Постанова

від 11.12.2019 по справі 5026/1056/2012

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" грудня 2019 р. Справа№ 5026/1056/2012

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Пашкіної С.А.

Буравльова С.І.

за участю секретаря судового засідання: Бовсунівської Л.О.

за участю представників сторін не з'явились

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Косарський спиртовий завод"

на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 25.10.2019

за скаргою Державного підприємства "Косарський спиртовий завод", в особі Облапенка Сергія Миколайовича - голови комісії

на постанову Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області від 20.08.2019 ВП №31902843

про арешт майна боржника

у справі №5026/1056/2012 (суддя Скиба Г.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Полісервіс"

до Державного підприємства "Косарський спиртовий завод"

про стягнення 954 189,93 грн, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 25.10.2019 скаргу Державного підприємства Косарський спиртовий завод на дії Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області залишено без задоволення.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що оскаржувана постанова від 20 серпня 2019 року про накладення арешту не суперечать вимогам Закону України "Про виконавче провадження", Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна", Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, Державне підприємство Косарський спиртовий завод звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Черкаської області від 25.10.2019 скасувати та постановити нове рішення, яким заяву задовольнити.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт зазначає про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а саме неврахуванням вимог Закону України Про введення мораторію на примусову реалізацію майна , Закону України Про приватизацію державного майна .

Згідно з Витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.11.2019 по справі №5026/1056/2012 визначено колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Сітайло Л.Г. судді: Пашкіна С.А., Буравльов С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.11.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Косарський спиртовий завод" на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 25.10.2019у справі №5026/1056/2012. Розгляд апеляційної скарги призначено на 11.12.2019.

В судове засідання 11.12.2019 представники сторін не з'явились, про причини неявки суд не повідомили. Про дату час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Згідно з п. 11, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Відповідно до п. 12, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представників сторін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції встановив таке.

Рішенням суду від 23.08.2012 позов задоволено повністю - присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 954 189,93 грн заборгованості та 19083,80 грн судового збору.

07 вересня 2012 року на виконання рішення суду видано наказ.

02 вересня 2019 року до суду надійшла скарга державного підприємства Косарський спиртовий завод від 27.08.2019р. №03-08 на постанову Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області від 20.08.2019р. ВП №31902843 про арешт майна боржника, в якій скаржник просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову про арешт майна від 20.08.2019р., винесену відділом примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Черкаській області у ЗВП №31902843, в частині накладення арешту, згідно з наказом №13/5026/1056/2012 від 07.09.2012р.

21 січня 2014 року державним виконавцем відкрито виконавче провадження щодо примусового виконання наказу від 21 березня 2014 року зі справи №5026/1056/2012.

Зазначене виконавче провадження перебуває у зведеному виконавчому провадженні №31902843.

З облікової картки зведеного виконавчого провадження вбачається, що на примусовому виконанні знаходяться виконавчі документи, що видані виключно господарським судом Черкаської області.

Таким чином, оскільки Державне підприємство Косарський спиртовий завод було відповідачем у господарських справах та боржником у зведеному виконавчому провадженні з примусового виконання судових рішень у господарських справах, ухвалених за правилами лише господарського судочинства, то відповідна скарга Державного підприємства Косарський спиртовий завод на дії державної виконавчої служби під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об'єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами однієї (господарської) юрисдикції, підлягає розгляду в межах цієї справи за правилами господарського судочинства.

При цьому, судом враховано правову позицію, висловлену Верховним Судом у постанові від 05 червня 2019 року по справі № 911/100/18.

Як встановлено судом першої інстанції, 20 серпня 2019 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Лисенком М.А. прийнято оскаржувану постанову про арешт майна боржника, якою було накладено арешт на належне боржнику майно, а саме: трактор колісний МТЗ-82, 1992 року, ДНЗ 9839 ЧД; трактор колісний МТЗ-80, 1991 року, ДНЗ 1764 МН;трактор колісний МТЗ-80, 1991 року, ДНЗ 9837 ЧД; трактор колісний ЮМЗ-6АКЛ, 1992 року, ДНЗ -17643 МН; причіп 2ПТС 4, 1991 року, ДНЗ-ЧБ4268; причіп 2ПТС 4, 1991 року, ДНЗ-ЧБ5908; причіп 2ПТС 4, 1991 року, ДНЗ-ЧБ5976; трактор гусеничний Т-170, 1992 року, ДНЗ-0611ХФ; трактор гусеничний ДТ-75М, 1991 року, ДНЗ-0610ХФ; причіп ПСЕ-Ф-12,5Б, 1992 року, ДНЗ МН 04183; причіп ПСЕ-12,5Б, 1978 року, ДНЗ МН 04182.

