Постанова

від 24.10.2019 по справі 420/1617/19

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 жовтня 2019 р.м.ОдесаСправа № 420/1617/19

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Коваля М.П.,

суддів - Домусчі С.Д.,

- Єщенка О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 травня 2019 року, прийняте у складі суду судді Свиди Л.І. в місті Одеса по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Боріскол до Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

У березні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю Боріскол звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України, в якому просило суд про визнання протиправним та скасування рішення комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації №596604/23216458 від 16.02.2018 року, зобов`язання Державної фіскальної служби України зареєструвати податкову накладну №13 від 04.12.2017 року.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21 травня 2019 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Боріскол до Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації №596604/23216458 від 16.02.2018 року, зобов`язання Державної фіскальної служби України зареєструвати податкову накладну №13 від 04.12.2017 року задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації №596604/23216458 від 16.02.2018 року. Зобов`язано Державну фіскальну службу України зареєструвати податкову накладну №13 від 04.12.2017 року.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням суду першої інстанції, Державна фіскальна служба України звернулась до суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заявлених позовних вимог. В обґрунтування скарги апелянт зазначив, що рішення суду першої інстанції винесено з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а також з неповним дослідженням обставин справи.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що оскаржуване рішення про відмову у реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних є повністю обґрунтованим, зупинення реєстрації податкової накладної відповідає вимогам законодавства та позивачем не надані до податкового органу первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи, інвентаризаційні описи, у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні, розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків, тобто, подані документи не є достатніми для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної. При цьому апелянт зазначає, що судом першої інстанції в порушення принципів рівності всіх учасників процесу, надано перевагу доводам позивача.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю Боріскол є юридичною особою, основним з видів діяльності якого є оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та технічними обладнаннями (КВЕД 46.73), а також будівництво житлових і нежитлових будівель (КВЕД 41.20).

Між ТОВ Боріскол (постачальник) та ТОВ КП ЕНЕРГОСТАНДАРТ 01 вересня 2017 року укладений договір поставки №01/09-2017, за умовами якого постачальник зобов`язується постачати (передавати у власність покупця) товар, визначений у п. 2.1 цього договору для використання його у господарській діяльності, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар на умовах цього договору (аркуші справи 14-16).

Відповідно до п. 2.1, 5.1 зазначеного договору предметом поставки є товари, найменування та вартість яких погоджені в Специфікаціях (Додатках) до договору, які є його невід`ємними частинами. Партія товару, що узгоджена відповідною специфікацією, повинна бути поставлена Покупцю на протязі 30 календарних днів після підписання відповідної специфікації.

Згідно Специфікації №2 від 13.10.2017 року ТОВ Боріскол та ТОВ КП ЕНЕРГОСТАНДАРТ погодили найменування, кількість, ціну та номенклатуру партії товару, який постачається у відповідності до умов договору поставки №01/09-2017 від 01.09.2017 року (аркуш справи 20).

Відповідно до видаткової накладної №РН-13 від 04.12.2017 року ТОВ Боріскол здійснило відпуск ТОВ КП ЕНЕРГОСТАНДАРТ товару, зокрема, теплолічильник Multical 402, gr 10,0 m?/h DN40х300 mm T0020BJ656 у кількості 20 шт. та теплолічильник Multical 402, gr 6,0 m?/h DN25х260 mm T0020BG656 у кількості 1 шт. на загальну суму 557222, 40 грн., в тому числі ПДВ у розмірі 92870,40 грн. (аркуш справи 13).

Оплата за вказаний товар здійснена ТОВ КП ЕНЕРГОСТАНДАРТ 26 грудня 2017 року, що підтверджується платіжним дорученням №70 від 26 грудня 2017 року (аркуш справи 22).

При цьому, реалізований на користь ТОВ КП ЕНЕРГОСТАНДАРТ товар був придбаний позивачем у контрагента ТОВ ТЕХНОМЕР на підставі договору поставки №79/02 від 08.09.2017 року, що підтверджується зазначеним договором, видатковими накладними №1328 від 14.11.2017 року, №1337 від 16.11.2017 року, №1045 від 06.10.2017 року, №1109 від 12.10.2017 року, платіжними дорученнями №809, №817, №819 від 26.12.2017 року (аркуші справи 25-33).

ТОВ Боріскол 28 жовтня 2017 року направило на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №13 від 04.12.2017 року (аркуш справи 23) та отримало квитанцію про прийняття документу та зупинення реєстрації із зазначенням: відповідно до п. 201.16 ст. 201 ПК України реєстрація ПН/РК зупинена. ПН/РК відповідає критеріям оцінки ступеня ризиків, визначеним пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, затверджених наказом МФУ від 13.06.2017 року №567. За результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД: 9026.. Запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН відповідно до п. в п. п. 201.16.1 п. 20.1 ст. 201 ПК України, вичерпний перелік яких встановлено наказом МФУ від 13.06.2017 року №567 та/або Таблицю даних платника податків, яка передбачена п. 4 цього наказу (аркуш справи 9).

На виконання вимог п. п. 201.16.2 п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України позивачем 13 лютого 2018 року направлено до ДФС України в електронному вигляді повідомлення щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по ПН/РК, реєстрація якої/го зупинено від 13.02.2018 року №44 (аркуш справи 10) видаткову накладну №РН-13 від 04.12.2017 року та договір №01/09-2017 року від 01.09.2017 року.

Проте, рішенням комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації №596604/23216458 від 16.02.2018 року позивачу відмовлено у реєстрації податкової накладної №13 від 04.12.2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних (аркуш справи 8) оскільки надані платником податку копії документів складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.

Вважаючи рішення комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації №596604/23216458, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної протиправним, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскаржуване рішення комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних №596604/23216458 від 16.02.2018 року є необґрунтованим та протиправним, а тому підлягає скасуванню судом.

Вирішуючи дану справу в апеляційній інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 74.2 ст. 74 Податкового кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) в Єдиному реєстрі податкових накладних забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до положень п. 5, 12, 13 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246 (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) реєстрації підлягають податкові накладні незалежно від суми податку на додану вартість в одній податковій накладній.

Після надходження податкової накладної до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводиться перевірка, зокрема, відповідності податкової накладної критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення її реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу.

За результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.

Згідно з п. п. 201.16.1, п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) реєстрація податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у разі відповідності такої податкової накладної/розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених відповідно до п. 74.2 ст. 74 цього Кодексу.

У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних платнику податку протягом операційного дня контролюючий орган в автоматичному режимі надсилає (в електронному вигляді у текстовому форматі) квитанцію про зупинення реєстрації такої податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: а) порядковий номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; б) визначення критерію(їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування; в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Вичерпний перелік таких документів у розрізі критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, зі змісту Квитанції від 28.12.2017 року по податковій накладній ТОВ Боріскол вбачається, що контролюючим органом сформовано висновок про відповідність податкової накладної критеріям оцінки ступеня ризиків, визначених пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної в ЄРПН, затверджених Наказом МФУ від 13.06.2017 року №567.

При цьому, у зазначеній Квитанції критерієм оцінки ступеня ризиків зазначено: невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД: 9026., що стало підставою для зупинення реєстрації податкової накладної.

Відповідно до п. 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних , затверджених наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017 року №567, одним з критеріїв моніторингу податкової накладної є: обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, у 1,5 разу більший за величину, що дорівнює залишку різниці обсягу придбання на митній території України такого товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 01 січня 2017 року в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих в Реєстрі, і митних деклараціях, та обсягу постачання відповідного товару/послуги, зазначеного у податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 01 січня 2017 року в Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 75% загального такого залишку) товарів з кодами згідно з УКТ ЗЕД, які визначаються ДФС, та відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, в інформації, поданій платником податку за встановленою формою, як товару/послуги, що на постійній основі постачається (виготовляється).

Відповідно до п. 1 Вичерпного переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017 року №567, позивач мав надати до податкового органу наступні документи: договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Відповідно до положень п. п. 201.16.2, п. п. 201.16.3 п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) письмові пояснення та/або копії документів платник податку має право подати до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податку, який не пізніше наступного робочого дня з дня їх отримання передає їх до комісії центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, яка розглядає ці документи та приймає рішення про: реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних; відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підстави для прийняття комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 14, 19, 20, 21 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №117 від 21.02.2018 року, перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Комісії контролюючих органів складаються з комісій регіонального рівня (комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників ДФС) та комісії центрального рівня (ДФС).

Зазначені комісії приймають рішення про: реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі; відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

Підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що позивач не згоден з відповідністю податкової накладної №13 від 04.12.2017 року критеріям моніторингу, а відповідач не довів відповідність цієї накладної критеріям моніторингу, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017 року №567, оскільки в рішенні про зупинення реєстрації накладної зазначено про невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД: 9026., однак такого критерію не має в п. 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних , розрахунок, який би підтвердив відповідність зазначених податкових накладних будь-якому з підпунктів пункту 6 зазначеного нормативного акту відповідачем до суду не наданий та представник відповідача обґрунтувати відповідність цієї накладної критеріям оцінки ступеня ризиків не зміг, тобто, відповідачем не доведена правомірність зупинення реєстрації податкової накладної.

Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Відтак, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

При цьому суд враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2018 року (справа №822/1817/18).

Разом з тим, факт зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних не спростовує ані факту здійснення платником податків господарських операцій, ані факту наявності дати виникнення саме першої події (постачання товарів/послуг, або отримання коштів), що підтверджується первинними документами, на підставі яких складається податкова накладна/розрахунок коригування.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, вважає, що подані позивачем до податкового органу первинні документи, відповідають вимогам наказу Міністерства фінансів України 13.06.2017 року №567, та є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної №13 від 04.12.2017 року, оскільки з цих документів можливо встановити зміст господарської операції, зокрема, оплату за товар, належне оформлення всіх документів, тощо.

Крім того, як вірно встановлено судом першої інстанції, позивачем надані до суду податкові накладні, які подавалися для їх реєстрації на підтвердження тих обставин, що за аналогічних обставин податкові накладні податковим органом реєструвалися та питань щодо змісту цих господарських операцій у відповідача не виникало (а.с. 34-36).

Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції також враховує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Водночас, доводи апеляційної скарги ДФС України фактично дублюють доводи, викладені у відзиві на адміністративний позов (а.с. 70-76), що були предметом дослідження в суді першої інстанції та висновків останнього не спростовують.

Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини, зокрема відсутність в оскаржуваному рішенні конкретної підстави його прийняття, надання позивачем усіх необхідних документів для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржуване рішення комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних №596604/23216458 від 16.02.2018 року є необґрунтованим та протиправним, а тому підлягає скасуванню судом.

Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011р. (остаточне) по справі ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява №28924/04) констатував: Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює право на суд , в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975року у справі Голдер проти Сполученого Королівства (Golder v. the United Kingdom), пп.28-36, Series A №18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції - гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати вирішення спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі - провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах Мултіплекс проти Хорватії (Multiplex v. Croatia), заява №58112/00, п.45, від 10 липня 2003року, та Кутіч проти Хорватії (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II) .

Таким чином, з урахуванням того, що колегією суддів встановлено неправомірність прийняття Комісією ДФС України оскаржуваного рішення №596604/23216458 від 16.02.2018 року, задоволення позовних вимог щодо зобов`язання Державної фіскальної служби України зареєструвати податкову накладну №13 від 04.12.2017 року, у даному випадку, є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде вирішено остаточно.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, при цьому доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до положень статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 292, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 травня 2019 року - залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 травня 2019 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Боріскол до Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий суддя: М.П. Коваль

Суддя: С. Д. Домусчі

Суддя: О. В. Єщенко