Ухвала

від 14.11.2019 по справі 912/690/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

вул.В`ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,

тел/факс: 22-09-70/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

14 листопада 2019 року № 912/690/19

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Вавренюк Л.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Комунального підприємства "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради про розстрочку виконання судового рішення по справі № 912/690/19

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України",

до відповідача: Комунального підприємства "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради,

про стягнення 2 596 196,88 грн,

представники:

від стягувача - участі не брали;

від боржника - Кравченко І.В., в.о. директора, наказ №205-к, від 24.10.2019.

встановив: рішенням Господарського суду Кіровоградської області позов Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Комунального підприємства "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради про стягнення з останнього на користь позивача заборгованості за договором постачання природного газу №1683/1617-ТЕ-18 від 04.10.2016 задоволено частково, стягнуто з Комунального підприємства "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" борг у загальній сумі 1 543 483,64 грн, з яких: пеня у сумі 257 655,60 грн, три відсотки річних у сумі 291 965,81 грн, інфляційні втрати у сумі 993 862,23 грн, а також витрати по сплаті судового збору в сумі 32 170,20 грн.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 23.10.2019 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задоволено частково, рішення Господарського суду Кіровоградської області від 17.07.2019 року у справі № 912/690/19 змінено в частині стягнення пені та 3% річних; стягнуто з Комунального підприємства "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 257 852,71 грн пені, 292 059,67 грн 3% річних та 32 171,60 грн витрат з судового збору. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

04.11.2019 на адресу господарського суду від Комунального підприємства "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради надійшла заява про розстрочку виконання судового рішення у справі 912/690/19, відповідно до якої заявник просить розстрочити виконання рішення у розмірі 1 575 653,84 грн, на 12 місяців з 01.12.2019 по 30.11.2020, рівними щомісячними платежами до повного його виконання за графіком поданим разом із заявою про розстрочення виконання рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Ухвалою від 05.11.2019 господарський суд призначив розгляд заяви боржника у судовому засіданні на 14.11.2019.

11.11.2019 матеріали справи № 912/690/19 повернуто на адресу Господарського суду Кіровоградської області.

12.11.2019 на виконання рішення Господарського суду Кіровоградської області та постанови Центрального апеляційного господарського суду від 23.10.2019 господарським судом видано наказ та направлено стягувачу.

13.11.2019 від представника стягувача надійшло клопотання про відкладення розгляду заяви про розстрочку, мотивована неможливістю явки повноважного представника стягувача у судове засідання у зв`язку з розглядом справи за позовом Акціонерної компанії "Нафтогаз України" у Господарському суді Запорізької області.

Протокольною ухвалою від 14.11.2019 у відповідності до вимог ч. 4 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України господарським судом відмовлено стягувачу у задоволенні поданого ним клопотання про відкладення.

Представник боржника у судовому засіданні підтримав подану заяву про розстрочку виконання рішення.

Розглянувши заяву про розстрочення виконання судового рішення, заслухавши пояснення представника боржника, господарський суд встановив наступне.

Відповідно до ч.ч. 3-5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (ч. 3); вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (ч. 4); розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч. 5).

Боржник у справі стверджує, що існують обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Так, в обґрунтування заяви про розстрочку виконання судового рішення боржник зазначає, що Комунальне підприємство "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради (надалі - КП "Теплокомуненерго") є підприємством стратегічного значення, від безперебійного та сталого функціонування якого залежить надання послуг централізованого теплопостачання у місті Олександрія, в тому числі: пологовим будинкам, лікарням, дитячим садкам, школам, державним, адміністративним органам, підприємствам усіх форм власності, громадянам тощо.

Боржник тривалий час знаходиться у тяжкому фінансовому стані, викликаному, зокрема, неплатежами різних категорій споживачів за спожиту теплову енергію, невідповідністю тарифів за теплову енергію для населення фактичним витратам на її виробництво; протягом останніх років господарської діяльності підприємства заборгованість зростає, незважаючи на заходи спрямовані на її зменшення.

Водночас боржником не надано жодних доказів здійснення заходів, спрямованих на зменшення заборгованості, всупереч приписам ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Так, суду не надано доказів здійснення зменшення дебіторської заборгованості.

Боржник зазначає, що збиток за 9 місяців 2019 року становить 10 254 тис. грн, відтак, заявник має тяжкий фінансово-економічний стан, на підтвердження чого останнім надано копії балансу та звіту про фінансові результати.

Крім того, 18.06.2014 постановою Кабінету Міністрів України №217 був затверджений Порядок розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу (надалі - Порядок).

Порядком врегульовано питання щодо відкриття поточних рахунків теплогенеруючими організаціями із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за комунальні послуги та визначено механізм розподілу цих коштів для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу.

На виконання постанови КМУ від 18.06.2014 №217 КП "Теплокомуненерго" укладено типовий договір банківського рахунку № 32 від 22.07.2014 з ПАТ "Державний ощадний банк України", згідно якого відкрито поточні рахунки із спеціальним режимом використання.

Кошти, що сплачуються споживачами послуг з теплопостачання в касі підприємства, по закінченню кожного робочого дня здаються на розподільчі рахунки зі спеціальним режимом використання, тому підприємство не має права вільного розпорядження ними та використання на власний розсуд. Вони фактично виступають такими, до яких застосовується порядок використання за Постановою КМУ № 217. Розподіл коштів з цих рахунків здійснюється відповідно до алгоритму, який затверджується щомісячно Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики і комунальних послуг. При цьому в розпорядженні підприємства залишається 10-15% від загальної суми надходжень.

Враховуючи наведені зміни у законодавстві щодо порядку розрахунків за спожитий природний газ, стверджує боржник, КП "Теплокомуненерго" ніяким чином не може вплинути на порядок розподілу коштів, які надходять на спецрахунки та змінити його.

Грошових коштів, що надходять після розподілу на поточний рахунок підприємств, зазначає боржник, не вистачає навіть на повне погашення заробітної плати та першочергових обов`язкових платежів.

З огляду на накладення арештів на всі рахунки боржника у зв`язку з примусовим виконанням рішення у справі № 912/3128/14 від 02.02.2015 за позовом НАК "Нафтогаз України" у боржника, за його доводами, накопичилась заборгованість зі сплати податків та обов`язкових платежів, які підприємство також має погашати після розблокування рахунків.

У випадку виконання рішення суду одноразово у повному обсязі підприємству загрожує чергове заблокування всіх банківських рахунків, а в період проходження опалювального сезону може призвести до повного колапсу фінансово-господарської діяльності підприємства, зупинки теплопостачання мешканцям міста, на об`єкти соціальної інфраструктури, що матиме вкрай небезпечні наслідки для міста.

Вищезазначене, на думку відповідача, свідчить про неможливість погашення суми боргу одноразово.

Відповідно до приписів ст. 326 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до статті 18 Господарського процесуального кодексу України, cудові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а, отже, сама можливість надання розстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер. Обставини, які зумовлюють надання розстрочки виконання рішення суду повинні бути об`єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Так, у п. 40 рішення від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України" суд зазначив, що затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається п. 1 ст. 6 Конвенції. На державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці.

З підстав, умов та меж надання відстрочки виконання судового рішення випливає, що безпідставне надання відстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Як випливає зі змісту заяви про розстрочку виконання рішення суду, заявник посилається на складне фінансове становище підприємства, в якості доказу заявником надано Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за 9 місяців 2019 року та Баланс на 30.09.2019.

Проте, відповідно до ст.ст. 42, 44 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку, а принципами підприємницької діяльності є комерційний розрахунок та власний комерційний ризик.

Тобто, отримання боржниками доходів від підприємницької діяльності не в тому обсязі, в якому було заздалегідь заплановано, не є підставою для розстрочення виконання судового рішення.

Також суд звертає увагу, що ухвалюючи рішення у даній справі скрутне фінансове становище боржника, господарським судом вже враховано, у зв`язку з чим відповідно зменшено розмір пені на 70%.

Також господарський суд вважає, що надання розстрочення боржнику у виконанні ним рішення до 30 листопада 2020 року порушить принцип збалансованості інтересів сторін. При цьому, наявність інфляційних процесів у економіці держави, негативно вплине і на стягувача.

Суд враховує, що інфляційні процеси зачіпають передусім майнові інтереси кредитора, так як належні до стягнення на його користь грошові кошти в національній валюті за період розстрочення істотно знецінюються, і як наслідок, призводять до погіршення фінансового стану кредитора.

Сам по собі незадовільний фінансовий стан боржника, не є тією виключною обставиною, наявністю саме якою обумовлено застосування ст. 331 Господарського процесуального кодексу України для розстрочки виконання рішення суду, оскільки її наявність (відсутність) залежить від власної діяльності суб`єкта господарювання (боржника).

Заявником також не подано письмових пояснень причин неможливості виконання рішення суду з урахуванням законодавчо визначеного порядку примусового виконання, зокрема, через реалізацію майна, з урахуванням наявності як необоротних так і оборотних активів у підприємства.

Обставини, що можуть бути враховані при вирішенні питання про розстрочку виконання рішення, зазначені у ч. 4 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, боржником у заяв про розстрочення не наведені.

Крім того, в силу положень ч. 5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України розстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Враховуючи, що рішення ухвалене 17.07.2019, заявлення боржником розстрочення його виконання до 30.11.2020, перевищує граничний річний строк.

Суд зазначає, що заявник, в порушення приписів ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, не надав належних та допустимих доказів на підтвердження існування виняткових обставин, які є підставами для відстрочення виконання рішення суду, зокрема, наявності доказів, що підтверджують неможливість виконання рішення суду.

Отже, правові підстави для задоволення заяви боржника та розстрочення виконання рішення суду, враховуючи вищезазначене, відсутні.

При цьому, господарський суд зауважує, що сторони у справі не позбавленні права за наявності певних обставин на укладення мирової угоду в процесі виконання рішення, зокрема, щодо розстрочення останього, з наступним затвердженням такої угоди судом у відповідності до вимог ст. 330 Господарського процесуального кодексу Украни.

Керуючись ст. ст. 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Комунального підприємства "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради про розстрочку виконання судового рішення у справі № 912/690/19 відмовити.

Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Кіровоградської області.

Копії ухвали направити учасникам справи, а саме:

позивачу за адресою: 01001, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 6;

відповідачу за адресою: 28000, Кіровоградська обл., м. Олександрія, вул. Перспективна, 32-А.

Дата складення повної ухвали 15.11.2019.

Суддя Л.С. Вавренюк