Рішення

від 18.10.2019 по справі 1328/3059/12

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 1328/3059/12

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2019року м. Львів

Шевченківський районний суд м. Львова у складі:

головуючого - судді Свірідової В.В.

за участю секретаря Шаповалової Ю.О.

з участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3 -Гроздь Ю.М.

відповідача ОСОБА_4 А.

справа №1328/3059/12, 2/466/6/19

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Інституту народознавства Національної академії наук України, голови ліквідаційної комісії Верхньодністрянської археологічної експедиції Інституту народознавства Національної академії наук України, заступника директора Інституту народознавства Національної академії наук України Мельник В.А., третьої особи на стороні відповідача Національної академії наук України про визнання звільнення незаконним та скасування наказу № 23/02 від 23.02.2012; встановлення трудового договору, укладеного між ОСОБА_1 та Інститутом народознавства Національної академії наук України, розірваним; зобов`язання до вчинення дій; стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та вихідної допомоги, -

встановив:

02.04.2012 позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Інституту народознавства Національної академії наук України, голови ліквідаційної комісії Верхньодністрянської археологічної експедиції Інституту народознавства Національної академії наук України, заступника директора Інституту народознавства Національної академії наук України Мельник В.А., третьої особи Національної академії наук України про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, в якій просить визнати незаконним та недійсним наказ голови ліквідаційної комісії Верхньодністрянської археологічної експедиції Інституту народознавства Національної академії наук України №23/02 від 23.02.2012; поновити його на роботі на посаді начальника Верхньодністрянської археологічної експедиції Інституту народознавства Національної академії наук України; стягнути на його користь середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу; рішення в частині стягнення заборгованої заробітної плати за один місяць допустити до негайного виконання у відповідності до п.4 ч.1 ст.367 ЦПК України; зобов`язати Інституту народознавства Національної академії наук України здійснити відрахування з суми нарахованої йому заробітної плати на його ідентифікаційний номер НОМЕР_1 в управлінні Пенсійного фонду Галицького району м. Львова; стягнути з Інституту народознавства Національної академії наук України на його користь компенсацію за завдану йому моральну шкоду в розмірі 15000,00гривень; судові витрати покласти на Інститут народознавства Національної академії наук України; звільнити його від сплати судових витрат, відповідно до ч.3 ст.81 ЦПК України та Закону України Про судовий збір .

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач ОСОБА_1 покликається на те, що в Інституті народознавства Національної академії наук України він працював з 14 квітня 1992 року на посаді начальника Верхньодністрянської археологічної експедиції Інституту народознавства Національної академії наук України (на правах відділу), куди був переведений Національною академією наук України з Інституту суспільних наук НАН України до Інституту народознавства НАН України на підставі розпорядження Президії НАН України №334 від 06.04.1992 "Про переведення постійно діючої Верхньодністрянської археологічної експедиції з Інституту суспільних наук АН України до складу Інституту народознавства АН України", про що було видано наказ роботодавця (Інституту народознавства НАН України №23-К від 14.04.1992) та зроблено запис у його трудовій книжці.

Того ж року, Верхньодністрянська археологічна експедиція Інституту народознавства АН України, набула статус юридичної особи. В її статуті від 03.07.1992 записано, що засновником експедиції є Академія наук України, а у пункті 1.4 статуту, зазначено, що Експедиція підзвітна Інституту народознавства Академії наук України і здійснює свою діяльність під його керівництвом на правах відділу.

Від часу створення Експедиції (16.07.1987) і включно до грудня 2001року вона була наділена цільовим фінансуванням, яке проводилося «окремим рядком» (Постанова Бюро Президії НАН України №272/Б від 16 липня 1987).

Розпорядженням Президії НАН України №637 від 23.03.1994 було змінено порядок фінансування, і звітності постійно діючої Верхньодністрянської археологічної експедиції Інституту народознавства, фінансування проводилося безпосередньо на розрахункові рахунки Експедиції, яка звітувала безпосередньо перед планово-економічним управлінням Президії АН України. Щорічно, включно до 2001 в НАН України затверджувався штатний розпис та кошторис доходів і витрат. Одночасно Експедиція згідно з п. 1.4 її Статуту була структурним підрозділом Інституту народознавства НАН України.

