Рішення

від 30.10.2019 по справі 420/3537/19

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/3537/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіВовченко O.A.,

секретар судового засіданняІщенко С.О.,

за участю:

представника позивача та третьої особи Туманова Д.С. (за довіреністю),

представника відповідача Мельник Д.В. (за довіреністю),

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради, третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача філія «Одеський іподром» ДП «Конярство України», третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Міністерство аграрної політики та продовольства України про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду 13 червня 2019 року надійшов позов ОСОБА_1 до Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради, в якому позивач просить суд зобов`язати Департамент надання адміністративних послуг Одеської міської ради провести реєстрацію ОСОБА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Приморським РВ УМВС України в Одеській області 20.09.1999 року, за місцем фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

18 червня 2019 року ухвалою суду відмовлено у відкритті провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради про зобов`язання вчинити дії.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 01 серпня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 18 червня 2019 року скасовано а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

09 серпня 2019 року справа №420/3537/19 надійшла з П`ятого апеляційного адміністративного суду до Одеського окружного адміністративного суду за вх.№28662/19 та 27 серпня 2019 року передана судді Вовченко О.А.

Ухвалою суду від 27 серпня 2019 року адміністративний позов ОСОБА_1 залишено без руху, надано 5-денний термін на усунення недоліків позову.

29 серпня 2019 року за вх.№30819/19 року до суду від позивача надійшов лист з оригіналом позовної заяви із штампом вхідної кореспонденції Одеського окружного адміністративного суду вх.№3269/19 від 13.06.2019 року та її копіями відповідачу та третій особі.

03 вересня 2019 року до суду від позивача за вх.№31480/19 надійшов лист з належним чином оформленим адміністративним позовом, у якому позовні вимоги викладені в такій реакції:

1. Визнати дії відповідача Департаменту надання адміністративних послуг з приводу відмови в проведені реєстрації за місцем проживання позивача протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

2. Зобов`язати Департамент надання адміністративних послуг Одеської міської ради провести реєстрацію ОСОБА_1 , паспорт НОМЕР_1 , виданий Приморським РВ УМВС в Одеській області від 20.09.1999 року, за місцем фактичного проживання за адресо АДРЕСА_2 .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 07.06.2019 року за попереднім записом з`явився до відповідача на призначений час для проведення виписки та прописки «реєстрації» за місцем свого основного проживання а саме АДРЕСА_2 , однак позивачу було відмовлено а в заяві реєстратором зазначено, що особа не подала документів або інформації «відсутні документи що підтверджують право на проживання у житлі. Позивач зазначає, що подав оригінал паспорту та коду ІПН, оригінал договору житлового найму №020519 від 22 травня 2019 року, укладеного між позивачем та філією «Одеський іподром» ДП Конярства України. Вказує, що на даному підприємстві працює на посаді головного прибиральника. В 1999 році позивач був зареєстрований за адресою свого вітчима в АДРЕСА_3 , однак з 2015 року став фактично проживати за адресою АДРЕСА_1 . Вказує, що увесь цей період проживання в кв.32 належно сплачує комунальні платежі. Зазначає, що враховуючи, що іншого житла позивач не має, то за його зверненням було надано квартиру на підприємстві, де позивач працює. Підставою для видачі ордеру став договір найму житлового приміщення від 22 травня 2019 року №020519. Позивач сплатив вартість послуг адміністративного центру за виписку прописку. Державним реєстратором повідомлено, що позивач не подав документів, які підтверджували право на проживання.

03 вересня 2019 року ухвалою суду прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 (вх. №31480/19), відкрито провадження у адміністративній справі та визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

04 вересня 2019 року до суду від третьої особи надійшов за вх.№31613/19 відзив (т.1 а.с.166-168), який суд розцінює як пояснення третьої особи щодо позову, у яких третьою особою зазначено, що повністю погоджується та визнає обставини, викладені в позовній заяві, просить суд задовольнити позов в повному обсязі на підставі вже прийнятого та виконаного аналогічного рішення суду, яке додав позивач.

