Постанова

від 22.10.2019 по справі 300/66/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2019 рокуЛьвів№ 857/6988/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів Гудима Л.Я., Святецького В.В.,

з участю секретаря судового засідання Хітрень О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Приватного підприємства "Добробуд ВВ" на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2019 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Добробуд ВВ" до Головного управління ДФС України в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

суддя (судді) в суді першої інстанції - Могила А.Б.,

час ухвалення рішення: 17:19:20,

місце ухвалення рішення - м. Івано-Франківськ,

дата складання повного тексту рішення: 02.05.2019 р.,

ВСТАНОВИВ:

В січні 2019 року ПП "Добробуд ВВ" звернулося в суд з адміністративним позовом до ГУ ДФС в Івано-Франківській області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №№0008871406, 0008881406, НОМЕР_1 , 0008901406 від 11.10.2018 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначало, що вказані податкові повідомлення-рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню з огляду на те, що господарські операції із контрагентами мали реальний характер та призвели до змін в майновому стані позивача, є документально підтвердженими, підтвердженими є факти списання товарно-матеріальних цінностей для цілей поліпшення орендованих основних засобів тощо.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ПП "Добробуд ВВ" подало апеляційну скаргу, в якій просило рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує посиланням на те, що судом першої інстанції в процесі розгляду даної справи було неправильно та неповно досліджено докази , не встановлено фактичних обставин справи, а ті, що встановлені - помилкові, та не вірно застосовані норми права, що призвело до винесення протиправного рішення.

Відповідач подав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує щодо її змісту і вимог, посилається на законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просить залишити його без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача та представників відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, Приватне підприємство "Добробуд ВВ" відповідно до Виписки з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 23.02.2012 року, довідки з ЄДРПОУ АБ №469294 від 02.03.2012 року є юридичною особою, зареєстрованою 13.01.2006 року у встановленому законом порядку (т.3, а.с.247-248).

Згідно свідоцтва №200033908 від 21.03.2012 року Підприємство являється платником податку на додану вартість з 21.01.2009 року (т. 3, а.с. 249).

Видами діяльності Підприємства є лісопильне та стругальне виробництво, лісозаготівлі, будівництво житлових і нежитлових будівель, оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням, вантажний автомобільний транспорт, діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах (т.3, а.с.248).

За результатами документальної планової виїзної перевірки Приватного підприємства "Добробуд ВВ" податкового законодавства за період з 01.01.2015 року по 31.12.2017 року, валютного за період з 01.01.2015 року по 31.07.2018 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 року по 31.12.2017 року, Головним управлінням ДФС в Івано-Франківській області складено акт №763/09-19-14-06/34023229 від 11.09.2018 (т. 1, а.с. 25-83).

По суті, висновки контролюючого органу в основному базуються на фіктивності господарських операцій між позивачем та його контрагентами ФОП ОСОБА_1 , ТОВ "КУРТ-Україна", ТОВ "КАЯ-Україна", ВАТ "Хутрофірма Тисмениця" та ФОП ОСОБА_2 в період, що підлягав перевірці, неправомірності списання позивачем товарно-матеріальних цінностей. Не підтвердженими документально контролюючий орган також вважає списання дизельного пального, придбаного позивачем у ТОВ "НК Фортуна" та ТОВ "НК Прикарпаття-Торг". Відповідач зробив висновок, що такі операції не містять економічного ефекту. Також контролюючий орган посилається на наявність кримінального провадження щодо контрагента позивача ФОП ОСОБА_1 . Окрім того, встановлена заборгованість позивача перед контрагентом, яка визначена ревізорами, як безповоротна фінансова допомога в розумінні п.п. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, а також порушення норм з регулювання обігу готівки.

Не погодившись із висновками акту перевірки, позивачем скеровано контролюючому органу заперечення за №1/10-18 від 28.09.2018 року (т. 1, а.с. 84-90).

За результати розгляду заперечення Головне управління ДФС в Івано-Франківській області висновки акту перевірки залишило без змін, про що надана відповідь позивачу за №10411/10/09-19-14-06-19 від 08.10.2018 року (т. 3, а.с. 91).

В ході перевірки контролюючим органом посадовим особам Підприємства скеровано запити від 15.08.2018 року, 21.08.2018 року, 27.08.2018 року, 30.08.2018 року щодо надання пояснень, документів, що становили предмет перевірки, а також вимогу щодо проведення інвентаризації від 30.08.2018 року (т. 4, а.с. 234-238).

Позивачем на запити контролюючому органу відповіді не надано, як і не надано ряду документів, що становили предмет перевірки.

Контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення: №0008871406 від 11.10.2018 року, яким Підприємству визначено грошове зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем 2370442 грн., застосовано штрафні санкції на суму 375909 грн.; №0008881406 від 11.10.2018 року, яким визначено грошове зобов`язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем 1837646 грн., застосовано штрафні санкції на суму 459412 грн.; №0008891406 від 11.10.2018 року, яким визначено суму завищення від`ємного значення податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду в розмірі 47259 грн., та суму завищення від`ємного значення, що зараховано у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість в розмірі 561799 грн., застосовано штрафну санкцію на суму 140450 грн.; №0008901406 від 11.10.2018 року, яким застосовано штрафні санкції за порушення норм з регулювання обігу готівки на загальну суму 4252337,80 грн. (т. 1, а.с. 92-96).

В матеріалах справи також міститься розрахунок податкового зобов`язання та штрафних (фінансових) санкцій по акту перевірки від 11.09.2018 (т. 1, а.с. 96).

Не погодившись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями позивачем подано до ДФС України скаргу №19/10/18-1 від 19.10.2018 (т. 1, а.с. 97-104), за результатами розгляду якої прийнято рішення №41146/6/99-99-11-04-01-25 від 20.12.2018 року, яким податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу без задоволення (т. 1, а.с. 105-108).

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що обставини, встановлені в ході розгляду даної справи, у сукупності та взаємозв`язку з фактами неподання позивачем доказів фактичного вчинення дій у процесі виконання розглядуваних операцій, розцінюються судом як доказ оформлення операцій без реального їх виконання, що виключає правомірність їх відображення у податковому обліку позивача.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно із статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 44.1 ст.44 Кодексу передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV.

Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, первинний документ згідно з цим визначенням має дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті належні документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій, а не документи якості чи походження товару.

Правову позицію з цього приводу висловив Верховний Суд у постанові від 12.06.2018 у справі №802/1155/17а (провадження №К/9901/4402/17).

Щодо списання позивачем товарно-матеріальних цінностей на рахунок 15 "Капітальні інвестиції" колегією суддів встановлено наступне.

Так, порядок надання платниками податків документів контролюючим органам саме під час перевірок врегульовано ст.85 ПК України, зокрема, п.85.4, відповідно до якого при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово - господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Порядок фіксації факту та дій ревізорів при ненадані платником первинних документів під час проведення перевірки регламентовано наказом ДФС від 31.07.2014 року №22 (у редакції наказу ДФС від 23.06.18р №398), зокрема, п. 1.4.7.3, відповідно до якого у разі ненадання платником податків під час проведення перевірки відповідних документів (копій документів), пояснень, довідок, інформації тощо, які необхідні для її здійснення, складається відповідний акт, який реєструється у передбаченому підпунктом 1.4.5 пункту 1А цього розділу Методичних рекомендацій порядку, а також вживаються заходи щодо документування цих фактів у відповідних розділах (додатках) до акта перевірки із наведенням переліку документів, які не надано (за необхідності - згрупованих за типами).

При реєстрації факту ненадання документів, згідно п.п. 1.4.5 п. 1.4 цього розділу Методичних рекомендацій зазначений акт реєструється у Спеціальному журналі реєстрації актів, який ведеться структурним підрозділом, до функцій якого віднесено реєстрацію вхідної та вихідної кореспонденції органу ДФС, не пізніше наступного робочого дня після його складання, за формою згідно з додатком 7 до Методичних рекомендацій (додається). Спеціальний журнал реєстрації актів та інші, передбачені цими Методичними рекомендаціями журнали, ведуться з дотриманням вимог Інструкції з діловодства, затвердженої відповідним розпорядчим документом Державної фіскальної служби України. У такому ж порядку реєструються інші передбачені Методичними рекомендаціями акти (крім актів (довідок) перевірок).

Таким чином, відповідач мав обов`язок по кожному факту відмови на вимогу надати позивачем первинні документи під час проведення перевірки на підставі п.85.4 ст.85 ПК України та у спосіб, визначений п.1.4.7.3 наказом ДФС від 31.07.2014 року №22 (у редакції наказу ДФС від 23.06.18 року №398) - скласти відповідний акт та відобразити відмову в акті перевірки з зазначенням конкретно які первинні документи не були надані позивачем на письмову вимогу відповідача.

Тільки у такий спосіб відповідач мав довести факт ненадання йому первинних документів позивачем, що відображені в акті перевірки як відсутні.

Однак, як видно з акту перевірки, жодного акту про відмову надання первинних документів відповідачем не складено та не відображеного даного факту в самому акті перевірки як це вимагає закон.

Відтак, не можна вважати, що всі оригінали первинних документів, в тому числі і ті, що зазначені в акті перевірки як відсутні, не були передані відповідачу для проведення перевірки, що підтверджує факт наявності первинних документів.

Так, матеріалами справи підтверджено, що позивач для здійснення своєї господарської діяльності використовує орендоване нерухоме майно, що підтверджується представленими договорами оренди.

У Акті перевірки (п.2.3.2.) встановлено, що позивач фактично перебуває за адресою: АДРЕСА_1 , однак контролюючим органом не зазначено, що позивач за цією адресою перебуває безпідставно чи незаконно.

За перевіряючий період позивач проводив списання товарно-матеріальних цінностей для цілей поліпшення орендованих основних засобів.

На підтвердження здійснення господарських операцій позивачем надано суду інформаційну довідку №69450827 від 30.09.2016 року, витяг з реєстру №36584321 від 06.12.2012 року, витяг з реєстру №20527401 від 09.10.2012 року, витяг з державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ- 2600450872013 від 28.11.2013 року, технічний паспорт № НОМЕР_2 від 28.10.2012 року, договір оренди №02/37 від 01.01.2015 року, договір оренди №001/37 від 01.09.2016 року, договір оренди №03/37 від 01.01.2016 року, договір оренди №006/37 від 01.01.2017 року, договір оренди №05/37 від 01.01.2017 року, акт списання №СпТ-000365 від 31.12.2016 року, акт списання №СпТ-000854 від 31.12.2016 року, акт списання №СпТ-0008654 від 31.12.2016 року, акт списання №СпТ-000546 від 31.12.2016 року, акт списання №СпТ-000566 від 31.12.2015 року, акт списання №СпТ-000556 від 31.12.2015 року, акт списання №СпТ-000007 від 30.09.2017року, акт списання №СпТ-000008 від 30.09.2017 року, акт списання №СпТ-000009 від 30.09.2017 року.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій позивача є належні первинні документи, акти списання, що містять всі необхідні реквізити та відповідають вимогам, установленим чинним законодавством для первинних документів, і які фіксують факт здійснення конкретної господарської операції (докази долучені до матеріалів справи).

Таким чином, факти дійсного використання та списання відповідних матеріальних цінностей для цілей поліпшення орендованих основних засобів підтверджені документально, як цього вимагає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-ХІУ, зокрема, наявний об`єкт та предмет списання.

При цьому усі господарські операції, які оформлені конкретними первинними документами, мають своє відповідне відображення у бухгалтерському обліку підприємства і враховані при визначенні фінансового результату (докази долучені до матеріалів справи).

У свою чергу фінансовий результат, визначений підприємством у його бухгалтерському обліку та відображений у фінансовій звітності підприємства, є об`єктом оподаткування податком на прибуток, що передбачено п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України.

Кошти за придбаний товар Позивачем сплачено, контрагентами зареєстровано податкові накладні в ЄРПН, факт придбання відображений в бухгалтерському та податковому обліках. Даний факт не заперечувався Відповідачем ні в Акті перевірки ні під час розгляду справи в першій інстанції.

