Постанова

від 10.06.2020 по справі 640/1032/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 червня 2020 року

Київ

справа №640/1032/19

адміністративне провадження №К/9901/32028/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Блажівської Н.Є.,

суддів: Білоуса О.В., Юрченко В.П.,

секретар судового засідання - Хлуд Т.Ю.,

за участі:

представника позивача - Бойко Н.В.,

представника відповідача-1 - Грищенко О.В.,

розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу

Головного управління ДФС у м. Києві

на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 червня 2019 року (суддя Бояринцева М.А.)

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2019 року (головуючий суддя Федотов І.В., судді: Єгорова Н.М., Сорочко Є.О.)

у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сімер"

до Головного управління ДПС у м. Києві, Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві

про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язати вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1. Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю Сімер (далі також - позивач, ТОВ Сімер ) звернулося до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві (відповідач-1, ГУ ДФС у м.Києві), Головного управління Державної казначейської служби України у м.Києві (далі також - відповідач-2), в якому просило: - визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві та Головного управління Державної казначейської служби України у м.Києві щодо повернення Товариству з обмеженою відповідальністю Сімер узгодженої суми бюджетного відшкодування у розмірі 1413983,00 грн.; - зобов`язати Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві внести відомості щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування Товариства з обмеженою відповідальністю Сімер у розмірі 1413983,00 грн. до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість; - стягнути з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Сімер суму бюджетної заборгованості з відшкодування ПДВ у розмірі 1413983 грн. та пеню у розмірі 40792,44 грн.

В обґрунтування позову ТОВ Сімер послалось на те, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 січня 2018 року у справі №826/7608/17, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2018 року, підтверджено право позивача на отримання бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 1413983,00 грн. за травень 2012 року. Однак ця сума бюджетного відшкодування, заявлена у квітні 2015 року за результатами подання уточнюючого розрахунку за лютий 2015 року, не була відображена контролюючим органом в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відповідно до пунктів 52 та 56 підрозділу 2 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України (далі - ПК України), що позбавляє його права на отримання бюджетного відшкодування. Вимоги щодо стягнення з Державного бюджету пені за прострочення виплати суми бюджетного відшкодування за період з 8 серпня 2018 року по 3 грудня 2018 року позивач обґрунтував посиланням на підпункт 200.23 статті 200 ПК України.

1.2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 червня 2019 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві щодо повернення Товариству з обмеженою відповідальністю Сімер узгодженої суми бюджетного відшкодування у розмірі 1413983 грн. Зобов`язано Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві внести відомості щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування Товариства з обмеженою відповідальністю Сімер у розмірі 1413983 грн. до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість. Стягнуто з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Сімер пеню за несвоєчасне бюджетне відшкодування податку на додану вартість у розмірі 40792,44 грн. В решті позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що контролюючим органом протиправно не вчинено дій по внесенню до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість інформацію щодо відшкодування ПДВ позивачу. Водночас оскільки контролюючим органом не відображено узгодженої суми бюджетного відшкодування у Реєстрі, відповідно, у Казначейства не виникло обов`язку щодо перерахування коштів позивачу, а тому під час розгляду справи судом не встановлено наявності бездіяльності останнього щодо повернення позивачу узгодженої суми бюджетного відшкодування у розмірі 1413983,00 грн. Щодо позовних вимог про стягнення з Державного бюджету на користь ТОВ Сімер суми бюджетної заборгованості з відшкодування ПДВ у розмірі 1413983,00 грн., суд виходив з того, що на час розгляду даної адміністративної справи діяв механізм реального відшкодування платнику податків узгодженої суми бюджетного відшкодування вказаного податку, а тому зобов`язання контролюючий орган внести відомості щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість є належним способом захисту порушеного права позивача. При цьому суд звернув увагу, що одночасне задоволення вимог про зобов`язання відповідача внести відомості щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість та стягнення з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Сімер суми бюджетної заборгованості з відшкодування ПДВ може мати наслідком подвійне відшкодування ПДВ.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2019 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 червня 2019 року в частині відмови у задоволенні вимоги щодо стягнення з Державного бюджету України на користь ТОВ Сімер суми бюджетної заборгованості з відшкодування ПДВ у розмірі 1413983 грн скасовано та прийнято постанову, якою позовні вимоги в цій частині задоволено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Сімер (код ЄДРПОУ 37723801) суму бюджетної заборгованості з відшкодування ПДВ у розмірі 1413983 (один мільйон чотириста тринадцять тисяч дев`ятсот вісімдесят три) грн. Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Сімер (код ЄДРПОУ 37723801) понесені ним судові витрати в розмірі 49946,00 грн (сорок дев`ять тисяч дев`ятсот сорок шість) грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві. В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 червня 2019 року залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції щодо наявність у позивача права на отримання бюджетного відшкодування та стягнення пені. Однак скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимоги щодо стягнення з Державного бюджету України на користь ТОВ Сімер суми бюджетної заборгованості та вказав, що найбільш ефективним та таким, що унеможливлює подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень щодо порушення прав суб`єкта господарювання на отримання бюджетного відшкодування з ПДВ, та, відповідно, зведе до мінімуму необхідність повторного звернення до суду, у тому числі, через невиконання або неналежне виконання рішення суду, є спосіб захисту порушеного права позивача саме шляхом стягнення на його користь із Державного бюджету України заборгованості з відшкодування ПДВ.

