Постанова

від 21.10.2019 по справі 910/4829/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" жовтня 2019 р. Справа№ 910/4829/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Жук Г.А.

суддів: Мальченко А.О.

Дикунської С.Я.

при секретарі судового засідання Костяк В.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу б/н від б/д (вх. №09.1-04.1/6522/19 від 20.08.2019) Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києві на рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2019

у справі №910/4829/19 (суддя Борисенко І.І.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Київський завод шампанських вин "Столичний"

до Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києві

про визнання договорів частково недійсними

за участю представників учасників справи:

від позивача - Воробйов А.В., довіреність № б/н від 02.05.2019

від відповідача - Гармашов Б.С., довіреність № 14 від 07.05.2019

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Київський завод шампанських вин "Столичний" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києві про визнання недійсним п. 4 договору № 8 від 19.01.2017 про продовження строку дії договору оренди №Д-1455 від 06.11.1992р., що укладений між приватним акціонерним товариством Київський завод шампанських вин Столичний (попереднім найменуванням якого на момент укладення договору було - публічне акціонерне товариство Київський завод шампанських вин Столичний ) та Фондом державного майна України (правонаступником якого щодо договору є Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву); визнання недійсним п.п. 4-6 договору №91 від 17.03.2017 про внесення змін до договору оренди №Д-1455 від 06.11.1992р., що укладений між приватним акціонерним товариством Київський завод шампанських вин Столичний (попереднім найменуванням якого на момент укладення договору було - публічне акціонерне товариство Київський завод шампанських вин Столичний ) та Фондом державного майна України (правонаступником якого щодо договору є Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву).

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірні умови договорів, на думку позивача, суперечать положенням ст. 203 ЦК України, ч. 2 ст. 284, ст. 286 ГК України, ст.ст. 11, 19, 21 Закону України Про оренду державного та комунального майна , оскільки наявність законодавчо визначеної передумови для зміни розміру орендної плати не може бути підставою для автоматичного застосування зміненої орендної плати з моменту виникнення цієї обставини; змінений розмір орендної плати в такому випадку підлягає застосуванню до відповідних правовідносин з моменту внесення змін до договору оренди. У зв`язку викладеним, позивач вважає, що оспорювані умови договорів суперечать ч. 3 ст. 632 ЦК України, оскільки передбачають зміну ціни договору (розміру щомісячних та фактично сплачених орендних платежів) після виконання позивачем обов`язку з оплати орендних платежів.

27.06.2019 від Приватного акціонерного товариства Київський завод шампанських вин Столичний надійшла заява про доповнення підстав позову, а саме позивач вказував на те, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.02.2019 у справі № 826/3271/17, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2019, зокрема, визнано протиправним та скасовано Акт оцінки цілісного майнового комплексу ДП Київський завод шампанських вин , що перебуває в оренді, який затверджено заступником Голови Фонду держмайна України Н.Лебідь та скріплено печаткою Фонду. Тоді як, у відповідності до норм чинного законодавства, підставою для визначення розміру орендної плати на цілісний майновий комплекс державних підприємств є відповідна оцінка об`єкту оренди. Вказана заява прийнята судом.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.07.2019 (повний текст складено 25.07.2019) позов задоволено. Визнано недійсним п. 4 договору № 8 від 19.01.2017 про продовження строку дії договору оренди №Д-1455 від 06.11.1992р., що укладений між приватним акціонерним товариством Київський завод шампанських вин Столичний (попереднім найменуванням якого на момент укладення договору було - публічне акціонерне товариство Київський завод шампанських вин Столичний ) та Фондом державного майна України (правонаступником якого щодо договору є Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву). Визнано недійсним п.п. 4-6 договору №91 від 17.03.2017 про внесення змін до договору оренди №Д-1455 від 06.11.1992р., що укладений між приватним акціонерним товариством Київський завод шампанських вин Столичний (попереднім найменуванням якого на момент укладення договору було - публічне акціонерне товариство Київський завод шампанських вин Столичний ) та Фондом державного майна України (правонаступником якого щодо договору є Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву).

