Рішення

від 24.10.2019 по справі 320/1077/19

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 жовтня 2019 року м.Київ № 320/1077/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головенко О.Д., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКСПО ПЛАНБУД" до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКСПО ПЛАНБУД" з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09.11.2018 № 0033421411, № 0033411411.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем було проведено документальну планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства, за результатами якої складено акт від 21.09.2018 за № 808/10-36-14-11/34688382, в якому було зафіксовано порушення податкового законодавства.

На підставі акту перевірки були прийняті спірні податкові повідомлення-рішення, на які позивачем в подальшому в порядку ст. 56 Податкового кодексу України (далі - ПК України) до Державної фіскальної служби України було подано скаргу. Рішенням від 01.02.2019 № 5367/6/99-99-11-04-01-25 вказану скаргу було залишено без розгляду, а спірні рішення - без змін.

Позивач вказує, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення були прийняті у зв`язку із необґрунтованим та безпідставним висновком контролюючого органу про невідповідність господарських операцій платника з рядом контрагентів (ТОВ Івест Компані , ТОВ Авест Плюс , ТОВ Рендбі , ТОВ Стандарт Авто БЦ , ТОВ Аракс Трейд , ТОВ Пром Торг Інвест ЛТД , ТОВ Сейтік Трейд ) в періоді, охопленому перевіркою, фактичним обставинам їх діяльності, ознакам реальності, документальної підтвердженості та належного відображення цих операцій у бухгалтерському і податковому обліку позивача.

На думку позивача, обставини фінансово-господарської діяльності ТОВ "ЕКСПО ПЛАНБУД", що мають доказове значення у справі, встановлені контролюючим органом та відображені в акті перевірки не відповідають дійсності, або не встановлені взагалі і є довільним трактуванням відповідачем положень податкового законодавства та законодавства про бухгалтерський облік. При цьому, позивач має всі належним чином складені та оформлені первинні документи, а також документи бухгалтерського та податкового обліку, що підтверджують укладення, виконання та повне відображення ним господарських операцій із вказаними контрагентами. Такі господарські операції є реальними, товарними, відплатними, фактичними та документально підтвердженими, а перераховані контрагенти позивача - належним чином зареєстрованими суб`єктами господарювання, що на момент укладення та виконання правочинів мали повний обсяг правосуб`єктності. Доказів зворотного контролюючий орган, на думку позивача, не надав.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити.

Також заявив клопотання про подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.

Представник відповідача в судовому засіданні зазначив, що позовні вимоги не визнає та вважає такими, що не підлягають задоволенню, оскільки оскаржувані податкові повідомлення-рішення контролюючого органу є обґрунтованими та правомірними.

Подав до суду відзив на позову заяву, відповідно до якого вказує, що під час проведення перевірки позивача, перевіряючими було встановлено ряд порушень податкового законодавства.

Зазначає, що порушеня були встановлені в ході проведеного відповідачем аналізу наданих до перевірки первинних документів, письмових пояснень "ЕКСПО ПЛАНБУД" щодо укладення та виконання договорів із ТОВ Івест Компані , ТОВ Авест Плюс , ТОВ Рендбі , ТОВ Стандарт Авто БЦ , ТОВ Аракс Трейд , ТОВ Пром Торг Інвест ЛТД , ТОВ Сейтік Трейд , а також на підставі аналізу наявної у контролюючого органу податкової інформації про обставини діяльності перерахованих суб`єктів господарювання (відомості з автоматизованих баз даних органів ДФС України, дані податкової звітності, службове листування із підрозділами податкової міліції, відомості про кримінальне переслідування окремих посадових осіб вказаних підприємств тощо).

Крім того, на підставі аналізу податкової та фінансової звітності, на думку відповідача, було встановлено відсутність необхідних економічних умов для здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами в зазначених обсягах з урахуванням часу, місця, наявності у сторін трудових, фінансових та матеріальних ресурсів тощо. Відтак, відповідач стверджує, що в ході проведення перевірки ним встановлено відсутність реального здійснення операцій по ланцюгу постачання між перерахованими суб`єктами господарювання та ТОВ "ЕКСПО ПЛАНБУД", а також між ними та їх постачальниками і покупцями.

Також від представника відповідача надійшло клопотання про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.03.2019 провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 15.05.2019 було витребувано у слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області належним чином завірені копії усіх наявних первинних документів стосовно взаємовідносин Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКСПО ПЛАНБУД» (кож ЄДРПОУ 36445588) з Tовариством з обмеженою відповідальністю «Івест Компані» (код ЄДРПОУ 39281614), з Tовариством з обмеженою відповідальністю «Івест Компані» «Авест Плюс» (код ЄДРПОУ 40108206), з Tовариством з обмеженою відповідальністю «Івест Компані» «Рендбі» (код ЄДРПОУ 40431136), з Tовариством з обмеженою відповідальністю «Івест Компані» «Стандарт Авто БЦ» (код ЄДРПОУ 39173717) з Tовариством з обмеженою відповідальністю «Івест Компані» «Аркас Трейд» (код ЄДРПОУ 40560656), з Tовариством з обмеженою відповідальністю «Івест Компані» «Пром Торг Інвест ЛТД» (код ЄДРПОУ 39674348), з Tовариством з обмеженою відповідальністю «Івест Компані» «Сейтік Трейд» (код ЄДРПОУ 40448710), а саме: договори купівлі - продажу, договори поставки, рахунки - фактури (рахунки на оплату), видаткові накладні, акти прийому передачі товари, податкові накладні тощо.

