Рішення

від 30.10.2019 по справі 922/2741/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" жовтня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/2741/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавренюк Т.А.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі відокремленого підрозділу "Північна електроенергетична система" Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (код ЄДРПОУ 00131624, адреса: 61003, м. Харків, вул. Кооперативна,12/14) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сав Сіті" (код ЄДРПОУ 40904452, адреса: 61085, м. Харків, вул. Академіка Проскури, 5-Д, кв. 8) про стягнення 27 623,86грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі відокремленого підрозділу "Північна електроенергетична система" Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" звернулось до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сав Сіті" штрафв сумі 12 721,54грн. та пеню в розмірі 14 902,68грн., за період з 01.03.2019 по 21.05.2019. Судові витрати зі сплати судового збору позивач просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує несвоєчасним виконанням відповідачем умов договору № 80-4/1292-18 від 10.09.2018, з посиланням на ст.ст.173, 179, 193, 218, 224, 230, 231 Господарського кодексу України, ст.ст526, 610, 611, 612, 627 Цивільного кодексу України.

Ухвалою суду від 27.08.2019 позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі відокремленого підрозділу "Північна електроенергетична система" Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" залишено без руху, надано позивачу строк 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків, зазначених в ухвалі суду від 27.08.2019.

Ухвалою суду від 03.09.2019, після усунення позивачем недоліків, зазначених в ухвалі суду від 27.08.2019, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами.

11.09.2019 на адресу суду від відповідача надійшло клопотання, в якому останній просить суд залишити позовну заяву без розгляду на підставі п.2 ч.1 ст.226 Господарського процесуального кодексу України, посилаючись на те, що дана заява підписана особою, яка не мала права підписувати її та якій не надано відповідних прав. Як зазначає відповідач, з наданої копії довіреності вбачається, що позивач договір про надання правової допомоги з Є ОСОБА_1 Сосуновим не укладав та не уповноважував останнього діяти в інтересах позивача як адвоката. Таким чином, як вважає відповідач, в матеріалах справи відсутні належні докази на право підписання позову від імені позивача Є. ОСОБА_2 Сосуновим.

Розглянувши дане клопотання, суд дійшов висновку, що воно не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.56 Господарського процесуального кодексу України сторона може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

При розгляді справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених статтею 59 цього Кодексу (ч.2 ст.58 Господарського процесуального кодексу України).

З наданої позивачем довіреності, судом вбачається, що довіреність надана провідному юрисконсульту відділу правового забезпечення Північного регіону НЕК "Укренерго" представляти інтереси Товариства позивача, зокрема, здійснювати претензійно-позовну роботу, спрямовану на захист майнових та інших прав НЕК "Укренерго", а також здійснювати всі процесуальні дії та захист законних інтересів НЕК "Укренерго" у всіх судах системи судоустрою України (незалежно від спеціалізації) з правом підпису відповідних документів.

Таким чином, враховуючи те, що чинним законодавством України при розгляді малозначних справ не передбачено обов`язкової участі адвоката, оскільки представником позивача у даній справі може бути будь-яка особа, яка досягла вісімнадцяти років та має цивільну процесуальну дієздатність, а також те, що повноваження представника позивача Сосунова Є.В. підтверджуються належним чином оформленою довіреністю, наявною у справі, суд дійшов висновку, що клопотання відповідача про залишення позовної заяви на підставі п.2 ч.1 ст.226 Господарського процесуального кодексу України, є безпідставним та необґрунтованим, у зв`язку з чим вважає за необхідне в його задоволенні відмовити.

У встановлений законом строк на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач проти позовних вимог заперечує в повному обсязі, вважає позовні вимоги необґрунтованими, посилаючись на те, що посадовими особами позивача на початку 2019 року вчинялись дії, які, на його думку, прямо суперечать принципам відкритості та прозорості взаємовідносин між сторонами з метою ускладнення та неможливості виконання договору відповідачем. Також, посилаючись на порушення з боку позивача умов договору, відповідач просить суд стягнути з позивача збитки в розмірі 42 405,36грн. та зобов`язати його повернути відповідачу забезпечення виконання договору у вигляді грошового завдатку в розмірі 23 640,01грн.