1.3. Короткий зміст касаційної скарги та відзиву на неї

Не погоджуючись із рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення цим судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати.

У відзиві на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погоджується, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції ? без змін. Вказує, що судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не допущено порушень норм матеріального чи процесуального права.

2. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що у квітні 2015 року позивачем подано до контролюючого органу уточнюючий розрахунок до податкової декларації з ПДВ за лютий 2015 року, яким суму бюджетного відшкодування у розмірі 1413983,00 грн., відповідно до пункту 33 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України, заявлено для повернення на рахунок у банку.

28 серпня 2015 Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на підставі акта перевірки №77/1-26-50-15-02-37723801 від 17 червня 2015 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000092802, яким відмовлено ТОВ Сімер у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2015 в сумі 1413983,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до суду.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 січня 2018 року у справі №826/7608/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Сімер до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2018 року, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві № 0000092802 від 28 серпня 2015 року в повному обсязі. Зобов`язано ДПІ у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м.Києві поновити в інтегрованій картці ТОВ Сімер заявлену суму бюджетного відшкодування у розмірі 1413983,00 грн.

Після чого 20 серпня 2018 року ТОВ Сімер звернулося до Державної фіскальної служби України з проханням внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування інформацію про узгодженість суми бюджетного відшкодування в розмірі 1413983,00 грн.

Згідно з листом від 11 вересня 2018 року за №29250/6/99-99-12-03-02 Державною фіскальною службою України було повідомлено позивача про виконання рішення суду: скасування податкового повідомлення-рішення та поновлення переплати в інтегрованій картці Товариства з обмеженою відповідальністю Сімер .

Однак контролюючим органом не вчинено дій по внесенню до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість інформацію щодо відшкодування ПДВ позивачу.

Вважаючи вказану бездіяльність Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві та Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві щодо повернення Товариству з обмеженою відповідальністю Сімер узгодженої суми бюджетного відшкодування у розмірі 1413983,00 грн. протиправною, позивач звернувся до суду з позовом.

3. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

3.1. Доводи відповідача (особи, яка подала касаційну скаргу)

У касаційній скарзі відповідач вказує, що за даними інформаційної системи органу ДФС відсутня можливість нарахування пені на суму залишку бюджетної заборгованості з відшкодування податку на додану вартість. А щодо механізму бюджетного відшкодування ПДВ, то податковий орган не направляє висновки щодо сум відшкодування ПДВ до органу, що здійснює казначейське обслуговування коштів.

На час перегляду справи в суді касаційної інстанції рішення суду апеляційної інстанції виконано шляхом стягнення з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Сімер суми бюджетної заборгованості та пені.

3.2. Доводи позивача (особи, яка подала відзив на касаційну скаргу)

У відзиві на касаційну скаргу позивач зазначає, що твердження відповідача про відсутність умов та можливості нарахування пені на суму бюджетної заборгованості є хибними, оскільки такий обов`язок покладається на контролюючий орган, який здійснює функції держави у сфері оподаткування, відповідно до закону. Також зауважив, що позивач у своїх позовних вимогах не вимагає направлення висновку щодо сум відшкодування ПДВ до органу, що здійснює казначейське обслуговування коштів, а просить стягнути суму коштів ПДВ з Державного бюджету України на користь ТОВ Сімер .

4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

4.1. Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні № 1797-VІІІ від 21 грудня 2016 року, який набрав чинності з 1 січня 2017 року (далі - Закон №1797-VІІІ), був змінений порядок бюджетного відшкодування ПДВ платникам цього податку, який не передбачає надання контролюючим органом відповідного висновку та його направлення до органу державного казначейства. Відшкодування здійснюється в автоматичному порядку на підставі інформації, відображеної в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Згідно з підпунктом 200.7.1 пункту 200.7 статті 200 ПК України формування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування здійснюється на підставі баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Відповідно до підпункту 200.7.2 заяви про повернення сум бюджетного відшкодування автоматично вносяться до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування протягом операційного дня їх отримання у хронологічному порядку їх надходження.

Повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється у хронологічному порядку, відповідно до черговості внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування в разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених пунктом 200.11 цієї статті, - за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, що проводяться відповідно до цього Кодексу (абзац другий пункту 200.10 статті 200 ПК України).

Порядок узгодження зазначеної у заяві суми бюджетного відшкодування визначений в пункті 200.12 цієї статті.

Так, зазначена у заяві сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування з однієї із таких дат: а) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку проведення перевірки, в разі, якщо контролюючим органом внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про відсутність порушень під час такої перевірки; б) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку проведення камеральної перевірки, в разі, якщо контролюючим органом не внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про дату початку та закінчення проведення перевірки даних, зазначених у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, з обов`язковою відміткою щодо виду перевірки (камеральна, документальна); в) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку, передбаченого цим Кодексом для складення акта перевірки, в разі, якщо контролюючим органом не внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про дату складення акта перевірки; г) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку, передбаченого цим Кодексом для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення, в разі, якщо контролюючим органом не внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про дату та номер податкового повідомлення-рішення; ґ) з дня визнання протиправним та/або скасування податкового повідомлення-рішення.

У випадках, передбачених підпунктами а , г і ґ цього пункту, інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму відображається в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування контролюючим органом на наступний робочий день після виникнення такого випадку.

Узгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та перераховується органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у строки, передбачені пунктом 200.13 цієї статті, на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України.

На підставі даних Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, після дня набуття статусу узгодженої суми бюджетного відшкодування перераховує таку суму з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, протягом п`яти операційних днів (пункт 200.13 статті 200 ПК України).

При цьому пунктами 52 та 56 підрозділу 2 розділу XX Перехідні положення ПК України, якими цей підрозділ був доповнений Законом № 1797-VІІІ, визначено, що до 10 січня 2017 року центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, зобов`язаний на підставі реєстрів заяв про повернення суми бюджетного відшкодування платникам податку, які відповідають та які не відповідають критеріям, визначеним пунктом 200.19 статті 200 цього Кодексу, в редакції, що діяла до 01.01.2017, сформувати єдиний Реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування у хронологічному порядку їх надходження.

До 1 лютого 2017 року центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, формує у хронологічному порядку надходження заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 1 лютого 2016 року, за якими станом на 1 січня 2017 року суми податку на додану вартість не відшкодовані з бюджету.

Формування, ведення та офіційне публікування Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначеного у цьому пункті, здійснюються у порядку, визначеному статтею 200 цього Кодексу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 січня 2017 року №26 був затверджений Порядок ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (далі - Порядок №26), який, згідно з пунктом 3 цієї постанови набирав чинності з 1 квітня 2017 року.

Зазначеною постановою встановлено, що до набрання чинності цим Порядком бюджетне відшкодування сум податку на додану вартість за заявами, включеними до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, сформованого згідно з пунктом 52 підрозділу 2 розділу XX Перехідні положення ПК України, здійснюється у порядку, що діяв до 1 січня 2017 року.

