Рішення

від 24.10.2019 по справі 540/1596/19

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2019 р.м. ХерсонСправа № 540/1596/19

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Войтовича І.І.,

при секретарі: Бондарчук О.О.,

за участю:

представника позивачів - Ковальчук І.М. ,

представника відповідача - Рябітченко Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6

до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

Позивачі звернулися до суду з вказаним адміністративним позовом, у якому просять визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області щодо відмови ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність, як членам фермерського господарства "Промінь-3" земельної частки (паю), що розташована на території Чумацькошляхівської сільської ради Новотроїцького району Херсонської області для ведення фермерського господарства, із земель, раніше наданих в оренду засновку фермерського господарства ОСОБА_2 для ведення фермерського господарства, за результатами земельних торгів з продажу права оренди на земельну ділянку, згідно договору оренди землі від 20.12.2017; зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області надати ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність, як членам фермерського господарства "Промінь-3" земельних ділянок в розмірі земельної частки (паю) із земель, раніше наданих в оренду засновнику фермерського господарства, за результатами земельних торгів з продажу права оренди на земельну ділянку, згідно договору оренди землі від 20.12.2017.

Ухвалою суду від 05.08.2019 адміністративний позов було залишено без руху та встановлено строк позивачу для усунення її недоліків.

Станом на 16.08.2019 позивачі вимоги ухвали суду від 05.08.2019 виконали в повному обсязі.

16.08.2019, ухвалою суду у справі відкрито загальне позовне провадження, учасникам надано строк для подання заяв по суті справи, підготовче судове засідання призначене на 16.09.2019 о 14:00 год.

У підготовчому засіданні, 16.09.2019, оголошено перерву до 08.10.2019 о 09:15 год. для надання сторонами додаткових доказів по справі.

08.10.2019 ухвалою суду закрито підготовче провадження і призначено розгляд справи по суті на 24.10.2019 о 10:30 год.

У судовому засіданні, представник позивачів позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила позов задовольнити з підстав викладених в адміністративному позові та відповіді на відзив.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечила проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у відзиві на адміністративний позов. Просила відмовити у задоволенні позову повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства, які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд встановив наступне.

20.12.2017 між Головним управлінням Держгеокадастру у Херсонській області (Орендодавець), в особі уповноваженого представника - Литвинчука Павла Степановича - в.о. начальника відділу у Новотроїцькому районі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області, що діє на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у херсонській області від 17.11.2017 №280/0/7-17 Про проведення повторних земельних торгів у формі аукціону та Положення про відділ у Новотроїцькому районі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області, з однієї сторони, та переможець земельних торгів за лотом №197 (19159), визначений на підставі протоколу земельних торгів від 20.12.2017 №181/12/17, ОСОБА_2 (Орендар), укладено договір оренди землі.

Предметом даного договору є те, що Орендодавець на підставі протоколу земельних торгів від 20.12.2017 №181/12/17 надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності для ведення фермерського господарства площею 47,9999 га, з кадастровим номером 6524480500:06:001:0280, що розташована за межами населених пунктів на території Чумацькошляхівської (Володимиро - Іллінської) сільської ради Новотроїцького району Херсонської області.

Відповідно до акту приймання-передачі об`єкта оренди від 20.12.2017, ОСОБА_2 прийняв у своє користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 47,9999 га.

Відповідно до Статуту фермерського господарства "ПРОМІНЬ - 3", затвердженого рішенням засновника господарства від 23.02.2018 року № 2 - ОСОБА_2 , членами фермерського господарства є: ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .

Позивачі 12.11.2018 звернулися до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області із письмовими клопотаннями про надання їм дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення у власність, як членам фермерського господарства земельних ділянок у розмірі земельної частки (пай), за рахунок земель раніше наданих в оренду засновнику фермерського господарства ОСОБА_2 для ведення фермерського господарства.

Листом від 03.12.2018 № 8874/0-3151/0/95-18, відповідач відмовив в задоволенні клопотання ОСОБА_2 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Причинами відмови зазначив наступне, зокрема, статтею 1 Закону України Про оренду землі визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Статтею 30 даного Закону визначено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється лише за взаємною згодою сторін. Враховуючи викладене, а також те, що строк договору оренди землі закінчується лише в 2024 році, керуючись частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України, Головне управління відмовило ОСОБА_2 у задоволенні заяви.

Також, листом від 03.12.2018 № 8879/0-3152/0/95-18 Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області, повідомлено ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про відмову у задоволенні їх заяв посилаючись на ст.13 Закону України Про фермерське господарство та зазначивши, що оскільки земельна ділянка площею 47,9999 га (кадастровий номер 6524480500:06:001:0280) надавалася у користування ОСОБА_2 , правових підстав для передачі заявникам безоплатно у приватну власність земельних ділянок в розмірі земельної частки (паю) немає.

Не погоджуючись з відмовою, викладеною в листах відповідача від 03.12.2018 №8874/0-3151/0/95-18 та №8879/0-3152/0/95-18, позивачі звернулися до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у даній справі, суд виходить з наступного.

Спірним у даній справі є правомірність дій Відповідача щодо відмов Позивачам у наданні їм як членам фермерського господарства дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельних ділянок для ведення фермерського господарства у розмірі, що не перевищує земельну частку (пай), із земель, раніше наданих в оренду засновнику фермерського господарства ОСОБА_2 для ведення фермерського господарства, за результатами земельних торгів з продажу права оренди на земельну ділянку, згідно договору оренди землі від 20 грудня 2017 року.

Правовідносини, які виникли між сторонами спору, регулюються Земельним кодексом України та Законом України "Про фермерське господарство".

Згідно із ч.ч. 5, 6 ст.7 Закону України від 19.06.2003р. № 973-1V "Про фермерське господарство" громадянам України - членам фермерських господарств передаються безоплатно у власність надані їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. Це положення не поширюється на громадян, які раніше набули права на земельну частку (пай). Земельні ділянки, розмір яких перевищує розмір, встановлений у частині 5 цієї статті, передаються громадянам у приватну власність для ведення фермерського господарства на підставі цивільно-правових угод.

Відповідно до ст. 13 даного Закону члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю). Членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність із раніше наданих їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради.

Згідно із ч.2 ст.31 та ч.ч.1, 2 ст.32 Земельного кодексу України від 25.10.2001 № 2768-ІІІ, громадяни - члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю). Громадянам України - членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність надані їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. Дія частини першої цієї статті не поширюється на громадян, які раніше набули права на земельну частку (пай).

Таким чином, вказаними правовими, нормами прямо передбачено та презюмується право громадян - членів фермерського господарства на отримання безоплатно у власність земельної ділянки у розмірі земельної частки (паю), що може відбуватись як із земель державної чи комунальної власності, так і із земель, які раніше були надані їм у користування.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачі є членами фермерського господарства ПРОМІНЬ-3 . Земельна ділянка передавалася у користування на умовах оренди голові фермерського господарства, ОСОБА_2 .

Проте, після укладення договору тимчасового користування землею, в тому числі на умовах оренди, фермерське господарство реєструється у встановленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась з моменту державної реєстрації договору оренди.

Фермерське господарство "ПРОМІНЬ-3", як вбачається зі статуту господарства, створено за рахунок вказаної вище земельної ділянки, яка надана у користування його засновнику - ОСОБА_2 .

Отже, зазначена земельна ділянка фактично використовується фермерським господарством ПРОМІНЬ-3 , яке й було створене для цілей, визначених Статутом юридичної особи, а саме для ведення фермерського господарства з метою виробництва товарної сільськогосподарської продукції.

Стаття 31 Земельного кодексу України визначає право члена фермерського господарства на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельної ділянки у розмірі земельної частки (паю), за рахунок, зокрема земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди. Стаття 32 земельного кодексу України визначає право члена фермерського господарства на одержання безоплатно у власність земельної ділянки, вже наданої йому у користування.

Відповідно до п. 1 ст. 32 Земельного кодексу України, громадянам України - членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність надані їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради.

Суд зазначає, що у даному випадку позивачі, як члени фермерського господарства, скористалися своїм правом на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельної ділянки у розмірі земельної частки (паю), за рахунок, зокрема земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди, саме в порядку статті 31 Земельного кодексу України.

Тому, посилання відповідача на норми статті 32 Земельного кодексу України є необгрунтованими та безпідставними.

Оскільки, право безоплатно отримати земельну ділянку для ведення фермерського господарства надано кожному члену фермерського господарства.

Також, право на безоплатне отримання земельної ділянки для ведення фермерського господарства можливе лише, якщо така земельна ділянка вже передана такій особі у користування (в той же час, слід звернути увагу, що ст.ст. 118, 121 ЗК України та ст. 13 ЗУ Про фермерське господарство передбачена можливість кожного громадянина отримати земельну ділянку для ведення фермерського господарства, якщо вона і не перебувала у його користуванні до цього часу).

Слід зазначити, що за змістом ст.118 Земельного кодексу України, за наслідками розгляду клопотань громадян, які бажають отримати у власність земельні ділянки, відповідний орган виконавчої влади, або орган місцевого самоврядування, який діє відповідно до повноважень визначених уст. 122 Земельного кодексу України, обтяжений обов`язком прийняти одне з двох можливих рішень: про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або про відмову у наданні такого дозволу.

При цьому ч.7 ст. 118 Земельного кодексу України визначена виключна підстава для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою - це невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Підстави підмов Позивачам у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, які зазначені у листах від 03 грудня 2018 року за №8874/0-3151/0/95-18 та №8879/0-3152/0/95-18, не передбачені ст. 118 Земельного кодексу України, що суперечить приписам ст. 19 Конституції України.

Крім того, вказане відповідачем правове обґрунтування такої відмови, а саме норми ст. 32 Земельного кодексу України, є безпідставним, оскільки вказані норми, не містять підстав для відмови членам фермерського господарства на отримання безоплатно у власність

земельних ділянок в межах норм безоплатної приватизації, зазначених відповідачем.

За таких обставин фактичні відмови Відповідача у наданні позивачам дозволу на розробку проекту землеустрою є протиправними.

Так, приписи норм права, які визначають зміст права постійного користування (в тому

числі на правах оренди), обумовили законні очікування позивачів на те, що земельна ділянка,

яка була надана у постійне користування з метою створення СФГ та здійснення ним господарської діяльності, буде використовуватися саме для цієї мети увесь час існування СФГ.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про фермерське господарство" землі фермерського господарства можуть складатися із: земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Закон України Про фермерське господарство не ставить статус земель фермерського господарства в залежність від обставини, хто є формальним користувачем земельної ділянки: громадянин-учасник (засновник) фермерського господарства чи саме господарство як юридична особа, а також не забороняє використовувати для ведення фермерського господарства земельні ділянки, надані в постійне користування членам господарства.

Приписи норм права, наведених вище, які визначили фермерське господарство, як землекористувача земельної ділянки, отриманої її членом, в тому числі на праві постійного користування, обумовили законні очікування Позивачів на наявність в них прав володіння і користування землю в обсязі, який визначений Державним актом на право постійного користування.

Враховуючи наведене та положення ст.ст.7, 13 Закону України "Про фермерське господарство" ст.ст. 31, 32 Земельного кодексу України, позивачі кожен окремо мають право на одержання безоплатно у власність земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю) як члени фермерського господарства.

Порядок реалізації цього права визначається ст.ст. 116, 118, 121 та іншими нормами Земельного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про фермерське господарство".

Так, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. (ч.ч.1, 2, 3 ст. 116 Земельного кодексу України).

Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району (ч.1 ст. 121 Земельного кодексу України).

За змістом ст.118 Земельного кодексу України, громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). Органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідач як територіальний орган Центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин наділений повноваженнями щодо передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність або у користування для всіх потреб, крім випадків надання земельних ділянок дна територіального моря та вилучення наданих у постійне користування земельних ділянок для суспільних та інших потреб (ч.4 ст.122 Земельного кодексу України).

Частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

При цьому вказана правова норма містить імперативний припис про те, що підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко- економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Позивачі звернулися до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області із заявами про надання їм як членам фермерського господарства дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства у розмірі, що не перевищує земельну частку (пай).

Отже, позивачі в установленому законодавством порядку подали уповноваженому на розпорядження земельними ділянками органу клопотання про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо їх відведення безоплатно у власність, вказавши орієнтовні розміри земельних ділянок та їх цільове призначення, а також додавши до них документи, зміст яких дозволяв відповідачу ідентифікувати земельні ділянки та перевірити відповідність їх місця розташування вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.04.2018 по справі №820/4757/17.

Підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про протиправність дій Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області щодо відмови ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність, як членам фермерського господарства "Промінь-3" земельної частки (паю), що розташована на території Чумацькошляхівської сільської ради Новотроїцького району Херсонської області для ведення фермерського господарства, із земель, раніше наданих в оренду засновку фермерського господарства ОСОБА_2 для ведення фермерського господарства, за результатами земельних торгів з продажу права оренди на земельну ділянку, згідно договору оренди землі від 20.12.2017, яка викладена у листах від 03 грудня 2018 року за №8874/0-3151/0/95-18 та №8879/0-3152/0/95-18.

Оскільки суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо відмови позивачам у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, то відповідно вимога про зобов`язання ГУ Держгеокадастру у Херсонській надати ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність, як членам фермерського господарства "Промінь-3" земельних ділянок в розмірі земельної частки (паю) із земель, раніше наданих в оренду засновнику фермерського господарства, за результатами земельних торгів з продажу права оренди на земельну ділянку, згідно договору оренди землі від 20.12.2017, підлягає задоволенню.

З приводу доводів відповідача про неможливість задоволення позову у спосіб зобов`язання відповідача затвердити проект землеустрою, оскільки таким чином відбудеться втручання суду у дискреційні повноваження відповідача, суд зазначає наступне.

Дискреційні повноваження - сукупність прав та обов`язків осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом.

Частиною 1 статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Рекомендацією №R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 року, визначено, що під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийняті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може".

До такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 27.02.2018 року у справі №816/591/15-а.

Таким чином, у разі відсутності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.

Відповідно до ч.4 ст.245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Враховуючи ту обставину, що у листах-відмовах від 03 грудня 2018 року за №8874/0-3151/0/95-18 та №8879/0-3152/0/95-18, відповідач не навів законодавчо обґрунтованих підстав для відмови у наданні дозволу на затвердження проекту землеустрою, суд вважає, що у ГУ Держгеокадастру у Херсонській області відсутнє право адміністративного розсуду, відтак належним та ефективним способом захисту порушеного права позивачів є саме зобов`язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність, як членам фермерського господарства "Промінь-3" земельних ділянок в розмірі земельної частки (паю) із земель, раніше наданих в оренду засновнику фермерського господарства, за результатами земельних торгів з продажу права оренди на земельну ділянку, згідно договору оренди землі від 20.12.2017.

Аналогічної правової позиції з цього питання дотримується і Верховний Суд, зокрема, у постановах від 31.01.2019 р. по справі № 815/2488/17, від 27.02.2018 р. по справі № 816/591/15-а, від 11.09.2018 р. по справі № 825/487/17, від 28.02.2019 р. по справі № 818/1903/17, від 06.03.2019 р. по справі № 1640/2594/18.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що обраний судом спосіб захисту порушених прав ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , є обґрунтованим та таким, що відновлює їх порушені права, за захистом яких останні звернулися з даним позовом до суду.

Щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення суду шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, суд зазначає наступне.

Статтею 382 КАС України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Наведені процесуальні приписи не є імперативними, передбачають диспозитивну поведінку суду щодо зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, суд вважає, що зобов`язати надати такий звіт, це право суду, а не обов`язок, а тому суд, в даному спорі не вбачає підстав для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення.

Крім того, суд звертає увагу позивачів на те, що відповідно до ст. 383 КАС України, особа - позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За змістом ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірності прийнятого рішення, натомість позивач надав суду докази, які підтверджують обґрунтованість його вимог. Відтак, позовні вимоги ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки за результатами розгляду справи суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , то сплачений кожним із позивачів судовий збір у розмірі 768,40 грн. підлягає стягненню на їх користь з ГУ Держгеокадастру у Херсонській області за рахунок його бюджетних асигнувань.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області щодо відмови ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність, як членам фермерського господарства "Промінь-3" земельної частки (паю), що розташована на території Чумацькошляхівської сільської ради Новотроїцького району Херсонської області для ведення фермерського господарства, із земель, раніше наданих в оренду засновку фермерського господарства ОСОБА_2 для ведення фермерського господарства, за результатами земельних торгів з продажу права оренди на земельну ділянку, згідно договору оренди землі від 20.12.2017.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області (код ЄДРПОУ 39766281, 73036, м. Херсон, вул. Університетська, 136-а, ) надати ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , іпн НОМЕР_1 ), ОСОБА_6 ( АДРЕСА_2 , іпн НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , іпн НОМЕР_3 ), ОСОБА_4 ( АДРЕСА_4 , іпн НОМЕР_4 ), ОСОБА_5 ( АДРЕСА_1 , іпн НОМЕР_5 ), дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність, як членам фермерського господарства "Промінь-3" земельних ділянок в розмірі земельної частки (паю) із земель, раніше наданих в оренду засновнику фермерського господарства, за результатами земельних торгів з продажу права оренди на земельну ділянку, згідно договору оренди землі від 20.12.2017.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області (код ЄДРПОУ 39766281, 73036, м. Херсон, вул. Університетська, 136-а, ) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , іпн НОМЕР_1 ), сплачений судовий збір у сумі 768,40 грн. (Сімсот шістдесят вісім гривень 40 коп.).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області (код ЄДРПОУ 39766281, 73036, м. Херсон, вул. Університетська, 136-а, ) на користь ОСОБА_6 ( АДРЕСА_2 , іпн НОМЕР_2 ), сплачений судовий збір у сумі 768,40 грн. (Сімсот шістдесят вісім гривень 40 коп.).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області (код ЄДРПОУ 39766281, 73036, м. Херсон, вул. Університетська, 136-а) на користь ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , іпн НОМЕР_3 ), сплачений судовий збір у сумі 768,40 грн. (Сімсот шістдесят вісім гривень 40 коп.).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області (код ЄДРПОУ 39766281, 73036, м. Херсон, вул. Університетська, 136-а, ) на користь ОСОБА_4 ( АДРЕСА_4 , іпн НОМЕР_4 ), сплачений судовий збір у сумі 768,40 грн. (Сімсот шістдесят вісім гривень 40 коп.).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області (код ЄДРПОУ 39766281, 73036, м. Херсон, вул. Університетська, 136-а, ) на користь ОСОБА_5 ( АДРЕСА_1 , іпн НОМЕР_5 ), сплачений судовий збір у сумі 768,40 грн. (Сімсот шістдесят вісім гривень 40 коп.).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції,який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 25 жовтня 2019 р.

Суддя Войтович І.І.

кат. 109020100