Розпорядженням №59 від 18.01.2001 НАН України прийняла рішення про переведенім Експедиції та її працівників на правах відділу, з Інституту народознавства НАН України до Інституту археології НАН України. Враховуючи те, що Експедиція є юридичною особою, постановою Бюро Президії НАН України №192 від 10.07.2001 "Про статус Верхньодністрянської археологічної експедиції" було вирішено здійснити процедури з ліквідації Експедиції, як самостійної юридичної особи і в статусі відділу Інституту народознавства НАН України перевести Експедицію до Інституту археології НАН України. Для цього, Президія НАН України створила ліквідаційну комісію і призначила її головою доктора історичних наук ОСОБА_5 Д.Н. (заступник директора Інституту археології НАН України), його призначено членом цієї ліквідаційної комісії.

Проте через бездіяльність голови ліквідаційної комісії НАН України д.і.н. ОСОБА_6 та повної відсутності контролю з боку Науково-організаційного та Юридичного відділів Президії НАН України (п. 10 постанови №192) процедура ліквідації Експедиції не була проведена, як того вимагають норми ст.ст. 104-107 ЦК України, ст. 59 ГК України, а точніше до процедури ліквідації навіть не приступали.

Директор Інституту народознавства НАН України д.і.н. ОСОБА_7 , переслідуючи його за його наукові відкриття (на що вказують (чотири) протиправні звільнення з роботи), наказом №63-К від 28 серпня 2003 року по Інституту народознавства НАН України самовільно, без достатніх правових підстав створив «свою» ліквідаційну комісію з числа працівників інституту, до якої включив і його. Головою ліквідаційної комісії призначив заступника директора інституту з загальних питань В. ОСОБА_8 Мельника. Таким чином, для ліквідації Верхньодністрянської археологічної експедиції було створено аж дві ліквідаційні комісії (НАН України та Інституту народознавства НАН України), що є порушенням чинного законодавства України.

Незаконно створена Інститутом народознавства НАН України ліквідаційна комісія Верхньодністрянської археологічної експедиції, починаючи з серпня 2003року була також бездіяльною і лише у зв`язку із його трудовим спором, слухання якого розпочалося у вересні 2011 року у Шевченківському районному суді м. Львова (справа №2-2558/11), пришвидшила незаконне припинення державної реєстрації юридичної особи Верхньодністрянської археологічної експедиції, що не входить до її прав та компетенцій, бо таке не передбачено ні Статутом НАН України, ні Статутом Інституту народознавства НАН України, ні Статутом Верхньодністрянської археологічної експедиції та перечить вимогам постанови НАН України №192 від 10.07.2001 "Про статус Верхньодністрянської археологічної експедиції", якою створено ліквідаційну комісію на чолі з д.і.н. Д ОСОБА_9 . Козаком.

Відповідачі 1 і 2 організували і незаконно припинили державну реєстрацію Експедиції, шляхом її ліквідації, а не реорганізації, як визначено розпорядчими документами засновника - НАН України (розпорядження № 59 та постанова № 192). Цими протиправними діями вони переслідували мету уникнення виплати йому заборгованої заробітної плати за шість років та унеможливлення механізму її виплати.

Наказ голови ліквідаційної комісії Верхньодністрянської археологічної експедиції Інституту народознавства НАН України №23/02 від 23.02.2012 про звільнення його з посади начальника експедиції є незаконним з наступних підстав: наказ про його звільнення видано не уповноваженою на те особою, оскільки 23.02.2012 Експедиція уже була ліквідованою і не існувала, як суб`єкт господарської діяльності, на що вказує зазначена у наказі підстава про його звільнення (повідомлення державного реєстратора про припинення юридичної особи), а відтак ліквідаційна комісія (голова ОСОБА_10 ) припинила свою діяльність, (втратила повноваження); до повноважень та компетенцій голови ліквідаційної комісії не входило звільнення з роботи керівника академічної установи, оскільки з останнім, у трудових відносинах він не перебував і не перебуває; про звільнення його з роботи відповідно до п.1. ст.40 КЗпП України, він не був попереджений за 2 місяці, як того вимагає Закон України ( ст. 49-2 КЗпП України); йому не було запропоновано перехід на іншу роботу, як це було передбачено п. 1 розпорядження Президії НАН України №59 від 18.01.2001р. засновника.

