Рішення

від 24.10.2019 по справі 926/1868/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2019 року Справа № 926/1868/19

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП «МАГІСТР» , м. Київ

до Приватного акціонерного товариства «Чернівецький цегельний завод №3» , м. Чернівці

про стягнення заборгованості - 141812,20 грн.

Суддя О.В. Гончарук

Секретар судового засідання - Балух-Бзовик М.В.

Представники:

від позивача - Булат В.П., довіреність від 01.07.2019;

від відповідача - Чорний C.В ОСОБА_1

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю «НВП «МАГІСТР» звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Приватного акціонерного товариства «Чернівецький цегельний завод №3» , в якому просить стягнути з відповідача 141812, 20 грн, з яких 105830,00 грн основного боргу та 35982,20 грн пені.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує фактом неналежного виконання відповідачем договору про відкриття рахунку у цінних паперах №Е-04 від 15.06.2011 в частині оплати вартості послуг щодо зберігання та обслуговування рахунків цінних паперів акціонерів.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 23.08.2019 відкрито провадження у справі з призначенням її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження на 19.09.2019.

Ухвалою суду від 19.09.2019, за клопотанням відповідача, розгляд справи відкладено на 15.10.2019.

У судових засіданнях за участю представників сторін оголошувалась перерва - до 18.10.2019, 24.10.2019.

Судом, виходячи з вимог статті 247 Господарського процесуального кодексу України, відмовлено у задоволенні заяви відповідача про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, а також приєднано до матеріалів справи відзив на позовну заяву.

Представник позивача наполягає на задоволенні позову, посилаючись на обставини, зазначені у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечує, з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву, зокрема:

- пунктом 8.2. договору про відкриття рахунку у цінних паперах №Е-04 від 15.06.2011 встановлено, що він вважається пролонгованим на кожний наступний термін, якщо за 10 календарних днів до закінчення терміну дії цього Договору Сторони не виявили бажання у письмовій формі його розірвати;

- ПрАТ Чернівецький цегельний завод №3 , листами № 128 від 12.11.2015, № 83 від 08.07.2016, № 16 від 15.02.2017 зверталося до ТОВ НВП МАГІСТР з повідомленням про те, що Наглядовою радою Товариства прийнято рішення про обрання нової депозитарної установи та про припинення дії цього договору;

- таким чином, відповідно до вимог п.п. 8.2 Договору ПрАТ Чернівецький цегельний завод №3 , до моменту закінчення другого терміну дії Договору (до 15.06.2017 року) повідомило ТОВ НВП МАГІСТР про його припинення, а обрання нової депозитарної установи свідчить про небажання пролонгувати термін дії Договору про відкриття рахунку у цінних паперах № Е-04 від 15 червня 2011 року, у зв`язку з чим, відповідач вважає, що Договір про відкриття рахунку у цінних паперах № Е-04 від 15 червня 2011 року припинений 15 червня 2017 року.

- листом структурного підрозділу ТОВ НВП МАГІСТР Чернівецької філії Буковина-Зберігач № 2/10 від 27.10.2015 року підприємство повідомлено про вступ у дію нових тарифів. До зазначеного листа надано Тарифи та перелік послуг, що надає депозитарна установа Чернівецька філія Буковина-Зберігач ТОВ НВП Магістр емітентам . У зазначеному переліку послуг, зокрема у п.5, зазначено, що абонентська плата - за домовленістю сторін. З 27.10.2015 жодного двостороннього документу про домовленість сторін щодо абонентської плати між ТОВ НВП МАГІСТР та ПрАТ Чернівецький цегельний завод №3 не підписувалося, і підстав сплачувати абонентську плату у підприємства не було;

- у Договорі про відкриття рахунку у цінних паперах № Е-04 від 15 червня 2011 року тарифи на послуги не зазначені. Немає жодного документу, який би свідчив про встановлення тарифів саме для зазначеного Договору та їх погодження сторонами договору, у зв`язку з чим, позивачем не доведено необхідність сплати відповідачем абонентської плати у розмірі 2785 грн, на яку позивач посилається у своєму позові та не доведено існування заборгованості, і дана вимога не може бути задоволена.

- Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, у зв`язку з чим, пеня застосована не у відповідності до вимог чинного законодавства України, Позивачем на надано обґрунтований розрахунок пені і, як наслідок, така вимога не підлягає до задоволення.

Судом за ініціативою сторін, у тому числі у зв`язку з вирішенням процесуальних питань, розгляд справи відкладався, а у судовому засіданні з розгляду справи по суті оголошувалась перерва - в межах розумного строку вирішення спору.

