Постанова

від 29.10.2019 по справі 640/1032/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/1032/19 Суддя (судді) першої інстанції: Бояринцева М.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів: Єгорової Н.М. та Сорочка Є.О.,

за участю секретаря Лисенко І.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СІМЕР" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 червня 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СІМЕР" до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, Головного управління Державної казначейської служби України в м.Києві про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язати вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Сімер (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (відповідач-1, ГУ ДФС у м.Києві), Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві (далі - відповідач-2), в якому просило:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві та Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві щодо повернення Товариству з обмеженою відповідальністю Сімер узгодженої суми бюджетного відшкодування у розмірі 1413983 грн.;

- зобов`язати Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві внести відомості щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування Товариства з обмеженою відповідальністю Сімер у розмірі 1413983 грн. до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість;

- стягнути з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Сімер суму бюджетної заборгованості з відшкодування ПДВ у розмірі 1413983 грн. та пеню у розмірі 40792,44 грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 червня 2019 року позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві щодо повернення Товариству з обмеженою відповідальністю Сімер узгодженої суми бюджетного відшкодування у розмірі 1413983 грн.

Зобов`язано Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві внести відомості щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування Товариства з обмеженою відповідальністю Сімер у розмірі 1413983 грн. до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Стягнуто з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Сімер пеню за несвоєчасне бюджетне відшкодування податку на додану вартість у розмірі 40792,44 грн.

В решті позову - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 червня 2019 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з Державного бюджету України на користь ТОВ Сімер суми бюджетної заборгованості з відшкодування ПДВ у розмірі 1413983 грн. та ухвалити нове, яким позов в цій частині задовольнити, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.

Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з`явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.315, п.п.1, 4 ч.1 ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, у квітні 2015 року позивачем подано до контролюючого органу уточнюючий розрахунок до податкової декларації з ПДВ за лютий 2015 року, яким суму бюджетного відшкодування у розмірі 1413983 грн., відповідно до пункту 33 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України, заявлено для повернення на рахунок у банку.

28 серпня 2015 Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на підставі акту перевірки №77/1-26-50-15-02-37723801 від 17.06.2015 прийнято податкове повідомлення-рішення №0000092802, яким відмовлено ТОВ Сімер у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2015 в сумі 1 413 983 грн.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до суду.

За результатами оскарження Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.01.2018 у справі №826/7608/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Сімер до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.07.2018, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві № 0000092802 від 28 серпня 2015 року в повному обсязі. Зобов`язано ДПІ у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві поновити в інтегрованій картці ТОВ Сімер заявлену суму бюджетного відшкодування у розмірі 1 413 983 грн.

Після чого, 20.08.2018 ТОВ Сімер звернулося до Державної фіскальної служби України з проханням внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування інформацію про узгодженість суми бюджетного відшкодування в розмірі 1413983 грн.

Згідно листа від 11.09.2018 за № 29250/6/99-99-12-03-02 Державною фіскальною службою України було повідомлено позивача про виконання рішення суду: скасування податкового повідомлення-рішення та поновлення переплати в інтегрованій картці Товариства з обмеженою відповідальністю Сімер .

Однак, контролюючим органом не вчинено дій по внесенню до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість інформацію щодо відшкодування ПДВ позивачу.

Вважаючи вказану бездіяльність Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві та Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві щодо повернення Товариству з обмеженою відповідальністю Сімер узгодженої суми бюджетного відшкодування у розмірі 1413983 грн протиправною, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з наступного.

Відповідно до пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України (тут та надалі в редакції, яка діяла на момент спірних правовідносин) платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

За приписами пункту 200.12 статті 200 Податкового кодексу України орган державної податкової служби зобов`язаний у п`ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Пунктом 200.13 статті 200 Податкового кодексу України встановлено, що на підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування або шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку, або шляхом оформлення (випуску) казначейського фінансового векселя (за згодою платника податків) протягом п`яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.

