ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 жовтня 2019 року Справа № 160/6326/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіКоренева А.О. за участі секретаря судового засіданняМілєвській А.В. за участі: представника відповідача - Якимова Г.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Купецький Дім" до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування припису і постанови, -
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія Купецький Дім звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, в якому просив суд: визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Дніпропетровській області від 04.04.2019 року №ДН990/1477/АВ/ТД-ФС/306, якою на ТОВ Компанія Купецький дім накладено штраф в розмірі 1 215 900 грн; визнати протиправним та скасувати припис про усунення виявлених порушень Управління правління Держпраці у Дніпропетровській області від 29.03.2019 року №ДН990/1477/АВ/П.
В обґрунтовування свого позову зазначив, що 01 березня 2019 року проведено інспекційне відвідування ТОВ Компанія Купецький дім , за наслідками якого складено Акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю, ДН990/1477/АВ. На підставі висновків вказаного акту відповідачем зроблено висновок про порушення позивачем ч. 1,3 ст. 24 ЗУ КЗпП України у зв`язку з чим винесено припис та постанова про накладення штрафу у розмірі 1 215 900 грн. Позивач вважає висновки безпідставними та поверхневими, оскільки зі змісту акту інспекційного відвідування відповідача не наведено ані аналізу характеру та змісту виконаної підрядниками роботи, ані належної оцінки цивільно-правовим угодам, укладеним між позивачем та фізичними особами, як і правовідносинам, що між ними склалися. Крім того, зазначили, що перевірка охоплювала період з січня 2017 року по лютий 2019 року, одним інспектором на розгляд якому було надано 45 договорів у часовому проміжку з 09-30 год. до 15-45 год. 01 березня 2019 року, таким чином, інспектор за досить короткий час зробив висновок про порушення позивачем вимог трудового законодавства, однак без належного аналізу суті правовідносин та укладених договорів між позивачем та фізичними особами. Враховуючи вищевикладене, вважають, що укладенні договори є цивільно-правовими угодами, укладання яких не заборонено законом, а висновки Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області необґрунтованими, винесені припис та постава про накладення штрафу протиправними.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 липня 2019 року прийнята справа до провадження та призначина до розгляду за правилами загального позовного провадження у підготовче засідання.
Відповідачем до суду надав відзив на позовну заяву, в якому просили відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування своїх позовних вимог посилалися на те, що під час інспекційного відвідування було досліджено цивільно-правові угоди, укладені позивачем з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , за результатами якого, відповідач прийшов до висновку, що вказані договори мають ознаки трудових. У зв`язку з чим на думку відповідача директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Купецький Дім" допущено 10 фізичних осіб до роботи без укладання трудових договорів та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Таким чином, позивачем порушено вимоги ч. 1 ч. 3 ст. 24 КЗпП України, а відтак припис від 29.03.2019 року №ДН990/1477/АВ/П та постанова від 04.04.2019 року №ДН990/1477/АВ/ТД-ФС/306 прийняті з урахування наданих документів та у відповідності до норм діючого законодавства, і тому відсутні підстави для їх скасування
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2019 року закрито підготовче провадження у справі та призначено до розгляду по суті на 21. жовтня 2019 року.
У судове засідання представник позивача не з`явився, повідомлений належним чином, 23 вересня 2019 року надав до суду заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.
У судовому засіданні представник Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області заперечував проти задоволення позову.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та покази свідків, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.
Судом встановлено, що у зв`язку з неможливістю проведення інспекційного відвідування у визначені наказом № 183-1 від 13.02.2019 року терміни, проведено позаплановий захід у формі інспекційного відвідування Головним управлінням Держнраці у Дніпропетровській області відповідно до наказу 27.02.2019 року № 238-Іпо, направлення від 27.02.2019 року № 118 та на підставі рішення керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин у Товаристві з обмеженою відповідальністю Компанія Купецький Дім , прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої з джерела, наданого листом Головною управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області віл 28.12.2018 АГ 31331/05-05/26 (вх. № 356 від 09.01.2019 Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області) у період з 01 березня 2019 року строком 1 робочий день.
За результатами інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю відповідачем складено Акт від 01.03.2019 р. № ДН990/1477/АВ.
