Ухвала

від 18.06.2020 по справі 526/272/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

18 червня 2020 року

м. Київ

справа № 526/272/19

провадження № 61-8472ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю.,

Червинської М. Є.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 15 січня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Полтавського обласного комунального підприємства Профдезінфекція Полтавської обласної ради про стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди ,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Полтавського обласного комунального підприємства Профдезінфекція Полтавської обласної ради про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

У серпні 2019 року ОСОБА_1 , уточнивши позовні вимоги, просила суд стягнути з відповідача середню заробітну плату за час вимушеного прогулу та моральну шкоду .

Рішенням Гадяцького районного суду Полтавської області від 23 жовтня

2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з Полтавського обласного комунального підприємства Профдезінфекція Полтавської обласної ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у період з 01 січня 2019 року по 23 травня 2019 року включно у розмірі 16 584,54 грн, з обов`язковим відрахуванням при виплаті усіх обов`язкових податків і зборів.

Стягнуто з Полтавського обласного комунального підприємства Профдезінфекція Полтавської обласної ради на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди у розмірі 1 000,00 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 15 січня 2020 року рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 23 жовтня 2019 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

28 травня 2020 року до Верховного Суду подано касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 15 січня 2020 року.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року

№ 460-IХ Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ .

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону № 460-ІХ.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.

Згідно зі статтею 129 Конституції України та статей 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах

та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених

у цій же статті ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами визнаються справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом

на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України у позовах

про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою,

яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Ціна позову у даній справі становить 24 776,00 грн, яка станом на 01 січня

2020 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102,00х100=210 200,00).

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню. Верховний Суд таких випадків також не встановив.

Посилання на інші випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини с статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, статтею 176 ЦПК України, пунктом 1 частини шостої, частиною дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду

від 15 січня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Полтавського обласного комунального підприємства Профдезінфекція Полтавської обласної ради про стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Копію ухвали разом з доданими до скарги матеріалами повернути особі, яка подавала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Коротун

С. Ю. Бурлаков

М. Є. Червинська