Постанова

від 23.10.2019 по справі 469/524/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

23 жовтня 2019 року

м. Київ

справа № 469/524/16-ц

провадження № 61-10800св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Сердюка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 , розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Михайленко Олександр Васильович, на ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 17 січня 2018 року у складі судді Яворської Ж. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до

ОСОБА_2 про визнання права власності.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - ОСОБА_6 , після смерті якої спадщину прийняв їх батько ОСОБА_7 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 помер, після смерті якого

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є спадкоємцями першої черги за законом.

Частину успадкованого майна, а саме: земельні ділянки загальною площею 8,72 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (кадастровий номер 4820983500:05:000:0151 та 4820983500:02:000:0479), що розташовані у межах Новофедорівської сільської ради Березанського району Миколаївської області ОСОБА_7 . залишив у спадок онуку ОСОБА_9 , який прийняв спадщину за заповітом після смерті діда.

Після смерті батька залишилося майно, не охоплене заповітом, а саме: будинок АДРЕСА_1 та земельні ділянки загальною площею

8,72 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (кадастровий номер 4820983500:05:000:0152 та 4820983500:02:000:0480), що розташовані у межах Новофедорівської сільської ради Березанського району Миколаївської області.

У встановлений законом строк ОСОБА_1 звернулася до нотаріальної контори для прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_7 , проте їй було відмовлено у зв`язку з тим, що відсутні правовстановлюючі документи на земельні ділянки.

До 2013 року документом, що посвідчував право власності на земельну ділянку, був державний акт, проте за життя ОСОБА_7 його втратив та не отримав дублікат втраченого правовстановлюючого документу.

Посилаючись на вищевказане, ОСОБА_1 просила суд визнати за нею право власності у порядку спадкування за законом після смерті

ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , на земельні ділянки площею 8,28 га та 0,44 га (кадастровий номер 4820983500:05:000:0152 та 4820983500:02:000:0480), для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані в межах території Новофедорівської сільської ради Березанського району Миколаївської області.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Березанського районного суду Миколаївської області від 07 липня 2017 року (у складі судді Старчеус О. П.) позов ОСОБА_1 залишено без розгляду.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що, враховуючи повторну неявку в судове засідання позивач, яка була повідомлена належним чином, та ненадання нею до суду заяви про розгляд справи за її відсутності, позовну заяву ОСОБА_1 слід залишити без розгляду на підставі частини першої статті 207 ЦПК України (у редакції, чинній на момент постановлення ухвали суду).

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції,

ОСОБА_1 оскаржила її в апеляційному порядку.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 17 січня 2018 року

у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою

ОСОБА_1 на ухвалу Березанського районного суду Миколаївської області від 07 липня 2017 року відмовлено.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що скаржником не зазначені поважні підстави для поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції, вимоги ухвали апеляційного суду Миколаївської області від 06 грудня 2017 року про залишення апеляційної скарги без руху не виконані, тому у відкритті апеляційного провадження слід відмовити.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Михайленко О. В., просить скасувати ухвалу апеляційного суду і передати справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що підписи на зворотніх повідомленнях про вручення поштових відправлень судової кореспонденції різняться від підпису ОСОБА_1 , оскільки зроблені не нею, а інші члени сім`ї останньої не могли розписатися, оскільки за вказаною адресою позивач проживала сама, про що надано копію акта про не проживання

від 26 грудня 2017 року. Тому, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд позбавив ОСОБА_1 права на оскарження судового рішення та захист своїх прав.

Доводи інших учасників справи

У квітні 2018 року ОСОБА_2 подала відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що ухвала суду апеляційної інстанції є законною і обґрунтованою, всі висновки суду відповідають встановленим обставинам справи, а тому підстави для її скасування відсутні.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Установлено, що у травні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності.

Ухвалою Березанського районного суду Миколаївської області від 17 червня 2016 року відкрито провадження у справі та призначено судове засідання на 04 серпня 2016 року (а. с. 23).

Копія ухвали Березанського районного суду Миколаївської області

від 17 червня 2016 року про відкриття провадження у справі була направлена сторонам у справі рекомендованим листом з повідомленням про вручення. 11 липня 2016 року поштове відправлення було вручено ОСОБА_1 (а. с. 24, 26).

Відповідно до довідки суду першої інстанції, у зв`язку з неявкою сторін у судове засідання, призначене на 04 серпня 2016 року, розгляд справи відкладено на 22 серпня 2016 року (а. с. 28).

