Рішення

від 10.09.2019 по справі 500/1217/19

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/1217/19

10 вересня 2019 року м. Тернопіль Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючого судді Хрущ В.Л.,

розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Підволочиської районної державної адміністрації про визнання протиправними дій щодо відмови у наданні податкової соціальної пільги, скасування рішення про відмову у наданні податкової соціальної пільги та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Підволочиської районної державної адміністрації, в якому просив суд:

- визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Підволочиської районної державної адміністрації щодо відмови у наданні йому податкової соціальної пільги;

- скасувати рішення Управління праці та соціального захисту населення Підволочиської районної державної адміністрації про відмову у наданні податкової соціальної пільги;

- зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Підволочиської районної державної адміністрації нарахувати податкову соціальну пільгу з 01.01.2019 року.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що згідно Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги, - він є пільговиком, як "дитина війни" та "сільський медик на пенсії". Позивачу до 01.01.2019 року надавались пільги щодо оплати за житлово-комунальні послуги. Проте, Управлінням праці та соціального захисту населення Підволочиської районної державної адміністрації станом на 01.01.2019 року припинено нараховування позивачу податкової соціальної пільги, про що його було повідомлено листом №410/05 від 28.03.2019 року. Підставою для припинення нарахування податкової соціальної пільги стало те, що середньомісячний сукупний дохід сім`ї позивача з розрахунку на одну особу, у грудні 2018 року перевищив величину доходу, який дає право на призначення податкової соціальної пільги.

Ухвалою судді від 06.06.2019 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін. В наведеній ухвалі встановлено строк подання учасникам справи відзиву на позовну заяву та пояснень щодо позову.

У встановлений судом строк, від відповідача до суду надійшов відзив на адміністративний позов та клопотання про розгляд справи за відсутності відповідача, його представника. У відзиві на адміністративний позов наведені заперечення проти заявлених позовних вимог, які обґрунтовані тим, що станом на 01.01.2019 року розмір податкової соціальної пільги відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" та Податкового кодексу України зріс, та становить 2690,00 грн. Водночас, враховуючи те, що розмір пенсійної виплати позивача у грудні 2018 року становив 2699,20 грн., і відповідно, перевищує розмір податкової соціальної пільги (2690 грн.), тому з огляду на зазначене він як "дитина війни" та "сільський медик на пенсії", втратив право на отримання податкової соціальної пільги. Свої дії Управління праці та соціального захисту населення Підволочиської районної державної адміністрації вважає правомірними, вчиненими згідно норм чинного законодавства.

01.07.2019 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що сукупний дохід сім`ї позивача складається з його пенсії та пенсії дружини ОСОБА_2 , який за попередніх 6 місяців склав 27583,59 грн., відповідно, середньомісячний сукупний дохід сім`ї на місяць складає - 4597,26 грн., при цьому, середній дохід на одну особу дорівнює - 2298,63 грн., що являється меншим за встановлений поріг в розмірі 2690,00 грн. для отримання права на надання пільг. Також, зазначено, що дохід дружини позивача враховується у сукупний дохід сім`ї, як члена його сім`ї. З урахуванням вищенаведеного, просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

01.07.2019 року до суду від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності відповідача та його представника. У задоволені позовних вимог просять відмовити.

За наслідками розгляду матеріалів справи, суд дійшов висновку про неможливість ухвалення законного і обґрунтованого судового рішення без витребування від відповідача додаткових документів, які мають значення для розгляду даної справи та проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін, відтак ухвалою від 15.07.2019 року від відповідача витребувано додаткові документи та призначено у справі судове засідання на 07.08.2019 року.

30.07.2019 року до суду від Управління праці та соціального захисту населення Підволочиської районної державної адміністрації надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності відповідача та його представника. У задоволені позовних вимог просять відмовити.

05.08.2019 року від представника позивача до суду надійшла заяв про уточнення (зміну) позовних вимог, в якій позивач просить:

- визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Підволочиської районної державної адміністрації щодо відмови у наданні йому пільг на житлово-комунальні послуги, як "сільському медику на пенсії "відповідно до Основ законодавства про охорону здоров`я;

- скасувати рішення Управління праці та соціального захисту населення Підволочиської районної державної адміністрації про відмову у наданні пільг на житлово-комунальні послуги, як "сільському медику на пенсії " відповідно до Основ законодавства про охорону здоров`я;

- зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Підволочиської районної державної адміністрації відшкодувати йому пільги на житлово-комунальні послуги, як "сільському медику на пенсії" відповідно до Основ законодавства про охорону здоров`я з 01.01.2019 року.

