Постанова

від 09.10.2019 по справі 300/666/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий суддя у першій інстанції : Гундяк В.Д.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2019 рокуЛьвів№ 857/7394/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Бруновської Н.В.

суддів: Затолочного В.С., Матковської З.М.

за участю секретаря судового засідання: Герман О.В.

апелянта: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30 травня 2019 року у справі № 300/666/19 за адміністративним позовом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Івано-Франківській області до ОСОБА_1 про стягнення капіталізованих платежів, -

ВСТАНОВИВ :

26.03.2019р. позивач Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Івано-Франківській області звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення капіталізованих платежів в розмірі - 142 642,15 гривень.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.05.2019р. позов задоволено. Суд стягнув з ОСОБА_1 на користь Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Івано-Франківській області - на рахунок Калуського відділення в Калуському ГУ ДКСУ в Івано-Франківській області капіталізовані платежі в розмірі - 142 642 грн. 15 коп.

Не погоджуючись із даним рішенням, апелянт ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій зазначає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.

Апелянт просить суд, рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.05.2019р. скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові.

Апелянт ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримала апеляційну скаргу із підстав у ній зазначених.

Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явились, хоча належним чином повідомленні про дату, час і місце розгляду справи в порядку ст.126 КАС України, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до ст.313 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, учасника процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

Відповідач - ФОП ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 зареєстрована у Відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Калуському районі як страхувальник - платник страхових внесків до Фонду соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань України, реєстраційний номер страхувальника - НОМЕР_2 , що підтверджено копією заяви останньої від 11.07.2002 року та копією повідомлення № 4005.

Після приєднання Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Калуському районі (код ЄДРПОУ 25925437) до Управління відповідач перебувала на обліку як страхувальник в Калуському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Івано-Франківській області.

На підставі п. 4,5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування припинено юридичну особу - Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Калуському районі, шляхом приєднання до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Івано-Франківській області, про що 16.08.2017р. внесено запис в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується відомостями у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Правонаступником відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Калуському районі є управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Івано-Франківській області, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 1003845954.

Калуське відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Івано-Франківській області є відокремленим структурним підрозділом Управління без права юридичної особи.

Відповідно до ст.ст.1, 15, 35 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування , відповідач перебувала на обліку як страхувальник у Фонді соціального страхування України (надалі Фонд), мала права і обов`язки, встановлені законом, сплачувала єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та була страхувальником своїх працівників, в тому числі застрахованої особи ОСОБА_2 , потерпілого від нещасного випадку на виробництві.

При цьому, у Калуському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Івано-Франківській області перебуває на обліку особова справа потерпілого на виробництві ОСОБА_2 , з яким стався нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом.

Так, потерпілий на виробництві ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 відповідно до трудового договору від 04.07.2002р., зареєстрованого в Калуському міжрайонному центрі зайнятості.

При цьому, ОСОБА_2 перебуває на обліку в Калуському відділенні з 02.01.2007р., має зареєстрований страховий випадок трудове каліцтво, що стався 26.05.2006р. За висновком МСЕК від 22.01.2008р. серії ІФ № 002052 потерпілому встановлена стійка втрата професійної працездатності 30% та 3 група інвалідності безстроково.

Як видно із акту № 1 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом (форми Н-1), акту спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 26.05.2006 р. в 15 год. 10 хв. (форми Н-5) факт нещасного випадку стався з ОСОБА_2 під час роботи у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

Відповідачем ОСОБА_1 29.06.2006р. подано до Відділення Фонду в Калуському районі повідомлення про нещасний випадок, що стався 26.05.2006 р.

ст.36, ст.44 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування передбачено, що у зв`язку з настанням страхового випадку Фондом виплачуються страхові виплати ОСОБА_2 , згідно з постановою Калуського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Івано-Франківській області від 20.03.2018р. №0906/808/808/21 про призначення потерпілому перерахованої щомісячної страхової виплати з 01.03.2018р.

Так, згідно із відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, 27.12.2018р. до Реєстру внесено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1

Розмір щомісячної страхової виплати по відшкодуванню шкоди відповідно до Постанови Калуського відділення УВД ФССУ в Івано-Франківській області від 20.03..2018р. № 0906/808/808/21 складає 1173,43 грн.