У день звільнення зі ним не було проведено розрахунку, а саме, не було виплачена заборговану заробітну плату, вихідну допомогу, компенсацію за невикористані відпустки за період з 2001 до 2012рр., Львівський міський центр зайнятості про його звільнення з роботи (форма 4-ПН, план- факт) не був повідомлений, чим грубо порушено норми п.5 ст. 20 Закону України Про зайнятість населення .

В подальшому, не змінюючи предмету та підстав позову, позивач неодноразово уточнював позовні вимоги (т.1 а.с.169-173, т.1 а.с.212-213, т.2 а.с.10-11, т.2 а.с.42-43) та остаточно уточнивши позовні вимоги 29.03.2017 (т.2 а.с.70-71) просив суд ухвалити рішення, яким визнати звільнення його з посади начальника Верхньодністрянської археологічної експедиції Інституту народознавства Національної академії наук України незаконним та скасувати наказ Ліквідаційної комісії Верхньодністрянської археологічної експедиції Інституту народознавства Національної академії наук України №23/02 від 23.02.2012; встановити, чи трудовий договір, укладений між ним та Інститутом народознавства Національної академії наук України, оформлений наказом №23-К від 14.04.1992 про зарахування його на посаду начальника Верхньодністрянської археологічної експедиції Інституту народознавства Національної академії наук України було розірвано Інститутом народознавства Національної академії наук України станом на день ліквідації Верхньодністрянської археологічної експедиції Інституту народознавства Національної академії наук України; зобов`язати Інститут народознавства Національної академії наук України звільнити його з посади начальника Верхньодністрянської археологічної експедиції Інституту народознавства Національної академії наук України з 22 жовтня 2015року за п.1 ст.40 КЗпП України, про що видати наказ та зробити запис у його трудовій книжці; стягнути з Інституту народознавства Національної академії наук України на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 23.02.2012 до 22.10.2015 в розмірі 229580,12гривень та вихідну допомогу в розмірі 5503,00гривень; зобов`язати Інститут народознавства Національної академії наук України з суми нарахованої йому заробітної плати провести помісячно відрахування податків і страхових внесків на його ідентифікаційний номер НОМЕР_1 та податки в Управління Пенсійного фонду Галицького району м. Львова через Галицьку ДПІ м. Львова помісячно звіти про суми нарахованої йому заробітної плати та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування з 23.02.2012 до 22.10.2015; рішення в частині стягнення одномісячної заробітної плати допустити до негайного виконання; судові витрати покласти на Інститут народознавства Національної академії наук України; звільнити його від сплати судових витрат відповідно до ч.3 ст.81 ЦПК України та Закону України Про судовий збір .

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Львова від 04.04.2012 відкрито провадження у справі та призначено справу до попереднього судового розгляду (т.1 а.с.39).

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 04.05.2012 призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні (т.1 а.с.53).

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 04.09.2012 за клопотанням позивача ОСОБА_1 провадження у справі було зупинене до вирішення по суті адміністративного позову ОСОБА_1 до Державного реєстратора виконавчого комітету Львівської міської ради Возного Л.Є., за участі третіх осіб Інституту народознавства НАН України, ліквідаційної комісії Верхньодністрянської археологічної експедиції Інституту народознавства НАН України, Національної академії наук України про визнання дій протиправними, яка перебувала на розгляді у Галицькому районному суді м.Львова.(т.1 а.с.99).

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 27.05.2013 провадження у справі відновлено (т.1 а.с.128).

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 18.09.2013 за клопотанням позивача ОСОБА_1 провадження у справі було зупинене до вирішення по суті цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Інституту народознавства НАНУ, директора ІННАНУ Павлюка С.П., третіх осіб ліквідаційної комісії Верхньодністрянської археологічної експедиції Інституту народознавства НАН України, Національної академії наук України про визнання заборгованості такою, що підлягає до стягнення та стягнену підставно, стягнення заборгованості по заробітній платі та соціальних виплат за тимчасової непрацездатності, зобов`язання до вчинення дій, визнання дій неправомірними(т.1 а.с.159).

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 15.06.2015 провадження у справі відновлено (т.1 а.с.163).