Разом з тим, позивачем (представником) подано заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.

У судовому засіданні 07.08.2019 року, продовжено строки розгляду справи, повторно витребувано від відповідача додаткові документи та відкладено розгляд справи на 10.09.2019 року.

04.09.2019 року до суду від Управління праці та соціального захисту населення Підволочиської районної державної адміністрації надійшов відзив на позовну заяву, до якого додано додаткові документи. На обґрунтування заперечень щодо заявлених позовних вимог, зазначено, що громадяни, які віднесені до категорії пільговиків "дитина війни" та "сільський медик на пенсії", належні їм пільги розповсюджуються лише на самого пільговика. Разом з тим, управління наголошує на тому, що у справі ОСОБА_1 , у дохід сім`ї при визначені права на пільги на житлово - комунальні послуги не може враховуватись дохід дружини, оскільки вона не є членом сім`ї пільговика. Крім того, у відзиві відповідач просить розглядати справу без їх участі. У задоволені позовних вимог просять відмовити.

З огляду на положення частини 3 статті 194, частини 9 статті 205 та частини 4 статті 229 КАС України, зважаючи на належне повідомлення сторін про розгляд справи, та враховуючи відповідні клопотання сторін про розгляд справи без їх участі, - суд дійшов висновку про наявність підстав розгляду справи у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши письмові докази, які є в матеріалах адміністративної справи, за результати розгляду справи, судом встановлено наступні обставини.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є пенсіонером, та з 25.01.2006 року перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Підволочиської районної державної адміністрації, як дитина війни , а з 29.03.2007 року як сільський медик на пенсії .

При цьому, позивач був включений до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги.

Відповідно до пункту "ї" статті 77 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я" позивач має право на безоплатне користування житлом з освітленням і опаленням в межах норм, встановлених законодавством, тим, хто проживає і працює у сільській місцевості і селищах міського типу, а також пенсіонерам, які раніше працювали медичними та фармацевтичними працівниками і проживають у цих населених пунктах, надання пільг щодо сплати земельного податку, кредитування, обзаведення господарством і будівництва приватного житла, придбання автомототранспорту.

ОСОБА_1 звернувся до Управління праці та соціального захисту населення Підволочиської районної державної адміністрації з проханням надати йому пільги на житлово-комунальні послуги, на які він має право як "дитина війни" та "сільський медик на пенсії".

Проте, за наслідками розгляду даного прохання відповідачем відмовлено у наданні таких пільг, про що його було повідомлено листом №410/05 від 28.03.2019 року (арк.спр. 12).

Відмову у наданні позивачу вищевказаних пільг відповідач обґрунтував тим, що розмір виплати позивача, становить 2699,20 грн., що перевищує середньомісячний дохід сім`ї в розрахунку на одну особу, який дає йому право на отримання пільг (у 2019 році - 2690 грн).

Не погоджуючи із вищезазначеною відмовою позивач звернувся до суду із даним позовом, скориставшись правом на зміну позовних вимог.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з наступних положень чинного законодавства.

Згідно статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Факт того, що позивач являється, відповідно до даних Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, особою, яка має право на пільги, та був зареєстрований в даному реєстрі з 29.03.2007 року, як "сільський медик на пенсії", - відповідачем визнано та підтверджено у поданому відзиві на адміністративний позов.

Відповідно до пункту "ї" частини 1 статті 77 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я" передбачено, що медичні працівники мають право на безплатне користування житлом з освітленням і опаленням в межах норм, встановлених законодавством, тим, хто проживає і працює у сільській місцевості і селищах міського типу, а також пенсіонерам, які раніше працювали медичними та фармацевтичними працівниками і проживають у цих населених пунктах, надання пільг щодо сплати земельного податку, кредитування, обзаведення господарством і будівництва приватного житла, придбання автомототранспорту. Пільги на безплатне користування житлом з опаленням та освітленням, передбачені абзацом першим цього пункту, надаються за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу у порядку , визначеному Кабінетом Міністрів України.

Проаналізувавши наведені положення законодавства, суд дійшов висновку про те, що єдиною підставою надання сільським медикам на пенсії пільг, передбачених пунктом "ї" частини 1 статті 77 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я" є умова, що розмір середньомісячного сукупного доходу сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не повинен перевищувати величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу.

При цьому, наявність права на отримання таких пільг особами які мають право на пільги як "сільські медики на пенсії" для гарантії їх соціального захисту, законодавець - жодним чином не ставить в залежність із розміром середньомісячного доходу самого лише пільговика, а виходить - саме із розміру середньомісячного сукупного доходу сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців.

Аналогічна позиція законодавцем закріплена і в Порядоку надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім`ї затверджений постановою КМУ від 04.06.2015 року № 389 (далі - Порядок № 389) .

Відповідно до п.п. 1,2,3 Порядку № 389 передбачено, що він визначає механізм реалізації права на отримання пільг з оплати послуг за користування житлом (квартирна плата, плата за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), комунальних послуг (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, вивезення побутових відходів), паливом, скрапленим газом, телефоном, послуг із встановлення квартирних телефонів залежно від середньомісячного сукупного доходу сім`ї осіб, які мають право на пільги згідно із законодавчими актами, а також підтвердження права на інші види пільг, які надаються з урахуванням доходу (безоплатне одержання ліків, лікарських засобів, імунобіологічних препаратів, виробів медичного призначення, зубопротезування тощо) відповідно до законодавства.

Дія вказаного Порядку поширюється на осіб, які мають право на пільги за соціальною ознакою згідно із Основами законодавства України про охорону здоров`я (пенсіонери, які раніше працювали медичними і фармацевтичними працівниками у сільській місцевості та селищах міського типу і проживають у таких населених пунктах).

Пільги, зазначені у пункті 1 цього Порядку, надаються за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам за умови, що середньомісячний сукупний дохід сім`ї пільговика в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу.

Відповідно до підпункту 169.4.1 пункту 169.4 статті 169 Податкового кодексу України податкова соціальна пільга застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата (інші прирівняні до неї відповідно до законодавства виплати, компенсації та винагороди), якщо його розмір не перевищує суми, що дорівнює розміру місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 01 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 та округленого до найближчих 10 гривень.

Згідно статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" установлено з 1 січня 2019 року прожитковий мінімум для працездатних осіб на рівні 1921 гривні.

Отже, з 01 січня 2019 року пільги, передбачені пунктом "ї" частини 1 статті 77 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я" застосовується за умови, якщо середньомісячний сукупний дохід сім`ї пільговика в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує суму 2690 грн. (1921 грн. х 1,4). - тобто, розміру податкової соціальної пільги, визначеної згідно підпункту 169.4.1 пункту 169.4 статті 169 Податкового кодексу України

Згідно з п. 4 Порядку № 389 в редакції, зі змінами від 26.07.2018 року, передбачено, що до членів сім`ї пільговика під час надання пільг належать особи, на яких згідно із законодавчими актами, зазначеними у пункті 2 Порядку, поширюються пільги: дружина (чоловік); їх неповнолітні діти (до 18 років); неодружені повнолітні діти, визнані інвалідами з дитинства I та II групи або інвалідами I групи; непрацездатні батьки; особа, яка перебуває під опікою або піклуванням пільговика та проживає разом з ним.

До складу сім`ї ОСОБА_1 згідно довідки про склад, характеристику житла і послуги, якими користується пільговик №424 від 19.03.2019 року, входять: позивач та його дружина ОСОБА_2 (а. с. 11).

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України, Державного комітету статистики України, Державного комітет молодіжної політики, спорту і туризму України від 15.11.2001 р. №486/202/524/455/3370 затверджено Методику обчислення сукупного доходу сім`ї для всіх видів соціальної допомоги.

Відповідно до п.9 цієї Методики встановлено порядок обчислення доходу, а саме загальну суму сукупного доходу одержувачів допомоги, яка включає в себе суму всіх доходів кожної особи, яка враховується при наданні допомоги, визначених на підставі наданих документів за останні шість календарних місяців або два квартали, що передують місяцю звернення за призначенням соціальної допомоги, якщо інше не передбачене законодавством.

Сукупний дохід включає в себе як поточні щомісячні доходи в грошовій та натуральній формі осіб, які враховуються при наданні допомоги, так і доходи, які мають нерегулярний характер.

Середньомісячний сукупний дохід усіх осіб, які враховуються при наданні допомоги, провадиться шляхом ділення загальної суми сукупного доходу одержувачів допомоги на 6, якщо інше не передбачене законодавством.

Середній дохід на одну особу обчислюється шляхом ділення середньомісячного сукупного доходу всіх осіб, які враховуються при наданні допомоги, на кількість цих осіб.

Згідно довідок про доходи від 19.03.2019 року № 309 та № 307 дохід сім`ї складає лише пенсія ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Сукупний дохід сім`ї за попередніх 6 місяців складав 27583,59 грн., (11424,39 грн. + 16159,20 грн.).

Середньомісячний сукупний дохід сім`ї на місяць склав 4597,26 грн. (27583,59 грн./6 місяців).

Середній дохід на одну особу склав 2298,63 грн. (4597,26 грн./2).

Тобто, сукупний дохід сім`ї позивача в розрахунку на одну особу був меншим величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу у 2019 році, яка становить 2690,00 грн.

Відтак, позивач мав право на отримання пільг, передбачених пунктом "ї" частини 1 статті 77 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я".

Відтак, з урахуванням того, що позивач набув право на нарахування йому податкової соціальної пільги 01.01.2019 року, структурний підрозділ з питань соціального захисту населення зобов`язаний надати позивачу соціальну податкову пільгу, як особі, яка має право на пільги із моменту набуття такого права.

Крім того, суд звертає увагу на положення абзацу 3, яким було доповнено пункт 12 Порядку №389, та встановлено, що у разі зміни величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, структурний підрозділ з питань соціального захисту населення самостійно визначає право пільговика, до сукупного доходу сім`ї якого входять лише пенсії та соціальна допомога і сім`я якого складається лише з непрацездатних осіб, на отримання пільг відповідно до пункту 9 цього Порядку без звернення пільговика.

Однак, вказана норма - залишилась поза увагою відповідача, при вирішенні спірного питання відповідач не звернув уваги на те, що до сукупного доходу сім`ї позивача входять лише пенсії та соціальна допомога, а його сім`я складається лише з непрацездатних осіб.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням визначеного статтею 8 Конституції України принципу верховенства права та встановлених статтею 2 КАС України завдань суду як державної правозахисної інституції, суд дійшов висновку, що рішення Управління соціального захисту населення Підволочиської районної державної адміністрації про відмову позивачу в праві отримання пільг передбачених пунктом "ї" частини 1 статті 77 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я", викладене у листі про відсутність права на отримання пільг від 28.03.2019 року №410/05 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

Суд зазначає, що відповідач, не довів законність та обґрунтованість припинення надання позивачу пільг та надання відмови листом №410/05 від 28.03.2019 року.

Натомість позивач, на виконання вимог ч.1 ст.77 КАС України, довів обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.

Згідно ч.2 ст. 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

У статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначається, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Статтею 19 Конвенції передбачено, що для забезпечення дотримання Високими Договірними Сторонами, однією з яких є Україна, їхніх зобов`язань за Конвенцією та протоколами до неї, створюється Європейський суд з прав людини. Він функціонує на постійній основі. Статтею 46 Конвенції передбачено, що Високі Договірні Сторони зобов`язуються виконувати остаточні рішення Суду в будь-яких справах, у яких вони є сторонами.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, "ефективний засіб правого захисту" у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Розкриваючи критерій ефективності способу захисту порушеного права платника, Верховний Суд України у постанові від 16.09.2015 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Аскоп-Україна" до Південної митниці Міністерства доходів і зборів України, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів зазначив, що "спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення".

При розгляді даної справи судом не встановлено доказів прийняття Управлінням праці та соціального захисту населення Підволочиської районної державної адміністрації - рішення про відмову у наданні позивачу пільг на житлово-комунальні послуги, як "сільському медику на пенсії - в розумінні КАС України, яке б підлягало оцінці як окремий предмет оскарження.

Поряд з цим, висновок щодо необхідності відмови у наданні ОСОБА_1 вказаних пільг - викладений у листі про відсутність права на отримання пільг від 28.03.2019 року №410/05.

Відтак, суд приходить до переконання, що рішення, яке просить скасувати позивач, відповідачем не приймалось, а тому позовні вимоги в цій частині - не можуть бути задоволені.

