Ухвала

від 25.10.2019 по справі 5026/1056/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

25 жовтня 2019 року м. Черкаси

справа № 5026/1056/2012

Господарський суд Черкаської області у складі: головуючого - судді Скиби Г.М., за участю секретаря судового засідання Романенко Л.В., у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду розглянув скаргу державного підприємства Косарський спиртовий завод в особі Облапенка Сергія Миколайовича - голови комісії з припинення згідно наказу Мінагрополітики України №565 від 21.12.2016р. на постанову управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області від 20.08.2019р. ВП №31902843 про арешт майна боржника по справі

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Полісервіс , м. Київ, вул. Чорнобильська, буд. 22

до державного підприємства Косарський спиртовий завод , с. Косарі Кам`янського району, вул. Кірова, буд. 1

про стягнення 954 189,93 грн. заборгованості,

за участю повноважних представників сторін:

від заявника (боржника): не з`явився;

від кредитора (позивача): Білий М.М. - адвокат - за довіреністю;

від ВДВС: Лисенко М.А. - за довіреністю.

Товариство з обмеженою відповідальністю Полісервіс звернулось в господарський суд з позовом до державного підприємства Косарський спиртовий завод про стягнення заборгованості за поставлене паливо згідно договору №31, та відшкодування судових витрат.

Рішенням суду від 23.08.2012р. позов задоволено повністю - присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 954 189,93 грн. заборгованості та 19083,80 грн. судового збору.

07.09.2012р. на виконання рішення суду було видано наказ.

02.09.2019р. до суду надійшла скарга державного підприємства Косарський спиртовий завод від 27.08.2019р. №03-08 на постанову управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області від 20.08.2019р. ВП №31902843 про арешт майна боржника, в якій скаржник просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову про арешт майна від 20.08.2019р., винесену відділом примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Черкаській області у ЗВП №31902843 в частині накладення арешту згідно наказу №13/5026/1056/2012 від 07.09.2012р.

Заявник (боржник), належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, участь своїх представників у судове засідання не забезпечили, витребувані документи не надав, про причини неявки суд не повідомив. Ухвалу суду від 25.09.2019р. про призначення скарги до розгляду вручено уповноваженому представнику заявника (боржника), що підтверджується повідомленнями про вручення рекомендованих поштових відправлень.

До початку судового засідання стягувач подав до суду клопотання від 16.10.2019р. №16/10/01, в якому просить суд відмовити в задоволенні скарги повністю, оскільки ТОВ Полісервіс не може отримати від державного підприємства належні йому грошові кошти, присуджені йому рішенням господарського суду Черкаської області від 23.08.2012р., яке вже 7 років не виконується, оскільки у ДП Косарський спиртовий завод відсутні грошові кошти та майно, яке було передано його правонаступнику ДП Укрспирт , що порушує визначені Конвенцією про захист прав і основоположних свобод право позивача на мирне володінні своїм майном та принцип правової визначеності.

В судовому засіданні представник стягувача просив відмовити в задоволенні скарги.

Представник ВДВС просив відмовити в задоволенні скарги.

Згідно ч. 2 ст. 342 ГПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

24 жовтня 2019 року від Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області надійшов відзив на скаргу, в якому Управління вказувало, що нормами Закону України Про виконавче провадження визначено обов`язок державного виконавця використати всі можливі заходи для примусового виконання, в тому числі накладення арешту, проведення опису та реалізація майна боржника.

В засіданні суду:

- державний виконавець вказував, що примусове виконання рішення суду з даної справи здійснюється у зведеному виконавчому провадженні, в зв`язку з чим просить суд у задоволенні скарги відмовити.

- стягувач зазначав, що дії державного виконавця повністю відповідають вимогам Закону України "Про виконавче провадження", оскільки накладення арешту (без вилучення та примусової реалізації) не є заходом примусового виконання рішення суду, а є лише заходом збереження майна боржника та в подальшому забезпечення виконання рішення суду. Жодних заходів щодо реалізації майна боржника не здійснювалось.

Стягувач не погоджується з твердженням боржника, що арештовані транспортні засоби перебувають на обліку в ДП "Укрспирт", оскільки в силу вимог ст. 59 "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Стягувач не погоджується з посиланням боржника на норми Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна", яким встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних капіталах яких, частка державних підприємств не менше 25%, до вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізації майна.