Ухвалою суду від 09 вересня 2019 року клопотання представника третьої особи та позивача задоволено та ухвалено розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

24 вересня 2019 року до суду від відповідача за вх.№34252/19 надійшов відзив на позов (т.1 а.с.196-207), у якому відповідач зазначає, що ОСОБА_1 07.06.2019 р. звертався до Департаменту для отримання адміністративної послуги з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 . Для отримання вказаної адміністративної послуги позивач надав пакет документів, що містив, зокрема: ордер на жилу площу від 22.05.2019 р. виданий Філією «Одеський іподром» держави підприємства «Конярство України» та договір найму житлового приміщення від 22.05.2019 р. № 020519, укладений між філією «Одеський іподром» державного підприємства «Конярство України» в особі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, єдиним об`єктом нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_4 , є нежитлова будівля складу, що належить «Енергопостачальній компанії Одесаобленерго» (у формі відкритого акціонерного товариства) на праві приватної власності. Посилаючись на ст. 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст.ст.328, 810 ЦК України зазначає, що договір найму житлового приміщення від 22.05.2019 р. № 020519 про надання у безстрокове користування квартири АДРЕСА_5 , укладено з Філією «Одеського іподрому» ДП «Конярство України» в особі керівника Савчица Костянтина Валеріановича, що діє на підставі Положення з однієї сторони та ОСОБА_1 - з іншої сторони. Згідно з інформацією Фонду державного майна України від 29.01.2019 р. № 10-15-1848 (копія листа додається), за адресою: АДРЕСА_4 , в Єдиному реєстрі об`єктів державної власності обліковуєтеся нерухоме державне майно - частини житлового будинку, що знаходяться в управлінні Міністерства аграрної політики та продовольства України. Таким чином, ордер на жилу площу від 22.05.2019 р. був виданий, а договір найму житла в будинку гуртожитку від 22.05.2019 р. про наданні у безстрокове користування приміщень, що знаходяться у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_4 був укладений з неналежною стороною, а саме з Філією «Одеського іподрому» ДП «Конярство України» замість Міністерства аграрної політики та продовольства України. Дії Філії «Одеського іподрому» ДП «Конярство України» щодо укладення зазначеного правочину спрямовані на незаконне володіння, розпорядження та надання права користування третім особам об`єктом права державної власності. З урахуванням вищенаведеного, адміністратор Департаменту відмовив позивачу в наданні адміністративної послуги з реєстрації місця проживання за вказаною адресою, у зв`язку з тим, що особа не подала необхідних документів або інформації (відсутні документи, що підтверджують право на проживання у житлі), що зазначено у заяві про реєстрацію місця проживання від 07.06.2019 р., копію якої додано до позовної заяви. На час звернення ОСОБА_1 до Центру надання адміністративних послуг Одеської міської ради (07.06.2019 р.) та станом на сьогоднішній день, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 16.09.2019 p., за ДП «КОНЯРСТВО УКРАЇНИ» не закріплено право оперативного управління нерухомим майном, а саме житлом за адресою: Фонтанська дорога, 6.

Враховуючи викладене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

25 вересня 2019 року ухвалою суду у задоволенні заяви представника відповідача щодо розгляду справи за правилами загального позовного провадження відмовлено.

Також, 25 вересня 2019 року усною ухвалою, внесеною до протоколу судового засідання, залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Міністерство аграрної політики та продовольства України.

Представник позивача та третьої особи філії «Одеський іподром» ДП «Конярство України» у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача щодо задоволення позовних вимог позивача заперечувала.

Представник Міністерства аграрної політики та продовольства України у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини та факти, якими обґрунтовуються вимоги, перевіривши їх доказами, суд дійшов наступного.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11 грудня 2003 року № 1382-ІV, Цивільний кодексом України, постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року № 207 «Про затвердження Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру» та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

07 червня 2019 року представником ОСОБА_1 Рахмановою Вікторією Василівною було подано до Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради заяву про реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України за адресою: АДРЕСА_1 (т.1 а.с.20, 119).

До вказаної заяви було додано наступні документи:

- договір найму житлового приміщення №020519 від 22.05.2019 року (т.1 а.с.21-23, 120-122), укладений між філією «Одеський іподром» ДП «Конярство України» (наймодавець) в особі керівника ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (наймач), згідно якого наймодавець надає наймачу у безстрокове користування квартиру АДРЕСА_5 (п.1.1);

- форму ордеру на жилу площу від 22.05.2019 року (т.1 а.с.24, 123).