Ухвалою суду від 25.07.2019 підготовче провадження було закрито та призначено розгляд справи по суті.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що позивач як юридична особа зареєстрований 15.12.2006 (реєстраційний запис № 1 353 102 0000 002440) та взято на облік в контролюючих органах 02.02.2007 за № 31.

Відповідно до інформації про юридичну особу, основним видом діяльності позивача за КВЕД є 46.73 оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням .

Як вбачається з матеріалів справи, 21.09.2018 посадовими особами Головного управління ДФС у Київській області на підставі направлень від 29.05.2018 № 1663, 1664, 1665, 1666, 1667, 1668, від 03.09.2018 № 3773, 3774 та п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 77.4 ст. 77, п. 82.1 ст. 82 ПК України було проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 31.03.2018, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 31.03.2018.

За результатами перевірки контролюючим органом складено акт перевірки від 21.09.2019 № 808/10-36-14-11/34688382.

Відповідно до акту перевірки, податковим органом встановлені наступні порушення податкового законодавства, а саме:

п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 Зобов`язання , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 № 20, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 за № 85/4306;

п. 5, п. 7, п. 15 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Доходи , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за № 860/4153;

п.п. 14.1.13, п.п. 14.1.185 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток всього на загальну суму 1 366 734, 00 грн., в т.ч. за 2015 рік - 34 660, 00 грн., за І кв. 2016 року - 298 585, 00 грн., за ІІ кв. 2016 року - 307 363, 00 грн., ІІІ кв. 2016 року - 19 947, 00 грн., IV кв. 2016 року - 261 033, 00 грн., І кв. 2017 року - 224 640, 00 грн., І кв. 2018 року - 220 506, 00 грн.;

п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 ПК України, в результаті чого встановлено заниження ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету, всього в сумі 1 273 588, 00 грн., в т.ч. за вересень 2015 року - 38 512, 00 грн., за лютий 2016 року - 321 325, 00 грн., за березень 2016 року - 10 436, 00 грн., за квітень 2016 року - 91 014, 00 грн., за травень 2016 року - 224 823, 00 грн., за червень 2016 року - 25 678, 00 грн., за серпень 2016 року - 10 964, 00 грн., за вересень 2016 року - 11 199, 00 грн., за жовтень 2016 року - 5 649, 00 грн.

Не погодившись з висновками акту перевірки, позивач подав на нього заперечення. Згідно з відповіддю Головного управління ДФС у Київській області від 06.11.2018 № 19461/10/10-36-14-11 висновки акту перевірки залишені без змін, а заперечення платника - без задоволення.

На підставі висновків, що викладенні в акті перевірки, відповідачем були прийняті оскаржувані ППР:

форми Р від 09.11.2018 № 0033411411, згідно з яким було збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств у розмірі 2 032 711, 00 грн., в т.ч. основний платіж - 1 366 734, 00 грн., застосовані штрафні санкції - 666 037, 00 грн.;

форми Р від 09.11.2018 № 0033421411, згідно з яким було збільшено суму грошового зобов`язання за платежем ПДВ у розмірі 1 910 380, 00 грн., в т.ч. основний платіж - 1 273 588, 00 грн., застосовані штрафні санкції - 636 792, 00 грн.

Дані рішення в подальшому були оскарженні позивачем в порядку ст. 56 ПК України, однак рішенням ДФС України від 01.02.2019 №5367/6/99-99-11-04-01-25 вказану скаргу було залишено без розгляду, а спірні ППР - без змін.

Не погоджуючись з рішеннями контролюючого органу позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно із ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються ПК України.

Згідно з п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно до п.п. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 ПК України доходом з джерелом їх походження з України є будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді:

процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України;

доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів;

доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів;

доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України;

доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України;

інших доходів від діяльності, у тому числі пов`язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов`язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем контролюючих органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо);

спадщини, подарунків, виграшів, призів;

заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору;

доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю.

Відповідно до п. 44.2 ст. 42 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Згідно з п. 138.4 ст. 138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім не розподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів виконаних робіт, наданих послуг.

Пунктом 138.2 ст. 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Згідно з п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Також нормами п. 198.1 ст. 198 ПК України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, в тому числі, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 ПК України, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відтак, згідно з вимогами ПК України, який регулює, зокрема, відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, підставою, що позбавляє платника податків права на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, є не підтвердження його податковими накладними, або підтвердження податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 ПК України.

Частиною 1 ст. 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (із змінами та доповненнями, далі - Закон № 996) передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону № 996 первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 2.1 Розділу ІІ Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704 (далі - Положення № 88), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до п. 2.4 Розділу ІІ Положення № 88 первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З огляду на вказані правові норми, податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість, як і обсяг валових витрат для визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, що стала підставою для формування податкового обліку платника податку.

Також, згідно з п. 36.1, п. 36.5 ст. 36, п. 38.1 ст. 38, п. 44.1 ст. 44, п. 47.1 ст. 47, п. 49.2 ст. 49 ПК України обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов`язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Так, з матеріалів справи вбачається, що в перевіряємий період, позивач мав взаємовідносини з такими суб`єктами господарювання, зокрема:

з ТОВ Івест Компані (код ЄДРПОУ 39281614), господарська операція за січень 2015 року щодо придбання нікелевих прокладок на загальну суму 1 225 030, 80 грн., в т.ч. ПДВ - 204 171, 80 грн.;

з ТОВ Авест Плюс (код ЄДРПОУ 40108206), господарська операція за травень 2016 року щодо придбання піску річкового на загальну суму 1 079 700, 00 грн., в т.ч. ПДВ - 179 950, 00 грн.;

з ТОВ Рендбі (код ЄДРПОУ 40431136), господарська операція за серпень 2016 року щодо придбання технічного обладнання та супутніх послуг на загальну суму 22 718, 00 грн., в т.ч. ПДВ - 3 786, 33 грн.;

з ТОВ Стандарт Авто БЦ (код ЄДРПОУ 39173717), господарські операції за 2016-2018 р.р. щодо придбання будівельних матеріалів на загальну суму 2 586 760, 00 грн., в т.ч. ПДВ - 517 352, 00 грн.;

з ТОВ Аркас Трейд (код ЄДРПОУ 40560656), господарські операції за 2016-2018 р.р. щодо придбання товарно-матеріальних цінностей (далі по тексту - ТМЦ) на загальну суму 1 706 329, 55 грн., в т.ч. ПДВ - 284 388, 30 грн.;

з ТОВ Пром Торг Інвест ЛТД (код ЄДРПОУ 39674348), господарські операції за 2015-2016 р.р. щодо придбання ТМЦ на загальну суму 231 072, 00 грн., в т.ч. ПДВ - 38 512, 00 грн.;

з ТОВ Сейтік Трейд (код ЄДРПОУ 40448710), господарська операція за лютого 2017 року з придбання будівельних матеріалів на загальну суму 1 497 600, 00 грн., в т.ч. ПДВ - 249 600, 00 грн.

Податковий орган наголошує на відображенні в бухгалтерському обліку позивача простроченої кредиторської заборгованості, не віднесеної до складу інших операційних доходів (по взаємовідносинах з ТОВ Івест Компані ) та фактах документально оформлених нереальних господарських операцій з придбання ТМЦ позивачем у ТОВ Авест Плюс , ТОВ Рендбі , ТОВ Стандарт Авто БЦ , ТОВ Аркас Трейд , ТОВ Пром Торг Інвест ЛТД , ТОВ Сейтік Трейд , оскільки, на думку відповідача, відсутнє реальне (законне) джерело походження товару, контрагенти позивача не володіють достатніми фінансово-матеріальними, трудовими та іншими ресурсами для виконання правочинів з позивачем, а також у податковому обліку цих контрагентів відсутнє відображення господарських операцій із позивачем. До того ж, ГУ ДФС у Київській області в Акті перевірки та у відзиві на позовну заяву посилається на існування обвинувальних вироків стосовно посадових осіб контрагентів ТОВ Експо Планбуд в якості обґрунтування нереальності (фіктивності) проведених правочинів.

Однак, на думку суду доводи відповідача спростовуються наявними в матеріалах справи первинними документами.

Так, щодо взаємовідносин позивача з ТОВ Івест Компані суд зазначає наступне.

Із наданих позивачем та витребуваних судом первинних документів вбачається, що між позивачем та ТОВ Івест Компані (код ЄДРПОУ 39281614) був укладений договір від 12.01.2015 № 2015/0112 та додаток № 1 від 30.12.2015 до зазначеного договору на поставку нікелевих прокладок різної номенклатури на загальну суму 1 225 030, 80 грн., в т.ч. податок на додану вартість 204 171, 80 грн. В додатку № 1 до договору сторони погодились, що термін його дії продовжено до 31.12.2018.

Підтвердженням факту поставки товаро - матеріальних цінностей згідно з договором є наявні в матеріалах справи видаткова накладна № РН-0000031 від 20.01.2015у зареєстрована належним чином в ЄРПН податкова накладна № 31 від 20.01.2015, товарно-транспортна накладна № 31 від 20.01.2015, рахунок-фактура №СФ-0000031 від 20.01.2015, оборотно-сальдова відомість по рахунку 631 розрахунки з вітчизняними постачальниками .

Суд вважає, що усі вказані документи оформлені згідно із вимогами ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону № 996 та Положення № 88.

Щодо зазначення в акті перевірки та відзиві відповідача про ненадання до перевірки основного господарського договору з ТОВ Івест Компані та додатків до нього позивач зазначив, що всі ці документи надавались для огляду ревізорам ГУ ДФС у Київській області в повному обсязі.

Згідно з п. 85.6 ст. 85 ПК України у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Також позивач зазначив, що у присутності платника податків або його законних представників акт відмови від надання документів в ході проведення перевірки не складався та ані платнику податків, ані його законному представнику такий акт для підпису не надався. Позивач не відмовлявся підписувати акт відмови від надання документів та не запрошувався до податкового органу для підписання цього акту.

Суд, зазначає, що відсутність під час проведення перевірки окремих первинних документів за наявності інших первинних документів (актів виконаних робіт та ін.), які у своїй сукупності разом із даними податкового обліку повністю підтверджують факт здійснення господарської операції, не вказує, що підприємством допущено порушення податкового законодавства. Не спростовують самого факту господарської операції та документального її підтвердження й доводи відповідача про те, що згідно з усними поясненнями посадових осіб ТОВ Експо Планбуд , наданими під час проведення перевірки, договори між позивачем та ТОВ Івест Компані відсутні. Доказів на підтвердження цього відповідач як суб`єкт владних повноважень суду не надав.

Згідно із поясненнями відповідача, позивачем занижено суму іншого операційного доходу по операціях із ТОВ Івест Компані у зв`язку із облікуванням першим суми кредиторської заборгованості перед вказаним контрагентом в розмірі 1 225 031, 00 грн., по якій минув термін позовної давності.

З даного приводу суд зазначає, що згідно із ч. 1 ст. 256 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ч.1 ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно із ч. 1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. Відповідно до ч. 2 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, не може бути скорочена за домовленістю сторін.

Відповідно до п. 5 П(С)БО 11 зобов`язання (в тому числі кредиторська заборгованість) визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов`язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.

Відтак, якщо у суб`єкта господарювання обліковується кредиторська заборгованість із вичерпаним строком позовної давності, то вона дійсно підлягає зарахуванню до складу доходу звітного періоду.

Суд наголошує, що позивачем надано належним чином оформлений додаток № 1 від 30.12.2015 до договору з ТОВ Івест Компані , яким строк дії основного договору було за взаємною згодою сторін продовжено до 31.12.2018.

Таким чином, строк позовної давності збільшено за письмово оформленою домовленістю сторін у повній відповідності до ч. 1 ст. 259 ЦК України.

Тобто, висновок відповідача щодо порушення позивачем податкового та бухгалтерського законодавства по взаємовідносинах з ТОВ Івест Компані спростовується наявними у справі документами та положеннями ЦК України.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ Авест Плюс суд зазначає наступне.

Із наданих позивачем та витребуваних судом документів вбачається, що позивач уклав з ТОВ Авест Плюс (код ЄДРПОУ 40108206) договір поставки № 2305/03 від 23.05.2016 на поставку піску річкового на загальну суму 1 079 700, 00 грн., в т.ч. ПДВ 179 950, 00 грн.

Підтвердженням факту поставки товаро - матеріальних цінностей є наявні в матеріалах справи зареєстрована належним чином в ЄРПН податкова накладна № 88 від 31.05.2016, видаткова накладна № РН-0000088 від 31.05.2016, оборотно-сальдова відомість по рахунку 631 розрахунки з вітчизняними постачальниками .

Суд вважає, що усі вказані документи оформлені згідно із вимогами ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону № 996 та Положення № 88.

Зазначене відповідачем в акті перевірки твердження, що по взаємовідносинах ТОВ Експо Планбуд з ТОВ Авест Плюс встановлено відсутність реального здійснення операцій по ланцюгу постачання, зокрема, з огляду на дані ЄРПН та відомості про ТОВ Авест Плюс із баз даних органів ДФС України, в ході розгляду справи надано не було.

Зокрема, акт перевірки не містить інформації про наявність чи відсутність залишків піску річного на балансі ТОВ Авест Плюс станом на 01.01.2016 та на 01.05.2016, або інших документально підтверджених фактів неможливості виконання вказаним контрагентом подібного правочину.

При цьому, відповідачем не заперечується повне відображення цієї господарської операції у бухгалтерському і податковому обліку ТОВ Експо Планбуд , як і не наведено будь-яких законодавчих норм, які би покладали на позивача відповідальність за неведення такого обліку його контрагентом.

Так, формуючи висновки стосовно дотримання податкового законодавства у господарських правовідносинах між позивачем та ТОВ Авест Плюс , відповідач включив до акту перевірки в цій частині відомостей, що не стосуються як предмету перевірки, так і конкретних господарських операцій (відомості про третіх осіб, постачальників та покупців у ланцюгах постачання, з якими позивач безпосередньо не мав жодних господарських відносин у періоді, охопленому перевіркою).

Суд звертає увагу, що у чинному законодавстві України відсутній додатковий обов`язок з контролю за дотриманням покупцями правил оподаткування його контрагентів, як і відсутня кореляція виникнення податкових зобов`язань платника в залежності від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів та засобів виробництва.

Таким чином, висновок відповідача щодо порушення позивачем податкового та бухгалтерського законодавства по взаємовідносинах з ТОВ Авест Плюс (зокрема, в частині твердження відповідача про відсутність реального здійснення операцій по ланцюгу постачання) спростовується наявними у справі документами та положеннями ПК України.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ Рендбі суд зазначає наступне.

З наданих документів та пояснень представника позивача судом було встановлено, що ТОВ Експо Планбуд уклало з ТОВ Рендбі (код ЄДРПОУ 40431136) договір № 36 від 01.08.2016 з приводу постачання технічного обладнання (кондиціонеру в комплекті) та супутніх послуг із його монтажу на загальну суму 22 718, 00 грн., в т.ч. ПДВ 3 786, 33 грн.

Підтвердженням факту поставки товаро - матеріальних цінностей є наявні в матеріалах справи зареєстрована належним чином в ЄРПН податкова накладна № 20 від 08.08.2016, видаткова накладна № РН-0000018 від 08.08.2016, акт № ОУ-0000020 здачі - прийняття робіт від 08.08.2016, оборотно-сальдова відомість по рахунку 631 розрахунки з вітчизняними постачальниками .

На думку суду, вищевказані документи оформлені згідно із вимогами ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону № 996 та Положення № 88.

Крім того, висновок контролюючого органу про порушення позивачем податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ Рендбі , фактично, базується на тих же аргументах, що і у випадку із ТОВ Авест Плюс .

Так, відповідач в акті перевірки стверджує, що по взаємовідносинах ТОВ Експо Планбуд з ТОВ Рендбі встановлено відсутність реального здійснення операцій по ланцюгу постачання, зокрема, з огляду на дані ЄРПН та відомості про ТОВ Рендбі із баз даних органів ДФС України.

Проте, відповідачем не надано жодних доказів про наявність документально підтверджених фактів неможливості виконання вказаним контрагентом подібного правочину.

При цьому, відповідачем не заперечується повне відображення цієї господарської операції у бухгалтерському і податковому обліку ТОВ Експо Планбуд , як і не наведено будь-яких законодавчих норм, які би покладали на позивача відповідальність за неведення такого обліку його контрагентом.

Відтак, відповідачем як суб`єктом владних повноважень з урахуванням вимог законодавства України в судовому засіданні не було доведено належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами викладених в акті перевірки тверджень про відсутність реального здійснення операцій по ланцюгу постачання від ТОВ Рендбі до ТОВ Експо Планбуд .

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ Стандарт Авто БЦ суд зазначає наступне.

З наданих в судове засідання документів, витребуваних судом та пояснень представника позивача судом було встановлено, що ТОВ Експо Планбуд в періоді, охопленому перевіркою, уклало з ТОВ Стандарт Авто БЦ (код ЄДРПОУ 39173717) договір поставки № 3 від 05.01.2016 з приводу постачання будівельних матеріалів та інструментів широкого асортименту і номенклатури на загальну суму 8 893 198, 26 грн., в т.ч. ПДВ 1 482 199, 71 грн.

Підтвердженням факту поставки товару є досліджені в ході розгляду справи та зареєстровані належним чином в ЄРПН податкові накладні № 80 від 15.02.2016, № 294 від 31.03.2016, № 295 від 31.03.2016, № 100 від 13.04.2016, № 150 від 19.04.2016, № 203 від 21.04.2016, № 214 від 22.04.2016, №325 від 30.04.2016, № 63 від 25.05.2016, № 64 від 25.05.2016, № 61 від 27.05.2016, № 60 від 27.05.2016, № 78 від 30.06.2016, № 79 від 30.06.2016, № 168 від 30.08.2016, № 21 від 05.09.2016, № 68 від 12.09.2016, № 89 від 16.09.2016, № 153 від 28.09.2016, № 6 від 03.10.2016, № 13 від 04.10.2016, № 52 від 13.10.2016, видаткові накладні № РН-0000110 від 15.02.2016 року, № РН-0000264 від 31.03.2016, № РН-0000280 від 31.03.2016, № РН-0000291 від 13.04.2016, № РН-0000299 від 19.04.2016, № РН-0000306 від 21.04.2016, №РН-0000309 від 22.04.2016, № РН-0000031 від 30.04.2016, № РН-0000106 від 25.05.2016, № РН-0000107 від 25.05.2016, № РН-0000104 від 27.05.2016, № РН-0000109 від 30.06.2016, № РН-0000017 від 05.09.2016, № РН-0000072 від 12.09.2016, № РН-0000089 від 16.09.2016, № РН-0000017 від 04.10.2016, акти здачі-прийняття робіт № ОУ-0000108 від 30.06.2016, № ОУ-0000208 від 30.08.2016, № ОУ-0000163 від 08.09.2016, № ОУ-0000006 від 03.10.2016, № ОУ-0000067 від 13.10.2016, оборотно-сальдова відомість по рахунку 631 розрахунки з вітчизняними постачальниками .

На думку суду, що усі вказані документи оформлені згідно із вимогами ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону № 996 та Положення № 88.

ТОВ Експо Планбуд за зазначеними податковими накладними до податкового кредиту у відповідних звітних періодах віднесено суми податку на додану вартість, сплачені на користь ТОВ Стандарт Авто БЦ в сумі 1 482 199, 71 грн., які відповідають даним додатку № 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за відповідний період.

Висновок контролюючого органу про порушення позивачем податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ Стандарт Авто БЦ , фактично, базується на тих же аргументах, що і у випадку із ТОВ Авест Плюс та ТОВ Рендбі . Відтак, відповідачем як суб`єктом владних повноважень з урахуванням вимог законодавства України в судовому засіданні не було доведено належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами викладених в Акті перевірки тверджень про відсутність реального здійснення операцій по ланцюгу постачання від ТОВ Стандарт Авто БЦ до ТОВ Експо Планбуд (в т.ч. в частині непідтверджених сум господарських операцій 2 586 760, 00 грн., податок на додану вартість - 517 352, 00 грн.).

Таким чином, висновок відповідача щодо порушення позивачем податкового та бухгалтерського законодавства по взаємовідносинах з ТОВ Стандарт Авто БЦ спростовується наявними у справі документами та положеннями ПК України.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ Аркас Трейд суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ Експо Планбуд уклало з ТОВ Аркас Трейд (код ЄДРПОУ 40560656) договір № 74 від 21.12.2016 з приводу постачання товару на загальну суму 1 706 329, 55 грн., в т.ч. податок на додану вартість 284 388, 00 грн.

Підтвердженням факту поставки товару є досліджені в ході розгляду справи та зареєстровані належним чином в ЄРПН податкові накладні № 1040 від 31.12.2016, № 350 від 31.12.2016, видаткові накладні № 002008 від 31.12.2016, № 002009 від 31.12.2016, оборотно-сальдова відомість по рахунку 631 розрахунки з вітчизняними постачальниками .

Суд вважає, що усі вказані документи оформлені згідно із вимогами ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону № 996 та Положення № 88.

ТОВ Експо Планбуд за зазначеними податковими накладними до податкового кредиту у відповідних звітних періодах віднесено суми ПДВ, сплачені на користь ТОВ Аркас Трейд в сумі 284 388, 00 грн., які відповідають даним додатку № 5 до податкової декларації з ПДВ за відповідний період.

Під час розгляду справи, відповідачем як суб`єктом владних повноважень з урахуванням вимог законодавства України не було доведено належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами викладених в акті перевірки тверджень про відсутність реального здійснення операцій по ланцюгу постачання від ТОВ Аркас Трейд до ТОВ Експо Планбуд .

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ Пром Торг Інвест ЛТД суд зазначає наступне.

Судом було встановлено, що ТОВ Експо Планбуд у вересні 2015 року мало господарські взаємовідносини з ТОВ Пром Торг Інвест ЛТД (код ЄДРПОУ 39674348) згідно з договором поставки № 1 від 19.05.2015 щодо придбання вогнетривких шамотніх виробів загального призначення ША-І № 5 на загальну суму 374 769, 60 грн., в т.ч. податок на додану вартість 62 461, 60 грн.

Підтвердженням факту поставки товару є досліджена в ході розгляду справи та зареєстрована належним чином в ЄРПН податкова накладна № 1 від 01.09.2015, а також видаткова накладна № РН-00000286 від 01.09.2015, оборотно-сальдова відомість по рахунку 631 розрахунки з вітчизняними постачальниками .

Суд вважає, що усі вказані документи оформлені згідно із вимогами ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону № 996 та Положення № 88.

ТОВ Експо Планбуд за зазначеною податковою накладною до податкового кредиту у вересні 2015 року віднесено податок на додану вартість, сплачені на користь ТОВ Пром Торг Інвест ЛТД , в розмірі 38 511, 60 грн., оскільки відповідно до розрахунку коригування сум ПДВ від 20.10.2015 № 9215552870 позивачем було зменшено податковий кредит на суму 23 950, 00 грн. внаслідок повернення товару контрагенту. Показники податкового кредиту позивача по взаємовідносинах з ТОВ Пром Торг Інвест ЛТД відповідають даним додатку № 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за звітний період.

Відповідачем в акті перевірки зазначено, що оскільки згідно з даними ЄРПН по ланцюгу постачання не встановлено у ТОВ Пром Торг Інвест ЛТД придбання у 2015 році номенклатури товаро - матеріальних цінностей, реалізованої в подальшому позивачеві, то господарські відносини ТОВ Експо Планбуд із цим контрагентом характеризуються нереальністю і безтоварністю.

Однак, податковим органом не надано належних доказів про наявність чи відсутність залишків виробів вогнетривких шамотніх загального призначення ША-І № 5 на балансі ТОВ Пром Торг Інвест ЛТД станом на 01.01.2015 та на 01.09.2015, або інших документально підтверджених фактів неможливості виконання вказаним контрагентом подібного правочину.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ Сейтік Трейд суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи ТОВ Експо Планбуд уклав з ТОВ Сейтік Трейд (код ЄДРПОУ 40448710) договір № 5 від 20.02.2017 щодо придбання цегли М-100 на загальну суму 1 497 600, 00 грн., в т.ч. податок на додану вартість 249 600, 00 грн.

Підтвердженням факту поставки товару є досліджена в ході розгляду справи та зареєстрована належним чином в ЄРПН податкова накладна № 27 від 23.02.2017, видаткова накладна № РН-00000286 від 01.09.2015, оборотно-сальдова відомість по рахунку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками .

Надані документи, на думку суду оформлені згідно із вимогами ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону № 996 та Положення № 88.

ТОВ Експо Планбуд за зазначеною податковою накладною до податкового кредиту у лютому 2017 року віднесено податок на додану вартість, сплачені на користь ТОВ Сейтік Трейд , в розмірі 249 600, 00 грн. Показники податкового кредиту позивача по взаємовідносинах із цим контрагентом відповідають даним додатку № 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за звітний період.

Відповідачем в акті перевірки зазначено, що оскільки згідно з даними ЄРПН по ланцюгу постачання не встановлено у ТОВ Сейтік Трейд придбання у 2017 році номенклатури ТМЦ, реалізованої в подальшому позивачеві, то господарські відносини ТОВ Експо Планбуд із цим контрагентом характеризуються нереальністю і безтоварністю.

При цьому акт перевірки не містить жодних вказівок про наявність чи відсутність залишків цегли М-100 на балансі ТОВ Сейтік Трейд станом на 01.01.2017 та на 23.02.2017, або інших документально підтверджених фактів неможливості виконання вказаним контрагентом подібного правочину.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що згідно з п. п.201.1 ст. 201 ПК України у податковій накладній зазначається опис (номенклатура) товарів /послуг та їх кількість обсяг, але не має ні слова про те, що опис (номенклатура) товарів/послуг повинні співпадати з будь-якими даними по постачанню ТМЦ, попередньо отриманих постачальником таких ТМЦ. Відтак, твердження відповідача в Акті перевірки та відзиві на позовну заяву про обриви ланцюгів постачання та непідтвердження реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами-постачальниками з огляду на нібито відсутність у таких постачальників реалізованих ТМЦ не підтверджуються ані нормативно, ані документально.

Відповідно до ч.1 п. 198.2 ст. 198 ПК України визнано датою виникнення права платника податку на податковий кредит дату здійснення першої з таких подій:

дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);

дата отримання платником податків товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Суд встановив, що саме за першою подією і були виписані вищеперераховані податкові накладні, отже ідентифікувати та співставити з проведеними операціями податкові накладні можливо за датою та сумою здійснення оплат і за всіма іншими обов`язковими реквізитами податкових накладних, які співпадають із видатковими накладними, документи на оплату, з договорами та з актами прийняття - здачі виконаних робіт (наданих послуг) та номенклатурою поставлених ТМЦ в повному обсязі.

Підпунктом 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 ПК України встановлено, що визначено рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу. Однак, як слідує із тексту Акту перевірки, податкові зобов`язання контрагентів позивача за виписаними податковими накладними не оспорюються податковим органом, що свідчить про дискримінаційний підхід саме до позивача.

Під час розгляду справи відповідачем не заперечувалось, що під час проведення перевірки ревізорами ГУ ДФС у Київській області були вивчені перераховані вище податкові накладні.

Суд наголошує, що зазначені первинні документи належним чином оформлені та зареєстровані в ЄРПН, що згідно із п. 201.10 ст. 201 ПК України є безумовною підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Таким чином, на підставі наявних в матеріалах справи копіях первинних документів та з огляду на нормативне регулювання спірних правовідносин суд прийшов до висновку про повне підтвердження реальності господарських операцій з придбання позивачем ТМЦ у ТОВ Івест Компані , ТОВ Авест Плюс , ТОВ Рендбі , ТОВ Стандарт Авто БЦ , ТОВ Аракс Трейд , ТОВ Пром Торг Інвест ЛТД , ТОВ Сейтік Трейд .

Щодо інформації слідчих і оперативних підрозділів ДФС, посилання ревізорів ГУ ДФС у Київській області на аналіз інформації, наявної в базах даних ДФС, а також інформації, отриманої від інших органів ДФС, стосовно контрагентів позивача по ланцюгу постачання, суд зазначає наступне.

Наявність інформації, одержаної від інших підрозділів податкової служби чи з інформаційних систем Державної фіскальної служби, що не оформлена рішеннями суб`єкта владних повноважень, не є юридичним фактом та утворює лише підставу для перевірки такої інформації.

Зазначена податкова інформація може, на думку суду, породжувати певні сумніви у посадових осіб контролюючого органу щодо законності господарських операцій платника податків, однак не є беззаперечним доказом того факту, що платнику податків його контрагентами товари не постачались. Використання відповідачем при визначенні порушень платнику податків (що мають наслідком збільшення податковим органом податкових зобов`язань цього платника) лише податкової інформації не є належним способом діяльності суб`єкта владних повноважень позивача у відповідності до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України.

Відповідач в акті перевірки та відзиві на позовну заяву вказує як на доказ нереальності (безтоварності) таких господарських операцій на існування протоколів допитів директора ТОВ Пром Торг Інвест ЛТД ОСОБА_1 від 10.09.2018 та директора ТОВ Сейтік Трейд ОСОБА_2 від 11.09.2018 у відповідних досудових розслідуваннях за фактами фіктивного підприємництва зазначених суб`єктів господарювання.

З даного приводу суд зазначає, що контролюючим органом не вказаного повних реквізитів та документального підтвердження наявності відповідних кримінальних проваджень (номер провадження, дата його реєстрації в ЄРДР, номер статті кваліфікації складу злочину, коло підозрюваних тощо), не вказано, яким чином відомості із протоколів допитів зазначених осіб доводять протиправний (фіктивний, безтоварний) характер господарських відносин між ТОВ Пром Торг Інвест ЛТД та ТОВ Сейтік Трейд саме із ТОВ Експо Планбуд у вересні 2015 року та лютому 2017 року відповідно.

Відтак, подібна інформація не є підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних господарських операцій за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

На думку суду фіскальний орган в акті перевірки не може посилатися лише на наявність матеріалів досудового розслідування щодо контрагента, як на підставу прийняття оскаржуваного рішення.

Аналогічні правові позиції неодноразово відоброжалась у постанові Верховного Суду, а зокрема, від 16.01.2018 у справі № 20-а7075/12/2670, від 26.06.2018 у справі № 808/2360/17, від 06.11.2018 у справі № 822/551/18 тощо.

Щодо тверджень податкового орагну про наявність обвинувальних вироків щодо посадових осіб контрагентів позивача у кримінальних провадженнях, в яких не фігурує ТОВ Експо Планбуд , то з огляду на принцип індивідуальності юридичної відповідальності позивач не повинен нести відповідальність за свого контрагента у так званому податковому ланцюгу .

Так, відповідачем вказується, що вироком Броварського міськрайонного суду Київської області від 04.06.2018 року у справі № 361/2918/18 засновника ТОВ Авест Плюс (код ЄДРПОУ 40108206) визнано винним у фіктивному підприємництві, а саме в придбанні суб`єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності за ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 212, ч.1 ст. 70 Кримінального кодексу України.

Вироком Броварського міськрайонного суду Київської області від 04.06.2018 року у справі №361/2918/18 засновника ТОВ Рендбі (код ЄДРПОУ 40431136) визнано винним у фіктивному підприємництві, а саме у створенні суб`єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності за ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 212, ч. 1 ст. 70 Кримінального кодексу України.

Вироком Печерського районного суду м. Києва від 17.05.2018 року у справі № 757/58449/17-к керівника ТОВ Аркас Трейд (код ЄДРПОУ 40560656) визнано винним у пособництві у фіктивному підприємництві, а саме в придбанні суб`єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності за ч. 5 ст. 27, ч.1 ст. 205, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 Кримінального кодексу України.

Суд зазначає, що формування суб`єктом господарювання податкового кредиту та витрат не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, законодавство України, не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб`єктом господарювання.

Якщо контрагент не виконав свого зобов`язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, оскільки податкове законодавство України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування податкового кредиту з податку на додану вартість обов`язковому з`ясуванню належать обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Крім того, суд наголошує на тому, що вищевказані вироки суду не містять відомостей про встановлення у ході як досудового розслідування, так і судового розгляду будь-яких фактичних даних про наявність будь-яких господарських операцій платника з цими підприємствами.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 27.02.2018 у справі за № 813/1766/17.

Відповідно до положень ч.ч. 1 та 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частинами 1, 2 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених

ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів суду правомірність своїх дій щодо винесення податкових повідомлень-рішень від 09.11.2018 № 0033421411, № 0033411411.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ ЕКСПО ПЛАНБУД є обґрунтованими, підтверджуються наявними у справі доказами та підлягають задоволенню.

Частиною 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що позивачем при поданні даного адміністративного позову було сплачено судовий збір у розмірі 19 210,00 грн. (платіжні доручення № 4511765 від 21.03.2019 та № 5364 від 30.11.2018), суд вважає за необхідне стягнути дану суму на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 9, 14, 73 - 78, 90, 143, 242 - 246, 250, 255 КАС України суд -

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 09.11.2018 форми Р № 0033421411 та № 0033411411.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЕКСПО ПЛАНБУД (код ЄДРПОУ 36445588) судові витрати у розмірі 19 210 грн. (дев`ятнадцять тисяч двісті десять) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (код ЄДРПОУ 39393260).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Головенко О.Д.