Так, відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 №3477-ІУ суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду як джерело права.

У відповідності до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікованої Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно з п.31 Рішення Європейського суду з прав людини від 1 лютого 2007 у справі "Макаренко проти України" суд нагадує, що "розумний" строк проваджень має визначатись відповідно до обставин справи та наступних критеріїв: складність справи, поведінка заявника і компетентних органів та інтерес, який мав заявник у цьому спорі.

Відповідно до п.27 Рішення Європейського суду з прав людини від 8 квітня 2010 року у справі "Гутка проти України" суд також частково погодився з твердженням Уряду України про те, що сторони сприяли тривалості оскаржуваного провадження. Вірним є те, що, хоча стороні в цивільній справі не можна ставити за вину використання доступних за національним законодавством засобів для захисту своїх інтересів, вона має враховувати те, що такі дії неминуче призводять до затягування відповідного провадження (згідно ухвали у справі "Малицька-Васовська проти Польщі" від 5 квітня 2001 року, №41413/98).

Заслухавши пояснення представників сторін у судових засіданнях, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд встановив наступне.

15 червня 2011 року між позивачем, як зберігачем, та відповідачем, як емітентом, укладено договір про відкриття рахунку в цінних паперах за № Е-04 (надалі - Договір), згідно з умовами якого, емітент доручає та сплачує, а зберігач зобов`язується відкрити рахунки, здійснити зарахування дематеріалізованого випуску на рахунки в цінних паперах акціонерів, зберігати належні власникам цінні папери дематеріалізованого випуску на їх рахунках у цінних паперах до звернення акціонерів до зберігача, після чого надавати їм послуги щодо зберігання та обслуговування рахунків цінних паперів акціонерів, відповідно до Положення про депозитарну діяльність, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 17.10.2006 № 999 (далі - Положення), внутрішнього положення Зберігача, чинного законодавства України.

Пунктами 3.1., 3.3. Договору обумовлено обов`язки емітента щодо оплати послуг зберігача з відкриття рахунків та зарахування цінних паперів та щодо оплати послуг зберігача за зберігання (обслуговування) цінних паперів дематеріалізованого випуску на рахунках у цінних паперах власників.

У відповідності до п.п. 8.1. 8.2. Договору, він набуває чинності з моменту підписання та діє протягом трьох років. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний термін, якщо за 10 календарних днів до закінчення терміну його дії цього Договору сторони не виявили бажання у письмовій формі його розірвати.

Положеннями п.п. 9.1. Договору сторони погодили, що Договір може бути розірваний за умови відсутності цінних паперів на рахунку в цінних паперах акціонерів або наявності укладених зберігачем договорів про відкриття рахунків у цінних паперах з кожним власником, а також за умов відсутності заборгованості по сплаті послуг зберігача, з наступним закриттям рахунку в цінних паперах.

Договір вважається розірваним з дати закриття рахунку у цінних паперах.

У листі від 12.11.2015 відповідач повідомив позивача про розірвання Договору та про укладення договору про відкриття рахунків в цінних паперах з іншою фінансовою компанією.

У листі від 12.11.2015 також повідомлялося, що дата припинення дії договору -08.12.2015.

У зв`язку з розірванням Договору, відповідач просив позивача підготувати обліковий реєстр власників, рахунки в цінних паперах яких обслуговуються відповідно до договору від 25.06.2011, станом на 11.12.2015.

Листом від 08.06.2016, відповідач повідомив позивача про дострокове розірвання Договору з 08 липня 2016 року та про те, що з 08.07.2016 оплата рахунків за Договором, здійснюватися не буде.

У листі від 15.02.2017 відповідач повідомив позивача про проведення 15.02.2017 засідання наглядової ради Товариства, на якому прийнято рішення про обрання нової депозитарної установи, з якою Товариство планує укласти угоду про відкриття та обслуговування рахунків у цінних паперах власників цінних паперів (в якості нової депозитарної установи обрано ПАТ «Кредобанк» ), у зв`язку з чим відповідач просив позивача підготувати та скласти обліковий реєстр власників акцій, рахунки в цінних паперах, які обслуговуються депозитарною установою, для передачі новій депозитарній установі. Датою розірвання договору відповідач визначив 28.02.2017.