Відповідно до положень пункту 4 Порядку №26 орган ДФС вносить до Реєстру, зокрема, такі дані: дату подання заяви про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника податку у банку, поданої у складі податкової декларації з податку на додану вартість, або уточнюючого розрахунку з податку на додану вартість (в разі їх подання); суму податку, заявленого до бюджетного відшкодування, зазначену в кожній заяві, поданій у складі податкової декларації або уточнюючого розрахунку (в разі їх подання), у тому числі окремо, яка підлягає перерахуванню на рахунок платника податку у банку та/або в рахунок сплати грошових зобов`язань, та/або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; дату початку та закінчення проведення перевірки даних податкової декларації або уточнюючого розрахунку (в разі їх подання), в складі яких подана заява, з обов`язковою відміткою щодо виду перевірки (камеральна, документальна); суму податку, заявленого до бюджетного відшкодування, та дату поданої до органу ДФС заяви у разі виникнення у платника податку необхідності змінити напрям узгодженого бюджетного відшкодування; дату складення та вручення платнику податку акта перевірки; суму узгодженого органом ДФС бюджетного відшкодування за кожною заявою та дату її узгодження.

Згідно з пунктом 6 Порядку №26 інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму відображається в Реєстрі органом ДФС на наступний робочий день після виникнення такого випадку.

Пунктом 12 Порядку №26 передбачено, що узгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною органу Казначейства для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі та перераховується органом Казначейства у строки, передбачені пунктом 200.13 статті 200 ПК України, на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

При цьому органу Казначейства стають доступними для виконання узгоджені суми бюджетного відшкодування, зазначені в Реєстрі, які підлягають поверненню.

У зв`язку з набранням чинності Порядком №26, з 1 квітня 2017 року втратив чинність Порядок ведення реєстрів заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2016 року №68 (далі - Порядок №68), який передбачав, що реєстри формуються ДФС за даними: прийнятих територіальними органами ДФС податкових декларацій з податку на додану вартість або уточнюючих розрахунків з податку на додану вартість, передбачених абзацом четвертим пункту 50.1 статті 50 ПК, та заяв, поданих у складі податкових декларацій або уточнюючих розрахунків; податкової інформації, зібраної та отриманої органами доходів і зборів, відповідно до глави 7 ПК.

Пунктом 10 Порядку №68 було встановлено, що друга частина реєстрів містить інформацію, зокрема, про: зазначену у заяві суму податку, заявлену до бюджетного відшкодування на рахунок платника податку в банку; дату узгодження територіальним органом ДФС зазначеної у заяві суми податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню.

Таким чином, реєстри заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, які діяли як до 1 квітня 2017 року, так і після цієї дати, передбачають його інформаційне наповнення, зокрема, внесення інформації про узгоджену суму бюджетного відшкодування, яка підлягає перерахуванню платнику ПДВ, контролюючим органом щодо цього платника.

При цьому, у разі внесення заяви про бюджетне відшкодування до Реєстру відповідно до Порядку №68, який діяв до 1 квітня 2017 року, відповідна інформація мала бути включена у сформований до 10 січня 2017 року єдиний Реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та у Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 1 лютого 2016 року, за якими станом на 1 січня 2017 року суми податку на додану вартість не відшкодовані з бюджету.

Бюджетне відшкодування за такими заявами до 1 квітня 2017 року мало здійснюватися у раніше визначеному порядку, тобто зі складанням контролюючим органом відповідного висновку та його наданням територіальному органу Державної казначейської служби України.

Водночас з 1 квітня 2017 року передумовою для отримання платником ПДВ належної йому суми бюджетного відшкодування є відображення органом ДФС в Реєстрі інформації про її узгодження.

Отже, до 1 квітня 2017 року відповідач-1 мав скласти та подати до територіального органу Державної казначейської служби висновок із зазначенням суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Водночас після набрання чинності Порядком №26, тобто з 1 квітня 2017 року, відповідач-1 мав внести до Реєстру дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника податку, задля забезпечення доступу органу Казначейства для виконання.

Оскільки вказані дії контролюючим органом всупереч вимог законодавства вчинені не були, це призвело до неотримання позивачем бюджетного відшкодування у визначений законом строк.