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги та пояснив, що трудовий договір, укладений між ним та Інститутом народознавства НАН України - наказ директора Інституту народознавства АН України №23-К від 14.04.1992 про зарахування його на посаду начальника Верхньодністрянської археологічної експедиції, не розірвано, оскільки наказ про звільнення його з посади начальника Верхньодністрянської археологічної експедиції Інституту народознавства НАН України Інститут народознавства НАН України не видав. Тому цей трудовий договір діє на даний час.

Від часу прийняття його на роботу до часу ліквідації юридичної особи Верхньодністрянської археологічної експедиції Інституту народознавства НАН України накази про його звільнення і поновлення на займаній посаді, згідно з рішеннями судів, видавав директор Інституту народознавства НАН України. Ці обставини підтверджують рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 19 лютого 2002 року, від 28 серпня 2002 року, від 16 липня 2003 року, від 18 квітня 2006 року; витяг з трудової книжки; наказ директора інституту народознавства НАН України № 31-к від 27.04.2006 р. про його поновлення на роботі. Останній раз трудовий договір з ним було розірвано наказом директора Інституту народознавства №30-к від 08.04.2005, який рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 18 квітня 2006 року визнаний недійсним і його поновлено на посаді начальника Верхньодністрянської археологічної експедиції Інституту народознавства НАН України. На виконання рішення суду директор Інституту народознавства НАН України видав наказ №31 від 27.04.2006, яким поновив його на посаді начальника Верхньодністрянської археологічної експедиції з 08.04.2005, тобто трудовий договір з ним інститут відновив.

Наказ про його звільнення видано не уповноваженою на те особою. Ліквідаційна комісія Верхньодністрянської археологічної експедиції Інституту народознавства НАН України сама по собі не є суб`єктом трудових відносин і в трудових відносинах з нею він не перебував.

Ліквідаційна комісія видала наказ також і з порушенням встановленого Законом порядку при звільненні з роботи працівників відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України. Його не було попереджено про наступне звільнення за два місяці до звільнення. Йому не було запропоновано перехід на іншу роботу, як це було передбачено п.1 розпорядження Президії НАН України № 59 від 18.01.2001 р. З займаної посади його звільнено після того, як Верхньодністрянська археологічна експедиція Інституту народознавства НАН України уже була ліквідована і не існувала як суб`єкт господарської діяльності, на що вказує зазначена у наказі підстава його звільнення (повідомлення державного реєстратора про припинення юридичної особи). Про його звільнення з роботи не було повідомлено Львівський міський центр зайнятості (форма 4-ПН, план- факт). У його трудовій книжці не було зроблено запис про його звільнення з роботи, хоча він неодноразово звертався з цим питанням до голови ліквідаційної комісії та до директора Інституту народознавства НАН України. Вважає, що його права порушені і тому звернувся до суду із вказаним позовом та просить такий задовольнити.

Представник позивача Труш І ОСОБА_11 М. позовні вимоги та уточнені позовні вимоги підтримав повністю (том.2 а.с.70-71), покликаючись на підстави та мотиви викладені в позовній заяві та додаткових поясненнях до позовної заяви (т.2 а.с.116).

Позивач та представник позивача просили суд уточнені позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. В судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 не з`явились, на адресу суду подали заяву про завершення розгляду справи у їх відсутності (т.3 а.с.47).

Представник відповідача Інституту народознавства Національної академії наук України Білинський-Гроздь Ю.М. в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та заперечив проти їх задоволення, покликаючись на підстави та мотиви викладені в письмових додаткових запереченнях (том.3 а.с.49-52), які долучені до матеріалів справи. В судове засідання представник відповідача не з`явився, на адресу суду подав заяву про завершення розгляду справи у його відсутності (т.3 а.с.48).

Відповідач голова ліквідаційної комісії Верхньодністрянської археологічної експедиції Інституту народознавства Національної академії наук України (яка з 24.02.2012 припинила свою діяльність відповідно до наказу №8 від 24.02.2012) (т.2 а.с.214), заступник директора Інституту народознавства Національної академії наук України Мельник В.А. позовні вимоги не визнав та заперечив проти їх задоволення. В судове засідання відповідач не з`явився, на адресу суду подав заяву про завершення розгляду справи у його відсутності (т.3 а.с.49).

Представник третьої особи Національної академії наук України в судове засіданні не з`явився, на адресу суду скерував заяви про заперечення позовних вимог, просив відмовити в їх задоволенні та розглядати справу у відсутності представника НАН України (т.2 а.с.28, 132).

Відповідно до заяви №05/1-1502-12 від 23.08.2012 (т.1 а.с.92), прокуратура Львівської області вступила у справу, однак відповідно до листа №06/10-5317вих-18 від 10.12.2018, Львівська місцева прокуратура №2, відповідно до вимог ст.131-1 Конституції України, на даний час не наділена повноваженнями щодо здійснення представництва інтересів громадян у суді, тому просить розгляд справи проводити без участі представника Львівської місцевої прокуратури №2 (т.2 а.с.199-201).

Заслухавши пояснення позивача, представників сторін, з`ясувавши дійсні обставини справи, дослідивши зібрані по справі докази, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках(ст.13 ч.1 ЦПК України).

Статтею 12 частиною третьою ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Аналогічну норму містить і частина перша статті 81 ч.1 ЦПК України.

Судом встановлено, що з 14.04.1992 позивач ОСОБА_1 працював начальником Верхньодністрянської археологічної експедиції (ВДАЕ).

На підставі розпорядження №334 від 06.04.1992р. Президії Академії Наук України з Інституту суспільних наук НАН України, Верхньодністрянську археологічну експедицію з 01.04.1992 на правах відділу було переведено до Інституту Народознавства НАН України.

З 03.07.1992 Верхньодністрянська археологічна експедиція Інституту народознавства НАН України, набула статусу юридичної особи з видачею відповідного свідоцтва та затвердженням статуту.

Розпорядженням Президії НАН України від 23.03.1994 року №637 передбачено самостійне бюджетне фінансування ВДАЕ Інституту народознавства НАН України і про використання коштів експедицію зобов`язано звітувати безпосередньо перед планово-економічним управлінням Президії НАН України.

Крім того, в судовому засіданні встановлено, що постановою бюро Президії Національної академії наук України від 10.07.2001 №192 (т.1 а.с.46-47) із змінами внесеними постановою Президії НАН України №316 від 17.11.2004 (т.1 а.с.48) вирішено ліквідувати Верхньодністрянську археологічну експедицію Інституту народознавства НАН України, позбавити її статусу юридичної особи, створити ліквідаційну комісію і перевести дану експедицію зі складу Інституту народознавства НАН України до складу Інституту археології НАН України на правах відділу у зв`язку з недоцільністю проведення археологічних досліджень у складі Інституту народознавства НАН України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.12.2004 відмовлено у задоволенні позову Верхньодністрянської археологічної експедиції Інституту народознавства НАН України до Національної академії наук України про визнання недійсною постанови Президії НАН України №316 від 17.11.2004.

У відповідності до наказу №63-К призначено Ліквідаційну комісію ВДАЕ, відтак в силу дії ст. 105 ЦК України до неї переходять всі повноваження щодо управління справами юридичної особи.

Згідно ч.2 ст.104 ЦК України, юридична особа є такою, що припинилась з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Судом встановлено, що 23.02.2012 проведено державну реєстрацію припинення юридичної особи Верхньодністрянської археологічної експедиції Інституту народознавства НАН України, про що до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців внесено відповідний запис, що стверджується повідомленням державного реєстратора про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи від 23.02.2012 р. (т.2 а.с.53) та відомостями є Єдиного державного реєстру юридичних осіб. фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (т.2 а.с.54-55).

З статуту Верхньодністрянської археологічної експедиції Інституту народознавства НАН України, вбачається, що Експедиція може припинити свої діяльність у відповідності до чинного законодавства України, постанови Президії Академії наук України, за участю трудового колективу (п.1.11) (т.1 а.с.12-13).

Легітимність створення та діяльності ліквідаційної комісії Верхньодністрянської археологічної експедиції Інституту народознавства НАН України підтверджена рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 16 березня 2004року, яким зобов`язано ОСОБА_1 не чинити перешкоди у її діяльності, передати цій комісії печатку, документацію фінансово-господарської діяльності та товарно-матеріальні цінності Верхньодністрянської археологічної експедиції Інституту народознавства НАН України.

У зв`язку з викладеним вище, ОСОБА_1 фактично перебував у трудових відносинах з Верхньодністрянською археологічною експедицією Інституту народознавства НАН України.

Наказом директора Інституту народознавства Національної академії наук України №30-к від 08.04.2005 ОСОБА_1 звільнено з посади начальника ВДАЕ з 08.04.2005 згідно п.1 ст.41 КЗпП України - за грубе порушення трудових вимог (т.1 а.с.142).

З копії трудової книжки ОСОБА_1 (т.1 а.с.34-35) та наказу Інституту народознавства Національної академії наук України №31-к від 27.04.2006 (т.1 а.с.143) вбачається, що його "поновлено на посаді начальника Верхньодністрянської археологічної експедиції (юридична особа, код ЄДРПОУ 25237051), згідно рішення місцевого суду Шевченківського району м. Львова від 18.04.2006" (т.1 а.с.103-104).

Наказом ліквідаційної комісії ВДАЕ №23/02 від 23.02.2012 ОСОБА_1 звільнений з посади начальника ВДАЕ з 23.02.2012 на підставі п. 1ст.40 КЗпП України (т.1 а.с.6).

Припинення юридичної особи - Верхньодністрянської археологічної експедиції Інституту народознавства НАН України здійснено без визначення її правонаступника, та правонаступництво допускається лише у разі реорганізації, а не ліквідації юридичної особи, то Інститут народознавства НАН України, не є правонаступником експедиції, а тому не має повноважень відповідати за зобов`язання Верхньодністрянської археологічної експедиції Інституту народознавства НАН України.

Вище наведені висновки також підтверджується рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 25 квітня 2012 року (т.2 а.с.234-236), яке ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 23 січня 2013року(т.2 а.с.237-240)- залишено без змін та рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 18 листопада 2014року (т.2 а.с.243-245), яке ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 06 квітня 2015року(т.2 а.с.246-249) та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 29 липня 2015року залишено без змін ( цивільна справа № 466/7100/13ц,провадження 2/466/396/14-а.с.195-196).

Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України вбачається, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як вбачається з представлених в розпорядження суду штатних розписів Інституту народознавства НАН України за спірний період, посада, яку займав позивач - начальник ВДАЕ, не включена до штатного розпису інституту.

З відповідей Національної Академії Наук України від 05.03.09, направлених на запит суду вбачається, що в період 2004-2009 роки штатні розписи ВДАЕ не затверджувалися й кошти на фінансування заробітної плати її працівникам у цей період не виділялись, відтак суд не приймає до уваги штатні розписи, представлені позивачем.

Отже, підтвердженням того, що ОСОБА_1 не перебував у трудових відносинах з Інститутом народознавства НАН України є те, що у штатних розписах Інституту народознавства НАН України за спірний період посада начальника Верхньодністрянської археологічної експедиції не включена, кошти на фінансування заробітної плати працівникам ВДАЕ не виділялись, робота, яку виконував позивач, не передбачена у напрямках наукової діяльності і завданнях Інституту народознавства НАНУ, що стверджується штатними розписами ІН НАН України на 2006-2008 роки, довідкою про наукові теми, які виконувались в Інституті народознавства НАН України у 2004-2008 роках, актом перевірки територіальної державної інспекції праці у Львівській області від 11.10.2006 року, довідками Національної академії наук України №17/412-12 від 12.05.2009 року та №129-17 від 5.03.2009 року.

Згідно статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Підстави припинення трудового договору визначені у ст. 36 КЗпП України. Зі змісту вказаних норм чинного трудового законодавства вбачається, що звільнення є способом припинення трудового договору між працівником і роботодавцем. Тому вимога про проведення звільнення може бути заявлена виключно до роботодавця, а не до будь-якої іншої фізичної чи юридичної особи.

На підставі наведеного вище, вимога позивача про проведення звільнення може бути заявлена виключно до роботодавця, а не до будь-якої іншої фізичної чи юридичної особи.