ОСОБА_1 також за вчинення вищевказаної реєстраційної дії було сплачено 13 грн. 60 коп. адміністративного збору, що підтверджується квитанцією №141806223 від 07.06.2019 року (т.1 а.с.19, 118).

Як вбачається із вказаної заяви, на зворотній її частині міститься запис, що адміністратором Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради ОСОБА_3 у реєстрації місця проживання відмовлено 07.06.2019 року, оскільки «особа не подала необхідних документів або інформації (відсутні документи, що підтверджують право на проживання у житлі)».

Позивач, не погоджуючись з вищевказаними діями відповідача, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Суд зазначає. що регулювання відносини, пов`язаних зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні, що гарантуються Конституцією України і закріплені Загальною декларацією прав людини, Міжнародним пактом про громадянські та політичні права, Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод і протоколами до неї, іншими міжнародними договорами України, а також визначає порядок реалізації свободи пересування та вільного вибору місця проживання і встановлює випадки їх обмеження здійснюється Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11 грудня 2003 року № 1382-ІV (далі Закон № 1382-ІV).

Відповідно до статті 2 Закону № 1382-ІV громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом. Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Статтею 6 Закону № 1382-ІV передбачено, що громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов`язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Батьки або інші законні представники зобов`язані зареєструвати місце проживання новонародженої дитини протягом трьох місяців з дня державної реєстрації її народження. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена органом реєстрації з одночасним зняттям з попереднього місця проживання. У разі, якщо особа не може самостійно звернутися до органу реєстрації, реєстрація може бути здійснена за зверненням її законного представника або представника на підставі довіреності, посвідченої в установленому законом порядку (далі - представник). Для реєстрації особа або її представник подає органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг): письмову заяву; документ, до якого вносяться відомості про місце проживання. Якщо дитина не досягла 16-річного віку, подається свідоцтво про народження; квитанцію про сплату адміністративного збору; документи, що підтверджують право на проживання в житлі, перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту, проходження служби у військовій частині, адреса яких зазначається під час реєстрації; військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку). Забороняється вимагати для реєстрації місця проживання подання особою інших, ніж передбачених цією статтею, документів.

Згідно зі ст. 9-1 Закону № 1382-ІV орган реєстрації відмовляє в реєстрації або знятті з реєстрації місця проживання, якщо: особа не подала передбачені цим Законом документи або інформацію; у поданих особою документах містяться недостовірні відомості або подані нею документи є недійсними; для реєстрації або зняття з реєстрації звернулася особа, яка не досягла 14-річного віку. Рішення про відмову приймається в день звернення особи. Заява про реєстрацію чи зняття з реєстрації місця проживання повертається особі із зазначенням у ній причин відмови.

Відповідно до статті 10 Закону № 1382-ІV Правила здійснення реєстрації місця проживання, форми необхідних для цього документів, порядок передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Суд зазначає, що вказані правила затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року № 207 (далі Правила № 207).

Відповідно до пункту 1 Правил № 207 ці Правила визначають механізм здійснення реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування осіб в Україні, а також встановлюють форми необхідних для цього документів.

Реєстрація/зняття з реєстрації місця проживання/перебування здійснюється виконавчим органом сільської, селищної або міської ради, сільським головою (у разі коли відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворено) (далі - орган реєстрації) на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюються повноваження відповідної сільської, селищної або міської ради (п.3 Правил №207).

Громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов`язані протягом 30 календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Реєстрація місця проживання/перебування або зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється в день подання особою або її представником документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена одночасно із зняттям з попереднього місця проживання (п.4 Правил №207).

