Постанова

від 16.10.2019 по справі 626/2593/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

16 жовтня 2019 року

м. Харків

Справа № 626/2593/18

Провадження № 22-ц/818/4605/19

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого - Пилипчук Н.П.,

суддів - Кругової С.С., Маміної О.В.

за участю секретаря - Плахотнікової І.О.

учасники справи:

позивач : ПАТ Державний ощадний банк України в особі філії - Харківське обласне управління АТ Ощадбанк ,

відповідачі : ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в інтересах якої діє ОСОБА_3 ,

третя особа : Служба у справах дітей Красноградської РДА

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України в особі філії - Харківське обласне управління АТ Ощадбанк до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в інтересах якої діє ОСОБА_3 , третя особа - Служба у справах дітей Красноградської РДА, про звернення стягнення на майно, з апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України в особі філії - Харківське обласне управління АТ Ощадбанк , в особі представника Бугай Олесі Сергіївни, на заочне рішення Красноградського районного суду Харківської області від 10 липня 2019 року, постановлене суддею Рибальченко І.Г., в залі суду в м. Красноград,

встановив :

У грудні 2018 року ПАТ Державний ощадний банк України в особі філії - Харківське обласне управління АТ Ощадбанк звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , в інтересах якої діє мати - ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 35,5 м.кв. в рахунок погашення заборгованості за договором іпотеки №538 від 26.02.2008 р.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги посилалося на те, що 26 лютого 2008 року між ПАТ Державний ощадний банк України та ОСОБА_5 було укладено іпотечний договір №538 від 26.02.2008 р. відповідно до умов якого боржнику було надано кредит у розмірі 90 000 грн. зі сплатою 14,5 процентів річних. В якості забезпечення виконання зобов`язань по згаданому кредиту, згідно Іпотечного договору №538, посвідченого 26.02.2008 року державним нотаріусом Красноградської державної нотаріальної контори Харківської області Момот С.В. за реєстровим № 1-1361, ОСОБА_5 в іпотеку банку передана придбана за рахунок кредитних коштів однокімнатна квартира загальною площею 35,5 кв.м. АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_5 помер. Красноградською державною нотаріальною конторою 21.11.2017 року отримано і зареєстровано претензію банку, як кредитора до спадкоємців ОСОБА_5 , на підставі вказаної претензії була заведена спадкова справа № 7/2018. 20.09.2018 року Красноградською державною нотаріальною конторою за реєстровими №№3-87 та 3-93 були видані свідоцтва про право на спадщину за законом після сметрі ОСОБА_5 матері - ОСОБА_4 та малолітній доньці ОСОБА_2 .

До складу спадкового майна входили: квартира АДРЕСА_1 ; земельна ділянка , площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, розташована на території Соснівської сільської ради Красноградського району Харківської області, кадастровий номер 6323386000:06:000:0238; Ѕ частка земельної ділянки, площею 5,1399 га, для ведення товарного сільськогосподарського призначення, розташована на території Соснівської сільської ради Красноградського району Харківської області, кадастровий номер 6323386000:06:000:0053.

Спадкоємці, на підставі Розпорядження Красноградської РДА від 22.06.2018 року № 185 Про надання дозволу на укладення договору про поділ спадкового майна , уклали договір про поділ спадкового майна, посвідчений 20.09.2018 р. Красноградською державною нотаріальною конторою Харківської області, зареєстрований в реєстрі за №3-86. Відповідно до вказано договору до ОСОБА_4 перейшло: Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 , земельна ділянка , площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, розташована на території Соснівської сільської ради Красноградського району Харківської області, кадастровий номер 6323386000:06:000:0238. У спадщину до спадкоємця ОСОБА_2 переходить: Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 та Ѕ частка земельної ділянки, площею 5,1399 га, для ведення товарного сільськогосподарського призначення, розташована на території Соснівської сільської ради Красноградського району Харківської області, кадастровий номер 6323386000:06:000:0053. Свідоцтво про право на спадщину за законом на вищезазначене майно були видані 20 вересня 2018 року, з урахування договору про поділ спадщини. Спадкоємцям було повідомлено про наявність в матеріалах спадкової справи № 7/2018 претензії банку як кредитора, про що свідчить інформація в листі Красноградської державної нотаріальної контори від 20.09.2018 року №220/02-14. На момент смерті ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 року заборгованість за договором про іпотечний кредит становила 49662,58 грн., яка залишилась не задоволеною спадкоємцями. Спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину, у зв`язку з чим суб`єктом оціночної діяльності ФО-П ОСОБА_6 проведено оцінку вартості предмета іпотеки, яка входить до складу спадкового майна. Згідно Звіту про оцінку майна від 26.11.2018 року, ринкова вартість однокімнатної квартири АДРЕСА_5 , складає 273 100 грн. Враховуючи, що заборгованість за кредитним договором не погашена, з урахуванням вищевикладеного позивач звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості.

Заочним рішенням Красноградського районного суду Харківської області від 10 липня 2019 року у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України в особі філії - Харківське обласне управління АТ Ощадбанк відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ПАТ Державний ощадний банк України в особі філії - Харківське обласне управління АТ Ощадбанк просить рішення суду першої інстанції скасувати, та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу апелянт вказує на порушення судом норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права. Зазначає, що кредитор боржника або повинен подати вимогу безпосередньо спадкоємцям, або звернутися до нотаріуса з вимогою, яку нотаріус доводить до відома спадкоємців, що прийняли спадщину, або виконавця заповіту. Вказує, що наявність претензії, направленої до державної нотаріальної контори підтверджується інформацією у листі Красноградської державної нотаріальної контори від 20.09.2018 року № 220/02-14, а також описом цінного листа зі штампом поштового відділення до позовної заяви. Тому вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо недоведеності факту пред`явлення вимоги кредитодавця до спадкоємців у межах строків, визначених ст. 1281 ЦК України.

У відповідності до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з`явилися, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга ПАТ Державний ощадний банк України в особі філії - Харківське обласне управління АТ Ощадбанк підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довів факту пред`явлення кредитором вимоги до спадкоємців.

Такого висновку суд першої інстанції дійшов при неповному з`ясуванні обставин справи.

Судом встановлено, що 26.02.2008 року між позивачем та ОСОБА_5 було укладено Договір про іпотечний кредит № 538, за яким ОСОБА_5 отримав кредит у розмірі 90000 грн. зі сплатою 14,5 процентів річних.

У забезпечення виконання зобов`язань за вищезгаданим договором кредиту, згідно Іпотечного договору №538, посвідченого 26.02.2008 року державним нотаріусом Красноградської державної нотаріальної контори Харківської області Момот С.В. за реєстровим № 1-1361, ОСОБА_5 в іпотеку банку передана придбана за рахунок кредитних коштів однокімнатна квартира загальною площею 35,5 кв.м. АДРЕСА_1 . Зазначене підтверджується витягом про реєстрацію у Державному реєстрі іпотек від 26.02.2008 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть Серія НОМЕР_1 , виданого Красноградським РВ ДРАЦС ГТУЮ у Харківській області 15 серпня 2017 року та зроблено актовий запис за № 204.

Після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина на квартиру АДРЕСА_1 , земельну ділянку, площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, розташована на території Соснівської сільської ради Красноградського району Харківської області, кадастровий номер 6323386000:06:000:0238; Ѕ частку земельної ділянки, площею 5,1399 га, для ведення товарного сільськогосподарського призначення, розташована на території Соснівської сільської ради Красноградського району Харківської області, кадастровий номер 6323386000:06:000:0053.

20.09.2018 року Красноградською державною нотаріальною конторою були видані свідоцтва про право на спадщину матері померлого - ОСОБА_4 та доньці- ОСОБА_2 з урахуванням Договору про поділ спадщини, що був посвідчений 20.09.2018 року Красноградською державною нотаріальною конторою.

Відповідно до вказаного договору до ОСОБА_4 перейшло: Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 , земельна ділянка, площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, розташована на території Соснівської сільської ради Красноградського району Харківської області, кадастровий номер 6323386000:06:000:0238.

У спадщину до спадкоємця ОСОБА_2 перейшло: Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 та Ѕ частка земельної ділянки, площею 5,1399 га, для ведення товарного сільськогосподарського призначення, розташована на території Соснівської сільської ради Красноградського району Харківської області, кадастровий номер 6323386000:06:000:0053.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України ).

Відповідно до положень 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно частини 1 статті 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до положень статті 1 Закону України Про іпотеку (надалі - Закон) іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Частиною 5 ст.3 Закону передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Належним виконанням зобов`язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання.

Звернення стягнення на предмет іпотеки повинне задовольнити вимоги кредитора за основним зобов`язанням, і тільки ця обставина може бути підставою для припинення зобов`язання, що вважається виконаним згідно зі статтею 599 ЦК України .

Відповідно до положень ст. 33 ЗУ Про іпотеку у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов"язання, іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульовано ст. 39 Закону України Про іпотеку , якою передбачено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої ст.38 цього Закону .

Статтею 23 Закону України Про іпотеку визначено, що в разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі та на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Відповідно до ч. 1ст. 1218 ЦК України , до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Приписи статей 1281 і 1282 ЦК України та статті 23 Закону України Про іпотеку регламентують особливості правового регулювання відносин між кредитором і спадкоємцями боржника, зокрема і в зобов`язаннях, забезпечених іпотекою. За змістом цих приписів: 1) у разі переходу права власності на предмет іпотеки у порядку спадкування право іпотеки є чинним для спадкоємця; 2) спадкоємець, до якого перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця;

3) спадкоємець (фізична особа) не несе відповідальність перед іпотекодержателем за виконання боржником основного зобов`язання, але в разі його порушення боржником такий спадкоємець відповідає за задоволення вимоги іпотекодержателя в межах вартості предмета іпотеки; 4) спадкоємець зобов`язаний повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо йому відомо про борги останнього;

5) кредитор має пред`явити свою вимогу до спадкоємців протягом 6 місяців з дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, незалежно від настання строку вимоги, а якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, то не пізніше одного року від настання строку вимоги; 6) наслідком пропуску кредитором вказаних строків звернення з вимогою до спадкоємців є позбавлення кредитора права вимоги.

Стаття 17 Закону України Про іпотеку визначає підстави для припинення іпотеки, серед яких немає такої як смерть іпотекодавця, оскільки за змістом частини першої статті 1282 ЦК України та частини першої статті 23 Закону України Про іпотеку у разі переходу права власності на предмет іпотеки в порядку спадкування іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, який як спадкоємець набуває статус іпотекодавця. Отже, іпотека, у зв`язку з фактом набуття її предмета у власність спадкоємцями боржника-іпотекодавця, не припиняється.

Оскільки зі смертю позичальника зобов`язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, строки пред`явлення кредитодавцем вимог до спадкоємців позичальника, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281 і 1282ЦК України . Тобто, стаття 1281 ЦК України , яка визначає преклюзивні строки пред`явлення таких вимог, застосовується і до кредитних зобов`язань, забезпечених іпотекою.

Відповідно до статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

За змістом пункту 1 частини першої статті 593 ЦК України та частини першої статті 17 Закону України Про іпотеку право застави (зокрема, іпотека) припиняється у разі припинення зобов`язання, забезпеченого заставою.

Сплив визначених статтею 1281 ЦК України строків пред`явлення кредитором вимоги до спадкоємців має наслідком позбавлення кредитора права вимоги за основним і додатковим зобов`язаннями, а також припинення таких зобов`язань.

Суд першої інстанції вважав недоведеним факт пред`явлення вимоги кредитором до спадкоємців боржника, в той час, як зазначені обставини підтверджені належними та допустимими доказами.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день з якого вона оголошується померлою (частина друга статті 1220 ЦК України ).

Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України ).

Згідно з частиною першою статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Однак відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України ).

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що хоч отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до статті 1296 ЦК України є правом, а не обов`язком спадкоємця, однак відсутність у спадкоємця такого свідоцтва не може бути підставою для відмови у задоволенні вимог кредитора.

Оскільки після смерті боржника зобов`язання з повернення кредиту входять до складу спадщини, то умови кредитного договору щодо строків повернення кредиту чи сплати його частинами не застосовуються, а підлягають застосуванню норми статті 1282 ЦК Українищодо обов`язку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора у порядку, передбаченому частиною другою цієї статті.

Висновки суду щодо порушення банком порядку пред`явлення такої вимоги, не заслуговують на увагу, оскільки вимога може бути заявлена кредитором безпосередньо спадкоємцю, а також через нотаріуса за місцем відкриття спадщини, який у строк, встановлений статтею 1281 ЦК України , приймає вимоги кредиторів спадкодавця. У цьому випадку ПАТ УкрСиббанк скористався своїм правом подати вимогу через нотаріуса. Банку не було відмовлено у прийнятті вимоги кредитора і не було рекомендовано звернутись із такою вимогою за місцезнаходженням спадкової справи.

Відповідно до пункту 189 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України нотаріус за місцем відкриття спадщини в строк, установлений статтею 1281 Цивільного кодексу України , приймає претензії від кредиторів спадкодавця. Претензії мають бути заявлені у письмовій формі і прийняті незалежно від строку настання права вимоги. Про претензію, що надійшла, нотаріус доводить до відома спадкоємців, які прийняли спадщину, або виконавця заповіту.

Матеріалами справи підтверджено, що 16.11.2017 року ПАТ Державний ощадний банк України в особі філії - Харківське обласне управління АТ Ощадбанк звернувся до Красноградської державної нотаріальної контори Харківської області з претензією в порядку ст.1281 ЦК України.

Із відповіді виконуючого обов`язки державного нотаріуса Красноградської державної нотаріальної контори Харківської області від 20.09.2018 року вбачається, що нотаріальною конторою було повідомлено ПАТ Державний ощадний банк України , що 20.09.2018 року були видані свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям померлого та останнім було повідомлено про наявність вимоги кредитора в матеріалах спадкової справи № 7/2018.

Колегія суддів вважає, що ПАТ Державний ощадний банк України в особі філії - Харківське обласне управління АТ Ощадбанк пред`явив вимогу кредитора за місцем відкриття спадщини у строк, визначений частиною другою статті 1281 ЦК України .

За таких обставин, висновки суду про недоведеність факту пред`явлення вимоги кредитором до спадкоємців боржника є помилковим.

Отже, мотиви, з яких суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог є помилковим. Між тим, позов ПАТ Державний ощадний банк України в особі філії - Харківське обласне управління АТ Ощадбанк не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Положеннями частини першої статті 39 Закону України Про іпотеку передбачено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону ; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Відповідно до ч.6 ст.38 ЗУ "Про іпотеку" ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Згідно п.5.3 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженої Постановою НБУ від 18.06.2003 № 254 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 року за № 559/7880, особові рахунки та виписки з них є регістрами, які Банки обов`язково мають складати на паперових та/або електронних носіях. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа (паперового або електронного) (п.5.1. цього Положення).

Розмір заборгованості за кредитними договорами підтверджений виписками по особовим рахункам, в яких міститься повна інформація про рух коштів на рахунках, відображення всіх операцій за кредитними договорами за даними балансу, суми надходжень та їх розподілення на погашення складових заборгованостей за договором.

На підтвердження розміру заборгованості позивач надав розрахунок (а.с. 16-17).

Між тим, зазначений розрахунок лише констатує розмір заборгованості, не містить повної інформації про рух коштів на рахунках, відображення всіх операцій за кредитними договорами за даними балансу, суми надходжень та їх розподілення на погашення складових заборгованостей за договором.

Виписки по особовому рахунку суду не надано.

На підставі наданих суду доказів, колегія суддів позбавлена можливості здійсними власний розрахунок заборгованості, перевірити наявність та розмір заборгованості, заявлений позивачем, визначити її складові, оскільки матеріали справи не містять первинних документів бухгалтерського обліку за кредитним договором.

З матеріалів справи вбачається, що позовні вимоги, заявлені ПАТ Державний ощадний банк України в особі філії - Харківське обласне управління АТ Ощадбанк не були конкретизовані, в позові не зазначено, яким шляхом повинно бути звернуто стягнення на предмет іпотеки, що передбачено ст. 39 Закону України Про іпотеку .

Лише в суді апеляційної інстанції представник позивача пояснив, що вважає за можливе звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу з прилюдних торгів.

Оскільки матеріали справи фактично не містять розрахунку заборгованості, колегія суддів вважає, що позов не підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевказане, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, рішення суду першої інстанції змінити в частині мотивів відмови у задоволенні позову.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст. ст. 371, 374, п. 4 ч. 3 ст. 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України в особі філії - Харківське обласне управління АТ Ощадбанк , в особі представника Бугай Олесі Сергіївни задовольнити частково.

Заочне рішення Красноградського районного суду Харківської області від 10 липня 2019 року змінити в частині мотивів відмови у задоволенні позову.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий - Н.П. Пилипчук

Судді - С.С. Кругова

О.В. Маміна