "Україна-Тюмень" проти України", "Желтяков проти України") не вбачає правових підстав для поставлення під сумнів судових рішень у справі №826/24648/15, які на сьогоднішній день є такими, що набрали законної сили.

Щодо посилань відповідачів на визнання Верховним Судом у справах №910/939/16 та №910/932/16 аналогічних до спірних договорів такими, що не відповідають приписам ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", тобто, є нікчемними, в силу того, що оплата вартості (компенсації) за таке відступлення відбувалася за рахунок коштів, які обліковувалися на поточному рахунку ТОВ "Фактор-Комфорт" в Банку та формувалися за рахунок надходжень з поточних рахунків інших осіб, відкритих в Банку, у зв'язку з чим останнім не було отримано реальних коштів, суд відзначає наступне.

Дійсно, за змістом вказаних постанов Верховного Суду останній дійшов наступного висновку: "Дослідивши операції з перерахунку коштів за відступлення права вимоги, встановивши, що відповідач на момент укладення договорів відступлення був кредитором банку, та що кошти, якими розраховувався відповідач за відступлення прав вимоги надходили на його рахунок з поточних рахунків інших осіб, відкритих в ПАТ "Банк "Національні інвестиції", суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що позивач не отримав реальних грошових надходжень на оплату відступлених майнових вимог за договорами відступлення прав вимоги, тоді як відповідач набув право вимоги на активи банку - майнові права кредиторів за кредитними договорами. Судом апеляційної інстанцій вірно враховано, що вимоги кредиторів задовольняються при ліквідації банку у встановленій чинним законодавством черговості. Водночас відповідач, будучи кредитором позивача за укладеним з ним договором банківського рахунку та розрахувавшись за договорами відступлення прав вимоги з відкритого у позивача рахунка, фактично в рахунок погашення майнових вимог, отримав від позивача майнові вимоги до боржників за кредитними договорами та, відповідно, враховуючи віднесення позивача до категорії неплатоспроможних, отримав переваги щодо задоволення майнових вимог перед іншими кредиторами позивача, які (переваги) не встановлені для відповідача законодавством чи внутрішніми документами позивача, що згідно з п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є ознакою нікчемності вчинених правочинів.".

В той же час, в межах вирішення спору у даній справі відповідачами не надано будь-яких доказів того, що формування суми коштів на рахунку ТОВ "Фактор-Комфорт" для розрахунку з Банком за Договором відступлення 1 у розмірі 1 652 860,27 грн. здійснювалося за рахунок надходження коштів з поточних рахунків інших осіб, відкритих у Банку, чи того, що таке виконання (перерахунок коштів з поточного рахунку ТОВ "Фактор-Комфорт" у Банку на рахунок останнього) призвело до зменшення ліквідності Банку.

Тобто, на відміну від справ №910/939/16 та №910/932/16 здійснити оцінку операції з перерахунку коштів, які передували розрахунку ТОВ "Фактор-Комфорт" з Банком на виконання Договору відступлення 1, є неможливим в силу визначеної відповідачами за наслідками реалізації ними своїх процесуальних прав щодо подання доказів на підтвердження своїх доводів/заперечень доказової бази в межах даної справи, тому викладені у вказаних постановах Верховного Суду правові позиції не можуть бути застосовані при вирішення спору у даній справі.

У відповідності до частин 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно із ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Положеннями ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

За змістом ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на викладене відповідачами не доведено, а судом на підставі зібраних в матеріалах справи доказів не встановлено існування правових підстав для віднесення у відповідності до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України та ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" спірних правочинів (договорів відступлення 1 та 2) до нікчемних.

Більш того, на думку суду, у випадку коли розрахунок за отримані згідно договору відступлення права здійснюється шляхом реального надходження коштів на рахунок банку, не в залежності від того звідки має місце їх надходження (з рахунку в цьому ж банку чи з іншого банку), відсутні підстави вважати, що наслідками таких дій стало надання переваги або пільг такому платнику порівняно з іншими кредиторами банку, адже така оплата є наслідком реалізації платником права розпорядження своїм майном (розміщеними на його рахунку коштами), а тому презумується добросовісною доти, поки не буде доведено зворотного, а саме: Фондом чи Банком шляхом подання належних доказів не буде доведено наявність умислу в таких діях та спричинення ними негативних наслідків.

Тобто, саме по собі твердження про те, що такий спосіб виконання грошового зобов'язання перед Банком не зумовлює поповнення його кореспондентського рахунку, а тому є незаконним відчуженням відповідних активів останнім, не створює, за відсутності відповідних доказів, жодних правових наслідків в полі добросовісної реалізації особою своїх майнових прав шляхом розпорядження коштами на поточному рахунку через призму правової певності в законності таких дій.

За наведених обставин Договори відступлення 1 та 2 є дійсними, доказів визнання недійсними таких договорів у визначеному законодавством порядку матеріали справи не містять, що в силу приписів ст. 204 Цивільного кодексу України, яка закріплює презумпцію правомірності правочину, свідчить про породження ними відповідних правових наслідків.

Згідно із частинами 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Матеріалами справи підтверджується, а сторонами не заперечується, що станом на 04.09.2015 заборгованість позивача перед Банком за Кредитним договором становила 1 652 860,27 грн., з яких: 1 650 000,00 грн. - сума кредиту; 2 860,27 грн. - сума нарахованих за користування кредитом процентів.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із ст.ст. 655, 656 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ст.ст. 512-515 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора не допускається у зобов'язаннях, нерозривно пов'язаних з особою кредитора, зокрема у зобов'язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З урахуванням наведених приписів законодавства та враховуючи наявні в матеріалах справи докази виконання ТОВ "Фактор-Комфорт" та Банком взятих на себе згідно Договору відступлення обов'язків вбачається та не заперечується учасниками справи, що право вимоги за Кредитним договором та Договором іпотеки було відступлено Банком на користь ТОВ "Фактор-Комфорт", яким в послідуючому такі права було відчужено на користь ПАТ "Глобал".

Отже, матеріалами справи підтверджується, що визначені станом на 04.09.2015 права вимоги Банку за Кредитним договором до ТОВ "Ікар-Люкс" перейшли до ПАТ "Глобал".

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Матеріалами справи (платіжними дорученнями та листом-повідомленням №858 від 12.05.2016) підтверджується, що ТОВ "Ікар-Люкс" було виконано взяті на себе зобов'язання згідно Кредитного договору в повному обсязі, що відповідно до ст.ст. 598, 599 Цивільного кодексу України свідчить про припинення правовідносин сторін за Кредитним договором.

Відповідно до ч. 5 ст. 3 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Згідно із ст. 17 Закону України "Про іпотеку" іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання.

Положеннями ч. 1 ст. 593 Цивільного кодексу України встановлено, що право застави припиняється у разі припинення зобов'язання, забезпеченого заставою.

Тобто, припинення основного зобов'язання за кредитним договором має своїм наслідком припинення забезпечувального зобов'язання за договором іпотеки.

Враховуючи підтвердження матеріалами справи належного виконання позивачем взятих на себе згідно Кредитного договором зобов'язань в повному обсязі, що свідчить про припинення такого зобов'язання, то у відповідності до ст.ст. 3, 17 Закону України "Про іпотеку" та ст. 593 Цивільного кодексу України забезпечувальне похідне зобов'язання за Договором іпотеки є таким, що припинилося.

Згідно із ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в положеннях частин других наведених статей наведено перелік способів захисту прав та інтересів та встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на ефективний засіб юридичного захисту.

У відповідності до ч. 5 ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Обраний позивачем спосіб захисту (визнання припиненим зобов'язання за Кредитним договором) за своїм змістом цілком співвідноситься з такими способами захисту порушеного права як визнання права (п. 1 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України), припинення правовідношення (п. 7 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України), визнання наявності або відсутності прав (абз. 2 ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України), установлення, зміни і припинення господарських правовідносин (абз. 11 ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України).

До того ж, наявні в ст. 16 Цивільного кодексу України та в ст. 20 Господарського кодексу України формулювання способів захисту порушеного права не можуть обмежувати позивача в обранні іншого ефективного способу, оскільки законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст.ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Оскільки положення Конституції України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод мають вищу юридичну силу (ст.ст. 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, то порушення цивільного права чи інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, але який є ефективним засобом захисту, тобто, таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Враховуючи наведене, підтверджений матеріалами справи факт виконання позивачем взятих на себе зобов'язань згідно Кредитного договору в повному обсязі на користь нового кредитора (ПАТ "Глобал"), законність відступлення відповідних прав якому не спростована відповідачами, однак не визнається відповідачами, про що свідчить зокрема Рішення, то суд, з урахуванням положень ст.ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вважає, що вимога ТОВ "Ікар-Люкс" про визнання припиненим зобов'язання є обґрунтованою, спрямованою на ефективний захист його прав і інтересів в розрізі спірних правовідносин, а тому підлягає задоволенню.

В аспекті наведеного суд враховує практику Верховного Суду щодо належності та ефективності способу захисту порушених прав і інтересів позивача у випадку невизнання кредитором припинення між ними правовідносин шляхом визнання зобов'язання за спірним договором припиненими (зокрема, постанови Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №910/14672/16, від 09.04.2019 у справі №910/10418/18 та від 10.04.2019 у справі №910/1340/18).

Відносно вимоги про визнання такою, що припинилася іпотеку за Договором іпотеки, то суд звертає увагу на те, що відповідні правовідносини є припиненими автоматично в силу закону та факту припинення основного зобов'язання за Кредитним договором шляхом його виконання позивачем, а зібрані в матеріалах справи докази (в т.ч. інформації довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна) свідчать про відсутність записів щодо обтяження нерухомого майна, яке було предметом іпотеки зазначеного правочину, іпотекою як на момент звернення з даним позовом до суду, так і станом на момент розгляду справи по суті, що виключає можливість для висновку про спрямованість такої вимоги на ефективний захист порушених прав і інтересів позивача, у зв'язку із невизнанням відповідачами виконання ним зобов'язань за Кредитним договором, а тому правові підстави для її задоволення відсутні.

Щодо вимоги про визнання незаконним Рішення в частині затвердження умов відчуження прав за Кредитним договором та Договором іпотеки суд відзначає наступне.

Так, суд враховує викладену в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі №823/269/18 та від 20.03.2019 у справі №826/1781/17 правову позицію у тотожних спорах (в частині вимоги про визнання незаконним рішення Фонду щодо затвердження умов продажу майнових прав за кредитним договором) про те, що оскільки позивач оскаржує рішення Фонду, прийняте ним не як суб'єктом владних повноважень, а як органом управління банком, який здійснює заходи щодо продажу майна банку, що ліквідується, то такий спір не є публічно-правовим.

У відповідності до положень статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується відступлення прав вимоги за Кредитним договором та Договором іпотеки на користь ТОВ "Фактор-Комфорт", а в послідуючому - ПАТ "Глобал" ще до введення в Банку тимчасової адміністрації та початку процедури його ліквідації, законність чого не спростована відповідачами в межах даного спору, то правові підстави для розпорядження Фондом (уповноваженою особою Фонду) відповідними активами (майновими правами за Кредитним договором та Договором іпотеки) згідно приписів Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" за спливом майже трьох років після їх відчуження та за наявності остаточних судових рішень у справі №826/24648/15, що набрали законної сили ще в 2016 році, якими було надано правову оцінку доводів Фонду та Банку відносно нікчемності Договорів відступлення 1 та 2, відсутні, а тому визнати такі дії, що спрямовані на їх продаж, правомірними, неможливо, що свідчить про обґрунтованість вимоги позивача щодо визнання незаконним Рішення в частині відчуження прав за наведеними правочинами.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог ТОВ "Ікар-Люкс" з визнанням припиненими зобов'язань за Кредитним договором та визнанням незаконним Рішення.

В іншій частині в задоволенні позову необхідно відмовити з викладених підстав.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 13, 74, 76-79, 129, 232, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ікар-Люкс" задовольнити частково.

2. Визнати припиненим зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Ікар-Люкс" (ідентифікаційний код 30183444) за кредитним договором №144-14 від 23.06.2014, укладеним між Публічним акціонерним товариством "Банк "Національні Інвестиції" (ідентифікаційний код 20017340) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ікар-Люкс" (ідентифікаційний код 30183444).

3. Визнати незаконним рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 12.07.2019 №157 "Про затвердження умов продажу активів АТ "Банк "Національні інвестиції" в частині відчуження прав за кредитним договором №144-14 від 23.06.2014, укладеним між Публічним акціонерним товариством "Банк "Національні Інвестиції" (ідентифікаційний код 20017340) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ікар-Люкс" (ідентифікаційний код 30183444), та договором іпотеки від 24.06.2015, укладеним між Публічним акціонерним товариством "Банк "Національні Інвестиції" (ідентифікаційний код 20017340) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ікар-Люкс" (ідентифікаційний код 30183444), посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплуном Ю.В. за реєстровим №4896.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Банк "Національні Інвестиції" (01601, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 54; ідентифікаційний код 20017340) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ікар-Люкс" (04201, м. Київ, вул. Бережанська, буд. 12-Б; ідентифікаційний код 30183444) судовий збір у розмірі 1 921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна) грн. 00 коп. Видати наказ.

5. Стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 17; ідентифікаційний код 21708016) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ікар-Люкс" (04201, м. Київ, вул. Бережанська, буд. 12-Б; ідентифікаційний код 30183444) судовий збір у розмірі 1 921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна) грн. 00 коп. Видати наказ.

6. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Відповідно до п.17.5 ч.1 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду або через господарський суд міста Києва.

Повний текст рішення складено 22.10.2019.

Суддя Р.В. Бойко