Відповідно до пункту 200.14 статті 200 Податкового кодексу України якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки орган державної податкової служби виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пунктом 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов`язань з цього податку в наступних податкових періодах;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з`ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Приписами пункту 200.15. статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або орган державної податкової служби розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, орган державної податкової служби не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов`язаний повідомити про це орган Державного казначейства України. Орган Державного казначейства України тимчасово припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням.

Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження орган державної податкової служби протягом п`яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов`язаний подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Отже, приписами вищезазначених норм чітко передбачений обов`язок податкового органу подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, з чим погоджується колегія суддів, сума бюджетного відшкодування у розмірі 1413983 набула статусу узгодженої з дня набрання законної сили рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.01.2018 у справі № 826/7608/17, тобто з 30.07.2018.

Відтак, відповідач зобов`язаний був внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника.

Приписами пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Враховуючи те, що всупереч приписів Податкового кодексу України позивач не отримав бюджетне відшкодування, колегія суддів апеляційної інстанції вважає вірним висновок Окружного адміністративного суду міста Києва, що позивач набув право на нарахування пені у порядку, встановленому пунктом 200.23 статті 200 ПК України.

Враховуючи правильність обчислення суми пені, згідно наданого позивачем розрахунку, починаючи з дати виникнення бюджетної заборгованості, тобто з 08.08.2018 по дату звернення до суду, тобто 03.12.2018, розмір якої складає 40 792,44 грн, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Сімер суми пені у розмірі 40792,44 грн.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для визнання протиправною бездіяльність Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві щодо повернення позивачу узгодженої суми бюджетного відшкодування у розмірі 1 413 983 грн. та наявність правових підстав для зобов`язання відповідача - 1 внести відомості щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування ТОВ Сімер у розмірі 1413983 грн. до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість та стягнення пені у розмірі 40792,44 грн.

Відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову у частині задоволених ним вимог.

Стосовно позовних вимог про стягнення з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Сімер суми бюджетної заборгованості з відшкодування ПДВ у розмірі 1413983 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається, відмовляючи у задоволенні вказаної вимоги суд першої інстанції виходив з того, що одночасне задоволення вимог про зобов`язання відповідача внести відомості щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість та стягнення з Державного бюджету на користь ТОВ Сімер суми бюджетної заборгованості з відшкодування ПДВ у розмірі 1413983 грн. може мати наслідком подвійне відшкодування ПДВ.

Посилаючись на викладене суд першої інстанції дійшов висновку, що на час розгляду даної адміністративної справи діє механізм реального відшкодування платнику податків узгодженої суми бюджетного відшкодування вказаного податку, а тому зобов`язання Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві внести відомості щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування ТОВ Сімер у розмірі 1413983 грн. до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість є належним способом захисту порушеного права позивача.

Проте, колегія суддів апеляційної інстанції вважає такий висновок суду помилковим з огляду на наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 січня 2017 року № 26 затверджено новий Порядок ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (далі - Порядок № 26), який визначає механізм ведення Мінфіном інформаційного ресурсу Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (далі - Реєстр) за формою згідно з додатком.

Пунктом 8 вказаного Порядку №26 передбачено, що Казначейство вносить до Реєстру такі дані:

- дату та суму повернення бюджетного відшкодування на рахунок платника податку у банку;

- дату та суму зарахування (перерахування) в рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

Враховуючи викладене, вбачається, що після стягнення суми бюджетного відшкодування на рахунок позивача, така інформація підлягає відображенню у Реєстрі, а відтак не може призвести до подвійного відшкодування ПДВ.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.02.2019 у справі №826/7380/15 зазначила, що ефективним способом захисту, який забезпечить поновлення порушеного права позивача, є стягнення з Державного бюджету України через ГУ ДКС України у м. Києві на користь товариства заборгованості бюджету із відшкодування ПДВ та пені, нарахованої на суму такої заборгованості, оскільки такі способи захисту як зобов`язання контролюючого органу надати висновок про підтвердження заявленої платником податків суми бюджетного відшкодування або внести заяву товариства до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування не призведуть до ефективного відновлення права платника податків.

Відповідно до абзацу другого пункту 200.15 статті 200 Податкового кодексу України після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження контролюючий орган протягом п`яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов`язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що найбільш ефективним та таким, що унеможливлює подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень щодо порушення прав суб`єкта господарювання на отримання бюджетного відшкодування з ПДВ, та, відповідно, зведе до мінімуму необхідність повторного звернення до суду, у тому числі, через невиконання або неналежне виконання рішення суду, є спосіб захисту порушеного права позивача саме шляхом стягнення на його користь із Державного бюджету України заборгованості з відшкодування ПДВ у сумі 1413983 грн.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду від 03.09.2019 у справі №826/26292/15, від 17.10.2019 у справі № 805/16876/13-а.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожна юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошував, що поняття "майно" у першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на речі матеріального світу та не залежить від формальної класифікації, прийнятої у національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть розглядатися як "майнові права", а отже, як "майно" (див. mutatis mutandis рішення у справі "Бейелер проти Італії" від 05 січня 2000 року) (Beyeler v. Italy, заява № 33202, § 100)).

За певних обставин "легітимне очікування" на отримання "активу" також може захищатися статтею 1 Першого протоколу до Конвенції. Так, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має "легітимне очікування", якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя (див. mutatis mutandis рішення у справі "Суханов та Ільченко проти України" від 26 червня 2014 року (Sukhanov and Ilchenko v. Ukraine, заяви № 68385/10 та № 71378/10, § 35)).

ЄСПЛ у рішенні у справі "Інтерсплав проти України" від 09 січня 2007 року зазначив, що юридична особа-платник ПДВ мала достатньо підстав сподіватись на відшкодування цього податку, так само як і на компенсацію за затримку його виплати, та встановив, що заявник мав захищений статтею 1 Першого протоколу до Конвенції майновий інтерес (Intersplav v. Ukraine, заява № 803/02, § 31-32). ЄСПЛ констатував забезпеченням поновлення порушеного права позивача, є стягнення з Державного бюджету України через ГУ ДКС України у м. Києві на користь товариства заборгованості бюджету із відшкодування ПДВ та пені, нарахованої на суму такої заборгованості.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 у справі №826/7380/15.

Враховуючи вищевикладене та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було неповно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання та є підставою для його скасування в частині відмови у задоволенні вимоги щодо стягнення з Державного бюджету України на користь ТОВ Сімер суми бюджетної заборгованості з відшкодування ПДВ у розмірі 1413983 грн. та ухвалення нової постанови, якою задовольнити вказану позовну вимогу.

Крім того, відповідно до ч.ч. 1, 3, 6 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Отже, враховуючи наведені правові норми, понесені позивачем судові витрати на сплату судового збору, які відповідно до квитанцій в загальному розмірі становлять: 25345,63 грн. + 28815,00 грн. = 54160,63 грн.(а.с. 4, 118), а пропорційно до частини задоволених позовних вимог складають 49946,00 грн. та підлягають стягненню на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст.310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СІМЕР" задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 червня 2019 року в частині відмови у задоволенні вимоги щодо стягнення з Державного бюджету України на користь ТОВ Сімер суми бюджетної заборгованості з відшкодування ПДВ у розмірі 1413983 грн - скасувати та прийняти постанову, якою позовні вимоги в цій частині задовольнити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Сімер (код ЄДРПОУ 37723801) суму бюджетної заборгованості з відшкодування ПДВ у розмірі 1413983 (один мільйон чотириста тринадцять тисяч дев`ятсот вісімдесят три) грн.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Сімер (код ЄДРПОУ 37723801) понесені ним судові витрати в розмірі 49946,00 грн (сорок девять тисяч дев`ятсот сорок шість) грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві.

В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 червня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст постанови виготовлено 30.10.2019 року.