Постанова

від 29.10.2019 по справі 380/34/16-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 жовтня 2019 року

Київ

справа №380/34/16-а

касаційне провадження №К/9901/10345/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С.М.,

суддів: Єзерова А.А., Саприкіної І.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Тетіївського районного суду Київської області від 03.06.2016 (головуючий суддя: Кравець О.А.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.08.2016 (головуючий суддя: Федотов І.В., судді: Оксененко О.М., Ісаєнко Ю.А.) у справі №380/34/16-а за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до Володарської селищної ради Володарського району Київської області, Селищного голови Володарської селищної ради Київської області, третя особа: Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 про визнання дій неправомірними, визнання протиправним і скасування розпорядження,

В С Т А Н О В И В:

В грудні 2015 року ОСОБА_2 , ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_2 , ОСОБА_1 або позивач-1, позивач-2 ) звернулися до Володарського районного суду Київської області з позовом до Володарської селищної ради Володарського району Київської області, Селищного голови Володарської селищної ради Київської області, третя особа: Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 (далі - ФОП- ОСОБА_3 або третя особа), в якому просили:

визнати неправомірними дії Селищного голови Володарської селищної ради Київської області при винесенні розпорядження №48 від 30.12.2014;

визнати неправомірним і скасувати розпорядження Селищного голови Володарської селищної ради Київської області №48 від 30.12.2014 Про створення комісії з обстеження земельної ділянки розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

На обґрунтування позовних вимог позивачі зазначили, що оскаржуване розпорядження прийнято відповідачем не у межах та не у спосіб визначених законом повноважень, позаяк у селищного голови відсутні повноваження щодо ініціювання здійснення самоврядного контролю за дотриманням земельного законодавства шляхом створення комісії з обстеження земельної ділянки.

Суддями Володарського районного суду Київської області у справі №380/34/16-а заявлено самовідвід, а справу ухвалою суду від 25.12.2015 передано на розгляд до Тетіївського районного суду Київської області.

Постановою Тетіївського районного суду Київської області від 03.06.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.08.2016, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходили з того, спірними правовідносинами не порушені охоронювані законом права та свободи позивачів. Також суд першої інстанції відзначив, що селищний голова на підставі законів України від 02.10.1996 №393/96-ВР Про звернення громадян (далі - Закон №393/96-ВР), від 21.05.1997 №280/97-ВР Про місцеве самоврядування в Україні уповноважений вживати заходів щодо перевірки обставин, що містяться у зверненнях громадян, які надійшли до відповідної ради, для чого має право приймати розпорядження, якими доручати уповноваженим посадовим особам проводити обстеження земельних ділянок.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, у якій просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані судові рішення, а справу передати до суду першої інстанції на новий розгляд. Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами попередніх інстанцій неповно з`ясовані обставини справи, що мають значення для правильного вирішення спору по суті. Скаржник зазначила, що спірними правовідносинами порушені права позивачів, оскільки виявлена під час обстеження земельної ділянки споруда належить на праві власності ОСОБА_2 . Щодо оспорюваного акту скаржник відзначила, що такий прийнятий за відсутності у селищного голови відповідних повноважень. Також скаржник зазначила про порушення Володарським районним судом Київської області норм процесуального права, що виразились у передачі справи на розгляд до Тетіївського районного суду Київської області без постановлення відповідної ухвали, що позбавило права позивачів на її оскарження в апеляційному порядку.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22.09.2016 відкрито касаційне провадження у справі.

15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03.10.2017 №2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , яким КАС України викладено в новій редакції.

Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII Перехідні положення КАС України в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У січні 2018 року цю справу передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

В порядку статті 31 КАС України, пункту 15 Перехідних положень КАС України за результатами повторного автоматизованого розподілу від 13.06.2019 визначений новий склад суду.

Ухвалою Верховного Суду від 21.10.2019 справу прийнято до провадження та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до вимог статті 345 КАС України.

На адресу суду касаційної інстанції від третьої особи надійшли письмові заперечення на касаційну скаргу, у яких останній з посиланням на законність та обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій просив суд залишити оскаржувані судові рішення без змін, а скаргу ОСОБА_1 без задоволення.

Відповідачі правом на подання відзиву не скористалися.

Верховний Суд переглянув оскаржувані судові рішення у межах доводів касаційної скарги, з урахуванням вимог статті 341 КАС України з`ясував повноту фактичних обставин справи, встановлених судами, перевірив правильність застосування норм матеріального і процесуального права встановив таке.

Судами попередніх інстанцій у межах спірних правовідносин встановлено, що ОСОБА_3 звернувся до Селищного голови Володарської селищної ради Київської області із заявою від 15.12.2014, в якій просив створити комісію з обстеження земельної ділянки площею 0,1309 за адресою: АДРЕСА_1 щодо знаходження на ній тимчасових споруд інших власників.

За результатами розгляду заяви від 15.12.2014, селищний голова Володарської селищної ради Київської області прийняв розпорядження від 30.12.2014 №48 Про створення комісії з обстеження земельної ділянки розташованої за адресою: АДРЕСА_1

В результаті проведеного обстеження Комісією встановлено, що на спірній земельній ділянці, яка на підставі державного акту належить на праві власності ОСОБА_3 , крім споруд, що належать йому, розташована металева мала архітектурна форма без назви площею 60 кв. м., що належить ФОП ОСОБА_2 Результати обстеження оформлені актом від 30.12.2014.

Вважаючи, що розпорядження Селищного голови Володарської селищної ради Київської області від 30.12.2014 №48 Про створення комісії з обстеження земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 прийнято з перевищенням визначених законом меж повноважень, позивачі звернулися з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд виходить з такого.

Повноваження Володарської селищної ради, її посадових осіб у спірних правовідносинах регулюються, зокрема Законами №393/96-ВР та № 280/97-ВР.

Відповідно до пунктів 17, 18 частини четвертої статті 42 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні сільський, селищний, міський голова веде особистий прийом громадян, та забезпечує на відповідній території додержання законодавства щодо розгляду звернень громадян та їх об`єднань.

Статтею 1 Закону №393/96-ВР передбачено, що громадяни України мають право звернутися до органів (…) місцевого самоврядування, (…) відповідно до їх функціональних обов`язків із (…) заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Відповідно до положень статті 3 Закону №393/96-ВР заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності.

Статтею 15 Закону №393/96-ВР закріплено, що органи (…) місцевого самоврядування та їх посадові особи, (…) до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.

Відповідно до статті 19 цього Закону органи (…) місцевого самоврядування (…) в межах своїх повноважень зобов`язані:

об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги;

забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень;

письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення;

не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам;

особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

Відповідно до пунктів 1, 2, 7, 19 частини четвертої статті 42 Закону №280/97-ВР селищний голова забезпечує здійснення у межах наданих законом повноважень діяльність органів виконавчої влади на відповідній території, додержання Конституції та законів України, виконання актів Президента України та відповідних органів виконавчої влади; організовує в межах, визначених цим Законом, роботу відповідної ради та її виконавчого комітету; здійснює керівництво апаратом ради та її виконавчого комітету; здійснює інші повноваження місцевого самоврядування, визначені цим та іншими законами.

Згідно з положеннями пункту 20 частини четвертої цієї статті та частини восьмої статті 59 Закону №280/97-ВР селищний голова видає розпорядження у межах своїх повноважень.

Статтею 144 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Отже, за змістом наведених правових норм саме голова селищної ради організовує роботу відповідної ради та органів виконавчої влади, здійснює керівництво апаратом ради та її виконавчого комітету, здійснює інші повноваження місцевого самоврядування, визначені законами України, видає у межах своїх повноважень обов`язкові для виконання розпорядження. Селищний голова також здійснює повноваження у сфері розгляду звернень громадян, що надійшли до відповідного органу місцевого самоврядування, організовує роботу щодо їх вирішення, якщо порушене у зверненні питання належить до відання відповідного органу місцевого самоврядування.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що обстеження спірної земельної ділянки на предмет наявності на ній тимчасових споруд інших власників ініційовано селищним головою за зверненням власника цієї земельної ділянки, який просив про сприяння в реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством його прав та інтересів.

Відтак, з огляду на правове регулювання спірних правовідносин та встановлені у справі обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів опередніх інстанцій, що селищний голова на підставі Законів №393/96-ВР та №280/97-ВР уповноважений вживати заходів щодо перевірки обставин, що містяться у зверненнях громадян, які надійшли до відповідної селищної ради, для чого має право приймати розпорядження, якими, в т.ч., доручати уповноваженим посадовим особам проводити обстеження земельних ділянок.

Правова позиція у подібних правовідносинах викладена у постанові Верховного Суду від 31.07.2019 у справі №501/2889/16-а.

Також судами попередніх інстанцій встановлено, що на момент вирішення цієї справи Господарським судом Київської області у справі №911/4572/14 задоволено позов ФОП ОСОБА_3 до ФОП ОСОБА_1 про зобов`язання відповідача звільнити (забрати павільйон) та привести до стану, придатного для використання за цільовим призначенням частину земельної ділянки загальною площею 0,1309 га, кадастровий номер 3221655100:01:038:0049, адреса: АДРЕСА_1 , яка розташована на території Володарської селищної ради Володарського району Київської області.

Рішення Господарського суду Київської області від 27.01.2015 у справі №911/4572/14 набрало законної сили згідно постанови Київського апеляційного господарського суду від 28.04.2015.

Правильними є також висновки суду першої та апеляційної інстанцій, що спірними правовідносинами не порушені права та охоронювані законом інтереси позивачів, з огляду на таке.

Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення владних управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 6 КАС (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Разом з тим, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб`єктивне право особи та її юридичний обов`язок. Відтак, судовому захисту підлягає суб`єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.

У Рішенні від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 Конституційний Суд України розтлумачив, що поняття охоронюваний законом інтерес треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Отже, охоронюваний законом інтерес полягає у прагненні особи набути певних матеріальних або нематеріальних благ з метою задоволення певних потреб, якщо такі прагнення є абстрактними, тобто випливають із певного суб`єктивного права у конкретних правовідносинах. Тому порушення охоронюваного законом інтересу, яке дає підстави для звернення особи за судовим захистом, є створення об`єктивних перешкод на шляху до здобуття відповідного матеріального та/або нематеріального блага.

При цьому, позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права, свободи чи інтереси рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень. Водночас, задоволення відповідних вимог особи можливе лише в разі об`єктивної наявності порушення, тобто встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки позивача у сфері публічно-правових відносин.

З цього слідує, що під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав та інтересів Позивача, адже без цього не можна виконати завдання судочинства. Якщо позивач не довів факту порушення особисто своїх прав чи інтересів, то навіть у разі, якщо дії суб`єкта владних повноважень є протиправними, підстав для задоволення позову немає.

Звернення до суду є способом захисту порушених суб`єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах.

У даному випадку позивачами не наведено обґрунтованих мотивів, яким чином рішення та дії селищного голови, які направлені на сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством прав та інтересів ОСОБА_3 , порушують права позивачів тобто породжують, змінюють або припиняють їх права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин.

За наведеного правового регулювання Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Доводи касаційної скарги про порушення Володарським районним судом Київської області норм процесуального права при передачі цієї адміністративної справи до Тетіївського районного суду Київської області спростовуються матеріалами справи.

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, здійснює перевірку правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина перша статті 341 КАС України).

У спірному випадку доводи касаційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судами попередніх інстанцій. Касаційна скарга не містить інших обґрунтувань ніж ті, які були наведені у запереченнях на позов, апеляційній скарзі та з урахуванням яких суди попередніх інстанцій вже надавали оцінку встановленим обставинам справи. Обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права касаційна скарга відповідача не містить.

Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, а тому підстави для скасування рішень судів попередніх інстанцій - відсутні.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Тетіївського районного суду Київської області від 03.06.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.08.2016 у справі №380/34/16-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін

А. А. Єзеров

І. В. Саприкіна