Приймаючи рішення у даній справі, місцевий господарський суд, посилаючись на приписи ст. ст. 203, 215, 216, 632 ЦК України, ст. ст. 284, 286 ГК України, ст. ст. 11, 19, 21 Закону України Про оренду державного та комунального майна та встановлення обставин зміни ціни договору після його виконання, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач - Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києві, 12.08.2019 подав апеляційну скаргу, просить рішення Господарського суду мста Києва від 16.07.2019 у справі №910/4829/19 скасувати та прийняти нове про відмову у задоволенні позову.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Так, скаржник зазначає, що судом не було враховано того, що умови оспорюваних договорів узгоджені сторонами на власний розсуд, заперечень щодо його умов на час підписання сторонами договорів не було. Також апелянт посилається на наявність помилки - невірного сприйняття особою обставин правочину; оспорювані договори схвалені позивачем. Щодо порушень норм процесуального закону, відповідач посилається на те, що в порушення вимог ст. ст. 48, 118 ГПК України суд прийняв доповнення до підстав позову.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.08.2019 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Жук Г.А., суддів Мальченко А.О., Дикунська С.Я.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.08.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою б/н від б/д (вх. №09.1-04.1/6522/19 від 20.08.2019) Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києві на рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2019 у справі №910/4829/19. Позивачу встановлено процесуальний строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а учасникам справи - заяв, клопотань, пояснень до 15.10.2019. Справу призначено на 21.10.2019.

Позивач не скористався своїм правом, передбаченим ч.1 ст. 263 ГПК України, та не подав суду письмового відзиву на апеляційну скаргу, що у відповідності до ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просив рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2019 скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Представник позивача заперечив проти доводів апелянта та просив рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2019 залишити без змін.

Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги в межах викладених скаржником доводів та вимог, виходячи з наступного.

Між Фондом державного майна України (орендодавець) та організацією орендарів орендного підприємства Київський завод шампанських вин (орендар) 06.11.1992 було укладено договір оренди, відповідно до п.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в оренду майно Київського заводу шампанських вин: основні засоби - первісна вартість 205372 тис.руб., залишкова вартість основних засобів - 74 326 тис.руб., незавершене капітальне будівництво - тис.руб., обладнання, яке вимагає монтажу, 3421 тис.руб., запаси та витрати 117189 тис.руб., в тому числі, незавершене виробництво 19400 тис.руб., грошові кошти 4193 тис.руб., загалом оборотних засобів 112996 тис.руб., фонд розвитку виробництва 13171 тис.руб., амортизаційний фонд, статутний фонд 170997 тис.руб.

Вступ орендаря у володіння майном наступає разом з підписанням договору.

За умовами п.2 договору №Д-1455 від 06.11.1992 здача майна в оренду не має наслідком передачі орендареві права власності на це майно. Власником об`єкта оренди є держава, а орендар володіє користується та розпоряджається майном протягом строку оренди.

Пунктом 3.1 договору №Д-1455 від 06.11.1992 передбачено, що орендна плата перераховується в державний бюджет України рівними долями щоквартально згідно додатку №2.

Розмір орендної плати може переглядатись достроково за вимогою сторін за умови зміни, встановлених централізовано цін та тарифів та в інших випадках, передбачених законодавством (п.3.2 договору №Д-1455 від 06.11.1992).

Своєчасно не перерахована орендна плата чи перерахована не в повному обсязі стягується за весь період заборгованості до бюджету з урахуванням пені в розмірі 0,2% із заборгованої суми за кожен день прострочення (включаючи день оплати) (п.п.3.3 договору №Д-1455 від 06.11.1992).

Даний договір укладено з 06.11.1992 по 06.11.1995. Після спливу строку договору орендар має переважне право на його поновлення. За відсутності заяви однією зі сторін про припинення чи зміну по закінченню строку дії договору, останній є продовженим на той же строк та на тих самих умовах, які було передбачено (п.п.6.1, 6.4 договору №Д-1455 від 06.11.1992).

Згідно акту приймання-передачі орендодавцем було передано, а орендарем прийнято в користування об`єкт оренди за договором №Д-1455 від 06.11.1992.

Додатковою угодою від 23.10.1995 сторонами викладено договір №Д-1455 від 06.11.1992 в новій редакції.

Згідно п.1.1 договору №Д-1455 від 06.11.1992 в редакції додаткової угоди від 23.10.1995 з метою підвищення ефективності використання державного майна й досягнення найбільших результатів господарської діяльності орендодавець передає, а орендар приймає в оренду майно Київського заводу шампанських вин: основні фонди, вартість яких становить: первісно 183033 млн.крб.; залишкова 82764 млн.крб.; незавершене будівництво 1 млн. крб..; обладнання, що потребує монтажу, 3 млн.карб.; виробничі запаси й затрати 117,2 млн. карб.; в тому числі, незавершене виробництво 19,4 млн.карб.; обігові кошти всього 113 млн.карб.; статутний фонд 80180 млн.карб.; амортизаційний фонд 1824 млн.карб.