Таким чином, зі змісту останнього листа від 15.02.2017 вбачається, що відповідач не заперечував існування договірних відносин з позивачем щонайменше до 28.02.2017, проте, вирішив в односторонньому порядку розірвати Договір, який, з урахуванням вищезназаченого пункту 8.2. Договору, автоматично пролонговано до 15.06.2017.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 631 Цивільного кодексу України передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Відповідно до частини 3 статті 651 ЦК України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Розділом 9 Договору сторони погодили між собою умови розірвання договору та закриття рахунку у цінних паперах, зокрема те, що Договір може бути достроково розірваним в разі надання однією із сторін іншій стороні письмового повідомлення про розірвання цього Договору. При цьому розірвання Договору наступає не раніше ніж через один місяць з дня отримання стороною зазначеного письмового повідомлення. В разі надання емітентом зберігачу розпорядження про закриття рахунку у цінних паперах; Договір може бути розірваний за умови відсутності цінних паперів на рахунках у цінних паперах акціонерів або наявності укладених Зберігачем договорів про відкриття рахунків у цінних паперах з кожним власником, а також за умови відсутності заборгованості по сплаті послуг Зберігача, з наступним закриттям рахунку в цінних паперах. Договір вважається розірваним з дати закриття рахунку у цінних паперах.

Відповідно до Положення про порядок забезпечення існування іменних цінних паперів у бездокументарній формі, затвердженого Рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку 22.01.2014 № 47, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 06.02.2014 за № 241/25018, оплата послуг депозитарної установи з відкриття та ведення рахунків у цінних паперах, депозитарний облік цінних паперів на цих рахунках та проведення операцій, зазначених у пункті 6 цього розділу, здійснюються емітентом відповідно до договору про відкриття/обслуговування рахунків у цінних паперах власникам, укладеного між емітентом та депозитарною установою. Емітент та/або депозитарна установа мають право розірвати договір про відкриття/обслуговування рахунків у цінних паперах власників цінних паперів, що був між ними укладений.

У випадку розірвання емітентом договору про відкриття/обслуговування рахунків у цінних паперах власників цінних паперів в односторонньому порядку (у тому числі за рішенням суду) емітент повинен у порядку та строки, визначені договором, письмово повідомити депозитарну установу, з якою укладений цей договір (далі - попередня депозитарна установа), про розірвання договору. Таке повідомлення повинно містити інформацію щодо реквізитів нової депозитарної установи (повне найменування, код за ЄДРПОУ, місцезнаходження), про визначену його уповноваженим органом дату припинення дії договору та дату обліку, на яку попередня депозитарна установа має скласти обліковий реєстр власників (далі - обліковий реєстр), рахунки в цінних паперах яких обслуговуються нею відповідно до договору з емітентом (далі - дата обліку).

Депозитарна установа припиняє виконання операцій за рахунками власників, які обслуговуються відповідно до договору про відкриття/обслуговування рахунків у цінних паперах власників цінних паперів та включені до облікового реєстру після дати обліку.

У випадку розірвання депозитарною установою договору про відкриття/обслуговування рахунків у цінних паперах власників цінних паперів в односторонньому порядку (у тому числі за рішенням суду) депозитарна установа повинна у порядку та строки, визначені договором, письмово повідомити емітента про розірвання договору із зазначенням дати припинення дії договору. У цьому випадку емітент повинен до дати припинення дії договору обрати нову депозитарну установу, укласти з нею договір про відкриття/обслуговування рахунків у цінних паперах власників цінних паперів і визначити дату обліку, про що не пізніше 1 робочого дня з дня укладання цього договору повідомити попередню депозитарну установу.

Усі дії щодо передання обслуговування рахунків у цінних паперах власників цінних паперів від попередньої депозитарної установи до нової депозитарної установи мають бути завершені до дати припинення дії договору між емітентом і попередньою депозитарною установою. У разі необхідності дата припинення дії договору і дата обліку можуть бути перенесені за згодою між попередньою депозитарною установою та емітентом.

Емітент після укладання договору про відкриття/обслуговування рахунків у цінних паперах власників цінних паперів з новою депозитарною установою повинен: письмово повідомити власників про обрання нової депозитарної установи із зазначенням її реквізитів (повне найменування, код за ЄДРПОУ, місцезнаходження, телефони контактної особи); забезпечити передання облікового реєстру від попередньої депозитарної установи до нової депозитарної установи; забезпечити відкриття рахунків у цінних паперах власникам, зазначеним в обліковому реєстрі, та зарахування на них належних власникам прав на цінні папери у новій депозитарній установі.

Таким чином, сторонами узгоджено можливість дострокового розірвання Договору, що, з урахуванням специфіки існуючих між сторонами правовідносин, можливо лише з дотриманням певної послідовності дій, вчинення яких відповідачем у межах даної справи не доведено, зокрема, не надано суду доказів відсутності цінних паперів на рахунках акціонерів або наявність укладених зберігачем договорів про відкриття рахунків у цінних паперах з кожним власником, доказів відсутності заборгованості зі сплати послуг зберігача, а власне договір може вважатися розірваним виключно з дати закриття рахунку у цінних паперах.

