Постанова

від 22.04.2021 по справі 300/66/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2021 року

м. Київ

справа №300/66/19

адміністративне провадження №К/9901/33021/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Білоуса О.В.,

суддів - Блажівської Н.Є., Желтобрюх І.Л.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС в Івано-Франківській області на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2019 року (головуючий суддя Довгополов О.М., судді Гудим Л.Я., Святецький В.В.) у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства ОСОБА_12 до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

У січні 2019 року Приватне підприємство ОСОБА_12 (далі - ПП ОСОБА_12 ) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (далі - ГУ ДФС в Івано-Франківській області), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 11 жовтня 2018 року №0008871406, яким збільшено суму грошового зобов`язання за плалежем податку на прибуток приватних підприємств на 2746351 грн (у тому числі за податковими зобов`язаннями - 2370442 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 375909 грн; №0008881406, яким збільшено суму грошового зобов`язання за плалежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) (у тому числі за податковими зобов`язаннями - 1837646 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 459412 грн; №0008891406, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 140450 грн; №0008901406, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) за порушення норм регулювання обігу готівки у розмірі 4252337,80 грн.

На обґрунтування зазначених позовних вимог ПП ОСОБА_12 посилалося на те, що під час проведення перевірки, результати якої оформлені Актом від 11 вересня 2018 року № 763/09-19-14-06/34023229, на підставі висновків якого податковим органом було прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, перевіряючим були надані належним чином оформлені первинні бухгалтерські документи на підтвердження фактичного виконання господарських операцій, здійснених з його контрагентами, які відповідають встановленим законодавством вимогам, містять несуперечливу і достовірну інформацію, підтверджують виконання сторонами відповідних господарських операцій, призвели до змін у майновому стані позивача.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2019 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 11 жовтня 2018 року №0008871406, №0008881406, №0008891406, №0008901406. Стягнуто на користь ПП ОСОБА_12 за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС в Івано-Франківській області 48025 грн судового збору.

Не погодившись з ухваленим у справі судовим рішенням апеляційної інстанції, ГУ ДФС в Івано-Франківській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просило рішення суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2019 року залишити в силі.

ПП ОСОБА_12 , скориставшись своїм правом надало до суду відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на встановлені обставини та висновки оскаржуваного судового рішення зазначило, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим просило відмовити у задоволенні касаційної скарги, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ПП ОСОБА_12 відповідно до Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 23 лютого 2012 року, довідки з ЄДРПОУ АБ №469294 від 2 березня 2012 року є юридичною особою, зареєстрованою 13 січня 2006 року у встановленому законом порядку. Згідно свідоцтва №200033908 від 21 березня 2012 року позивач є платником податку на додану вартість з 21 січня 2009 року.

Видами діяльності ПП ОСОБА_12 є лісопильне та стругальне виробництво, лісозаготівлі, будівництво житлових і нежитлових будівель, оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням, вантажний автомобільний транспорт, діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах.

ГУ ДФС в Івано-Франківській області з 14 серпня 2018 року по 28 серпня 2018 року проведено документальну планову виїзну перевірку ПП ОСОБА_12 податкового законодавства за період з 1 січня 2015 року по 31 грудня 2017 року, валютного - за період з 1 січня 2015 року по 31 липня 2018 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 1 січня 2015 року по 31 грудня 2017 року, за результатами якої 11 вересня 2018 року складено акт №763/09-19-14-06/34023229 (далі - Акт перевірки).

Згідно висновків Акта перевірки, встановлено порушення позивачем:

підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14, пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VІ (із внесеними змінами та доповненнями) (далі - ПК України), пунктів 5, 10, 21 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 Дохід , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року № 290, пункту 5 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 Зобов`язання , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 січня 2000 року № 20, пунктів 5, 6, 7, 10, 11 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318, статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон № 996-XIV), підпункту 1.2 пункту 1, підпунктів 2.1, 2.4, 2.15, 2.16 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, у результаті чого занижено податок на прибуток у загальній сумі 2370442 грн (у тому числі за 2015 рік у сумі 866806 грн, за 2016 рік у сумі 371090 грн, за 2017 рік у сумі 1132546 грн;

пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.3, 198.5, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 ПК України від 2 грудня 2010 року №2755-VІ (із внесеними змінами та доповненнями), Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 січня 2016 року № 21, в результаті чого занижено податок на додану вартість, який сплачується до державного бюджету у загальній сумі 2511376 грн та завищено суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (ряд. 21 декларації) за грудень 2017 року у сумі 47259 грн;

пункту 2.6 Постанови Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні , в результаті чого протягом 2016-2017 років встановлено неоприбуткування готівки у касі у сумі 850467,56 грн.

На підставі Акта перевірки ГУ ДФС в Івано-Франківській області 11 жовтня 2018 року прийнято податкові повідомлення-рішення:

№0008871406, яким збільшено суму грошового зобов`язання за плалежем податку на прибуток приватних підприємств на 2746351 грн (у тому числі за податковими зобов`язаннями - 2370442 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 375909 грн;

№0008881406, яким збільшено суму грошового зобов`язання за плалежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) (у тому числі за податковими зобов`язаннями - 1837646 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 459412 грн;

№0008891406, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 140450 грн;

№0008901406, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) за порушення норм регулювання обігу готівки у розмірі 4252337,80 грн.