Згідно з журналом судового засідання від 22 серпня 2016 року розгляд справи відкладено на 20 вересня 2016 року (а. с. 38).

Відповідно до розписки про одержання судової повістки-повідомлення ОСОБА_1 повідомлена про розгляд справи, призначений

на 20 вересня 2016 року (а. с. 41).

19 вересня 2016 року ОСОБА_1 подала до суду першої інстанції заяву про відкладення розгляду справи для подання додаткових доказів у справі (а. с. 77).

Згідно з журналом судового засідання від 20 вересня 2016 року розгляд справи відкладено на 13 жовтня 2016 року (а. с. 79).

Відповідно до довідки Березанського районного суду Миколаївської області про доставку SMS ОСОБА_1 була повідомлена про розгляд справи, призначений на 13 жовтня 2016 року (а. с. 89).

Ухвалою Березанського районного суду Миколаївської області

від 13 жовтня 2016 року провадження у справі № 469/524/16-ц зупинено до вирішення цивільної справи № 469/934/16-ц.

Ухвалою Березанського районного суду Миколаївської області

від 30 березня 2017 року проводження у справі поновлено, справу призначено на 17 травня 2017 року.

Копія ухвали Березанського районного суду Миколаївської області

від 30 березня 2017 року про призначення справи на 17 травня 2017 року була направлена сторонам у справі рекомендованим листом з повідомленням про вручення. 07 квітня 2017 року поштове відправлення було вручено ОСОБА_1 (а. с. 105).

Згідно з журналом судового засідання від 17 травня 2017 року розгляд справи відкладено на 07 липня 2017 року у зв`язку з неявкою вперше позивача в судове засідання (а. с. 106-107).

ОСОБА_1 була повідомлена про призначення справи на 07 липня 2017 року розпискою, яка була направлена ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням про вручення, яке було вручено останній 27 травня 2017 року (а. с. 109, 142).

У липні 2017 року ОСОБА_2 подала до суду першої інстанції заяву про слухання справи за її відсутності.

Ухвалою Березанського районного суду Миколаївської області від 07 липня 2017 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду. Роз`яснено позивачу її право на повторне звернення до суду з даним позовом.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції про залишення позовної заяви без розгляду, 28 листопада 2017 року ОСОБА_1 ,

в інтересах якої діє представник ОСОБА_13 , оскаржила її

в апеляційному порядку з пропуском строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 06 грудня 2017 року апеляційну скаргу залишено без руху. Запропоновано скаржнику надати заяву про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду із зазначенням інших підстав для його поновлення. Роз`яснено, що у випадку невиконання у встановлений строк вимог даної ухвали , у відкритті апеляційного провадження буде відмовлено.

Належно завірена копія ухвали Апеляційного суду Миколаївської області

від 06 грудня 2017 року про залишення апеляційної скарги без руху була направлена на адреси ОСОБА_1 та її представника -

ОСОБА_13 .

На виконання вимог ухвали апеляційного суду від 06 грудня 2017 року,

у грудні 2017 року ОСОБА_1 подала до апеляційного суду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції, в якій зазначила ті ж самі обставини на поновлення строку апеляційного оскарження, які було визнано неповажними ухвалою апеляційного суду від 06 грудня 2017 року.

Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 17 січня 2018 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою

ОСОБА_1 на ухвалу Березанського районного суду Миколаївської області від 07 липня 2017 року відмовлено.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Конституційний Суд України у Рішенні від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007 зазначив, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац 3 підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 207 ЦПК України (у редакції, чинній на час постановлення ухвали суду першої інстанції) суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Згідно з частиною другою статті 207 ЦПК України (у редакції, чинній на час постановлення ухвали суду першої інстанції) особа, заяву якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

Частиною другою статті 294 ЦПК України (у редакції, чинній на час звернення з апеляційною скаргою) передбачено, що апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`яти днів з дня отримання копії ухвали.

Відповідно до частини третьої статті 297 (у редакції, чинній на час звернення з апеляційною скаргою) апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 294 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали особа має право звернутися до апеляційного суду з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Аналогічна норма викладена у частині четвертій статті 357 ЦПК України

(у редакції, чинній на час постановлення ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження), відповідно до якої, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.

Звертаючись до суду апеляційного суду з апеляційною скаргою, як на підставу пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції ОСОБА_1 посилалась на те, що останній не було відомо про наявність оскаржуваної ухвали суду, оскільки вона була проголошена без її участі та не отримана нею особисто поштою, а надіслана судом на адресу її представника та отримана останнім тільки 20 листопада 2017 року.

