Постанова

від 23.10.2019 по справі 635/5176/13-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

23 жовтня 2019 року

м. Київ

справа № 635/5176/13-ц

провадження № 61-24328св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Гулька Б. І., Кривцової Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - Харківський міжрайонний прокурор в інтересах держави в особах: Управління державної інспекції сільського господарства в Харківській області, Дослідного господарства Мерефа інституту овочівництва і баштанництва Української академії аграрних наук, Національної академії аграрних наук України,

відповідачі: Харківська районна державна адміністрація Харківської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ,

треті особи: Управління Держземагенства у Харківському районі Харківської області, Реєстраційна служба Харківського районного управління юстиції,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Дослідного господарства Мерефа інституту овочівництва і баштанництва Української академії аграрних наук в особі ліквідатора арбітражного керуючого Безпалого Сергія Олександровича на рішення Харківського районного суду Харківської області в складі судді Полєхіна А. Ю. від 16 березня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області у складі колегії суддів: Тичкової О. Ю., Піддубного Р. М., Малінської С. М., від 17 червня 2015 року,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2012 року Харківський міжрайонний прокурор в інтересах держави - в особах: Управління державної інспекції сільського господарства в Харківській області, Дослідного господарства Мерефа інституту овочівництва і баштанництва Української академії аграрних наук (далі - ДГ Мерефа ), Національної академії аграрних наук України звернувся з позовом до Харківської районної державної адміністрації Харківської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 про визнання незаконними та скасування розпоряджень, визнання недійсними державних актів, скасування державної реєстрації права, витребування та повернення земельних ділянок.

Позовна заява Харківського міжрайонного прокурора (далі - прокурора) мотивована тим, що відповідно до державного акта серії Б №074212 ДГ Мерефа у 1993 році надано в постійне користування земельну ділянку, площею 2104,2 га для проведення стаціонарних і виробничих дослідів та ведення первинного і елітного насінництва. Постановою господарського суду Харківської області від 15 квітня 2004 року ДГ Мерефа визнано банкрутом та порушено ліквідаційну процедуру. На підставі клопотання ліквідатора Цімберова Д. І. ДГ Мерефа розпорядженням голови Харківської районної державної адміністрації від 10 вересня 2007 року № 1792 припинено право постійного користування земельною ділянкою ДГ Мерефа загальною площею 334,00 га, розташованої на території Мереф`янської міської ради та Утківської сільської ради Харківського району Харківської області. Розпорядженнями голови Харківської районної державної адміністрації Харківської області від 08 січня 2008 року № 5, від 28 грудня 2008 року №306 надано дозвіл відповідачам на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для передачі їх у власність. Розпорядженням голови Харківської районної державної адміністрації від 05 травня 2008 року № 824 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передано їх у власність відповідачам для ведення особистого селянського господарства. Вказував, що на підставі зазначеного рішення органу державної влади, відповідачі-фізичні особи отримали у власність відповідні земельні ділянки, на підтвердження чого їм видані державні акти на право власності на земельні ділянки. Підставою для визнання незаконними розпоряджень від 05 травня 2009 року № 824, від 12 серпня 2008 року № 2799 та визнання недійсними державних актів вказував на відсутність у арбітражного керуючого відповідних повноважень самостійно підписувати заяву про добровільну відмову від земельної ділянки.

Остаточно уточнивши позовні вимог, прокурор просив суд:

визнати незаконними та скасувати розпорядження голови Харківської районної державної адміністрації від 10 вересня 2007 року № 1792 Про припинення права постійного користування земельною ділянкою , від 29 грудня 2007 року № 3370 Про припинення права постійного користування земельною ділянкою , від 08 січня 2008 року № 3 Про припинення права постійного користування земельною ділянкою , від 05 травня 2009 року № 824 Про передачу у власність земельних ділянок на території Мерефянської міської ради, від 12 серпня 2008 року Про передачу у власність земельних ділянок № 2799, від 11 лютого 2011 року № 291 та від 19 липня 2011 року № 1553;