За змістом статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частин першої, другої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі. Вчиняти виконавчі дії, а також здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Особливості виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи встановлено статтею 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", за приписами пункту 1 якої виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи здійснюється в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Крім того, згідно з положеннями Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" мораторій не поширюється на застосування примусової реалізації майна (за виключенням об'єктів, що відповідно до закону не підлягають приватизації, а також підприємств, перед якими у держави є підтверджена в установленому порядку заборгованість з відшкодування різниці в тарифах на теплову енергію та послуги з опалення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню) для погашення заборгованості перед Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та її дочірніми підприємствами, що здійснювали постачання природного газу на підставі ліцензії. Порядок реалізації майна встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Для цілей цього Закону, під примусовою реалізацією майна підприємств розуміється відчуження об'єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами, а також акцій (часток, паїв), що належать державі в майні інших господарських товариств і передані до статутних капіталів цих підприємств, якщо таке відчуження здійснюється шляхом: звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою, крім рішень щодо виплати заробітної плати та інших виплат, що належать працівнику у зв'язку із трудовими відносинами, та рішень щодо зобов'язань боржника з перерахування фондам загальнообов'язкового державного соціального страхування заборгованості зі сплати внесків до цих фондів, яка виникла до 1 січня 2011 року, та з перерахування органам Пенсійного фонду України заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

На підставі Закону України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" боржника включено до додатку №1 переліку підприємств, що не підлягають приватизації.

Згідно зі статтею 48 Закону України "Про виконавче провадження" стягнення за виконавчими документами звертається, в першу чергу, на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 151 Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 191 Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 261 Закону України "Про теплопостачання", статті 181 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно з законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.

Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" у разі, якщо рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи не виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, його виконання здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Протягом десяти днів, з дня встановлення державним виконавцем факту наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувану, відповідно до пунктів 2 - 4, 9 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, але не пізніше строку, встановленого частиною другою цієї статті, керівник відповідного органу державної виконавчої служби подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування стягувачу коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України, про що повідомляє в установленому порядку стягувача.

У разі відсутності необхідних документів та відомостей, кошти перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, про порядок виплати коштів з якого, державний виконавець повідомляє в установленому порядку стягувача не пізніше наступного дня після перерахування коштів.

Кошти, що надійшли на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, перераховуються стягувачу протягом десяти днів з дня надходження всіх необхідних для цього документів та відомостей.

Перерахування коштів за рішенням суду здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у тримісячний строк з дня надходження документів та відомостей, необхідних для цього, з одночасним направленням повідомлення про виплату коштів державному виконавцю, державному підприємству або юридичній особі.

Державний виконавець, протягом десяти днів з дня отримання такого повідомлення, виносить постанову про заміну стягувача на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, з одночасним направленням повідомлення такому органу.

Державне підприємство або юридична особа, які визнані боржниками за рішеннями суду, зобов'язані протягом десяти днів, з дня перерахування коштів відкрити рахунки в органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів та проводити розрахунки виключно з цих рахунків. Положення цієї частини не поширюються на банки, сто відсотків або частка статутного капіталу яких належить державі.

За змістом частин першої - третьої та сьомої статті 56 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення, з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Вилучення арештованого майна з передачею його для реалізації здійснюється у строк, встановлений виконавцем, але не раніше ніж через п'ять робочих днів після накладення арешту. Продукти та інші речі, що швидко псуються, вилучаються і передаються для продажу негайно після накладення арешту.

Зняття арешту з майна боржника у виконавчому провадженні регулюється статтею 59 Закону України "Про виконавче провадження".

Зокрема, згідно п. 2 ч. 4 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника.

Згідно з абзацом першим частини першої, частинами шостою і сьомою статті 61 Закону України "Про виконавче провадження", реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною.

Накладення арешту на майно (кошти) боржника (для забезпечення реального виконання рішення) та звернення стягнення на майно боржника є різними виконавчими діями, відповідно, такі дії мають різні правові наслідки.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 13 березня 2018 року у справі № 910/18299/16.

Зі змісту скарги на дії державного виконавця вбачається, що боржником фактично оскаржується постанова про накладення арешту, а не виконавчі дії виконавця зі звернення стягнення на майно боржника.

Матеріали справи не містять доказів належного виконання рішення суду станом на 20 серпня 2019 року.

Відповідно до частини 3 статті Господарського процесуального кодексу України, якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що оскаржувана постанова від 20 серпня 2019 року не суперечать вимогам Закону України "Про виконавче провадження", Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна", Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", а тому відповідна скарга задоволенню не підлягає.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищенаведені норми, колегією суддів визнано безпідставними посилання апелянта, що при постановленні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції не враховано вимог Закону України Про введення мораторію на примусову реалізацію майна , Закону України Про приватизацію державного майна .

На підставі вищевикладеного, апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого суду, що постанова від 20 серпня 2019 року не суперечить вимогам Закону України Про виконавче провадження , Закону України Про введення мораторію на примусову реалізацію майна , Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень .

Доводи апелянта по суті скарги, в межах заявлених вимог, колегією суддів визнано безпідставними та необґрунтованими, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі та не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що ухвала Господарського суду Черкаської області від 11.09.2019 у справі №5026/1056/2012 обґрунтована, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а, отже, підстав для її скасування не вбачається, в зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 271, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Державного підприємства Косарський спиртовий завод , в особі Облапенка Сергія Миколайовича - голови комісії, залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду Черкаській області від 20.08.2019 по справі №5026/1056/2012 без змін.

2.Справу №5026/1056/2012 передати до Господарського суду Черкаській області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до ст. 286-291 ГПК України.

Повний текст складено: 17.12.2019.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді С.А. Пашкіна

С.І. Буравльов