Відтак колегія суддів дійшла висновку про помилковість висновку суду попередньої інстанції про невідображення підприємством об`єктів капітальних інвестицій, ненадання документів на підтвердження правомірності/доцільності списання ТМЦ в ході контрольного заходу, а висновок контролюючого органу про безпідставне списання Підприємством товарно-матеріальних цінностей є необґрунтованим.

Щодо господарських операцій позивача із ФОП ОСОБА_1 . колегія суддів зазначає наступне.

В Акті перевірки зазначено, що підприємець ОСОБА_3 протягом періоду з 01.01.2015 року - 31.12.2017 року здійснював діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов`язаних з наданням податкової вигоди третім особам, в тому числі і для ПП Добробуд ВВ .

Постачання товару відбувалося в кілька етапів, що підтверджують видаткові накладні, сформовані протягом 2015-2017 років. Автомобільними перевізниками (водіями) виступали постачальник ФОП ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , про що свідчать відмітки в товарно-транспортних накладних (т.1, а.с.148-209).

ФОП ОСОБА_1 у електронному вигляді на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних скеровано податкові накладні по згаданих операціях, про що свідчать відповідні квитанції про реєстрацію таких контролюючим органом (т. 1, а.с. 209-232).

Оплата за придбаний товар (цемент) позивачем здійснювалася у безготівковій формі, про що свідчать квитанції по згаданих операціях, а також картка субконто по контрагенту ФОП ОСОБА_1 (т. 1, а.с. 233-256).

Контролюючий орган вважав непідтвердженими такі операції, оскільки відповідно до наданих до перевірки документів, зокрема відомостей по нарахуванню заробітної плати, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб і утриманого з них податку протягом 2015-2016 років, зазначений в ТТН ОСОБА_5 , як водій, не перебував у трудових відносинах із Приватним підприємством "Добробуд ВВ".

На підтвердження господарських операцій з ФОП ОСОБА_1 позивачем надано всі необхідні первинні документи, зокрема договір поставки, товарно - транспортні, податкові та видаткові накладні, платіжні доручення.

Суд першої інстанції, дійшовши висновку про відсутність господарських операцій позивача з ФОП ОСОБА_1 , посилався на докази, взяті з матеріалів досудового розслідування - як доведений факт.

Вищий адміністративний суд України в своїй ухвалі від 27 липня 2015 року у справі №К/800/61969/13 зазначив, що відомості отримані в ході оперативно-розшукових заходів чи досудового слідства, не є доказами при доведенні фактів допущення порушень вимог податкового законодавства платником податків до їх закріплення процесуальним шляхом.

Відтак, отримана у ході досудового слідства про кримінальній справі інформація, на яку посилається податковий орган, на обґрунтування своїх доводів про недобросовісність учасників спірних правочинів, не може слугувати належним підтвердження фактів, зафіксованих в акті перевірки.

Аналогічна позиція міститься в Ухвалі ВАСУ від 03 листопада 2015 року у справі №К/800/5195/14.

Також, 20 березня 2018 року Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі №805/10886/13-а зазначено, що жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Верховний Суд вважає, що за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право та повинні звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність, а не класти власний висновок в основу податкового правопорушення та визначати на цій підставі грошове зобов`язання. Зазначена позиція є усталеною, наведена постановою Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року №9: ...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред`являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Отже, підстави нікчемності правочину встановлюються законом, а не актами податкових перевірок, а визнання правочинів нікчемними знаходиться за межами компетенції фіскального органу.

Таким чином, при винесенні рішення у цій частині судом першої інстанції не взято до уваги первинні документи (докази), що наявні в матеріалах справи, а висновки в цій частині є помилковими.

Щодо визначення контролюючим органом заборгованості позивача перед ТОВ "НК Прикарпаття-Торг", як безповоротної фінансової допомоги, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до видаткової накладної від 31.07.2017 року №Б-00000029 ПП "Добробуд ВВ" отримало від ТОВ "НК Прикарпаття-Торг" дизпаливо на загальну суму 175 950 грн. (т.3, а.с.235).

На відвантаження дизельного палива контрагентом позивача зареєстровано податкові накладні №50 від 15.07.2017 року, №51 від 16.07.2017 року, №52 від 17.07.2017 року, №53 від 18.07.2017 року, №54 від 19.07.2017 року, №55 від 20.07.2017 року, №56 від 21.07.2017 року (т. 3, а.с. 236-242).

Відповідно до видаткової накладної від 30.09.2017 року №Б-00000045 позивачем отримано від ТОВ "НК Прикарпаття-Торг" дизпаливо на загальну суму 199 987,20 грн. На відвантаження дизельного палива контрагентом позивача зареєстровано податкову накладну №7 від 30.09.2017 (т. 3, а.с. 235).

Як встановлено в ході перевірки, станом на 01.01.2018 року заборгованість ПП "Добробуд ВВ" перед ТОВ "НК Прикарпаття-Торг" становить 375 937,21 грн. (т. 3, а.с. 243).

Оскільки 17.11.2017 року ТОВ "НК Прикарпаття-Торг" знято з обліку, на переконання контролюючого органу, за відсутності правонаступників даного Товариства, заборгованість позивача перед даним контрагентом являється безповоротною фінансовою допомогою в розумінні п.п. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 ПК України безповоротна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості; сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних).

Поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення.

Вказана норма не передбачає такої підстави як припинення суб`єкта господарювання.

Так, ч. 3 ст. 205 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов`язання припиняється неможливістю виконання у разі ліквідації суб`єкта господарювання, якщо не допускається правонаступництво за цим зобов`язанням.

Перевіркою не було досліджено питання наявності чи відсутності правонаступників припиненого TOB НК Прикарпатгя-Торг у частині, що стосується існуючої заборгованості позивача перед TOB НК Прикарпаття-Торг .

Кредиторська заборгованість Позивача перед ТОВ НК Прикарпаття-Торг не списана, а обліковується у складі кредиторської заборгованості.

Відтак, колегія суддів дійшла висновку про те, що застосування контролюючим органом норм п.п. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 ПК України до існуючих правовідносин є безпідставним.

По господарських правовідносинах позивача із контрагентами - ТОВ "КАЯ-Україна", ТОВ КУРТ-Україна судом встановлено наступне.

