У Х В А Л А
25 жовтня 2019 р. м.ОдесаСправа № 400/1397/19
П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Димерлія О.О.,
суддів Коваля М.П. , Єщенка О.В. , розглянувши можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2019 р. по справі № 400/1397/19
позивач Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Південний степ"
відповідач Головне управління ДФС у Миколаївській області
про зобов`язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И В :
У травні 2019 року ТОВ Науково-виробниче підприємство "Південний степ" звернулось до суду з позовом до ГУ ДФС у Миколаївській області про зобов`язати вчинити певні дії.
Судовим рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2019 року позовні вимоги ТОВ Науково-виробниче підприємство "Південний степ" задоволено.
На зазначене судове рішення ГУ ДФС у Миколаївській області подало апеляційну скаргу.
В порушення вимог п. 1 ч. 5 ст. 296 КАС України відповідачем при подачі апеляційної скарги не сплачено судовий збір.
Ухвалою судді П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2019 року апеляційну скаргу ГУ ДФС у Миколаївській області залишено без руху та надано відповідачу десятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків шляхом надання доказів сплати судового збору.
Зазначену вище ухвалу апелянтом отримано 20 вересня 2019 року, що підтверджується відповідним повідомленням про вручення, однак судовий збір у розмірі, встановленому законом, не сплачено.
30 вересня 2019 року на адресу П`ятого апеляційного адміністративного суду від ГУ ДФС у Миколаївській області надійшло клопотання про продовження строку сплати судового збору.
В клопотанні відповідач посилається на обмежене фінансування коштів для справляння судового збору при подачі позовів до суду.
Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до п. 6 ч. 5 ст. 44 КАС України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 справі «Креуз проти Польщі» «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.
Пунктом 1 ч. 5 ст. 296 КАС України передбачено, що однією з вимог апеляційної скарги визначено надання документа про сплату судового збору.
Згідно з положеннями Закону України «Про судовий збір» органам фіскальної служби не надано пільг щодо сплати судового збору.
У справі «Рисовський проти України» Європейський Суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування» . Він передбачає, що «…у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб…» .
Тобто, виходячи з принципу «належного урядування» , державні органи загалом, і орган доходів і зборів зокрема, зобов`язані діяти в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно.
А отже, довготривала процедура погодження та сплати судового збору, не може бути визнана поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження та, як наслідок, не є підставою для порушення принципу правової визначеності щодо остаточного рішення.
Також, суд зазначає, що ГУ ДФС у Миколаївській області, діючи як суб`єкт владних повноважень, має однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи й, до того ж, є бюджетною установою, що фінансується з Державного бюджету України, а тому зупинення на рахунку податкового органу фінансових операцій, зокрема, в частині видатків передбачених на сплату судового збору, не повинно впливати на можливість неухильного виконання останнім покладених на нього нормами Кодексу адміністративного судочинства України процесуальних обов`язків щодо оформлення апеляційної скарги, та не повинно ставитись у залежність від правовідносин, у які податковий орган вступає в інших сферах його діяльності, зокрема, з приводу безспірного списання коштів з його рахунків на підставі виконавчих документів, оскільки ці фактори не є взаємопов`язаними.
Не свідчать про поважність підстав пропуску строку апеляційного оскарження і доводи відповідача щодо неналежного фінансування контролюючого органу з боку державного бюджету, оскільки особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, а тому обставини, пов`язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору суб`єктами владних повноважень не є об`єктивними та непереборними підставами, які перешкоджають оскаржити судові рішення в межах встановленого законодавством строку апеляційного оскарження та реалізувати своє право щодо оскарження без порушення порядку здійснення такої процесуальної дії.
Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07 липня 1989 року у справі « Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Аналогічна позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 13 листопада 2018 року у справі № 804/958/17.
Із врахуванням викладеного, у задоволенні клопотання ГУ ДФС у Миколаївській області про продовження строку сплати судового збору по справі слід відмовити.
Оскільки особою, яка оскаржує судове рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, не виконано вимоги ухвали судді апеляційного суду від 16 вересня 2019 року (не сплачено судовий збір), подана апеляційна скарга на підставі ч. 2 ст. 298 та ч. 4 ст. 169 КАС України підлягає поверненню апелянту.
Керуючись ч. 4 ст. 169, ст.296, ст. 298 КАС України, суд -
У Х В А Л И В:
Відмовити Головному управлінню ДФС у Миколаївській області у задоволенні клопотання про продовження строку сплати судового збору по справі.
Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 5 серпня 2019 року вважати не поданою та повернути апелянту.
Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення, шляхом подачі касаційної скарги, у відповідності до чинного законодавства.
Суддя-доповідач Димерлій О.О. Судді Коваль М.П. Єщенко О.В.
Суд | П'ятий апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 25.10.2019 |
Оприлюднено | 28.10.2019 |
Номер документу | 85204274 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
П'ятий апеляційний адміністративний суд
Димерлій О.О.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні