Постанова

від 13.02.2020 по справі 912/690/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2020 року

м. Київ

Справа № 912/690/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В. А. - головуючого, Багай Н. О., Дроботової Т. Б.,

за участю помічника судді, який здійснює повноваження секретаря судового засідання - Сташків Т. Г.,

за участю представників:

позивача - Незнамова Т. О. (адвокат),

відповідача - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 23.10.2019 (судді: Антонік С. Г., Березкіна О. В., Дармін М.О.)

та рішення Господарського суду Кіровоградської області від 17.07.2019 (суддя Вавренюк Л. С.)

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Комунального підприємства "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради

про стягнення 2 596 196,88 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. У березні 2019 року Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - АТ "НАК "Нафтогаз України") звернулось до Господарського суду Кіровоградської області з позовом до Комунального підприємства "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради (далі - КП "Теплокомуненерго" ОМР) про стягнення 2 596 196,88 грн, з яких: 862 422,45 грн пені, три проценти річних у сумі 387 757,58 грн та інфляційні втрати у сумі 1 346 016,85 грн (з урахуванням заяви про уточнення від 05.06.2019).

1.2. Обґрунтовуючи свої вимоги АТ "НАК "Нафтогаз України" зазначило про неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором постачання природного газу від 04.10.2016 №1683/1617-ТЕ-18 у частині своєчасного здійснення оплати за переданий газ.

2. Короткий зміст судових рішень у справі

2.1. Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 17.07.2019, позов задоволено частково. Стягнуто з КП "Теплокомуненерго" ОМР 257 655,60 грн пені, три проценти річних у сумі 291 965,81 грн та інфляційні втрати у сумі 993 862,23 грн.

Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивачем помилково здійснено нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат на суми, які погашені відповідно до спільних протокольних рішень та договору про взаєморозрахунки. Крім того, судом на підставі частини 3 статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання та водовідведення за спожиті енергоносії" відмовлено у стягненні нарахованої пені та трьох процентів річних на суму заборгованості за період з 26.11.2016 по 30.11.2016, тобто до набрання чинності цим законом.

Також місцевий господарський суд зменшив розмір нарахованої позивачем пені на 30 %, урахувавши, зокрема, скрутний майновий стан відповідача та відсутність понесення позивачем збитків внаслідок несвоєчасної оплати відповідачем поставленого газу.

2.2. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 23.10.2019 рішення Господарського суду Кіровоградської області від 17.07.2019 змінено та стягнуто з КП "Теплокомуненерго" ОМР 257 852,71 грн пені, 292 059,67 грн трьох процентів річних. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Апеляційний господарський суд зауважив на неправомірній відмові суду першої інстанції в частині стягнення нарахованих трьох процентів річних та пені на заборгованість, яка була погашена 30.11.2016, у зв`язку з чим здійснив власний розрахунок вказаних сум та достягнув їх з відповідача.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. У касаційній скарзі АТ "НАК "Нафтогаз України" просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині відмови у стягненні 1049092,66 грн і прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог у цій частині.

3.2. Доводи касаційної скарги обґрунтовано тим, що судами попередніх інстанцій не враховано умови укладеного між сторонами договору, за яким укладення спільних протокольних рішень та договору про організацію взаєморозрахунків не змінює строків виконання відповідачем зобов`язань з оплати поставленого за договором газу.

Крім того, на думку скаржника, правовідносини щодо надання державою субвенцій не стосуються спірних договірних правовідносин сторін, які мають керуватися виключно умовами договору, а тому суди помилково ототожнили проведення оплат за спільними протокольними рішеннями та на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256.

Також скаржник вважає порушенням статей 219, 233 Господарського кодексу України зменшення судами пені на 70 % та зауважує на тому, що ним не здійснювалося нарахування пені на перераховані в якості субвенцій грошові кошти.

4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

4.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і дотримання норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

4.2. Суди попередніх інстанцій установили, що 04.10.2016 між ПАТ НАК "Нафтогаз України" (постачальник) та КП "Теплокомуненерго" ОМР (споживач) укладено договір № 1683/1617-ТЕ-18 постачання природного газу. У подальшому сторонами внесено зміни до договору шляхом укладення додаткової угоди від 23.01.2017 № 1.

4.3. Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 договору сторони визначили, що предметом договору є природний газ, призначений виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню протягом 2016- 2017 років.

4.4. Пунктом 3.4 договору встановлено, що приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі.

4.5. Згідно з пунктом 5.2 договору ціна за 1000 куб. м природного газу становить 4 942,00 грн, а разом із ПДВ 20 % - 5 930,40 грн.

4.6. Відповідно до пункту 6.1 договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. Сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3 цього договору укладення договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 № 20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, не змінює строків та умов розрахунків за цим договором.

4.7. Пунктом 8.2 договору сторони погодили, що в разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1. цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню у розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 № 20.

4.8. У пункті 8.3 договору передбачено, що з урахуванням пункту 11.3 цього договору укладення договорів про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання не звільняє споживача від обов`язку сплатити на користь постачальника платежі відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, нараховані на всю суму заборгованості за цим договором.

4.9. Згідно з пунктом 11.3 договору сторони погодили такий порядок внесення змін до договору: 1) усі зміни і доповнення до цього договору оформлюються письмово у формі додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору та підписуються уповноваженими представниками сторін, крім випадків, зазначених у пунктах 11.5 та 11.6 цього договору; 2) сторони погодили, що зміни до цього договору, викладені не у формі додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору, не можуть бути застосовані до відносин сторін за цим договором; 3) договір про організацію взаєморозрахунків не вносить змін до цього Договору та може бути застосований до відносин за цим договором тільки після підписання сторонами окремого додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору; 4) будь-які спільні протокольні рішення, в тому числі про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, підписані сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20, протоколи нарад, дво- та багатосторонніх зустрічей, листування між сторонами: не можуть бути використані для внесення змін до цього договору; можуть бути застосовані до відносин за цим договором тільки після підписання сторонами окремого додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору.

4.10. Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов договору позивач у період з жовтня 2016 року по березень 2017 року передав у власність КП "Теплокомуненерго" ОМР природний газ на загальну суму 96 096 284,62 грн, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу.

4.11. Крім того, з метою оплати вартості переданого природного газу на підставі постанови КМУ №20 Головним управлінням Державної казначейської служби України у Кіровоградській області, Департаментом фінансів Кіровоградської облдержадміністрації, Фінансовим управлінням Олександрійської міської ради, Управлінням праці та соціального захисту населення Олександрійської міської ради, КП "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради, НАК "Нафтогаз України" підписані спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України: № 2671 від 09.11.2016 на суму 4 493 262,80 грн, № 2958 від 18.11.2016 на суму 95 000 грн, № 3098 від 13.12.2016 на суму 8 759 605,56 грн, № 272 від 18.01.2017 на суму 12 440 933,87 грн, № 1017 від 15.02.2017 на суму 14 789 788,94 грн, № 1455 від 06.03.2017 на суму 13 601 887,39 грн, № 2076 від 10.04.2017 на суму 11 000 000 грн, №3885 від 14.11.2017 на суму 1 412 225,44 грн.

4.12. Також, 06.11.2017 між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Кіровоградській області, Департаментом фінансів Кіровоградської облдержадміністрації, Фінансовим управлінням Олександрійської міської ради, Управлінням житлово-комунального господарства, архітектури та містобудування Олександрійської міської ради, КП "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради та Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", укладено договір № 46/332-в про організацію взаєморозрахунків, предметом якого є організація проведення сторонами взаєморозрахунків за субвенцією з державного бюджету місцевим бюджетам, визначена статтею 31 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік", відповідно до Порядку та умов надання у 2017 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 18.05.2017 № 332.

4.13. Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до договору про організацію взаєморозрахунків у рахунок погашення заборгованості відповідача перед позивачем за договором постачання природного газу перераховано грошові кошти у сумі 389 566 грн.

4.14. Отже, за встановленими судами обставинами, відповідач повністю виконав зобов`язання по погашенню заборгованості за рахунок власних коштів, а також коштів перерахованих на підставі протокольних рішень та договору про організацію взаєморозрахунків.

4.15. Предметом позову у цій справі є вимога позивача про стягнення з КП "Теплокомуненерго" ОМР 862 422,45 грн пені, трьох процентів річних у сумі 387 757,58 грн та інфляційні втрати у сумі 1 346 016,85 грн через неналежне виконання відповідачем зобов`язань щодо своєчасної оплати переданого газу за договором.

4.16. Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

4.17. Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України та статтею 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

4.18. За змістом частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

4.19. Частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

4.20. За змістом статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми.

4.21. Згідно з положеннями статті 611 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

4.22. Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

4.23. Згідно з положеннями частин першої - третьої статті 12 Господарського кодексу України держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб`єктів господарювання є: державне замовлення; ліцензування, патентування і квотування; технічне регулювання; застосування нормативів та лімітів; регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій. Умови, обсяги, сфери та порядок застосування окремих видів засобів державного регулювання господарської діяльності визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами, а також програмами економічного і соціального розвитку. Встановлення та скасування пільг і переваг у господарській діяльності окремих категорій суб`єктів господарювання здійснюються відповідно до цього Кодексу та інших законів.

4.24. Постановою Кабінету Міністрів України від 11.05.2005 №20 затверджено Порядок перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, яким визначено механізм перерахування субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати, тощо за рахунок надходження до загального державного бюджету рентної плати за користування надрами для видобування природного газу та газового конденсату і податку на додану вартість, що сплачується Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та ПАТ "Укртрансгаз", а також за рахунок надходження до загального державного бюджету від погашення податкового боргу, в тому числі реструктуризованого або розстроченого (відстроченого) з податку на додану вартість, що сплачується виробниками електроенергії і вуглевидобувними підприємствами.

4.25. За змістом цього Порядку визначено механізм перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету рентної плати за користування надрами для видобування природного газу та газового конденсату і податку на додану вартість, що сплачується НАК "Нафтогаз України" та ПАТ "Укртрансгаз", а також за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету від погашення податкового боргу, в тому числі реструктуризованого або розстроченого (відстроченого) з податку на додану вартість, що сплачується виробниками електроенергії і вугледобувними підприємствами.

4.26. Відшкодування коштів на пільги, субсидії здійснюється із Державного бюджету України за спеціальною процедурою. При цьому, такі кошти не є коштами суб`єкта господарювання, а безпосередньо перераховуються на рахунок газопостачальної організації.

4.27. Таким чином, держава взяла на себе бюджетне зобов`язання щодо відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов`язаних із газопостачанням населення, яке користується субсидіями та має пільги з оплати комунальних послуг, а саме витрат на придбання природного газу, його транспортування магістральними та переміщення розподільчими газопроводами.

4.28. Запроваджуючи механізм взаємних розрахунків між підприємствами паливно-енергетичного комплексу (ПЕК), визначений Порядком фінансування видатків, держава забезпечує відшкодування частини витрат підприємств ПЕК, пов`язаних із газопостачанням населення, яке користується житловими субсидіями та має пільги з оплати комунальних послуг.

4.29. Тобто, правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами у цій частині (стосовно розміру пільг та субсидій, отриманих населенням на відповідній території діяльності відповідача) зазнають імперативного регулюючого впливу держави, яка приймає законодавчі акти щодо виділення відповідних субвенцій на фінансування пільг і субсидій; соціального захисту відповідних категорій громадян та їх гарантій. Отже, на виконання таких законодавчих актів держава в особі відповідних державних органів приймає підзаконні нормативні акти.

4.30. Отже, незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов`язання між сторонами договору в частині, яку держава компенсуватиме за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства.

4.31. Аналогічний правовий висновок наведено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.05.2019 у справі №924/296/18.

4.32. Таким чином, сторони, підписавши спільні протокольні рішення, погодилися з тим, що між ними встановлюється інший (не той, що був передбачений у договорі) порядок розрахунків, а отже суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність правових підстав для нарахування пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат на кошти, перераховані на підставі таких спільних протокольних рішень.

4.33. У той же час, судами попередніх інстанцій було обґрунтовано враховано, що погашення відповідачем заборгованості відбувалося не тільки за рахунок коштів перерахованих на підставі протокольних рішень, а також за рахунок власних коштів та договору про організацію взаєморозрахунків.

4.34. При цьому, як правильно встановив суд першої інстанції при здійсненні перевірки розрахунків сторін, частина заборгованості на суму 4000000 грн була погашена відповідачем 02.02.2018 та інша частина на суму 2 248 974,39 грн - 27.02.2018, тобто після набрання чинності 01.01.2018 відповідною редакцією Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256.

4.35. Наведеним спростовуються твердження скаржника щодо неврахування судами попередніх інстанцій відмінності проведення оплат за спільними протокольними рішеннями та на підставі Постанови № 256, що натомість відобразилось у включенні судами сплачених відповідачем з посиланням на вказану Постанову сум заборгованості до тих, на які здійснюється нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат.

4.36. За змістом статті 3 Закону України "Про ринок природного газу" ринок природного газу функціонує на засадах вільної добросовісної конкуренції, крім діяльності суб`єктів природних монополій, і за такими, зокрема, принципами: забезпечення високого рівня захисту прав та інтересів споживачів природного газу, у тому числі забезпечення першочергового інтересу безпеки постачання природного газу, зокрема шляхом диверсифікації джерел надходження природного газу; вільної торгівлі природним газом та рівності суб`єктів ринку природного газу незалежно від держави, згідно із законодавством якої вони створені; вільного вибору постачальника природного газу; невтручання держави у функціонування ринку природного газу, крім випадків, коли це необхідно для усунення вад ринку або забезпечення інших загальносуспільних інтересів, за умови що таке втручання здійснюється у мінімально достатній спосіб; відповідальності суб`єктів ринку природного газу за порушення правил діяльності на ринку природного газу та умов договорів.

4.37. Згідно з частиною першою статті 12 цього Закону постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.

4.38. Споживач зобов`язаний, зокрема укласти договір про постачання природного газу; забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів (стаття 13 Закону України "Про ринок природного газу").

4.39. Щодо доводів касаційної скарги про порушення судами статей 219, 233 Господарського кодексу України при зменшенні розміру пені, Верховний Суд зазначає, що вирішення питання зменшення належних до сплати штрафних санкцій перебуває в межах дискреційних повноважень господарських судів, які в рішенні та постанові навели відповідні та достатні підстави в обґрунтування свого висновку про зменшення на 30 % заявленої до стягнення з відповідача суми пені у даній справі.

4.40. Колегія суддів зазначає, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

4.41. Як правильно установив суд апеляційної інстанції, позивач під час вирішення спору у цій справі не надав, а відтак матеріали справи не містять доказів, які підтверджують понесення позивачем збитків або можливість їх понесення позивачем у зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобов`язань. При цьому, судом обґрунтовано прийнято до уваги майновий стан відповідача, його роль на ринку як надавача послуг з централізованого теплопостачання та основне джерело доходів, яким є сплачені населенням кошти за надані послуги з теплопостачання.

4.42. За наведених обставин колегія суддів вважає, що судові рішення у справі прийнято із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для їх скасування не вбачається.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. Згідно зі статтею 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

5.2. Згідно зі статтею 300 цього Кодексу, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.3. За змістом пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

5.4. Відповідно до частини першої статті 309 цього Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

5.5. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення у справі прийнято із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для їх скасування не вбачається.

5.6. Доводи, викладені у касаційній скарзі, про порушення і неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваних судових рішень не знайшли свого підтвердження та не спростовують обставин справи, на які посилався суд як на підставу для відмови у позові, ґрунтуються на переоцінці доказів, зібраних у справі, що за змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України не належить до повноважень суду касаційної інстанції, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваних рішень у справі не вбачається.

6. Розподіл судових витрат

6.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина чотирнадцята статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини першої статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 23.10.2019 та рішення Господарського суду Кіровоградської області від 17.07.2019 у справі №912/690/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Зуєв

Судді Н. О. Багай

Т. Б. Дроботова