Позивачем на податкові повідомлення-рішення до Державної фіскальної служби України було подано скаргу №19/10/18-1 від 19 жовтня 2018 року, за результатами розгляду якої 20 грудня 2018 року прийнято рішення №41146/6/99-99-11-04-01-25, яким податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, прийнятими ГУ ДФС в Івано-Франківській області 11 жовтня 2018 року, позивач звернувся до суду з цим позовом про визнання їх протиправними, та про їх скасування.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що несвоєчасне та не у повному обсязі надання ПП ОСОБА_12 на перевірку первинних документів на підтвердження здійснення господарської операції з його контрагентами, розцінюються судом як доказ оформлення операцій без реального їх виконання, що виключає правомірність їх відображення у податковому обліку позивача.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що укладені між позивачем та його контрагентами правочини відповідають вимогам чинного законодавства України, мають своїми наслідками зміну у майновому стані учасників правочинів, є економічно виправданими, факт виконання господарських зобов`язань сторін підтверджується первинними документами бухгалтерської та податкової звітності, які є належними та достатніми доказами того, що господарські операції фактично відбулися, а операції між позивачем та його контрагентами враховані відповідно до їх дійсного економічного змісту, обумовлені розумними економічними причинами (цілями ділового характеру) та відповідають меті здійснення господарської діяльності.

За приписами частин першої, другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до підпунктів а , б пункту 185.1 статті 185 ПК України, об`єктом оподаткування (податком на додану вартість) є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно із пунктом 187.1 статті 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

За приписами пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.10 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 вказаного Кодексу, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно із пунктами 198.1, 198.2 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

За приписами пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленню пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 вказаного Кодексу, об`єктом оподаткування (податком на прибуток підприємств) є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Згідно із пунктом 3 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 Загальні вимоги до фінансової звітності , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 7 лютого 2013 року № 73, витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України від 16 липня 1999 року № 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон № 996-XIV).

Частинами першою, другою статті 9 Закону № 996-XIV передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до статті 1 Закону № 996-XIV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно із підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватися відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

З аналізу наведених норм чинного законодавства вбачається, що первинний документ може бути підставою для бухгалтерського та податкового обліку виключно у разі фактичного здійснення тієї господарської операції, про яку він містить відомості. Тобто для бухгалтерського та податкового обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарської операції.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

При цьому, вищенаведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема, якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні врахувати, що відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене узгоджується зі змістом частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Так, щодо списання позивачем товарно-матеріальних цінностей на рахунок 15 Капітальні інвестиції , судом апеляційної інстанції встановлено таке.

Позивач для здійснення своєї господарської діяльності використовує орендоване нерухоме майно, що підтверджується договорами оренди.

Пунктом 2.3.2 Акту перевірки встановлено, що позивач фактично перебуває за адресою: АДРЕСА_1 .

У період, що перевірявся, позивач проводив списання товарно-матеріальних цінностей для цілей поліпшення орендованих основних засобів.

На підтвердження здійснення господарських операцій позивачем надано суду інформаційну довідку №69450827 від 30 вересня 2016 року, витяг з реєстру №36584321 від 6 грудня 2012 року, витяг з реєстру №20527401 від 9 жовтня 2012 року, витяг з державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ- 2600450872013 від 28 листопада 2013 року, технічний паспорт № 18712533 від 28 жовтня 2012 року, договір оренди №02/37 від 1 січня 2015 року, договір оренди №001/37 від 1 вересня 2016 року, договір оренди №03/37 від 1 січня 2016 року, договір оренди №006/37 від 1 січня 2017 року, договір оренди №05/37 від 1 січня 2017 року, акт списання №СпТ-000365 від 31 грудня 2016 року, акт списання №СпТ-000854 від 31 грудня 2016 року, акт списання №СпТ-0008654 від 31 грудня 2016 року, акт списання №СпТ-000546 від 31 грудня 2016 року, акт списання №СпТ-000566 від 31 грудня 2015 року, акт списання №СпТ-000556 від 31 грудня 2015 року, акт списання №СпТ-000007 від 30 вересня 2017 року, акт списання №СпТ-000008 від 30 вересня 2017 року, акт списання №СпТ-000009 від 30 вересня 2017 року.

Кошти за придбаний товар позивачем сплачено, контрагентами зареєстровано податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних, факт придбання відображений у бухгалтерському та податковому обліках. Даний факт не заперечувався відповідачем ні в Акті перевірки ні під час розгляду справи у судах.

Таким чином, суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив про помилковість висновку податкового органу щодо безпідставного списання позивачем товарно-матеріальних цінностей.

Щодо господарських операцій позивача із ФО-П ОСОБА_1 , то Восьмим апеляційним адміністративним судом встановлено наступне.

В Акті перевірки зазначено, що ФО-П ОСОБА_1 з 1 січня 2015 року по 31 грудня 2017 року здійснював підприємницьку діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов`язаних з наданням податкової вигоди третім особам, у тому числі і для ПП ОСОБА_12 .

Постачання товару відбувалося у кілька етапів, що підтверджується видатковими накладними, сформованими протягом 2015-2017 років. Автомобільними перевізниками (водіями) виступали постачальник ФО-П ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що підтверджено відмітками у товарно-транспортних накладних.