Окрім того, суд приймає до уваги обставини, які встановлені у судовому рішенні Шевченківського районного суду м. Львова від 18.11.2014 по справі № 466/7100/13-ц, а саме: суд приходить до висновку про безпідставність позовної вимоги позивача про стягнення заборгованості по заробітній платі саме з Інституту народознавства НАН України, оскільки у трудових відносинах у спірний період (з 01.07.2004 р. до 08.04.2005 р. та з 19.04.2006 р. до 23.02.2012 р.) з відповідачем (позову Інститутом народознавства НАН України) позивач не перебував . Вказане судове рішення залишене без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 06.04.2015, в якій також зазначено, що оскільки припинення юридичної особи - Верхньодністрянської археологічної експедиції Інституту народознавства Академії Наук України здійснено без визначення її правонаступника, та правонаступництво допускається лише у разі реорганізації, а не ліквідації юридичної особи, то Інститут народознавства НАН України, не є правонаступником експедиції, а тому не має повноважень відповідати за зобов`язання Верхньодністрянської археологічної експедиції Інституту народознавства Академії Наук України .

В уточнених позовних вимогах від 29.03.2017 ОСОБА_1 просить суд стягнути з Інституту народознавства НАН України на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 23.02.2012 р. до 22.10.2015 р. Випадки виплати працівнику компенсації за час вимушеного прогулу чітко визначені нормами КЗпП України.

Однак, підставою для задоволення такої вимоги можуть бути допущені роботодавцем порушення вимог чинного трудового законодавства у випадках, що чітко визначені у відповідних статтях КЗпП України. Водночас оскільки Інститут народознавства НАН України не є і не був роботодавцем позивача у вказані ним дати/періоди, то відсутні будь-які правові підстави для задоволення цієї позовної вимоги. Окрім того, достовірність складених самим позивачем розрахунків є сумнівною та не підтвердженою документально.

Що стосується позовної вимоги позивача, яка зазначена в уточнених позовних вимогах, про зобов`язати Інститут народознавства НАН України з суми нарахованої йому зарплати за час вимушеного прогулу провести помісячно відрахування податків і страхових внесків та подати в Управління пенсійного фонду Галицького району м. Львова помісячно звіти про нарахування йому заробітної плати з 23.02.2012 р. до 22.11.2015 р. ,то суд вважає її безпідставною з наступних підстав.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування є суб`єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об`єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об`єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

Згідно зі ст.4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є роботодавці.

Стаття 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці".

Таким чином, необхідною передумовою виникнення обов`язку по сплаті відрахувань до Пенсійного фонду України, згідно з чинним законодавством України, є наявність трудових відносин. Оскільки ОСОБА_1 не перебуває та не перебував у трудових відносинах з Інститутом народознавства НАН України у вказані ним в позові періоди/дати, то його вимоги до Інституту народознавства НАН України про зобов`язання здійснити відрахування до Пенсійного фонду України є незаконними і не підлягають до задоволення.

З приводу заявлених інших позовних вимог, то оскільки такі слідують із попередніх вимог позивача, що суд вважає їх безпідставними та такими, що до задоволення не підлягають.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Ч. 3 ст. 61 ЦПК України передбачає, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Оскільки факт неперебування позивача у трудових відносинах з Інститутом народознавства НАН України у період до 23.02.2012 р. встановлений судовим рішенням, що набрало законної сили, а доказів про виникнення між позивачем і відповідачем трудових відносин після 23.02.2012 позивач не надав, то його вимога до Інституту народознавства НАН України про проведення звільнення є необґрунтованою.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є безпідставними та до задоволення не підлягають.

Керуючись ст. ст. 13, 76, 81, 82, 83, 89, 95, 247 ч.2, 259, 263-265, 268, 352 ЦПК України, ст.ст. 24, 29, 32, 36, 40, 42 КЗпП України, суд,-

ухвалив:

у задоволенні позову ОСОБА_1 до Інституту народознавства Національної академії наук України, голови ліквідаційної комісії Верхньодністрянської археологічної експедиції Інституту народознавства Національної академії наук України, заступника директора Інституту народознавства Національної академії наук України Мельник В.А., третьої особи Національної академії наук України про визнання звільнення з посади начальника Верхньодністрянської археологічної експедиції Інституту народознавства Національної академії наук України незаконним та скасування наказу №23/02 від 23.02.2012; встановлення трудового договору, укладеного між ОСОБА_1 та Інститутом народознавства Національної академії наук України, розірваним; зобов`язання до вчинення дій; стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 23.02.2012 до 22.10.2015 в розмірі 229580,12грн. та вихідної допомоги в розмірі 5503,00грн. - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Львова шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення апеляційної скарги.

Повний текст судового рішення складено 18 жовтня 2019року.

Суддя В. В. Свірідова