Постанова

від 29.10.2019 по справі 148/1629/19

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 148/1629/19

Провадження № 22-ц/801/2158/2019

Категорія: 26

Головуючий у суді 1-ї інстанції Ковганич С. В.

Доповідач:Міхасішин І. В.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2019 рокуСправа № 148/1629/19м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ:

головуючого: Міхасішина І.В.,

суддів: Войтка Ю.Б., Стадника І.М.,

за участю секретаря судового засідання: Безрученко Н.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу № 148/1629/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Тульчинського районного суду Вінницької області від 03 вересня 2019 року про забезпечення позову, постановлену у складі судді Ковганича С.В.,

встановив:

В серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , який обґрунтовував тим, що відповідачем не було виконано зобов`язання щодо повернення грошових коштів та нарахованих процентів за договором позики від 10 січня 2016 року на підставі чого просив стягнути на свою користь 1 773 025, 90 грн заборгованості та 3% річних, що станом на день звернення з позовом еквівалентно 70 526, 09 доларів США.

Разом з позовом ОСОБА_1 було подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача, доводи якої обґрунтовані тим, що невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до того, що за час розгляду судового спору відповідач може відчужити вказане майно.

Просив накласти арешт на транспортний засіб Mitsubishi Pajero Sport, номер кузову (Vin номер НОМЕР_1 НОМЕР_2 , легковий універсал-В, 2014 року випуску;

- транспортний засіб ВАЗ 21213, номер кузову ( НОМЕР_3 номер) НОМЕР_4 , легковий універсал-В, 2002 року випуску;

- транспортний засіб ВАЗ 213100, номер кузову (Vin номер) НОМЕР_5 , легковий універсал-В, 2011 року випуску;

- вантажний самоскид САЗ 3507, номер кузову (Vin номер) НОМЕР_6 , легковий універсал-В, 1990 року випуску;

- земельну ділянку, площею 1,4883 га, кадастровий номер 0524387200:01:003:0012, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Юрківської сільської ради Тульчинського району Вінницької області;

- земельну ділянку, площею 1,3101 га, кадастровий номер 0524387200:01:003:0013, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Юрківської сільської ради Тульчинського району Вінницької області;

- земельну ділянку, площею 1,4855 га, кадастровий номер 0524387200:01:002:0563, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Юрківської сільської ради Тульчинського району Вінницької області;

- земельну ділянку, площею 1,4884 га, кадастровий номер 0524387200:01:003:0011, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Юрківської сільської ради Тульчинського району Вінницької області.

Загальна вартість майна складає близько 55 000 дол США, що співмірно із розміром боргу, який є предметом спору.

Ухвалою Тульчинського районного суду Вінницької області від 03 вересня 2019 року заяву задоволено.

В порядку забезпечення позову накладено арешт на:

- транспортний засіб Mitsubishi Pajero Sport, номер кузову (Vin номер) НОМЕР_2 , легковий універсал-В, 2014 року випуску;

- транспортний засіб ВАЗ 21213, номер кузову ( НОМЕР_3 номер) НОМЕР_4 , легковий універсал-В, 2002 року випуску;

- транспортний засіб ВАЗ 213100, номер кузову ( НОМЕР_3 номер) НОМЕР_5 , легковий універсал-В, 2011 року випуску;

- вантажний самоскид САЗ 3507, номер кузову (Vin номер) НОМЕР_6 , легковий універсал-В, 1990 року випуску;

- земельну ділянку, площею 1,4883 га, кадастровий номер 0524387200:01:003:0012, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Юрківської сільської ради Тульчинського району Вінницької області;

- земельну ділянку, площею 1,3101 га, кадастровий номер 0524387200:01:003:0013, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Юрківської сільської ради Тульчинського району Вінницької області;

- земельну ділянку, площею 1,4855 га, кадастровий номер 0524387200:01:002:0563, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Юрківської сільської ради Тульчинського району Вінницької області;

- земельну ділянку, площею 1,4884 га, кадастровий номер 0524387200:01:003:0011, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Юрківської сільської ради Тульчинського району Вінницької області.

Задовольняючи заяву, суд першої інстанції виходив з доведеності належності об`єктів рухомого та нерухомого майна, на яке просив накласти арешт позивач, ОСОБА_2 , існування між сторонами дійсного спору щодо виконання договору позики та реальної загрози істотного ускладнення чи унеможливлення виконання судового рішення у випадку задоволення позову, відповідності заходів забезпечення предмету позовних вимог.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову скасувати та постановити нову про відмову у задоволенні заяви, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушення норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права.

За доводами апеляційної скарги, судом першої інстанції не враховано співмірність при вжитті заходів забезпечення позову, оскільки заявником не надано доказів на підтвердження вартості арештованого майна; не застосовано п.п. б п. 15 розд. Х Перехідних положень ЗК України, якою встановлено мораторій на відчуження і зміну цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; не вирішено питання про зустрічне забезпечення з підстав, що ОСОБА_1 не має постійного місця проживання, що встановлено рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 20 січня 2016 року у справі № 127/20881/15-ц, а також не доведено наявність у позивача будь-якого майна, що знаходиться на території України в розмірі достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову у випадку відмови у позові; не взято до уваги обґрунтування фактичних підстав для забезпечення позову у зв`язку з безпідставністю такого позову.

У відзиві на апеляційну скаргу, поданому та підписаному адвокатом Коротею Р.О., Момот В.М. проти вимог апеляційної скарги заперечив. Просив скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

Зазначав, що підстави для обов`язкового застосування судом зустрічного забезпечення відсутні, оскільки ОСОБА_1 має зареєстроване місце проживання в Україні за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується відміткою в паспорті позивача, докази вартості майна були додані до заяви про забезпечення позову, а посилання на норми ЗК України є вибірковим та безпідставним.

В судовому засіданні представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 вимоги апеляційної скарги підтримав, з підстав, заявлених в ній, просив скаргу задовольнити.

Представник ОСОБА_1 - адвокат Коротя Р.О., який брав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, проти апеляційної скарги заперечив, підтримав доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу.

Колегія суддів, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в справі.

Забезпечення позову по суті є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з частинами першою та другою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Отже, умовою застосування забезпечення позову, як сукупності процесуальних дій, є обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Такі заходи гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Отже, застосовуючи заходи забезпечення позову, суди повинні перевірити відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Як встановлено судом між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 дійсно виник спір щодо повернення заборгованості, нарахованих процентів та штрафних санкцій за договором позики від 10.01.2016 року в розмірі 1 773 025, 90 грн.

Згідно з повідомленням Головного сервісного центру МВС від 02.08.2019 №31/640аз (а.с.11) та інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 14.08.2019 №177438461 (а.с.12-27), транспортні засоби та земельні ділянки, на які просить накласти арешт позивач, належать відповідачу ОСОБА_2

Позивачем до заяви про забезпечення позову додані витяги з інтернет ресурсу ІНФОРМАЦІЯ_1 , та Auto ІНФОРМАЦІЯ_2 ria ІНФОРМАЦІЯ_1 , на яких розміщені пропозиції щодо купівлі-продажу транспортних засобів, аналогічних тим, які належні ОСОБА_2 та земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 1, 44 га на території Вінницької області, на яких зазначена вартість таких об`єктів нерухомого та рухомого майна, з яких виходив позивач, обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову та визначаючи співмірність заявленим вимогам (а.с. 28-30).

Водночас обов`язкового з`ясування при вжитті заходів забезпечення позову вартості майна, на яке судом накладається (в порядку вжиття таких заходів) арешт, процесуальним законом не передбачено.

Такого правового висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 19 лютого 2019 року у справі № 911/1695/18.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Доводи про незаконність ухвали, оскільки суд не вирішив питання про зустрічне забезпечення, є необґрунтованими з огляду на таке.

Відповідно до частин першої, другої, пункту 1 частини третьої, частини шостої статті 154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову. Суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові. Питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову. Якщо клопотання про зустрічне забезпечення подане після застосування судом заходів забезпечення позову, питання зустрічного забезпечення вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання.

Таким чином, заявник не позбавлений права подати клопотання про зустрічне забезпечення після застосування судом заходів забезпечення позову. Відсутність зустрічного забезпечення на час подання заяви про забезпечення позову, не є перешкодою для забезпечення позову, якщо для цього існують правові підстави. Натомість ненадання зустрічного забезпечення на вимогу суду є підставою для скасування ухвали про забезпечення позову.

Також суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення за наявності одночасно таких підстав: 1) якщо позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України; 2) якщо позивач не має майна, що знаходиться на території України.

Заявник не надав доказів існування зазначених підстав.

Так, згідно з відміткою у паспорті гр. ОСОБА_1 , зареєстрованим місцем проживання позивача є АДРЕСА_1 (а.с.97).

Посилання відповідача на рішення Апеляційного суду Вінницької області від 20 січня 2016 року у справі № 127/20881/15-ц є безпідставним, оскільки даним рішенням обставини, що ОСОБА_1 не має зареєстрованого місця проживання не встановлені.

З огляду на те, що ОСОБА_1 має зареєстроване місце проживання в Україні, питання щодо наявності на території України належного йому майна не підлягає до з`ясування.

Також не приймаються до уваги доводи апеляційної скарги про те, що всупереч п.п. б п. 15 розд. Х Перехідних положень ЗК України судом накладено арешт на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Так, згідно з даною нормою до набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2020 року, не допускається купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну (міни) відповідно до частини другої статті 37 -1 цього Кодексу земельної ділянки на іншу земельну ділянку з однаковою нормативною грошовою оцінкою або різниця між нормативними грошовими оцінками яких становить не більше 10 відсотків та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб, а також крім зміни цільового призначення (використання) земельних ділянок з метою їх надання інвесторам - учасникам угод про розподіл продукції для здійснення діяльності за такими угодами.

Купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами а та б цього пункту, запроваджується за умови набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2020 року, в порядку, визначеному цим Законом.

Поняття мораторій у цивільному законодавстві визначається як відстрочення виконання зобов`язання (п.2 ч.1 ст. 263 ЦК України).

Отже, мораторій є відстроченням виконання зобов`язання, а не звільненням від його виконання. Відтак мораторій на купівлю-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміну цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва не позбавляє кредитора права на звернення стягнення на земельну ділянку у випадку невиконання боржником зобов`язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати зазначене майно.

Як роз`яснено в п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову від 22.12.2006 N 9 заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.

Встановивши, що метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, та врахувавши, що вказаний спосіб забезпечення є адекватним захистом для попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність забезпечення позову у визначений позивачем спосіб.

Ухвала суду є законною та обґрунтованою, постановленою з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для скасування чи зміни оскаржуваної ухвали.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд ,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Тульчинського районного суду Вінницької області від 03 вересня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 01 листопада 2019 року.

Головуючий І.В. Міхасішин

Судді: Ю.Б. Войтко

І.М. Стадник