Ухвала

від 03.01.2020 по справі 400/1397/19

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

03 січня 2020 р.м.ОдесаСправа № 400/1397/19

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Димерлій О.О.

суддів: Коваля М.П. , Єщенка О.В.

розглянувши можливість відкриття провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2019 р. по справі № 400/1397/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Південний степ" до Головного управління ДФС у Миколаївській області про зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

У травні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Південний степ" звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Миколаївській області про зобов`язати вчинити певні дії.

Судовим рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2019 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Південний степ" задоволено.

На зазначене судове рішення Головне управління ДФС у Миколаївській області подало апеляційну скаргу.

В порушення вимог п. 1 ч. 5 ст. 296 КАС України відповідачем при подачі апеляційної скарги не сплачено судовий збір.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16.09.2019 року зазначену апеляційну скаргу залишено без руху.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25.10.2019 року зазначену апеляційну скаргу повернуто апелянту.

20.11.2019 року відповідач повторно звернувся з апеляційною скаргою на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2019 року.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29.11.2019 року зазначену апеляційно скаргу залишено без руху та надано строк для подання вмотивованої заяви про поновлення строків на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

На виконання вимог цієї ухвали, у грудні 2019 року до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання Головного управління ДФС у Миколаївській області, в якому відповідач просить поновити строк звернення до суду із зазначеною апеляційною скаргою.

Клопотання вмотивоване тим, що первісна апеляційна скарга була подана в строки, визначені процесуальним законодавством, проте у зв`язку з відсутністю коштів на сплату судового збору, касаційну скаргу йому було повернуто. Зазначає, що з моменту отримання рішення окружного суду до повторної подачі апеляційної скарги був позбавлений можливості сплати судовий збір у зв`язку зупиненням операцій по рахунках, що підтверджується листами Державної казначейської служби про безспірне списання коштів. Разом з тим, ГУ ДФС вживало усіх необхідних заходів та залежних від нього дій щодо здійснення сплати судового збору в цій справі і, звертаючись до суду з касаційною скаргою повторно, судовий збір сплатило. Вказує, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до суду. Звертає увагу на конституційне закріплення права на апеляційне і касаційне оскарження судового рішення.

Суд звертає увагу скаржника, що за змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами. У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку апріорі не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів. Це пов`язано з тим, що держава повинна дотримуватися раніше згаданого принципу належного урядування та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов`язків, встановлених нею ж.

Сама собою сплата судового збору суб`єктом владних повноважень при повторному зверненні до касаційного суду не може бути безумовною підставою для поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень за відсутності належного підтвердження вчинення таким суб`єктом дій, спрямованих на забезпечення касаційного оскарження судового рішення.

Відповідно до статті 129 Конституції України та статей 2, 8 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) однією із засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Як зазначив Європейський суд з прав людини в рішенні від 15 травня 2008 року Надточій проти України принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Посилання скаржника про наявність поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження, а саме: про неможливість сплати судового збору при зверненні з касаційною скаргою у цій справі вперше - колегія суддів визнає їх неповажними, оскільки неналежна організація процесу із оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб, виникнення організаційних чи фінансових складнощів у суб`єкта владних повноважень для своєчасної сплати судового збору є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач, що діє від імені держави, як суб`єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і щодо сплати судового збору.

Надані повідомлення Управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області про вжиття заходів по безспірному списанню коштів не є такими, що свідчать про об`єктивну неможливість сплати судового збору суб`єктом владних повноважень, а лише свідчать про здійснення органами Державної казначейської служби своїх повноважень щодо стягнення коштів за виконавчими провадженнями. Тим більш, відповідно до Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 03.08.2011 № 845 на час здійснення безспірного списання коштів проводяться платежі боржника, зокрема, із сплати податків і зборів, у тому числі судового збору.

Ураховуючи обставини справи, зазначену скаржником причину пропуску строку на касаційне оскарження не можна вважати поважною, якщо вона не залежить від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, і пов`язана з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Відповідно до приписів статті 44 КАС України відповідач, який діє як суб`єкт владних повноважень, однак має однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на касаційне оскарження судового рішення, повинен забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту, для чого, як особа, зацікавлена в її поданні, повинен вчиняти всі можливі та залежні від нього дії, використовувати всі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Згідно вимог п. 4 ч. 1 ст. 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо: скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Отже, колегія суддів вважає, що у відкритті апеляційного провадження слід відмовити, оскільки наведені скаржником підстави для поновлення такого строку є неповажними.

Зазазначена позиція узгоджується з чисельною судовою практикою Верховного Суду (ухвала від 17.12.2019 року по справі № 280/4541/18, ухвала від 25.06.2019 року по справі№826/11073/16, ухвала від 15.11.2019 року №826/8464/18)

Також, з матеріалів справи вбачається, що апелянтом при поданні апеляційної скарги було сплачено судовий збір у сумі 2881,50грн., згідно платіжного доручення № 2559 від 15 листопада 2019 року, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи (а.с.263).

Частиною 2 ст. 132 КАС України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Так, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.

Виходячи з викладеного, суд апеляційної інстанції вважає можливим повернути Головному управлінню ДФС у Миколаївській області сплачений судовий збір у сумі 2881,50 грн.

Керуючись ст. ст. 3, 243, 248, 250, 299, 325, 328, 329 КАС України, -

У Х В А Л И В :

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головне управління ДФС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2019 р.

Судовий збір сплачений на рахунок № UA628999980000034315206081007 в сумі 2881 (дві тисячі вісімсот вісімдесят одна) грн. 50 коп, згідно платіжного доручення № 2559 від 15 листопада 2019 року, повернути з Державного бюджету України - Головному управлінню ДФС у Миколаївській області (код за ЄДРПОУ 39394277).

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду.

Суддя-доповідач Димерлій О.О. Судді Коваль М.П. Єщенко О.В.