Рішення

від 29.10.2019 по справі 826/10780/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 жовтня 2019 року № 826/10780/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Васильченко І.П. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовомГромадської організації Квартал Пушкінська-Велика Васильківська До Третя особаШевченківської районної у місті Києві ради Орган самоорганізації населення будинковий комітет Квартал Пушкінська-Червоноармійська провизнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії В С Т А Н О В И В:

Громадська організація Квартал Пушкінська-Велика Васильківська (далі-позивач) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовною заявою до Шевченківської районної у місті Києві ради (далі-відповідач), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Орган самоорганізації населення будинковий комітет Квартал Пушкінська-Червоноармійська (далі-третя особа) про визнання протиправним та скасування рішення ІІІ сесії Шевченківської районної у місті Києві ради V скликання № 40 від 13.07.2006 р. Про надання дозволу на створення органу самоорганізації населення будинковий комітет Квартал Пушкінська-Червоноармійська .

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 жовтня 2018 року позовну заяву залишено без розгляду.

22 листопада 2018 року постановою Шостого апеляційного адміністративного суду скасовано ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 жовтня 2018 року та направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 січня 2019 року справу прийнято до провадження суддею Васильченко І.П. та відкрито провадження по справі, яка буде розглядатися в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Ухвалою суду від 28 лютого 2019 року зупинено провадження у справі до вирішення питання про відвід судді.

Ухвалою суду від 02 травня 2019 року поновлено провадження у справі.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю спірного рішення, з огляду на відсутність повноважень у відповідача щодо прийняття відповідних рішень.

Відповідач у письмовому відзиві на позов вказав на відповідність оскаржуваного рішення вимогам чинного законодавства.

Третя особа в письмових поясненнях з приводу заявлених позовних вимог вказала на необґрунтованість позовних вимог.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Шевченківською районною у місті Києві радою 13 липня 2006 року прийнято рішення № 40 Про дозвіл на створення органу самоорганізації населення будинкового комітету Квартал Пушкінська-Червоноармійська , пунктом 1 якого визначено, що Шевченківська районна у місті Києві рада надала дозвіл на створення органу самоорганізації населення Шевченківського району м. Києві та визначити його назву: будинковий комітет Квартал Пушкінська-Червоноармійська .

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України Про органи самоорганізації населення від 11.07.2001р. №2625-ІІІ; Законом України Про місцеве самоврядування в Україні від 21.05.1997р. №280/97-ВР; Законом України від 15.01.1999р. № 401-XIV Про столицю України - місто-герой Київ ; Порядком надання дозволу на створення органу самоорганізації населення в м. Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 26.09.2002р. №10/170.

Відповідно до статті 2 Закону України Про органи самоорганізації населення органи самоорганізації населення - представницькі органи, що створюються жителями, які на законних підставах проживають на території села, селища, міста або їх частин, для вирішення завдань, передбачених цим Законом.

Згідно зі статтею 8 Закону України Про органи самоорганізації населення з ініціативою про створення органу самоорганізації населення до сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради можуть звернутися збори (конференція) жителів за місцем проживання за умови, якщо в них брало участь (було представлено) не менше половини жителів відповідної території, які мають право голосу.

На зборах (конференції) жителів за місцем проживання обирається також ініціативна група, члени якої будуть представляти інтереси жителів - учасників зборів (конференції) у відповідній місцевій раді.

Рішення зборів (конференції) приймається більшістю голосів їх учасників.

Ініціативна група подає до сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради заяву про створення органу самоорганізації населення, протокол зборів (конференції) жителів за місцем проживання про ініціювання створення органу самоорганізації населення із зазначенням основних напрямів діяльності створюваного органу самоорганізації населення, а також список учасників зборів (конференції) жителів за місцем проживання із зазначенням прізвища, імені, по батькові, року народження, серії і номера паспорта громадянина України або паспортних документів іноземця та домашньої адреси кожного учасника зборів (конференції) жителів.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про органи самоорганізації населення дозвіл на створення органу самоорганізації населення надається сільською, селищною, міською, районною у місті (у разі її створення) радою.

Частиною другою статті 11 Закону України Про столицю України - місто-герой Київ визначено, що у районах міста Києва діють районні в місті Києві державні адміністрації, які підпорядковуються Київській міській державній адміністрації, а в разі утворення районних у місті Києві рад також є підзвітними і підконтрольними відповідним радам як виконавчі органи таких рад.

Як вже зазнасалось, рішенням Шевченківської районної у місті Києві ради від 13 липня 2006 року №40 Про дозвіл на створення органу самоорганізації населення будинкового комітету Квартал Пушкінська-Червоноармійська , надано дозвіл на створення органу самоорганізації населення будинковий комітет Квартал Пушкінська-Червоноармійська .

10 квітня 2007 року Шевченківською районною у місті Києві державною адміністрацією видано свідоцтво № 129807 про державну реєстрацію юридичної особи Орган самоорганізації населення будинкового комітету Квартал Пушкінська-Червоноармійська .

Так, суд звертає увагу, що будь-яких ознак порушення прав позивача, у межах заявлених позовних вимог останнім не зазначено, у зв`язку із чим, суд доходить висновку, що у межах спірних правовідносин у позивача відсутнє порушене право, як необхідна умова для задоволення позову.

Водночас, частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб віт порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суд.

Частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відтак, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах, що звернулася до суду з позовом.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини 2 статті 55 Конституції України, в рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особи яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Тобто, обов`язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушених саме його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.

Відсудність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 31 січня 2018 року № К/9901/1141/18.

Отже, згідно наведеного, право позивача на звернення до адміністративного суду з позовом виникає лише у разі, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

При цьому, відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Відтак, враховуючи, що спірне рішення стосується органу самоорганізації населення будинкового комітету Квартал Пушкінська-Червоноармійська , та не впливає на права та обов`язки позивача, суд не вбачає порушеного права останнього, а тому в задоволенні позовних вимог відмовляє.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч. 2 цієї статті).

Відповідно до частини 2 статті 2 названого Кодексу у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зважаючи на вищевикладене, виходячи із меж заявлених позовних вимог, суд доходить висновку про необґрунтованість доводів позивача, а тому в задоволенні позовних вимог відмовляє.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати у зв`язку із відмовою у задоволенні позову відшкодуванню не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 242- 243, 245-246, 250, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У позові Громадської організації Квартал Пушкінська-Велика Васильківська (01004, м. Київ, бул. Т. Шевченко, буд. 10, оф. 2/1, код ЄДРПОУ 40889293) відмовити.

Рішення суду відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.П. Васильченко