Крім того, відповідач у відзиві зазначає про порушення позивачем п.1 ч.1 ст.164 Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідачем не було отримано копії позовної заяви та доданих до неї документів.

Дані заперечення відповідача спростовуються належними доказами, наявними у матеріалах справи, а саме листом з описом вкладення у цінний лист, з якого судом вбачається, що позивачем копію позовної заяви з доданими до неї документами було надіслано за юридичною адресою, яка співпадає з адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 61085, м АДРЕСА_1 5-Д, кв. 8, вказаною позивачем у позовній заяві, а також відповідачем у відзиві на позов.

01.10.2019 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

Відповідач у письмових запереченнях від 23.10.2019, посилаючись на те, що позивачем відповідь на відзив надана з порушенням строків, встановлених судом, просить суд вважати відповідь на відзив такою, що подана з порушенням строку для її подання та залишити її без розгляду, вжити заходів щодо систематичного зловживання позивачем процесуальними правами, які спрямовані на введення суду в оману по фактичним обставинам справи, та відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Розглянувши подану позивачем відповідь на відзив, суд дійшов висновку про залишення її без розгляду, виходячи з наступного.

За приписами ч.1 ст.251 Господарського процесуального кодексу України позивач має право подати до суду відповідь на відзив протягом строків, встановлених судом в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою суду від 03.09.2019 позивачу судом встановлено строк для надання відповіді на відзив п`ять календарних днів з дня його отримання.

З наданих суду доказів судом вбачається, що відзив на позов позивач отримав 23.09.2019, у зв`язку з чим позивач повинен був надати відповідь на позов до 30.09.2019, чого останнім своєчасно зроблено не було.

Відповідно до ст.118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Оскільки позивач надав відповідь на відзив до суду з порушенням строків, встановлених судом для її подання, позивач з клопотанням про поновлення або продовження процесуального строку для вчинення даної процесуальної дії не звертався, суд дійшов висновку про залишення відповіді позивача на відзив без розгляду.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

10.09.2018 між Державним підприємством «Національна енергетична компанія «Укренерго» в особі відокремленого підрозділу Північна електроенергетична система» (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сав Сіті» (відповідач) укладено договір № 80-4/1292-18 (далі договір), відповідно до умов якого відповідач зобов`язався у 2018 на свій ризик власними силами з власних матеріальних ресурсів виконати роботи відповідно до Технічних умов, Акту дефектів (додатки 2, 3 до договору), а позивач прийняти та оплатити такі роботи: ДСТУ Б.Д. 1.1-1:2013 Виконання робіт з капітального ремонту виробничих приміщень будівлі ЗПК ПС 750 кВ "Донбаська" інв. № 158013 45453000-7 Капітальний ремонт і реставрація.

За умовами п.1.2 договору відповідач повинен виконати будівельні роботи, а позивач зобов`язався надати відповідачу будівельний майданчик та передати іншу необхідну дозвільну документацію, затверджену в установленому порядку, прийняти виконані роботи та оплатити їх в порядку на умовах, визначених договором.

У п. 2.2 договору сторони погодили, що вартість робіт є твердою і становить 472 800,18грн.

Порядок проведення розрахунків за виконані роботи сторони передбачили у п.3.2.1 договору, відповідно до якого оплата здійснюється на умовах часткової попередньої оплати в межах фінансових можливостей позивача на поточний рік, протягом 25 банківських днів з дати надання відповідачем рахунку-фактури.

Розмір попередньої оплати становить 20% від загальної вартості робіт (п.3.2.2 договору).