Відповідно до пунктів 8-9 Правил № 207 документи для здійснення реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування особи подаються до органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг) з урахуванням вимог Закону України "Про адміністративні послуги". Відомості про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання вносяться до паспорта громадянина України, тимчасового посвідчення громадянина України, посвідки на постійне проживання, посвідки на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист (далі - документи, до яких вносяться відомості про місце проживання), а відомості про реєстрацію місця перебування - до довідки про звернення за захистом в Україні (документ, до якого вносяться відомості про місце перебування) шляхом проставлення в них відповідного штампа реєстрації місця проживання/перебування особи за формою згідно з додатком 1. Відомості про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання вносяться до паспорта громадянина України: у вигляді книжечки (зразка 1993 року) - шляхом проставлення в ньому штампа реєстрації місця проживання особи за формою згідно з додатком 1 або штампа зняття з реєстрації місця проживання особи за формою згідно з додатком 2; у формі картки (зразка 2015 року) - шляхом внесення інформації до безконтактного електронного носія, який імплантовано у такий паспорт, у разі наявності робочих станцій та підключення органу реєстрації до Єдиного державного демографічного реєстру (далі - Реєстр). У разі непідключення органу реєстрації до Реєстру особі видається довідка про реєстрацію або зняття з реєстрації місця проживання, а внесення інформації до безконтактного електронного носія здійснюється територіальним підрозділом ДМС на підставі такої довідки.

Згідно з пунктом 11 Правил № 207 орган реєстрації відмовляє в реєстрації/знятті з реєстрації місця проживання, якщо: особа не подала необхідних документів або інформації; у поданих документах містяться недостовірні відомості або подані документи є недійсними; звернулася особа, яка не досягла 14 років. Рішення про відмову в реєстрації/знятті з реєстрації місця проживання приймається в день звернення особи або її представника шляхом зазначення у заяві про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання підстав відмови. Зазначена заява повертається особі або її представнику.

При цьому гідно з пунктом 18 Правил № 207 для реєстрації місця проживання особа або її представник подає: 1) заяву за формами, наведеними відповідно у додатках 6, 7 або 8; 2) документ, до якого вносяться відомості про місце проживання. Якщо дитина не досягла 16 років, подається свідоцтво про народження. Реєстрація місця проживання дітей, які є іноземцями чи особами без громадянства, здійснюється за умови внесення даних про дітей до посвідки на постійне або тимчасове проживання їх батьків та копії свідоцтва про народження. Документи, видані компетентними органами іноземних держав, підлягають легалізації в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами; 3) квитанцію про сплату адміністративного збору (у разі реєстрації місця проживання одночасно із зняттям з попереднього місця проживання адміністративний збір стягується лише за одну послугу); 4) документи, що підтверджують: право на проживання в житлі, - ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди), рішення суду, яке набрало законної сили, про надання особі права на вселення до житлового приміщення, визнання за особою права користування житловим приміщенням або права власності на нього, права на реєстрацію місця проживання або інші документи. У разі відсутності зазначених документів реєстрація місця проживання особи здійснюється за згодою власника/співвласників житла, наймача та членів його сім`ї (зазначені документи або згода не вимагаються при реєстрації місця проживання неповнолітніх дітей за адресою реєстрації місця проживання батьків/одного з батьків або законного представника/представників); право на перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту особи, - довідка про прийняття на обслуговування в спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту особи за формою згідно з додатком 9, копія посвідчення про взяття на облік бездомної особи, форма якого затверджується Мінсоцполітики (для осіб, які перебувають на обліку у цих установах або закладах); проходження служби у військовій частині, адреса якої зазначається під час реєстрації, - довідка про проходження служби у військовій частині, видана командиром військової частини за формою згідно з додатком 10 (для військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової служби); 5) військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку); 6) заяву про зняття з реєстрації місця проживання особи за формою згідно з додатком 11 (у разі здійснення реєстрації місця проживання одночасно із зняттям з реєстрації попереднього місця проживання).

У разі подання заяви представником особи, крім зазначених документів, додатково подаються: документ, що посвідчує особу представника; документ, що підтверджує повноваження особи як представника, крім випадків, коли заява подається законними представниками малолітньої дитини - батьками (усиновлювачами). Забороняється вимагати для реєстрації місця проживання особи інші документи.

Відповідно до статті 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, Департаментом надання адміністративних послуг Одеської міської ради у реєстрації місця проживання позивачу було відмовлено у зв`язку з тим, що він не подав необхідних документів або інформації, а саме як вбачається з відзиву на позов - документів, що підтверджують право філії «Одеський іподром» ДП «Конярство України» розпоряджатися житлом за адресою: АДРЕСА_1 .

Суд не погоджується з вказаним висновком відповідача виходячи з наступного.

