Постанова

від 28.01.2020 по справі 540/1596/19

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2020 р.м.ОдесаСправа № 540/1596/19 Головуючий в 1 інстанції: Войтович І.І.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Домусчі С.Д..

суддів: Семенюка Г.В., Шляхтицького О.І.,

за участю секретаря судового засідання - Тутової Л.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області про визнання дій протиправними та зобов`язання надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність, як членам фермерського господарства, -

В С Т А Н О В И В:

29.07.2019 року, засобами поштового зв`язку, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , звернулись з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області, в якому просили суд:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачам у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність, як членам фермерського господарства Промінь-3 земельної частки (паю), що розташована на території Чумацькошляхівської сільської ради Новотроїцького району Херсонської області для ведення фермерського господарства, із земель, раніше наданих в оренду засновнику фермерського господарства ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства, за результатами земельних торгів з продажу права оренди на земельну ділянку, згідно договору оренди землі від 20.12.2017 р.;

- зобов`язати відповідача надати позивачам дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність, як членам фермерського господарства Промінь-3 земельних ділянок в розмірі земельної частки (паю) із земель, раніше наданих в оренду засновнику фермерського господарства, за результатами земельних торгів з продажу права оренди на земельну ділянку, згідно договору оренди землі від 20.12.2017 р.

В обґрунтування позовних вимог, позивачі послались на те, що відповідач протиправно відмовив їм у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок, оскільки відмова не містить посилання на підставу яка передбачена ст. 118 ЗК України.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 24.10.2019 року позов задоволений в повному обсязі.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 24.10.2019 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що оскаржуване рішення ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Так, апелянт зазначає, що земельна ділянка, якої стосуються подані заяви, відповідно до договору оренду від 20.12.2017 року, була надана в оренду позивачу ОСОБА_1 , із земель державної власності, строком на 7 років - до 20.12.2024 року. Зазначені обставини унеможливлюють застосування до спірних правовідносин приписів ст. 32 Земельного кодексу України, на що суд першої інстанції не звернув уваги.

Також, апелянт вважає помилковим зобов`язання видати відповідні дозволи позивачам, оскільки надання дозволу на розробку проекту землеустрою є дискреційним повноваження відповідача, в яке суд здійснив втручання.

Представник позивачів - адвокат Ковальчук І.М. надала відзив на апеляційну скаргу, в якому посилаючись на доводи, що узгоджуються з висновками, викладеними в рішенні суду першої інстанції, просить апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Сторони, належним чином повідомлені про дату час та місце апеляційного розгляду справи, надали заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суд встановив, що 20.12.2017 між Головним управлінням Держгеокадастру у Херсонській області (Орендодавець), в особі уповноваженого представника - Литвинчука Павла Степановича - в.о. начальника відділу у Новотроїцькому районі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області, що діє на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 17.11.2017 №280/0/7-17 Про проведення повторних земельних торгів у формі аукціону та Положення про відділ у Новотроїцькому районі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області, з однієї сторони, та переможцем земельних торгів за лотом №197 (19159), визначений на підставі протоколу земельних торгів від 20.12.2017 №181/12/17, - ОСОБА_1 (Орендар), укладений договір оренди землі.

Предметом договору є те, що Орендодавець на підставі протоколу земельних торгів від 20.12.2017 №181/12/17 надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності для ведення фермерського господарства площею 47,9999 га, з кадастровим номером 6524480500:06:001:0280, що розташована за межами населених пунктів на території Чумацькошляхівської ( Володимиро - Іллінської ) сільської ради Новотроїцького району Херсонської області.

Відповідно до акту приймання-передачі об`єкта оренди від 20.12.2017, ОСОБА_1 прийняв у своє користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 47,9999 га.

Відповідно до Статуту фермерського господарства Промінь-3 , затвердженого рішенням засновника господарства від 23.02.2018 року № 2 - ОСОБА_1 , членами фермерського господарства є: ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

12.11.2018 року позивачі звернулися до відповідача із письмовими клопотаннями про надання їм дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення у власність, як членам фермерського господарства, земельних ділянок у розмірі земельної частки (пай), за рахунок земель раніше наданих в оренду засновнику фермерського господарства ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства.

Листом від 03.12.2018 № 8874/0-3151/0/95-18, відповідач відмовив в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, посилаючись на статті 1 та 30 Закону України Про оренду землі , та на те, що строк договору оренди землі закінчується лише в 2024 році, а тому, відповідно до ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, відсутні підстави для надання відповідного дозволу.

Також, листом від 03.12.2018 № 8879/0-3152/0/95-18 Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області, повідомило ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про відмову у задоволенні їх заяв, посилаючись на ст.13 Закону України Про фермерське господарство та на те, що оскільки земельна ділянка площею 47,9999 га (кадастровий номер 6524480500:06:001:0280) надана у користування ОСОБА_1 , а тому правових підстав для передачі заявникам безоплатно у приватну власність земельних ділянок в розмірі земельної частки (паю) немає.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що правове обґрунтування відмов у наданні дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок не відповідає приписам Земельного кодексу України.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ст. 19 Констиуції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У частині 7 статті 118 Земельного кодексу України зазначено, що підставою відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

У відмовах позивачам у надані дозволів на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а.с. 21-23), не вказана така підстава, як невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Наявність такої підстави не доведена, а ні при розгляді справи судом першої інстанції, а ні при апеляційному перегляді справи.

Інші доводи, на які посилається апелянт, як на підставу правомірності відмов у надані дозволів на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, не стосуються питання щодо надання відповідного дозволу, оскільки можуть бути враховані апелянтом лише при вирішенні питання щодо надання земельних ділянок у вланість, проте як саме по собі надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, не є рішенням про надання земельної ділянки у власність.

Також апеляційний суд відхиляє доводи апелянта щодо втручання суду першої інстанції у його дискреційні повноваження, з огляду на таке.

Апелянт помилково вважає свої повноваження дискреційними. Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд.

При цьому апеляціний суд зазначає, що у спірних правовідносинах, пов`язаних із реалізацією суб`єктом владних повноважень своєї компетенції у сфері землекористування, свобода розсуду суб`єкта владних повноважень при розгляді поданого особою клопотання про надання дозволу в порядку ст. 118 ЗКУ обмежена можливістю прийняття або рішення про налання дозволу на розробку проекту землеустрою або рішення про відмову у наданні такого дозволу.

Європейський суд з прав людини у рішенні по справі Рисовський проти України (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов`язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб`єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу належного урядування .

Принцип належного урядування , зокрема, передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовний спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості уникати виконання своїх обов`язків.

Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (див. рішення у справі Hasan and Chaush v. Bulgaria №. 30985/96).

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновкмаи суду першої інстанцїі, що апеллянт в межах даної справи протиправно надав позивачам формальну відмову з підстав, не передбачених діючим законодавством на етапі надання дозволу на розроблення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки, а тому, обираючи ефективний спосіб захисту порушеного права позивачів, правильно зобов`язав відповідача розглянути надати відповідний дозвіл.

Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення. Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року у справі №21-1465а15.

Також, апеляційний суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Доводи апеляційної скарги не містять належних та обґрунтованих міркувань, які б спростовували висновки суду першої інстанції.

У ній також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки судом першої інстанції та щодо яких не наведено мотивів відхилення наведеного аргументу.

Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, внаслідок чого апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 2-1, 71-77, 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області - залишити без задоволення.

Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2019 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 30.01.2020 року.

Головуючий суддя Домусчі С.Д. Судді Семенюк Г.В. Шляхтицький О.І.