Відповідно до п.3.2.3 договору подальша оплата за виконані роботи здійснюється позивачем в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів протягом 25 банківських днів з дати підписання сторонами Актів виконаних робіт (ф.КБ-2в, довідка ф. КБ-3) за наданим відповідачем оригіналом рахунку-фактури із зазначенням номеру договору та описом виконаних робіт.

За умовами п.4.1.1 договору строк виконання робіт сторонами встановлено протягом 150-ти календарних днів, але не пізніше 31.12.2018.

В подальшому, 27.12.2018 між сторонами було укладено додаткову угоду до № 1 до спірного договору, якою сторони змінили п.п.1.2, 4.1.1 та 9.1 договору.

Так, за умовами п.1.2 договору в редакції додаткової угоди № 1 від 27.12.2018 до цього договору відповідач, зокрема, зобов`язався у 2018-2019 роках на свій ризик власними силами з власних матеріальних ресурсів виконати роботи відповідно до Технічних умов, Акту дефектів (додатки 2, 3 до договору), а позивач прийняти та оплатити такі роботи.

У п.4.1.1 договору в редакції додаткової угоди № 1 від 27.12.2018 до нього, сторони змінили початок та закінчення всіх видів робіт, а саме: роботи за цим договором здійснюються відповідачем з моменту укладання договору по 28.02.2019 (включно).

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін, надання забезпечення договору і діє до 30.04.2019, а в частині взаєморозрахунків - до їх повного завершення (п.9.1 договору в редакції додаткової угоди № 1 від 27.12.2018 до договору).

Сторони у розділі 6 договору погодили відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за договором.

Так, у п.6.6.1 договору у разі порушення встановленого умовами договору строку виконання відповідачем зобов`язань, останній зобов`язався сплатити позивачу пеню в розмірі 0,1% ціни прострочених зобов`язань за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів відповідач зобов`язався додатково сплатити штраф у розмірі 7% від вказаної суми.

До договору сторонами були підписані додатки: № 1 звіт про використання авансового платежу, № 2 Технічні умови «ДСТУ Б.Д. 1.1-1:2013 Виконання робіт з капітального ремонту виробничих приміщень будівлі ЗПК ПС 750 кВ "Донбаська" інв. № 158013 45453000-7 Капітальний ремонт і реставрація» , Акт дефектів від 16.07.2018, № 4 договірна ціна на будівництво, за якою сума робіт за договором становить 472 800,18грн., тощо.

На виконання умов спірного договору позивач перерахував на розрахунковий рахунок відповідача 20% попередньої оплати в розмірі 94 560,04грн., що підтверджується копією банківської виписки за період з 26.09.2018 по 26.09.2018 наявною в матеріалах справи.

11.10.2018 між сторонами складено та підписано акт прийому-передачі будівельного майданчика підрядній організації.

Відповідач взяті на себе зобов`язання за договором виконав частково, а саме: виконав перший етап робіт за договором на суму 291 064,00грн., що підтверджується Актом приймання виконаних будівельних робіт за січень 2019 року.

Як зазначає позивач у позовній заяві, відповідачем було виконано роботи із простроченням на 82 календарних дні, що становить період з 01.03.2019 по 21.05.2019, та сума невиконаного зобов`язання за вказаний період складає 181 736,18грн.

Позивача направив на адресу відповідача лист за вих. № 07/17778 від 17.05.2019, в якому повідомив відповідача про розірвання договору № 80-4/1292-18 від 10.09.2018, у зв`язку із закінченням строку його дії 30.04.2019.

23.05.2019 позивач звернувся на адресу відповідача з вимогою сплатити пеню та штраф за спірним договором, яка залишена відповідачем без задоволення.

Невиконання відповідачем підрядних робіт у передбачені договором строки стало підставою звернення позивача з позовом до суду у цій справі про стягнення з відповідача пені в розмірі 14 902,68грн. та штрафу в сумі 12 721,54грн. за порушення строку виконання робіт.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд керується наступним.