За умовами п.3.1 договору №Д-1455 від 06.11.1992 в редакції додаткової угоди від 23.10.1995 розмір орендної плати на 01.10.1995 становить 2827,497 млн.карб. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. Амортизаційні відрахування залишаються в розпорядженні підприємства й використовуються на оновлення основних фондів.

Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному розмірі, стягується в бюджет за весь період заборгованості з урахуванням пені в розмірі 0,5% суми заборгованості за кожний день прострочення (включаючи день оплати) (п.3.4 договору №Д-1455 від 06.11.1992 в редакції додаткової угоди від 23.10.1995).

Цей договір діє з 23.10.1995 до 23.10.1998 за відсутності заяви однієї зі сторін про припинення чи зміну по закінченню строку дії договору, останній є продовженим на той же строк та на тих самих умовах, які було передбачено (п.п.7.1, 7.4 договору №Д-1455 від 06.11.1992 в редакції додаткової угоди від 23.10.1995).

Згідно акту прийому-передачі орендарем було передано, а орендодавцем прийнято у строкове, платне користування об`єкт оренди за договором №Д-1455 від 06.11.1992 в редакції додаткової угоди від 23.10.1995.

20.11.1998 між сторонами було укладено додаткову угоду до договору №Д-1455 від 06.11.1992, якою погоджено продовжити до 31.12.2001 термін дії договору оренди та передбачено обов`язок орендаря протягом 6 місяців з дня набрання чинності цією угодою реорганізувати організацію.

Додатковою угодою №1114 від 08.10.1999 до договору №Д-1455 від 06.11.1992 сторонами погоджено внести зміни до преамбули договору та визначити, що орендодавцем є Фонд державного майна, а орендаря замінено його правонаступником - Закритим акціонерним товариством "Київський завод шампанських вин "Столичний".

Додатковою угодою №1296 від 27.08.2001 до договору №Д-1455 від 06.11.1992 сторонами викладено предмет договору в новій редакції, зокрема визначене, що орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування цілісний майновий комплекс (підприємство), склад якого визначено згідно з актом оцінки вартості майна станом на 01.06.2000, відповідно до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України №75 від 19.01.2000, протоколу інвентаризації майна цілісного майнового комплексу Київського заводу шампанських вин та майна Закритого акціонерного товариства "Київський завод шампанських вин "Столичний" (відповідно до Положення "Про інвентаризацію майна державного підприємства, яке передається в оренду", затвердженого Кабінетом Міністрів України від 02.03.1993 №158), затвердженого 29.12.2000 Регіональним відділенням ФДМУ по м. Києву, а саме передається в оренду майно Київського заводу шампанських вин: балансова вартість основних засобів - 1862174,50 грн; відновна балансова вартість основних засобів за вирахуванням зносу - 8161977,68 грн, в тому числі, орендованих основних засобів - 6587522,68 грн, витрати на капітальний ремонт - 1574455 грн, відновна вартість не встановленого устаткування - 55042,31 грн; компенсація орендарем державні погіршення стану та загибелі орендованого майна - 22367,91 грн. Всього вартість цілісного майнового комплексу орендованого підприємства - 8239387,90 грн.

Вступ орендаря в строкове платне користування підприємством настає одночасно із підписанням сторонами додаткової угоди та акту приймання-передачі підприємства (п.2.1 договору №Д-1455 від 06.11.1992 в редакції додаткової угоди №1296 від 27.08.2001).

За умови п.3.1 договору №Д-1455 від 06.11.1992 в редакції додаткової угоди №1296 від 27.08.2001 розмір місячної орендної плати за базовий місяць вересень 1995, визначений на підставі Методики розрахунку орендної плати, яка зафіксована в додатковій угоді від 23.10.1995, зі змінами та доповненнями станом на 01.10.1995, становить 28274,97 грн, з урахуванням індексу інфляції на 01.10.2000 становить 97 633,21 грн. Нарахування суми податку на додану вартість на суму орендної плати здійснюється в порядку, визначеному чинним законодавством України.

