Постанова

від 21.10.2019 по справі 914/2420/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2019 року

м. Київ

Справа № 914/2420/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючий - Огороднік К.М., Жуков С.В., Случ О.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Поліс"

на ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 22.07.2019

у справі № 914/2420/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Домофони України"

до відповідача Іноземного підприємства "Інвестиційна компанія "Гарант-Капітал"

про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Домофони України" (далі - ТзОВ "Домофони України", позивач) звернулось до Господарського суду Львівської області із позовом до Іноземного підприємства "Інвестиційна компанія "Гарант-Капітал" (далі - ІП "Інвестиційна компанія "Гарант-Капітал", відповідач) про стягнення 148 500,00 грн - основного боргу, 107 127,90 грн - інфляційних втрат та 12 743,00 грн - 3% річних на підставі укладеного 23 вересня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Інвестгруп" (позикодавець) (далі - ТзОВ ВКФ "Інвестгруп") та Іноземним підприємством "Інвестиційна компанія "Гарант-Капітал" (позичальник) договору №ФД-29/0914 про поворотну безвідсоткову фінансову допомогу з урахуванням укладеного договору №1 про відступлення права вимоги (цесії) від 16.11.2017, згідно якого замінено кредитора у зобов`язаннях Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Інвестгруп" (первісний кредитор, або цедент) на ТзОВ "Домофони України" (новий кредитор або цесіонарій), що виникли на підставі договору №ФД-29/0914 від 23.09.2014.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно з умовами договору №ФД-29/0914 від 23.09.2014 відповідач отримав від ТзОВ ВКФ "Інвестгруп" грошові кошти в загальній сумі 148 500,00 грн, що підтверджується банківськими виписками за 23.09.2014, за 24.09.2014, за 29.09.2014.

16.11.2017 ТзОВ ВКФ "Інвестгруп" вручило відповідачу повідомлення №іг/15 від 16.11.2017, що підтверджується відміткою відповідача про отримання даного повідомлення та визнається відповідачем, в якому ТЗОВ ВКФ "Інвестгруп" повідомило відповідача про те, що згідно умов договору №1 про відступлення права вимоги (цесії) від 16.11.2017 замінено кредитора у зобов`язаннях, що виникли на підставі договору №ФД-29/0914 від 23.09.2014 укладеного між ТзОВ "ВКФ "Інвестгруп" (позикодавець) та ІП "Інвестиційна компанія "Гарант-Капітал" на загальну суму основної заборгованості 148 500,00 грн.

Між позивачем та відповідачем 16.11.2017 був складений акт звіряння взаємних розрахунків, підписаний та скріплений печатками обох сторін, згідно якого заборгованість відповідача перед позивачем станом на 16.11.2017 становила 148500,00 грн.

Невиконання відповідачем своїх зобов`язань стало підставою для звернення позивачем із позовом до суду.

2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Господарського суду Львівської області від 12.12.2017 у справі № 914/2420/17 позов задоволено частково. Стягнуто з ІП "Інвестиційна компанія "Гарант-Капітал" на користь ТзОВ "Домофони України" 148 500,00 грн - основного боргу, 107 127,90 грн - інфляційних втрат, 12 742,52 грн - 3% річних та 4 025,56 грн судового збору. В решті позовних вимог щодо стягнення 3% річних відмовлено.

10.07.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Поліс" (далі ТзОВ "ФК "Поліс", скаржник) подало апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Львівської області від 12.12.2017 у справі № 914/2420/17.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, порушено права та інтереси скаржника, оскільки заявник апеляційної скарги, який є кредитором відповідача у справі про банкрутство № 914/1186/18, позбавлений права звернути стягнення на заставлене майно ІП "Інвестиційна компанія "Гарант-Капітал" у справі № 910/5755/16 Господарського суду м. Києва у зв`язку з відкриттям провадження 18.07.2018 у справі № 914/1186/18 про банкрутство ІП "Інвестиційна компанія "Гарант-Капітал", а оскаржуване рішення стало однією з підстав для порушення справи про банкрутство за заявою позивача ТзОВ "Домофони України". Постановою Господарського суду Львівської області від 16.01.2019 у справі № 914/1186/18 ІП "Інвестиційна компанія "Гарант-Капітал" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 22.07.2019 у справі № 914/2420/17 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТзОВ "ФК "Поліс" б/н від 09.07.2019 на рішення Господарського суду Львівської області від 12.12.2017 у справі № 914/2420/17. Апеляційну скаргу ТзОВ "ФК "Поліс" б/н від 09.07.2019 на рішення Господарського суду Львівської області від 12.12.2017 у справі № 914/2420/17 з доданими до неї матеріалами повернуто скаржнику.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що оскаржуване рішення суду першої інстанції не стосується прав, інтересів або обов`язків ТзОВ "ФК "Поліс", тому скаржник не наділений правом подавати апеляційну скаргу на таке рішення після спливу одного року з дня його прийняття, відтак, наявні підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження на підставі ч. 2 ст. 261 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу

До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ТзОВ "ФК "Поліс" на ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 22.07.2019 у справі № 914/2420/17, в якій скаржник просить скасувати вищевказану ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 22.07.2019 у справі № 914/2420/17, а справу передати до Західного апеляційного господарського суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТзОВ "ФК "Поліс" на рішення Господарського суду Львівської області від 12.12.2017 у справі № 914/2420/17.

Вимоги касаційної скарги обґрунтовані порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального законодавства, зокрема статей 254 та 261 ГПК України (у редакції, чинній на момент винесення оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції), внаслідок чого протиправно відмовлено скаржнику у відкритті апеляційного провадження та позбавлено останнього гарантованого Конституцією України та ГПК України права на апеляційне оскарження судового рішення, що стосується його прав, інтересів та обов`язків.

4. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу

Відзиви на касаційну скаргу від інших учасників справи до Верховного Суду не надходили.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції з посиланням на норми права

Предметом касаційного перегляду у даній справі є питання законності відмови у відкритті апеляційного провадження на рішення суду першої інстанції за апеляційною скаргою особи, яка не брала участь у справі та вважає, що оскаржуване рішення стосується її прав, обов`язків та інтересів.

Розглянувши доводи касаційної скарги та перевіривши застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України" зазначено: "право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані".

Виходячи з приписів ст. ст. 55, 129 Конституції України, застосування та користування правами на судовий захист, апеляційний перегляд справи здійснюється у випадках та в порядку, встановлених законом.

Тобто, реалізація конституційного права, зокрема, на апеляційне оскарження судового рішення, ставиться в залежність від положень відповідних процесуальних норм, в даному випадку - норм Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до пункту 13 частини першої Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України (в редакції від 03.10.2017 № 2147-VIII, чинній з 15.12.2017) судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Частиною 1 статті 93 ГПК України (у редакції, яка діяла станом на дату ухвалення рішення суду) встановлено, що апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п`яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Апеляційна скарга, яка подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо апеляційний господарський суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для відновлення строку, про що постановляється ухвала. Розгляд заяви особи про поновлення строку на подання апеляційної скарги здійснюється одним із суддів колегії суддів апеляційного господарського суду, склад якої визначений при реєстрації справи відповідно до положень частини четвертої статті 91 цього Кодексу (ч. 2 ст. 93 ГПК України).

При цьому, згідно частини першої статті 91 ГПК України, в редакції до 15.12.2017, право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили, мають сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки.

Отже, виходячи з аналізу наведених норм, відповідно до вимог ст. 91 ГПК України, особи, яких не було залучено до участі у справі, вправі оскаржити виключно рішення суду, яке безпосередньо стосується прав та обов`язків цієї особи.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 17 ГПК України (у редакції від 03.10.2017 № 2147-VIII, чинній з 15.12.2017) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 254 ГПК України, в редакції чинній з 15.12.2017, учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

В контексті зазначеного, за приписами процесуального законодавства судове рішення, оскаржуване особою, яка не брала участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов`язків цієї особи, що випливають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків.

Так, особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку, передбаченому статтею 254 ГПК України, повинна довести, наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

Слід ураховувати, що судове рішення, оскаржуване не залученою до участі у справі особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

Рішення є таким, що прийнято про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині цього рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав по права та обов`язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.07.2018 у справі № 911/2635/17).

Разом з тим, пунктом 3 частини 1 ст. 264 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що при розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважає, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов`язки, суд апеляційної інстанції, перевіривши матеріали апеляційної скарги на предмет їх відповідності ст.ст. 258, 259 ГПК України, та за відсутності підстав для залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги чи для відмови у відкритті апеляційного провадження з інших підстав, відкриває апеляційне провадження за апеляційною скаргою такої особи та має належним чином дослідити і встановити, чи вирішив суд в оскаржуваному рішенні питання про права, інтереси та (або) обов`язки заявника апеляційної скарги.

Якщо ж при цьому судом апеляційної інстанції буде встановлено, що права, інтереси та (або) обов`язки такої особи оскаржуваним судовим рішенням не порушені та, що питання про її права, інтереси та (або) обов`язки у справі судом першої інстанції не вирішувалися, то апеляційний господарський суд не позбавлений права закрити апеляційне провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України.

Проте, встановлення обставин щодо ухвалення судом рішення про права, інтереси та (або) обов`язки особи, яку не було залучено до участі у справі, можливе тільки після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою такої особи.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 14.08.2019 у справі №62/112, а також Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 13.09.2019 у справі № 916/914/19.

За таких обставин, виходячи з аналізу наведених норм, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції на стадії вирішення питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою дійшов передчасного висновку, що оскаржуване рішення Господарського суду Львівської області від 12.12.2017 у справі № 914/2420/17 не стосується прав, інтересів або обов`язків ТзОВ "ФК "Поліс" та про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТзОВ "ФК "Поліс" на підставі ч. 2 ст. 261 ГПК України.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до вимог частин першої та другої ст. 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно вимог частини третьої статті 304 ГПК України, касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Пунктом 2 частини 1 статті 308 ГПК України визначено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Відтак, встановивши зазначені порушення, згідно норм ст. 310 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала Західного апеляційного господарського суду від 22.07.2019 у справі № 914/2420/17 підлягає скасуванню, а справа - направленню до Західного апеляційного господарського суду на стадію вирішення питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТзОВ "ФК "Поліс" на рішення Господарського суду Львівської області від 12.12.2017 у справі № 914/2420/17.

7. Розподіл судових витрат

Оскільки, у даному випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат відповідно до вимог статті 129 ГПК України судом касаційної інстанції не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Поліс" на ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 22.07.2019 у справі № 914/2420/17 задовольнити.

2. Ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 22.07.2019 у справі № 914/2420/17 скасувати.

3. Справу № 914/2420/17 направити до Західного апеляційного господарського суду на стадію вирішення питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Поліс" на рішення Господарського суду Львівської області від 12.12.2017 у справі № 914/2420/17.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий К.М. Огороднік

Судді С.В. Жуков

О.В. Случ