Постанова

від 26.02.2020 по справі 352/1291/18

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 352/1291/18

Провадження № 22-ц/4808/130/20

Головуючий у 1 інстанції Гургула В. Б.

Суддя-доповідач Ясеновенко

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2020 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої Ясеновенко Л.В.,

суддів: Мелінишин Г.П., Пнівчук О.В.,

секретаря Капущак С.В.,

з участю Дутки М.М. та представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Колодіївської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області про визнання незаконним рішення сільської ради, визнання незаконною бездіяльності сільської ради та визнання права власності на земельну ділянку, за апеляційною скаргою Колодіївської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області на рішення Тисменицького районного суду, ухвалене у складі судді Гургули В.Б. 16 жовтня 2019 року в м. Івано-Франківську,

в с т а н о в и в :

10.07.2018 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до Колодіївської сільської ради про визнання незаконним рішення Колодіївської сільської ради від 04.03.2018 року №443 Про затвердження технічної документації , визнання незаконною бездіяльності Колодіївської сільської ради щодо не затвердження технічної документації на земельну ділянку та визнання права власності на земельну ділянку.

В заяві зазначила, що їй на праві власності належить домоволодіння АДРЕСА_1 , а земельна ділянка для його обслуговування належала на праві власності її матері на підставі рішення сільської ради від 22.04.1996 року, хоча Державний акт на право власності не був виданий.

Рішенням Колодіївської сільської ради від 22.10.2015 року їй було надано дозвіл на складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки для обслуговування належного їй домоволодіння.

Однак, рішенням Колодіївської сільської ради від 04.03.2018 року її зобов`язано внести в технічну документацію зміни щодо конфігурації земельної ділянки у зв`язку з тим, що при виготовленні технічної документації не було враховано даних карти формувань земельних ділянок села Колодіївка щодо того, що на даній території знаходиться громадська криниця і підхід до неї.

Також зазначила, що криниця була збудована ще її дідом на належній йому земельній ділянці, Колодіївська сільська рада не є власником криниці і остання не зареєстрована як самостійний об`єкт нерухомого майна.

Вважала оскаржуване рішення незаконним, оскільки цим рішенням фактично скасовано рішення від 22.10.2015 року, яке вже було виконано повністю - нею виготовлено технічну документацію, і їй фактично відмовлено у передачі земельної ділянки у власність, тому просила визнати незаконним рішення Колодіївської сільської ради від 04.03.2018 року № 443 Про затвердження технічної документації , визнати незаконною бездіяльність Колодіївської сільської ради щодо не затвердження з підстав знаходження на земельній ділянці громадської криниці технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2625881901:03:005:0511 та визнати за нею право власності на дану земельну ділянку.

Рішенням Тисменицького районного суду від 16 жовтня 2019 року позов задоволено.

Визнано незаконним рішення шістнадцятої сесії сьомого демократичного скликання Колодіївської сільської ради від 04.03.2018 року № 443 Про затвердження технічної документації .

Визнано незаконною бездіяльність Колодіївської сільської ради щодо не затвердження з підстав знаходження на земельній ділянці громадської криниці технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2625881901:03:005:0511.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2625881901:03:005:0511 площею 0,25 га.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що на підставі рішення сільської ради від 22.10.2015 року ОСОБА_1 виготовила технічку документацію із землеустрою щодо встановлення в натурі меж земельної ділянки площею 0,25 га для обслуговування домоволодіння, однак сільська рада з посиланням на наявність на спірній земельній ділянці громадської криниці зобов`язала ОСОБА_1 внести зміни в конфігурацію земельної ділянки, тобто фактично не вирішила питання про затвердження чи відмову у затвердженні технічної документації із землеустрою. Суд зазначив, що відповідачем не подано доказів належності йому спірної криниці та розташування такої на спірній земельній ділянці. При цьому, суд посилався на ч.14. ст.186-1 ЗК України, якою передбачено, що технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) погодженню не підлягає і затверджується органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у разі якщо земельна ділянка перебуває у державній або комунальній власності.

Також суд врахував, що відповідач неодноразово відмовляв позивачці у передачі земельної ділянки у власність, в тому числі і після визнання судовими рішеннями незаконними підстав відмови.

У апеляційній скарзі Колодіївська сільська радапосилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду.

Судом не було враховано того, що земельна ділянка, на якій розташоване домоволодіння позивачки, успадковане нею після смерті матері, не належала спадкодавцю, а тому у позивачки не виникло право власності на спірну земельну ділянку. Тому, вирішуючи спір, суд не поновив існуюче порушене право, а фактично наділив позивачку новим правом, підмінивши своїм рішенням повноважний орган місцевого самоврядування.

Апелянт зазначає, що згідно погосподаської книги №3 за 2011-2015 роки на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 (матері позивачки) за її господарством було обліковано 0,08 га для будівництва та 0,82 га для ОСГ, тому у ОСОБА_1 виникло право на приватизацію 0,08 га земельної ділянки для обслуговування домоволодіння та про надання саме такої площі земельної ділянки ОСОБА_1 і подала заяву до сільської ради.

Також суд не врахував, що сільська рада не вимагає від ОСОБА_1 жодних додаткових матеріалів та документів, не включених до складу технічної документації із землеустрою, встановленого ЗУ Про землеустрій . У матеріалах технічної документації із землеустрою, поданих ОСОБА_1 , відсутня довідка, що містить узагальнену інформацію про землі (території) та матеріали польових топографо-геодезичних робіт. А на аркуші 30 матеріалів технічної документації є в наявності опис меж земельної ділянки, і з експлікації земель цього документа вбачається, що площа земельної ділянки поділена на дві частини, а в п. 35.3 зазначено, що прибудинкова територія складає 0,0778 га, площа будови - 0,0128 га. Всього 0,0906 га, а у п.8 зазначена площа саду 0,1594 га.

Тобто, до площі спірної земельної ділянки увійшли дві окремі земельні ділянки з різним цільовим призначенням, що перешкоджає затвердженню цієї документації відповідачем.

Крім того, між вказаними земельними ділянками знаходиться криниця (природне джерело), яка не належить позивачці і воду з якої набирають жителі с. Колодіївка.

Також апелянт вказує на те, що ОСОБА_1 належить на праві власності домоволодіння, що складається з житлового будинку, двох сараїв та воріт. Криниця не входить до складу домоволодіння.

Не дав суд оцінки і тій обставині, що ОСОБА_1 подавала до ДП Івано-Франківський інститут землеустрою заяву, в якій зазначила адресу АДРЕСА_1 та площу земельної ділянки - 0,08 га.

Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 зазначає, що в матеріалах справи міститься експлікація земель технічної документації із землеустрою та акт прийому-передачі межових знаків на зберігання від 11.11.2015 року, з якого вбачається, що сільський голова с. Колодіївка ОСОБА_3 та сусідній землекористувач ОСОБА_3 погодили площу та межі спірної земельної ділянки площею 0,25 га у відповідній конфігурації для обслуговування домоволодіння. Також у акті зазначено, що власники суміжних земельних ділянок не мають претензій до існуючих меж.

Також зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази факту існування криниці як об`єкта права власності на земельній ділянці, яку вона має намір приватизувати. Факт відсутності криниці також встановлений рішенням Тисменицького районного суду від 28.07.2017 року у справі, де предметом спору були рішення сільської ради щодо розгляду питання затвердження технічної документації її земельної ділянки.

ОСОБА_1 вказує на те, що у зв`язку з систематичним порушенням її прав діями відповідача та невиконання рішення Тисменицького районного суду від 28.07.2017 року визнання права власності на земельну ділянку не виключається та є допустимим і ефективним способом захисту права власності.

Просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

В засіданні апеляційного суду представники сільської ради апеляційну скаргу підтримали з мотивів, наведених у ній.

ОСОБА_1 та її представник апеляційну скаргу не визнали.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін та їх представників, а також пояснення свідків, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги з таких підстав.

Встановлено, що рішенням Тисменицького районного суду від 26 серпня 2015 року визнано за ОСОБА_1 право власності на домоволодіння АДРЕСА_1 у порядку спадкування за заповітом.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 06.10.2015 року за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 . Зокрема: житловий будинок, два сараї та ворота. (а.с.21)

20.10.2015 року ОСОБА_1 подала до Колодіївської сільської ради заяву про надання дозволу на встановлення меж земельних ділянок в натурі, а саме, для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських споруд - 0,08 га та ведення ОСГ - 0,82 га. (а.с. 113)

Рішенням Колодіївської сільської ради від 22.10.2015 року ОСОБА_1 було надано дозвіл на складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки загальною площею 0,25 га в АДРЕСА_1 для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. (а.с. 17)

Рішенням Колодіївської сільської ради від 06 березня 2016 року №3 за результатами розгляду звернення громадян села Колодіївка і м. Івано-Франківська зобов`язано ОСОБА_1 проводити приватизацію земельної ділянки згідно детальної схеми села Колодіївка та зобов`язано земельну комісію встановити межові знаки на земельній ділянці де знаходиться громадська криниця згідно детальної схеми села Колодіївка.(а.с.22)

Рішенням Колодіївської сільської ради від 09 жовтня 2016 року ухвалено виконавчому комітету сільської ради погодити ОСОБА_1 технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 після коректури згідно карти-схеми села Колодіївка, так як там знаходиться громадська криниця. (а.с.23)

Рішенням Колодіївської сільської ради від 04 березня 2018 року № 440 криниці по АДРЕСА_1 ) надано статус громадської, а рішенням № 570 від 20 вересня 2018 року криниця взята на баланс Колодіївської сільської ради.(а.с.11,112)

Рішенням Колодіївської сільської ради від 04.03.2018 року № 443 зобов`язано ОСОБА_4 внести в технічну документацію зміни щодо конфігурації земельної ділянки у зв`язку з тим, що при виготовленні технічної документації не було враховано даних карти формувань земельних ділянок села Колодіївка про те, що на даній території знаходиться громадська криниця і підхід до неї. (а.с.54)

Згідно з п. б ст. 80 ЗК України суб`єктами права власності на землю є, серед іншого, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.