визнати недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки: від 04 листопада 2009 року серія ЯЕ в„– 493371 зареєстрований за №010970300176, від 04 листопада 2009 року серія ЯЕ в„– 493368 зареєстрований за №010970300179, від 04 листопада 2009 року серія ЯЕ в„– 493369 зареєстрований за №010970300174, від 04 листопада 2009 року серія ЯЕ в„– 509496 зареєстрований за №010970300178, від 04 листопада 2009 року серія ЯЕ в„– 509497 зареєстрований за №010970300177, від 11 листопада 2008 року серія ЯЖ №461073 зареєстрований за №010870300415, від 11 листопада 2008 року серія ЯЖ №461076 зареєстрований за №010870300414, від 26 лютого 2009 року серія ЯЖ №461075 зареєстрований за №010970300025, від 26 вересня 2008 року серія ЯЕ в„– 497315 зареєстрований за №010870300369, від 26 вересня 2008 року серія ЯЕ в„– 497314 зареєстрований за №010870300370, від 26 листопада 2008 року серія ЯЕ в„– 497312 зареєстрований за №010870300371, від 26 вересня 2008 року серія ЯЕ в„– 497313 зареєстрований за №010870300372, від 26 вересня 2008 року серія ЯЕ в„– 497316 зареєстрований за №010870300368;

визнати недійсними договори купівлі-продажу, а саме: укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_14 10 квітня 2012 року та посвідчений приватним нотаріусом Куреленко С. В., зареєстрований за № 368; укладений між ОСОБА_9 та ОСОБА_13 18 грудня 2000 року та посвідчений приватним нотаріусом Кондратьєвою Д. Ю., зареєстрований за № 3661; укладений між ОСОБА_8 та ОСОБА_13 від 18 грудня 2009 року, посвідчений нотаріусом та зареєстрований за № 3658;

скасувати записи про державну реєстрацію права власності на земельні ділянки, а саме: ОСОБА_1 з кадастровим номером 6325110700:08:003: 0020 , ОСОБА_2 з кадастровим номером 6325110700:08:003:0019, ОСОБА_3 з кадастровим номером 6325110700:08:003:0022, ОСОБА_14 з кадастровим номером 6325110700:08:003:0025 ОСОБА_4 з кадастровим номером 6325110700:08:003:0024, ОСОБА_5 з кадастровим номером 6325110700080050006, ОСОБА_6 з кадастровим номером 6325110700080050003, ОСОБА_8 з кадастровим номером 6325110700080050002, ОСОБА_13 з кадастровими номерами 6325110700:08:005:0005 та 6325110700:08:005:0001, ОСОБА_10 з кадастровим номером 6325110700:08:005:0004, ОСОБА_11 з кадастровим номером 6325110700:08:005:0008, ОСОБА_12 з кадастровим номером 6325110700:08:005 : 0007;

витребувати із незаконного володіння, а саме: ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 6325110700:08:003:0020; ОСОБА_2 земельну ділянку з кадастровим номером 6325110700:08:003:0019; ОСОБА_3 земельну ділянку з кадастровим номером 6325110700:08:003:0022; ОСОБА_14 земельну ділянку з кадастровим номером 6325110700:08 :003: 0025; ОСОБА_4 земельну ділянку з кадастровим номером 6325110700:08:003:0024; ОСОБА_5 земельну ділянку з кадастровим номером 6325110700080050006 ; ОСОБА_6 земельну ділянку з кадастровим номером 6325110700080050003 ; ОСОБА_8 земельну ділянку з кадастровим номером 6325110700080050002 ; ОСОБА_13 земельну ділянку з кадастровим номером 6325110700:08:005:0005 та земельну ділянку з кадастровим номером 6325110700:08:005:0001; ОСОБА_10 на земельну ділянку з кадастровим номером 6325110700:08:005:0004; ОСОБА_11 на земельну ділянку з кадастровим номером 6325110700:08:005:0008; ОСОБА_12 на земельну ділянку з кадастровим номером 6325110700:08:005 : 0007;

повернути земельні ділянки з кадастровими номерами: 6325110700:08:003:0020, 6325110700:08:003:0019, 6325110700:08:003:0022, 6325110700:08:003:0025, 6325110700:08:003:0024 , 6325110700080050006, 6325110700080050003 , 6325110700080050001 , 6325110700080050002 , 6325110700080050005 , 6325110700080050004 , 6325110700080050008 , 6325110700080050007 у постійне користування ДГ Мерефа .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 16 березня 2015 року в задоволенні позову прокурора відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ліквідатор Цімберов Д. І. , маючи необхідний обсяг повноважень, звернувся до Харківської районної державної адміністрації (яка є власником спірної земельної ділянки) із заявою, відповідно до вимог статті 142 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) щодо припинення права постійного користування земельною ділянкою ДГ Мерефа , розташованою за межами населених пунктів, загальною площею 334,00 га та зарахування їх до земель запасу відповідного призначення. Вказав, що розпорядженням Харківської районної державної адміністрації Харківської області від 10 вересня 2007 року № 1792 право постійного користування ДГ Мерефа земельною ділянкою площею 334,0 га припинено, що стало підставою для надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок орієнтованою площею 2,0 га для передачі їх у власність. Суд першої інстанції дійшов висновку щодо безпідставності вимог прокурора про визнання незаконними та скасування розпоряджень голови Харківської районної державної адміністрації Харківської області від 10 вересня 2007 року № 1792 та від 29 грудня 2007 року №3370, від 08 січня 2008 року №3, від 05 травня 2009 року №824, від 12 серпня 2008 року №2799, від 11 лютого 2011 року №291, від 19 липня 2011 року №1553, відмовив у задоволенні позову в частині визнання незаконними та скасування вказаних розпоряджень та похідних від них вимог - визнання незаконними державних актів, договорів купівлі-продажу, витребування земельних ділянок.

