Постанова

від 02.06.2021 по справі 352/1291/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

02 червня 2021 року

м. Київ

справа № 352/1291/18

провадження № 61-6535св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Зайцева А. Ю., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Колодіївська сільська рада Тисменицького району Івано-Франківської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 26 лютого 2020 року у складі колегії суддів: Ясеновенко Л. В., Мелінишин Г. П., Пнівчук О. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2018 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до Колодіївської сільської ради про визнання незаконним рішення сільської ради, визнання незаконною бездіяльності сільської ради та визнання права власності на земельну ділянку.

На обґрунтування позовних вимог зазначала, що їй на праві власності належить домоволодіння АДРЕСА_1 , а земельна ділянка для його обслуговування належала на праві власності її матері на підставі рішення сільської ради від 22 квітня 1996 року, хоча державний акт на право власності

виданий не був.

Рішенням Колодіївської сільської ради від 22 жовтня 2015 року їй було надано дозвіл на складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки для обслуговування належного їй домоволодіння.

Рішенням Колодіївської сільської ради від 04 березня 2018 року її зобов`язано внести до технічної документації зміни щодо конфігурації земельної ділянки

у зв`язку з тим, що при виготовленні технічної документації не було враховано даних карти формувань земельних ділянок с. Колодіївка щодо того, що на цій території знаходиться громадська криниця і підхід до неї.

Позивач зазначила, що криниця була збудована ще її дідом на належній йому земельній ділянці, Колодіївська сільська рада не є власником криниці, і вона не зареєстрована як самостійний об`єкт нерухомого майна.

Вважала оскаржуване рішення незаконним, оскільки цим рішенням фактично скасовано рішення від 22 жовтня 2015 року, яке вже було виконано повністю - вона виготовила технічну документацію, і їй фактично відмовлено у переданні земельної ділянки у власність, тому просила визнати незаконним рішення Колодіївської сільської ради від 04 березня 2018 року № 443 Про затвердження технічної документації , визнати незаконною бездіяльність Колодіївської сільської ради щодо незатвердження з підстав знаходження на земельній ділянці громадської криниці технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2625881901:03:005:0511,

та визнати за нею право власності на цю земельну ділянку.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Тисменицького районного суду Івано-Франківської області

від 16 жовтня 2019 року позов задоволено.

Визнано незаконним рішення шістнадцятої сесії сьомого демократичного скликання Колодіївської сільської ради від 04 березня 2018 року № 443 Про затвердження технічної документації .

Визнано незаконною бездіяльність Колодіївської сільської ради щодо незатвердження з підстав розташування на земельній ділянці громадської криниці технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2625881901:03:005:0511.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку для будівництва

і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2625881901:03:005:0511 площею 0,25 га.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що на підставі рішення сільської ради

від 22 жовтня 2015 року ОСОБА_1 виготовила технічку документацію

із землеустрою щодо встановлення в натурі меж земельної ділянки площею

0,25 га для обслуговування домоволодіння, однак сільська рада з посиланням

на наявність на спірній земельній ділянці громадської криниці зобов`язала ОСОБА_1 внести зміни в конфігурацію земельної ділянки, тобто фактично

не вирішила питання про затвердження чи відмову у затвердженні технічної документації із землеустрою. Відповідач не надав доказів належності йому спірної криниці та розташування такої на спірній земельній ділянці.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 26 лютого 2020 року рішення Тисменицького районного суду від 16 жовтня 2019 року скасовано

та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про визнання за ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку, яка відноситься до земель комунальної власності с. Колодіївка, оскільки право здійснювати розпорядження землями комунальної власності, у тому числі передавати їх у власність або користування фізичним і юридичним особам, належить до виключної компетенції органу місцевого самоврядування та не може бути делеговане суду.

Узагальнені доводи касаційної скарги

У квітні 2020 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу,

у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просила скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій

в оскаржуваних судових рішеннях застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постановах Верховного Суду від 14 березня 2019 року у справі № 902/341/17, від 24 квітня 2018 року у справі № 401/2400/16 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права, а саме статтю 255 ЦПК України.

Також указує на те, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу

до касаційного суду не направили.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 04 червня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі № 352/1291/18, витребувано її з Тисменицького районного суду Івано-Франківської області.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Рішенням Тисменицького районного суду від 26 серпня 2015 року визнано

за ОСОБА_1 право власності на домоволодіння

АДРЕСА_1 у порядку спадкування за заповітом.

Згідно з витягом із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 06 жовтня 2015 року за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами на АДРЕСА_1 , зокрема житловий будинок, два сараї та ворота.

20 жовтня 2015 року ОСОБА_1 подала до Колодіївської сільської ради заяву про надання дозволу на встановлення меж земельних ділянок в натурі, а саме, для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд - 0,08 га та ведення особистого селянського господарства - 0,82 га.

Рішенням Колодіївської сільської ради від 22 жовтня 2015 року ОСОБА_1 надано дозвіл на складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки загальною площею 0,25 га в АДРЕСА_1 для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Рішенням Колодіївської сільської ради від 06 березня 2016 року № 3

за результатами розгляду звернення громадян с. Колодіївка і м. Івано-Франківська зобов`язано ОСОБА_1 проводити приватизацію земельної ділянки згідно з детальною схемою с. Колодіївка та зобов`язано земельну комісію встановити межові знаки на земельній ділянці, де знаходиться громадська криниця, згідно з детальною схемою с. Колодіївка.

Рішенням Колодіївської сільської ради від 09 жовтня 2016 року ухвалено виконавчому комітету сільської ради погодити ОСОБА_1 технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 після коректури згідно з картою-схемою с. Колодіївка, оскільки там знаходиться громадська криниця.

Рішенням Колодіївської сільської ради від 04 березня 2018 року № 440 криниці на АДРЕСА_1 ) надано статус громадської, а рішенням № 570

від 20 вересня 2018 року криницю взято на баланс Колодіївської сільської ради.

Рішенням Колодіївської сільської ради від 04 березня 2018 року № 443 зобов`язано ОСОБА_2 внести до технічної документації зміни щодо конфігурації земельної ділянки у зв`язку з тим, що при виготовленні технічної документації не було враховано даних карти формувань земельних ділянок

с. Колодіївка про те, що на цій території знаходиться громадська криниця

і підхід до неї.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частин першої, другої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України , провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, а саме рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права

чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви і доводи, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Як було встановлено судом апеляційної інстанції відповідно до рішення Колодійської сільської ради від 22 квітня 1996 року № 69 матері позивача

на праві власності була надана земельна ділянка площею 0,70 га.

Відповідно до статті 22 Земельного кодексу України від 18 грудня 1990 року

(в редакції, що діяла на момент виділення земельної ділянки, далі - ЗК України 1990 року) право власності на землю виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)

і одержання документа, що посвідчує це право.

Приступати до використання земельної ділянки до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється. Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів (частина перша статті 23 ЗК України 1990 року).

Відповідно до статті 30 ЗК України 1990 року при переході права власності

на будівлю і споруду разом з цими об`єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності на земельну ділянку без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди.

З урахуванням наведеного, успадкувавши право власності на домоволодіння

АДРЕСА_1 у порядку спадкування за заповітом позивач ОСОБА_1 набула право власності і на земельну ділянку відповідно

до статті 30 ЗК України 1990 року.

Разом з тим, оскільки відповідно до успадкованої земельної ділянки межі встановлені в натурі не були, то ні спадкодавець, і як наслідок і позивач

ОСОБА_2 , не мали право приступати до її використання. Без встановлення меж в натурі не можна зробити висновок, що права позивача порушені, оскільки правовстановлюючим документом визначена лише площа земельної ділянки,

а не її конфігурація.

Відповідно до частин першою-третьою статті 107 Земельного кодексу України

(в редакції закону на час винесення оскаржуваних рішень, далі - ЗК України) основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації. У разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення здійснюється

за фактичним використанням земельної ділянки. Якщо фактичне використання ділянки неможливо встановити, то кожному виділяється однакова за розміром частина спірної ділянки. У випадках, коли в такий спосіб визначення меж

не узгоджується з виявленими обставинами, зокрема з встановленими розмірами земельних ділянок, то межі визначаються з урахуванням цих обставин.

Оскільки межі спірної земельної ділянки встановлені не були, то відповідач відповідно до статті 26 Закону України Про місцеве самоврядування в України , статей 183, 186 ЗК України мав право приймати рішення про віднесення криниці на АДРЕСА_1 до статусу громадської і прийняття її на баланс відповідача і такими діями права позивача не порушені.

Крім того, відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання за нею права власності на земельну ділянку суд апеляційної інстанції правильно виходив з того, що позивач, набувши право власності на житловий будинок,

не дотрималася визначеної законом процедури приватизації, що виключає можливість визнання за нею права власності на таку земельну ділянку

в судовому порядку.

Установивши, що на спірній земельній ділянці знаходиться криниця, якій рішенням Колодіївської сільської ради від 04 березня 2018 року № 440 надано статус громадської, а рішенням № 570 від 20 вересня 2018 року криниця взята

на баланс Колодіївської сільської ради, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відсутні підстави для визнання незаконним рішення Колодіївської сільської ради від 04 березня 2018 року № 443.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне

по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 410 ЦПК України).

Щодо судових витрат

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку

з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 141, 400, 401, 403, 409, 410 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 26 лютого 2020 року

залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною

та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:М. Є. Червинська С. Ю. Бурлаков В. С. Жданова А. Ю. Зайцев В. М. Коротун