Рішення

від 29.10.2019 по справі 526/272/19

ГАДЯЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 526/272/19

Провадження № 2/526/293/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2019 року Гадяцький районний суд Полтавської області в складі:

головуючої судді Тищенко Л.І.

з участю секретаря Синепол С.А.

позивача ОСОБА_1

представника позивача адвоката Скачко М.О.

представника відповідача Полтавського обласного комунального підприємства Профдезінфекція Полтавської обласної ради Дурдикулиєва Р.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Гадяч цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Полтавського обласного комунального підприємства Профдезінфекція Полтавської обласної ради про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

в с т а н о в и в :

до суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до Полтавського обласного комунального підприємства Профдезінфекція Полтавської обласної ради про поновлення на роботі і стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

У позовній заяві позивач вказує, що з 1983 року працювала дезінфектором в КП "Профдезінфекція" у м. Гадяч. У 2010 році, у зв`язку з реорганізацією підприємства, була звільнена з КП "Профдезінфекція" в м. Гадяч та прийнята на роботу в Полтавське обласне комунальне підприємство "Профдезінфекція" Полтавської обласної ради на посаду дезінфектора.

28 грудня 2018 року, перебуваючи на робочому місці, вона отримала від колеги папери, з яких їй стало відомо про те, що 26 грудня 2018 року, на підставі Наказу № 45, її звільнено з роботи, у зв`язку зі скороченням чисельності працівників.

Вважає своє звільнення незаконним, посилаючись на те, що, як стало їй відомо з документів, які вона отримала від своєї колеги 28.12.2018, а саме з опису відправлених документів, на її адресу дійсно були направлені персональне попередження про звільнення та копія наказу № 37 від 18.10.2018. Також у даних паперах є лист від Укрпошти від 22.11.2018 за № 09.1-07-949, де зазначено про те, що вона вказане відправлення не отримувала, у зв`язку з чим дане відправлення було повернуто адресату.

Враховуючи вищевказане, вважає, що її звільнення незаконне, так як підприємством не дотримано строк попередження про звільнення, передбачений чинним законодавством, а тому дату повідомлення про її звільнення слід вважати 28 грудня 2018 року, коли вона отримала папери про звільнення, у зв`язку зі скороченням чисельності працівників.

З цих підстав, позивач вважає, що Наказ № 45 від 26 грудня 2018 року "Про звільнення працівників" є незаконним, та таким, що підлягає скасуванню.

На день пред`явлення позову до суду вона перебувала у вимушеному прогулі з 31 грудня 2018 року по 06 лютого 2019 року, тобто 27 календарних днів. За цей період відповідач зобв`язаний виплатити на її користь заробітну плату в сумі 4050 грн (розрахунок: 3600 грн - середньомісячна зарплата : 24 дні - кількість робочих днів за місяць = 150 грн - заробітна плата за один день; 150 х 27- кількість днів вимушеного прогулу = 4050 грн.).

Посилаючись на вищевикладене, позивач просила визнати незаконним та скасувати наказ "Про звільнення працівників" № 45 від 26 грудня 2018 року, та поновити її на посаді дезінфектора. Стягнути з комунального підприємства "Профдезінфекція" Полтавської обласної ради на її користь оплату за вимушений прогул з 31 грудня 2018 року по 06 лютого 2019 року у розмірі 4050 грн.

До початку розгляду справи по суті, а саме 14 серпня 2019 року від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, в якій вона зазначає, що відповідач порушив норми ст. 49 КЗпП України та недотримав передбачений законом термін попередження про її звільнення.

Починаючи з наступного дня після попередження про звільнення, тобто з 29 грудня 2018 року вона припинила трудову діяльність на підприємстві та лишилася вдома. До часу її звернення до суду з позовною заявою із невідомих на те причин, відповідач не видав їй належним чином оформлену трудову книжку, хоча вона неодноразово вимагала цього.

Лише під час розгляду справи в суді, за її вимогою, в кінці травня 2019 року вона отримала трудову книжку

Посилаючись на те, що відповідач у порушення ст. 47 КЗпП України не видав їй належно оформлену трудову книжку у день звільнення, вважає, що Полтавське обласне комунальне підприємство Профдезінфекція Полтавської обласної ради зобов`язане виплатити їй середній заробіток за час вимушеного прогулу, за період з 01.01.2019 по 31.05.2019, що за її підрахунками становить 20 865 грн.