Поряд з цим, визначаючись щодо дій Управління праці та соціального захисту населення Підволочиської районної державної адміністрації, які виразились саме у відмові у наданні ОСОБА_1 пільг на житлово-комунальні послуги, як "сільському медику на пенсії" відповідно до Основ законодавства про охорону здоров`я шляхом викладенння її у листі про відсутність права на отримання пільг від 28.03.2019 року №410/05, - суд вважає, що такі вимоги є сукупними та зазначає наступне.

Як вже було зазначено вище, - в ході розгляду справи судом встановлено, що позивач з 01.01.2019 року - не втратив права на раніше надані йому пільги, а тому такий висновок відповідача - був помилковим.

При цьому, суд зазначає, що лист Мінсоцполітики №1857/5/75-15 від 11.11.2015 року, який враховується Управлінням при вирішенні вказаного питання, та на який відповідач посилається у підтвердження своєї правової позиції, - не є джерелом права та не має преюдиційного значення в порівнянні із нормами Закону, які таке право на пільги визначають та не ставлять в залежність від розміру місячної виплати самого пільговика, яка не є тотожною поняттю розміру середньомісячного сукупного доходу сім`ї в розрахунку на одну особу за відповідний період - шість місяців.

Відтак, вказані посилання відповідача - судом не можуть бути прийняті до уваги.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що відмову Управління праці та соціального захисту населення Підволочиської районної державної адміністрації у наданні ОСОБА_1 пільг на житлово-комунальні послуги, як "сільському медику на пенсії" передбачених пунктом "ї" частини 1 статті 77 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я", викладену у листі про відсутність права на отримання пільг від 28.03.2019 року №410/05 - слід визнати протиправною.

Задоволення вказаної вимоги, в свою чергу, - виключає необхідність визнання протиправними дій відповідача, які були спрямовані на процес надання такої відмови, як кінцевого результату у процесі здійснення розгляду відповідного питання.

Водночас, враховуючи дискреційність повноважень відповідача у даному питанні та відсутність відповідного звернення позивача до Управління щодо відшкодування пільг, - суд приходить до висновку про те, що з метою надання позивачу належної міри правового захисту, зважаючи на порушення його прав з боку відповідача, - слід обрати належний спосіб захисту таких порушених прав задля уникнення їх подальшого порушення, - шляхом зобов`язання Управління соціального захисту населення Підволочиської районної державної адміністрації надати (поновити) ОСОБА_1 пільги на житлово-комунальні послуги, як "сільському медику на пенсії" передбачених пунктом "ї" частини 1 статті 77 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я" з 01.01.2019 року, та здійснити з 01.01.2019 року відповідний перерахунок з урахуванням наданих (поновлених) пільг.

Отже, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову у наведений вище спосіб.

В даному випадку, обрання належного (відповідного) способу захисту - є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

У розумінні ст.139 КАС України, сплачений судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

2. Визнати протиправною відмову Управління праці та соціального захисту населення Підволочиської районної державної адміністрації у наданні ОСОБА_1 пільг на житлово-комунальні послуги, як "сільському медику на пенсії" передбачених пунктом "ї" частини 1 статті 77 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я", викладену у листі про відсутність права на отримання пільг від 28.03.2019 року №410/05.

3. Зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Підволочиської районної державної адміністрації надати (поновити) ОСОБА_1 пільги на житлово-комунальні послуги, як "сільському медику на пенсії" передбачених пунктом "ї" частини 1 статті 77 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я" з 01.01.2019 року, та здійснити з 01.01.2019 року відповідний перерахунок з урахуванням наданих (поновлених) пільг.

4. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління праці та соціального захисту населення Підволочиської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 документально підтверджений судовий збір, сплачений згідно квитнації №29 від 27.05.2019 року, пропорційно до задоволених позовних вимог - у розмірі 384,20 гривень (триста вісімдесят чотири гривні 20 копійок).

Реквізити сторін:

- Позивач/стягувач: ОСОБА_1 - адреса: АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_1 ;

- Відповідач/Боржник: Управління праці та соціального захисту населення Підволочиської районної державної адміністрації - адреса: вул.Лисенка 2, смт.Підволочиськ, Підволочиський район, Тернопільська область, код ЄДРПОУ: 03195530.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Хрущ В.Л.

Копія вірна:

Суддя Хрущ В.Л.