За змістом ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Пунктом 1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.1 ст.175 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Суд зазначає, що за своїм змістом та правовою природою укладений між сторонам правочин є договором підряду, який підпадає під правове регулювання норм глави 61 Цивільного кодексу України.

Так, за приписами ч.1 ст.837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частиною 1 ст.846 Цивільного кодексу України встановлено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов`язання.

Відповідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що за умовами п.4.1.1 договору в редакції додаткової угоди № 1 від 27.12.2018 до договору відповідач зобов`язався виконати роботи до 28.02.2019, проте у визначений договором строк, взяті на себе зобов`язання не виконав, роботи, передбачені умовами договору, в повному обсязі не здійснив.

Відповідно до ст.ст.73, 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано доводів позивача, а заперечення, які зазначені відповідачем у відзиві на позовну заяву, судом до уваги не приймаються, оскільки суперечать фактичним обставинам справи. Тому, факт прострочення відповідачем строків виконання робіт по Договору та не виконання ним взятих на себе договірних зобов`язань у повному обсязі, на загальну суму 181 736,18 грн., є таким, що встановлений судом.

Суд зазначає, що двосторонній характер договору зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. Тобто, з укладенням договору відповідач прийняв на себе обов`язок вчасно виконати роботи, а позивач у свою чергу набуває права вимагати у відповідача вчасного виконання робіт та застосування до відповідача санкцій за невчасне виконання таких робіт.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.4 ст.631 Цивільного кодексу України закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Як вже було встановено судом, сторони домовились, що у разі порушення встановленого умовами договору строку виконання відповідачем зобов`язань, останній сплачує позивачу пеню в розмірі 0,1% ціни прострочених зобов`язань, за кожний день просрочення, а за прострочення понад 30 днів відповідач зобов`язався додатково сплатити штраф у розмірі 7% від вказаної суми (п.6.6.1 договору).

За приписами ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Так, у п.6.6.28 договору сторони домовились, що за прострочення виконання відповідачем зобов`язань за договором, нарахування штрафних санкцій (неустойка, штраф, пеня) припиняється через рік від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

На підставі зазначеного позивач за період з 01.03.2019 по 21.05.2019 нарахував відповідачу пеню 0,1% на суму невиконаного зобов`язання 181 736,18грн., яка складає 14 902,68грн., а також штраф 7% за прострочення понад 30 днів з моменту кінцевого троку виконання робіт в розмірі 12 721,54грн.

Перевіривши правомірність нарахування пені, здійснивши свій розрахунок, судом встановлено, що за період з 01.03.2019 по 21.05.2019 розмір пені складає 14 902,37грн.

На підставі зазначеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню в розмірі 14 902,37грн.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення 7% штрафу за період з 01.03.2019 по 21.05.2019, суд, перевіривши правомірність його нарахування, дійшов висновку, що таке нарахування передбачено умовами спірного договору, відповідає наданому розрахунку, а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, доведеними документально та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Заперечуючи проти позову, в обґрунтування несвоєчасного виконання робіт за спірним договором, відповідач посилається на обставини, що виникли не з його вини, а, як зазначає відповідач, створені штучно з вини посадових осіб позивача, проте в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували викладені відповідачем обставини.

При цьому, суд вважає за необхідне звернути увагу, що строк виконання робіт за спірним договором вже переносився сторонами з 31.12.2018 на 28.02.2019, що підтверджується додатковою угодою № 1 від 27.12.2018, проте роботи, у погоджений сторонами строк, відповідачем також виконані не були.

Крім того, відповідач посилається на те, що на початку 2019 року працівниками позивача у виробничих приміщеннях будівлі ЗПК ПС кВ "Донбаська" відмовились приймати вхідні двері, мотивуючи це тим, що нібито двері порушують загальний архітектурний облік будівлі. Як зазначає відповідач, останній засобами поштового зв`язку багаторазово повідомляв позивача про неналежну поведінку службових посадових осіб, однак позивачем вказані порушення усунуті не були.

Суд не приймає твердження відповідача, виходячи з наступного.

За приписами ст.847 Цивільного кодексу України підрядник зобов`язаний своєчасно попередити замовника:

1) про недоброякісність або непридатність матеріалу, одержаного від замовника;

2) про те, що додержання вказівок замовника загрожує якості або придатності результату роботи;

3) про наявність інших обставин, що не залежать від підрядника, які загрожують якості або придатності результату роботи.

За умовами п.4.1.13 договору відповідач взяв на себе зобов`язання щомісячно інформувати позивача, зокрема, про хід виконання робіт та загрозу виконанню договору з вини позивача.

Відповідач до закінчення виконання робіт (28.02.2019) жодного разу не звернувся до позивача з повідомленням про порушення з боку позивача (його посадових осіб) умов договору, про тиск з їхнього боку на відповідача та здійснення перешкод для своєчасного виконання відповідачем своїх зобов`язань.

Твердження відповідача про багаторазове повідомлення позивача засобами поштового зв`язку про неналежну поведінку службових осіб позивача та необхідність якісного виконання робіт, відповідачем не підтверджені, в матеріалах справи такі докази також відсутні.

Відповідачем надано суду лист за вих. № 07/19927 від 03.06.2019, який було надіслано позивачу з повідомленням щодо порушення антикорупційних умов за спірним договором, проте судом вбачається, що відповідач з даним повідомленням звернувся на адресу позивача вже після закінчення строку для виконання підрядних робіт та припинення дії цього договору.

Що стосується заперечень відповідача з посиланням на його звернення з пропозицією про продовження строку виконання робіт до 30.04.2019 та порушення, на його думку, позивачем умов п.11.2.3 договору щодо несвоєчасного повідомлення відповідача про відмову продовжити строк виконання робіт, суд вважає за необхідне зазначити, що подовження строку виконанян робіт є правом строни за договором, не її обов`язком.

Крім того, у відзиві на позов відповідач просить суд стягнути з позивача збитки в розмірі 42 405,36грн. та зобов`язати позивача повернути відповідачу забезпечення виконання договору у вигляді грошового завдатку в розмірі 23 640,01грн.

Суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.165 Господарського процесуального кодексу України у відзиві відповідач викладає лише заперечення проти позову та чинним процесуальним законодавством не передбачено право відповідача звертатись у відзиві з будь-якими вимогами до позивача.

Таке право передбачено лише у разі звернення з відповідною позовною заявою на підставі ч.1 ст.171 Господарського процесуального кодексу України або із зустрічним позовом, відповідно до ч.1 ст.180 Господарського процесуального кодексу України, чого в даному випадку відповідачем зроблено не було.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат зі сплати судового збору, суд керується ч.9 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої суд має право покласти на відповідача судові витрати повністю незалежно від результатів вирішення спору, якщо спір виник внаслідок неправильних дій відповідача.

За таких обставин, враховуючи те, що спір до суду доведено з вини відповідача, суд вважає за необхідне судовий збір в розмірі 1 921,00грн. покласти на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.2, 13, 74, 76, 77, 78, 86, 123, 129, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Сав Сіті (код ЄДРПОУ 40904452, адреса: 61085, м. Харків, вул. Академіка Проскури, 5-Д, кв. 8) на користь Приватного акціонерного товариства Національна енергетична компанія Укренерго в особі Відокремленого підрозділу Північна електроенергетична система Приватного акціонерного товариства Національна енергетична компанія Укренерго (код ЄДРПОУ 00131624, адреса: 61003, м. Харків, вул. Кооперативна, 12/14) - 14 902,37грн. пені, 12 721,54грн. штрафу, 1 921,00грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 0,31грн. відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дане рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Східного апеляційного господарського суду або через господарський суд Харківської області.

Повне рішення складено "30" жовтня 2019 р.

Суддя Т.А. Лавренюк