Усі дії щодо передання обслуговування рахунків у цінних паперах власників цінних паперів від попередньої депозитарної установи до нової депозитарної установи мають бути завершені до дати припинення дії договору між емітентом і попередньою депозитарною установою, вчинення чого, також відповідачем не доведено.

З огляду на недотримання сторонами умов щодо розірвання Договору, суд дійшов висновку, що Договір є пролонгованим та чинним у період за який позивачем заявлено стягнення заборгованості.

Згідно з п.п. 4.1., 4.2. Договору, емітент оплачує послуги зберігача згідно з цим Договором та відповідно до встановлених тарифів зберігача. Плата вноситься емітентом щомісяця до 15 числа місяця, наступного за звітним (місяцем).

Згідно з наданою позивачем інформацією, встановлений відповідачу тариф абонентської плати становить 2785 грн.

З матеріалів справи вбачається, що за період з дати укладення Договору по квітень 2016 року, відповідач перерахував на користь позивача щомісячно грошові кошти у розмірі 2785 грн з цільовим призначенням абонентська плата за договором №Е-04 від 15.06.2011, тобто таким чином було погоджено умову договору щодо ціни - вартості абонентської плати.

Крім цього, в матеріалах справи містяться рахунки за Договором, акти виконаних робіт (підписаних та не підписаних сторонами), та докази їх направлення відповідачу (відповідні реєстри поштових відправлень), складання яких хоч і не передбачено Договором (обов`язок відповідача зі щомісячної сплати вартості послуг позивача виникає незалежно від направлення актів, рахунків про надані послуги), проте, у сукупності підтверджує надання позивачем відповідачу послуг з ведення рахунку в цінних паперах, обслуговування операцій за рахунком та зберігання цінних паперів та прийняття відповідачем цих послуг, а також оплату їх вартості згідно з єдиним, існуючим між сторонами договором від 15.06.2011.

Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частиною першою статті 640 Цивільного кодексу України визначено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Згідно з частиною другою статті 640 Цивільного кодексу України якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Відповідно до статті 641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Як визначено у статті 642 Цивільного кодексу України, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Відповідно до статті 644 Цивільного кодексу України якщо пропозицію укласти договір, в якій не вказаний строк для відповіді, зроблено у письмовій формі, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь протягом строку, встановленого актом цивільного законодавства, а якщо цей строк не встановлений, - протягом нормально необхідного для цього часу.

Судом встановлено, що відповідачем прийнято пропозицію укласти Договір з умовою щомісячної оплати послуг зберігача у розмірі 2785 грн та можливістю зміни тарифу, а тому відповідач безпідставно стверджує звротнє.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (частина 1 статті 174 Господарського кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 202 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач документів, які б підтверджували оплату ним заборгованості перед позивачем в повному обсязі або спростовували доводи останнього, суду не надав.

Відтак, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 105830 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що відповідач надані позивачем послуги не оплатив, відтак допустив порушення зобов`язання.

Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (частина 6 статті 232 Господарського кодексу України).

Відповідно до п. 7.4 у випадку несвоєчасної оплати послуг зберігача, емітент сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України нарахованої на суму заборгованості, у зв`язку з чим позивач правомірно звернувся з позовом в частині стягнення з відповідача пені.

Перевіривши правильність нарахування пені, суд з урахуванням шестимісячного обмеження строку нарахування пені, дійшов висновку про часткове задоволення позову, а саме про обґрунтованість пені у розмірі 14669 грн.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню, з урахуванням чого, судові витрати слід розподілити між сторонами пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 (заява №4909/04), відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Судом досліджені документи, які надані сторонами у справі та на які сторони посилалися під час розгляду справи по суті, а також аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень сторін судом до уваги не береться, оскільки не спростовує наведених вище висновків.

Керуючись статтями 4, 20, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства Чернівецький цегельний завод №3 (м. Чернівці, вул. Кармелюка, 78, код 05508177) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю НВП МАГІСТР (м. Київ, вул. Полярна, 20, літ. А, поверх №1, офіс №6, код 34045290) 120499,86 грн (105830 грн основного боргу, 14669 грн пені) та 1807,50 грн судового збору.

3. У задоволенні позову в іншій частині - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду , або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.

Повне судове рішення складено 04.11.2019.

Суддя О.В. Гончарук