Постанова

від 22.10.2019 по справі 922/2562/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2019 року

м. Київ

Справа № 922/2562/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.,

за участю секретаря судового засідання - Мазуренко М. В.

за участю представників:

прокуратури - Гришина Т. А.

позивача - не з`явилися

відповідача - не з`явилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника прокурора Харківської області

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.04.2019 (головуючий суддя Сіверін В. І., судді Слободін М. М., Терещенко О. І.)

у справі № 922/2562/18

у справі за позовом Керівника Харківської місцевої прокуратури № 4 в інтересах держави в особі Харківської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Місто"

про стягнення 357 423,28 грн

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Керівник Харківської місцевої прокуратури № 4 (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Харківської міської ради (далі - позивач, Рада) звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Місто" (далі - відповідач, ТОВ "авто-Місто") про стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 357 423,28 грн.

2. Аргументуючи позов, прокурор зазначає, що відповідачу на підставі договору купівлі-продажу від 24.10.2013 № 2764 належить на праві власності нежитлова будівля літ. "Б-1" загальною площею 248,4 кв.м по вул. Гвардійців Широнинців, 3-а у місті Харкові, однак відповідач не оформив право користування (оренди) земельною ділянкою, якою фактично користується, площею 0,1897 га відповідно до вимог законодавства, орендну плати за договором не сплачував, у зв`язку з чим бюджет міста Харкова за період з 01.08.2015 по 31.07.2018 недоотримав 357 423,28 грн орендної плати за землю.

3. Аргументуючи своє звернення з позовом до суду, прокурор зазначив, що необхідність звернення прокурора з позовною заявою зумовлена потребою захистити інтереси держави, яка надала органам місцевого самоврядування право розпорядження землями територіальної громади в порядку та спосіб, визначений законом. Безоплатне використання земель комунальної власності порушує інтереси держави в особі Ради, ослаблює економічні основи територіальної громади міста Харкова і потребує прокурорського реагування у межах наданої Конституцією України компетенції.

4. Прокурор посилається на пасивність поведінки уповноваженого суб`єкта владних повноважень - позивача, який, усвідомлюючи порушення інтересів територіальної громади та маючи відповідні повноваження для їх захисту, впродовж тривалого часу до суду не звертався, що призвело до ненадходження значних коштів до бюджету територіальної громади міста Харкова, у зв`язку з чим прокурор звернувся з цим позовом до суду.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

5. Рішенням Господарського суду Харківської області від 12.02.2019 позов задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ "Авто-Місто" на користь держави в особі Ради безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 357 423,28 грн.

Рішення суду першої інстанції аргументовано доведеністю прокурором обставин щодо наявності підстав для стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 357 423,28 грн. Також, суд першої інстанції зазначив, що прокурор обґрунтував наявність підстав для представництва інтересів держав в суді в особі Ради у цій справі.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

6. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 08.04.2019 рішення суду першої інстанції скасовано, позов залишено без розгляду.

7. Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний господарський суд зазначив, що в позовній заяві прокурор з метою обґрунтування підстав для представництва інтересів Ради в суді обмежився лише посиланням на те, що Рада не вжила заходів представницького характеру щодо стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою. Проте, прокурор не надав будь-яких доказів відповідно до вимог процесуального закону.

8. Сама по собі обставина не звернення позивача з позовом протягом певного періоду, без з`ясування фактичного стану правовідносин між сторонами спору, не свідчить про неналежне виконання таким органом своїх функцій із захисту інтересів держави. У матеріалах справи відсутні відомості щодо проведення прокуратурою будь-якої перевірки стану додержання вимог земельного законодавства при передачі земельних ділянок в оренду та повноти надходження до бюджету орендної плати за користування земельними ділянками на території м. Харкова.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

9. Прокуратура Харківської області подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову апеляційного господарського суду і передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)

10. Прокурор зазначає, що при прийнятті оскаржуваного рішення суд апеляційної інстанції неправильно застосовали норми матеріального права (статтю 131-1 Конституції України, статтю 23 Закону України "Про прокуратуру") та припустився порушення статті 236 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

11. На думку прокурора, нездійснення захисту державних інтересів у даному випадку виявляється в усвідомленій пасивній поведінці - бездіяльності Ради понад три роки, яка є уповноваженим органом щодо захисту відповідних інтересів у спірних правовідносинах і така бездіяльність стала підставою для звернення прокурора до суду за захистом інтересів держави.

Позиція інших учасників справи, викладена у відзиві на касаційну скаргу

12. Інші учасники справи не надали відзивів на касаційну скаргу, що відповідно до частини третьої статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

13. Предметом судового розгляду у цій справі є позовні вимоги прокурора про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 357 423,28 грн.

14. Як встановлено судами, при зверненні з даним позовом в обґрунтування необхідності самостійного захисту інтересів держави прокурор вказав на тривалу бездіяльність позивача, яка полягала у невжитті останнім заходів із урегулювання спірних правовідносин у судовому порядку, що, на думку прокурора, свідчить про неналежний захист цим органом інтересів держави і територіальної громади.

15 . Верховний Суд наголошує, що прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт третій частини другої статті 129 Конституції України).

16. Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" від 31.03.2005).

17. Пункт третій частини першої статті 131-1 Конституції України передбачає можливість представництва прокурором інтересів держави у виключних випадках. Тому необхідно з`ясувати, що мається на увазі під "виключним випадком" і чи є таким випадком ситуація у конкретній справі.

18. Насамперед, випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття "інтерес держави". "Інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

19. У рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені та ефективні органи.

20. Аналіз частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох "виключних" випадках:

(1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

(2) у разі відсутності такого органу.

21 . Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

22. У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

22.1. "Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

22.2. "Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

22.3. "Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

23. При цьому захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

24. Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

25. Саме лише посилання у позовній заяві прокурора на те, що орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, неналежним чином здійснює відповідні повноваження із захисту державних інтересів, без доведення цього відповідними доказами, не є підставою для прийняття судом рішення у такому спорі по суті, оскільки за змістом статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 19.03.2019 у справі № 910/2491/18.

26 . У даній справі судами не встановлено обставин, які б давали підстави для висновку про невиконання або неналежне виконання Радою, яка є самостійною юридичною особою з повним обсягом процесуальної дієздатності, своїх функцій щодо захисту майнових інтересів територіальної громади.

27. Разом з тим, як вірно зазначив суд апеляційної інстанції, сама по собі обставина незвернення позивача з позовом протягом певного періоду, без з`ясування фактичного стану правовідносин між сторонами спору, не свідчить про неналежне виконання таким органом своїх функцій із захисту інтересів держави.

28. Апеляційний господарський суд встановив, що в матеріалах справи відсутні відомості щодо проведення прокуратурою будь-якої перевірки стану додержання вимог земельного законодавства при передачі земельних ділянок в оренду та повноти надходження до бюджету орендної плати за користування земельними ділянками на території м. Харкова.

29. Доводи касаційної скарги належним чином не спростовують висновку апеляційного господарського суд про те, що надані прокурором докази не свідчать про з`ясування останнім фактичного стану правовідносин сторін до звернення з цим позовом до суду, що свідчило би про неналежне виконання Радою своїх функцій щодо захисту прав територіальної громади, або неможливість здійснення останньою такого захисту.

30 . Одночасно Верховний Суд наголошує, що обставини дотримання прокурором встановленої частинами третьою, четвертою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" процедури, яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з`ясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах, оскільки відповідно до приписів статей 53, 174 ГПК України недотримання такої процедури унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті. У той же час відповідний уповноважений орган держави (за його наявності), виконуючи свої функції, не позбавлений можливості самостійно звернутись до суду з метою захисту інтересів держави.

31 . З урахуванням вищенаведеного Верховний Суд погоджується з висновком апеляційного господарського суду про відсутність у даному випадку законних підстав для представництва інтересів держави, що свідчить про заявлення позову особою, яка не має процесуальної дієздатності та є підставою для залишення позову без розгляду відповідно до пункту 1 частини першої статті 226 ГПК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

32. За таких обставин, враховуючи встановленні статтею 300 ГПК України межі перегляду справи судом касаційної інстанції, касаційна скарга прокурора задоволенню не підлягає, а оскаржувана постанова підлягає залишенню без змін як така, що прийнята з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Розподіл судових витрат

33. Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржуване судове рішення, відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати необхідно покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу заступника прокурора Харківської області залишити без задоволення.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.04.2019 у справі № 922/2562/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Случ

Судді Н. О. Волковицька

С. К. Могил