Згідно розрахунку, потреба в капіталізації платежу по відшкодуванню щомісячної страхової виплати потерпілому ОСОБА_2 складає: 1173*10,13*12= 142642,15 грн.

З огляду на вказане, позивач Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Івано-Франківській області звернувся до відповідача із заявою від 25.02.2019р. № 07-09/421 про сплату капіталізованих платежів на суму 142 642,15 грн. та розрахунком потреби в капіталізації коштів по ФОП ОСОБА_1 на вказану суму станом на 27.12.2018 р. Проте, дана сума капіталізованих платежів сплачена не була відповідачем.

На час розгляду справи відсутні докази сплати суми капіталізованих платежів та заперечення щодо правильності її обчислення.

Законом України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 23.09.1999 р. № 1105-ХІV (далі - Закон №1105-ХІV) та постановою Кабінету Міністрів України № 765 від 06.05.2000 р. Про затвердження Порядку капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов`язань суб`єкта підприємницької діяльності - банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров`ю (далі - Порядок капіталізації) передбачено, що у разі ліквідації суб`єкта підприємницької діяльності - страхувальника (фізичної особи-підприємця або юридичної особи) у останнього виникає зобов`язання перед Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України щодо сплати капіталізованих платежів, які Фонд соціального страхування сплачує у вигляді страхових виплат потерпілим від нещасного випадку або професійного захворювання, отриманих під час перебування потерпілих осіб у трудових відносинах з цим страхувальником.

ст. 15 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування передбачено, що роботодавець зобов`язаний надавати та оплачувати застрахованим особам у разі настання страхового випадку відповідний вид матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг згідно із цим Законом, інформувати про кожний нещасний випадок або професійне захворювання на підприємстві, повернути Фонду суму виплаченого матеріального забезпечення та вартість наданих соціальних послуг потерпілому на виробництві у разі невиконання своїх зобов`язань щодо сплати страхових внесків, а також виконувати інші обов`язки, встановлені законодавством.

Відповідно до ч.1 ст.11 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування джерелами формування коштів Фонду, разом зі страховими внесками та сумами фінансових санкцій, є капіталізовані платежі, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Капіталізація платежів у зв`язку з ліквідацією суб`єкта підприємницької діяльності для задоволення вимог, що виникли із зобов`язань відшкодувати шкоду, заподіяну життю і здоров`ю громадян, в тому числі застрахованих у Фонді соціального страхування, здійснюється відповідно до Порядку капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов`язань суб`єкта підприємницької діяльності - банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров`ю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2000 року №765.

Капіталізація платежів здійснюється щодо кожної особи з врахуванням заборгованості за попередні роки та необхідності майбутніх платежів. Під час розрахунку сум цих платежів повинні враховуватись заробітна плата потерпілого, відсоток втрати професійної працездатності, витрати по догляду за потерпілим, на реабілітацію, протезування, придбання транспортних засобів та види соціальної допомоги відповідно до медичного висновку, необхідність сплати одноразової допомоги у зв`язку із травмою або професійним захворюванням, які можуть призвести до смерті потерпілого, а також інших виплат, передбачених законодавством.

Отже, із внесенням до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності у відповідача виникають зобов`язання перед Фондом щодо сплати капіталізованих платежів потерпілому ОСОБА_2

Тобто, на ОСОБА_1 поширюються вимоги Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування та положення Порядку капіталізації платежів.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 26.06.2012р. у справі № 21-156а12 та ухвалі Вищого адміністративного суду України від 03.11.2015р. №К/800/18049/15.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта про те що вона як суб`єкт підприємницької діяльності не визнана банкрутом у встановленому законом порядку а тому, до спірних відносин не застосовується Порядок капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов`язань суб`єкта підприємницької діяльності - банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров`ю , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 765 від 06.05.2000 р. виходячи з наступного.

Діюче законодавство передбачає, що ліквідація юридичної особи через банкрутство має наслідком повне припинення будь-якої діяльності такої особи та неможливість набувати права чи виконувати обов`язки. Припинення підприємницької діяльності фізичної особи також має наслідком втрату такою особою статусу учасника правовідносин, пов`язаних з підприємницькою діяльністю, зокрема обов`язків страхувальника.

