Ухвала

від 31.10.2019 по справі 556/1955/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

31 жовтня 2019 року

м. Київ

справа № 556/1955/18

провадження № 61-18596ск19

Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду Бурлакова С. Ю.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 21 червня 2019 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 12 вересня 2019 року в справі за позовом заступника керівника Сарненської місцевої прокуратури в інтересах Половлівської сільської ради Володимирецького району Рівненської області до ОСОБА_1 , третя особа - державне підприємство Рафалівське лісове господарство Володимирецького району, про стягнення збитків, завданих незаконною порубкою дерев,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2018 року заступник керівника Сарненської місцевої прокуратури в інтересах держави звернувся до Володимирецького районного суду Рівненської області з позовом до ОСОБА_1 , в якому просив стягнути з останнього кошти на користь Половлівської сільської ради Володимирецького району Рівненської області за завдану шкоду внаслідок самовільної порубки дерев сумі 32 751 грн 25 коп.

Рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області від 21 червня 2019 року, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного суду від 12 вересня 2019 року, позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Половлівської сільської ради Володимирецького району Рівненської області кошти за завдану ним шкоду внаслідок самовільної порубки дерев в сумі 32 751 грн 25 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

10 жовтня 2019 року ОСОБА_1 надіслав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 21 червня 2019 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 12 вересня 2019 року.

В касаційній скарзі ОСОБА_1 просить суд касаційної інстанції оскаржувані судові рішення скасувати та позов залишити без розгляду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 21 жовтня 2019 року для розгляду справи визначено суддю-доповідача Бурлакова С. Ю.

Дослідивши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 . Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню, з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

Ціна позову в даній справі становить 32 751 грн 25 коп., яка станом на 01 січня 2019 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1921*100=192 100 грн).

Отже зазначена справа є малозначною у силу вимог закону.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають статті 129 Конституції України, згідно з якої одним із основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію суду права , що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Верховним Судом досліджено та взято до уваги ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства і не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню. Особа, яка подала касаційну скаргу не продемонструвала наявності виключних обставин, які за положеннями ЦПК України могли вимагати касаційного розгляду справи.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини с статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. При цьому право на суд не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, і такі обмеження не можуть зашкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 36 рішення у справі Голдер проти Сполученого Королівства (Golder v. the United Kingdom) від 21 лютого 1975 року та пункт 27 рішення у справі Пелевін проти України від 20 травня 2010 року.

Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

З урахуванням вказаного, оскільки ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

З наведених обставин не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України, та інші заявлені клопотання.

На підставі викладеного та керуючись статтею 129 Конституції України, частиною шостою, частиною дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 21 червня 2019 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 12 вересня 2019 року в справі за позовом заступника керівника Сарненської місцевої прокуратури в інтересах Половлівської сільської ради Володимирецького району Рівненської області до ОСОБА_1 , третя особа - державне підприємство Рафалівське лісове господарство Володимирецького району, про стягнення збитків, завданих незаконною порубкою дерев.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подавала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Суддя С. Ю. Бурлаков