Постанова

від 28.10.2020 по справі 626/2593/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

28 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 626/2593/18

провадження № 61-21386св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач),

суддів: Жданової В.С., Карпенко С. О., Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство Державний ощадний банк України в особі філії - Харківське обласне управління Акціонерного товариства Ощадбанк ,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в інтересах якої діє ОСОБА_3 ,

третя особа - Служба у справах дітей Красноградської районної державної адміністрації,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства Державний ощадний банк України в особі філії - Харківське обласне управління Акціонерного товариства Ощадбанк , на заочне рішення Красноградського районного суду Харківської області від 10 липня 2019 року у складі судді Рибальченко І. Г. та постанову Харківського апеляційного суду від 16 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Пилипчук Н. П., Кругової С. С., Маміної О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2018 року Публічне акціонерне товариство Державний ощадний банк України в особі філії - Харківське обласне управління Акціонерного товариства Ощадбанк (далі - ПАТ Державний ощадний банк України ) до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в інтересах якої дії ОСОБА_3 , про звернення стягнення на предмет іпотеки.

На обґрунтування позовних вимог зазначало, що відповідно до умов договору про іпотечний кредит від 26 лютого 2008 року ОСОБА_4 отримав кредит в розмірі 90 000 грн зі сплатою 14,5 % річних строком до 25 лютого 2028 року. У забезпечення цього договору, ОСОБА_4 передав в іпотеку банку, придбану за рахунок кредитних коштів однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер. Красноградською державною нотаріальною конторою Харківської області 21 листопада 2017 року отримано і зареєстровано претензію банку, як кредитора до спадкоємців ОСОБА_4 , на підставі якої було зведено спадкову справу № 7/2018.

20 вересня 2018 року Красноградською державною нотаріальною конторою Харківської області видані свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 його матері ОСОБА_1 та малолітній дочці ОСОБА_2 за реєстровими №№ 3-87, 3-93.

До складу спадкового майна після смерті боржника ОСОБА_4 входять квартира АДРЕСА_1 ; земельна ділянка площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, розташована на території Соснівської сільської ради Красноградського району Харківської області, кадастровий номер 6323386000:06:000:0238; Ѕ частка земельної ділянки площею 5,1399 га, для ведення товарного сільськогосподарського призначення, розташована на території Соснівської сільської ради Красноградського району Харківської області, кадастровий номер 6323386000:06:000:0053.

Спадкоємці, на підставі розпорядження Красноградської районної державної адміністрації Харківської області від 22 червня 2018 року № 185 Про надання дозволу на укладення договору про поділ спадкового майна , уклали договір про поділ спадкового майна, посвідчений 20 вересня 2018 року Красноградською державною нотаріальною конторою Харківської області, зареєстрований в реєстрі за № 3-86, відповідно до якого ОСОБА_1 набула право власності в порядку спадкування на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 , на земельну ділянку площею 2, 0 га для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Соснівської сільської ради Красноградського району Харківської області, кадастровий номер 6323386000:06:000:0238. Спадкоємець ОСОБА_2 у спадщину отримала Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 та Ѕ частку земельної ділянки площею 5,1399 га, для ведення товарного сільськогосподарського призначення, розташовану на території Соснівської сільської ради Красноградського району Харківської області, кадастровий номер 6323386000:06:000:0053.

Посилаючись на те, що на момент смерті ОСОБА_4 , 14 серпня 2017 року, заборгованість за договором про іпотечний кредит становила 49 662,58 грн, яка не дивлячись на претензію банку, не була задоволена спадкоємцями, ПАТ Державний ощадний банк України просило в рахунок погашення вказаної заборгованості, звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 , яка входить до складу спадкового майна й вартість якої згідно проведеної суб`єктом оціночної діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 оцінки станом на 26 листопада 2018 року складає 273 100 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Красноградського районного суду Харківської області від 10 липня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не довів факту пред`явлення кредитором вимоги до спадкоємців у межах строків, визначених статтею 1281 ЦК України.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 16 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ПАТ Державний ощадний банк України задоволено частково. Заочне рішення Красноградського районного суду Харківської області від 10 липня 2019 року змінено в частині мотивів відмови у задоволенні позову.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд позбавлений можливості здійснити власний розрахунок заборгованості за договором про іпотечний кредит, перевірити наявність такої заборгованості та її розмір, визначити її складові, оскільки матеріали справи не містять первинних документів бухгалтерського обліку за кредитним договором. Крім того, позовні вимоги ПАТ Державний ощадний банк України не конкретизовані, а саме у позові не зазначено, яким шляхом повинно бути здійснено звернення стягнення на предмет іпотеки, що передбачено статтею 39 Закону України Про іпотеку .

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У листопаді 2019 року ПАТ Державний ощадний банк України подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить ухвалені у справі судові рішення скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог банку в повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована тим, що відмовляючи в задоволенні позову, з підстав неможливості визначити розмір заборгованості за договором про іпотечний кредит та здійснити перевірку розрахунку, суд апеляційної інстанції не врахував та взагалі не дослідив наданий позивачем детальний розрахунок заборгованості, який містить вичерпну інформацію щодо відображення усіх операцій за кредитним договором, а саме суму кредиту, що видавалася, суми і дати погашення кредиту, суми заборгованості за кредитом та періоди нарахування відсотків, кількість днів, відсоткову ставку, суму нарахованих чергових платежів за відсотками, суми фактично сплачених чергових платежів за відсотками, дату фактичної сплати відсотків та загальну суму заборгованості за відсотками, унаслідок чого дійшов безпідставного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог і фактично не вирішив спір по суті. Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, дійшов помилкового висновку щодо недоведеності факту пред`явлення вимоги кредитодавця до спадкоємців у межах строків, визначених статтею 1281 ЦК України, що підтверджується належними доказами, наявними у матеріалах справи, зокрема листом нотаріальної контори, згідно якого спадкоємці були повідомлені про наявність у матеріалах спадкової справи вимоги банку, як кредитора, та обставинами, викладеними у позовній заяві.

Ухвалою Верховного Суду від 10 січня 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі, витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

Станом на час розгляду справи Верховним Судом відзивів на касаційну скаргу не надходило.

Ухвалою Верховного Суду від 19 жовтня 2020 року справу № 626/2593/18 за позовом ПАТ Державний ощадний банк України до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в інтересах якої дії ОСОБА_3 , про звернення стягнення на предмет іпотеки призначено до судового розгляду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ № 460-ІХ від 15 січня 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК Українивизначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК Українипідставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Встановлено, що 26 лютого 2008 року між ПАТ Державний ощадний банк України та ОСОБА_4 був укладений договір про іпотечний кредит, за умовами якого останній отримав кредит в розмірі 90 000 грн зі сплатою 14,5 % річних строком до 25 лютого 2028 року.

У забезпечення цього договору, ОСОБА_4 згідно іпотечного договору № 538 , посвідченого 26 лютого 2008 року державним нотаріусом Красноградською державною нотаріальною конторою Харківської області Момот С. В. за реєстровим № 1-1361, передав в іпотеку банку, придбану за рахунок кредитних коштів однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер. Красноградською державною нотаріальною конторою Харківської області 21 листопада 2017 року отримано і зареєстровано претензію банку, як кредитора до спадкоємців ОСОБА_4 , на підставі якої було зведено спадкову справу № 7/2018.

Згідно розрахунку наданого банком, станом на 14 серпня 2017 року, заборгованість померлого ОСОБА_4 за договором про іпотечний кредит від 26 лютого 2008 року становить 49 662,58 грн.

20 вересня 2018 року Красноградською державною нотаріальною конторою Харківської області видані свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 його матері ОСОБА_1 та малолітній дочці ОСОБА_2 за реєстровими №№ 3-87, 3-93.

До складу спадкового майна після смерті боржника ОСОБА_4 увійшли квартира АДРЕСА_1 ; земельна ділянка площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, розташована на території Соснівської сільської ради Красноградського району Харківської області, кадастровий номер 6323386000:06:000:0238; Ѕ частка земельної ділянки площею 5,1399 га, для ведення товарного сільськогосподарського призначення, розташована на території Соснівської сільської ради Красноградського району Харківської області, кадастровий номер 6323386000:06:000:0053.

На підставі розпорядження Красноградської районної державної адміністрації Харківської області від 22 червня 2018 року № 185 Про надання дозволу на укладення договору про поділ спадкового майна , спадкоємці уклали договір про поділ спадкового майна, посвідчений 20 вересня 2018 року Красноградською державною нотаріальною конторою Харківської області, зареєстрований в реєстрі за №3-86, відповідно до якого ОСОБА_1 набула право власності в порядку спадкування на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 , на земельну ділянку площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Соснівської сільської ради Красноградського району Харківської області, кадастровий номер 6323386000:06:000:0238. Спадкоємець ОСОБА_2 отримала у спадщину Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 та Ѕ частку земельної ділянки площею 5,1399 га, для ведення товарного сільськогосподарського призначення, розташовану на території Соснівської сільської ради Красноградського району Харківської області, кадастровий номер 6323386000:06:000:0053.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України ).

Згідно зі статтею 526 ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України ).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України ).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Частиною першою статті 546 ЦК Українипередбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з частиною першою статті 575 ЦК Україниіпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Статтею 1 Закону України Про іпотеку визначено, що іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до статті 1216 ЦК Україниспадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно з частиною першою статті 1217 ЦК Україниспадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинялися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України ).

Частиною третьою статтею 1223 ЦК Українипередбачено, що право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою (частина друга статті 1220 ЦК України ).

Відповідно до частини першої статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України ).

Згідно з частиною першою статті 608 ЦК Українизобов`язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов`язане з його особою i у зв`язку з цим не може бути виконане іншою особою.

Відповідно до статті 1281 ЦК Українив редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині (частина перша статті 1282 ЦК України ).

Згідно зі статтею 12 Закону України Про іпотеку у разі порушення іпотекодавцем обов`язків, установлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Стаття 33 Закону України Про іпотеку передбачає, що в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, установлених статтею 12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Тобто законом передбачено чітко визначені способи звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання чи неналежного виконання забезпеченого іпотекою зобов`язання.

Відповідно до статті 39 Закону України Про іпотеку в редакції, чинній на час ухвалення рішення судом першої інстанції, у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації (у разі необхідності); спосіб реалізації предмета іпотеки; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації, за умови подання будь-якою із сторін клопотання про необхідність визначення такої ціни (крім реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах).

Позивач, звертаючись до суду з указаним позовом, не зазначив спосіб реалізації предмета іпотеки, як того вимагає стаття 39 Закону України Про іпотеку . З заявами про уточнення позовних вимог позивач також не звертався.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції, змінюючи рішення місцевого суду в частині мотивів відмови в задоволенні позову, дійшов правильного висновку, що відсутні підстави для задоволення позову, оскільки позивач не зазначив способу реалізації предмета іпотеки, що відповідно до статті 39 Закону України є складовою рішення суду у разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки, а суд, відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України, розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Серявін та інші проти України , § 58, від 10 лютого 2010 року).

На думку Верховного Суду судове рішення апеляційного суду, що переглядається, є достатньо мотивованими.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення апеляційного суду - без змін.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до підпункту в пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства Державний ощадний банк України в особі філії - Харківське обласне управління Акціонерного товариства Ощадбанк , залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного суду від 16 жовтня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. О. Кузнєцов Судді:В. С. Жданова С. О. Карпенко В. А. Стрільчук М. Ю. Тітов