За предметом договору про виготовлення продукції з давальницької сировини №1/1 від 15.05.2017, ТОВ "КАЯ-Україна" взяло на себе зобов`язання по виготовленню сировини (лісоматеріали круглі) та передачі ПП "Добробуд ВВ" готової продукції (т.2, а.с.4).

Передача в переробку деревини для розпиловки та виготовлення струганого шпону оформлена актами переробки деревини на ТОВ "КАЯ-Україна" від 16.06.2017 та 20.06.2017 (т.2, а.с.7).

Позивачем також представлено акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000003 від 16.06.2017 року, №ОУ-0000004 від 20.06.2017, №ОУ-0000151 від 30.11.2017, акт здачі-прийняття готової продукції №159 від 30.11.2017 (т.2, а.с.5-6).

Що стосується транспортування сировини від ПП "Добробуд ВВ" до ТОВ "КАЯ-Україна" для переробки (ліс кругляк, просочування дошки обрізної), позивачем представлено товарно-транспортні накладні за червень 2017 року. Пунктом навантаження зазначено с.Чорнолізці, Тисменицкий район, пункт розвантаження с.Радча, Тисменицький район, перевізником в даних перевезеннях виступав ФОП ОСОБА_6 (т.2, а.с.8-35).

На підтвердження повернення після переробки готової продукції (просочування дошки обрізної, пиломатеріали хвойні) позивачу, то Підприємством надано товарно-транспортні накладні за листопад-грудень 2017 року (т.2,а.с.36-58).

ТОВ "КАЯ-Україна" сформовано податкові накладні на суми виконаних послуг, зокрема на 451 039,32 грн., 209 202,40 грн., 58 232,39 грн. та в електронному вигляді направлено їх контролюючому органу на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних. Окрім того, позивачем представлено картку субконто контрагента ТОВ "КАЯ-Україна", в якій відображено рух активів Товариства (т. 2, а.с. 59-61).

В свою чергу контролюючим органом зазначено, що надані Підприємством товарно-транспортні накладні містять недостовірні дані щодо моделі автомобілів, а тому такі ТТН не можуть слугувати первинними документами.

Так, п.п. 14.1.41 п. 14.1 ст. 41 ПК України передбачено, що давальницька сировина - сировина, матеріали, напівфабрикати, комплектуючі вироби, енергоносії, що є власністю одного суб`єкта господарювання (замовника) і передаються іншому суб`єкту господарювання (виробнику) для виробництва готової продукції, з подальшим переданням або поверненням такої продукції або її частини їх власникові або за його дорученням іншій особі.

Підпунктом 14.1.134 цього пункту встановлено, що операція з давальницькою сировиною - операція з переробки (обробки, збагачення чи використання) давальницької сировини (незалежно від кількості замовників і виконавців, а також етапів (операцій)) з метою одержання готової продукції за відповідну плату. До операцій з давальницькою сировиною належать операції, в яких сировина замовника на конкретному етапі її переробки становить не менш як 20 відсотків загальної вартості готової продукції

Отже, операцією з давальницькою сировиною вважається операція, в якій давальницька сировина на конкретному етапі її переробки становить не менш як 20 відсотків загальної вартості готової продукції.

З матеріалів справи видно, що в кількох ТТН за 2017 рік зазначено автомобіль DAF з причіпом за номером НОМЕР_3 ХТ/ НОМЕР_4 АТ, та зазначено автомобіль марки DAF з причіпом за номерами НОМЕР_5 / НОМЕР_6 НОМЕР_7 .

Позивач посилається на те, що при формуванні товарно-транспортних накладних допущено помилки (описки), які, на його думку, носять характер незначних недоліків в їх оформленні.

Так, наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарських операцій.

Апелянт зазначає, що в декількох ТТН номер транспортного засобу вказано СЕ3265АТ з опискою, номер згідно технічного паспорту авто - СЕ3265АР (сідловий тягач) - інших недоліків первинний документ немає.

На підтвердження факту описки в первинному документі, в процесі розгляду справи в першій інстанції, Позивач звернувся до перевізника, щоб той підтвердив факт наявності такого автомобіля в базі МВС.

Позивачем надано суду довідку вих. №31/24/11-238 від 05.04.2019 року ТСЦ РСЦ МВС в Чернівецькій області, видану гр. ОСОБА_7 (власник ТЗ) про те, що даний автомобіль зареєстрований. Також були надані суду, як доказ, копії технічних паспортів вищенаведених ТЗ.

Даний сідловий тягач відображений у вищенаведених ТТН у зв`язці з напівпричіпом KOGEL SNCO 24 з д.н.з НОМЕР_8 , факт реєстрації якого також підтверджено довідкою вих. №31/24/11-238гвід 05.04.2019 року.

Так само у інших ТТН помилково зазначена марка ТЗ DAF , оскільки згідно технічного паспорту даного ТЗ марка авто - Mercedes-Benz (MB) - інших недоліків первинні документи не містять.

На підтвердження цього позивачем було надано довідку РСЦ МВС в Івано-Франківській області вих.№31/9/1299адв від 09.04.2019 року про те, що даний автомобіль зареєстрований. Також були надані суду, як доказ, копії технічних паспортів вищенаведених ТЗ.

Аналогічно, даний сідловий тягач відображений у ТТН у зв`язці з напівпричіпом KOGEL ZZP 18 з д.н.з НОМЕР_9 , факт реєстрації якого також підтверджено довідкою вих.№31/9/1299адв від 09.04.2019.

Таким чином, в даному випадку слід дійти беззаперечного висновку про те, що помилки (описки) при виписці первинних документів носять характер незначних недоліків в їх оформленні, та цей факт підтверджується також довідками з РСЦ МВС.

Верховний Суд у своїх постановах від 20.03.2018 року у справі №804/939/16., від 12.06.2018 року у справі №826/11879/13-а., від 26.06.2018 року у справах №№ 826/3006/14, 825/3731/15-а, від 31.07.2018 року у справах №№П/811/1487/17, 814/2252/14 зазначив, що наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарських операцій, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язання платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбувалися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер, формальні помилки та неточності в первинних документах не можуть свідчити про безтоварність укладених правочинів.