ФО-П ОСОБА_1 у електронному вигляді на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних скеровано податкові накладні по згаданих операціях, про що свідчать відповідні квитанції про реєстрацію таких контролюючим органом.

Оплата за придбаний товар (цемент) позивачем здійснювалася у безготівковій формі, про що свідчать квитанції по згаданих операціях, а також картка субконто по контрагенту ФО-П ОСОБА_1 .

Контролюючий орган вважав непідтвердженими такі операції, оскільки відповідно до наданих до перевірки документів, зокрема, відомостей по нарахуванню заробітної плати, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб і утриманого з них податку протягом 2015-2016 років, зазначений в ТТН ОСОБА_3 , як водій, не перебував у трудових відносинах із ПП ОСОБА_12 .

На підтвердження господарських операцій з ФО-П ОСОБА_1 позивачем надано всі необхідні первинні документи, зокрема договір поставки, товарно транспортні, податкові та видаткові накладні, платіжні доручення.

Суд першої інстанції дійшовши висновку про відсутність господарських операцій позивача з ФО-П ОСОБА_1 , посилався на докази, взяті з матеріалів досудового розслідування - як на доведений факт.

Водночас, судом апеляційної інстанції обґрунтовано зазначено, що відомості отримані у ході оперативно-розшукових заходів чи досудового слідства, не є доказами при доведенні фактів допущення порушень вимог податкового законодавства платником податків до їх закріплення процесуальним шляхом.

Відтак, отримана у ході досудового слідства про кримінальній справі інформація, на яку посилається податковий орган, на обґрунтування своїх доводів про недобросовісність учасників спірних правочинів, не може слугувати належним підтвердження фактів, зафіксованих в Акті перевірки.

Сам лише факт здійснення досудового розслідування щодо окремих контрагентів позивача, не свідчить ні про фіктивність останніх, ні про нереальність спірних господарських операцій чи про фактичну неможливість їх здійснення.

Щодо визначення податковим органом заборгованості позивача перед ТОВ НК Прикарпаття-Торг , як безповоротної фінансової допомоги, судом апеляційної інстанції встановлено наступне.

Згідно видаткової накладної від 31 липня 2017 року №Б-00000029 ПП ОСОБА_12 отримало від ТОВ НК Прикарпаття-Торг дизельне паливо на загальну суму 175950 грн.

На відвантаження дизельного палива контрагентом позивача зареєстровано податкові накладні: №50 від 15 липня 2017 року, №51 від 16 липня 2017 року, №52 від 17 липня 2017 року, №53 від 18 липня 2017 року, №54 від 19 липня 2017 року, №55 від 20 липня 2017 року, №56 від 21 липня 2017 року.

Згідно видаткової накладної від 30 вересня 2017 року №Б-00000045 позивачем отримано від ТОВ НК Прикарпаття-Торг дизельне паливо на загальну суму 199987,20 грн. На відвантаження дизельного палива контрагентом позивача 30 вересня 2017 року зареєстровано податкову накладну №7.

Під час перевірки відповідачем встановлено, що станом на 1 січня 2018 року заборгованість ПП ОСОБА_12 перед ТОВ НК Прикарпаття-Торг становить 375937,21 грн.

Оскільки 17 листопада 2017 року ТОВ НК Прикарпаття-Торг знято з обліку, то на думку ГУ ДФС в Івано-Франківській області, за відсутності правонаступників вказаного товариства, заборгованість позивача перед даним контрагентом є безповоротною фінансовою допомогою у розумінні підпункту14.1.257 пункту 14.1 статті 14 ПК України.

Підпунктом 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що безповоротна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості; сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних).

Поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення.

Вказана норма не передбачає такої підстави як припинення суб`єкта господарювання.

Відповідно до частини третьої статті 205 Господарського кодексу України, господарське зобов`язання припиняється неможливістю виконання у разі ліквідації суб`єкта господарювання, якщо не допускається правонаступництво за цим зобов`язанням.

Перевіркою не було досліджено питання наявності чи відсутності правонаступників припиненого TOB НК Прикарпатгя-Торг у частині, що стосується існуючої заборгованості позивача перед TOB НК Прикарпаття-Торг . У свою чергу кредиторська заборгованість ПП ОСОБА_12 перед ТОВ НК Прикарпаття-Торг не списана, а обліковується у складі кредиторської заборгованості.

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає правомірним висновок Восьмого апеляційного адміністративного суду про те, що застосування контролюючим органом норм підпункту14.1.257 пункту 14.1 статті 14 ПК України до існуючих правовідносин є безпідставним.

Щодо господарських правовідносинах позивача із ТОВ КАЯ-Україна та ТОВ КУРТ-Україна , то судом апеляційної інстанції встановлено наступне.

Згідно умов Договору про виготовлення продукції з давальницької сировини від 15 травня 2017 року №1/1, ТОВ КАЯ-Україна взяло на себе зобов`язання по виготовленню сировини (лісоматеріали круглі) та передачі ПП ОСОБА_12 готової продукції.

Передача на переробку деревини для розпиловки та виготовлення струганого шпону оформлена актами переробки деревини на ТОВ КАЯ-Україна від 16 червня 2017 року та 20 червня 2017 року.

Позивачем надано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000003 від 16 червня 2017 року, №ОУ-0000004 від 20 червня 2017 року, №ОУ-0000151 від 30 листопада 2017 року, акт здачі-прийняття готової продукції №159 від 30 листопада 2017 року.

Щодо транспортування сировини від ПП ОСОБА_12 до ТОВ КАЯ-Україна для переробки (ліс кругляк, просочування дошки обрізної), позивачем надано товарно-транспортні накладні за червень 2017 року. Пунктом навантаження зазначено с. Чорнолізці, Тисменицкий район, пункт розвантаження с. Радча, Тисменицький район, перевізником у цих перевезеннях був ФО-П ОСОБА_4 .

На підтвердження повернення після переробки готової продукції (просочування дошки обрізної, пиломатеріали хвойні), позивачем надано товарно-транспортні накладні за листопад-грудень 2017 року.

ТОВ КАЯ-Україна сформовано податкові накладні на суми виконаних послуг, зокрема, на 451039,32 грн, 209202,40 грн, 58232,39 грн та в електронному вигляді направлено їх контролюючому органу на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних. Крім того, позивачем надано картку субконто контрагента ТОВ КАЯ-Україна , в якій відображено рух активів товариства.

При цьому, податковим органом зазначено, що надані Підприємством товарно-транспортні накладні містять недостовірні дані щодо моделі автомобілів, а тому такі ТТН не можуть бути первинними документами.

Так, підпунктом 14.1.41 пункту 14.1 статті 41 ПК України передбачено, що давальницька сировина - сировина, матеріали, напівфабрикати, комплектуючі вироби, енергоносії, що є власністю одного суб`єкта господарювання (замовника) і передаються іншому суб`єкту господарювання (виробнику) для виробництва готової продукції, з подальшим переданням або поверненням такої продукції або її частини їх власникові або за його дорученням іншій особі.

Згідно із підпунктом 14.1.134 пункту 14.1 статті 41 вказаного Кодексу операція з давальницькою сировиною - операція з переробки (обробки, збагачення чи використання) давальницької сировини (незалежно від кількості замовників і виконавців, а також етапів (операцій)) з метою одержання готової продукції за відповідну плату. До операцій з давальницькою сировиною належать операції, в яких сировина замовника на конкретному етапі її переробки становить не менш як 20 відсотків загальної вартості готової продукції

Тобто, операцією з давальницькою сировиною вважається операція, в якій давальницька сировина на конкретному етапі її переробки становить не менш як 20 відсотків загальної вартості готової продукції.

Як встановлено судом апеляційної інстанції та вбачається з матеріалів справи, у кількох ТТН за 2017 рік зазначено автомобіль DAF з причіпом за номером НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , та зазначено автомобіль марки DAF з причіпом за номером НОМЕР_3 / НОМЕР_4 .

Позивач вказував на те, що при формуванні товарно-транспортних накладних допущено помилки (описки), які, на його думку, носять характер незначних недоліків в їх оформленні. Так, наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарських операцій. Зокрема, зазначає, що у декількох ТТН номер транспортного засобу вказано НОМЕР_2 з опискою, номер згідно технічного паспорту авто - НОМЕР_5 (сідловий тягач) - інших недоліків первинний документ немає.

На підтвердження факту описки у первинному документі, позивач звернувся до перевізника, щоб той підтвердив наявність такого автомобіля у базі МВС. Позивачу було надано довідку вих. №31/24/11-238 від 5 квітня 2019 року ТСЦ РСЦ МВС в Чернівецькій області, видану громадянину ОСОБА_5 (власник ТЗ), яку він подав до суду про те, що даний автомобіль зареєстрований. Також до суду були надані копії технічних паспортів вищенаведених транспортних засобів.

Даний сідловий тягач відображений у вищенаведених ТТН у зв`язці з напівпричіпом KOGEL SNCO 24 з д.н.з НОМЕР_6 , факт реєстрації якого також підтверджено довідкою від 5 квітня 2019 року вих. №31/24/11-238г.

Так само у інших ТТН помилково зазначена марка транспортного засобу DAF , оскільки згідно технічного паспорту даного ТЗ марка авто - Mercedes-Benz (MB) - інших недоліків первинні документи не містять, на підтвердження цього позивачем надано довідку РСЦ МВС в Івано-Франківській області від 9 квітня 2019 року вих.№31/9/1299адв про те, що даний автомобіль зареєстрований. Також були надані суду, як доказ, копії технічних паспортів вищенаведених ТЗ.

Аналогічно, даний сідловий тягач відображений у ТТН у зв`язці з напівпричіпом KOGEL ZZP 18 з д.н.з НОМЕР_4 , факт реєстрації якого також підтверджено довідкою від 9 квітня 2019 року вих.№31/9/1299адв.

Суд апеляційної інстанції правомірно зазначив, що помилки (описки) при виписці первинних документів носять характер незначних недоліків в їх оформленні, та цей факт підтверджується також довідками з РСЦ МВС.

Необхідно зазначити, що наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарських операцій, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язання платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбувалися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер, формальні помилки та неточності в первинних документах не можуть свідчити про безтоварність укладених правочинів.

Щодо посилання ГУ ДФС в Івано-Франківській області на відсутність у ТОВ КАЯ-Україна трудових ресурсів за для виконання умов договору з позивачем, то суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідачем не було досліджено факту залучення контрагентом третіх осіб до виконання договору з ПП ОСОБА_12 , а також не надано суду доказів щодо проведення зустрічних звірок.