В п. 1 ч. 1 ст. 112 ЦК України передбачено, що у разі ліквідації платоспроможної юридичної особи у першу чергу задовольняються вимоги її кредиторів щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом.

Згідно ст. ст. 51,52 ЦК України, до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб , якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин. Фізична особа-підприємець відповідає за зобов`язання, пов`язаними з підприємницькою діяльністю усім своїм майном, крім майна на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що до спірних правовідносин слід застосовувати нормативно-правові акти, що регулюють порядок капіталізації платежів юридичної особи, оскільки інше не встановлено законом та не випливає із суті відносин.

Відповідно до частини другої статті 1205 ЦК України у разі ліквідації юридичної особи платежі, належні потерпілому або особам, визначеним статтею 1200 цього Кодексу, мають бути капіталізовані для виплати їх потерпілому або цим особам у порядку, встановленому законом або іншим нормативно-правовим актом. У разі відсутності в юридичної особи, що ліквідується, коштів для капіталізації платежів, які підлягають сплаті, обов`язок щодо їх капіталізації покладається на ліквідаційну комісію на підставі рішення суду за позовом потерпілого.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що капіталізація платежів здійснюється у всіх випадках ліквідації юридичної особи, в тому числі у випадку ліквідації фізичної особи-підприємця, а тому колегія суддів вважає, що доводи апелянта в частині того, що в неї відсутній обов`язок сплачувати капіталізовані платежі є необґрунтованими.

Отже, припинення підприємницької діяльності не звільняє фізичну особу від виконання обов`язків та відповідальності за своїми зобов`язаннями в тому числі і перед Фондом соціального страхування України, що виникли під час здійснення нею підприємницької діяльності.

Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи позивача з якими погодився суд першої інстанції, про те, що в момент внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про реєстрацію припинення підприємницької діяльності ОСОБА_1 у останньої, як у страхувальника, виник обов`язок здійснити сплату коштів, необхідних для проведення страхових виплат потерпілому ОСОБА_2 .

Разом з тим, суд вважає безпідставним доводи апелянта про відсутність підстав для капіталізації платежів через те, що відповідач відновив реєстрацію підприємницької діяльності виходячи з наступного.

Колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що ОСОБА_1 самостійно припинила підприємницьку діяльність 27.12.2018 р., а 01.03.07.2019 р. здійснено нову реєстрацію, а не відновлено попередню.

Підприємницька діяльність здійснюється особою на підставі вільного волевиявлення. Діюче законодавство не містить для фізичної особи обмежень щодо можливості припинення підприємницької діяльності чи прийняття рішення про початок такої діяльності.

Також законом не передбачається при новій реєстрації фізичною особою-підприємцем відновлення правовідносин, які існували до припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою при попередній реєстрації.

В даному випадку, колегія суддів вважає, що нова реєстрація фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та виникнення у зв`язку з цим обов`язку сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не звільняє останню від обов`язку здійснити сплату капіталізованих платежів у сумі, необхідній для здійснення виплат потерпілому ОСОБА_2 .

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову, оскільки із внесенням до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності у відповідача виникають зобов`язання перед Фондом соціального страхування щодо сплати капіталізованих платежів. В ході розгляду справи судом встановлено та доведено стороною позивача правомірність нарахування ОСОБА_1 капіталізованих платежів у сумі - 142642,15 грн..

Апеляційна скарга не спростовує правильність доводів, якими мотивоване судове рішення та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими, а застосування судом норм матеріального та процесуального права - неправильним.

Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

ст. 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30 травня 2019 року у справі № 300/666/19 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Строк оскарження постанови, в якій оголошено вступну та резолютивну частину судового рішення обчислюється з дня складення постанови у повному обсязі.

Суддя Н.В. Бруновська

Суддя В.С. Затолочний

Суддя З.М. Матковська

Постанова складена в повному обсязі 23.10.2019р.

У зв`язку із перебуванням судді Затолочного В.С. у відрядженні 11.10.2019р. згідно наказу № 654-к/тм від 08.10.2019р. та згідно наказу № 651-к/тм від 07.10.2019р. у відпустці в період з 15.10.2019р. по 25.10.2019р., постанова в Єдиний державний реєстр судових рішень направлена - 28.10.2019р.