Короткий зміст ували суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 17 червня 2015 року апеляційну скаргу прокурора відхилено, рішення Харківського районного суду Харківської області від 16 березня 2015 року залишено без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що згідно з вимогами частини першої статті 25 та частини другої статті 23 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом ліквідатор з дня свого призначення здійснює, зокрема, повноваження щодо виконання функції з управління та розпорядження майном банкрута та здійснює виконання повноважень керівника (органів управління) банкрута. При цьому з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, якщо цього не було зроблено раніше, керівник банкрута звільняється з роботи у зв`язку з банкрутством підприємства, про що робиться запис у його трудовій книжці, а також припиняються повноваження власника (власників) майна банкрута, якщо цього не було зроблено раніше.

Суд апеляційної інстанції вказав, що посилання апелянта на положення частини першої статті 1 Закону України Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу (далі - Закон № 3065-ІІІ) не можуть бути враховані, оскільки дослідне господарство, власником майна якого є держава в особі Національної академії наук України, було оголошено банкрутом, і Президія Національної академії наук України вже не мала повноважень щодо вирішення питань стосовно розпорядження земельними ділянками.

При цьому дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги стосовного того, що землі ДГ Мерефа належали до особливо цінних згідно з частиною пергою статті 150 ЗК України у редакції чинній на час вирішення Харківської районної державної адміністрації питання про передачу землі у власність також не є суттєвими. Суд вказав, що за приписами частини першої статті 150 ЗК України до особливо цінних земель відносилися землі дослідних полів науково-дослідних установ і навчальних закладів, тоді як землі, що були надані відповідачам відносилися до земель держави, що розташовані за межами населеного пункту, а не землями, належними науково-дослідній установі.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У березні 2017 року ДГ Мерефа в особі ліквідатора арбітражного керуючого Безпалого С. О. подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ДГ Мерефа в особі ліквідатора арбітражного керуючого Безпалого С. О. мотивована тим, що в порушення вимог статті 76 Цивільного процесуального кодексу України 2004 року (далі - ЦПК України 2004 року) ДГ Мерефа про час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій належним чином не повідомлялося, що призвело до порушення прав ДГ Мерефа на справедливий суд, оскільки воно було позбавлено можливості прийняти участі у судових засіданнях та відповідно позбавлене можливості захистити свої права в суді.

Щодо неправильного застосування судами норм матеріального права заявник вказав, що відмовляючи в задоволенні позову прокурора, суди не надали правову оцінку положенням статті 59 Статуту Національної академії аграрних наук України, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 28 березня 2012 року № 315, яке дублюється у пункті 2.6 Статуту ДГ Мерефа . Вказував, що всупереч положенням статей 84, 149, 141, 142 ЗК України статті 1 Закону України Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу , суди не врахували, що арбітражний керуючий повинен був діяти як керівник підприємства, відповідно до норм ЗК України, узгоджувати свої дії по вилученню земельних ділянок з Президією Національної академії аграрних наук України, та не мав відповідних повноважень самостійно підписувати заяву про добровільну відмову від земельної ділянки.

Доводи осіб, які подали відзиви на касаційну скаргу

У липні 2017 року від ОСОБА_2 надійшли заперечення, в яких він просив залишити без задоволення касаційну скаргу, а оскаржувані судові рішення без змін.

У липні 2017 року від ОСОБА_14 надійшли заперечення, в яких він просив залишити без задоволення касаційну скаргу, а оскаржувані судові рішення без змін.

У липні 2017 року від ОСОБА_1 надійшли заперечення, в яких він просив залишити без задоволення касаційну скаргу, а оскаржувані судові рішення без змін.

У липні 2017 року від ОСОБА_3 надійшли заперечення, в яких він просив залишити без задоволення касаційну скаргу, а оскаржувані судові рішення без змін.

У липні 2017 року від ОСОБА_4 надійшли заперечення, в яких він просив залишити без задоволення касаційну скаргу, а оскаржувані судові рішення без змін.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 червня 2017 року поновлено ДГ Мерефа в особі ліквідатора строк на касаційне оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанції, відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 листопада 2017 року справу призначено до судового розгляду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України ( далі - ЦПК України) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року справа передана до Верховного Суду.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями 11 червня 2017 року справу призначено судді-доповідачу.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Згідно з Державним актом на право постійного користування земельною ділянкою, виконавчий комітет Харківської районної (міської) Ради депутатів трудящих у 1993 році передав ДГ Мерефа Мереф`янської міської ради Харківського району Харківської області України в безстрокове і безоплатне користування 2104, 2 га землі для проведення стаціонарних і виробничих дослідів та ведення первинного і елітного насінництва.

Постановою господарського суду Харківської області від 15 квітня 2004 року по справі № Б-10745/2-19 ДГ Мерефа визнано банкрутом, порушено ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначений арбітражний керуючий Цімберов Д. І.

У 2007 році до Харківської районної державної адміністрації арбітражним керуючим Цімберовим Д. І. подані заяви про добровільну відмову від земельної ділянки загальною площею 34, 0 га, розташованої біля м. Мерефа на Оболоні, та земельної ділянки площею 11, 0 га, розташованої на території селища Селекційне, які знаходились у постійному користуванні ДГ Мерефа .

На підставі вказаних заяв, розпорядженням Харківської районної державної адміністрації від 10 вересня 2007 року № 1792 припинено право постійного користування земельною ділянкою ДГ Мерефа загальною площею 334,00 га, розташованої за межами населених пунктів на території Мереф`нської міської ради та Утківської сільської ради Харківського району Харківської області.

Розпорядженням Харківської районної державної адміністрації від 29 грудня 2007 року № 3370 припинено право постійного користування земельною ділянкою ДГ Мерефа загальною площею 11,0 га, розташованої за межами населеного пункту на території Мереф`янської міської ради.

Розпорядженнями Харківської районної державної адміністрації Харківської області від 12 серпня 2008 року № 2799, від 05 травня 2009 року № 824 затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок для передачі їх у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , на підставі чого зазначені особи отримали державні акти на право власності на земельні ділянки.

Згідно пункту 2.6. Статуту ДГ Мерефа управління в землекористуванні (збільшення, вилучення, оренда, чи інше відчуження земель) здійснюється тільки президією Української академії аграрних наук (том №1 а. с. 10-17).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною третьою статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За змістом статті 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Відповідно до частини першої статті 24 ЗК України державним і комунальним сільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям надаються земельні ділянки із земель державної і комунальної власності у постійне користування для науково-дослідних, навчальних цілей та ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Стаття 150 ЗК України визначає склад особливо цінних земель і регулює порядок їх вилучення.

Так, за змістом цієї статті землі дослідних полів науково-дослідних установ є особливо цінними і можуть вилучатися (викуплятися) для будівництва об`єктів загальнодержавного значення, доріг, ліній електропередачі та зв`язку, трубопроводів, осушувальних і зрошувальних каналів, геодезичних пунктів, житла, об`єктів соціально-культурного призначення, нафтових і газових свердловин та виробничих споруд, пов`язаних з їх експлуатацією, за постановою Кабінету Міністрів України або за рішенням відповідної місцевої ради, якщо питання про вилучення (викуп) земельної ділянки погоджується Верховною Радою України.

Підстави припинення права користування земельною ділянкою передбачені статтею 141 ЗК України, а саме:

- добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;

- вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом;

- припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій;

- використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;

- використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

- систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Правове регулювання вилучення земельних ділянок, наданих у постійне користування із земель державної чи комунальної власності, закріплене у статті 149 ЗК України.

Згідно із частинами першою - третьою цієї статті земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Сільські, селищні, міські ради вилучають земельні ділянки комунальної власності відповідних територіальних громад, які перебувають у постійному користуванні, для всіх потреб, крім особливо цінних земель, які вилучаються (викупляються) ними з урахуванням вимог статті 150 цього Кодексу.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що на час прийняття Харківською районною державною адміністрацією рішень про передачу у власність відповідачів спірних земельних ділянок право постійного користування ДГ Мерефа земельними ділянками припинено, оскільки ці земельні ділянки були вилучені та передані до земель запасу Харківської районної державної адміністрації на підставі заяв про добровільну відмову, поданих уповноваженою особою - ліквідатором ДГ Мерефа арбітражним керуючим Цімберовим Д . І. (а.с. 20-21). При цьому суд апеляційної інстанції, посилаючись на положення статей 16, 23, 25 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, вказав, що ліквідатор є повноважною особою щодо розпорядження майном ДГ Мерефа .

