Рішення

від 31.10.2019 по справі 470/88/18

БЕРЕЗНЕГУВАТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 2/470/5/19

Справа № 470/88/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2019 року смт. Березнегувате

Березнегуватський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Лусти С.А.,

за участю секретаря судового засідання Дячук А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Березнегувате в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом кредитної спілки "Антея" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за генеральним договором на здійснення кредитних операцій,

ВСТАНОВИВ:

20 лютого 2018 року позивач звернувся до Березнегуватського районного суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за генеральним договором на здійснення кредитних операцій.

В позові зазначив, що 13 лютого 2013 року між ним та відповідачем було укладено генеральний договір на здійснення кредитних операцій № 010/КЛ-13/001, відповідно до якого позивач надав їй кредит у сумі 323 000,00 грн. під 60 % річних строком до 15 лютого 2014 року. В рамках даного генерального договору на здійснення кредитних операцій були укладені кредитні договори для вибірки траншів, а саме: 1) кредитний договір № 013/КФ-13/017 від 13 лютого 2013 року на 100 000,00 грн.; 2) кредитний договір № 013/КФ-13/018 від 14 лютого 2013 року на 100 000,00 грн; 3) кредитний договір № 013/КФ-13/019 від 15 лютого 2013 року на 123 000,00 грн., з кінцевим терміном повернення до 15 лютого 2014 року. У червні 2013 року відповідач підписала додатковий договір № 010/КЛ-13/001/001 до генерального договору та додаткові договори: 1) 013/КФ-13/017/001 від 19 червня 2013 року до договору № 013/КФ-13/017 від 13 лютого 2013 року; 2) 013/КФ-13/018/001 від 20 червня 2013 року до договору №013/КФ-13/018 від 14 лютого 2013 року; 3) 013/КФ-13/019/001 від 20 червня 2013 року до договору № 013/КФ-13/019 від 15 лютого 2013 року, де відсоткова ставка за користування кредитними коштами за вищезазначеними кредитними договорами була збільшена на 10 % та становила 70 % за кожним з договорів. 13 лютого 2014 року за домовленістю сторін про пролонгацію договору, КС "Антея" уклала з відповідачем додатковий договір № 010/КЛ-13/001/002 від 13 лютого 2014 року до генерального договору, яким продовжила термін повернення грошових коштів до 13 жовтня 2014 року. 18 вересня 2015 року відповідач заявою підтвердила заборгованість за договором, яку мала сплатити до 01 листопада 2015 року. У порушення зазначених умов генерального договору про здійснення кредитних операцій відповідач своє зобов`язання належним чином не виконала, тому станом на 25 січня 2018 року її заборгованість склала 1 084 937,43 грн.

Представник позивача в судове засідання не з`явилася, направила клопотання про слухання справи у її відсутність, підтримання позовних вимог в повному обсязі. Крім того, протягом підготовчого засідання направила відповідь на відзив, в якому зазначила, що 13 лютого 2013 року між позивачем та відповідачем було укладено генеральний договір на здійснення кредитних операцій № 010/КЛ-13/001, відповідно до якого позивач надав їй кредит у сумі 323 000,00 грн. під 60 % річних, зі строком дії субліміту. Відповідач погодилася з умовами договору, а також на кредитування за ставкою 60 % річних, а не як стверджує відповідач, на місяць, що підтверджується її підписом. Відповідно до умов договорів в рамках генеральною угоди на здійснення кредитних операцій, підписаних між позивачем та відповідачем, відсотки нараховуються на фактичний залишок основного боргу до моменту повного його погашення та не припиняються у разі звернення із позовною заявою до суду. Будь-яких заперечень проти підписання додаткової угоди про збільшення відсотків відповідач не висловлювала. Щодо доводів відповідача стосовно спливу строків позовної давності, вони є необґрунтованими, оскільки з її заяви від 18 вересня 2015 року вбачається, що остання визнала наявність заборгованості перед позивачем в сумі 341 583,55 грн. із відсотками, передбаченими умовами договору від 13 лютого 2013 року, а тому строк позовної давності закінчується відповідно 18 вересня 2020 року. КС "Антея" звернулася з позовом до суду 20 лютого 2018 року (а.с.80-86,118).

Відповідач в судове засідання не з`явилася, направила заяву про слухання справи у її відсутність, проти позовних вимог позивача заперечувала. В підготовче засідання направила відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що укладені між нею та позивачем кредитні договори підлягають визнанню недійсними через невідповідність їх ЗУ "Про кредитні спілки" та ЗУ "Про ліцензування діяльності фінансових установ", а саме кредитна спілка є неприбутковою організацію, кредити надає за рахунок капіталу кредитної спілки, не перевищуючи 20 % від капіталу одному члену спілки, а тому така діяльність ліцензуванню не підлягає. Також зазначила, що відповідно до кредитних договорів було незаконно збільшено відсоткову ставку з 60% до 70%, яка можлива лише у разі істотної зміни обставин та просила застосувати строк позовної давності, який сплив 15 лютого 2017 року (а.с.72-74,120-122).

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, згідно ч.2 ст.247 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши обставини, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, дійшов наступного.

13 лютого 2013 року між позивачем та відповідачем було укладено Генеральний договір на здійснення кредитних операцій № 010/КЛ-13/001, за яким позивач зобов`язався здійснювати на користь відповідача кредитні операції із загальним лімітом 323 000,00 грн., зі строком ліміту до 15 лютого 2014 року, з платою за користування кредитом у розмірі 60 % річних та цільовим призначенням - для закупівлі сільгосптехніки (а.с.4-8).

На виконання вказаного Генерального договору, 13, 14 та 15 лютого 2013 року між позивачем та відповідачем були укладені кредитні договори: № 013/КФ-13/017 на суму 100 000,00 грн.; № 013/КФ-13/018 на суму 100 000,00 грн.; № 013/КФ-13/019 на суму 123 000,00 грн.. Строк повернення коштів за даними договорами становив 13-15 лютого 2014 року, а відсоткова ставка - 60 % (а.с.11-12,15-16,19-20).

19 червня 2013 року між сторонами було укладено додатковий договір № 010/КЛ-13/001/001 до Генерального кредитного договору від 13 лютого 2013 року, за яким сторони дійшли згоди про внесення змін стосовно відсоткової ставки за користування кредитом, яка з дня укладання додаткового договору становить 70 % (а.с.9).

Аналогічні додаткові договори, стосовно збільшення відсоткової ставки за договором, 19 та 20 червня 2013 року були укладені між сторонами і до вказаних кредитних договорів від 13, 14 та 15 лютого 2013 року (а.с.14,18,22).

13 лютого 2014 року між позивачем та відповідачем було укладено додатковий договір № 010/КЛ-13/001/002 до Генерального кредитного договору від 13 лютого 2013 року, за яким сторони дійшли згоди про внесення змін стосовно строку дії кредитного ліміту до 13 жовтня 2014 року, а інші умови договору залишили без змін (а.с.10).

Оскільки відповідачем не були дотримані умови генерального договору, на її адресу були направлені вимоги про повернення боргу від 07 березня 2014 року та 01 лютого 2016 року, надавши можливість добровільно сплатити заборгованість (а.с.27,28).

18 вересня 2015 року відповідач звернулася до позивача із заявою № 133, в якій визнала наявність заборгованості перед кредитною спілкою "Антея" в сумі 341583,55 грн. із відсотками передбаченими умовами генерального договору та зобов`язалася сплатити борг до 01 листопада 2015 року (а.с.124).

Однак вказаних зобов`язань відповідачка не виконала.

Станом на 25 січня 2018 року їй нараховано заборгованість за вказаним кредитним договором, в розмірі 1 084 937,43 грн., з яких: 323000,00 грн. - заборгованість за кредитом; 761937,43 грн. - заборгованість за відсотками (а.с.24-26).

Суму заборгованості перед позивачем відповідач в добровільному порядку не сплачує.

Суд вважає, що між сторонами мають місце цивільно-правові відносини із зобов`язального права по кредитному договору.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ч.1 ст.530, ст.610 та ч.1 ст.612 ЦК України для належного виконання зобов`язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Згідно ч.1 ст.1054 зазначеного Кодексу за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язуються надати грошові кошти позичальникові в розмірі та на умовах встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За вимогами ст.536 ЦК Україниза користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, а розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 1048та ч.1 ст. 1054 ЦК Україникредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.

Згідно ст.599 ЦК Українизобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, а згідно ч.4 ст.631 ЦК Українизакінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Таким чином, враховуючи, що відповідач порушила умови генерального договору та договорів до нього, не в повному обсязі розраховувалася з позивачем за кредитом, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Частина 1 ст.81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як підставу для відмови у задоволенні позову, відповідач просила застосувати строки позовної давності.

Однак, стаття 256 ЦК України передбачає, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно статей 257, 259 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки та може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Пунктом 8.5 Генерального договору на здійснення кредитних операцій № 010/КЛ-13/001/002 від 13 лютого 2014 року, за погодженням сторін встановлена спеціальна позовна давність у п`ять років до всіх правовідносин, пов`язаних з укладанням і виконанням вказаного договору.

Відповідно до ч.1 ст.264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність встановлена законом може бути збільшена за домовленістю сторін (ч.1 ст.259 ЦК України).

Заявою відповідача від 18 вересня 2015 року про визнання заборгованості перед позивачем в сумі 341 583,55 грн. із відсотками, перебіг позовної давності перервався та відповідно закінчується 18 вересня 2020 року. З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду з позовною заявою про захист свого порушеного права 20 лютого 2018 року, а тому підстав для застосування судом строку позовної давності не вбачається.

Крім того, як підставу для відмови в задоволенні позову, відповідач зазначає занадто високу відсоткову ставку за договором, в розмірі 70 %, що є порушенням ст.1 ЗУ "Про кредитні спілки" та відсутність у позивача ліцензії по наданню фінансових послуг, що є порушенням ч.4 ст.8 ЗУ "Про кредитні спілки", в редакції на час укладення кредитних договорів. Однак, предметом розгляду даної справи є стягнення заборгованості за генеральним договором, а не визнання вказаного договору недійсним. В листопаді 2018 року відповідач зверталася до Березнегуватського районного суду Миколаївської області з позовом про визнання вказаного кредитного договору недійсним, однак постановою Миколаївського апеляційного суду від 17 жовтня 2019 року, в задоволенні позовної заяви їй було відмовлено (а.с.125-128).

За такого, підстав для відмови позивачу в задоволенні позову судом не вбачається.

Відповідно до ст.141 ЦПК України суд покладає на відповідача обов`язок по відшкодуванню позивачу витрат на оплату судового збору.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву кредитної спілки "Антея" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за генеральним договором на здійснення кредитних операцій, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , індивідуальний податковий номер НОМЕР_1 , на користь кредитної спілки "Антея", заборгованість за генеральним договором на здійснення кредитних операцій № 010/КЛ-13/001 від 13 лютого 2013 року та укладеними в його рамках кредитними договорами № 013/КФ-13/017 від 13 лютого 2013 року, № 013/КФ-13/018 від 14 лютого 2013 року та № 013/КФ-13/019 від 15 лютого 2013 року, станом на 25 січня 2018 року, в розмірі 1 084 937,43 (один мільйон вісімдесят чотири тисячі дев`ятсот тридцять сім грн. 43 коп.) грн. , яка складається з: 323000,00 грн. - заборгованість за кредитом, 761937,43 грн. - заборгованість за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 , індивідуальний податковий номер НОМЕР_1 , на користь кредитної спілки "Антея", витрати по сплаті судового збору, в розмірі 16 274,06 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги, у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони:

Позивач: кредитна спілка "Антея", місце знаходження: 54030, вул. Спаська, 19 м. Миколаїв, код ЄДРПОУ 37969436;

Відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Березнегуватським РВ УМВС України в Миколаївській області 11 квітня 1996 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 .

Суддя С. А. Луста