Не погодившись із вказаними висновками позивачем були направленні на адресу відповідача заперечення до вищевказаного Акту інспекційного відвідування від 25 березня 2019 року.
Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області на подані Товариством заперечення на висновки акту інспекційного відвідування, повідомило, що наданні Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія Купецький Дім заперечення на Акт від 01.03.2019 р. № ДН990/1477/АВ взято до уваги, але вони не спростовують факту порушень та висновків Акту.
На підставі акту № ДН990/1477/АВ від 01 березня 2019 року відповідачем винесено припис № ДН990/1477/АВ/П від 29 березня 2019 року про усунення порушень, яким Товариству надано строк до 26.04.2019 року.
04.04.2019 року першим заступником начальника ГУ Держпраці в Дніпропетровській області Осадчим ЇМ. на підставі висновків акту інспекційного відвідування, винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ДН990/1477/АВ/ТД-ФС/306, якою на ТОВ Компанія Купецький дім накладено штраф в розмірі 1 215 900 грн.
Не погоджуючись із зазначеними рішеннями відповідача, позивач звернувся з вказаним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступних приписів законодавства та встановлених фактичних обставин справи.
За змістом ч.1 ст. 265 КЗпП України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.
Відповідно до абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
Згідно з ч.3 ст. 24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Отже, підставою для притягнення позивача, який використовує найману працю, до відповідальності на підставі ч.2 ст.265 КЗпП України є встановлений факт відсутності трудових відносин між цією особою та працівником при умові фактичного виконання працівником трудових функцій.
В спірному випадку, як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Купецький Дім" (замовник) та фізичними особами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 як виконавцями укладено цивільно-правові договори, за якими вказані фізичні особи взяли на себе зобов`язання надавати певні види послуг.
За позицією відповідача з приводу вказаних договорів ці договори мають ознаки трудових договорів, які повинні укладатись відповідно до норм трудового законодавства, тому позивачем здійснено фактичний допуск працівників до роботи без оформлення трудового договору.
Отже, для вирішення спірних правовідносин в межах даної справи підлягає з`ясуванню питання наявності ознак трудових правовідносин між позивачем та фізичними особами, які були залучені до надання обумовлених відповідними цивільно-правовими договорами послуг.
Відповідно до ч.2 ст.2 КЗпП України працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.
Трудовий договір - угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (ч.1 ст.21 КЗпП України).
Частинами 1, 3 статті 24 КЗпП України встановлено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: при організованому наборі працівників; при укладенні контракту.
Виходячи з аналізу наведених норм, суд зазначає, що трудовий договір характеризується, зокрема тим, що працівники не самі організовують роботу і виконують її не на власний ризик та розсуд, а підпорядковуються відповідним посадовим особам, водночас на підприємстві має вестись табель відпрацьованого часу, що є особливістю трудових правовідносин. В трудових договорах також визначається обов`язок працівника щомісячно виконувати відповідні роботи в межах робочого процесу підприємства, а за невиконання обов`язків визначено матеріальну та/чи дисциплінарну відповідальність.
При цьому, здійснення трудової діяльності відбувається в межах норм і правил внутрішнього трудового розпорядку, визначених роботодавцем, а працівник, за виконану роботу, систематично отримує заробітну плату відповідно до тарифної сітки або схеми посадових окладів, що затверджені роботодавцем.
Отже, трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.
Так, цивільно-правовий договір - це угода між сторонами: зокрема, громадянином і організацією (суб`єктом господарської діяльності) на виконання першим певної роботи (договір підряду, договір про надання послуг тощо), предметом якого є надання певного результату праці.
Згідно із ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Статтею 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст.903 ЦК України).
Отже, основною ознакою, що відрізняє цивільно-правові відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.
Суд зазначає, що за цивільно-правовим договором, укладеним між власником і громадянином, останній зобов`язується за винагороду виконувати для підприємства (підприємця) індивідуально визначену роботу. Основною ознакою, що відрізняє договірні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес трудової діяльності, її організація. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.
Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.
За трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо.
За цивільним договором оплачується не процес праці, а її результати, котрий визначають після закінчення роботи і оформляють актами здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких провадиться їх оплата. Договором також може бути передбачено попередню або поетапну оплату. У трудовій книжці не робиться запис про виконання роботи за цивільно-правовими договорами.