Згідно ч. 2 ст. 1 вищевказаного Закону дія мораторію, встановлена частиною першою цієї статті, не поширюється на застосування примусової реалізації майна (за виключенням об`єктів, що відповідно до закону не підлягають приватизації, а також підприємств, перед якими у держави є підтверджена в установленому порядку заборгованість з відшкодування різниці в тарифах на теплову енергію та послуги з опалення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню) для погашення заборгованості перед Національною акціонерною компанією Нафтогаз України та її дочірніми підприємствами, що здійснювали постачання природного газу на підставі ліцензії. Порядок реалізації майна встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Заслухавши пояснення представників сторін та ВДВС, розглянувши скаргу та дослідивши матеріали справи, судом встановлено таке:

Звертаючись з відповідною скаргою боржник вказував, що транспортні засоби та причепи, на які накладено арешт відповідно до оскаржуваної постанови від 20 серпня 2019 року - відносяться до основних засобів виробництва підприємства.

На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 28 липня 2010 року №672 транспортні засоби державного підприємства "Косарський спиртовий завод" актом приймання - передачі основних засобів від 01 лютого 2011 року №1 передані з балансу боржника на баланс ДП "Укрспирт".

Також скаржник вказував, що при прийнятті оскаржуваної постанови було порушено вимоги ст. 1 Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна", оскільки транспортні засоби, визначені в оскаржуваній постанові перебувають на обліку ДП "Укрспирт", як основні засоби.

В зв`язку з чим боржник просив суд скасувати відповідну постанову від 20 серпня 2019 року.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 129 1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Відповідно до ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

21 січня 2014 року державним виконавцем відкрито виконавче провадження щодо примусового виконання наказу від 21 березня 2014 року зі справи №5026/1056/2012.

Зазначене виконавче провадження перебуває у зведеному виконавчому провадженні №31902843.

З облікової картки зведеного виконавчого провадження вбачається, що на примусовому виконанні знаходяться виконавчі документи, що видані виключно господарським судом Черкаської області.

Отже, оскільки державне підприємство Косарський спиртовий завод було відповідачем у господарських справах та боржником у зведеному виконавчому провадженні з примусового виконання судових рішень у господарських справах, ухвалених за правилами лише господарського судочинства, то відповідна скарга державного підприємства Косарський спиртовий завод на дії державної виконавчої служби під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами однієї (господарської) юрисдикції, підлягає розгляду в межах цієї справи за правилами господарського судочинства.

При цьому судом враховано правову позицію висловлену Верховним Судом у постанові від 05 червня 2019 року у справі № 911/100/18.

20 серпня 2019 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Лисенком М.А. було прийнято оскаржувану постанову про арешт майна боржника, якою було накладено арешт на належне боржнику майно, а саме:

трактор колісний МТЗ-82, 1992 року, ДНЗ 9839 ЧД;

трактор колісний МТЗ-80, 1991 року, ДНЗ 1764 МН;

трактор колісний МТЗ-80, 1991 року, ДНЗ 9837 ЧД;

трактор колісний ЮМЗ-6АКЛ, 1992 року, ДНЗ -17643 МН;

причіп 2ПТС 4, 1991 року, ДНЗ-ЧБ4268;

причіп 2ПТС 4, 1991 року, ДНЗ-ЧБ5908;

причіп 2ПТС 4, 1991 року, ДНЗ-ЧБ5976;

трактор гусеничний Т-170, 1992 року, ДНЗ-0611ХФ;

трактор гусеничний ДТ-75М, 1991 року, ДНЗ-0610ХФ;

причіп ПСЕ-Ф-12,5Б, 1992 року, ДНЗ МН 04183;

причіп ПСЕ-12,5Б, 1978 року, ДНЗ МН 04182.

За змістом ст. 1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частин першої, другої статті 18 Закону України Про виконавче провадження виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а також здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Особливості виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи встановлено статтею 4 Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень , за приписами пункту 1 якої виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи здійснюється в порядку, визначеному Законом України Про виконавче провадження , з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Крім того, згідно з положеннями Закону України Про введення мораторію на примусову реалізацію майна мораторій не поширюється на застосування примусової реалізації майна (за виключенням об`єктів, що відповідно до закону не підлягають приватизації, а також підприємств, перед якими у держави є підтверджена в установленому порядку заборгованість з відшкодування різниці в тарифах на теплову енергію та послуги з опалення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню) для погашення заборгованості перед Національною акціонерною компанією Нафтогаз України та її дочірніми підприємствами, що здійснювали постачання природного газу на підставі ліцензії. Порядок реалізації майна встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Для цілей цього Закону під примусовою реалізацією майна підприємств розуміється відчуження об`єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами, а також акцій (часток, паїв), що належать державі в майні інших господарських товариств і передані до статутних капіталів цих підприємств, якщо таке відчуження здійснюється шляхом:

звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою, крім рішень щодо виплати заробітної плати та інших виплат, що належать працівнику у зв`язку із трудовими відносинами, та рішень щодо зобов`язань боржника з перерахування фондам загальнообов`язкового державного соціального страхування заборгованості із сплати внесків до цих фондів, яка виникла до 1 січня 2011 року, та з перерахування органам Пенсійного фонду України заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

На підставі Закону України Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації боржника включено до додатку №1 переліку підприємств, що не підлягають приватизації.

Згідно ст. 48 Закону України Про виконавче провадження стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15 1 Закону України Про електроенергетику , на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19 1 Закону України Про теплопостачання , на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26 1 Закону України Про теплопостачання , статті 18 1 Закону України Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення , на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки , на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.

Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

Відповідно до ст. 4 Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень у разі якщо рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи не виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, його виконання здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Протягом десяти днів з дня встановлення державним виконавцем факту наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до пунктів 2 - 4, 9 частини першої статті 37 Закону України Про виконавче провадження , крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, але не пізніше строку, встановленого частиною другою цієї статті, керівник відповідного органу державної виконавчої служби подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування стягувачу коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України, про що повідомляє в установленому порядку стягувача.

У разі відсутності необхідних документів та відомостей кошти перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, про порядок виплати коштів з якого державний виконавець повідомляє в установленому порядку стягувача не пізніше наступного дня після перерахування коштів.

Кошти, що надійшли на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, перераховуються стягувачу протягом десяти днів з дня надходження всіх необхідних для цього документів та відомостей.

Перерахування коштів за рішенням суду здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у тримісячний строк з дня надходження документів та відомостей, необхідних для цього, з одночасним направленням повідомлення про виплату коштів державному виконавцю, державному підприємству або юридичній особі.

Державний виконавець протягом десяти днів з дня отримання такого повідомлення виносить постанову про заміну стягувача на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, з одночасним направленням повідомлення такому органу.

Державне підприємство або юридична особа, які визнані боржниками за рішеннями суду, зобов`язані протягом десяти днів з дня перерахування коштів відкрити рахунки в органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та проводити розрахунки виключно з цих рахунків. Положення цієї частини не поширюються на банки, сто відсотків або частка статутного капіталу яких належить державі.

За змістом частин першої - третьої та сьомої статті 56 Закону України Про виконавче провадження арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Вилучення арештованого майна з передачею його для реалізації здійснюється у строк, встановлений виконавцем, але не раніше ніж через п`ять робочих днів після накладення арешту. Продукти та інші речі, що швидко псуються, вилучаються і передаються для продажу негайно після накладення арешту.

Зняття арешту з майна боржника у виконавчому провадженні регулюється статтею 59 Закону України Про виконавче провадження .

Зокрема, згідно п. 2 ч. 4 ст. 59 Закону України Про виконавче провадження підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника.

Згідно з абзацом першим частини першої, частинами шостою і сьомою статті 61 Закону України "Про виконавче провадження" реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною.

Накладення арешту на майно (кошти) боржника (для забезпечення реального виконання рішення) та звернення стягнення на майно боржника є різними виконавчими діями, відповідно, такі дії мають різні правові наслідки.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 13 березня 2018 року у справі №910/18299/16.

Боржником фактично оскаржується постанова про накладення арешту, а не виконавчі дії виконавця зі звернення стягнення на майно боржника.

Матеріали справи не містять доказів належного виконання рішення суду станом на 20 серпня 2019 року.

Згідно ст. 343 ГПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова від 20 серпня 2019 року не суперечить вимогам Закону України Про виконавче провадження , Закону України Про введення мораторію на примусову реалізацію майна , Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень , а тому відповідна скарга задоволенню не підлягає.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст. ст. 234, 343 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

Скаргу державного підприємства Косарський спиртовий завод на дії

Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили в порядку визначеному ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки визначені ст.ст. 255-257 ГПК України.

Ухвалу направити стягувачу, боржнику та відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області.

Суддя Г.М. Скиба