Як вбачається з інвентарного опису основних засобів та не заперечується сторонами, на балансі в Одеського державного сільськогосподарського іподрома (код ЄДРПОУ 00845683) перебувало майно за адресою: АДРЕСА_4 , до складу якого входить в тому числі житловий будинок (т.2 а.с.24-26).

При цьому, державним підприємством «Одеський державний сільськогосподарський іподром» та державним підприємством «Конярство України» 11 липня 2011 року було підписано передавальний акт з додатками (т.2 а.с.54-64), згідно якого державним підприємством «Одеський державний сільськогосподарський іподром» передано, а державним підприємством «Конярство України» прийнято майно, майнові та немайнові права та обов`язки станом на 11.07.2011 року у сумі 6243127 грн., зокрема житловий будинок.

Таким чином, на балансі державного підприємства «Конярство України» з 11.07.2011 року обліковується житловий будинок за адресою: АДРЕСА_4 .

28.11.2018 року державним підприємством «Конярство України» підписано довіреність №247 (т.2 а.с.23) на ОСОБА_2 , який згідно контракту (трудового договору) від 28.12.2018 року (т.1 а.с.177-183, т.2 а.с.16-22) є керівником філії «Одеський іподром» Державного підприємства «Конярство України».

Так у вказаній довіреності ОСОБА_2 уповноважено зокрема за попереднім погодженням з підприємством укладати цивільно-правові угоди та договори (без відчуження основних фондів та засобів), якщо загальна сума перевищує 100000,00 грн., у тому числі ПДВ для товарів, робіт та послуг.

Згідно пп.2.4.6 вказаного контракту керівник здійснює господарське відання майном Філії, реалізацію та списання основних засобів і біологічних активів погоджує ї Підприємством. Згідно пп.2.4.17 вказаного контракту керівник за попереднім погодженням з Підприємством укладає цивільно-правові угоди та договори (без відчуження основних фондів та засобів), якщо загальна сума перевищує 100000,00 грн.

Таким чином, ОСОБА_2 станом на момент підписання договору №020519 найму житлового приміщення та форми ордеру на жилу площу був уповноважений на такі дії та на надання позивачу права користуватись житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .

З наведених підстав суд дійшов висновку, що реєстрація за адресою місця проживання позивача повністю узгоджується зі статтею 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».

При цьому суд зазначає, що оскільки у відповідача, станом на момент відмови позивачу у реєстрації місця проживання, була відсутня інформація щодо перебування у ДП «Конярство України» на обліку житлового будинку за адресою: АДРЕСА_4 , приймаючи до уваги відсутність інформації про державну реєстрацію в Реєстрі прав на нерухоме майно майнових інформації про майнові права на вказаний житловий будинок за ДП «Конярство України», суд приходить до висновку, що Департамент надання адміністративних послуг Одеської міської ради діяв у відповідності до законодавства, а відтак у задоволенні вимоги позивача щодо визнання дій Департаменту надання адміністративних послуг з приводу відмови в проведені реєстрації за місцем проживання позивача протиправними та такими, що підлягають скасуванню слід відмовити.

При цьому суд зазначає, що вказана відмова відповідача в свою чергу призвела до порушення прав позивача.

Згідно з ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Статтею 13 Конвенції передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Згідно зі статтею 2 «Свобода пересування» Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території. Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Відповідно до статті 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Громадянин України не може бути позбавлений права в будь-який час повернутися в Україну.

Суд також зазначає, що відповідно до статті 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права.

Верховенство права закріплено у частині першій статті 8 Конституції України як загальноправовий принцип: "В Україні визнається і діє принцип верховенства права". За змістом це один із найбагатогранніших правових принципів. Один із елементів принципу верховенства права втілено у статті 3 Конституції України: "Людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю".

Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції звичаї тощо. Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність осіб.