Разом з тим зазначила, що відповідачем спричинено їй моральні страждання, а саме: вона постійно перебуває у нервовій напрузі та не може спокійно жити, втратила нормальний життєвий зв`язок. Їй до цього часу незрозуміла поведінка відповідача стосовно її звільнення та такого ставлення до неї. Вона пропрацювала на вказаному підприємстві 35 років і за весь цей час сумлінно виконувала свої трудові обов`язки. З боку керівництва жодного разу не було нарікань стосовно її роботи. Відповідач так вчинив з нею, навіть не сповістивши її належним чином про звільнення, а тому моральну шкоду вона оцінює у розмірі 5000 грн.

З цих підстав, позивач просила стягнути з комунального підприємства "Профдезінфекція" Полтавської обласної ради на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.01.2019 по 31.05.2019 в сумі 20 865 грн та моральну шкоду у розмірі 5 000 грн.

Представник відповідача Полтавського обласного комунального підприємства Профдезінфекція Полтавської обласної ради, не погоджуючись з позовними вимогами, викладеними у позовній заяві ОСОБА_1 про поновлення на роботі і стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та в її заяві про зменшення позовних вимог, направив відзив, в якому зазначив, що за результатами аналізу діяльності відділення в м. Гадяч за 2017-2018 роки, де працювала позивач, адміністрацією підприємства прийнято рішення про скорочення чисельності і штату працівників, а саме - 2 штатні посади дезінфектора у відділенні м. Гадяч (наказ Полтавського обласного комунального підприємства Профдезінфекція Полтавської обласної ради № 37 від 18.10.2018 Про скорочення штату та чисельності дезінфекторів у відділенні м. Гадяч ). Дійсність скорочення штату також підтверджується штатним розписом ПОКП ПРОФДЕЗІНФЕКЦІЯ Полтавської обласної ради з 01.01.2019.

Отже, у відділенні м. Гадяч Полтавського обласного комунального підприємства Профдезінфекція Полтавської обласної ради дійсно мало місце скорочення двох штатних посад дезінфектора.Перевести ОСОБА_1 на інше місце роботи не було можливості, оскільки відсутні вакантні посади.

При вивільненні працівників враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. Дане право враховується при наявності двох і більше посад, одна з яких скорочується. При скороченні посади позивача переважне право залишення на роботі мали дезінфектори ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , як такі, що мають базову середню медичну освіту та відповідно - більш високу кваліфікацію.

Отже, у відповідності до ст. 42 КЗпП України надано переважне право на залишення на роботі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Вимоги діючого трудового законодавства України зобов`язують попередити працівника про наступне вивільнення не пізніше чим за два місяці. 25.10.2018 ОСОБА_1 була попереджена щодо скорочення штатної посади та подальше вивільнення з 27.12.2018, проте від підпису відмовилась, про що було складено відповідний акт, тобто щодо попередження працівника про звільнення, у зв`язку з скороченням штатної посади, були чітко дотримані вимоги ст. 40 КЗпП України.

Стосовно неотримання позивачем трудової книжки в день звільнення відповідач зазначив, що позивач 27.12.2018 не з`явилася до відділу кадрів для отримання трудової книжки, хоча була завчасно повідомленою про дату її звільнення. ОСОБА_1 була відсутньою на роботі у відділенні м. Гадяч 27.12.2018 з 10 год. 20 хв. до закінчення робочого часу о 16 год. 30 хв.

27 грудня 2018 року позивачу направлено рекомендоване поштове відправлення від 27.12.2018 № 54 щодо необхідності отримання трудової книжки.

Це є доказом, що роботодавець вжив необхідні заходи для того, щоб не були порушені права працівника, що звільняється.

Тобто ОСОБА_1 знала про необхідність отримання трудової книжки, але навмисно проігнорувала дане повідомлення.

Отже , відповідач діяв у відповідності до вимог Інструкції,тому і відповідальність за затримку видачі трудової книжки з його вини позивачем не доведена.

Разом з тим, представник відповідача зазначив, що позивач надала суду недостовірні дані щодо розрахунку обчислення середнього заробітку, посилаючись на те, що середній заробіток за час затримки у видачі трудової книжки розраховується за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи та множенням на кількість днів затримки. Розрахунок обчислення середнього заробітку, що надала позивач до суду, є недостовірним та таким, що суперечить нормам Постанови КМУ від 08.02.1995 № 100.

