Рішення

від 01.11.2019 по справі 280/2114/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01 листопада 2019 року (14 год.45 хв.)Справа № 280/2114/19 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Калашник Ю.В., секретар судового засідання Поліщук Я.В., розглянув за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Максстрой Плюс (70502, Запорізька область, м.Оріхів, вул. Овчаренка, буд. 2 О, код ЄДРПОУ 39767552) до Головного управління Держпраці у Запорізькій області (69032, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 25, код ЄДРПОУ 39833546) про скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

07.05.2019 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Максстрой Плюс (далі - позивач або ТОВ Максстрой Плюс ) до Головного управління Держпраці у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить скасувати постанову про накладення штрафу від 09.04.2019 №ЗП1167/578/АВ/П/ТД-1ФС.

На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що під час інспекційного відвідування ТОВ Максстрой Плюс встановлено, що директором ТОВ Максстрой Плюс Душило Є.О. укладено цивільно-правові угоди від 01.10.2018 №18, від 01.11.2018, від 03.12.2018 № 27, від 02.01.2019 № 02, від 01.02.2019 № 6 з гр. ОСОБА_2 ; цивільно-правові угоди від 18.07.2018 № 4, від 01.08.2018 № 9, від 03.09.2018 № 12, від 01.10.2018 № 16, від 01.11.2018 № 21, від 03.12.2018 № 26 з гр. ОСОБА_3 ; та цивільно-правові угоди від 01.08.2018 № 10, від 03.09.2018 № 13, від 01.10.2018 № 17, від 01.11.2018 № 20, від 03.12.2018 № 25 з гр. ОСОБА_4 з порушенням ч.3 ст. 24 КЗпП України. З такими висновками позивач не погоджується, оскільки фізичні особи, що виконують певні завдання за цивільно-правовим договором не включаються до штатного розпису підприємства. Вони не мають права на відпустку, якщо це додатково не передбачено. Фізичним особам за цивільно-правовим договором не проводиться доплата за святковий чи понаднормовий робочий час, їм не оплачується допомога за листками непрацездатності, адже заробіток у період хвороби вони зберігають. З огляду на викладене, громадяни ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не є штатними працівниками позивача, цивільно-правові договори укладено в письмовій формі, після закінчення дії таких договорів не було їх подовжено, вакантних посад за характером і обсягом наданих послуг гр. ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на підприємстві позивача не має, накази чи розпорядження про прийняття на роботу підприємство не видавало, та оплата праці здійснювалася за результат та процес. До того ж, будь-яких законодавчих обмежень щодо укладання цивільно-правових договорів у цивільному законодавстві не передбачено. З огляду на викладене, ТОВ Максстрой Плюс не порушувало приписи ч. 1 ст. 24 КЗпП України, атому відсутні підстави застосування штрафної санкції передбаченою абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України. Викладене свідчить про безпідставність висновків ГУ Держпраці у Запорізькій області щодо порушення ТОВ Максстрой Плюс приписів ч. 1 ст. 24 КЗпП України, що вказує на протиправність винесеної відповідачем постанови про накладення штрафу уповноваженими особами №ЗП/1167/578/АВ/П/ТД-1ФС від 09 квітня 2019 року на підставі абз 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України на ТОВ Максстрой Плюс у розмірі 375570,00 грн. З урахуванням вищезазначеного просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою суду від 30.05.2019 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання на 25.06.2019.

18.06.2019 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позов (вх. №24722), в якому представник відповідача позовні вимоги не визнає, зокрема зазначає, що під час інспекційного відвідування позивача встановлено, що три особи були допущені до роботи без укладення трудового договору, а саме: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Так, відповідно до умов укладених договорів, вказується не вид робіт, які мають бути виконані, а певна технічна професія. При цьому, не вказується кінцевий результат наданих послуг із зазначенням кількісних та якісних показників, не визначено чіткого обсягу робіт, які мають бути виконані. Договори укладались декілька разів поспіль, кожного місяця, напротязі 2018-2019 років на виконання одних і тих самих робіт, а виплата здійснювалась у кінці кожного місяця. Вказані у договорах роботи не мали на меті кінцевого результату, а навпаки мали систематичний характер. Звертає увагу суду, що у договорах, що укладалися між позивачем та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 неодноразово зазначається про те, що договори укладені згідно направлення на працевлаштування від Оріхівського РЦЗ. Так, до державної служби зайнятості за сприянням у працевлаштуванні можуть звертатись усі незайняті громадяни, які бажають працювати, а також зайняті громадяни, які бажають змінити місце роботи, працевлаштуватися за сумісництвом чи у вільний від навчання час. Разом з цим, звертає увагу суду також на той факт, що позивачем при складанні розрахункових відомостей нарахування заробітної плати працівників ТОВ Максстрой Плюс за липень 2018 року, серпень 2018 року, вересень 2018 року, жовтень 2018 року, листопад 2018 року, грудень 2018 року, січень 2019 року, лютий 2019 року зазначено у таких відомостях тих осіб, з якими укладено цивільно-правові договори. Більш того, цих осіб у вищезазначених відомостях позначено як таких, що є постійними робітниками підприємства. При цьому із цих же відомостей вбачається, що позивачем вівся облік відпрацьованого даними особами часу (днів та годин). Таким чином, ГУ Держпраці у Запорізькій області, діяло на підставі, межах повноважень та у спосіб, що прямо передбачений законодавством України. Прийняте рішення є законним, обґрунтованим та відповідає вимогам закону. З урахуванням вищезазначеного просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