Однак з такими висновками суду апеляційної інстанції Верховний Суд не погоджується, виходячи з наступного.

Верховний Суд встановив, що згідно зі Статутом, погодженим, зокрема, Директором інституту овочівництва та баштанництва Української академії аграрних наук 06 серпня 1992 році року, ДГ Мерефа створено на підставі наказу Міністерства сільського господарства УРСР від 08 березня 1956 року № 87, яке згодом змінило спосіб підпорядкування: з 13 лютого 1981 року - Міністерству плодоовочевого господарства УРСР, з 31 жовтня 1989 року - Держпрому УРСР, з 29 грудня 1990 року підпорядковане Українській академії аграрних наук Південного відділення (а.с.10).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у 1993 році Мереф`янською міською радою Харківського району Харківської області Дослідному господарству Мерефа виділено у безкоштовне користування 2104,2 га земель для проведення стаціонарних і виробничих дослідів та ведення первинного і елітного насінництва.

За положеннями статті 84 ЗК України, статті 6 Закону України "Про розмежування земель державної та комунальної власності" земельні ділянки, які використовуються для забезпечення діяльності Національної академії наук України, державних галузевих академій наук належать до земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну та приватну власність.

Відповідно до статті 5 Закону N 3065-III об`єкти майнового комплексу Національної академії наук України та галузевих академій наук використовуються відповідно до законодавства України, а також статуту Національної академії наук України та статутів галузевих академій наук, а також статутів організацій, що віднесені до їх відання.

Вилучення земельних ділянок Національної академії наук України та галузевих академій наук може здійснюватися лише за згодою Президії Національної академії наук України та президій галузевих академій наук відповідно до ЗК України.

Зважаючи на зазначене, у справі, яка переглядається, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов передчасного висновку про те, що ліквідатор ДП Мерефа арбітражний керуючий Цімберов Д. І. мав правові підстави для одноособової добровільної відмови від земель, що перебували в користуванні ДГ Мерефа , та що Харківська районна державна адміністрації мала правові підстави для розпорядження цими земельними ділянками.

Отже, у справі, яка переглядається, судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми статті 5 Закону N 3065-III, статей 84, 149, 150 ЗК України, що призвело до неправильного вирішення справи, а це відповідно до статті 412 ЦПК України є підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Верховним Судом встановлено, що відповідно до заяви, підписаної ліквідатором ДГ Мерефа Цімберовим Л. І. (Том № 1 а.с. 20), останній добровільно відмовився від земельної ділянки, загальною площею 34,0 га, розташованої біля м. Мерефа на Оболоні, а розпорядженням голови Харківської районної державної адміністрації від 10 серпня 2007 року № 1792 Про припинення права постійного користування земельною ділянкою припинено право постійного користування частиною земельної ділянки ДГ МЕРЕФА загальною площею 334,00 га (Том № 1 а.с. 18). Судом апеляційної інстанції не надано оцінку змісту вказаних письмових доказів.

Таким чином, при новому розгляді справи, суду апеляційної інстанції слід надати правове обґрунтування вказаним письмовим доказам, зібраним судом першої інстанції та наявним у матеріалах справи.

Щодо доводів касаційної скарги про допущення порушень судами попередніх інстанцій процесуального закону, внаслідок чого позивач ДГ Мерефа в особі ліквідатора не був повідомлений про час та місце розгляду справи, Верховний Суд зазначає наступне.

Верховним Судом встановлено, що остання судова повістка, отримана ДГ Мерефа , направлена судом апеляційної інстанції із викликом в судове засідання на 06 травня 2015 року, що передувало даті постановлення ухвали, тобто 17 червня 2015 року.

Таким чином, суд апеляційної інстанцій, ухвалюючи судове рішення 17 червня 2015 року по даній справі, допустив порушення частини восьмої статті 128 ЦПК України, що є підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є, зокрема, порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).

З огляду на висновки щодо неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом апеляційної інстанції Верховний Суд вважає касаційну скаргу обґрунтованою. Скасуванню підлягає ухвала Апеляційного суду Харківської області від 17 червня 2015 року, а справа підлягає направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до частини першої статті 417 ЦПК України вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Керуючись статтями 400, 411, 416, 417 ЦПК України, Верховний Суд в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу дослідного господарства Мерефа інституту овочівництва і баштанництва Національної академії аграрних наук в особі ліквідатора Безпалого Сергія Олександровича задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 17 червня 2015 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник Судді: Б. І. Гулько Г. В. Кривцова Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк