Постанова

від 23.10.2019 по справі 912/690/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.10.2019 року м.Дніпро Справа № 912/690/19

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Антонік С.Г. (доповідач),

суддів: Березкіної О.В., Дарміна М.О.

секреатр судового засідання: Ковзиков В.Ю.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на рішення господарського суду Кіровоградської області від 17.07.2019 року (суддя Вавренюк Л.С., повне рішення складено 26.07.2019 року) у справі № 912/690/19

за позовом: Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до відповідача: Комунального підприємства "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради

про стягнення 2 596 196,88 грн.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Кіровоградської області звернулось Акціонерне товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" з позовною заявою до Комунального підприємства "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради про стягнення 2 596 196, 88 грн., в тому числі пені у сумі 862 422,45 грн., три проценти річних у сумі 387 757,58 грн. та інфляційні втрати у сумі 1 346 016,85 грн. (з урахуванням заяви про уточнення суми в прохальній частині позовної заяви від 05.06.2019 року).

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору постачання природного газу №1683/1617-ТЕ-18 від 04.10.2016 в частині своєчасного здійснення оплати за переданий газ.

Рішенням господарського суду позов задоволено частково - стягнуто з Комунального підприємства "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 1 543 483,64 грн., з яких: пеня в сумі 257 655,60 грн., три відсотки річних у сумі 291 965,81 грн., інфляційні втрати в сумі 993 862,23 грн., а також витрати по сплаті судового збору в сумі 32 170,20 грн. В задоволенні позову в іншій частині відмовлено.

В обґрунтування прийнятого рішення суд, посилаючись на норми діючого законодавства України, вважає доказаним той факт, що на виконання умов Договору позивач постачав природний газ: у період з жовтня 2016 року по березень 2017 року передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 96 096 284,62 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, однак, оплату в спірному періоді відповідач здійснював несвоєчасно та не в повному обсязі, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема вимоги п. 6.1 Договору. Господарський суд враховує, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій"Головним управлінням Державної казначейської служби України у Кіровоградській області, Департаментом фінансів Кіровоградської облдержадміністрації, Фінансовим управлінням Олександрійської міської ради, Управлінням праці та соціального захисту населення Олександрійської міської ради, КП "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради, НАК "Нафтогаз України" підписані спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України. Суд також прийняв до уваги, що сторонами у даній справі, укладено Договір № 46/332-в про організацію взаєморозрахунків. Відповідно до п. 1 такого Договору його предметом є організація проведення сторонами взаєморозрахунків. Враховуючи погашення заборгованості шляхом укладення вищевказаних документів та власними коштами відповідача, у останнього повністю виконані зобов`язання по погашенню заборгованості за Договором. Суд вважав, що при розрахунку пені позивач правомірно врахував підписання сторонами спільних протокольних рішень та договору взаєморозрахунків та не здійснював нарахування пені на суми боргу, які погашені згідно таких документів. Одночасно суд прийшов до висновку, що нарахування пені повинно мати місце тільки за прострочення погашення заборгованості за отриманий газ у жовтні 2016 року у сумі 6 273,17 грн., оскільки згідно з ч. 3 ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання та водовідведення за спожиті енергоносії" (набрав чинності 30.11.2016 року), яка окремо регулює списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення, передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашення до набрання чинності цим Законом, неустойка (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом. Також суд враховує, що у розрахунку позивача сума пені за жовтень 2016 року вказана 9 843,61 грн, тоді як загальна сума по стовпчику "сума пені за період у грн" склала 9 843,60 грн. З огляду на викладене пеня, нарахована за несвоєчасне погашення заборгованості у жовтні 2016 року складає 6 273,17 грн (9 843,60 грн - 3 570,43 грн). Також суд вважає можливим зменшити розмір штрафних санкцій до 30 % з врахуванням співвідношення розміру заподіяних позивачу збитків та заявлених до стягнення сум, явно скрутний фінансовий стан відповідача, а також інтереси обох сторін у справі. При вирішенні питання щодо стягнення інфляційних втрат суд враховує, що інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання, відповідно, нарахування інфляційних втрат за наступний період обґрунтовано здійснюється з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця. Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 17.07.2018 у справі №904/10242/17. З метою виправлення помилок в розрахунках сторін, господарський суд здійснив власний розрахунок, і прийшов до висновку, що загальна сума інфляційних втрат, що є обґрунтованою складає 993 862,23 грн.

Не погодившись з рішенням господарського суду, Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулась до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою В обгрунтування апеляційної скарги, апелянт. посилаючись на норми діючого законодавства України, зазначає, що:

- судом неправомірно відмовлено у стягненні відсотків річних, нарахованих 30.11.2016 року (день набрання чинності Закону України № 1730 Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання та водовідведення за спожиті енергоносії у розмірі 93,86 грн. та пені у сумі 657,01 грн;

- посилання суду на укладення спільних протокольних рішень та договору про організацію взаєморозрахунків, як підставу для зміни порядку та строку розрахунків є такими, що суперечать умовам договору, принципу обов`язковості виконання договірних зобов`язань, оскільки умовами договору сторони погодили, що укладання спільних протокольних рішень, договору про організацію взаєморозрахунків в будь-якому випадку має відбуватись лише шляхом укладання окремої додаткової угоди, а вищеописані умови договору є дійсними та не оспорювались у судовому порядку;

- відмова суду у стягненні відсотків річних, інфляційних втрат на заборгованість, сплачену шляхом перерахування субвенції, протирічить діючому законодавству;

- у суду не було підстав для зменшення пені на 70%, оскільки відсутні передбачені ст.233 ГК України умови для зменшення розміру штрафних санкцій судом, а матеріали справи не містять будь-яких доказів вчинення неправомірних дій з боку позивача;

- несвоєчасність оплати контрагентів прямо перешкоджає виконанню покладених на позивача державою обов`язків, погіршує фінансове становище, впливає на якість та своєчасність надання послуг з поставки газу для інших споживачів природного газу.

Просить апеляційний суд скасувати рішення суду в частині відмови у стягненні 1 049 383,63 грн., та прийняти в цій частині нове рішення про стягнення 1 049 383, 63 грн.

У відзиві на апеляційну скаргу Комунальне підприємство Теплокомуненерго Олександрійської міської ради просить апеляційний суд апеляційну скаргу зпалишити без задоволення, а рішення суду без змін. Відповідач не обгрунтовує свою позицію, а викладає зміст рішення суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду у складі колегії суддів: головуючого судді: Антонік С.Г. (доповідач), суддів: Березкіної О.В., Дарміна М.О. від 27.08.2019 року відкрите апеляційне провадження у справі № 912/690/19. Розгляд справи призначено у судовому засіданні .

Згідно ст. 269 ГПК України , суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, що стосуються фактів, викладених в апеляційній скарзі, в межах доводів та вимог апеляційних скарг, зазначає наступне.

Як встановлено господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 04.10.2016 року між ПАТ НАК "Нафтогаз України" (Постачальник) та КП "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради Кіровоградської області (Споживач) укладено Договір № 1683/1617-ТЕ-18 постачання природного газу (надалі - Договір,) (а.с. 11-19).

Відповідно до п. 1.1. договору Постачальник зобов`язується поставити Споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а Споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору.

Відповідно до п. 1.2. Договору природний газ, що постачається за договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

Згідно з п. 2.1. Договору Постачальник передає споживачу з 01 жовтня 2016 року по 31 березня 2017 року (включно) природний газ обсягом до 19 730 тис.куб. метрів, у тому числі за місяцями: жовтень 2016 року - 1 480; листопад 2016 року - 3 040; грудень 2016 року - 4 290; січень 2017 року - 3 900; лютий 2017 року - 3 900; березень 2017 року - 3 120.

Відповідно до п. 3.1. Договору Постачальник передає Споживачу природний газ у його загальному потоці у разі передачі:

- природного газу власного видобутку - у пунктах приймання-передачі природного

газу від газодобувних підприємств та/або з підземних сховищ до газотранспортної системи;

- імпортованого природного газу - у пунктах приймання-передачі природного газу на газовимірювальних станціях, які перебувають на кордоні України, та в пунктах приймання-передачі природного газу з підземних сховищ до газотранспортної системи.

Пунктом 3.4. Договору встановлено, що приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.

В розділі 5 Договору узгоджено ціну природного газу. Так, згідно з п. 5.2. ціна за 1000 куб. м природного газу становить 4 942,00 грн, крім того податок на додану вартість (20%). Усього до сплати за 1 000 куб. м природного газу з ПДВ - 5 930,40 грн.

У п. 5.4. Договору сторони погодили, що загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок природного газу.

Згідно з п. 6.1. Договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. Сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3 цього договору укладення договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. № 20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, не змінює строків та умов розрахунків за цим договором.

Відповідно до п. 8.2 Договору у разі прострочення споживачем оплати згідно п. 6.1. цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 року № 20 .

Згідно з п. 8.3. Договору сторони погодили, що з урахуванням п. 11.3 цього договору укладення договорів про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 року № 20спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання не звільняє Споживача від обов`язку сплатити на користь Постачальника платежі відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України , нараховані на всю суму заборгованості за цим Договором.

Відповідно до п. 10.3. Договору строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п`ять років.

Згідно з п. 11.3. Договору сторони погодили такий порядок внесення змін до договору:

1) усі зміни і доповнення до цього договору оформлюються письмово у формі додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору та підписуються уповноваженими представниками сторін, крім випадків, зазначених у пунктах 11.5 та 11.6 цього договору;

2) сторони погодили, що зміни до цього договору, викладені не у формі додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору, не можуть бути застосовані до відносин сторін за цим договором;

3) договір про організацію взаєморозрахунків не вносить змін до цього Договору та може бути застосований до відносин за цим договором тільки після підписання сторонами окремого додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору;

4) будь-які спільні протокольні рішення, в тому числі про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, підписані сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. № 20 , протоколи нарад, дво- та багатосторонніх зустрічей, листування між сторонами:

не можуть бути використані для внесення змін до цього договору;

можуть бути застосовані до відносин за цим договором тільки після підписання сторонами окремого додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору.

Розділом 12 Договору передбачено, що він набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2016 р. до 31 березня 2017 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Договір підписано сторонами та скріплено печатками.

В подальшому сторонами внесено зміни до Договору шляхом укладення додаткової угоди № 1 від 23.01.2017 року.

На виконання умов Договору позивач постачав природний газ. Так у період з жовтня 2016 року по березень 2017 року передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 96 096 284,62 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.10.2016 року, 30.11.2016 року, 31.12.2016 року, 31.01.2017 року, 28.02.2017 року, 31.03.2017 року (а.с. 36-41).

Головним управлінням Державної казначейської служби України у Кіровоградській області, Департаментом фінансів Кіровоградської облдержадміністрації, Фінансовим управлінням Олександрійської міської ради, Управлінням праці та соціального захисту населення Олександрійської міської ради, КП "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради, НАК "Нафтогаз України" підписані спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України: № 2671 від 09.11.2016 року на суму 4 493 262,80 грн., № 2958 від 18.11.2016 року на суму 95 000 грн., № 3098 від 13.12.2016 року на суму 8 759 605,56 грн., № 272 від 18.01.2017 року на суму 12 440 933,87 грн., № 1017 від 15.02.2017 року на суму 14 789 788,94 грн., № 1455 від 06.03.2017 року на суму 13 601 887,39 грн., № 2076 від 10.04.2017 року на суму 11 000 000 грн., № 3885 від 14.11.2017 року на суму 1 412 225,44 грн. ( том 1а.с. 56-82).

06.11.2017 року між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Кіровоградській області, Департаментом фінансів Кіровоградської облдержадміністрації, Фінансовим управлінням Олександрійської міської ради, Управлінням житлово-комунального господарства, архітектури та містобудування Олександрійської міської ради, КП "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради та Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", тобто за участю, зокрема, сторін у даній справі, укладено Договір № 46/332-в про організацію взаєморозрахунків (том 2а.с. 234-235).

Відповідно до п. 1 Договору його предметом є організація проведення сторонами взаєморозрахунків за субвенцією з державного бюджету місцевим бюджетам, визначена статтею 31 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" , відповідно до Порядку та умов надання у 2017 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 18.05.2017 року № 332 . Відповідно до такого договору про організацію взаєморозрахунків перераховано в рахунок погашення заборгованості відповідача перед позивачем за Договором в сумі 389 566 грн.

Відповідно до змісту виписки банківських операцій відповідача (том 1а.с. 43-55) та розрахунку заборгованості (том 1а.с. 22-35) відповідач повністю виконав зобов`язання по погашенню заборгованості за рахунок власних коштів, а також коштів перерахованих на підставі протокольних рішень та договору про організацію взаєморозрахунків.

Що стосується укладання спільних протокольних рішень.

Відповідно до п.5.2. спільних протокольних, вони набирають чинності з моменту їх підписання всіма сторонами і діють до повного виконання сторонами зобов`язань за цими спільними протокольними рішеннями.

Згідно з пунктом 5.3. спільних протокольних рішень, спільні протокольні рішення є чинними лише у разі проведення відповідного фінансування.

Спільні протокольні рішення підписані уповноваженими представниками сторін, підписи яких скріплені відтисками печаток усіх сторін.

Укладені спільні протокольні рішення були повністю профінансовані.

Відповідно до частин 1-3 статті 12 Господарського кодексу України, держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб`єктів господарювання є: державне замовлення; ліцензування, патентування і квотування; технічне регулювання; застосування нормативів та лімітів; регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій. Умови, обсяги, сфери та порядок застосування окремих видів засобів державного регулювання господарської діяльності визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами, а також програмами економічного і соціального розвитку. Встановлення та скасування пільг і переваг у господарській діяльності окремих категорій суб`єктів господарювання здійснюються відповідно до цього Кодексу та інших законів.

Одним із засобів державного регулювання господарської діяльності є визначення механізму перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету рентної плати за користування надрами для видобування природного газу та газового конденсату і податку на додану вартість, що сплачується НАК "Нафтогаз України" та ПАТ "Укртрансгаз".

Наведене регулювання визначено постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій".

Даним порядком передбачено, що він визначає механізм перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету рентної плати за користування надрами для видобування природного газу та газового конденсату і податку на додану вартість, що сплачується Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та ПАТ "Укртрансгаз", а також за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету від погашення податкового боргу, в тому числі реструктуризованого або розстроченого (відстроченого) з податку на додану вартість, що сплачується виробниками електроенергії і вугледобувними підприємствами.

Відшкодування коштів на пільги, субсидії здійснюється з Державного бюджету України за спеціальною процедурою. При цьому, такі кошти не є коштами суб`єкта господарювання, а безпосередньо перераховуються на рахунок, в цьому випадку - ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (позивачу).

Таким чином державою фактично визначено спеціальний режим проведення розрахунків за поставлений природний газ, що, по суті, усуває відповідача від процесу розподілу отриманих від споживачів грошових коштів на свій розсуд та полягає у автоматичному перерахуванні зі спеціальних рахунків грошових коштів на рахунки позивача за визначеними нормативами.

У зв?язку з цим у відповідача відсутня можливість впливати на порядок, строки та розмір розрахунків з позивачем за поставлений природний газ, що, зокрема, виключає можливість застосування до відповідача відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання у вигляді нарахування пені, 3% річних та інфляційних (правова позиція Верховного Суду у постанові від 03.04.2019 у справі 906/278/18).

Аналогічні положення закріплені у Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002р.

Відповідно до п. 4 Порядку, перерахування сум субвенцій на фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення провадиться Державною казначейською службою згідно з помісячним розписом асигнувань державного бюджету, але в межах фактичних зобов`язань відповідних бюджетів щодо пільг, субсидій і допомоги населенню.

Отже, Держава взяла на себе бюджетне зобов`язання щодо відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов`язаних з газопостачанням населення, яке використовує субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг, а саме - витрат на придбання природного газу, його транспортування магістральними та переміщення розподільчими газопроводами.

Згідно п. 7 Порядку, розрахунки проводяться за згодою учасників на підставі актів звіряння або договорів, які визначають величину щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг) і спільних протокольних рішень, підписаних усіма учасниками таких розрахунків.

Запроваджуючи механізм взаємних розрахунків між підприємствами паливно-енергетичного комплексу (ПЕК), визначений Порядком, Держава забезпечує відшкодування частини витрат підприємств ПЕК, пов`язаних з газопостачанням населення, яке використовує житлові субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг.

Тобто, правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами в цій частині (у розмірі отриманих пільг та субсидій населенням на відповідній території діяльності відповідача) зазнають імперативного регулюючого впливу Держави, якою приймаються законодавчі акти щодо виділення відповідних субвенцій на фінансування пільг та субсидій; соціального захисту відповідних категорій громадян та їх гарантій. А тому на виконання таких законодавчих актів Державою в особі відповідних державних органів приймаються підзаконні нормативні акти.

Отже, незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов`язання між сторонами договору в частині, яку держава буде компенсувати за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, зокрема, адміністративного (бюджетного), і застосування та чинність яких не залежить від того, чи передбачали сторони у договорі відповідні умови. Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.08.2019р. у справі № 922/3223/18.

У зв`язку з наведеним господарський суд правомірно зазначив, що 3% річних та інфляційні на суми сплачені за протокольними рішеннями не нараховуються і стягненню не підлягають.

Що стосується застосування господарським судом ч.3 ст.7 Закону України Про заходи спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та тепло генеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання та водовідведення за спожиті енергоносії то колегія суддів зазначає наступне.

Господарський суд, з урахуванням вимог вищезазначеного Закону дійшов висновку, що позивачем за газ поставлений у жовтні 2016 року неправомірно нарахована пеня за період з 26.11.2016р. по 30.11.2016р. у сумі 3570,44 грн. та 3% річних у сумі 510 грн.

Частиною 3 статті 7 Закону України Про заходи спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та тепло генеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання та водовідведення за спожиті енергоносії передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашення до набрання чинності цим Законом , неустойка (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Даний Закон набрав чинності 30.11.2016р., отже нарахування не здійснюються на заборгованість яка була погашена до 30.11.2016р.. Однак господарський суд не врахував даної вимоги у зв?язку з чим неправильно відмовив у стягненні пені у сумі 657,01 грн. та 3% річних у сумі 93,86 грн. нарахованих на заборгованість, яка була погашена 30.11.2016р.

У зв?язку з цим в відповідача підлягає стягненню на користь позивача пеня в сумі не 858 852,01 грн., а в сумі 859 509,03 грн., та 3% річних в сумі 292 059,67 грн., а не 291 965,81 грн., як стягнув суд.

Що стосується зменшення пені на 70%, то слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 1 ст. 233 Господарського кодексу України встановлено право суду на зменшення розміру санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу

Згідно ч.3 ст.551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Відповідач просить зменшити розмір пені до 95% грн. Обґрунтовуючи клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, відповідач послався на наступні обставини: ступінь виконання зобов`язань відповідачем по Договору №1683/1617-ТЕ-18 становить 100%; матеріали справи не засвідчують той факт, що несвоєчасне виконання КП "Теплокомуненерго" зобов`язань за Договором завдало яких-небудь збитків позивачу; причиною неналежного виконання зобов`язання є скрутний майновий стан підприємства, що підтверджується статистичною фінансовою звітністю за 2018 року (а.с. 214-215 том 2) та довідкою про заборгованість за податковими зобов`язаннями, відповідно до якої заборгованість по податках станом на 01.03.2019 становить 22 746 тис. грн (а.с. 213 том 2); у складі споживачів теплової енергії Відповідача категорія населення складають 88%, на заборгованість населення згідно Закону України від 13.11.96 № 486/96-ВР "Про тимчасову заборону стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги" заборонено було нараховувати пеню, інфляційні втрати, та 3 % річних, з 01.01.2011р. дія цього Закону скасована, проте порядок нарахування і стягнення пені з населення на сьогоднішній день так і залишається не врегульовано відповідними нормативними актами.

При розгляді заявленого відповідачем господарським судом було прийнято до уваги, що КП "Теплокомуненерго" є підприємством, яке надає послуги з централізованого теплопостачання на території м. Олександрія, а отже основним джерелом доходів такого підприємства є кошти, що надійшли за наданні послуги з теплопостачання.

Нормами ст. 19-1 Закону України "Про теплопостачання" встановлено, що оплата теплової енергії, для виробництва якої повністю або частково постачається природний газ гарантованим постачальником, здійснюється споживачами теплової енергії та теплопостачальними організаціями, які купують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, шляхом перерахування коштів на рахунки із спеціальним режимом використання, які відкривають теплопостачальні та теплогенеруючі організації для зарахування коштів, у тому числі від теплопостачальних організацій, які отримують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, в уповноваженому банку. Оплата теплової енергії шляхом перерахування коштів на інші рахунки забороняється. Кошти, що надійшли на рахунки із спеціальним режимом використання, перераховуються банками згідно з порядком розподілу коштів, затвердженим Кабінетом Міністрів України, виключно на рахунок: гарантованого постачальника; теплогенеруючої організації; теплопостачальної організації; теплотранспортуючої організації. На кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, не може бути звернено стягнення за зобов`язаннями гарантованого постачальника, теплогенеруючих, теплопостачальних та теплотранспортуючих організацій.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18.06.2014 № 217 затверджено Порядок розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов`язки.

Відповідно до вказаного Порядку уповноважений банк здійснює відповідно до реєстру нормативів розподіл коштів, що надійшли за попередній день від структурних підрозділів теплопостачальних і теплогенеруючих організацій та споживачів, і перерахування коштів на рахунки з урахуванням вимог пунктів 14 - 26 цього Порядку.

Згідно п. 14 Порядку, у разі коли теплопостачальна або теплогенеруюча організація здійснює продаж теплової енергії та/або надання комунальних послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води та самостійно виробляє всю необхідну для цього теплову енергію, кошти, що надійшли на спеціальний рахунок, відкритий теплопостачальною або теплогенеруючою організацією, як плата за теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води від споживачів, розподіляються згідно з нормативами, розрахованими відповідно до пунктів 15 - 26 цього Порядку, і перераховуються в частині вартості, зокрема, послуг з транспортування природного газу (якщо теплопостачальна або теплогенеруюча організація має чинний договір на транспортування природного газу з оператором газотранспортної системи) - на рахунок оператора газотранспортної системи.

А отже, КП "Теплокомуненерго" - відповідач у справі, самостійно не визначає порядок розподілу коштів, які надійшли на його рахунок зі спеціальним режимом використання, та оплата із такого рахунку відповідних послуг, залежить від розміру коштів, які надійшли від споживачів.

Господарським судом також було враховано що згідно наданої відповідачем інформації, грошові кошти, що надходять від споживачів теплової енергії на спеціальні рахунки для зарахування коштів, автоматично перераховуються на користь НАК "Нафтогаз України" згідно алгоритму розподілу коштів, затвердженого Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Також прийнято до уваги той факт, що відповідачу необхідні грошові кошти на виплату заробітної плати робітникам та на підтримання технологічного процесу виробництва теплової енергії, з метою забезпечення своєчасного та належного надання відповідних послуг, тоді як згідно Звіту про фінансові результати за 2018 рік відповідач має непокритий збиток в розмірі 10 702 тис. грн (а.с. 214 том 2).

Позивачем у справі до стягнення заявлено збитки від інфляції та 3% річних, які компенсують невчасне погашення заборгованості за Договором.

Стягнення з боржника штрафних санкцій спрямоване на дотримання договірної дисципліни і має компенсаційний характер, проте не є і не може бути джерелом збагачення кредитора, а сплата надмірно великих штрафних санкцій зачіпатиме не лише майнові інтереси відповідача, а й, зокрема, можливість вчасного та якісного надання населенню відповідних послуг.

Господарським судом враховано й те, що діяльність позивача та відповідача, як суб`єктів ринку природного газу, провадиться за принципом забезпечення захисту прав та інтересів споживачів природного газу. У відносинах між сторонами відповідач є споживачем природного газу, а у відносинах з населенням та організаціями - постачальником теплової, електроенергії.

Разом з цим, враховуючи, що діяльність АТ НАК "Нафтогаз України" має важливе значення щодо надійного і безпечного функціонування газотранспортної системи та враховуючи правове призначення штрафних санкцій, господарський суд дійшов висновку про можливість зменшення пені не на 95%, а на 70%.

Рішення суду в частині зменшення розміру пені достатньо мотивоване судом і колегія суддів погоджується з цим.

Таким чином, у зв`язку з неправильним розрахунком пені та 3% річних, проведеним судом, та погодженням апеляційного суду з рішенням щодо зменшення пені на 70%, в цій частині рішення суду підлягає зміні і з відповідача підлягає стягненню 257 852,71 грн. пені та 292 059,67 грн. 3% річних.

У зв?язку з наведеним апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Витрати з судового збору покласти на сторони пропорційно задоволеним вимога.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.123, 129, 269, 270, 275, 277,

281-284 Господарського процесуального кодексуУкраїни, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 17.07.2019 року у справі № 912/690/19 змінити в частині стягнення пені та 3% річних, стягнувши з Комунального підприємства Теплокомуненерго Олександрійської міської ради на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 257 852,71 грн. пені, 292 059,67 грн. №5 річних та 32 171,60 грн. витрат з судового збору.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Видачу наказу доручити господарському суду Кіровоградської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 20 днів з моменту складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 04.11.2019р.

Головуючий суддя С.Г. Антонік

Суддя М.О. Дармін

Суддя О.В.Березкіна