Ухвала

від 17.02.2020 по справі 5026/1056/2012

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

17 лютого 2020 року

м. Київ

Справа № 5026/1056/2012

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Львова Б. Ю. (головуючий), Булгакової І. В. і Селіваненка В. П.,

розглянувши матеріали касаційної скарги державного підприємства "Косарський спиртовий завод" (далі - Підприємство)

на ухвалу господарського суду Черкаської області від 25.10.2019

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2019

за скаргою Підприємства в особі Облапенка Сергія Миколайовича - голови комісії з припинення

на постанову відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області від 20.08.2019 ЗВП № 31902843 про арешт майна боржника

зі справи № 5026/1056/2012

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Полісервіс"

до Підприємства

про стягнення 954 189, 93 грн.,

ВСТАНОВИВ:

11.01.2020 (згідно з відміткою "Укрпошта Експрес") Підприємство звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою від 11.01.2020 № 07-01, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Черкаської області від 25.10.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2019 і прийняти нове рішення, яким визнати протиправною та скасувати постанову відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області від 20.08.2019 ЗВП № 31902843 про арешт майна боржника.

Дослідивши матеріали справи № 5026/1056/2012 та касаційної скарги Підприємства, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з урахуванням такого.

Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), про розгляд скарг на дії (бездіяльність) органів державної виконавчої служби, приватного виконавця, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не має значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Підприємство звернулося до господарського суду Запорізької області зі скаргою на постанову відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області від 20.08.2019 ЗВП № 31902843 в частині накладення арешту на транспортні засоби, які перебувають на обліку державного підприємства "Укрспирт" як правонаступника Підприємства відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України № 672, накладення арешту на які є порушенням Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна".

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 25.10.2019, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2019, скаргу Підприємства на дії управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області залишено без задоволення.

Ухвалюючи оскаржувані рішення, суди попередніх інстанції виходили з того, що постанова державного виконавця про накладення арешту не суперечить вимогам Закону України "Про виконавче провадження", Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна", Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень". Суди встановили, що боржник фактично оскаржує постанову про накладення арешту, а не виконавчі дії зі звернення стягнення на майно боржника, які є різними виконавчими діями, та, відповідно, мають різні правові наслідки.

Зазначений висновок збігається з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 13.03.2018 у справі № 910/18299/16 та від 04.06.2019 у справі № 908/2609/17, згідно з якою накладення арешту на майно (кошти) боржника (для забезпечення реального виконання рішення) та звернення стягнення на майно боржника є різними виконавчими діями, відповідно, такі дії мають різні правові наслідки.

У касаційній скарзі Підприємство посилається на те, що суд не застосував положень статей 10, 13, 48, 56 Закону України "Про виконавче провадження", надав неправильне тлумачення статей 1 та 2 Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна", а також зазначило, що висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 13.03.2018 у справі № 910/18299/16, у цьому спорі застосуванню не підлягають. Водночас у скарзі немає будь-яких доводів та обґрунтувань, що розгляд зазначеної скарги матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Разом з тим необхідно зазначити, що зазначені скаржником доводи зводяться до заперечення встановлених судами обставин справи з одночасним тлумаченням стороною власного викладення обставин справи, до переоцінки доказів, які були здійсненні судами під час розгляду справи по суті, і в цілому до заперечення результату розгляду справи судами.

Касаційний господарський суд вважає, що наведені скаржником у касаційній скарзі доводи та аналіз судових рішень у цій справі не дають підстав для висновку про те, що розгляд касаційної скарги матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява № 21920/93, пункт 48) зазначено, що, зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

У контексті викладеного необхідно враховувати, що Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995 державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад, справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.

З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Підприємства на ухвалу господарського суду Черкаської області від 25.10.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2019 зі справи № 5026/1056/2012.

Керуючись статтею 234, абзацом другим частини другої статті 293 ГПК України, Касаційний господарський суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою державного підприємства "Косарський спиртовий завод" на ухвалу господарського суду Черкаської області від 25.10.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2019 зі справи № 5026/1056/2012.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя Б. Львов

Суддя І. Булгакова

Суддя В. Селіваненко