Встановлена під час перевірки обставина оформлення на роботу осіб декількома днями пізніше ніж підписані акти не може свідчити про фіктивність укладених правочинів між позивачем та ТОВ КАЯ-Україна , за наявності усіх інших первинних документів.

1 червня 2017 року між позивачем та ТОВ КАЯ-Україна укладено договір про виготовлення продукції з давальницької сировини №56. Передача на переробку деревини для розпилки оформлена актами переробки деревини на ТОВ КАЯ-Україна від 22 грудня 2017 року, 23 червня 2017 року, 22 червня 2017 року, 19 червня 2017 року.

В матеріалах справи наявні акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000004 від 19 червня 2017 року, №ОУ-0000005 від 22 червня 2017 року, №ОУ-0000006 від 23 червня 2017 року, №ОУ-0000007 від 26 червня 2017 року, №ОУ-0000012 від 28 червня 2017 року, №ОУ-0000058 від 29 червня 2017 року, №ОУ-0000059 від 30 червня 2017 року, №ОУ-0000060 від 14 липня 2017 року, №ОУ-0000151 від 31 серпня 2018 року, №ОУ-0000201 від 29 вересня 2017 року, №ОУ-0000301 від 31 жовтня 2017 року, №ОУ-0000401 від 22 грудня 2017 року, акти здачі-прийняття готової продукції №209 від 26 червня 2017 року, №210 від 28 червня 2017 року, №211 від 29 червня 2017 року, №212 від 30 червня 2017 року, №225 від 14 липня 2017 року, №305 від 31 серпня 2017 року, №345 від 29 вересня 2017 року, №391 від 31 жовтня 2017 року.

Транспортування сировини контрагенту, повернення готової продукції позивачу оформлено товарно-транспортними накладними за період червень-грудень 2017 року, згідно яких перевезення, як і з попереднім контрагентом здійснював ФО-П ОСОБА_4 . Рух активів контрагента позивача відображено у картці субконто.

Позивачем надано документи на підтвердження походження товару (придбання позивачем лісу кругляка), який перероблявся ТОВ "КУРТ-Україна" і ТОВ "КАЯ-Україна" та транспортувався перевізником ФО-П ОСОБА_4 , а саме: копії договорів купівлі-продажу лісопродукції, укладених із ДП Івано-Франківське лісове господарство від 20 липня 2017 року №546, від 9 жовтня 2017 року №705, від 18 січня 2017 року №82, від 17 березня 2017 року №255, від 13 червня 2017 року №438; аукціонні свідоцтва про результати аукціону з продажу необробленої деревини заготівлі за 1-4 квартали 2017 року №10/1/316, №17/4/316, №14/2/316, №17/3/316, №14/4/167; договори купівлі-продажу необробленої деревини, укладені позивачем із Держаним підприємством Солотвинське лісове господарство від 28 грудня 2016 року №А-11-2017 року, від 22 лютого 2017 року №32, від 15 червня 2017 року №А-85-2017; договір купівлі-продажу, укладений із Шепетівським військовим лісгоспом від 16 лютого 2017 року; договори купівлі-продажу необробленої деревини, укладені із Державним підприємством "Надвірнянське лісове господарство" від 21 березня 2017 року №07-4/212, від 9 березня 2017 року №07-4/173, від 25 червня 2017 року №07-4/412, від 19 червня 2017 року №07-4/447, від 18 вересня 2017 року №07-4/611.

Також ПП ОСОБА_12 надано копії товарно-транспортних накладних при перевезенні деревини автомобільним транспортом (ТНТ-ліс), згідно яких вантажовідправниками були Державне підприємство Вигодське лісове господарство , Державне підприємство Івано-Франківське лісове господарство , Державне підприємство Осмолодське лісове господарство , Державне підприємство Надвірнянське лісове господарство , Шепетівський військовий лісгосп, Приватне підприємство спеціалізоване лісопромислове науково-дослідне природно-заповідне господарство Чорний ліс , специфікацій-накладних та нарядів на відпуск деревини протягом 2017 року.

Щодо інформації на підтвердження руху активів по вказаних операціях по придбанню деревини, позивачем надано суду картки субконто рахунків вищевказаного контрагента, оборотно-сальдову відомість по рахунку.

Крім того, позивачем надано документи, якими підтверджується реалізація ПП ОСОБА_12 пиломатеріалів у 2017 році, зокрема, фірмі RIMDEY ASSETS LP (Шотландія), Gokdeniz Orman Urunleri Insaat San Ve Tic LTD STI (Туреччина), документи щодо його експорту (митні декларації, рахунки на оплату, рахунки-INVOICE, специфікації, сертифікати на проходження лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів для здійснення експортних операцій, фітосанітарні сертифікати).

З договору купівлі-продажу пиломатеріалів твердолистяних порід свіжої порізки від 10 січня 2013 року №10/2013, додатків до нього, а також видаткових накладних, специфікацій, товарно-транспортних накладних, картки рахунку контрагента за 2017 рік, вбачається реалізація у 2017 році позивачем лісопродукції ТОВ Таркетт Вінісін .

Згідно договору купівлі-продажу від 20 березня 2017 року, позивачем реалізовано лісопопродукцію ТОВ "Торгова група Тиса . До даного договору позивачем долучено ряд документів, що підтверджують хід операції, зокрема видаткові накладні, специфікації, товарно-транспортні накладні, картку рахунку контрагента.

Що стосується правовідносин позивача із ВАТ Хутрофірма Тисмениця , то судом апеляційної інстанції встановлено наступне.

1 травня 2015 року між ПП ОСОБА_12 та ВАТ Хутрофірма Тисмениця укладено договір №01/15 про надання транспортних послуг. На підтвердження виконання умов договору позивачем надано акт прийому-передачі наданих послуг від 31 травня 2015 року №152, копії платіжних доручень №3160 від 22 червня 2015 року, №3179 від 3 липня 2015 року, №3323 від 14 вересня 2015 року, №3375 від 2 жовтня 2015 року та №3397 від 15 жовтня 2015 року.

З товарно-транспортних накладних за травень-червень 2015 року вбачається, що замовником транспортних послуг, вантажовідправником, вантажоодержувачем є ПП ОСОБА_12 . В розділі Відомості про вантаж зазначено - тротуарна плитка Старе місто 4,0, 5,0, тротуарна плитка червона Старе місто 4,5,6. Автомобільними перевізниками були експедитори ВАТ Хутрофірма Тисмениця ОСОБА_13 ОСОБА_6 , а сам вантаж перевозився з пункту навантаження вул. Панська,1, с. Чорнолізці Тисменицького району до пункту розвантаження вул. Горбенка, 29 м. Бердянськ.

ПП ОСОБА_12 також надано копію акту звірки з вказаним контрагентом за 2015-2016 роки, а також карту субконто ВАТ Хутрофірма Тисмениця .

Позивачем під час розгляду справи надано копію договору купівлі-продажу від 3 cічня 2015 року №3/02, укладеного ПП ОСОБА_12 із ПП Спецбудмонтаж , на купівлю останнім тротуарної плитки згідно видаткових накладних, а також картку рахунку зазначеного контрагента.

3 квітня 2017 року між позивачем та ФО-П ОСОБА_4 укладено договір № ДГ-0000004, згідно якого останній надає транспортні послуги.

На виконання вказаного договору позивачем надано акти прийому-передачі наданих послуг від 18 липня 2017 року №ОУ-0000015, від 1 червня 2017 року №ОУ-0000003, від 31 жовтня 2017 року №ОУ-0000066. ФО-П ОСОБА_4 сформовано податкові накладні на суми виконаних послуг, зокрема: на 100073,64 грн, на 70408 грн, на 234071,46 грн та в електронному вигляді направлено податковому органу на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних. На підтвердження оплати отриманих послуг ПП ОСОБА_12 надано копії платіжних доручень за червень-листопад 2017 року, а також представлено картку субконто контрагента ФО-П ОСОБА_4 , в якій відображено рух активів Підприємства.

Під час перевірки, відповідно до даних реєстру податкових накладних та актів прийому-передачі наданих послуг, контролюючим органом встановлено придбання позивачем транспортних послуг у ВАТ Хутрофірма Тисмениця та ФО-П ОСОБА_4 . На вимогу відповідача про надання договорів, укладених із вказаними суб`єктами господарювання, а також на подальші письмові вимоги щодо надання пояснень, документів, які б підтверджували фактичне отримання позивачем таких послуг (дані про вантаж, найменування транспортного засобу, дані про водія, місця навантаження/розвантаження) та відповідно їх зв`язок із господарською діяльністю Підприємства, позивачем не надано.

При цьому, судом апеляційної інстанції зазначено, що факт проведення вказаних вище господарських операцій підтверджується документами, які знаходяться в матеріалах справи, зокрема: договором на транспортні послуги від 3 квітня 2017 року №ДГ-0000004, договором від 1 травня 2015 року №01/15, договором купівлі-продажу від 3 січня 2015 року №3/02, актами здачі-прийняття робіт, податковими накладними, платіжними дорученнями, товарно-транспортними накладними, актами звірки за 2015 рік №б/н та за 2016 рік №б/н.

Крім того, Восьмим апеляційним адміністративним судом вказано, що під час перевірки жодного акту про відмову позивача у наданні первинних документів відповідачем не складено, а також не відображено даного факту і в самому Акті перевірки, як це вимагає закон. Відтак, не можна вважати, що всі оригінали первинних документів, в тому числі і ті, що зазначені в Акті перевірки як відсутні, не були передані відповідачу для проведення перевірки, що підтверджує факт наявності первинних документів.

Таким чином, на думку суду апеляційної інстанції, позивачем надано всі необхідні первинні документи, які підтверджують здійснення господарських операцій, сумніви у їх достовірності відсутні.

Щодо правомірності застосування контролюючим органом до позивача штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки, то судом апеляційної інстанції встановлено наступне.

Так, перевіркою повноти та своєчасності оприбуткування готівки, одержаної з каси банку, відносно записів касової книги про суми, одержані і здані в банк встановлено, що згідно виписок банків по рахунках та даними, наданими позивачем до перевірки, з розрахункових рахунків протягом 2016-2017 років знято кошти у загальній сумі 850467,56 грн, які не оприбутковані у касі ПП ОСОБА_12 . Вказане підтверджується наданими звітами про дебетові і кредитові операції по рахунку позивача за 2 серпня 2017 року, 7 серпня 2017 року, 8 серпня 2018 року, 28 грудня 2016 року, 29 грудня 2016 року, 30 грудня 2016 року, 7 листопада 2016 року, 4 січня 2017 року, 29 грудня 2017 року.

Позивач у свою чергу заперечив вчинення такого порушення, посилаючись на наявність: видаткових/прибуткових касових ордерів від 7 листопада 2016 року, 28 грудня 2016 року, 29 грудня 2016 року, 30 грудня 2016 року, 4 січня 2017 року, 8 серпня 2017 року, 29 грудня 2017 року, 7 серпня 2017 року, 2 серпня 2017 року, які підтверджують надходження коштів на рахунок ПП ОСОБА_12 , а також їх зняття повіреною особою згідно договору доручення від 1 серпня 2017 року №1/1, звіту повіреного згідно вказаного договору, Договору про надання ОСОБА_7 поворотно-фінансової допомоги позивачу від 27 липня 2017 року №9/01.

Порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою визначено Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637.

Відповідно до пункту 2.6 Розділу 2 Положення № 637, уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО.

Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Пунктом 3.3 Розділу 3 Положення № 637 встановлено, що приймання готівки в каси проводиться за прибутковими касовими ордерами, підписаними головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником підприємства.

Позивачем до суду надано копії видаткових/прибуткових касових ордерів від 7 листопада 2016 року, 28 грудня 2016 року, 29 грудня 2016 року, 30 грудня 2016 року, 4 січня 2017 року, 8 серпня 2017 року, 29 грудня 2017 року, 7 серпня 2017 року, 2 серпня 2017 року, договір доручення від 1 серпня 2017 року №1/1, звіт повіреного згідно договору, договір про надання ОСОБА_7 поворотно-фінансової допомоги ПП ОСОБА_12 від 27 липня 2017 року №9/01.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що на підставі договору від 27 липня 2017 року № 9/01 засновник підприємства ОСОБА_7 надавав підприємству поворотну фінансову допомогу, шляхом внесення суми готівки банку через повіреного.

Пізніше таку поворотну фінансову допомогу було повернуто надавачу, шляхом отримання із банку готівки в касу підприємства та видачі її ОСОБА_7 .

Крім того, Восьмим апеляційним адміністративним судом зазначено, що усі документи, що пов`язані із здійсненням підприємством операцій із готівкою, є у підприємства в наявності та у повному обсягу були надані до перевірки. Зокрема, позивачем було надано: договір від 27 липня 2018 року № 9/01, касові книги, договір доручення із ОСОБА_8 на внесення готівки до банку, прибуткові касові ордери на оприбуткування готівкових коштів із банку у касу, видаткові касові ордери на повернення надавачу ОСОБА_7 поворотної фінансової допомоги, виписки за поточним рахунком підприємства у Приватбанку та інші документи, що пов`язані із вказаними готівковими операціями.

Факт ненадання під час перевірки жодних первинних документів відповідачем не доведено у встановлений законом спосіб.

Враховуючи викладене суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем доведено належними та допустимими доказами дотримання норм з регулювання обігу готівки.

Щодо правомірності списання позивачем дизельного пального, придбаного у ТОВ НК Фортуна та ТОВ НК Прикарпаття-Торг , то судом апеляційної інстанції зазначено таке.

Згідно видаткової накладної від 24 липня 2017 року №ФО-0000000043 ПП ОСОБА_12 отримало від ТОВ НК Фортуна дизельне паливо на загальну суму 175003,50 грн. На відвантаження вказаного палива контрагентом позивача 24 липня 2017 року зареєстровано податкову накладну №49.

До позовної заяви позивачем додано документи, які, на його думку, підтверджують правомірність та доцільність списання дизельного палива, зокрема, договір від 20 червня 2017 року, укладений ПП ОСОБА_12 із ТОВ "Благо Інвест Сервіс", згідно умов якого позивач надавав послуги автокраном КАМАЗ 55713, внаслідок виконання договору сторонами сформовано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) за вересень-грудень 2017 року.

Оплата послуг контрагентом здійснювалася у безготівковій формі, на підтвердження чого позивачем в ході розгляду справи надано платіжні доручення.

Крім того, згідно договору найму (оренди) автомобіля 16 червня 2017 року позивач орендував у ОСОБА_9 автомобіль УРАЛ, модель 4320. Також 16 червня 2017 року позивачем укладено договір оренди із ОСОБА_10 на оренду транспортних засобів КС, моделі 55713 та марки КАМАЗ моделі 55102. На підтвердження використання орендованого транспорту позивачем суду надано копії подорожніх листів за період з вересня по грудень 2017 року.

У 2017 році ПП ОСОБА_12 орендувало у ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 транспортні засоби УРАЛ моделі 4320, КАМАЗ моделі 55102 та УРАЛ моделі НОМЕР_7 .

Восьмим апеляційним адміністративним судом зазначено, що факт придбання позивачем у ТОВ НК Фортуна та ТОВ НК Прикарпаття-Торг дизельного палива у період, що підлягав перевірці, контролюючим органом не заперечується.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, позивачем на вимогу контролюючого органу надано акти списання від 31 жовтня 2017 року №СпТ-000102 на списання 8250 літрів пального та від 31 грудня 2017 року №СпТ-000022 на списання 9300 літрів пального. Однак, на думку відповідача, вказаних документів недостатньо, а ненадання шляхових листів, ТТН, документів, що підтверджують доцільність такого списання, свідчить про використання позивачем пального поза межами його господарської діяльності.

Що стосується безпосереднього використання придбаного у ТОВ НК Прикарпаття- Торг та ТОВ НК Фортуна дизельного пального в господарській діяльності позивача, то судом зазначено наступне.

У відповідності до договору про надання послуг від 20 червня 2017 року позивач надавав послуги власним автомобільним краном КАМАЗ 55713 замовнику ТОВ БЛАГО ІНВЕСТ СЕРВІС з моменту укладення договору і по 31 грудня 2017 року, що підтверджено актами надання послуг. Всього у періоді дії вказаного договору згідно актів надання послуг загальна сума наданих послуг автокраном КАМАЗ 55713 склала 278550 грн.

Вартість наданих послуг оплачена замовником, шляхом безготівкових перерахувань на поточний рахунок ПП ОСОБА_12 , що підтверджено банківськими платіжними дорученнями. Внаслідок надання таких послуг позивачем було використано у відповідних кількостях дизпаливо, яке було придбане у ТОВ НК Фортуна та ТОВ НК Прикарпаття-Торг .

Також у відповідності до нотаріально посвідченого договору найму (оренди) автомобіля від 16 червня 2017 року підприємство орендувало у фізичної особи ОСОБА_9 автомобіль марки УРАЛ 4320 лісовоз. Термін оренди автомобіля згідно договору - 3 роки. Автомобіль УРАЛ 4320 лісовоз використовувався підприємством для перевезення лісу із місця заготівлі. Для експлуатації вказаного автомобіля УРАЛ 4320 лісовоз для виробничих потреб позивача також використовувалося дизельне паливо у відповідних кількостях.

Згідно нотаріально посвідченого Договору найму (оренди) ПП ОСОБА_12 орендувало у фізичної особи ОСОБА_10 автомобіль самоскид КАМАЗ 55102 та автокран КС моделі 55713. Вказані автомобіль самоскид та автокран КС 55713 позивач використовував у власній господарській діяльності. Для експлуатації цієї техніки також використовувалося дизельне паливо, яке було придбано у ТОВ НК Фортуна та ТОВ НК Прикарпаття-Торг . Факти використання орендованих автомобіля самоскида КАМАЗ 55102 та автокрана КС моделі 55713 у господарській діяльності ПП ОСОБА_12 підтверджено подорожніми листами вантажного автомобіля КАМАЗ та подорожніми листами будівельної машини КС 55713.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції зазначив, що позивач довів використання у своїй господарській діяльності автомобільної техніки та автомобільних кранів, що також підтверджено відповідними первинними документами. Для експлуатації транспортних засобів та автомобільних кранів у відповідності до затверджених норм списання, позивачем було використано дизельне паливо.

Крім того, суд вказав, що вказані господарські операції підприємства знайшли своє відображення на рахунках бухгалтерського обліку підприємства, а також у фінансовій та податковій звітності з податку на прибуток.

У совою чергу, відповідач встановлюючи факт відсутності зв`язку списаного пального з господарською діяльністю позивача, в Акті перевірки вказував на ту обставину, що пальне використане ПП ОСОБА_12 поза межами його господарської діяльності.

Восьмий апеляційний адміністративний суд встановивши фактичні обставини справи, вказав на безпідставність таких висновків контролюючого органу, оскільки на підтвердження зв`язку списання пального з його господарською діяльністю позивач надав усі необхідні первинні документи, зокрема, Договір про надання послуг від 20 червня 2017 року №б/н, договори найму (оренди) автомобіля: від 16 червня 2017 року №НМА 000269, від 16 червня 2017 року №НМА 000268, договори оренди майна від 1 січня 2017 року: №001-03, №10-03, №003-07, акти здачі прийняття робіт, платіжні доручення, подорожні листи, акти списання: від 31 жовтня 2017 року №СпТ-000102, від 30 вересня 2017 року №СпТ-000012, від 31 грудня 2017 року №СпТ- 000022, щомісячні відомості обліку витрат пального: №б/н за грудень 2017 року, №б/н за вересень 2017 року, №б/н за липень 2017 року, №б/н за жовтень 2017 року, №б/н за листопад 2017 року, №б/н за жовтень 2017 року.

Крім того, судом апеляційної інстанції зазначено, що спеціалістами в області аудиту проводився аналіз даних бухгалтерського обліку і показників фінансової звітності позивача за період, що перевірявся, за результатами якого 30 січня 2019 року складено роз`яснення №3, згідно якого аудитором констатовано наявність, на момент проведення аналізу, по усіх господарських операціях позивача оформлених документів, які мають своє відповідне відображення у бухгалтерському обліку підприємства.

Так, колегія суддів зазначає, що недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій.

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів.

ГУ ДФС в Івано-Франківській області не доведено правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, прийнятих 11 жовтня 2018 року: №0008871406, №0008881406, №0008891406, №0008901406.

Враховуючи зазначені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку щодо обґрунтованості позовних вимог ПП ОСОБА_12 про визнання протиправними та скасування зазначених податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, з огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2019 року ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Усі доводи та їх обґрунтування викладені в касаційній скарзі не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, тому підстави для скасування ухваленого судового рішення та задоволення касаційної скарги відсутні.

Згідно з частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Головного управління ДФС України в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2019 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.В.Білоус

Судді Н.Є.Блажівська

І.Л.Желтобрюх