Також скаржник зазначала, що підпис від її імені у поштових повідомленнях про своєчасне отримання оскаржуваного судового рішення, направлених на її адресу, виконано невідомою їй особою.

Постановляючи ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд виходив з того, що зазначені обставини не можуть бути визнані поважними і бути підставою для поновлення строку, оскільки вони не відповідають дійсності та суперечать матеріалам справи.

Апеляційний суд установив, що ухвала про залишення позову без розгляду була постановлена за відсутності позивача, однак надіслана судом 11 липня 2017 року на зазначену в позовній заяві адресу: АДРЕСА_2 (а. с. 147) та отримана останньою 15 липня 2017 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а. с. 150).

Отже, останнім днем звернення з апеляційною скаргою мало б бути

20 липня 2017 року. Однак, ОСОБА_1 надіслала апеляційну скаргу до апеляційного суду 23 листопада 2017 року, що підтверджується штампом відділенням поштового зв`язку на конверті, а зареєстрована в суді апеляційної інстанції - 28 листопада 2017 року.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, представник позивача

09 листопада 2017 року був ознайомлений з матеріалами справи та зробив всі необхідні фотокопії з них, а відтак, навіть у разі необізнаності до цього позивачем із суттю прийнятого судового рішення, днем, з якого потрібно було б відраховувати строк на апеляційне оскарження, став би саме цей день, а кінцевим строком на подачу апеляційної скарги було б 14 листопада 2017 року.

Однак, 09 листопада 2017 року представник позивача подав до суду першої інстанції заяву, в якій просив надати ухвалу Березанського районного суду Миколаївської області від 07 липня 2017 року (направити поштою).

Встановивши, що судом першої інстанції було надано реальну можливість і представник позивача скористався нею та отримав усі необхідні фотокопії з матеріалів справи (а. с. 151), у тому числі й оскаржуваного судового рішення, проте з незрозумілих причин і цього разу не подав у встановлений законодавством строк апеляційну скаргу, намагаючись отримати оскаржувану ухвалу ще й поштою, що вказує на можливе зловживання ним своїми процесуальними правами та навмисне затягування позивачем набрання законної сили ухвалою суду першої інстанції, яка не позбавляє можливості звернутися до суду повторно з таким же позовом, та також не є поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження.

Європейський суд з прав людини зауважив, що право на суд , одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленого метою (рішення у справі Воловік проти України , заява № 15123/03, від 06 грудня 2007 року).

Норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (рішення у справі Перетяка та Шереметьев проти України ,

заяви № 17160/06 та 35548/06, від 21 грудня 2010 року).

Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова визначеність.

Частиною першою статті 44 ЦПК України (у редакції, чинній на момент звернення з апеляційною скаргою) визначено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Доводи касаційної скарги про те, що підпис від імені позивача у поштових повідомленнях про своєчасне отримання оскаржуваного судового рішення, направлених на її адресу, виконано невідомою їй особою, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вказане спростовується матеріалами справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем в силу вимог статей 10, 60 ЦПК України (у редакції, чинній на час звернення з апеляційною скаргою) не доведено належними та допустимими доказами, що поштову кореспонденцію від імені позивача отримувала інша особа.

Посилання на акт про не проживання від 26 грудня 2017 року, з якого вбачається, що з 26 липня 2014 року по листопад 2017 року (на час отримання ухвали суду першої інстанції про залишення позовної заяви без розгляду) за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 проживала одна, є необґрунтованим, оскільки даний акт не може бути належним та допустим доказом.

На підтвердження вказаних обставин ОСОБА_1 не подала належних та допустимих доказів, зокрема, довідку про склад сім`ї (форма 3) відповідно до Наказу Міністерства праці та соціальної політики від 22 липня 2003 року № 204 Про затвердження форми Декларації про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги, та довідки про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб (у редакції, чинній на час звернення з апеляційною скаргою).

Наведенні в касаційній скарзі доводи Верховним Судом відхиляються, оскільки апеляційний судом не порушено норми процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Серявін та інші проти України , заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Ухвала апеляційного суду є достатньо мотивованою та такою, що відповідає нормам закону.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Михайленко Олександр Васильович, залишити без задоволення.

Ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 17 січня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. М. Фаловська А. І. Грушицький В. В. Сердюк