Отже, висновок судів першої та апеляційної інстанцій, що бездіяльність контролюючого органу призвела до порушення права позивача на отримання бюджетного відшкодування відповідає обставинам у справі, які встановлені цими судами у відповідності з нормами процесуального права, та вище наведеним нормам матеріального права.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Частиною другої статті 9 КАС встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Таке право суду обумовлено принципом верховенства права, як основоположного принципу адміністративного судочинства, який визначає спрямованість судочинства на досягнення справедливості та надання ефективного захисту.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення судом рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає цій статті.

В контексті ефективного засобу правового захисту права платника ПДВ на отримання бюджетного відшкодування цього податку колегія суддів у відповідності з нормою частини п`ятої статті 242 КАС враховує висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 12 лютого 2019 року у справі №826/7380/15. В цій постанові Велика Палата, розглядаючи питання щодо належного способу захисту права ТОВ Аскоп-Україна на отримання сум бюджетного відшкодування з ПДВ за податковими деклараціями за вересень - жовтень 2014 року, вказала, що, враховуючи відсутність механізму реального відшкодування платнику ПДВ узгодженої суми бюджетного відшкодування цього податку, такі способи захисту порушеного права, як зобов`язання контролюючого органу надати висновок про підтвердження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування або внести заяву Товариства до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, не призведуть до ефективного відновлення права платника податку.

Застосувавши норму частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та висновки Європейського суду з прав людини щодо застосування цієї норми, викладені, зокрема в рішеннях у справі Бейелер проти Італії від 5 січня 2000 року, у справі Суханов та Ільченко проти України від 26 червня 2014 року, у справі Інтерсплав проти України від 9 січня 2007 року, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що ефективним способом захисту, який забезпечить поновлення порушеного права Товариства, є стягнення з Державного бюджету України через ГУ ДКС України у м. Києві на його користь заборгованості бюджету із відшкодування ПДВ та пені, нарахованої на суму такої заборгованості.

З огляду на викладене, Верховний Суд погоджується із висновками суду апеляційної інстанції про те, що найбільш ефективним та таким, що унеможливлює подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень щодо порушення прав суб`єкта господарювання на отримання бюджетного відшкодування з ПДВ, та, відповідно, зведе до мінімуму необхідність повторного звернення до суду, у тому числі, через невиконання або неналежне виконання рішення суду, є спосіб захисту порушеного права позивача саме шляхом стягнення на його користь із Державного бюджету України заборгованості з відшкодування ПДВ у сумі 1413983,00 грн.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду від 3 вересня 2019 року у справі №826/26292/15, від 17 жовтня 2019 року у справі №805/16876/13-а.

Враховуючи вищевикладене, в частині відмови у задоволенні вимоги щодо стягнення з Державного бюджету України на користь ТОВ Сімер суми бюджетної заборгованості з відшкодування ПДВ у розмірі 1413983,00 грн. судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального права.

Разом з тим, висновок судів попередніх інстанцій про право позивача на отримання з Державного бюджету України пені, нарахованої у розмірі та в порядку, встановлених пунктом 200.23 статті 200 ПК України, у зв`язку з невиплатою бюджетного відшкодування в установлений законом строк, відповідає висновку Великої Палати в цій постанові.

Відповідно до пункту 200.23 статті 200 ПК суми податку не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120% облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Суди попередніх інстанцій правильно застосували наведену норму, зробивши висновок про те, що, починаючи з дати виникнення бюджетної заборгованості, тобто з 8 серпня 2018 року по дату звернення до суду, тобто 3 грудня 2018 року, розмір якої складає 40792,44 грн, наявні правові підстави для стягнення з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Сімер суми пені у вказаному розмірі.

4.2. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд звертає увагу на таке.

Частиною четвертою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам процесуального закону рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є необґрунтованими.

Відповідно до частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент подання касаційної скарги), суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Отже, переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи, правильність застосування ними норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що, зважаючи на обставини цієї справи, при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому в задоволенні касаційної скарги Управління слід відмовити.

Усі доводи та їх обґрунтування, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, тому підстави для скасування ухвалених судових рішень та задоволення касаційної скарги відсутні.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з частиною третьою статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 3, 343, 349, 350, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м.Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 червня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2019 року у справі №640/1032/19 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н.Є. Блажівська

Судді О.В. Білоус

В.П. Юрченко

Повний текст постанови складено 15 червня 2020 року.