Щодо посилання суду на обставину відсутності у ТОВ КАЯ-Україна трудових ресурсів за для виконання умов договору з позивачем, то відповідачем не було досліджено факту залучення контрагентом третіх осіб до виконання договору з позивачем. Також Відповідачем не надано суду докази щодо проведення зустрічних звірок під час перевірки, в матеріалах справи відсутні докази проведення податкових та інших перевірок, які би засвідчували встановлені обставини, зазначені судом першої інстанції по даному питанню.

Встановлена в ході перевірки обставина оформлення на роботу осіб декілька днями пізніше ніж підписані акти не може свідчити про фіктивність укладених правочинів між позивачем та ТОВ КАЯ-Україна , за наявності усіх інших первинних документів.

Також між позивачем та ТОВ "КУРТ-Україна" укладено договір про виготовлення продукції з давальницької сировини №56 від 01.06.2017 року.

Передача в переробку деревини для розпилки оформлена актом переробки деревини на ТОВ "КУРТ-Україна" від 22.12.2017 року, 23.06.2017 року, 22.06.2017 року, 19.06.2017 року (т. 2, а.с. 77-78).

В матеріалах справи наявні акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000004 від 19.06.2017 року, №ОУ-0000005 від 22.06.2017, №ОУ-0000006 від 23.06.2017, №ОУ-0000007 від 26.06.2017 року, №ОУ-0000012 від 28.06.2017 року, №ОУ-0000058 від 29.06.2017, №ОУ-0000059 від 30.06.2017 року, №ОУ-0000060 від 14.07.2017, №ОУ-0000151 від 31.08.2018, №ОУ-0000201 від 29.09.2017 року, №ОУ-0000301 від 31.10.2017 року, №ОУ-0000401 від 22.12.2017 року (т. 2, а.с.67-72), акти здачі-прийняття готової продукції №209 від 26.06.2017 року, №210 від 28.06.2017 року, №211 від 29.06.2017 року, №212 від 30.06.2017 року, №225 від 14.07.2017 року, №305 від 31.08.2017 року, №345 від 29.09.2017 року, №391 від 31.10.2017 року (т. 2, а.с. 73-76).

Транспортування сировини контрагенту, повернення готової продукції позивачу оформлено товарно-транспортними накладними за період червень-грудень 2017 року, згідно яких перевезення, як і з попереднім контрагентом здійснював ФОП ОСОБА_6 Рух активів контрагента позивача відображено у картці субконто (т. 2, а.с. 79-253, т.3, а.с.1-70).

В ході розгляду справи позивачем представлено ряд документів на підтвердження походження товару (придбання позивачем лісу кругляка), який перероблявся ТОВ "КУРТ-Україна" та ТОВ "КАЯ-Україна" та транспортувався перевізником ФОП ОСОБА_6 , зокрема: копії договорів купівлі-продажу лісопородукції, укладених із ДП "Івано-Франківське лісове господарство" від 20.07.2017 року №546, від 09.10.2017 року №705, від 18.01.2017 року №82, від 17.03.2017 року №255, від 13.06.2017 року №438; аукціонних свідоцтв про результати аукціону з продажу необробленої деревини заготівлі за 1-4 квартали 2017 року №10/1/316, №17/4/316, №14/2/316, №17/3/316, №14/4/167; договорів купівлі-продажу необробленої деревини, укладених позивачем із Держаним підприємством "Солотвинське лісове господарство" від 28.12.2016 року №А-11-2017, від 22.02.2017 №32, від 15.06.2017 №А-85-2017; договору купівлі-продажу, укладеного із Шепетівським військовим лісгоспом від 16.02.2017 року; договорів купівлі-продажу необробленої деревини, укладених із Державним підприємством "Надвірнянське лісове господарство" від 21.03.2017 року №07-4/212, від 09.03.2017 року №07-4/173, від 25.06.2017 року №07-4/412, від 19.06.2017 року №07-4/447, від 18.09.2017 року №07-4/611.

Також позивачем надано копії товарно-транспортних накладних при перевезенні деревини автомобільним транспортом (ТНТ-ліс), де вантажовідправниками виступали ДП "Вигодське лісове господарство", ДП "Івано-Франківське лісове господарство", ДП "Осмолодське лісове господарство", ДП "Надвірнянське лісове господарство", Шепетівський військовий лісгосп, Приватне підприємство спеціалізоване лісопромислове науково-дослідне природно-заповідне господарство "Чорний ліс", специфікацій-накладних та нарядів на відпуск деревини, що мали місце протягом 2017 року (т.4,а.с.41-117).

Щодо інформації на підтвердження руху активів по згаданих операціях по придбанню деревини, позивачем надано суду картки субконто рахунків вищевказаного контрагента, оборотно-сальдову відомість по рахунку (т.4, а.с.118-155).

Також позивачем надано ряд документів, в яких відображена реалізація позивачем пиломатеріалів в 2017 році, зокрема фірмі RIMDEY ASSETS LP (Шотландія), Gokdeniz Orman Urunleri Insaat San Ve Tic LTD STI (Туреччина), документів щодо його експорту (митні декларації, рахунки на оплату, рахунки-INVOICE, специфікації, сертифікати на проходження лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів для здійснення експортних операцій, фітосанітарні сертифікати) (т. 4. а.с. 155-171).

Окрім того, з договору купівлі-продажу пиломатеріалів твердолистяних порід свіжої порізки №10/2013 від 10.01.2013 року, додатків до нього, а також видаткових накладних, специфікацій, товарно-транспортних накладних, картки рахунку контрагента за 2017 рік, вбачається реалізація позивачем лісопродукції ТОВ "Таркетт Вінісін" в 2017 році (т.4, а.с.172-197).

Згідно договору купівлі-продажу від 20.03.2017 року, позивачем реалізовано лісопопродукцію ТОВ "Торгова група "Тиса". До даного договору позивачем долучено ряд документів, що підтверджують хід операції, зокрема видаткові накладні, специфікації, товарно-транспортні накладні, картку рахунку контрагента (т. 4, а.с. 198-203).

Дійшовши висновку про те, що з загальною кількістю працівників Товариства - 4 (чотири) одиниці у співставленні з об`ємами та термінами виконання робіт це свідчить про нереальність виконання згаданих операцій, суд першої інстанції не обґрунтовує, яким чином він дійшов такого висновку.

З урахуванням наявності усіх первинних документів здійснення господарської діяльності, з матеріалів справи неможливо встановити неможливість виконання позивачем вказаних об`ємів та терміни виконання робіт, а висновки суду в цій частині є передчасними.

З приводу взаємовідносин позивача із ВАТ "Хутрофірма "Тисмениця" колегія суддів дійшла висновку про наступне.

ПП "Добробуд ВВ", як замовником 01.05.2015 року укладено договір №01/15 із ВАТ "Хутрофірма "Тисмениця" про надання транспортних послуг (т. 3, а.с. 160).

На підтвердження виконання умов даного договору сторонами сформовано акт прийому-передачі наданих послуг №152 від 31.05.2015 року.

На підтвердження оплати наданих послуг позивачем суду надано копії платіжних доручень №3160 від 22.06.2015 року, №3179 від 03.07.2015 року, №3323 від 14.09.2015 року, №3375 від 02.10.2015 року та №3397 від 15.10.2015 року (т. 3, а.с. 161-163).

З товарно-транспортних накладних за травень-червень 2015 року видно, що замовником транспортних послуг, вантажовідправником, вантажоодержувачем являється один і той же суб`єкт господарювання - ПП "Добробуд ВВ". В розділі "Відомості про вантаж" зазначено його найменування - тротуарна плитка "Старе місто" 4,0, 5,0, тротуарна плитка червона "Старе місто" 4,5,6. Автомобільними перевізниками були експедитори ВАТ "Хутрофірма Тисмениця" ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , а сам вантаж перевозився з пункту навантаження вул.Панська,1, с.Чорнолізці АДРЕСА_2 району до пункту розвантаження вул.Горбенка,29 м. Бердянськ (т. 3, 164-174).

До матеріалів позову ПП "Добробуд ВВ" також додано копію акту звірки з вказаним контрагентом за 2015-2016 роки, а також карту субконто ВАТ "Хутрофірма Тисмениця" (т.3, а.с.175-176).

В ході розгляду справи позивачем надано копію договору купівлі-продажу №3/02 від 03.01.2015 року, укладеного із ПП "Спецбудмонтаж", на купівлю останнім тротуарної плитки згідно видаткових накладних, а також картку рахунку даного контрагента (т.4, а.с.205-210).

Такого ж роду договір позивачем було укладено із фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 03.04.2017 року №ДГ-0000004, де останній виступає виконавцем транспортних послуг (т. 3, а.с. 178-179).

Сторонами сформовано акти прийому-передачі наданих послуг №ОУ-0000015 від 18.07.2017 року, №ОУ-0000003 від 01.06.2017 року, №ОУ-0000066 від 31.10.2017 року (т. 3, а.с. 179-181).

Фізичною особою-підприємцем Лавруком Д.Р. сформовано податкові накладні на суми виконаних послуг, зокрема на 100 073,64 грн., 70 408 грн., 234 071,46 грн. та в електронному вигляді направлено контролюючому органу на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних. На підтвердження оплати отриманих послуг позивачем надано копії платіжних доручень за червень-листопад 2017 року (т. 3, а.с. 184-190). Окрім того, позивачем представлено картку субконто контрагента фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 , в якій відображено рух активів Підприємства (т. 3, а.с. 191-192).

В ході перевірки, відповідно до даних реєстру податкових накладних та наданих актів прийому-передачі наданих послуг, контролюючим органом встановлено придбання позивачем транспортних послуг у ВАТ "Хутрофірма Тисмениця" та ФОП ОСОБА_6 . На вимогу контролюючого органу щодо надання договорів, укладених із даними суб`єктами господарювання, а також на подальші письмові вимоги щодо надання пояснень, документів, які б підтверджували фактичне отримання позивачем таких послуг (дані про вантаж, найменування транспортного засобу, дані про водія, місця навантаження/розвантаження) та відповідно їх зв`язок із господарською діяльністю Підприємства, позивачем не надано.

Факт проведення вказаних вище господарських операцій підтверджується матеріалами справи, зокрема: договором на транспортні послуги №ДГ-0000004 від 03.04.2017 року, договором №01/15 від 01.05.2015 року, договором купівлі-продажу №3/02 від 03.01.2015 року, актами здачі-прийняття робіт, податковими накладними, платіжними дорученнями, товарно-транспортними накладними, актами звірки №б/н за 2015 рік та №б/н за 2016 рік.

Суд першої інстанції, приймаючи оскаржене рішення, перш за все встановлює факт ненадання документів Позивачем під час проведення перевірки в розумінні ст.44 ПК України

Однак, як уже зазначалось раніше колегією суддів, жодного акту про відмову надання первинних документів відповідачем не складено та не відображено даного факту в самому акті перевірки, як це вимагає закон.

Відтак, не можна вважати, що всі оригінали первинних документів, в тому числі і ті, що зазначені в акті перевірки як відсутні, не були передані відповідачу для проведення перевірки, що підтверджує факт наявності первинних документів.

На думку суду, позивачем надано всі необхідні первинні документи, які підтверджують здійснення господарських операцій, сумнівів у їх достовірності колегія суддів не знаходить.

Також суд першої інстанції дійшов висновку про те, що контролюючим органом правомірно застосовано до позивача штрафні санкції за порушення норм з регулювання обігу готівки.

Так, перевіркою повноти та своєчасності оприбуткування готівки, одержаної з каси банку, відносно записів касової книги про суми, одержані і здані в банк встановлено, що згідно виписок банків по рахунках та даними, наданими до перевірки посадовими особами позивача, з розрахункових рахунків протягом 2016-2017 років знято кошти в загальній сумі 850 467,56 грн., які не оприбутковані в касі підприємства. Вказане підтверджується наданими звітами про дебетові і кредитові операції по рахунку позивача за 02.08.2017 року, 07.08.2017 року, 08.08.2018 року, 28.12.2016 року, 29.12.2016 року, 30.12.2016 року, 07.11.2016 року, 04.01.2017 року, 29.12.2017 року (т. 3, а.с. 210-217).

Позивач заперечив вчинення такого порушення, посилаючись на наявність видаткових/прибуткових касових ордерів від 07.11.2016 року, 28.12.2016 року, 29.12.2016 року, 30.12.2016 року, 04.01.2017 року, 08.08.2017 року, 29.12.2017 року, 07.08.2017 року, 02.08.2017 року, які свідчать про надходження коштів на рахунок Підприємства, а також їх зняття повіреною особою згідно договору доручення №1/1 від 01.08.2017 року, звіт повіреного згідно вказаного договору, договір про надання ОСОБА_10 поворотно-фінансової допомоги Підприємством №9/01 від 27.07.2017 року (т. 3, а.с. 194-210).

Порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою визначено Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637.

Відповідно до пункту 2.6 Розділу 2 Положення № 637, уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО.

Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Пунктом 3.3 Розділу 3 Положення № 637 встановлено, що приймання готівки в каси проводиться за прибутковими касовими ордерами, підписаними головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником підприємства.

Копії видаткових/прибуткових касових ордерів від 07.11.2016, 28.12.2016, 29.12.2016, 30.12.2016, 04.01.2017,08.08.2017, 29.12.2017, 07.08.2017, 02.08.2017, договір доручення №1/1 від 01.08.2017, звіт повіреного згідно договору, договір про надання Підприємством поворотно-фінансової допомоги ОСОБА_10 №9/01 від 27.07.2017 представлено позивачем лише в ході розгляду справи.

Матеріалами справи підтверджено, що дійсно в господарській діяльності Позивача мали місце факти операції із готівкою.

Так, на підставі договору № 9/01 від 27.07.2017 року засновник підприємства ОСОБА_10 надавав підприємству поворотну фінансову допомогу шляхом внесення суми готівки банку через повіреного.

Пізніше таку поворотну фінансову допомогу було повернуто надавачу ОСОБА_10 шляхом отримання із банку готівки в касу підприємства та видачі її надавачу поворотної фінансової допомоги ОСОБА_10

Усі документи, що пов`язані із здійсненням підприємством операцій із готівкою, є у підприємства в наявності та у повному обсягу були надані для перевірки.

Серед таких документів: договір № 9/01 від 27.07.2018 року, касові книги, договір доручення із ОСОБА_11 на внесення готівки до банку, прибуткові касові ордери на оприбуткування готівкових коштів із банку у касу, видаткові касові ордери на повернення надавачу ОСОБА_10 поворотної фінансової допомоги, виписки за поточним рахунком підприємства у Приватбанку та інші документи, що пов`язані із згаданими готівковими операціями.

Як і у попередніх випадках, факт ненадання під час перевірки жодних первинних документів відповідачем не доведено у встановлений законом спосіб.

Матеріали справи свідчать про те, що позивач надав усі первинні документи, регламентовані Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-ХІV та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704, відтак довів належними та допустимими доказами дотримання норм з регулювання обігу готівки.

Щодо правомірності списання позивачем дизельного пального, придбаного у ТОВ "НК Фортуна" та ТОВ "НК Прикарпаття-Торг", суд зазначає наступне.

Відповідно до видаткової накладної №ФО-0000000043 від 24.07.2017 року ПП "Добробуд ВВ" отримало від ТОВ "НК Фортуна" дизпаливо на загальну суму 175 003,50 грн. (т. 3, а.с. 243). На відвантаження дизельного палива контрагентом позивача зареєстровано податкову накладну №49 від 24.07.2017 року (т. 3, а.с. 244). Щодо придбання позивачем дизпалива у ТОВ "НК Прикарпаття-Торг" на загальну суму 375 937,21 грн. судом зазначено вище.

До матеріалів позовної заяви позивачем додано ряд документів, які, на його думку, підтверджують правомірність та доцільність списання дизельного палива, зокрема, договір від 20.06.2017 року, укладений позивачем із ТОВ "Благо Інвест Сервіс", за предметом якого позивач надавав послуги автокраном КАМАЗ 55713, а внаслідок виконання договору сторонами сформовано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) за вересень-грудень 2017 року (т. 3, а.с. 75-85).

Оплата послуг контрагентом здійснювалася у безготівковій формі, на підтвердження чого позивачем в ході розгляду справи надано платіжні доручення (т. 3, а.с. 85-93).

Окрім того, згідно договору найму (оренди) автомобіля 16.06.2017 року позивач орендував у ОСОБА_12 автомобіль УРАЛ, модель 4320. Такого ж роду 16.06.2017 року позивачем укладено договір із ОСОБА_13 на оренду транспортних засобів КС, моделі 55713 та марки КАМАЗ моделі 55102 (т. 3, а.с. 93-95).

На підтвердження використання орендованого транспорту позивачем суду надано копії подорожніх листів за період з вересня по грудень 2017 року (т. 3, а.с. 95-150).

В 2017 році позивачем у ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 орендовано транспортні засоби УРАЛ моделі 4320, КАМАЗ моделі 55102 та УРАЛ моделі 375 НМ (т.3, а.с.151-153).

Факт придбання позивачем у ТОВ "НК Фортуна" та ТОВ "НК Прикарпаття-Торг" дизельного палива в період, що підлягав перевірці, контролюючим органом не заперечується.

Як видно з матеріалів перевірки, позивачем на вимогу відповідача надано акти списання від 31.10.2017 року №СпТ-000102 на списання 8250 літрів пального та від 31.12.2017 року №СпТ-000022 на списання 9300 літрів пального. Однак, на думку контролюючого органу, вказаних документів недостатньо, а ненадання шляхових листів, ТТН, документів, що підтверджують доцільність такого списання, свідчить про використання позивачем пального поза межами його господарської діяльності.

Також з матеріалів справи видно, що Відповідач в акті перевірки не заперечує факту придбання пального Позивачем у TOB НК Фортуна та TOB НК Прикарпаття-Торг і судом першої інстанції встановлений цей факт.

Що стосується безпосереднього використання придбаного у ТОВ НК Прикарпаття- Торг та ТОВ НК Фортуна дизельного пального в господарській діяльності Позивача, то з цього приводу слід зазначити наступне.