Суд зауважує, що чинне законодавство не містить обов`язкових приписів, у яких випадках сторони зобов`язані укладати трудові договори, а в яких цивільно-правові договори (угоди) на виконання певних робіт, сторони договору (роботодавець та працівник) вільні у своєму виборі щодо форми оформлення трудових відносин, а тому на свій розсуд вправі визначати вид такого договору.
В спірному випадку, з огляду на предмет укладених договорів про надання послуг, суд вважає помилковими аргументи відповідача про трудовий характер відносин між позивачем та вказаними вище фізичними особами.
Судом встановлено, що між позивачем та фізичними особами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , (виконавець) укладено цивільно-правові договори від № 01/17м від 01.01.2017року з терміном дії до 31.03.2017року, №04/17м від 01.04.2017р. з терміном дії до 30.06.2017року № 07/17м від 01.07.2017 року з терміном дії до 30.09.2017року; № 10/17м за 01.10.2017 року з терміном дії до 31.12.2017 року; № 01/18м від 01.01.2018 року з терміном дії до 31.03.2018року; № 04/18м від 01.04.2018року з терміном дії до 31.06.2018року; № 07/18м від 01.07.2018року терміном дії до 31.07.2018року; та № 01/176 від 01.01.2017року з терміном дії до 31.03.2017 року; № 04/176 від 01.04.2017року з терміном дії до 30.06.2017року; № 07/176 від 01.07.2017року з терміном дії до 30.09.2017року; № 10/176 від 01.10.2017 року з терміном дії до 31.12.2017 року; № 01/186 від 01.01.2018року з терміном дії до 31.03.2018року; № 04/186 від 01.04.2018року з терміном дії до 31.06.2018року; № 07/186 від 01.07.2018р. з терміном дії до 31.07.2018 року відповідно.
Пунктами 1.1, 1.3, цих договорів визначено, що виконавці, які діють на свій власний страх та ризик, надають Замовнику, послуги, які визначені у Додатку А до цього Договору (послуги прибирання внутрішніх приміщень) протягом терміну чинності цього договору. Виконавці зобов`язані надавати свої Послуги Замовнику протягом робочих годин, прийнятих в Україні, та в інший час, у відповідності з чинним законодавством України, коли це може бути необхідно. Пунктами 1.7 цих же договорів обумовлено, що ці договори є цивільно-правовими.
Факт виконання робіт оформлювався актами приймання - передачі, а оплата обумовленої договором винагороди здійснювалася на підставі цих актів, по закінченню термінів дії договору, що не заперечувалося і відповідачем.
Зі змісту вказаних договорів вбачається, що виконавці надають послуги з прибирання внутрішніх приміщень, вказані послуги надають протягом робочих годин, прийнятих в Україні, тобто відсутня фіксація конкретного графіку роботи з погодинною організацією праці та обліком робочого часу, необхідність дотримання виконавцем певного трудового розпорядку; виконавці самі організовують роботу і виконують її на власний ризик та розсуд, не підпорядковуються відповідним посадовим особам, що не відповідає особливостям трудових правовідносин.
Крім того, між ТОВ Компанія Купецький Дім (Замовник) та ОСОБА_3 ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_11, ОСОБА_8 , ОСОБА_9 (Виконавці) укладено договори про надання послуг № РО-1 від 01.04.2017 року, № РО-1 від 01.07.2017 року, № РО-1 від 01.10.2017 року № РО-2 від 01.12.2017 року, № РО-2 від 01.01.2018 року № РО-1 від 01.04.2018 року, № РО-1 від 01.07.2018 року., № 01/17у від 19.01.2017 року, № 04/17у від 01.04.2017 року, № 7/17у від 01.07.2017 року., № П-1 від 01.01.2017 року, № П-1 від 01.04.2017 року; № ПР-1 від 01.01.2017 року; № 01/07-18 від 01.07.2018 року, № 01/04-18 від 01.04.2018 року; № 10/17н від 22.09.2017 року, № 01/18н від 01.01.2018 року; № 07/17к від 01.07.2017 року, № 01/18к від 01.07.2018 року, № 04/18к від 01.04.2018 року, № 07/18к від 01.07.2018 року.
Пунктами 1.1, 1.3, цих договорів визначено, що виконавці, які діють на свій власний страх та ризик, надають Замовнику, послуги, які визначені у Додатку А до цього Договору (послуги з охорони будівлі за адресою вул. Вокзальна,1 м. Дніпро ) протягом терміну дії цього договору. Виконавці зобов`язані надавати свої Послуги Замовнику протягом робочих годин, прийнятих в Україні, та в інший час, у відповідності з чинним законодавством України, коли це може бути необхідно. Пунктами 1.7 цих же договорів обумовлено, що ці договори є цивільно-правовими.
Факт виконання робіт оформлювався актами приймання - передачі, а оплата обумовленої договором винагороди здійснювалася на підставі цих актів, саме по закінченню термінів дії договору, а не щомісячно, що не заперечувалося і відповідачем.
Зі змісту вказаних договорів вбачається, що виконавці надають послуги з прибирання внутрішніх приміщень, вказані послуги надають протягом робочих годин, прийнятих в Україні, виконавці самі організовують роботу і виконують її на власний ризик та розсуд, не підпорядковуються відповідним посадовим особам, що не відповідає особливостям трудових правовідносин.
Судом встановлено, що між позивачем та ОСОБА_10 були укладені наступні договори про дання послуг: № 01/17 від 01.01.2017 року з терміном дії до 31.03.2017 року; № 04/17 від 11.04.2017року з терміном дії до 30.06.2017 року; № 07/17 від 01.07.2017року з терміном дії до 30.09.2017року; № 10/17 від 01.10.2017р. з терміном дії до 31.12.2017 року; №01/18 від 01.01.2018р. з терміном дії до 31.03.2018р.; № 04/18 від 01.04.2019 року з терміном дії до 30.06.2018 року; № 07/18 від 01.07.2018 року з терміном дії до 30.09.2018року; № 10/18 з терміном дії до 31.12.2018року; № 01/19 від 01.01.2019 року з терміном дії до 31.03.2019 року.
Пунктами 1.1, 1.3, цих договорів визначено, що виконавці, які діють на свій власний страх та ризик, надає Замовнику, послуги, які визначені у Додатку А до цього Договору (послуги прибирання внутрішніх приміщень) протягом терміну чинності цього договору. Виконавці зобов`язані надавати свої Послуги Замовнику протягом робочих годин, прийнятих в Україні, та в інший час, у відповідності з чинним законодавством України, коли це може бути необхідно. Пунктами 1.7 цих же договорів обумовлено, що ці договори є цивільно-правовими.
Факт виконання робіт оформлювався актами приймання - передачі, а оплата обумовленої договором винагороди здійснювалася на підставі цих актів, по закінченню термінів дії договору, що не заперечувалося і відповідачем.
Зі змісту вказаних договорів вбачається, що виконавці надають послуги з прибирання внутрішніх приміщень, вказані послуги надають протягом робочих годин, прийнятих в Україні, тобто без визначення конкретних годин початку та закінчення надання послуг, виконавці самі організовують роботу і виконують її на власний ризик та розсуд, не підпорядковуються відповідним посадовим особам, що не відповідає особливостям трудових правовідносин.
Згідно ч. 3 ст. 24 КЗпП працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Виходячи з приведених приписів законодавства, в контексті спірних правовідносин підставою для застосування до суб`єкта господарювання штрафних санкцій є встановлення факту допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту).
За позицією позивача послуги надавались за цивільно-правовими договорами, порядок укладання яких регулюється Цивільним кодексом України.
Статтею 6 Цивільного кодексу України визначено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.
Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень в цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Судом встановлено, що в цивільно-правових договорах, укладених між Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія Купецький Дім (замовник) та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , (виконавеці) чітко зазначено вид та обсяг робіт, який замовник доручає виконати виконавцям, як цього вимагає стаття 837 Цивільного кодексу України, строк виконання дорученої роботи, вартість наданих послуг. Умовами договору передбачено складання акту приймання-передачі наданих послуг, а також сплата замовником всіх обов`язкових податків та платежів, передбачених законодавством.
Статтею 204 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правомірності правочину, яка означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
Цивільно-правовий договір є чинним, не визнавався у встановленому порядку недійсним.