25.06.2019 у підготовчому засіданні оголошено перерву до 22.07.2019.

Ухвалою суду від 22.07.2019 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено розгляд справи до 21.08.2019.

Протокольною ухвалою суду від 21.08.2019 закрито підготовче провадження та призначений судовий розгляд справи по суті на 09.09.2019.

Ухвалою суду від 09.09.2019 провадження у справі зупинено до 15.10.2019.

Ухвалою суду від 23.09.2019 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Максстрой Плюс зупинено стягнення на підставі виконавчого документа - постанови Головного управління Держпраці у Запорізькій області від 09.04.2019 №ЗП1167/578/АВ/П/ТД-1ФС про накладення штрафу.

Ухвалою суду від 15.10.2019 провадження у справі поновлено.

15.10.2019 у судовому засіданні оголошено перерву до 23.10.2019.

23.10.2019 до суду від представника позивача надійшла заява про зупинення провадження у справі, у зв`язку із перебуванням представника позивача у судовому засіданні у Запорізькому апеляційному суді та неможливістю прибути до суду.

23.10.2019 до суду від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження. Проти зупинення провадження у справі заперечує, оскільки не вбачає підстав для його зупинення.

Суд не вбачає підстав для зупинення провадження у справі, оскільки такої підстави як зазначає представник позивача у своїй заяві приписи статті 236 КАС України не містять.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 КАС України, суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Суд, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

ТОВ Максстрой Плюс (код ЄДРПОУ 39767552) є юридичною особою, яка зареєстрована 27.04.2015 (номер запису: 10911020000001127). Види діяльності: Код КВЕД 41.20 Будвництво житлових і нежитлових будівель.

У період з 15.03.2019 по 18.03.2019, інспектором праці ГУ Держпраці у Запорізькій області Гайдук О.П., проведено інспекційне відвідування ТОВ Максстрой Плюс (код ЄДРПОУ 39767552), за результатами якого складено Акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю № ЗП1167/578/АВ від 18.03.2019 (а.с.9-14).

Як зафіксовано в акті, під час інспекційного відвідування виявлені такі порушення законодавства, зокрема: ч. 3 ст. 24 КЗпП України, а саме: директором ТОВ Максстрой Плюс Душило Є.О. укладено цивільно-правові угоди від 01.10.2018 по 31.10.2018 №18, від 01.11.2018, від 03.12.2018 № 27, від 02.01.2019 № 02, від 01.02.2019 № 6 з гр. ОСОБА_2 , цивільно-правові угоди від 18.07.2018 № 4, від 01.08.2018 № 9, від 03.09.2018 № 12, від 01.10.2018 № 16, від 01.11.2018 № 21, від 03.12.2018 № 26 з гр. ОСОБА_3 ; та цивільно-правові угоди від 01.08.2018 № 10, від 03.09.2018 № 13, від 01.10.2018 № 17, від 01.11.2018 № 20, від 03.12.2018 № 25 з гр. ОСОБА_4 .

У вказаних цивільно-правових угодах наявні ознаки трудових відносин, а саме:

- як вбачається із п. 1.1 предметом цивільної угоди є трудова функція, яка передбачає виконання робіт за посадами (професіями);

- у пункті 3.1 зазначено про те, що сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання покладених на них зобов`язань, що свідчить про покладення на працівників матеріальної відповідальності як на особу, що пов`язана з трудовими обов`язками відповідно до ст. 130 КЗпП. Винагорода за цивільно-правовими угодами один раз на місяць. Відповідно до наданих Актів прийому наданих послуг, роботу виконано якісно і у повному обсязі, але не за конкретний вид роботи. Оплата здійснюється періодично за місяць виконаної роботи, що зазвичай буває по трудовому договору.

Таким чином, у цивільно-правових угодах з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 наявні фактично трудові відносини, що передбачені ст. 23, ст. 130 КЗпП.

В порушення частини 3 статті 24 КЗпП України трудові договори (оформлені наказом) із ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не укладалися та повідомлення до органів фіскальної служби не подавалися.

Директор ТОВ Максстрой Плюс був ознайомлений з актом перевірки, про що у акті міститься відповідний запис.

09.04.2019 Першим заступником начальника прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ЗП1167/578/АВ/П/ТД-1ФС, якою на позивача відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України накладено штраф у розмірі 375570 грн. (а.с.15-16).

Вважаючи прийняту відповідачем постанову про накладення штрафу протиправною, позивач звернувся до суду із даним позовом про її скасування.

Проаналізувавши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 259 Кодексу законів про працю України, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Державна служба України з питань праці є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб (пункт 1 затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96 Положення про Державну службу України з питань праці (далі - Положення № 96).

Згідно з підпунктом 6 пункту 4 вказаного Положення № 96 Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Пунктом 7 Положення № 96 передбачено, що Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначені Законом України від 05.04.2007 № 877-V Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (далі - Закон № 877-V).

Згідно зі статтею 1 вказаного Закону № 877-V, державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища. Заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.

Частиною третьою статті 6 Закону № 877-V передбачено, що суб`єкт господарювання повинен ознайомитися з підставою проведення позапланового заходу з наданням йому копії відповідного посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

Згідно з частиною п`ятою статті 7 Закону № 877-V, перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов`язані пред`явити керівнику суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу або уповноваженій ним особі (фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі) посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб`єкту господарювання копію посвідчення (направлення).

Посадова особа органу державного нагляду (контролю) без посвідчення (направлення) на здійснення заходу та службового посвідчення не має права здійснювати державний нагляд (контроль) суб`єкта господарювання. Суб`єкт господарювання має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходу, якщо вони не пред`явили документів, передбачених цією статтею.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295 затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування) (надалі - Порядок № 295).

У відповідності до приписів пунктів 2, 3 Порядку № 295, державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці. Інспекторами праці є посадові особи Держпраці та її територіальних органів, виконавчих органів рад (далі - органи контролю), посадовими обов`язками яких передбачено повноваження щодо здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - контрольні повноваження). Контрольні повноваження інспектора праці підтверджується службовим посвідченням встановленої Мінсоцполітики форми, що видається Держпраці.

Відповідно до пунктів 16, 17 Порядку № 295, у разі створення об`єктом відвідування перешкод у діяльності інспектора праці (відмова у допуску до проведення відвідування (ненадання інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування; перешкода в реалізації інших прав, передбачених пунктом 11 цього Порядку), відсутності об`єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, інших документах, що стали підставою для проведення відвідування), відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, складається акт про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування із зазначенням відповідних причин, який за можливості підписується керівником об`єкта відвідування або іншою уповноваженою особою. Копія акта, зазначеного у пункті 16 цього Порядку, надсилається органам, яким підпорядкований об`єкт відвідування (за наявності), для вжиття заходів з усунення перешкод і забезпечення присутності об`єкта відвідування за своїм місцезнаходженням.

Згідно з підпунктом 54 пункту 4 Положення № 96, Держпраці відповідно до покладених на неї завдань накладає у випадках, передбачених законом, штрафи за порушення законодавства, невиконання розпоряджень посадових осіб Держпраці.

Статтею 265 КЗпП України передбачена відповідальність за порушення законодавства про працю.

Так, відповідно до частини другої вказаної статті КЗпП, юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення; порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення; недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення; недотримання встановлених законом гарантій та пільг працівникам, які залучаються до виконання обов`язків, передбачених законами України Про військовий обов`язок і військову службу , Про альтернативну (невійськову) службу , Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію , - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення; недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення; вчинення дій, передбачених абзацом шостим цієї частини, при проведенні перевірки з питань виявлення порушень, зазначених в абзаці другому цієї частини, - у стократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення; порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим - сьомим цієї частини, - у розмірі мінімальної заробітної плати.

Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини. Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників.

Відповідно до ст. 21 КЗпП України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

А у цивільно-правових відносинах діє принцип свободи договору, тобто сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Натомість, у цивільно-правових відносинах діє принцип свободи договору, тобто сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При цьому, Верховний Суд України у постанові від 04.07.2018 у справі №820/1432/17 висловив позицію, що фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи з відома роботодавця.

Нормами ст. 24 КзпП України встановлено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання такої форми є обов`язковим: при організованому наборі працівників; при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; при укладенні контракту; у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; при укладенні трудового договору з неповнолітнім (ст. 187 цього Кодексу); при укладенні трудового договору з фізичною особою; в інших випадках, передбачених законодавством України.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Натомість, цивільно-правовий договір - це угода між сторонами: громадянином і організацією (підприємством, тощо) на виконання першим певної роботи (а саме: договір підряду, договір про надання послуг тощо), предметом якого є надання певного результату праці.

Згідно із ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Основною ознакою, що відрізняє цивільно-правові відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

Тобто, предметом цивільно-правових договорів є результат праці, який підлягає вимірюванню у конкретних фізичних величинах, а не процес роботи.

Як встановлено судом, підставою для винесення спірної постанови слугувало те, що ТОВ Максстрой Плюс порушено норми частини третьої статті 24 КЗпП України, а саме зафіксовано факт допущення працівників - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до роботи без укладення трудового договору та повідомлення оргінів фіскальної служби про прийняття працівників на роботу.

Так, судом встановлено що ТОВ Максстрой Плюс з фізичними особами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено цивільно-правові договори від 01.10.2018 по 31.10.2018 №18, від 01.11.2018, від 03.12.2018 № 27, від 02.01.2019 № 02, від 01.02.2019 № 6, від 18.07.2018 № 4, від 01.08.2018 № 9, від 03.09.2018 № 12, від 01.10.2018 № 16, від 01.11.2018 № 21, від 03.12.2018 № 26, від 01.08.2018 № 10, від 03.09.2018 № 13, від 01.10.2018 № 17, від 01.11.2018 № 20, від 03.12.2018 № 25 (а.с.33, 35, 37, 39, 41, 43,45, 47, 49, 51, 53, 55, 57, 59, 61, 63).

Дослідивши вищенаведені документи, суд дійшов висновку, що предметом укладених договорів позивача з фізичними особами є процес праці, а не її кінцевий результат. Фізичні особи повинні були виконувати систематично певні трудові функції на підприємстві відповідно до визначеного виду виконуваної роботи а саме: виконання роботи маляра-штукатура, виконроба, комірника, у встановлений строк. При цьому, в укладених договорах не визначається обсяг виконуваної роботи, а обумовлюється у вигляді зобов`язання виконувати роботи (надавати послуги).

Разом з цим, договори укладені згідно направлення на працевлаштування від Оріхівського РЦЗ.

Як в самих договорах, так і в актах здавання-приймання не зазначено, який конкретно результат роботи повинен передати виконавець замовнику, не визначено переліку завдань роботи, її обсягу, кількості, одиниць виміру тощо.

Надані позивачем акти здавання-приймання виконаних робіт взагалі не містять виду та обсягів наданих послуг (виконаних робіт), наявний лише висновок про те, що роботи, згідно з цивільно-правовим договором виконано якісно та у повному обсязі.

Разом з цим, винагорода за виконану роботу нараховується у розрахункових відомостях нарахування заробітної плати та виплачується один раз на місяць. Так, у відомостях видачі заробітної плати № 8 від 07.08.2018, № 9 від 07.09.2018, № 10 від 1 від 02.10.2018, №13 від 08.11.2018, № 15 від 28.12.2018, № 16 від 28.12.2018 та видаткових касових ордерах зазначено про видачу саме заробітної плати за відповідний місяць.

Також, з відомостей видачі заробітної плати вбачається, що ТОВ Максстрой Плюс вівся облік відпрацьованого часу (днів та годин) ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Таким чином, з огляду на предмет укладених договорів та поняття трудового договору, аргументи позивача про цивільно-правовий характер відносин між позивачем та фізичними особами, зазначеними у Акті інспекційного відвідування не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду даної справи.

Разом з цим, зазначені роботи відносяться за КВЕД до робіт постійного характеру ТОВ Максстрой Плюс , тобто їх можуть виконувати штатні працівники підприємства. Дозволи на виконання будівельних робіт фізичними особами, залученими підприємством за цивільно-правовими договорами у вказаних осіб відсутні.

Проаналізувавши зазначені обставини справи в їх сукупності, суд вважає правомірним висновок відповідача, що за цивільно-правовими договорами, які укладені між фізичними особами та позивачем, мають місце трудові відносини та в порушення ст. 24 КЗпП України, зазначені працівники фактично допущені до роботи без укладання трудового договору.

Таким чином, враховуючи специфіку роботи підприємства, ТОВ Максстрой Плюс фактично було допущено ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

В зв`язку з вищенаведеним, суд дійшов висновку про правомірність прийнятого відповідачем оскаржуваного рішення, що доводами позовної заяви та матеріалами справи не спростовується.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 та 2 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 , 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до ст. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, діяв у межах повноважень, наданих йому законодавством та довів правомірність прийнятого рішення, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судовий збір не підлягає відшкодуванню, оскільки в задоволенні позову було відмовлено.

Керуючись статтями 241, 243-246, 250 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Максстрой Плюс (70502, Запорізька область, м.Оріхів, вул. Овчаренка, буд. 2 О, код ЄДРПОУ 39767552) до Головного управління Держпраці у Запорізькій області (69032, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 25, код ЄДРПОУ 39833546) про скасування постанови, - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі протягом тридцяти днів, з дня його проголошення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 01.11.2019.

Суддя Ю.В. Калашник