Положеннями ч. 1 ст. 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно з положеннями, наведеними у п. 14 ч. 1 ст. 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та п. 45 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, правовстановлюючим документом для державної реєстрації права власності на сформовану земельну ділянку в порядку відведення земельної ділянки із земель державної та комунальної власності є рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про затвердження документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Згідно з п.п. 8 п. б ч. 1 ст. 33 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження, зокрема підготовка висновків щодо надання або вилучення в установленому законом порядку земельних ділянок, що проводиться органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

Стаття 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні визначає компетенцію сільських, селищних міських рад, зокрема, щодо вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин. Вказане питання мають вирішуватися виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

З аналізу наведених норм матеріального права слід дійти висновку, що право здійснювати розпорядження землями комунальної власності, у тому числі передавати їх у власність або користування фізичним та юридичним особам, належить до виключної компетенції органу місцевого самоврядування та не може бути делеговане суду.

Суд першої інстанції не перевірив доводів відповідача з цього приводу і дійшов передчасного висновку про можливість визнання права власності на земельну ділянку, яка відноситься до земель комунальної власності села Колодіївка Тисменицького району Івано-Франківської області, за ОСОБА_1 .

Судом встановлено, що на земельній ділянці, технічну документацію щодо якої виготовила ОСОБА_1 , знаходиться криниця, якою користуються жителі с. Колодіївка, що підтверджено копією схеми впорядкування присадибних земельних ділянок с. Колодіївка (а.с.110), поясненнями свідків, допитаних в засіданні апеляційного суду, та чого не заперечила і сама позивач, вказавши, що спірна криниця є її особистою власністю.

Рішенням Колодіївської сільської ради від 04 березня 2018 року № 440 криниці по АДРЕСА_1 ( АДРЕСА_1 ) надано статус громадської, а рішенням від 20 вересня 2018 року № 570 вказану криницю взято на баланс Колодіївської сільської ради.(а.с.111,112)

Згідно погосподарських книг за 2011-2015 роки за господарством ОСОБА_2 (матері позивачки) було обліковано 0,90 га земельної ділянки, з якої 0,08 га для обслуговування домоволодіння та 0,82 га ведення ОСГ.

Тому ОСОБА_1 подала заяву до сільської ради саме на виділення 0,08 га земельної ділянки для обслуговування домоволодіння та подала заяву ДП Івано-Франківський інститут землеустрою на виготовлення проекту землеустрою також на земельну ділянку площею 0,08 га для обслуговування домоволодіння.(а.с. 113, 114)

Доводи позивачки про те, що рішенням Тисменицького районного суду від 28 липня 2017 року визнано незаконним рішення виконкому від 06 березня 2016 року та рішення Колодіївської сільської ради від 09 жовтня 2016 року щодо не затвердження технічної документації із землеустрою та цим рішенням суду встановлено факт відсутності спірної криниці на належній їй земельній ділянці не приймаються до уваги, оскільки у даній справі предметом спору є рішення сільської ради від 04.03.2018 року та судом встановлено наявність на земельній ділянці, на яку позивачка виготовила техдокументацію, криниці, якій рішенням сільської ради надано статус громадської.

Також безпідставними є доводи ОСОБА_1 про те, що за наявності рішення сільської ради про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо земельної ділянки площею 0,25 га сільська рада безпідставно відмовила їй у затвердженні проекту землеустрою на таку земельну ділянку.

Так, у постанові від 18 грудня 2019 року у справі № 160/4211/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що згідно з практикою Великої Палати Верховного Суду отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного вирішення питання про надання її у власність, а тому не створює правових наслідків, крім тих, що пов`язані з неправомірністю прийняття рішення органом місцевого самоврядування (постанова від 28 листопада 2018 року у справі № 826/5735/16).

Рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою є одним з етапів процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку. Однак отримання такого дозволу не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття такого права, оскільки сам по собі дозвіл не є правовстановлюючим актом. Відтак правовідносини, пов`язані з прийняттям та реалізацією такого рішення, не підпадають під визначення приватноправових, оскільки не породжують особистих майнових прав та зобов`язань осіб (постанова Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 380/624/16-ц).

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Враховуючи вищенаведене, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з ОСОБА_1 слід стягнути на користь Колодіївської сільської ради 2114,40 грн.витрат по оплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Колодіївської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області задовольнити.

Рішення Тисменицького районного суду від 16 жовтня 2019 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Колодіївської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області про визнання незаконним рішення сільської ради, визнання незаконною бездіяльності сільської ради та визнання права власності на земельну ділянку відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , жительки АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Колодіївської сільської ради (с. Колодіївка Тисменицького району, код ЄДРПОУ 20562148) 2114,40 грн. витрат по оплаті судового збору.

Постанова суду набирає законної сили з дня її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча Л.В. Ясеновенко

Судді: Г.П. Мелінишин

О.В. Пнівчук

Повний текст постанови складено 03 березня 2020 року.