Відповідачем належними, достатніми та достовірними доказами у розумінні статей 73, 75-76 КАС України не спростовано доводів позивача про укладання між позивачем та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , саме цивільно-правових договорів, а не трудового договору.
Європейським Судом з прав людини у рішенні в справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland) N 37801/97 від 01 липня 2003 року, яке, відповідно до ч. 1 статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягає застосуванню судами як джерело права, вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Отже, вказаними договорами обумовлена періодичність надання послуг виконавцем, без фіксації конкретного графіку роботи з погодинною організацією праці, з обліком робочого часу та необхідністю дотримання виконавцем певного трудового розпорядку. Послуги, визначені в договорах, мають тимчасовий характер. У договорах відсутня будь-яка регламентація трудової діяльності, визначення робочого часу та часу відпочинку виконавців, їх обов`язку дотримуватися правил внутрішнього трудового розпорядку тощо.
Оплата наданих послуг проводилась саме по факту наданих конкретних послуг за актами виконаних робіт, а не за сам процес виконання трудових обов`язків протягом трудового дня, на підтвердження чого позивачем надано акти виконаних робіт. Підставою для складення вказаних актів виконаних робіт є фактичні об`єми виконаних робіт (наданих послуг), підтвердженні замовником.
Таким чином, оскільки для трудових відносин характерна систематична виплата заробітної плати, то у спірному випадку, згідно договорів про надання послуг, оплата здійснюється разова, при цьому, підставою для її виплати є підписані акти виконаних робіт, що також є ознакою саме цивільно-правових відносин.
У судовому засіданні представник відповідача на питання суду, а саме: чи були опитані працівники, які здійснювали роботу за договорами, чи були присутні на робочому місці вищевказані особи, оскільки відповідач стверджує, що вони працюють з 8-00 до 17-00 год, чи забезпечувались вони робочим місцем, чи були ознайомлені з правилами трудового розпорядку, чи були підпорядковані директору Товариства, чи були дослідженні табеля обліку часу, яким чином поширювались правила трудового розпорядку, жодної відповіді не надав.
Суд не приймає до уваги доводи відповідача про те, що наявність саме трудових відносин підтверджується поясненнями гр. ОСОБА_13 , оскільки викладена в них інформація спростовується наданими по справі доказами.
Таким чином, цивільно-правові угоди, укладені між позивачем та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ОСОБА_1 , ОСОБА_2 не мають ознак трудового характеру.
З огляду на викладене, суд вважає помилковими висновки відповідача, що позивачем порушено вимоги трудового законодавства в частині допуску працівників до роботи без укладення трудового договору, оскільки зазначені договори містять усі ознаки цивільно-правових угод, а не трудових взаємовідносин, а доказів протилежного відповідачем суду не надано.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.72 КАС доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Належними доказами є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені позовні вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (ч.1-3 ст.73 КАС України).
Статтею 75 КАС України встановлено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Згідно ч.1 ст.76 достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Дослідивши надані відповідачем докази суд приходить до висновку, що вони не підтверджують вчинення позивачем порушення ч.1, ч.3 ст.24 КЗпП України.
Виходячи з вищевикладеного, суд вважає відсутніми в діях позивача порушень вимог ч. 1,3 ст. 24 КЗпП України, а відтак припис від 29.03.2019 року №ДН990/1477/АВ/П та постанова №ДН990/1477/АВ/ТД-ФС/306 від 04.04.2019 року про накладення штрафу є протиправними і підлягають скасуванню, а позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Купецький Дім задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, сплачений позивачем судовий збір у сумі 20159,50 грн. підлягає стягненню з Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області за рахунок його бюджетних асигнувань.
Керуючись ст. 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 262 , Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Купецький Дім" до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування припису і постанови - задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправним та скасувати припис Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області від 29.03.2019 року №ДН990/1477/АВ/П.
Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області від 04.04.2019 року №ДН990/1477/АВ/ТД-ФС/306.
Стягнути з Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області Головного управління Держпраці у Дніпропетровської області (ЄДРПОУ-39788766) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Купецький Дім" (ЄДРПОУ-33516273) сплачену суму судового збору у розмірі 20159,50 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя А.О. Коренев
Суд | Дніпропетровський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 21.10.2019 |
Оприлюднено | 04.11.2019 |
Номер документу | 85360202 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Коренев Андрій Олексійович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні