Постанова

від 31.10.2019 по справі 915/466/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2019 року м. ОдесаСправа № 915/466/19 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Разюк Г.П.,

суддів: Колоколова С.І., Таран С.В.

при секретарі судового засідання Полінецькій В.С.

за участю представників учасників справи:

від прокуратури -Коломійчук І.О. за посвідченням №048039 від 27.09.2017;

/решта учасників справи не використали законного права на участь їх представників у судовому засіданні, хоча про час та місце його проведення повідомлені належним чином (див. - рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень від 16.09.2019)/,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства «Нікі»

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 09.07.2019, проголошене о 12:05:22 суддею Ржепецьким В.О. у м. Миколаєві, повний текст якого складено 19.07.2019,

у справі № 915/466/19

за позовом Заступника керівника Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації

до відповідача Приватного підприємства «Нікі»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Кривоозерської районної ради Миколаївської області

про повернення земельної ділянки з розташованою на ній водоймою, -

В С Т А Н О В И В :

У березні 2019 року заступник керівника Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації до Приватного підприємства /далі-ПП/ «Нікі» , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Кривоозерської районної ради Миколаївської області про повернення ПП «Нікі» державі в особі Миколаївської обласної державної адміністрації земельної ділянки з розташованим на ній водним об`єктом площею 7,8 га для риборозведення, вартістю 187606 грн. із земель водного фонду Мазурівської сільської ради Кривоозерського району та стягнення з відповідача на користь прокуратури Миколаївської області сплаченого судового збору за подачу позову.

Позовні вимоги обґрунтовано посиланням на норми ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» , ст. ст. 324, 626, ч. 2 ст. 792, ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України, ст. 13, 31 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про оренду землі» , ст. 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» та мотивовано тим, що договір оренди земельної ділянки № 2347 від 10.10.2000, укладений між Кривоозерською районною радою Миколаївської області та відповідачем припинив свою дію у зв`язку із закінченням строку, на який він був укладений, при цьому відповідач продовжує користуватись земельною ділянкою без належних правових підстав, чим позбавляє власника спірної земельної ділянки, яким на даний час є Миколаївська обласна державна адміністрація, можливості користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 09.07.2019 позов задоволено, зобов`язано ПП «Нікі» повернути державі в особі Миколаївської обласної державної адміністрації земельну ділянку з розташованим на ній водним об`єктом площею 7.8 га для риборозведення, вартістю 187606 грн. із земель водного фонду Мазурівської сільської ради Кривоозерського району. Крім того , стягнуто з ПП«Нікі» на користь прокуратури Миколаївської області витрати по сплаті судового збору у сумі 2 814,09 грн.

Суд дійшов висновку про використання відповідачем спірної земельної ділянки без належних правових , враховуючи припинення дії договору оренди зі спливом строку його дії.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду, відповідач звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

На думку скаржника, рішення суду є незаконним та необґрунтованим, оскільки його прийнято із суттєвим порушенням норм матеріального та процесуального права при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи

Зокрема апелянт стверджує, що місцевий господарський судом при прийнятті оскаржуваного рішення помилково прийнято до уваги в якості доказу продовження користування відповідачем земельною ділянкою довідку Мазурівської сільської ради від 15.02.2018, яка містить інформацію про сплату відповідачем впродовж 2015-2018 років коштів до бюджету за використання спірної земельної ділянки, оскільки не врахував, що саме по собі перерахування коштів на рахунок Мазурівської сільської ради, яка не є стороною у даній справі та у якої були відсутні повноваження щодо розпорядження даною земельною ділянкою та розташованою на ній водоймою, не може бути доказом використання відповідачем зазначених об`єктів.

Крім того, скаржник зазначає що в матеріалах справи відсутні докази наявності перешкод, створених відповідачем Миколаївській обласній державній адміністрації у розпорядженні та використанні земельної ділянки з розташованою на ній водоймою.

Прокурор та позивач надали відзиви на апеляційну скаргу, в яких спростовують доводи скаржника та просять залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, заслухавши представника прокуратури у судовому засіданні, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія дійшла до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.10.2000 між Кривоозерською районною радою Миколаївської області та ПП «Нікі» укладено договір оренди земельної ділянки з розташованою на ній водоймою (далі - Договір), загальною площею 7,8 га та вартістю 187 606 грн, із земель водного фонду Мазурівської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області для риборозведення на умовах оренди терміном на 15 років (п.1.1. Договору).

Договір зареєстровано Кривоозерським районним відділом земельних ресурсів 11.10.2000 за №21.

Пунктами 3.3, 3.4 Договору визначено право орендаря на поновлення договору оренди при належному виконанні своїх обов`язків по договору та встановлено його обов`язок подати заявку про укладення договору на новий строк не пізніше 60 днів до завершення строку дії останнього.

Згідно з п. 1.1 Договору термін його дії закінчився 11.10.2015.

07.07.2015 відповідач звернувся до Кривоозерської районної ради із заявою про поновлення договору оренди земельної ділянки з розташованою на ній водоймою.

Цього ж дня районною радою повідомлено ПП «Нікі» про передачу згідно до ст. 122 Земельного кодексу України повноважень із розпорядження землями водного фонду на території області Миколаївській обласній державній адміністрації.

19.10.2015, після спливу строку дії договору, ПП «Нікі» звернулось до Миколаївської обласної державної адміністрації із заявою про поновлення терміну дії цього Договору.

Листом від 18.12.2015 Миколаївською облдержадміністрацією повідомлено відповідача про відмову у поновлені договору оренди у зв`язку з відсутністю підготовлених матеріалів у відповідності до вимог ст. 51 Водного кодексу України.

З іншими заявами щодо продовження терміну дії договору оренди відповідач не звертався ні до облдержадміністрації ні до господарського суду.

Таким чином, укладений між сторонами договір оренди землі від 10.10.2000 припинив свою дію у зв`язку із закінченням строку, на який він був укладений. Проте, земельна ділянка продовжує використовуватись відповідачем, що позбавляє власника спірної земельної ділянки Миколаївську облдержадміністрацію можливості користуватися і розпоряджатися своєю власністю, однак останньою не вжито заходив до усунення вищевказаних порушень, з огляду на що прокурор звернувся до суду із відповідним позовом про повернення спірної земельної ділянки позивачу на підставі ст.1212 ЦК України.

До повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин, відповідно до положень ст. 17 Земельного кодексу України, ст. 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» , належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених Земельним кодексом України.

Обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб. Зокрема, до повноважень обласних державних адміністрацій віднесено розпорядження землями водного фонду на території відповідних областей.

Отже, органом, який на даний час наділений правом власності та розпорядження земельними ділянками водного фонду державної власності на території Миколаївської області, є Миколаївська обласна державна адміністрація.

За змістом частини 2 статті 792 Цивільного кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Законом України "Про оренду землі" визначено умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі, а статтею 13 передбачено, що договором оренди землі є договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про оренду землі» орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Статтею 33 Закону України "Про оренду землі" регламентовано поновлення договору оренди землі на новий строк як у випадку реалізації переважного права орендаря перед іншими особами (частини 1- 5 цієї норми), так і у випадку, коли орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди (частина 6 цієї норми), але в будь-якому випадку укладання відповідної додаткової угоди є обов`язковим.

Такий правовий висновок зазначено у постановах Верховного Суду від 10.09.2018 у справі №920/739/17, від 21.11.2018 у справі №915/1235/17.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, відповідач не звернувся до завершення терміну дії договору до належного орендодавця із відповідним листом - повідомленням як то передбачено умовами ч. 1-5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", у зв`язку чим автоматично увійшов до процедури пролонгації договору на підставі ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", однак разом з тим матеріали справи не містять і доказів укладення додаткової угоди до договору оренди землі про поновлення його дії на підставі ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі , що свідчить про те, що договір оренди землі від 10.10.2000 припинив свою дію 11.10.2015, у зв`язку із закінченням строку, на який він був укладений.

При цьому, матеріалами справи підтверджується факт використання відповідачем спірної земельної ділянки після завершення терміну дії договору, оскільки наявна довідка Мазурівської сільської ради від 15.02.2018, яка містить інформацію про сплату відповідачем впродовж 2015-2018 років коштів до місцевого бюджету за використання земельної ділянки з розташованою на най водоймою площею 7,8 га; інформація Южноукраїнського управління ГУ ДФС у Миколаївській області від 20.02.2019 та податкові декларації відповідача за 2017-2018 роки. Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування, отже зазначені документи є належними доказами використання відповідачем спірної земельної ділянки, оскільки містять інформацію щодо спірних обставин справи, тому колегією суддів відхиляються протилежні твердження апелянта.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Враховуючи вищевикладені норми законодавства та той факт, що договір оренди землі від 10.10.2000 припинив свою дію, а відповідач без належних правових підстав продовжує використовувати спірну земельну ділянку, власником якої є Миколаївська обласна державна адміністрація, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про задоволення позовних вимог прокурора та необхідність повернення ПП «Нікі» державі в особі Миколаївської обласної державної адміністрації земельної ділянки з розташованим на ній водним об`єктом площею 7,8 га для риборозведення, вартістю 187606 грн. із земель водного фонду Мазурівської сільської ради Кривоозерського району.

Апеляційний суд вважає безпідставним твердження скаржника про те, що в матеріалах справи відсутні докази наявності перешкод створених відповідачем у можливості розпорядження та використання земельної ділянки з розташованою на ній водоймою Миколаївською обласною державною адміністрацією, оскільки власник відповідно до ст. 387 ЦК України у будь- якому випадку має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави володіє ним.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було повно та всебічно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, що дає підстави для залишення його без змін.

За таких обставин, апеляційна скарга ПП «Нікі» не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Миколаївської області від 09.07.2019 у справі підлягає залишенню без змін.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд не відшкодовуються.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 277, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 09.07.2019 у справі №915/466/19 залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного підприємства «Нікі» - без задоволення.

Відповідно до ст. 284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів, які обчислюються у відповідності до ст. 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 01.11.2019 о 12.20.

Головуючий суддя Г.П. Разюк

Суддя С.І. Колоколов

Суддя С.В. Таран