Що стосується вимоги ОСОБА_1 про стягнення на її користь моральної шкоди в розмірі 5000 грн, зазначив наступне.

Позивачем не надано суду доказів, які б підтверджували її моральні страждання, а також будь-яких доказів щодо втрати нормальних життєвих зв`язків, які вимагали від неї додаткових зусиль для організації свого життя.

Посилаючись на вищевикладене, представник відповідача просив відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

18 жовтня 2019 року від позивача надійшла уточнююча позовна заява, в якій вона, посилаючись на те, що 02 вересня 2019 року на її адресу надійшов лист № 09.1-07-1830 від Укрпошти, в якому зазначено дату отримання нею поштового відправлення з трудовою книжкою, надала уточнюючий розрахунок середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу в період з 01.01.2019 по 23.05.2019, що спричинено відповідачем несвоєчасною видачею трудової книжки, розмір якої за її підрахунками становить 19776 грн.

З цих підстав, позивач просить стягнути з комунального підприємства "Профдезінфекція" Полтавської обласної ради на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.01.2019 по 23.05.2019 в сумі 19776 грн та моральну шкоду у розмірі 5000 грн.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Скачко М.О. підтримали уточнені позовні вимоги та просили їх задовольнити, а саме стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.01.2019 по 23.05.2019 в сумі 19776 грн та моральну шкоду у розмірі 5000 грн.

Представник відповідача Полтавського обласного комунального підприємства Профдезінфекція Полтавської обласної ради Дурдикулиєв Р.А. у судовому засіданні позов ОСОБА_1 не визнав та просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки вважає її вимоги безпідставними та необґрунтованими з підстав, викладених у відзиві.

Суд, дослідивши докази, заслухавши учасників справи, вважає, що позовні вимогиОСОБА_1 до Полтавського обласного комунального підприємства Профдезінфекція Полтавської обласної ради про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди підлягають до часткового задоволення, з таких підстав.

Судом встановлено, що 10.11.1986 ОСОБА_1 , на підставі наказу № 16 від 10.11.1986 переведена на посаду дезінфектора відділу профдезінфекції; 29.12.2012 її звільнено з посади дезінфектора згідно ст. 38 КЗпП України; 02 січня 2013 року ОСОБА_1 прийнята на посаду дезінфектора до ПОКП Профдезінфекція Полтавської обласної ради; 27 грудня 2018 року позивача звільнено з посади дезінфектора, у зв`язку зі скороченням штату, згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України, на підставі наказу № 45 від 26.12.2018, про що свідчать записи у трудовій книжці позивача.

Відповідно до наказуПолтавського обласного комунального підприємства Профдезінфекція Полтавської обласної ради № 37 від 18 жовтня 2018 року Про скорочення штату та чисельності дезінфекторів у відділенні м. Гадяч , з 27 грудня 2018 року скорочено дві штатні одиниці дезінфектора у відділенні м. Гадяч, у зв`язку з незадовільним фінансовим результатом роботи, за результатами аналізу діяльності відділення м. Гадяч у 2017 році та за 9 місяців 2018 року встановлена невідповідність зростаючих виробничих витрат доходам, що сталося із обслуговування відділенням об`єктів незначної площі та потребуючих значних витрат на оплату праці та відшкодування витрат на транспорт.

У персональному попередженні Полтавського обласного комунального підприємства Профдезінфекція Полтавської обласної ради від 22.10.2018 за № 39 про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади відсутній її підпис про ознайомлення з попередженням.

25 жовтня 2018 року у приміщенні відділення профдезінфекції за адресою: пл. Соборна, 15, м. Гадяч Полтавської області, у присутності в.о. завідуючої відділенням м. Гадяч ОСОБА_4 К.А., дезінфекторів ОСОБА_2 та ОСОБА_5 дезінфектор відділення ОСОБА_1 ознайомилася з персональним попередженням про звільнення з 27.12.2018, отримала копію наказу № 37 від 18.10.2018 Про скорочення штату та чисельності дезінфекторів у відділенні м. Гадяч та відмовилась від підпису, який засвідчує ознайомлення з персональним попередженням про звільнення з 27.12.2018 та наказом № 37 від 18.10.2018, про що 25 жовтня 2018 року складено акт.

Згідно наказу Полтавського обласного комунального підприємства Профдезінфекція Полтавської обласної ради № 45 від 26 грудня 2018 року Про звільнення працівників , у зв`язку зі змінами в організаційній структурі підприємства, впровадження яких зумовлює зменшення кількості посад дезінфекторів у відділенні м. Гадяч та відповідно до наказу від 18 жовтня 2018 № 37 скорочено дві штатні одиниці дезінфекторів у відділенні м. Гадяч, зокрема згідно п. 2 вищевказаного наказу ОСОБА_1 дезінфектора відділення м. Гадяч звільнено, у зв`язку зі скороченням штату, на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, з 27 грудня 2018 року.

Разом з тим, у наказі Полтавського обласного комунального підприємства Профдезінфекція Полтавської обласної ради № 45 від 26 грудня 2018 року Про звільнення працівників зазначено, що позивач ОСОБА_1 переважного права на залишення на роботі відповідно до чинного законодавства не має, іншої роботи, яку вона могла б виконувати за своїм фахом і кваліфікацією на підприємстві немає. Про наступне вивільнення ОСОБА_1 попереджена персонально 22 жовтня 2018 року.

Як свідчить акт про відсутність працівника на роботі від 27.12.2018, дезінфектор ОСОБА_1 27 грудня 2018 року була відсутня на робочому місці в період з 10 год.20 хв. до 16 год.30 хв.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

У п. 4.2. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників визначено, якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки.

Пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника.

Як свідчить опис вкладення у цінний лист, 27 грудня 2018 року Полтавським обласним комунальним підприємством Профдезінфекція Полтавської обласної ради на адресу позивача ОСОБА_1 направлено повідомлення про необхідність отримати трудову книжку, в якому також відповідач повідомив, що з дня відправлення повідомлення роботодавець не несе відповідальності за затримку видачі трудової книжки.

Зі змісту поштового повідомлення слідує, що позивач ОСОБА_1 не отримала адресоване їй повідомлення про необхідність отримати трудову книжку, оскільки лист повернувся без вручення за закінченням терміну зберігання.

Судом встановлено та підтверджується поштовим повідомленням і описом вкладення у цінний лист від 22.05.2019, що відповідачем 22 травня 2019 року на адресу позивача направлено трудову книжку, яку, як свідчить повідомлення Полтавської дирекції АТ Укрпошта від 02.09.2019 № 09.1-07-1830, ОСОБА_1 отримала 23 травня 2019 року.

Відповідно до ч. 5 ст. 235 КЗпП України - у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Відповідач видав трудову книжку позивачу лише 23 травня 2019 року під час розгляду трудового спору справи в суді, тоді як ОСОБА_1 з 27 грудня 2018 року вважається звільненою з займаної посади, тому суд вважає, що позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 01.01.2019 по 23.05.2019, підлягають до задоволення.

Що стосується розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд приходить до висновку про невідповідність розрахунку позивача про середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01.01.2019 по 23.05.2019, оскільки вказаний розрахунок не відповідає вимогам Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.

Відповідно до пункту 5 розділу ІV Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац 2 пункту 8 Порядку).

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац 3 пункту 8 Порядку).

Крім того, положеннями розділу ІІІ Порядку передбачені виплати, які підлягають і не підлягають урахуванню (зокрема, одноразові виплати, соціальні виплати, окремі види премій тощо) при обчисленні середньої заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплати за час вимушеного прогулу.

Відповідно до довідки про середню заробітну плату (дохід) від 04.03.2019 ПОКП Профдезінфекція Полтавської обласної ради середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 за останні два місяці за графіком роботи підприємства складає 169,23 грн, її середньомісячна зарплата складає 3723,06 грн.

Таким чином, відповідно до положень Порядку обчислення середньої заробітної плати та виходячи зі змісту довідки про середню заробітну плату ОСОБА_1 за останні два місяці, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення середній заробіток за час вимушеного прогулу, за період з 01 січня 2019 року по 23 травня 2019 року, у розмірі 16584,54 грн, виходячи з розрахунку: 169,23 грн (середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 за останні два місяці за графіком роботи підприємства) х 98 (кількість робочих днів за період з 01.01.2019 по 23.05.2019) = 16584,54 грн, тому в цій частині позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до часткового задоволення.

Згідно п. 6 постанови Пленуму Верховного суду України Про практику застосування судами законодавства про оплату праці - задовольняючи позовні вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Верховний Суд у постанові від 18.07.2018 у справі № 359/10023/16-ц також дійшов висновку, що суд має визначати суму середнього заробітку працівника за час вимушеного прогулу без утримання податків й інших обов`язкових платежів, про що вказує в резолютивній частині рішення.

Системний аналіз законодавства дає підстави для висновку, що суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час вимушеного прогулу, обчислюються без віднімання сум податків і зборів. Останні підлягають нарахуванню роботодавцем під час виконання відповідного судового рішення, унаслідок чого виплачена працівнику сума зменшується на суму податків і зборів.

Таке відрахування податків й обов`язкових платежів із середнього заробітку за час вимушеного прогулу не погіршує становища працівника, оскільки за цей період, у разі перебування на посаді, працівник отримував би заробітну плату, з якої також відраховувалися б податки та збори.

Отже, згідно вказаного правового висновку, і зарплата, і середній заробіток, які стягуються судом на користь працівника з роботодавця мають зазначатись судом без виключення з них податків і зборів, які сплачуються роботодавцем під час виконання рішення суду.

За таких обставин, сума середнього заробітку за час за час вимушеного прогулу у розмірі 16584,54 грн, що підлягає стягненню з відповідача, є сумою, з якої під час виконання відповідного судового рішення підлягають нарахування роботодавцем з утриманням податків та зборів.

У відповідності до ст. 237-1 КЗпП України - у разі допущення власником або уповноваженим ним органом порушення законних прав працівника, якщо такі порушення призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від працівника додаткових зусиль для організації свого життя, на власника або уповноважений ним орган покладається обов`язок відшкодувати працівнику завдану моральну шкоду.

Судом встановлено, що лише під час судового розгляду трудового спору, що виник між роботодавцем - відповідачем Полтавським обласним комунальним підприємством Профдезінфекція Полтавської обласної ради та працівником - позивачем ОСОБА_1 , щодо затримки видачі трудової книжки, відповідач видав трудову книжку позивачу.

Враховуючи тривалість терміну порушення законних вимог та прав позивача, обґрунтування заподіяних їй моральних страждань, а також враховуючи вимоги розумності і справедливості, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення моральної шкоди на її користь підлягають до часткового задоволення, а саме в меншому розмірі ніж заявлено нею, а саме у розмірі 1000 грн.

На підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір -позивач звільнена від сплати судового збору, тому судовий збір у розмірі 1536 (одна тисяча п`ятсот тридцять шість) грн 80 коп. підлягає стягненню з відповідача на користь держави, що відповідає вимогам ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 47, 237-1, 235 КЗпП України, ст. ст. 12, 81, 82, 141, 142, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Полтавського обласного комунального підприємства Профдезінфекція Полтавської обласної ради про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Полтавського обласного комунального підприємства Профдезінфекція Полтавської обласної ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за період, з 01 січня 2019 року по 23 травня 2019 року включно, у розмірі 16584 (шістнадцять тисяч п`ятсот вісімдесят чотири) грн 54 коп., з обов`язковим відрахуванням при виплаті усіх обов`язкових податків і зборів.

Стягнути з Полтавського обласного комунального підприємства Профдезінфекція Полтавської обласної ради на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 1000 (одна тисяча) гривень.

В іншій частині позовні вимоги ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Стягнути з Полтавського обласного комунального підприємства Профдезінфекція на користь держави судові витрати в сумі 1536 (одна тисяча п`ятсот тридцять шість) грн 80 коп., пов`язані зі сплатою судового збору.

Повний текст рішення складено 29 жовтня 2019 року.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду через Гадяцький районний суд Полтавської області протягом тридцяти днів з дати складання повного тексту рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного тексту рішення суду.

Відомості, що не проголошуються:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована у встановленому законом порядку, місце проживання (перебування): АДРЕСА_1 .

Відповідач Полтавське обласне комунальне підприємство Профдезінфекція Полтавської обласної ради, ЄДРПОУ 38116380, адреса: вул. Ватутіна, 35, м. Полтава.

Головуючий Л. І. Тищенко