Згідно п.3.2 договору №Д-1455 від 06.11.1992 в редакції додаткової угоди № 1296 від 27.08.2001 орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній на індекс інфляції за наступний місяць.

Пунктом 3.3 договору №Д-1455 від 06.11.1992 в редакції додаткової угоди №1296 від 27.08.2001 передбачено, що орендна плата перераховується до державного бюджету щоквартально до 10-го числа місяця, наступного за звітним кварталом. Ця додаткова угода діє до 31.12.2005 включно. Після закінчення терміну дії цієї додаткової угоди орендар має переважне право на її продовження на новий термін. У разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або зміну цієї додаткової угоди після закінчення строку її чинності протягом одного місяця угода підлягає продовженню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цією угодою з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цієї угоди (п.п.10.1, 10.6 договору №Д-1455 від 06.11.1992 в редакції додаткової угоди №1296 від 27.08.2001).

27.08.2001 складено та підписано акт прийому-передачі до договору №Д-1455 від 06.11.1992 в редакції додаткової угоди №1296 від 27.08.2001.

Додатковою угодою №186 від 28.04.2006 контрагентами продовжено дію договору №Д-1455 від 06.11.1992 до 30.06.2006.

Додатковою угодою №293 від 29.06.2006 сторонами також було викладено договір №Д-1455 від 06.11.1992 в новій редакції.

Зокрема, визначено, що розмір орендної плати становить без податку на додану вартість за базовий місяць розрахунку травень 2006 - 116 603,08 грн. Нарахування суми податку на додану вартість на суму орендної плати здійснюється в порядку, визначеному чинним законодавством України. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за поточний місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п.п.3.1, 3.2 договору №Д-1455 від 06.11.1992 в редакції додаткової угоди №293 від 29.06.2006).

Сторонами досягнуто згоди, що договір діє до 30.06.2016 включно (п. 10.1 договору №Д-1455 від 06.11,1992 в редакції додаткової угоди №293 від 29.06.2006).

Сторонами 29.06.2006 підписано акт приймання-передачі цілісного майнового комплексу державного підприємства "Київський завод шампанських вин "Столичний". У додатку №1 до вказаного акту контрагентами погоджено перелік основних засобів, що передаються Фондом державного майна в оренду Закритому акціонерному товариству "Київський завод шампанських вин "Столичний".

Додатковою угодою №631 від 31.10.2007 до договору №Д-1455 від 06.11.1992 сторонами погоджено, що орендна плата за базовий місяць розрахунку травень 2006 становить 171830,09 грн.

У додатковій угоді №288 від 09.08.2011 сторонами викладено преамбулу договору №Д-1455 від 06.11.1992р. в новій редакції, зокрема визначено, що орендарем є Публічне акціонерне товариство "Київський завод шампанських вин "Столичний".

Згідно додаткової угоди №423 від 11.11.2011 до договору №Д-1455 від Об.11.1992 розмір орендної плати за вересень місяць 2011 визначено у розмірі 446 763,52 грн без податку на додану вартість.

Договором №221 від 30.06.2016 сторонами продовжено дію договору №Д-1455 від 06.11.1992 до 31.07.2016 включно.

Договором №279 від 29.07.2016 строк дії договору №Д-1455 від 06.11.1992 продовжено до 20.09.2016 включно.

Між сторонами 01.09.2016 укладено договір №338, яким продовжено дію договору №Д-1455 від 06.11.1992 до 31.12.2016.

Договором №8 від 19.01.2017 продовжено дію договору №Д-1455 від 06.11.1992 до 31.03.2017 сторони домовились не пізніше ніж до 20 березня 2017 року з моменту укладення цього договору про продовження строку дії договору оренди на підставі акту оцінки орендованого майна внести зміни до договору оренди в частині вартості об`єкта оренди, зміни розміру орендної плати та продовження строку дії договору з 30.06.2016.

В п. 4 договору № 8 від 19.01.2017 визначено, що орендар зобов`язується на підставі письмового повідомлення орендодавця сплатити протягом трьох місяців різницю з орендної плати, що виникла з 30.06.2016, між сплаченою орендною платою та нарахованою на підставі Акту оцінки орендованого майна.

17.03.2017 між сторонами укладено договір №91 про внесення змін до договору №Д-1455 від 06.11.1992, пунктом 2 якого було встановлено вартість Підприємства за актом оцінки станом на 30.06.2016 - 90 587 860 грн.