У відповідності до договору про надання послуг від 20.06.2017 року Позивач надав послуги власним автомобільним краном КАМАЗ 55713 замовнику ТОВ БЛАГО ІНВЕСТ СЕРВІС з моменту укладення договору і по 31.12.2017 року.

Факти надання послуг автомобільним краном КАМАЗ 55713 БЛАГО ІНВЕСТ СЕРВІС підтверджені актами надання послуг.

Усього в періоді дії згаданого вище договору згідно актів надання послуг загальна сума наданих послуг автокраном КАМАЗ 55713 склала 278 550,00 грн.

Вартість наданих послуг оплачена замовником шляхом безготівкових перерахувань на поточний рахунок Позивача, що підтверджено банківськими платіжними дорученнями.

За наслідками надання таких послуг було у відповідних кількостях використано дизпаливо, яке було придбане у ТОВ НК Фортуна та ТОВ НК Прикарпаття-Торг .

Також у відповідності до нотаріально посвідченого договору найму (оренди) автомобіля від 16.06.2017 року підприємство орендувало у фізичної особи ОСОБА_12 автомобіль марки УРАЛ 4320 лісовоз. Термін оренди автомобіля згідно договору - 3 роки.

Автомобіль УРАЛ 4320 лісовоз використовувався підприємством для перевезення лісу із місця заготівлі.

Для експлуатації згаданого автомобіля УРАЛ 4320 лісовоз для виробничих потреб підприємства також було використано дизпаливо у відповідних кількостях.

У відповідності до іншого нотаріально посвідченого договору найму (оренди) підприємство орендувало у фізичної особи ОСОБА_13 автомобіль самоскид КАМАЗ 55102 та автокран КС моделі 55713.

Згадані автомобіль самоскид та автокран КС 55713 підприємство використовувало у власній господарській діяльності. Для експлуатації згаданої техніки також було використано дизпаливо, яке було придбано у ТОВ НК Фортуна та ТОВ НК Прикарпаття-Торг .

Факти використання згаданих орендованих автомобіля самоскида КАМАЗ 55102 та автокрана КС моделі 55713 у господарській діяльності підприємства підтверджено подорожніми листами вантажного автомобіля КАМАЗ та подорожніми листами будівельної машини КС 55713.

Таким чином, позивач згідно законодавчих вимог використовував у своїй господарській діяльності автомобільну техніку та автомобільні крани, що було оформлено відповідними первинними документами.

Для експлуатації транспортних засобів та автомобільних кранів у відповідності до затверджених норм списання було використано дизпаливо.

Згадані господарські операції підприємства знайшли своє відображення на рахунках бухгалтерського обліку підприємства, а також у фінансовій та податковій звітності з податку на прибуток.

Відповідач встановлюючи факт відсутності зв`язку списаного пального з господарською діяльністю позивача в Акті перевірки вказує на ту обставину, що пальне використане поза межами господарської діяльності позивача.

Такі висновки не відповідають обставинам справи, оскільки на підтвердження зв`язку списання пального з господарською діяльністю позивач надав усі необхідні первинні документи, зокрема, договір про надання послуг №б/н від 20.06.2017 року, договори найму (оренди) автомобіля: №НМА 000269 від 16.06.2017 року, №НМА 000268 від 16.06.2017 року, договори оренди майна: №001-03 від 01.01.2017 року, №10-03 від 01.01.2017 року, №003-07 від 01.01.2017 року, акти здачі - прийняття робіт, платіжні доручення, подорожні листи, акти списання: №СпТ-000102 від 31.10.2017 року, №СпТ-000012 від 30.09.2017 року, №СпТ- 000022 від 31.12.2017 року, щомісячна відомість обліку витрат пального: №б/н за грудень 2017 року, №б/н за вересень 2017 року, №б/н за липень 2017 року, №б/н за жовтень 2017 року, №б/н за листопад 2017 року, №б/н за жовтень 2017 року.

Крім цього, спеціалістами в області аудиту проводився аналіз даних бухгалтерського обліку і показників фінансової звітності позивача за ревізований період, за результатами якого складено роз`яснення №3 від 30.01.2019 року.

За змістом висновку вбачається, що аудитором фактично констатовано наявність, на момент проведення аналізу, по усіх господарських операціях позивача оформлених документів, які мають своє відповідне відображення у бухгалтерському обліку підприємства.

Так, колегія суддів зазначає, що недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності зобов`язаний суб`єкт владних повноважень, натомість суб`єкт господарювання має спростувати доводи суб`єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

Однак відповідач має обов`язок по кожному факту відмови на його вимогу надати первинні документи під час проведення перевірки на підставі п.85.4 ст.85 ПК України та у спосіб визначений п. 1.4.7.3 наказу ДФС від 31.07.2014 року №22 (у редакції наказу ДФС від 23.06.18 року №398) - скласти відповідний акт та відобразити його в акті перевірки з зазначенням конкретно які первинні документи не були надані позивачем на письмову вимогу відповідача.

Тільки у такий спосіб відповідач мав довести факт ненадання йому первинних документів позивачем, що відображені в акті перевірки як відсутні.

З акту перевірки видно, що жодного акту про відмову надання первинних документів відповідачем не складено та не відображено даного факту в самому акті перевірки, як це вимагає закон.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що в ході розгляду даної справи позивач довів, що подані первинні бухгалтерські документи є достатніми для підтвердження господарських операцій та підтверджують фактичне виконання господарських договорів, а факт ненадання таких документів під час проведення перевірки та до винесення оскаржених податкових повідомлень - рішень відповідачем не підтверджено належними та допустимими доказами.

У відповідності до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно із ч. 2 цієї статті в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, судом першої інстанції допущено неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що відповідно до пункту 4 частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового рішення про задоволення позову.

Керуючись статтями 310, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Добробуд ВВ" задовольнити.

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2019 року у справі № 300/66/19 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №№0008871406, 0008881406, НОМЕР_1 , 000890406 від 11.10.2018 року.

Стягнути на користь Приватного підприємства "Добробуд ВВ" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС України в Івано-Франківській області 48025 грн (сорок вісім тисяч двадцять п`ять гривень) 00 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її прийняття (проголошення), а у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи - протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя О. М. Довгополов судді Л. Я. Гудим В. В. Святецький Повне судове рішення складено 30.10.2019 р.