Постанова

від 24.10.2019 по справі 552/4104/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

24 жовтня 2019 року

м. Київ

справа № 552/4104/16-ц

провадження № 61-33914св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Кривцової Г. В., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю Полтава-Бетон

СМ в особі ліквідатора арбітражного керуючого - Рибаченка Миколи Петровича;

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ;

особа, яка подала касаційну скаргу, - публічне акціонерне товариство комерційного банку ПриватБанк ;

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку ПриватБанк на рішення Київського районного суду

м. Полтави у складі судді Самсонової О. А., від 03 листопада 2016 року

та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області у складі колегії суддів: Панченка О. О., Бутенко С. Б., Прядкіної О. В., від 30 січня 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України

у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю Полтава-Бетон СМ (далі - ТОВ Полтава-Бетон СМ ) в особі ліквідатора арбітражного керуючого - Рибаченка М. П. звернулося до суду з позовом

до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про витребування майна із чужого незаконного володіння.

Позовна заява мотивована тим, що у ході проведення ліквідаційної процедури ТОВ Полтава-Бетон СМ було виявлено, що належне підприємству майно, а саме 19/50 часток об`єкту нерухомості (завод по виробництву бетону), що розташований по АДРЕСА_1 , перебуває у незаконному володінні відповідачів: ОСОБА_1

(11/50 часток) та ОСОБА_2 (8/50 часток). Вказане нерухоме майно відповідачі набули на підставі договорів купівлі-продажу, укладеного

08 грудня 2014 року з товариством з обмеженою діяльністю Енергобуд Еліт (далі - ТОВ Енергобуд Еліт ), яке не було власником цього майна та не мало право на його відчуження.

Посилаючись на викладене, ТОВ Полтава-Бетон СМ в особі ліквідатора арбітражного керуючого - Рибаченка М. П. просило суд: витребувати (вилучити) у ОСОБА_1 11/50 часток, а у ОСОБА_2 8/50 часток,

а всього 19/50 часток об`єкту нерухомості (заводу по виробництву бетону), що розташований по АДРЕСА_1 , та повернути це майно ТОВ Полтава-Бетон СМ ; припинити право власності відповідачів на вказане майно; скасувати рішення державного реєстратора та державну реєстрацію права власності відповідачів на вказане нерухоме майно; визнати за ТОВ Полтава-Бетон СМ право власності на 19/50 часток

об`єкту нерухомості (завод по виробництву бетону), що розташований

по АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 03 листопада 2016 року у задоволенні позову ТОВ Полтава-Бетон СМ в особі ліквідатора арбітражного керуючого - Рибаченка М. П. відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того,

що ні ТОВ Енегробуд Еліт , ні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не були стороною у договорі купівлі-продажу спірного майна, що 03 лютого

2009 року укладався між ТОВ Полтава-Бетон СМ та товариством з обмеженою відповідальністю Полтавський завод залізобетонних конструкцій (далі - ТОВ Полтавський завод залізобетонних конструкцій ) без додержання нотаріальної форми договору; відповідачі не знали і не могли знати про скасування 12 серпня 2014 року Апеляційним судом Полтавської області рішення Київського районного суду м. Полтави

від 04 серпня 2009 року та про відсутність у ТОВ Енергобуд Еліт права

на відчуження спірного майна. Разом з тим, судом зазначено, що спірне майно, а саме 19/25 частин нерухомого майна - виробничі будівлі

по АДРЕСА_1 вибуло з володіння ТОВ Полтава-Бетон СМ з волі самого підприємства до порушення справи про банкрутство цього підприємства.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 30 січня 2017 року апеляційну скаргу ТОВ Полтава-Бетон СМ в особі ліквідатора арбітражного керуючого - Рибаченка М. П. відхилено. Рішення Київського районного суду м. Полтави від 03 листопада 2016 року залишено без змін.

Погоджуючись із висновком районного суду про відсутність підстав для витребування 19/50 часток об`єкту нерухомості (заводу по виробництву бетону) із незаконного володіння відповідачів, апеляційний суд також зазначив, що ТОВ Полтава-Бетон СМ не довело набуття ТОВ Полтавський завод залізобетонних конструкцій у власність 19/25 частин спірного нерухомого майна поза волею позивача та його подальшого відчуження на користь відповідачів. Крім того, позивачем не доведено недобросовісності відповідачів, оскільки доказів, що підтверджували б родинні стосунки ОСОБА_1 , ОСОБА_2 з ОСОБА_3 та доказів, що підтверджували б яке відношення має ОСОБА_3 до ТОВ Енергобуд Еліт , не надано. Вказані твердження носять характер припущення.

При цьому відчуження ТОВ Енергобуд Еліт нежитлових приміщень ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відбулося більше, ніж через п`ять років після визнання за ТОВ Полтавський завод залізобетонних конструкцій права власності на вказане майно та до ухвалення Апеляційним судом Полтавської області рішення від 12 серпня 2014 року. Зазначене свідчить про відсутність факту недобросовісності відповідачів.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у березні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, публічне акціонерне товариство комерційного банку ПриватБанк (далі - ПАТ КБ ПриватБанк ), посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким позов

ТОВ Полтава-Бетон СМ в особі ліквідатора арбітражного керуючого - Рибаченка М. П. задовольнити: витребувати у відповідачів та передати позивачу спірне майно; припинити право власності відповідачів та скасувати державну реєстрацію; визнати за позивачем право власності на спірне майно.

Позивач - ТОВ Полтава-Бетон СМ в особі ліквідатора арбітражного керуючого - Рибаченка М. П. судові рішення не оскаржило, тому судові рішення переглядаються в межах доводів касаційної скарги.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 червня 2017 року відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали з Київського районного суду м. Полтави.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У червні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

У червні 2019 року згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано судді-доповідачу.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ПАТ КБ ПриватБанк мотивована тим, що пред`явлений позов ТОВ Полтава-Бетон СМ в особі ліквідатора арбітражного

керуючого - Рибаченка М. П. спрямований на повернення майна банкрута до ліквідаційної маси з метою погашення вимог кредиторів, одним з яких

є ПАТ КБ ПриватБанк , а тому оскаржуваними судовими рішеннями вирішено питання про права та обов`язки банку, яке не було залучено до участі у справі не було.

Зазначається, що спірне нерухоме майно вибуло з володіння ТОВ Полтава-Бетон СМ саме поза його волею, оскільки відчуження цього майна на користь ТОВ Полтавський завод залізобетонних конструкцій відбулось на підставі договору купівлі-продажу від 03 лютого 2009 року, який нотаріально посвідчений не був, а тому цей договір є нікчемним з моменту його вчинення. При цьому рішення Київського районного суду від 04 серпня 2009 року, яким визнано договір купівлі-продажу від 03 лютого 2009 року дійсним, скасовано рішенням Апеляційного суду Полтавської області

від 12 серпня 2014 року. Таким чином, правова підстава набуття права власності на спірне нерухоме майно у ТОВ Полтавський завод залізобетонних конструкцій та у наступного покупця - ТОВ Енергобуд Еліт відпала. Крім того, суди не врахували, що відповідачі є учасниками ТОВ Енергобуд Еліт , а тому знали й не могли не знати, що на час укладення 08 грудня 2014 року договорів купівлі-продажу нерухомого майна товариство не було його власником, що свідчить про недобросовісність набувачів.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Колегія суддів не знаходить підстав для скасування судових рішень.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У статті 41 Конституції України, статті 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до закріпленого у статті 387 ЦК України правила власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, в який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.

За змістом статті 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею.

Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.

Положення статті 388 ЦК України застосовується як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.

Відмовляючи у задоволенні позову ТОВ Полтава-Бетон СМ в особі ліквідатора арбітражного керуючого - Рибаченка М. П., суди виходили із того, що позивачем не доведено, що спірне нерухоме майно вибуло із його володіння не з його волі, що є безумовною підставою для витребування цього майна на користь позивача від особи, в якої це майно перебуває.

Крім того, позивачем не доведено факту недобросовісності відповідачів, оскільки доказів, що підтверджували б родинні стосунки ОСОБА_1 , ОСОБА_2 з ОСОБА_3 та доказів, що підтверджували б яке відношення має ОСОБА_3 до ТОВ Енергобуд Еліт , не надано.

Звертаючись до суду касаційної інстанції із касаційною скаргою, ПАТ КБ ПриватБанк посилалося на те, що воно не було залучено до участі

у справі, проте оскаржуваними судовими рішеннями вирішено питання про права та обов`язки банку, оскільки пред 'явлений позов ТОВ Полтава-Бетон СМ в особі ліквідатора арбітражного керуючого - Рибаченка М. П. спрямований на повернення майна банкрута до ліквідаційної маси з метою погашення вимог кредиторів, одним з яких є ПАТ КБ ПриватБанк .

Разом з тим, відмовою у задоволені позову ТОВ Полтава-Бетон СМ не може порушуватися права та обов`язки ПАТ КБ ПриватБанк . По суті

ПАТ КБ ПриватБанк , подаючи касаційну скаргу на судові рішення, захищає права ТОВ Полтава-Бетон СМ , яке на ці процесуальні дії банк не уповноважувало.

Крім того, зазначаючи, що судовими рішеннями порушені права банку, яке не було залучено до участі у справі, заявник просив не про скасування судових рішень з направленням справи на новий судовий розгляд,

а ухвалити нове рішення саме про задоволення позовних вимог ТОВ Полтава-Бетон СМ , яке його на такі дії не уповноважувало.

При цьому ТОВ Полтава-Бетон СМ касаційної скарги на судові рішення не подавало.

Таким чином, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність оскаржуваних судових рішень не впливають.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку ПриватБанк залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Полтави від 03 листопада 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 30 січня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Б. І. Гулько

Г. В. Кривцова

Д. Д. Луспеник