Європейський Суд з прав людини розкриває зміст принципу верховенства права через формулювання вимог, які він виводить з цього принципу. Однією з таких вимог є вимога про якість закону. Під законом тут мається на увазі положення нормативно-правового акта. По-перше, закон повинен бути доступним особі, тобто містити зрозумілі й чіткі формулювання, які б давали можливість особі самостійно або з відповідною консультацією регулювати свою поведінку. По-друге, він має бути передбачуваним, тобто таким, щоб особа могла передбачити наслідки його застосування. По-третє, закон повинен відповідати всім іншим вимогам верховенства права, зокрема він з достатньою чіткістю має встановлювати межі дискреційних повноважень, наданих суб`єктам владних повноважень, та спосіб їх здійснення. Це необхідно, щоб особа була захищеною від свавілля суб`єктів владних повноважень (п. 27 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Круслен проти Франції" від 24 квітня 1990 року).

Крім того, суд зазначає, що прийняття рішень, вчинення дій пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані ці рішення (дії), є критерієм, який випливає з принципу пропорційності (адекватності). Дотримання принципу пропорційності особливо важливе при прийнятті рішень або вжитті заходів, які матимуть вплив на права, свободи та інтереси особи. Метою дотримання цього принципу є досягнення розумного балансу між публічними інтересами, на забезпечення яких спрямовані рішення або дії суб`єкта владних повноважень, та інтересами конкретної особи.

Кожен громадянин України не може бути позбавлений права на освіту, медицину, участі у виборах та інших прав, які встановлено та гарантовано Конституцією України та законодавчими актами держави.

Враховуючи конституційний принцип верховенства права, суд вважає, що право особи на свободу вибору місця проживання та можливість користування правами та свободами, які закріплені Конституцією України та іншими нормативно-правовими актами, не може бути обмеженим.

Отже, відмовляючи у проведенні реєстрації за вказаним позивачем місця проживання, відповідач фактично обмежує реалізацію зазначених прав та інтересів позивача.

При цьому, як зазначено у рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 року на 316-й нараді №R(80)2, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, суб`єкт може вільно обирати між двома чи більшою кількістю альтернатив, кожна з яких буде правомірною. Якщо ж правомірним може вважатися лише один варіант поведінки, дискреційні повноваження відсутні.

Таке тлумачення суті дискреційних повноважень адміністративного органу наведено у постанові Верховного Суду від 01.03.2018 року по справі №826/22282/15.

Повноваження відповідача в частині реєстрації за місцем проживання не належать до дискреційних, оскільки тільки одне з цих двох видів рішень може мати правову підставу. Обидва варіанти цих рішень не можуть бути одночасно юридично допустимими, оскільки наявність підстав для проведення реєстрації місця проживання автоматично виключає можливість прийняття рішення про відмову реєстрації місця проживання та навпаки, а тому фактично відсутній вільний вибір між ними. Правомірним може вважатися тільки одне з цих двох рішень - те, що відповідає визначеним у законодавстві підставам.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про необхідність зобов`язання Департамент надання адміністративних послуг Одеської міської ради провести реєстрацію ОСОБА_1 , паспорт НОМЕР_1 , виданий Приморським РВ УМВС в Одеській області від 20.09.1999 року, за місцем фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Решта доводів та заперечень сторін, викладених у заявах по суті справи, висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єктів владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд приходить до висновку про часткове задоволення адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи вбачається, що, позивачем за подачу даного адміністративного позову сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн., сплачений згідно квитанції №1 від 22 серпня 2019 року (т.1 а.с.104).

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку про стягнення з Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 768,40 грн., сплачений згідно квитанції №1 від 22 серпня 2019 року.

Керуючись ст.ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Зобов`язати Департамент надання адміністративних послуг Одеської міської ради провести реєстрацію ОСОБА_1 , паспорт НОМЕР_1 , виданий Приморським РВ УМВС в Одеській області від 20.09.1999 року, за місцем фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 768,40 грн., сплачений згідно квитанції №1 від 22 серпня 2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Одеський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_6 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 ).

Відповідач Департамент надання адміністративних послуг Одеської міської ради (вул.Косовська, буд.2-Д, м.Одеса, 65017, код ЄДРПОУ 38226516).

Третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача філія «Одеський іподром» ДП «Конярство України» (вул.Фонтанська дорога, 6, м.Одеса, 65009, код ЄДРПОУ 37727958).

Третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Міністерство аграрної політики та продовольства України (вул.Хрещатик, буд.24, м.Київ, 01001, код ЄДРПОУ 37471967).

Повний текст рішення складено та підписано 31.10.2019 року.

Суддя О.А. Вовченко

.