Пунктом 4, 5 договору № 91 від 17.03.2017 передбачено, що орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої Постановою №786 від 04.10.1995 Кабінету Міністрів України, і становить без податку на додану вартість за базовий місяць оренди червень 2016 - 1 887 247,08 грн. Зазначений розмір орендної плати застосовується з 30.06.2016. Отже, відповідним пунктом договору № 91 від 17.03.2017 про внесення змін до договору № Д-1455 від 06.11.1992, встановлено новий розмір орендної плати за базовий місяць оренди - червень 2016 року.

Відповідно до п. 6 договору № 91 від 17.03.2017 орендар зобов`язується на підставі письмового повідомлення орендодавця сплатити протягом трьох місяців різницю з орендної плати, що виникла з 30.06.2016р. між сплаченою та нарахованою орендною платою, на підставі акту оцінки орендованого майна.

Згідно п.3.4 договору №Д-1455 від 06.11.1992 в редакції договору №91 від 17.03.2017 орендна плата перераховується орендарем до державного бюджету щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним. Якщо останній день сплати орендної плати припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, то сплата має відбуватись напередодні у робочий день.

Цей договір діє по 30.06.2021 включно (п.10.1 договору №Д-1455 від 06.11.1992 в редакції договору №91 від 17.03.2017).

Позивач вважає, що п. 4 договору № 8 від 19.01.2017 про внесення змін до договору оренди №Д-1455 від 06.11.1992 та п.п. 4 -6 договору №91 від 17.03.2017 про внесення змін до договору №Д-1455 від 06.11.1992, що укладені між сторонами по справі, суперечать вимогам закону, які були чинними на час вчинення відповідних правочинів, що є підставою для визнання цих договорів недійсними в частині названих пунктів згідно ч. 1 ст. 203, ст. 215 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Приписами ч. 1 ст. 217 ЦК України встановлено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, підлягає встановленню наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, за результатами вирішення спору в судовому рішенні вказується яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Відповідно до положень ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Тобто, в силу припису зазначеної статті, правомірність правочину презюмується і обов`язок доведення наявності обставин, з якими закон пов`язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.

Організаційні відносини, пов`язані з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності їх структурних підрозділів, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності визначається Законом України Про оренду державного та комунального майна (далі - Закон № 2269-ХІІ).

У відповідності до ч. 1 ст. 2 названого Закону орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно ч. 4 ст. 10 Закону № 2269-ХІІ умови договору оренди є чинними на весь строк дії договору і у випадках, коли після його укладення (приведення у відповідність з цим Законом) законодавством встановлено правила, які погіршують становище орендаря.

За положеннями ч. 2 ст. 284 ГК України умови договору оренди зберігають свою силу на весь строк дії договору, а також у разі якщо після його укладення законодавством встановлено правила, що погіршують становище орендаря.

За змістом положень ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Відповідно до ст. 286 ГК України розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Згідно з частинами 1, 2 статті 19 Закону України Про оренду державного та комунального майна орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об`єктів, що перебувають у державній власності, Кабінетом Міністрів України.

Положеннями ст. 11 Закону України Про оренду державного та комунального майна передбачено, що оцінка об`єкта оренди здійснюється за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Оцінка об`єкта оренди передує укладенню договору оренди. У разі якщо на момент продовження дії договору оренди остання оцінка об`єкта оренди була зроблена більш як три роки тому, для продовження (поновлення) договору оренди провадиться оцінка об`єкта оренди.

У відповідності до п.п.4, 5 Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорцій її розподілу, затвердженої Постановою КМУ №786 від 04.10.1995, зі змінами згідно Постанови КМУ №961 від 14.09.2011, орендна плата за цією Методикою розраховується у такій послідовності: визначається розмір річної орендної плати. На основі розміру річної орендної плати встановлюється розмір орендної плати за базовий місяць розрахунку орендної плати - останній місяць, за який визначено індекс інфляції, яка фіксується у договорі оренди. З урахуванням розміру орендної плати за базовий місяць оренди розраховується розмір орендної плати за перший та наступні місяці оренди. Розмір річної орендної плати за цілісні майнові комплекси державних підприємств визначається за формулою: Опл= (Воз+Вам)*Сор.ц/100, де Опл - розмір річної орендної плати, грн.; Воз - вартість основних засобів за незалежною оцінкою на час оцінки об`єкта оренди, гривень; Внм - вартість нематеріальних активів за незалежною оцінкою на час оцінки об`єкта оренди, гривень; Сор.ц - орендна ставка за використання цілісних майнових комплексів державних підприємств, визначена згідно з додатком 1.

Згідно п. 9 Прикінцевих положень Закону України Про Державний бюджет України на 2016 рік від 25.12.15 № 928-VIII зупинено на 2016 рік дію норми ст. 10 Закону України Про оренду державного та комунального майна в частині індексації орендної плати.

Із правового контексту вищенаведених норм слідує, що орендна плата за оренду державного та комунального майна за своєю правовою природою є регульованою ціною і в разі законодавчої зміни її розміру або зміни вихідних даних, що впливають на визначення її розміру, чинним законодавством передбачено можливість внесення відповідних змін до умов договору за погодженням сторін або за рішенням суду у випадках, встановлених договором або законом.

При цьому, як підставно зауважено місцевим господарським судом, чинним законодавством, яке регулює відносини оренди майнових комплексів державних підприємств, не передбачено автоматичної зміни розміру орендної плати за користування орендованим майном саме з моменту прийняття законодавцем таких змін або з дати визначення нової оцінки цілісного майнового комплексу, який є об`єктом оренди, а надається право стороні правовідносин в подальшому ініціювати внесення відповідних змін до договору.

Статтею 21 Закону України Про оренду державного та комунального майна встановлено, що розмір орендної плати може бути змінено за погодженням сторін. Розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї з сторін, якщо з незалежних від них обставин істотно змінився стан об`єкта оренди, а також в інших випадках, встановлених законодавчими актами України.

За приписами ч. 3 ст. 762 ЦК України договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном.

Матеріалами справи підтверджується, що умовами договору оренди від 06.11.1992, зокрема в п. 3.2 договору, сторони передбачили можливість перегляду розміру орендної плати на вимогу однієї із сторін в разі зміни, встановлених централізовано цін та тарифів та в інших випадках, передбачених законодавством.

Так, договором №8 від 19.01.2017 сторони домовились з моменту укладення цього договору про продовження строку дії договору оренди на підставі акту оцінки орендованого майна внести зміни до договору оренди в частині вартості об`єкта оренди, зміни розміру орендної плати та продовження строку дії договору з 30.06.2016.

В п. 4 договору № 8 від 19.01.2017 визначено, що орендар зобов`язується на підставі письмового повідомлення орендодавця сплатити протягом трьох місяців різницю з орендної плати, що виникла з 30.06.2016, між сплаченою орендною платою та нарахованою на підставі Акту оцінки орендованого майна.

17.03.2017 між сторонами укладено договір №91 про внесення змін до договору №Д-1455 від 06.11.1992, пунктом 2 якого було встановлено вартість Підприємства за актом оцінки станом на 30.06.2016 - 90 587 860 грн.

Пунктом 4, 5 договору № 91 від 17.03.2017 передбачено, що орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої Постановою №786 від 04.10.1995 Кабінету Міністрів України, і становить без податку на додану вартість за базовий місяць оренди червень 2016р. - 1 887 247,08 грн. Зазначений розмір орендної плати застосовується з 30.06.2016. Отже, відповідним пунктом договору № 91 від 17.03.2017 про внесення змін до договору № Д-1455 від 06.11.1992, встановлено новий розмір орендної плати за базовий місяць оренди - червень 2016 року.

Відповідно до п. 6 договору № 91 від 17.03.2017 орендар зобов`язується на підставі письмового повідомлення орендодавця сплатити протягом трьох місяців різницю з орендної плати, що виникла з 30.06.2016 між сплаченою та нарахованою орендною платою, на підставі акту оцінки орендованого майна.

Таким чином, як вірно констатовано місцевим господарським судом, сторонами оспорюваних договорів фактично було змінено з 30.06.2016 розмір орендної плати правочинами, що укладені в січні та березні 2017 року.

Разом з цим, згідно представлених до матеріалів справи платіжних доручень позивачем за період з червня 2016 по березень 2017 було оплачено орендні платежі в розмірі, встановленому договором №Д-1455 від 06.11.1992 з урахуванням змін до укладення договорів № 8 від 19.01.2017 та № 91 від 17.03.2017.

Відповідно до ч. 3 ст. 632 ЦК України зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Беручи до уваги те, що на момент укладення договорів № 8 від 19.01.2017 та №91 від 17.03.2017 про внесення змін до договору №Д-1455 від 06.11.1992, яким встановлено обов`язок орендаря здійснити оплату різниці між орендною платою, що виникла з 30.06.2016 та яка фактично була вже сплачена орендарем, тобто договірні зобов`язання з оплати орендних платежів за період з червня 2016 по березень 2017 виконанні позивачем, а також з огляду на унормований чинним законодавством припис щодо заборони зміни ціни договору після його виконання, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність правових підстав для задоволення позову про визнання недійсним п. 4 договору № 8 від 19.01.2017 та п.п. 4-6 договору №91 від 17.03.2017 згідно ч. 1 ст. 203, ст. 215 ЦК України.

Крім того, за оцінкою колегії суддів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що вказані умови оспорюваних договорів суперечать вищенаведеним положенням ст. 203 ЦК України, ч. 2 ст. 284, ст. 286 ГК України, ст.ст. 11, 19, 21 Закону України Про оренду державного та комунального майна , оскільки наявність законодавчо визначеної передумови для зміни розміру орендної плати не може бути підставою для автоматичного застосування зміненої орендної плати з моменту виникнення цієї обставини. Змінений розмір орендної плати в такому випадку підлягає застосуванню до відповідних правовідносин з моменту внесення змін до договору оренди.

Твердження апелянта про невірне застосування місцевим господарським судом приписів ст. 627 ЦК України не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, виходячи із наступного.

Відповідно до приписів статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

За змістом ч. 1 ст. 627 ЦК України у відповідності до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 3 ст. 6 ЦК України визначено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Частиною 4 статті 179 ГК України передбачено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству .

Так, обґрунтовуючи невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального права апелянт посилається на вчинення оспорюваних договорів під впливом помилки. Однак, судова колегія зазначає, що встановлення обставин помилки не може бути підставою для відмови в задоволенні позову про недійсність умов договорів, які не відповідають вимогам чинним на час їх укладення нормам законодавства.

Таким чином, аргументи, викладені в апеляційній скарзі щодо невірного застосування норм матеріального права, колегією суддів визнаються непереконливими, позаяк вони отримали законну та обґрунтовану оцінку під час розгляду справи в суді першої інстанції та вмотивовано були відхилені в оскаржуваному судовому рішенні.

Твердження апелянта про схвалення позивачем оспорюваних правочинів за відсутності належних і допустимих доказів оплати орендарем орендних платежів у розмірі визначеному договорами № 8 від 19.01.2017 та №91 від 17.03.2017 не можуть бути покладені в основу рішення суду апеляційної інстанції про скасування оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва, а тому відхиляються судовою колегією за їх необґрунтованістю.

Щодо доводів апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції положень ст. ст. 46, 180 ГПК України суд апеляційної інстанції зазначає, що подана позивачем заява від 25.06.2019 не є заявою про зміну предмета позову у даній справі, оскільки вона є лише доповненням підстав, що були заявлені в пред`явленому позову. Відтак, порушень норм процесуального права не встановлено. До того ж, у відповідності до приписів ч. 2 ст. 277 ГПК України процесуальне порушення може бути підставою лише у випадку якщо вказане порушення призвело до невірного вирішення спору, що у даній справі не вбачається.

Оскільки апелянтом питання щодо правомірності відшкодування позивачу адвокатських витрат у зв`язку із задоволення позову не порушено, а апеляційною інстанцією неправильного застосування норм матеріального права та процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, не встановлено, судова колегія не вбачає підстав для виходу за межі доводів та вимог апеляційної скарги в порядку ч. 4 ст. 269 ГПК України.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2019 у справі № 910/4829/19 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів ст. 277 ГПК України не вбачається. Скаржником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.

Судові витрати, в порядку ст. 129 ГПК України, покладаються на апелянта (відповідача у даній справі).

Керуючись ст. ст. 129, 253-254, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києві на рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2019 у справі №910/4829/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2019 у справі №910/4829/19 залишити без змін.

3. Справу №910/4829/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Сторони мають право оскаржити постанову до Верховного Суду в порядку, визначеному ст. ст. 286-291 ГПК України.

Головуючий суддя Г.А. Жук

Судді А.О. Мальченко

С.Я. Дикунська

Повний текст постанови складено 31.10.2019