Ухвала

від 21.10.2019 по справі 911/1881/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про зупинення провадження у справі

"21" жовтня 2019 р. Справа № 911/1881/19

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В., при секретарі судового засідання Литовці А.С., розглянувши матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства ІВР СПА (IVR SPA)

до: 1. Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області

2. Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області

про стягнення 43720,10 євро

за участю представників

позивача: Стусенко Ю.А. - адвокат, договір про надання правової допомоги від 04.09.2019;

відповідачів: не з`явились;

встановив:

До господарського суду Київської області звернулось Акціонерне товариство ІВР СПА (IVR SPA) (далі - позивач) з позовом до Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області (далі - відповідач 1) та Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області (далі - відповідач 2), в якому просить суд стягнути з Державного бюджету України на свою користь відшкодування шкоди в розмірі 43720,10 євро, завданої Києво-Святошинським районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області.

В обгрунтування заявлених вимог позивач вказує на те, що в ході примусового виконання рішення господарського суду Київської області від 03.08.2015 у справі №911/2350/15 на підставі наказу від 18.08.2015 № 911/2350/15 у зведеному виконавчому провадженні № 48844814 Києво-Святошинським районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області незаконно перераховано до Державного бюджету України грошові кошти в сумі 1033031,56 грн., які стягнуто на користь Акціонерного товариства ІВР СПА рішенням господарського суду Київської області від 03.08.2015 у справі № 911/2350/15.

Ухвалою господарського суду Київської області від 05.08.2019 відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 16.09.2019.

Зазначеною ухвалою витребувано від Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області належним чином засвідчені копії:

- розпорядження державного виконавця Казанцева Д.О. № 48593205 за жовтень 2017 року про перерахування в дохід державного бюджету грошових коштів в сумі 1033031,56 грн., стягнутих на користь АТ IVR SPA при примусовому виконанні виконавчого документа № 911/2350/15 від 18.08.2015;

- постанови про закінчення зведеного виконавчого провадження № 48844814 щодо боржника - ТОВ Завод енергетичного обладнання Дан (ідентифікаційний код 23242734).

На подання витребуваних судом доказів Києво-Святошинському районному відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області встановлено строк - до 13.09.2019.

Ухвалою господарського суду Київської області від 16.09.2019 підготовче засідання відкладено на 30.09.2019.

Через канцелярію господарського суду Київської області 26.09.2019 відповідач 2 подав відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, зазначаючи, зокрема, що позивач не надав жодних підтверджень того, що відповідач 1 володів інформацією по рахункам, на які необхідно здійснити перерахування коштів за виконаним рішенням суду у справі № 911/2350/19. Також відповідач 2 вважає, що позивачем безпідставно застосовано норми ст. ст. 1173, 1174 Цивільного кодексу України, оскільки позивач не довів завдано йому шкоду саме незаконними діями відповідача 1.

Крім того відповідач 2 зазначає, що відповідно до п. 5 Порядку повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

За твердженнями відповідача 2, органи Державної казначейської служби України не приймають участі у процесі стягнення податків, зборів та інших доходів, оскільки відповідно до ст. 45 Бюджетного кодексу України саме на органи стягнення (органи, які контролюють справляння надходжень бюджету) покладено обов`язок забезпечувати своєчасне та в повному обсязі надходження до державного бюджету податків, зборів (обов`язкових платежів) та інших доходів відповідно до законодавства України.

Відповідач 2 зауважує, що рахунок № 3111156700356, на який було перераховано відповідачем 1 кошти, що стягнуті за рішенням суду у справі № 911/2350/15, відкритий у Києво-Святошинському управлінні Державної казначейської служби України Київської області, контролюючим органом якого є - Державна фіскальна служба України.

Ухвалою суду від 30.09.2019 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів та відкладено підготовче засідання на 21.10.2019.

Через канцелярію господарського суду Київської області 16.10.2019 позивач подав відповідь на відзив, в якій, крім іншого, зазначається, що незаконність дій відповідача 1 встановлено ухвалою господарського суду Київської області від 05.01.2017 у справі № 911/2350/15, а також незаконність таких дій, на думку позивача, підтверджується наданими ним доказами про відсутність у відповідача 1 правових підстав здійснювати продаж стягнутих на користь позивача коштів в євро за національну валюту та застосовувати ч. 4 ст. 47 та п. 14 ч. 1 ст. 39 Закону України Про виконавче провадження і перераховувати у жовтні 2017 року належні позивачу кошти в Державний бюджет України, всупереч вимогам ч. 3 ст. 47 Закону України Про виконавче провадження . Таким чином, позивач вважає, що завдана позивачу незаконними діями відповідача 1 шкода в розмірі 47082,05 євро підлягає стягненню на користь позивача за рахунок Державного бюджету України на підставі ст. ст. 1173, 1174 Цивільного кодексу України.

Також позивач зазначив, що пояснення відповідача 2 щодо Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів не мають відношення до даної справи, адже шкода, заподіяна юридичним особам незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади та його посадовими особами, при здійсненні ними свої повноважень, відшкодовується державою незалежно від вини цих органів на підставі ст. ст. 1173, 1174 Цивільного кодексу України, а не шляхом застосування норм та положень вказаного Порядку. За твердженнями позивача, такої ж позиції щодо незастосування вимог Порядку до повернення позивачу спірних коштів, незаконно перерахованих відповідачем 1, притримується також Головне управління ДФС у Київській області.

Станом на 21.10.2019 відповідач 1 відзиву на позовну заяву та витребуваних ухвалою суду від 05.08.2019 доказів не подав, про причини невиконання вимог ухвали суду не повідомив.

Через електронну пошту суду відповідач 1 подав клопотання про відкладення розгляду справи, яке обґрунтоване неможливістю забезпечити явку представника в судове засідання.

Присутня в судовому засіданні 21.10.2019 представник позивача заперечувала проти вказаного клопотання.

Розглянувши клопотання відповідача 1 про відкладення розгляду справи, суд дійшов висновку, що останнє не підлягає задоволенню як необґрунтоване та не підтверджене жодними доказами.

Водночас в ході підготовчого провадження судом встановлено, що Великою Палатою Верховного Суду прийнято до розгляду справу № 242/4741/16-ц, в межах якої розглядатиметься питання щодо формування правозастосовної практики у спорах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, його посадовою або службовою особою, з точки зору визначення належного відповідача.

Так, передаючи справу № 242/4741/16-ц на розгляд Великої Палати Верхового Суду, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду встановив, що у постанові Верховного Суду України від 08.11.2017 у справі з провадженням № 6-99цс17 зроблено висновок, що в справах за позовами фізичних і юридичних осіб про відшкодування, зокрема, моральної шкоди, заподіяної, рішеннями, діями (бездіяльністю) державного виконавця відповідачами можуть бути відповідні відділи державної виконавчої служби, в яких працюють державні виконавці, та відповідні територіальні органи Державного казначейства України .

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду звернув увагу на наявність різних підходів у практиці Верховного Суду щодо визначення належного відповідача у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, зокрема органами державної виконавчої служби. Цей висновок зроблено на підставі аналізу постанов Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 910/23967/16 та від 03.07.2019 у справі № 750/1591/18-ц, постанов Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 11.04.2018 у справі № 461/4137/14, від 01.08.2018 у справі № 520/4116/16-ц та від 20.02.2019 у справі № 489/515/17, постанов Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.07.2018 у справі № 910/3007/16 та від 20.06.2019 у справі № 910/17999/17.

У зазначених судових рішеннях Верховного Суду різняться висновки щодо статусу ДКСУ у справах, де відповідачами виступають державні органи (держава) як сторони спору, яка має здійснювати відшкодування за порушені права позивачів від імені держави у разі присудження такого відшкодування. Зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 910/23967/16 міститься висновок про те, що орган виконавчої служби та ДКСУ є органами державної влади, через які держава бере участь у судовому процесі як відповідач. Однак Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 у справі № 750/1591/18-ц погодилась з рішенням суду першої інстанції в частині стягнення відшкодування шкоди безпосередньо з органу державної влади, яким (посадовими чи службовими особами якого) її завдано, не вимагаючи залучення ДКСУ. Разом з тим у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 20.02.2019 у справі № 489/515/17 викладено висновок, який зводиться до того, що належними відповідачами у справах про відшкодування шкоди, заподіяної державою (зокрема, через неналежне забезпечення державною виконавчою службою виконання судового рішення), є держава Україна в особі Міністерства юстиції України та ДКСУ.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що необхідно відступити від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 08.11.2017 у справі з провадженням № 6-99цс17, та сформувати єдину правозастосовчу практику у спорах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, його посадовою або службовою особою, з точки зору визначення належного відповідача для забезпечення розумної передбачуваності судових рішень, а тому ця справа містить виключну правову проблему і її вирішення необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Враховуючи наведені обставини Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що в цій справі є виключна правова проблема, розв`язання якої має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики щодо визначення кола відповідачів у спорах про спричинення шкоди діями або бездіяльністю представника державної виконавчої служби та суб`єкта відшкодування такої шкоди.

Частиною 4 ст. 236 ГПК України, яка кореспондується з положеннями ч. 6 ст. 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів , встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

У цьому випадку, згідно з приписами п. 11 ч. 1 ст. 229 ГПК України, провадження у справі зупиняється до закінчення перегляду в касаційному порядку.

Отже, з метою забезпечення єдності судової практики, враховуючи передачу справи № 242/4741/16-ц на розгляд Великої Палати Верхового Суду, суд дійшов висновку про необхідність зупинення провадження у справі № 911/1881/19 до закінчення перегляду у касаційному порядку судового рішення у справі № 242/4741/16-ц та вирішення питання про усунення неоднозначного застосування норм права у подібних правовідносинах.

Керуючись п. 7 ч. 1 ст. 228, ст. ст. 229, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

1. Зупинити провадження у справі № 911/1881/19 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду судового рішення у подібних правовідносинах у справі № 242/4741/16-ц.

2. Зобов`язати учасників справи повідомити суд про усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у справі № 911/1881/19.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.В. Щоткін