Постанова

від 17.02.2020 по справі 826/10780/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/10780/18 Суддя (судді) першої інстанції: Васильченко І.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Парінова А.Б.,

суддів: Беспалова О.О.,

Ключковича В.Ю.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Громадської організації "Квартал Пушкінська-Велика Васильківська" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 жовтня 2019 року у справі за адміністративним позовом Громадської організації "Квартал Пушкінська-Велика Васильківська" до Шевченківської районної у м. Києві ради, третя особа: Орган самоорганізації населення будинковий комітет "Квартал Пушкінська-Червоноармійська" про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась Громадська організація "Квартал Пушкінська-Велика Васильківська з позовною заявою до Шевченківської районної у місті Києві ради відповідно до змісту якої просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення ІІІ сесії Шевченківської районної у місті Києві ради V скликання № 40 від 13.07.2006 "Про надання дозволу на створення органу самоорганізації населення будинковий комітет "Квартал Пушкінська-Червоноармійська".

Позовні вимоги мотивовані протиправністю спірного рішення, з огляду на відсутність повноважень у відповідача щодо прийняття відповідних рішень.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 жовтня 2019 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції з мотивів порушення судом норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції не було прийнято до уваги, що оскаржуваним рішенням відповідача порушуються законні інтереси щодо усунення перешкод у досягненні Громадською організацією Квартал Пушкінська-Велика Васильківська статутних завдань. При цьому, апелянт зауважує, що мешканці кварталу, обмеженого вулицями Пушкінська, Велика Васильківська та Тараса Шевченка бажають реалізувати своє право на участь у місцевому самоврядуванні саме через Громадську організацію "Квартал Пушкінська-Велика Васильківська .

Таким чином, позивач вважає, що за наведених в апеляційній скарзі обставин, його позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, а рішення суду першої інстанції - скасуванню.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2019 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Громадської організації "Квартал Пушкінська-Велика Васильківська" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 жовтня 2019 р. та на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 призначено справу до апеляційного розгляду у порядку письмового провадження протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.

Відзивів на апеляційну скаргу до суду не надходило, що не перешкоджає апеляційному розгляду даної справи.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Як було встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи Шевченківською районною у місті Києві радою 13 липня 2006 року прийнято рішення № 40 "Про дозвіл на створення органу самоорганізації населення будинкового комітету "Квартал Пушкінська-Червоноармійська", пунктом 1 якого визначено, що Шевченківська районна у місті Києві рада надала дозвіл на створення органу самоорганізації населення Шевченківського району м. Києві та визначити його назву: будинковий комітет "Квартал Пушкінська-Червоноармійська".

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача та вважаючи свої законні інтереси порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що відповідачем жодним чином не було порушено права та інтереси Громадської організації Квартал Пушкінська-Велика Васильківська .

Переглядаючи справу за наявними у ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.

Положеннями ст. 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Разом з цим, приписами ч. 1 ст.5 КАС України регламентовано, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в рішенні від 14.12.2011 №19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Отже, колегія суддів зазначає, що адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен установити, що в зв`язку з прийняттям рішенням чи вчиненням дій (допущення бездіяльності) суб`єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача.

Враховуючи наведене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особі, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), а також встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення). Тобто, порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов`язковими.

У постанові Верховного Суду України від 23 травня 2017 року по справі № 800/541/16, суд підкреслив, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

Судовою колегією встановлено, що предметом даного спору є індивідуальний акт, а саме рішення ІІІ сесії Шевченківської районної у місті Києві ради V скликання № 40 від 13.07.2006 "Про надання дозволу на створення органу самоорганізації населення будинковий комітет "Квартал Пушкінська-Червоноармійська".

Згідно з приписами п. 19 ч. 1 ст. 4 КАС України індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Отже, з аналізу наведених правових норм слідує, що позивач оскаржує рішення суб`єкта владних повноважень, яке було прийнято відносно іншої особи та відповідно стосується прав або інтересів саме визначеної в цьому рішенні особи, а не позивача.

Разом з цим, судом встановлено, що підставою для звернення до суду з даним позовом стало те, що на переконання позивача, оскаржуване рішення прийнято не уповноваженим на те органом, а саме Шевченківською районною у м. Києві ради, у той час відповідні повноваження відповідно до норм чинного законодавства закріплені за Київською міською радою.

Водночас, як правильно було зазначено судом першої інстанції, позивачем не доведено яким чином та які саме права порушуються оскаржуваним рішенням відповідача Про надання дозволу на створення органу самоорганізації населення будинковий комітет "Квартал Пушкінська - Червоноармійська".

Щодо доводів апелянта, про те, що спірним рішенням порушуються законні інтереси Громадської організації "Квартал Пушкінська-Велика Васильківська" спрямовані на досягнення статутних завдань цієї організації, колегія суддів зазначає про таке.

У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в Рішенні від 01 грудня 2004 року №18-рп/2004 дав визначенню поняттю "охоронюваний законом інтерес" та зазначив, що поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" має один і той же зміст.

Разом з цим, судова колегія зауважує, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах, що звернулася до суду з позовом. При цьому, положеннями ст. 2 та 5 КАС України передбачено, що захист прав, свобод та інтересів особи має бути ефективним.

Колегія суддів також зауважує, що в розумінні КАС України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Отже, з аналізу наведених норм КАС України слідує, що особа повинна довести факт порушення її прав чи охоронюваних законом інтересів оскаржуваним рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, а задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.

Аналогічної правової позиції дотримується і Верховний Суд, про що останнім вказано, зокрема у постанові від 12 лютого 2019 року по справі 826/7806/17.

В той же час, як вже зазначалось, позивачем не наведено належними та допустимими доказами дійсного (фактичного) порушення відповідачем його законних прав, свобод чи інтересів. Разом з цим, судовою колегією встановлено, що у межах заявленого спору задоволення позовних вимог до змін у правовому становищі безпосередньо позивача не призведе, у зв`язку з недоведеністю позивачем існування у нього порушених прав на даному етапі.

Крім того, колегія суддів також враховує, що відповідач у спірних правовідносинах не здійснював владних управлінських функцій стосовно позивача, а відносини, що склались між сторонами не засновані на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні, здійсненні управлінських чи контролюючих функцій однією стороною стосовно іншої.

Отже, за наведених обставин та враховуючи, що відповідно до норм чинного законодавства відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові, колегія суддів погоджується з правовою позицією суду першої інстанції, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають. Натомість, наведені апелянтом доводи не спростовують вказаних висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Разом з цим, колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції було у повній мірі встановлено обставини справи, яким надано належну правову оцінку із дотриманням діючих норм матеріально та процесуального права.

У свою чергу, вказані позивачем в апеляційній скарзі доводи не свідчать про наявність передбачених ст. 317 КАС України підстав для скасування рішення суду першої інстанції, зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242-245, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328-329 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Громадської організації "Квартал Пушкінська-Велика Васильківська" залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 жовтня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Головуючий суддя А.Б. Парінов

Судді О.О. Беспалов

В.Ю. Ключкович