Рішення

від 16.10.2019 по справі 352/1291/18

ТИСМЕНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 352/1291/18

Провадження № 2/352/177/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2019 року м. Івано-Франківськ

Тисменицький районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого - судді Гургули В.Б.,

секретаря Кожуховської О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Колодіївської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області про визнання незаконним рішення сесії сільської ради, визнання незаконною бездіяльності сільської ради, визнання права власності на земельну ділянку, -

в с т а н о в и в :

Позивачка 10 липня 2018 року звернулася до суду з позовом, в якому просила: визнати незаконним рішення Колодіївської сільської ради від 04.03.2018 року № 443 Про затвердження технічної документації ; визнати незаконною бездіяльність Колодіївської сільської ради щодо незатвердження з підстав знаходження на земельній ділянці громадської криниці технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2625881901:03:005:0511; визнати за нею право власності на дану земельну ділянку.

Заявлений позов обґрунтовано тим, що позивачці на праві власності належить будинковолодіння за адресою АДРЕСА_1 , яке вона успадкувала після смерті матері ОСОБА_2 на підставі рішення Тисменицького районного суду від 26.08.2015 року. Згідно рішення Колодіївської сільської ради від 22.04.1996 р. її матері на території сільської ради передано у власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства та індивідуального житлового будівництва площею 0,70 га. Однак, мама до смерті не встигла отримати державний акт на право власності на земельні ділянки. Успадкувавши домоволодіння, вона звернулася до відповідача в порядку, визначеному ст. 118 Земельного кодексу України, із заявою про приватизацію даної присадибної ділянки. Рішенням відповідача від 22.10.2015 року їй було надано дозвіл на складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі площею 0,25 га. Розроблену технічну документацію вона подала на затвердження відповідачу. Оскарженим рішенням Колодіївської сільської ради від 04.03.2018 року № 443 Про затвердження технічної документації сільська рада вирішила зобов`язати її внести зміни в конфігурацію земельної ділянки в її документацію із землеустрою, в зв`язку з тим, що при виготовленні технічної документації не було враховано, що згідно карти формувань земельних ділянок села Колодіївка на даній території знаходиться громадська криниця і підхід до неї. Вказує, що відповідач не вперше відмовив їй в передачі вказаної земельної ділянки у власність, а саме рішеннями виконкому від 06.03.2016 року та сесії сільської ради від 09.10.2016 року з цієї ж підстави знаходження на її території громадської криниці. Ці рішення оскаржені нею до Тисменицького районного суду і скасовані ним, однак відповідач з тих же підстав прийняв оскаржуване рішення про відмову в затвердженні техдокументації.

За таких обставин ефективним способом захисту свого права вважає в тому числі визнання за нею права власності на земельну ділянку в судовому порядку. Вказані дії та рішення є незаконними, оскільки суперечать вимогам закону.

Позивачка та її представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали і просили їх задовольнити; позивачка пояснила, що Колодіївська сільська рада неодноразово відмовляється затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі і такими діями порушує право позивача.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, що відповідно до статті 223 ЦПК не є перешкодою для розгляду справи.

У відзиві на позов відповідач позовні вимоги не визнав, вказав, що право приватної власності на спірну земельну ділянку у матері позивачки не виникло, оскільки Державний акт на право власності виданий не був. Згідно погосподарської книги Колодіївської сільської ради на день смерті матері позивачки за нею облікувалися земельна ділянка для будівництва площею 0,08 га, то позивачка як спадкоємець померлої має право на присадибну ділянку такою ж площею. На спірній земельній ділянці знаходиться громадська криниця, яку рішенням сесії Колодіївської сільської ради від 20.09.2018 року №570 взято на баланс сільської ради. Знаходження стежки та громадської криниці на спірній ділянці підтверджується ксерокопією зі схеми впорядкування присадибних ділянок. До сільської ради у березні 2016 р. звернулись жителі села, які користуються вказаною громадською криницею, з проханням не дозволити приватизувати земельну ділянку, на якій знаходиться дана криниця. Тому, оскаржуване рішення, згідно якого позивачку зобов`язано внести зміни до технічної документації із землеустрою, так як там згідно карти формування земельних ділянок с. Колодівка знаходиться криниця, є законними.

Судом встановлено, що позивачка після смерті матері ОСОБА_2 на підставі рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 26.08.2015 р. успадкувала право власності на будинковолодіння по АДРЕСА_1 (а.с.18-20).

Згідно рішення Колодіївської сільської ради від 22.04.1996 р. матері позивачки ОСОБА_2 передано у власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства та індивідуального житлового будівництва площею 0,70 га, однак, остання не отримала державний акт на право власності на земельну ділянку.

У зв`язку з набуттям права власності на будинковолодіння та права користування присадибною земельною ділянкою позивачка звернулась до Колодіївської сільської ради із заявою про надання дозволу на складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) в натурі (на місцевості) меж присадибної земельної ділянки. Рішенням сільської ради від 22.10.2015 р. позивачці надано дозвіл на складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (а.с.17).

За замовленням позивачки виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку площею 0,25 га.

Земельна ділянка, площею 0,25 га зареєстрована у Державному земельному кадастрі та присвоєно кадастровий номер 2625881901:03:005:0511.

Позивачка звернулася до відповідача із заявою про погодження проекту землеустрою

Рішенням виконавчого комітету Колодіївської сільської ради від 06.03.2016 р. № 3 Про розгляд заяви по земельному спору зобов`язано позивачку проводити приватизацію земельної ділянки згідно детальної схеми с. Колодіївка, земельній комісії встановити межові знаки на земельній ділянці, де знаходиться криниця, згідно детальної схеми с. Колодіївка (а.с.22).

Згідно рішення Колодіївської сільської ради від 09 жовтня 2016 р. № 93 Про розгляд технічної документації із землеустрою ОСОБА_1 та її позову до Тисменицького районного суду сесія сільської ради вирішила виконавчому комітету сільської ради погодити ОСОБА_1 технічну документацію щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) після її коректури згідно карти-схеми с. Колодівка, так як там знаходиться громадська криниця (а.с.23).

Рішенням Тисменицького районного суду від 28.07.2017 року позов ОСОБА_1 до Колодіївської сільської ради задоволено частково, визнано незаконними та скасовано рішення виконавчого комітету Колодіївської сільської ради від 06.03.2016 р. № 3 та рішення Колодіївської сільської ради від 09 жовтня 2016 р. № 93.

Позивачка звернулася до відповідача із заявою про затвердження проекту землеустрою заявами від 26.10.2017 року, 12.01.2018 року.

Оскаржуваним рішенням сесії Колодіївської сільської ради від 04.03.2018 р. № 443 Про затвердження технічної документації , розглянувши звернення позивачки, зобов`язано її внести зміни в конфігурацію земельної ділянки в її документацію із землеустрою у зв`язку з тим, що при виготовленні даної документації не було враховано те, що згідно карти формування земельних ділянок села Колодіївка на даній території знаходиться громадська криниця і підхід до неї.

Вислухавши пояснення сторони, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.14 Конституції України земля є основним національним багатством, і перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами Укараїни.

У відповідності з вимогами ч.ч. 1, 2 ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону; набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до п. 2 ст. 118 ЗК України, рішення органів виконавчої влади і місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян, приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Відповідно до ч.14 ст. 186-1 Земельного кодексу України технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) погодженню не підлягає і затверджується органами місцевого самоврядування відповідно повноважень, якщо перебуває в державній чи комунальній власності.

Пунктом 16 ст.186-1 ЗК передбачено, зокрема, що при затвердженні документації із землеустрою забороняється вимагати проведення додаткових робіт.

З урахуванням наведених вище приписів законодавства, суд зауважує, що рішення про затвердження або відмову у затвердженні технічної документації із землеустрою має бути оформлене розпорядчим індивідуальним правовим актом.

Відсутність належним чином оформленого рішення про затвердження або відмову у затвердженні технічної документації землеустрою щодо встановлення відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) після спливу встановленого законом строку розгляду клопотання особи, свідчить про те, що компетентний орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом. Отже, у спірних відносинах має місце протиправна бездіяльність.

Відповідно до рішення Конституційного суду України (справа N1-9/2009 від 16.04.2009 року), органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що приймаючи оскаржуване рішення відповідач не дотримався визначеного законом порядку розгляду заяв про затвердження технічної документації із землеустрою та прийняв рішення, яке суперечить вищевказаним нормам.

Як вбачається із тексту оскаржуваного рішення, підставою для його прийняття та незатвердження технічної документації ОСОБА_1 . стала обставина знаходження на даній території громадської криниці. Однак, згідно технічної документації із землеустрою на земельній ділянці, яку просить передати у власність ОСОБА_1 , криниця відсутня.

При цьому суд звертає увагу, що відповідачем та його представником не було надано суду належних і допустимих доказів на підтвердження своїх доводів щодо знаходження на спірній земельній ділянці криниці як об`єкта права власності та її належності відповідачу. Знаходження об`єкту на балансі юридичної особи не породжує на нього право власності. Згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно Колодіївська сільська рада не є власником криниці. Наявна у справі містобудівна документація, а саме викопіровка з генерального плану села Колодіївка не підтверджує факт знаходження на спірній земельній ділянці криниці та стежки/підходу до неї, яка б розділяла земельну ділянку, на яку претендує позивачка. Карта формування земельних ділянок, на яку посилається відповідач, не є містобудівною документацією.

Відповідно до частини 1 статті 58 Цивільного процесуального кодексу України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, а згідно з частиною 2 статті 59 цього кодексу обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина 4 статті 60 Цивільного процесуального кодексу України).

Оцінюючи подані суду докази в сукупності, суд приходить до висновку про порушення відповідачем охоронюваного законом прав позивача, за захистом якого подано позов.

При вирішенні питання правильності вибору способу судового захисту суд безе до уваги встановлений факт неодноразової відмови відповідача у передачі позивачці земельної ділянки у власність, в тому числі і після встановлення незаконності підстав для цього судовим рішенням.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав та інтересів фізичних осіб, прав, свобод та інтересів , інтересів держави.

Відповідно до ч. 3 ст. 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути примусове виконання обов`язку в натурі та визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності органу місцевого самоврядування.

Конституційний Суд України в своєму рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй Конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).

Орган місцевого самоврядування при вирішенні питання щодо затвердження технічної документації наділений повноваженнями, які в сукупності спрямовані на забезпечення реалізації прав на приватизацію земельної ділянки.

З метою ефективного поновлення порушеного права, суд вважає за доцільне застосувати спосіб захисту як визнання права власності на земельну ділянку в судовому порядку.

При цьому такий спосіб судового захисту не буде втручанням в діяльність органу місцевого самоврядування, оскільки в даному випадку закон не наділяє орган місцевого самоврядування правом вибору між законними альтернативами, а чітко визначає обов`язок органу місцевого самоврядування затвердити технічну документацію та передати у власність земельну ділянку, яка перебуває у користуванні, і права на які переходять при переході права власності і на будинок.

Частиною 3 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом та ст.61 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно з ст.212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

На підставі наведеного, відповідно до ст. 118, 186-1 Земельного кодексу України, ст.55 Закону України Про землеустрій керуючись ст. 2, 4, 27, 30, 76, 141, 247, 263-265 ЦПК України, суд-

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до Колодіївської сільської ради задоволити.

Визнати незаконним рішення шістнадцятої сесії сьомого демократичного скликання Колодіївської сільської ради від 04.03.2018 року № 443 Про затвердження технічної документації .

Визнати незаконною бездіяльність Колодіївської сільської ради щодо незатвердження з підстав знаходження на земельній ділянці громадської криниці технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2625881901:03:005:0511.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2625881901:03:005:0511 площею 0,25 га.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня її проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги до Івано-Франківського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач:

ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач:

Колодіївська сільська рада Тисменицького району Івано-Франківської області, місцезнаходження: вул. Чорновола, 1, с. Колодіївка, Тисменицький район, Івано-Франківська область, 77435, код ЄДРПОУ 20562148.

Повний текст судового рішення виготовлено 24.10.2019

Суддя Гургула В.Б.